Проблеми та перспективні напрями модернізації публічного муніципального управління в Україні

Сучасний підхід до розвитку муніципальних утворень шляхом децентралізації повноважень, регламентований законодавством України, наразі не є достатнім, оскільки в умовах подальшого розвитку громадянського суспільства, обмеженості економічних і соціальних ресурсів та необхідності врахування соціально-психологічних факторів, у розвитку територій та місцевих громад беруть участь або можуть брати участь як органи державного і муніципального управління, так і громадські організації, комерційні підприємства, бюджетні організації, нарешті, окремі громадяни.

В таких умовах соціальне проектування, як спеціально організована діяльність по актуалізації потенціалу саморозвитку спільноти, може бути основою управління муніципальним утворенням, оскільки являє собою форму розвитку партнерських відносин муніципальної влади з бізнес-структурами та громадськістю і залучення додаткових ресурсів.

Однак, соціальний проект в системі муніципального управління повинен пройти процедури громадського обговорення і прийняття органами муніципальної влади, тому що тільки в цьому випадку, з'являється можливість:

- по-перше, використовувати інтелектуальний і організаційний потенціал населення муніципального утворення;

- по-друге, забезпечити стійкість проекту в часі та незалежність від зміни виконавчої влади;

- по-третє, створити умови для участі всіх представників муніципального утворення в його розробці та виконанні, і, тим самим, сприяти розвитку системи місцевого самоврядування.

Як засіб оптимізації процесу соціального проектування на муніципальному рівні в сучасній літературі [39 - 42] розглядається модель, яка являє собою таку послідовність етапів, при якій: виконання кожного наступного передбачає використання результатів попереднього; передбачає врахування суспільних потреб та завдань муніципального управління при формулюванні цілей соціального проектування; дозволяє залучити інтелектуальні, організаційні, кадрові, фінансові, матеріальні ресурси всього муніципального співтовариства в процес розробки і реалізації проекту, тобто використовувати методологію соціального партнерства.

Така організація роботи є умовою досягнення цілей соціального проектування і тим самим сприяє підвищенню ефективності муніципального управління.

Ця модель є динамічною і передбачає постійне оновлення відповідно до зміни системи муніципального управління, пов'язаних з процесом децентралізації повноважень і подальшим розвитком громадянського суспільства.

Однак, існують зовнішні фактори, які впливають на впровадження моделі соціального проектування в місцевому самоврядуванні, зокрема: загальна соціально-економічна ситуація в країні; політика держави в галузі розвитку місцевого самоврядування її законодавчі акти; діяльність господарюючих суб'єктів на території муніципального утворення; ступінь розвитку громадянського сектора; результати реалізації попередніх проектів; рівень активності й громадянської зрілості населення, розуміння ним своєї соціальної відповідальності та ролі в підвищенні якості спільного життя і добробуту; економічні та соціальні умови життя людей тощо.

Партиципаторне бюджетування. Однією з найважливіших завдань становлення дієвої моделі функціонування місцевих фінансів в Україні є залучення населення до взаємодії з органами місцевого самоврядування в процесі формування місцевих бюджетів в контексті дієвого механізму громадського контролю їх ефективного виконання.

Окрім того, в сучасних умовах великого значення набуває необхідність побудови ефективної організації розподілу взаємин між державним і місцевим рівнями в питаннях фінансування бюджетних організацій з урахуванням особливостей їх діяльності.

Світовий досвід застосування різних підходів і форм участі громадян у суспільних процесах і взаємодія з органами місцевої влади у формуванні та розподілі фінансових ресурсів ґрунтується на демократичних принципах. Зарубіжна практика застосування окремими містами форм прямої демократії (прямої участі, демократії співучасті) вказує на рівномірний розподіл публічних ресурсів, високу якість життя, прозорість і відкритість органів державної влади, більш активну участь громадян (особливо соціальних маргіналів) в суспільному житті [43 - 46].

В умовах проведення децентралізації місцевих бюджетів забезпечення взаємодії органів влади з громадськістю могло б сприяти широке впровадження в практику сучасних інноваційних демократичних інструментів участі громадян в процес формування і виконання місцевих бюджетів на основі партиципаторного бюджетування.

Основною метою партиципаторного бюджетування є залучення громадян до процесу управління містом (регіоном), а також використання в цих моментах елемента обговорення, завдяки чому з'являється можливість більш ефективного використання коштів місцевого бюджету та побудови вивірених відносин з місцевою громадою.

Таким чином, партисипаторний бюджет - демократичний процес дискусії і прийняття рішень, в якому кожен житель населеного пункту вирішує, яким способом витрачати частину муніципального бюджету.

Механізм участі громадськості в бюджетному процесі передбачає: участь в заходах, що проводяться місцевою радою, його комісіями і комітетами; надання письмових пропозицій та запитів щодо формування місцевого бюджету та використання бюджетних коштів; передачу письмових запитів місцевим радам, їх виконавчим органам, місцевим фінансовим органам, розпорядникам бюджетних коштів; здійснення громадського моніторингу використання бюджетних коштів; участь в оцінці ефективності бюджетних програм; громадські бюджетні слухання тощо.

Формування партиципаторного бюджету має бути не одноразовим подією, а мати циклічний характер. Воно повинно стати частиною стандартного циклу роботи органів місцевого самоврядування - починаючи з моменту визначення потреб і обговорення пріоритетів на наступний рік, вибору проектів для реалізації та обліку їх в бюджеті на наступний рік і завершуючи реалізацією проектів, які були обрані в рамках даної процедури.

Застосування партиципаторного бюджетування дозволить забезпечити підвищення відповідальності за свою діяльність і жителям, і владі на основі чітко визначених повноважень та довірі. Зняття секретності з бюджетного процесу має супроводжуватися поліпшенням загального розуміння громадянами бюджетних питань, здатності ними застосовувати вартісний аналіз у впровадженні власних ідей, визначаючи користь і доцільність впровадження конкретного проекту, а потім і усвідомлювати співучасть в житті територіальної громади.

Таким чином, впровадження партиципаторного бюджетування в Україні дозволить:

- якомога більше залучати громадян та представників громадських організацій до участі у використанні бюджетних коштів, тобто зміцнювати у мешканців муніципалітету почуття того, що саме вони є "співвласниками" даного процесу - при збереженні загальної відповідальності за процес з боку органів влади. Громадські організації можуть проводити різноманітні інформаційно-освітні заходи, а також долучатися до обговорення бюджету і пропозицій проектів в місцевих середовищах і групах мешканців;

- підвищити взаємну довіру населення і влади, що будується, зокрема, на чіткості і прозорості процедур та положень, відкритості процесу і залучення до нього мешканців як на стадії організації процесу, так і в процесі обговорення форм процедури;

- стати партиципаторному бюджету інструментом стратегічного мислення при проведенні діагнозу різних аспектів функціонування міста, зокрема, стратегії розвитку суспільства;

- збільшити достовірність інформації про фінансовий стан при виділенні коштів на впровадження даного процесу, а також обґрунтувати для мешканців можливі процедурні обмеження.

Але насамперед, для муніципалітетів партиципаторне бюджетування може стати ефективним інструментом розподілу суспільних ресурсів, завдяки чому знизиться рівень корупції в місті, підвищиться довіра населення до дій представників міської влади, буде сприяти розвитку і підтримці демократії на місцевому рівні, отримання суспільного визнання.

Висновки

1. У сфері забезпечення розвитку міст в Україні існує багато труднощів, пов'язаних з нагромадженням хронічних соціальних, економічних та екологічних проблем, які суттєво впливають на якість та безпеку життя людей. Основними серед них є: неузгодженість загальнодержавних, регіональних та місцевих концепцій, стратегій та програм, зорієнтованих на сталий розвиток міст; неналежний стан житлово-комунального господарства міст (насамперед - малих міст) та недостатні обсяги капітальних вкладень у його розвиток; низький рівень благоустрою міст та нагальна проблема забезпечення екологічної безпеки міського населення; функціонування «промислових зон», що розташовані у межах міст; слабка диверсифікація економіки міста, відсутність адекватного зростання новостворених робочих місць; незавершеність в Україні реформи місцевого самоврядування та територіальної організації влади, що не дає можливості органам муніципального управління сформувати необхідні ресурси для розвитку територій.

2. Узагальнення сучасного досвіду муніципального реформування провідних країн світу в цілому засвідчує загальну тенденцію до урізноманітнення форм децентралізації місцевого самоврядування й запровадження інноваційних технологій публічного муніципального менеджменту, що певною мірою є характерним і для сучасної України.

3. Перспективними для подальшого розвитку публічного муніципального управління України є: підвищення якості муніципального управління, забезпечення доступності та якості муніципальних послуг, соціальне проектування в системі муніципального управління та подальше впровадження інноваційних механізмів муніципального менеджменту, приміром партиципаторного бюджетування.

Список використаних джерел

1. Blaug, Mark. Great Economists since Keynes: An Introduction to the Lives and Works of One Hundred Modern Economists. Edward Elgar Publishing, 1998. 328 p.

2. Sharpe, L. J. Theories and Values of Local Government. Political Studies, Vol. 18, 1970. p. 153-174.

3. Duncan, S. Goodwin, M. The Local State and Uneven Development. Cambridge: Polity, 1988. 300 p.

4. Brenner, Neil. The Urban Question as a Scale Question: Reflections on Henri Lefebvre, Urban Theory and the Politics of Scale. International Journal of Urban and Regional Research 24: 2000. p. 361-378

5. Stoker, Gerry. The Comparative Study Of Local Governance: Towards A Global Approach. Politica y Sociedad. 47 2010. р. 207 - 218.

6. Goldsmith, Michael J., Page, Edward C. Changing Government Relations in Europe: From Localism to Intergovernmentalism. Routledge, 2010. 304 р.

7. Chandler, J.A. Local Government Today. Manchester. Manchester University Press, 2001. 240 р.

8. Баймуратов М. Феноменологія муніціпальніх прав людини. Місцеве самоврядування та регіональний розвиток в Україні. 2013. 1. с. 52-56.

9. Ворона П. В. Місцеве самоврядування і політичні партії в Україні : монографія. Харків: Вид-во ХарРІ НАДУ “Магістр”, 2008. 184 с.

10. Ворона П. В. Місцеве самоврядування України в контексті розвитку представницької влади : монографія. Полтава : РВВ ПУЕТ, 2012. 341 с.

11. Дробот І. Гарантування місцевого самоврядування: теоретико-методологічний аспект : монографія. Львів : ЛРІДУ НАДУ, 2006. 252 с.

12. Козюра І. Інституційний розвиток місцевого самоврядування в Україні в умовах державно-управлінських реформ. Київ : НАДУ, 2013. 52 с.

13. Лазор О.Д., Лазор О.Я. Місцеве самоврядування. Вітчизняний та зарубіжний досвід : Навчальний посібник. Київ: Дакор, 2004. 560 с.

14. Мамонова В. Методологія управління територіальним розвитком : монографія. Харків: Вид-во ХарРІ НАДУ “Магістр”, 2006. 196 с.

15. Саханенко С. Політичне управління містом в умовах самоврядування :монографія. Одеса: Вид-во ОФ УАДУ, 2001. 380 с.

16. Шаров Ю. Стратегічне планування в муніципальному менеджменті: концептуальні аспекти : монографія. Коїв : Вид- во УАДУ, 2001. 302 с.

17. Deyneka, Yuriy. The development of the cities in Ukraine: the modern state, problems and prospects : http://elartu.tntu.edu.ua/ bitstream/lib/ 26084/2/ FMZKP_2018v1 _ Deyneka_Y-The_devel opment_of_the_cities_1415.pdf.

18. Prevost, Pierre. Le gouvernement municipal en questions. Editions JFD. 2017. 175 р.

19. Lacaile, Philippe; Garreau, Franqois. L'elu municipal : Statut de l'elu et fonctionnement du conseil municipal. Berger levrault. 2020. 258 p.

20. Гробова В.П. Система місцевого самоврядування Франції: досвід для України. Науковий вісник Ужгородського національного університету, Серія "Право". 32. Т. 1. 2015. с. 108-11.

21. Фелонюк Т.А. Місцеве самоврядування у Французькій Республіці : еволюція становлення та розвитку. Державне будівництво та місцеве самоврядування. 30. 2015. с. 167 - 174.

22. Ганущак Ю.І., Чипенко І.І. Префекти : уроки Франції для України. Київ : ІКЦ «Легальний статус», 2015. 44 с.

23. Haider-Markel, Donald P. The Oxford Handbook of State and Local Government. Oxford University Press, 2014. 1502 р.

24. Watson, Douglas J., Hassett, Wendy L. Local Government Management: Current Issues and Best Practices. Available on Taylor & Francis eBooks, 2003. 440 р.

25. Тимків В. М. Тенденції та механізми удосконалення місцевого самоврядування Великої Британії у контексті євроінтеграції : наук.-практ. посіб. Київ : НАДУ, 2008. 60 с.

26. Ковбасюк Ю. В. Система державного управління Сполученого Королівства Великобританії і Північної Ірландії: досвід для України. Кол авт. Київ : НАДУ, 2011. 48 с.

27. Sancton, Andrew, Young, Robert A. Foundations of Governance: Municipal Government in Canada's Provinces. University of Toronto Press, 2009. 544 р.

28. Козюра І.В. Становлення і розвиток місцевого самоврядування в Канаді. Київ : Вид-во НАДУ, 2004. 332 с.

29. Максимова О. І. Система державного управління Канади: досвід для України. Київ : НАДУ, 2010. 60 с.

30. Бориславська О. М. Децентралізація публічної влади: досвід європейських стран та перспективи України: Київ: Софія, 2012. 128 с.

31. Примуш М. В. та ін. Трансформація місцевого самоврядування в Україні у контексті зарубіжного досвіду : монографія Донецьк : Юго-Восток, 2014. 219 с.

32. Плющ Р. М. та ін. Місцеве самоврядування в умовах децентралізації влади в Україні : монографія. Київ : Рідна мова, 2016.744 с.

33. Жаліло Я. А. та ін. Децентралізація влади: порядок денний на середньострокову перспективу. Аналітична доповідь. Київ : Національний інститут стратегічних досліджень. 2019. 115 с.

34. Hannemann, Antje. Strategic Urban Planning & Municipal Governance Paperback. VDM Verlag Dr. Mueller E.K., 2008. 128 p.

35. Brown, Alison., Kristiansen, Annali. Urban policies and the right to the city: rights, responsibilities and citizenship. The danish institute for human rights, 2009. 56 p.

36. Tindal, C. Richard. Guide to Good Municipal Governance (Municipal Knowledge Series). Municipal World Inc., 2007. 137 р.

37. Маматова Т. В. Управління на основі якості: методологічні засади для органів державного контролю : монографія. Дніпропетровськ: Свідлер А. Л., 2009. 326 с.

38. She, Ben., Ming, Yi. Municipal construction project management. China Building Industry Press, 2000. 540 p.

39. Arabjad, S. Mohammad., Shirouyehzad, Hadi. Improving Project Management Process in Municipality Based on SWOT Analysis. International Journal of Engineering and Technology 4 (5), 2012. Electronic access: https://www.researchgate.net/publi cati on/264236509_Improving _Project_Management_Process_in _Municipality_Based_on_SWOT_Analysis.

40. Khan, Z., Morshed, M. Implementing formal project management to local government projects. Paper presented at PMI Global Congress, 2012. Electronic access: https://www.pmi.org/ learning/ library/formal-pm-local-government-projects- 6006.

41. Шаров Ю. Стратегічне планування в муніципальному менеджменті: концептуальні аспекти : монографія. Київ : Вид- во УАДУ, 2001. 302 с.

42. Чикаренко І. А. Формування системи управління інноваційним розвитком територіальних громад : монографія. Дніпропетровськ : ДРІДУ НАДУ, 2014. 338 с.

43. Gilman, Hollie Russon. Participatory Budgeting and Civic Tech: The Revival of Citizen Engagement (Georgetown Digital Shorts). Georgetown University Press, 2016. 400 р.

44. Anwar Shah. Participatory Budgeting. World Bank Publications, 2007. 269 р.

45. Кириленко О. Перспективи запровадження бюджету участі в Україні на основі зарубіжного досвіду. Вісник ТНЕУ. 2, 2015. с. 86-100.

46. Возняк Г.В. Бюджетна політика розвитку регіонів України в умовах фінансової децентралізації: концептуальні підходи до формування. Науковий вісник Ужгородського університету. 1, 2017. с. 237-243.

Размещено на Allbest.ru