Страта як вища міра покарання на теренах України: історична ретроспектива

З початком першої кампанії російсько-української війни, Росія спершу анексувала Крим, відповідно, 18 березня 2014 р. за поданням президента РФ, російські законодавчі органи затвердили окупацію Криму Росією. Після анексії Криму його мешканців оголосили громадянами Російської Федерації, на півострів поширилася дія російського законодавства. Свавілля росіян на окупованій території не має меж, тим більше не має жодних правових підстав. Так, усупереч, нормам міжнародного гуманітарного права, станом на кінець 2021 р. було призвано на службу у ЗС РФ понад 34 тис. українських громадян -- мешканців Криму. В так званих правоохоронних органах систематично проводяться «дізнання», катують затриманих та підслідних осіб з проукраїнською позицією. За офіційною статистикою жертвами насильницьких зникнень стали 44 особи, щодо вбитих з 2014 р. слідчі дії не проводяться, впроваджується каральна психіатрія Тимчасова окупація АР Крим та м. Севастополь URL: https://mfa.gov.ua/ timchasova-okupaciya-ar-krim-ta-m-sevastopol (дата звернення: 04.09.2023)..

На терени Донецької і Луганської області, куди незаконно 2014 р. вдерлися російські збройні формування, «зелені чоловічки» принесли і смертну кару, як спосіб швидкої розправи, намагаючись її легітимізувати за допомогою квазіорганів. За ініціативи Ігора Гіркіна (Стрєлкова) одного із одіозних представників російської окупаційної влади, екс-офіцера ФСБ Росії, на окремих територіях Донецької області було введено інститут військово-польових судів з повноваженнями винесення смертних вироків Наказував особисто, без суду: Стрєлков розповів про страти в «ДНР» URL: https://incident.obozrevatel.com/ukr/crime/nakazuvav-osobisto-bez-sudu-strelkov-rozpovrv- pro-strati-v-dnr.htm (дата звернення: 05.09.2023).. Так звані «трибунали» керувалися в своїй нелегітимній діяльності указом президії Верховної Ради СРСР від 22 червня 1941 року «Про воєнний стан». Саме цей старий закон Радянського Союзу займанці оголосили чинним на окупованих українських землях!

«Трибунали» самовільно взяли під свій контроль розгляд справ пов'язаних з непокорою наказу командира, вбивством, держзрадою, шпигунством, диверсіями, умисним знищенням майна, мародерством, розбоєм, грабежом, розкраданням і пошкодженням військового майна, ухиленням від військової служби або дезертирством. Виносячи вирок із вищою мірою покарання учасники «трибуналу» зрідка документуючи свої злодіяння не використовували справжні імена й прізвища, а вписували свої «погоняла» (прізвиська). Міжнародні і місцеві правозахисні групи документували сотні випадків свавільних затримань, тортур і поза- судових убивств цивільного населення та українських військових.

Окупувавши окремі райони Донецької і Луганської, РФ почала формувати квазіоргани правопорядку й судочинства. Нормативна база, яка регулює «кримінальне судочинство» «ДНР/ЛНР», була розроблена у 2014-2015 роках на основі Кримінально-процесуального кодексу України 1960 р., який передбачав смертну кару. Створивши в Донецьку так званий «верховний суд», у лютому 2016 р. було публічно оголошено про перший смертний вирок цієї псевдо правової інстанції.

У доповіді «Права людини в контексті відправлення правосуддя у кримінальних справах, пов'язаних з конфліктами в Україні квітень 2014 -- квітень 2020» в Управлінні Верховного комісара ООН з прав людини зазначали, що їм відомо про два випадки, де «суд» так званої «ДНР» постановив смертний вирок Права людини в контексті відправлення правосуддя у кримінальних справах, пов'язаних з конфліктами в Україні квітень 2014 -- квітень 2020. URL: https://ukraine.un. org/uk/88803-права-людини-в-контексті-відправлення-правосуддя-у-кримінальних- справах-пов'язаних-з (дата звернення: 05.09.2023)..

Маючи тотальний силовий контроль над захопленими територіями РФ, не застосовуючи смертну кару на власній території, використовує окуповану територію для обходу свого мораторію щодо незастосування

смертної кари. Що в свою чергу є додатковим фактором маніпуляції і залякування опозиції на власній території, оскільки будь-хто може доволі швидко опинитися в так званій ОРДЛО, отримавши вирок з вищою мірою покарання. Так звані судові процеси відбуваються на окупованій території квазісудовими органами, які створені з порушенням законів і звичаїв війни, створюють фіктивну паралельну реальність правового поля, виконують в інформаційних кампаніях потужну пропагандистську роль, оскільки щоразу так звані функціонери «ДНР» і «ЛНР» погрожують українським військовослужбовцям та іноземним добровольцям розстрілом за своїм «законодавством». Так звані «суди», всупереч не лише правовим нормам та Женевській конвенції, а й здоровому глузду маркують військовополонених військовослужбовців Збройних сил України, які захищають власну країну на власній території як найманців. Це один із потужних важелів інформаційної війни. У другій кампанії російсько- української війни -- з 24 лютого, так звані «суди» показово транслювали вирок суду 9 червня 2022 р. трьох іноземних добровольців -- громадян Великої Британії Ейдена Есліна та Шона Піннера, а також підданого Королівства Марокко Брагіма Саадуна. Усі вони воювали на боці Збройних сил України. Також періодично поширюється інформація про винесення смертних вироків військовослужбовцям «Азову».

В контексті розгляду смертної кари, принагідно варто також згадати, що Білорусь -- остання держава в Європі, де ще застосовується смертна кара, як найвища міра покарання, будучи співучасником розв'язаної війни проти України, використовує цей фактор в інформаційно-пропагандистських кампаніях У Білорусі схвалили смертну кару за «замахи на теракт». URL: https://hromadske. ua/posts/u-bilorusi-shvalili-smertnu-karu-za-zamahi-na-terakt (дата звернення: 05.09.2023); Лукашенко підписав закон про смертну кару для державних чиновників і військових. URL:https://lb.ua/world/2023/ 03/09/548430_lukashenko_pidpisav_zakon_pro_smertnu.html (дата звернення: 05.09.2023); Від арешту на 15 діб -- до смертної кари: як у Білорусі розправляються за антивоєнну позицію. URL:https://kanaldim. tv/vid-areshtu-na-15-dib-do- smertnoyi-kary-yak-u-bilorusi-rozpravlyayutsya-za-antyvoyennu-pozycziyu-video/ (дата звернення: 05.09.2023).. Це робиться як для залякування своїх військовослужбовців, так і громадян Білорусі, які захищають суверенітет і незалежність України в лавах ЗСУ.

Підбиваючи підсумки цієї наукової розвідки про «правове» підґрунтя та практику застосування смертної кари на українських землях у доволі широкій історичній ретроспективі, слід наголосити, що вища міра покарання була потужним важелем у розправах із політичними опонентами, придушенні місцевого спротиву та формуванні необхідного «ладу».

У період національно-визвольних змагань 1917-1921 рр. очільники державних утворень у надзвичайно важких умовах, складній оперативній обстановці намагалися використати смертну кару для боротьби з ворогами нового ладу, стабілізації ситуації у збройних силах.

Більшовики послідовно імплементували свої людоненависницькі стандарти, залюбки запозичуючи варварські традиції минулих часів, остаточно відмовляючись від ідей гуманізму.

Радянське кодифіковане законодавство/кримінальне право та санкції з вищою мірою покарання фокусувалися не на особливо небезпечних кримінальних злочинцях, а на опонентах (дійсних та уявних) кремлівського режиму. Надзвичайне законодавство більшовицької влади також було позначено особливою жорстокістю й нестримним свавіллям.

Неосталіністи та правонаступники злочинного більшовицького режиму взяли на озброєння минулі традиції та застосовують їх нині у своєму кривосудді. Апелюючи до радянського судочинства, намагаються легітимізувати й виправдати військові злочини, теракти та насилля, які щодня вчиняються збройними силами РФ на території України та з громадянами України, які незаконно утримуються на окупованій території та на території РФ, в місцях обмеження/позбавлення волі.

Reference

Aizenshtat, Ya. (1991). Zapiski sekretarya voennogo tribunala. London: Overseas Publications Interchange Ltd. [in Russian].

Anisimova, P. I., & Terent'eva, L. I. (Comps.). (1957). Vtoroj Vserossijskij s”ezd Sovetov rabochikh i soldatskikh deputatov. Sb. dokumentov. Moskva: Gospolitizdat. [in Russian].

Bakulina, L. V. (Ed.). (2016). Ugolovnoye pravo Rossii. Obshchaya chast: ucheb- nik. Moskva: Statut. [in Russian].

Baran, V., & Tokarskyi, V. (2014). "Zachystka". Politychni represii v Zakhidnykh oblastiakh Ukrainy 1939-1941. Lviv: In-t ukrainoznavstva im. I. Krypyakevycha NAN Ukrainy. [in Ukrainian].

Bashynskyi, O. A. (2017). Normatyvno-pravovi zasady zastosuvannia smertnoi kary yak vyd pokarannia v USRR (URSR) u 1917-1950 rokakh. Abstracts of Papers'17: Aktualni problemy kryminalnoho prava (pam 'iati profesora P. P. Mykhai- lenka) (pp. 224-225). Kyiv. [in Ukrainian].

Belaniuk, M. V. (2015). Stanovlennia orhaniv viiskovoi yustitsii na terenakh Ukrainy (1939-1942 rr.): Istoryko-pravove doslidzhennia. [The Formation of Military Justice Bodies in Ukraine (1939-1942): A historical and legal study.] (Candidate's thesis). Kyiv. [in Ukrainian].

Gorshenin, K. P. (Ed.). (1952). Nurnberhskiy protsess. Sb. materialov. (Vol. 1). Moskva: Gosudarstvennoe izdatel'stvo yuridicheskoj literatury. [in Russian].

Hai-Nyzhnyk, P. (2018). Struktury derzhavnoi vlady v ZUNR - ZO UNR (lystopad 1918 r. -- hruden 1919 r.). Kraieznavstvo, 4, 76-80. [in Ukrainian].

Hanzha, O. I. (2000). Ukrainske selo vperiod stanovlennia totalitarnoho rezhymu (1917-1927 rr.). Kyiv [b. v.]. [in Ukrainian].

Hlamazda, P. V. (2011). Mistse ta rol instytutu prokuratury u protsesi ukrainskoho derzhavotvorennia 1917-1921 rokiv. Forum prava, 2, 155-158. [in Ukrainian].

Karev, D. S. (1947). Osobennosti sudoproizvodstva v orhanakh voennoi yustitsii: uchebnoye posobiye dlya slushateley VYUA. Moskva: Voenno-yuridicheskaya akademiya. [in Russian].

Kostruba, P. (Ed.). (1943). Nimetski karni pryprysy, shcho diiut u General- hubernatorstvi. Krakiv-Lviv: Ukrajnske vydavnystvo. [in Ukrainian].

Kravchuk, M. V. (1997). Pravovi osnovy budivnytstva Natsionalnykh Zbroinykh Syl Ukrainy v 1914-1993 rr. Istoryko-pravove doslidzhennia. Ivano-Frankivsk: Vud. "Plaj". [in Ukrainian].

Kudryavtsev, V. N., & Trusov, A. I. (2002). Politicheskaya yustitsiya v SSSR. Sankt-Peterburg: Yurid. Tsentr Press. [in Russian].

Lutskyi, M. I. (2014). Khristyianski zasady avstriiskoho tsyvilnoho ta krymi- nalnoho zakonodavstva yak osnova pravovoi systemy ZUNR. Naukovo-informatsiinyi visnyk Ivano-Frankivskoho universytetu prava imeni Korolia Danyla Halytskoho, 10, 32-37. [in Ukrainian].

Maimeskulov, L. N., Rohozhin, A. I., & Stashys, V. V. (1971). Vseukrainska chrezvychaina komisiia (1918-1922). Kharkiv: Izd-vo Khark. un-ta. [in Russian].

Mandelstam, Yu. I. (Ed.). (1956). Sbornik Zakonov SSSR i Ukazov Prezidiuma Verkhovnogo Soveta (1938-1956). Moskva: Gosudarstvennoye izdatelstvo yuridi- cheskoy literatury. [in Russian].

Mykhaylenko, P., & Kondratyev, Y. (1999). Istoriya militsii Ukrainy u doku- mentakh i materialakh. (Vol. 1: 1926-1945). Kyiv: Heneza. [in Ukrainian].

Mykhlyn, A. (1997). Evoliutsiia zakonodavstva pro zastosuvannia smertnoi kazni. Zakonnist, 4, 35-38. [in Ukrainian].

Myronenko, A. N., & Benko, A. P. (1992). Sozdaniye rychagov silovogo davleniya na ukrainskoe obshchestvo na rubezhe 20-30 godov. Kyiv: In-t gosudarstva i prava AN Ukrainy. [in Russian].

Obukhov, V. V. (2002). Pravovyye osnovy organizatsii i deyatelnosti voennykh tribunolov voysk NKVD SSSR v gody Velikoy Otechestvennoy voyny 1941-1945 gg. (istoriko-pravovoye issledovaniye). [Legal bases of organization and activity of military tribunals of the NKVD troops of the USSR during the Great Patriotic War 19411945]. (Candidate's thesis). Moskva. [in Russian].

Piryh, R. (2011). Ukrainska hetmanska derzhava 1918 roku. Istorychni narysy. Kyiv: Instytut istorii Ukrainy. [in Ukrainian].

Sharmar, O. M. (2008). Rol orhaniv VUNK, DPU, NKVS USRR (URSR) u zdiisnenni polityky derzhavy na seli (1919-1939 rr.). [The Role of the VUNK, GPU, and NKVD Bodies of the USSR (Ukrainian SSR) in the Implementation of the State's Rural Policy (1919-1939)]. (Candidate's thesis). Kyiv. [in Ukrainian].

Sidak, V., Ostashko, T., & Vronska, T. (2009). Polkovnyk Petro Bolbochan: trahediia ukrainskoho derzhavnyka. Kyiv: Tempora. [in Ukrainian].

Smolii, V. A. (Ed.). (2002). Politychnyi teror i teroryzm v Ukraini: XIX-XXst. Istorychni narysy. Kyiv: Naukova Dumka. [in Ukrainian].

Terliuk, I. Ya. (2007). Ohliad istorii kryminalnoho prava Ukrainy. Navchalnyi posibnyk. Lviv: Liga-Press. [in Ukrainian].

Vronska, T. (2011). Femida voennogo vremeni. In A. A. Kovalenya, V. A. Smolij, A. O. Chubar'yan (Eds.). 1941 god: strana v ogne. (Vol. 1, p. 644). Moskva: OLMA Media Grupp. [in Russian].

Vronska, T., & Belaniuk, M. (2023). Vidstrochennia vykonannia vyroku pid chas viiny. Praktyka zastosuvannia (1941-1942 rr.) Informatsiia i pravo, 2(45), 186-198. https://doi.org/10.37750/2616-6798.2023.2(45).282339 [in Ukrainian].

Vronska, T., & Lysenko, O. (2006). Formuvannia osobovoho skladu shtrafnykh batalioniv i rot u Chervonii armii periodu Velykoi Vitchyznianoi viiny. Ukrainskyi istorychnyi zhurnal, 3, 138-139. [in Ukrainian].

Yampolskyi, V.P. (Ed.). (2000). Organy gosudarstvennoy bezopasnosti SSSR v Velikoy Otechestvennoy voyne: sb. dokumentov. (Vol. II. Kn. 1, pp. 8-10). Moskva: AO "Kniga i biznes", 2000. [in Russian].

Zastavenko, G. F. (Ed.). (1985). Prestupnye tseli -- prestupnye sredstva: Dokumenty ob okkupatsionnoy politike fashistskoy Germanii na territorii SSSR (19411944 gg.). Moskva: Ekonomika. [in Russian].

Zhiltsov, S. (2006). Nekotoryye politiko-pravovyye aspekty smertnoy kazni v istorii Rossii. Politika i Obshchestvo, 1, 128-140. [in Russian].

Размещено на Allbest.ru