Культурні права та свободи людини і громадянина: правові засади

Отже, є потреба реформування правової бази культури, яка може зосередитися на таких ключових напрямах:

правове врегулювання та інституціалізація партнерства держави та мистецького середовища -- наприклад, у формі Всеукраїнської Ради культурно-мистецьких об'єднань;

розробка і впровадження окремого Закону про неприбуткові організації в культурній сфері, який би відповідав прийнятій у світі концепції неприбутковості та враховував особливості діяльності мистецьких установ;

вдосконалення бюджетної системи, програмний принцип -- для тих мистецьких закладів, які мають працювати на конкретний результат, і нормативний принцип -- для таких просвітницьких закладів, як музеї, бібліотеки, парки;

доцільно запровадити зміни в системі оподаткування, які б заохочували багатоканальне фінансування закладів культури і мистецтва (з бюджету, з благодійництва, із власних зароблених коштів);

запроваджувати, поруч з уже існуючими, нові механізми фінансування культурних організацій і проектів, що може означати: розвиток механізмів конкурсного фінансування культурно-мистецьких проектів, на яке могли б претендувати організації культури незалежно від форм власності та від підпорядкування; розвиток продюсерської системи не лише в кінематографі, але й у театрі та в концертній справі; удосконалення вже існуючої системи грантів Президента для видатних митців і для творчої молоді; увільнення всіх подібних грантів від оподаткування.

створення ефективних протекціоністських законодавчих норм для культурних індустрій в Україні (кінематографія, книговидавництво, музична індустрія).

врахування специфіки мистецької галузі та особливостей творчих професій у трудовому, освітньому, пенсійному законодавстві України (наприклад, контрактне працевлаштування, пенсійні фонди для митців, специфіка вищої мистецької освіти тощо).

Було б доцільно звернутися до зарубіжного досвіду. Саме досвід зарубіжних країн демонструє, що базовими елементами в різних моделях культурної політики держав виступають законодавство, що регламентує діяльність культурно-мистецьких установ і надання податкових пільг для них, та законодавство, в межах якого створюються та функціонують інституції, що надають державну та недержавну фінансову допомогу культурно-мистецьким організаціям незалежно від форми власності та видів чи напрямів культурної діяльності.

Особливого значення на сучасному етапі цивілізаційного розвитку належить організаційно-правовій підтримці мистецькій творчості.

Нова система соціальних відносин в сучасній Україні формується під впливом різноманітних за своїм змістом політичних, економічних, інформаційних, технічних та інших факторів, серед яких, беззаперечно, особливе місце належить мистецтву. Процеси швидких соціальних змін зумовили по-новому оцінювати питання правового регулювання відносин пов'язаних з мистецької творчості.

Мистецтво містить у собі надзвичайно потужний потенціал особистісного розвитку. Ефект впливу мистецтва на людину, значною мірою виявляється в трансформації її свідомості та поведінки, з одного боку, а ефект, спричинений цими змінами, й поширюється на всі інші сфери життєдіяльності суспільства. Сьогодні мистецька творчість включає в себе не тільки духовний розвиток особистості, а й формування і задоволення її духовних потреб, збагачення її світогляду.

Як зазначають дослідники, сьогодні існує величезна кількість визначень мистецтва. Наприклад, мистецтво визначають, як засіб самовираження, чи: мистецтво -- це засіб пізнання, чи: мистецтво -- це форма суспільної свідомості; мистецтво -- це вид естетичного освоєння світу, чи: мистецтво -- це органічна єдність творення, пізнання, оцінки й людського спілкування тощо. Але дані визначення надто загальні і тому неповні, не містять вказівки на своєрідність явища. Причин такого стану багато, пояснення одне: мистецтво -- явище надзвичайно складне.

Але, виходячи з мети даного дослідження, маємо зупинитися на співвідношенні таких понять як мистецтво і творчість. Предметом мистецтва -- завжди є твір, виріб. У цьому віддієслівному іменнику -- твір -- мовною практикою зафіксована творча природа мистецтва. Мистецтво -- це завжди творення, творчість, виробництво.

Справжнє мистецтво, зазначає О. Костенко, - це форма відображення Природи та її законів. До речі, можна наголосити, що критерієм «справжності» будь-яких творів художнього, театрального, літературного і будь-якого іншого виду мистецтва є те, наскільки вони втілюють у собі закони Матері-природи. Доносячи ці закони до людей, мистецькі твори протидіють формуванню в них сваволі та ілюзій.

Мистецька творчість - це, насамперед, жива людська діяльність. Правове регулювання в цій сфері продиктовано необхідністю стимулювати процес творчої діяльності й довести його результати до різних верств населення. Нормативно-правові акти, які регулюють відносини, які пов'язані з митецькою творчістю, охоплюють різні види творчого процесу, які спрямовані: на створення та виготовлення предметів мистецтва; їх нагромадження (музеї, біліо-, фільмо- та фонотеки, тощо); збереження (охорона пам'яток, реставрація творів, тощо); організація системи користування художніми надбаннями (від виставочної діяльності до індустрії «шоу-бізнесу»); підготовку нових генерацій майстрів (художня професійна освіта різних ступенів, форм і напрямів); виховання «споживачів» мистецтва (художня просвіта, пропаганда творів мистецтва, реклама); науковий аналіз характеру культурно-мистецького процесу в суспільстві (художня критика, мистецтвознавство, історія та теорія мистецтва); створення належної матеріально-технічної та виробничої бази для мистецької творчості; забезпечення належних умов для громадських форм культурно-мистецького життя (виставкові павільйони, театри, кіно- та концертні зали тощо).

Вітчизняні вчені визначають, що на шляху виявлення й аналізу ефективності творчої діяльності виникають серйозні теоретичні та практичні труднощі, пов'язані передусім з самою природою впливу мистецтва: воно опосередковане досить складними процесами розвитку духовного світу людини, участю в них значної кількості інших соціальних факторів і тому не завжди піддається точним оцінкам.

Як відомо, кожна галузь поєднує правові норми, які регулюють особливий вид суспільних відносин, що об'єктивно потребують специфічної правової регламентації. Відносини, які пов'язані з мистецькою творчістю, не є винятком. Для більш практичної повсякденної реалізації зазначеної вище людської діяльності потрібна повнота правового регулювання, яка б передбачала створення певних правових гарантій, які можуть забезпечити розвиток і реалізацію відносин, пов'язаних із мистецькою творчістю.

За часи незалежності в Україні здійснено великий обсяг робіт з формування нормативно-правової бази в зазначеній сфері відносин.

Основою законодавства в цій сфері виступає Конституція України, де громадянам гарантується свобода літературної, художньої, наукової та технічної творчості; захист інтелектуальної власності, їхніх авторських прав, моральних і матеріальних інтересів, що виникають внаслідок різних видів інтелектуальної діяльності. Конституцією України проголошено право кожного володіти, користуватися і розпоряджатися результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності і передбачено неприпустимість використання чи поширення їх іншими особами без згоди правовласника за винятками, встановленими законом.

Таким чином, основоположними конституційними принципами формування відносин у мистецькій творчості є свобода такої діяльності, визнання і захист її результатів, а також наділення правами на ці результати їхніх творців.

На реалізацію принципів, які визначені в Конституції України, і повинне бути спрямоване законодавство України.

У роки незалежності ухвалено низку законів, які регулюють відносини, пов'язані з мистецькою творчістю, а саме: «Основи законодавства України про культуру», «Про професійних творчих працівників і творчі спілки», «Про авторське право і суміжні права», «Про власність», «Про народні художні промисли», «Про внесення змін до деяких законів України з питань інтелектуальної власності», «Про розповсюдження примірників аудіовізуальних творів і фонограм», тощо.

Норми щодо регулювання відносин у мистецькій сфері містяться також в інших Постановах Кабінету Міністрів України, серед яких: «Про державну підтримку культури і мистецтва в Україні», «Про підтримку видатних діячів літератури, культури і мистецтва України», «Про державну підтримку національних творчих спілок України», «Про заходи щодо охорони інтелектуальної власності в Україні», «Про гранти Президента України обдарованій молоді», «Положення про державну реєстрацію прав автора на твори науки, літератури і мистецтва», «Про затвердження переліку закладів мистецтва та переліку заходів у сфері культури і мистецтва, видатки на які здійснюються з державного бюджету», «Про мінімальні ставки авторської винагороди за використання творів літератури та мистецтва» тощо.

Приміром, «Основи законодавства України про культуру» визначають основні принципи культурної політики в Україні, серед яких є: гарантування свободи творчої діяльності, не втручання у творчий процес з боку держави, політичних партій та інших громадських об'єднань; забезпечення умов для творчого розвитку особистості, підвищення культурного рівня та естетичного виховання громадян.

Держава у пріоритетному порядку створює умови щодо естетичного виховання дітей та юнацтва. Відповідно до статті 15 «Основ законодавства України про культуру» «держава гарантує здійснення естетичного виховання громадян через доступність до надбань вітчизняної та світової культури, розвиток мережі навчальних, позашкільних виховних і культурно-освітніх закладів, створення умов для індивідуальної та колективної художньої творчості. Цілісна система естетичного виховання громадян забезпечується органами державного управління, закладами освіти, культури і мистецтва, засобами масової інформації спільно з творчими спілками, національно-культурними товариствами та іншими громадськими об'єднаннями, що діють у сфері культури».

Задля реалізації даного напряму державної культурної політики в Україні функціонує низка закладів позашкільної мистецької освіти (музичні, художні школи, школи мистецтва та естетичного виховання, театральні студії). Фінансування даних закладав здійснюється з двох джерел -- з місцевих бюджетів і за рахунок оплати за навчання. Саме для того, щоб зберегти мистецьку освіту більш доступною, зберігається мінімальна оплата за навчання. Такий стан речей і призвів до того, що матеріально- технічний стан зазначених вище закладів не відповідає багатьом нормам виховного процесу.

Приміром, станом на 1 січня 2006 року в Україні налічувалося 1478 шкіл естетичного виховання (музичних, художніх, хореографічних шкіл, шкіл мистецтв), в яких навчалося понад 300 тис. учнів, працювало понад 34 тис. викладачів . Наведені цифри дають можливість зробити висновок, про те, що на сьогоднішній день існуюча кількість мистецьких закладів, на жаль, не має змоги забезпечити всіх охочих реалізувати свій творчий потенціал. Ситуація і ускладнюється тим, що кількість даних мистецьких закладів не збільшується, а недостатня заробітна плата викладачів, керівників студій призводить до зменшення професійного кадрового забезпечення.

Щодо професійного кадрового забезпечення в країні є також певні проблеми. Стаття 16 «Основ законодавства України про культуру» визначає, що організація спеціальної освіти в галузі культури повинна: забезпечувати принцип єдності і наступності мистецької освіти; створювати умови для реалізації права громадян на вільний розвиток творчих здібностей; задовольняти потребу закладів, підприємств і організацій культури у спеціалістах, наукових та науково-педагогічних кадрах; створюються державні, приватні, кооперативні навчальні заклади (академії, університети, консерваторії, інститути, коледжі, технікуми, училища, спеціалізовані мистецькі школи, гімназії, ліцеї, школи естетичного виховання дітей: музичні, художні, хореографічні, хорові та інші), інститути та факультети підвищення кваліфікації.

Водночас, держава матеріально підтримує особливо обдарованих учнів і студентів мистецьких закладів, піклується про їхнє стажування у провідних центрах вітчизняної та світової культури.

Зниження статусу і престижу мистецьких професій на сьогоднішній день є досить суттєвою проблемою. Навчальні заклади, які готують фахівців для мистецької сфери, мають низку суттєвих проблем, а саме: низький рівень матеріально-технічної бази даних закладів; подальше працевлаштування випускників; а на деякі мистецькі професії досить низький рівень і незначна кількість абітурієнтів.

Задля підтримки професійного мистецтва та професійних митців у державі створено низку Національних творчих спілок України, серед яких: Національна спілка письменників, Національна спілка художників, Національна спілка композиторів, Національна спілка журналістів, Національна спілка театральних діячів, Всеукраїнська музична спілка, Національна спілка діячів народного мистецтва, Національна спілка кінематографістів, Національна спілка фотохудожників, Національна хореографічна спілка, Національна спілка кобзарів.

Відносини, які виникають у професійній діяльності згаданих вище працівників і їхніх організацій регулюють норми закону України «Про професійних творчих працівників і творчі спілки».

Цей нормативно-правовий акт визначає основні напрями діяльності творчої спілки, до яких належать: творча діяльність у галузі культури і мистецтва; розвиток національної культури та мистецтва, розроблення і втілення в життя культурно-мистецьких заходів, організація творчих конкурсів, виставок, авторських вечорів, прем'єр, фестивалів тощо; створення умов для творчої праці, підвищення професійного, наукового та загальнокультурного рівня членів творчої спілки, виховання творчої молоді, оволодіння нею досягненнями національної та загальнолюдської культури; пошук талантів серед молоді та сприяння їхньому творчому розвитку; видання газет, журналів, книг та іншої друкованої продукції, створення кіно- та відеофільмів, аудіовізуальної продукції з метою популяризації досягнень української та світової культури і мистецтва, творчого доробку членів спілок; турбота про правовий, соціальний та професійний захист членів творчої спілки; сприяння відродженню, розвиткові та популяризації народної творчості, творчому використанню народних традицій у розвиткові культури та мистецтва, збереженню та збагаченню історико-культурної спадщини та довкілля, проведенню масових культурно-просвітницьких заходів, а також утвердженню демократичних, загальнолюдських цінностей; постійна співпраця з педагогічними та науково-педагогічними колективами навчальних закладів; подання допомоги в навчально-виховній роботі педагогічним колективам у патріотичному, культурному та інтелектуальному розвитку дітей та молоді, у морально-етичному та естетичному вихованні; сприяння обміну культурними цінностями, співробітництво між діячами культури і мистецтв різних країн, національними та міжнародними організаціями культури та мистецтв; виховання поваги до історико-культурних цінностей, традицій українського та інших народів.

Реалії сьогодення свідчать про певні ускладнення щодо реалізації зазначених вище напрямів діяльності творчих спілок. Однією з важливих проблем є проблема недостатнього матеріального забезпечення. На жаль, більша частина коштів, як правило, витрачається на утримання майна спілок (поліклініки, будинки відпочинку, майстерні художників тощо).

Через ринкові перетворення, що зачепили сферу культури, більшості мистецьких закладів виявилося складно функціонувати без достатнього бюджетного фінансування. Вміння виживати у кризових умовах, набуте багатьма керівниками мистецьких закладів, включає і практику заробляння коштів від побічної діяльності (здача приміщень в оренду крамницям та іншим підприємницьким структурам, залучення комерційно успішних гастролерів). Таке «заробітчанство» часом відбувається за рахунок основної мистецької діяльності.

Досить суттєві проблеми є і в забезпеченні соціального захисту професійного творчого працівника. На жаль, вкрай рідко професійний творчий працівник може реалізувати статтю 6 даного закону щодо забезпечення умов для творчої діяльності, згідно з якою професійному творчому працівникові надається окрема кімната (кабінет, майстерня) або додаткова жила площа у розмірі не менше як 20 кв. м., що оплачується в одноразово.

Забезпечення творчих працівників окремими майстернями надасть можливість творити, створювати шедеври, які поповнять скарбницю не тільки національної культури, а й світової.

Певний результат творчої діяльності в багатьох випадках завершується певним результатом, іншими словами, отримує певну матеріальну форму. Результатом творчої діяльності автора є твір. У свою чергу, головним суб'єктом авторського права - автор. Це фізична особа, творчою працею якої створений твір, що є об'єктом авторського права.

Питання, які виникають щодо подальшої участі даного результату творчої діяльності регулюються нормами, які визначені в Законі України «Про авторське право та суміжні права». Цей нормативно-правовий акт регулює питання щодо охорони особистих немайнових прав і майнових прав авторів та їхніх правонаступників, пов'язані зі створенням і використанням творів науки, літератури і мистецтва - авторське право і права виконавців, виробників фонограм і відеограм та організацій мовлення - суміжні права.

Норми, які закладені в цьому законі, поширюються не на будь-які твори, а тільки на такі, які є результатом творчої діяльності автора, серед яких є результати і мистецької творчості.

Приміром, стаття 8 визначає об'єкти авторського права, які є результатом творчої діяльності, до яких належать твори в галузі літератури і мистецтва, а саме: літературні письмові твори; музичні твори з текстом і без тексту; драматичні, музично-драматичні твори, пантоміми, хореографічні та інші твори, створені для сценічного показу та їхньої постановки; твори образотворчого мистецтва; твори архітектури, містобудування і садово-паркового мистецтва; фотографічні твори, у тому числі твори, виконані способами, подібними до фотографії; твори ужиткового мистецтва, у тому числі твори декоративного ткацтва, кераміки, ливарства, з художнього скла, ювелірні вироби; сценічні обробки творів, і обробки фольклору тощо.

Досить суттєвим кроком для поліпшення існуючого стану щодо мистецької творчості є розробка «Програми збагачення та розвитку культури і духовності українського суспільства». Ця програма визначає розвиток і підтримку сучасного мистецтва України як одне із важливих завдань. Головними пріоритетами в розвитку та підтримці мистецтва в Україні визначається: сприяння розвитку всіх видів і жанрів сучасного мистецтва, збереження національних мистецьких шкіл, розбудова та модернізація культурно-мистецької інфраструктури, забезпечення широкого доступу до надбань українського мистецтва.

У програмі визначені проблеми, які перешкоджають практичній реалізації цього завдання, а саме: незадовільний господарчий стан і матеріальна база мистецьких закладів, недостатні експозиційні, виставкові площі; недостатні обсяги, недосконалі механізми бюджетного фінансування; недостатня підтримка недержавних некомерційних мистецьких організацій; відплив мистецьких кадрів за кордон і в інші сфери; недоступність національного високого мистецтва для широкого загалу.

Відповідно до програми, для поліпшення складної ситуації, яка виникла навколо вітчизняного мистецтва, мають бути вирішені певні завдання: збільшення бюджетної підтримки державних мистецьких закладів, колективів, фестивалів; удосконалення механізму відбору та присудження грантів Президента України молодим митцям; збільшення обсягу коштів на держзамовлення і закупівлю мистецьких творів; підтримка гастрольної діяльності українських митців шляхом вдосконалення гастрольного збору і конкурсів на гранти; впровадження державних норм і стандартів надання культурно-мистецьких послуг; впровадження стандартів Болонського процесу в мистецьких вишах; ухвалення законів «Про культуру», «Про меценатство», «Про неприбуткові організації», формування нормативної бази для конкурсної підтримки неприбуткових організацій культури.

Розглянуті вище нормативно-правові акти та правові норми не вирішують ситуації, яка склалася у відносинах, пов'язаних із мистецькою творчістю. Суспільні відносини є тією об'єктивною основою, що вносить у життя системоутворюючі ознаки. Саме результати творчої діяльності людей і є причиною певних відносин, які регулюються правом. Відносини, які регульовані нормами різних галузей права, відрізняються своїм змістом, конкретною метою і завданнями. Приміром, відносини, які пов'язані з мистецькою творчістю, регулюють норми права інтелектуальної власності. Водночас, право інтелектуальної власності -- це сукупність цивільно-правових норм, що регулюють відносини, пов'язані з творчою діяльністю. При цьому цивільне право безпосередньо не регулює саму творчу діяльність, тому що процес творчості залишається за межами дії його норм. Але, незважаючи на те, що в Україні вже сформована нормативно-правова база, яка регулює вище окресленні питання, залишається велика кількість неврегульованих питань і має набагато ширший спектр вивчення даних процесів, що дає підстави для подальшого дослідження.

Таким чином, правове регулювання у сфері культури і мистецтва потребує суттєвого та якісного вдосконалення і приведення його відповідно до існуючих реалій та інтересів усієї галузі, кожного її напряму окремо. У цьому зв'язку потрібно активізувати законодавчу та нормотворчу діяльність, результатом якої має бути поступове наближення нормативних засад культури до вимог законодавства Європейського Союзу.

конституційний право свобода людина

Размещено на Allbest.ru