Система гарантій захисту прав людини у приватних відносинах, що виникають у зв’язку із наданням медичних послуг

У ч. 1 ст. 3 Закону України «Основи законодавства України про охорону здоров'я» зазначено, що «такі заходи здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи, заклади охорони здоров'я; фізичні особи-підприємці, які зареєстровані у встановленому законом порядку та одержали ліцензію на право провадження господарської діяльності з медичної практики; медичні та фармацевтичні працівники, фахівці з реабілітації, громадські об'єднання і громадяни» Там само. у сфері надання медичної допомоги.

Відповідно до ч. 1 ст. 3 цього Закону медична допомога це «діяльність професійно підготовлених медичних працівників, спрямована на профілактику, діагностику та лікування у зв'язку з хворобами, травмами, отруєннями і патологічними станами, а також у зв'язку з вагітністю та пологами» Там само..

Право на медичну допомогу, крім Конституції України і Закону України «Основи законодавства України про охорону здоров'я», закріплено і у ст. 284 Цивільного кодексу України Цивільний кодекс України. URL: https://ips.ligazakon.net/document/T030435.

Аналізуючи структуру ст. 284 Цивільного кодексу України, українська учена Г. А. Миронова робить висновок, що законодавець розуміє сутність права на медичну допомогу як сукупність суб'єктивних цивільних прав. З цього вчена робить висновок, що фактично право на медичну допомогу в цивільно-правовому аспекті є сукупністю суб'єктивних прав фізичних осіб у сфері надання медичної допомоги. Таких суб'єктивних прав фізичної особи, що закріплені у ст. 284, на думку Г. А. Миронової, є: «шість для пацієнтів (права фізичної особи на надання її медичної допомоги; право на вибір лікаря та лікувального закладу; право на вибір методів лікування; право на згоду на медичне втручання; право на відмову від медичного втручання і три для лікаря (право на надання рекомендацій щодо методів лікування; право надавати медичну допомогу без згоди пацієнта; право на відмову від ведення пацієнта). Ці права стосуються відповідних благ життя, здоров'я, автономії вибору, недоторканості, приватності тощо» Миронова Г. А. Приватноправове регулювання особистих немайнових відно-син у сфері надання медичної допомоги: автореф. дис. на здобуття наук. ступеня д-ра юрид. наук: 12.00.03. Київ, 2020. 515 с..

Підсумовуючи перелік прав пацієнтів, закріплених у вказаних вище нормативних актах і міжнародних стандартах, виокремлюємо їх 24. До них відносимо: право на доступність у галузі охорони здоров'я; право на згоду на медичне втручання та право на відмову від медичного втручання; право на свободу вибору в галузі охорони здоров'я: право пацієнта на вільний вибір лікаря; право на вибір методів лікування відповідно до рекомендацій лікаря; право на вибір закладу охорони здоров'я; право на заміну лікаря; право на лікування за кордоном у разі неможливості надання такої допомоги у закладах охорони здоров'я України; право на медичну таємницю; право на якісну медичну допомогу; право на безпечну медичну допомогу; право на попередження за можливістю страждань і болю; право на індивідуальний підхід до лікування; право на оскарження неправомірних рішень і дій працівників, закладів та органів охорони здоров'я; право на відшкодування шкоди, заподіяної здоров'ю; право людини на життя та на повагу до гідності при наданні медичної допомоги; право на захист від будь-яких незаконних форм дискримінації, пов'язаних зі станом здоров'я; право на медичні профілактичні заходи; право на інновації; право на медико-біологічний експеримент; право на репродуктивні технології; право на донорство; право на терапевтичне клонування; право на корекцію (зміну) статі Права пацієнтів: види та відповідальність за недотримання / Медична справа: вебсайт. 15.09.2021. URL: https://medplatforma.com.ua/article/2398-prava-patsntvvidi-ta-vdpovdalnst-za-nedotrimannya.

На думку Ю. Ю. Бойко, необхідність визначення системи гарантій захисту прав пацієнтів визначається «залежним становищем особи від лікаря, що пояснюється відсутністю в людини спеціальних знань про хворобу, про встановлені процедурні особливості лікування Бойко Ю. Ю. Міжнародно-правова концепція охорони прав пацієнта. Правова позиція. 2018. № 2 (21). С. 163..

Варто зазначити, що зміст права на медичну допомогу є предметом численних наукових дискурсів. Так, І. Я. Сенюта у зміст такого права включає: право на ефективне та доступне медичне обслуговування, зокрема на безоплатну медичну допомогу; право на вільний вибір лікаря, вибір методів лікування відповідно до рекомендацій лікаря і закладу охорони здоров'я; право на інформовану добровільну згоду на медичне втручання; право на відмову від медичного втручання; право пацієнта, який перебуває на стаціонарному лікуванні в закладі охорони здоров'я, на допуск до нього інших медичних працівників, членів сім'ї, опікуна, піклувальника, нотаріуса, адвоката, а також священнослужителя для відправлення богослужіння та релігійного обряду Сенюта І. Я. Цивільно-правове регулювання відносин у сфері надання медичної допомоги. Питання теорії і практики: навч-метод. посіб. Львів: Видавництво ЛОБФ «Медицина і право», 2018. С. 152..

Потрібно зазначити, що більшість науковців розмежовують поняття «медична допомога» і «медична послуга». Так, О. О. Терзі вважає, що медична допомога є ширшим за змістом поняттям, яке включає в себе медичну послугу Терзі О. О. Нормативно-правове регулювання у сфері надання медичних послуг населенню. Наукові записки. Серія «Право». 2021. Випуск 10. С. 58..

На думку А. Д. Барзиловича, медична допомога означає надання таких послуг згідно з державним стандартом та включає усі заходи, які мають на меті зниження рівня смертності, захворюваності та інвалідності Барзилович А. Д. Механізми державного регулювання надання медичних послуг в Україні. Публічне управління та митне адміністрування. 2020. № 1 (24). С. 88..

Б. Тобес запропонувала визначення: «право на здоров'я включає в себе право на медичну допомогу, право на доступ до служб планування сім'ї, право на догляд у допологовий і післяпологовий період, право на чисту питну воду і задовільні санітарні умови, право на професійне здоров'я, здорове навколишнє середовище, а також право на інформацію з питань охорони здоров'я Тобес Б. Право на здоровье: теория и практика. URL: http://krotov.info/libr_ min/19_t/ob/es_01.htm.

В. Зверховська вважає, що медична допомога, «виникнувши як доручення пацієнта лікарю у сучасних умовах платної медицини», набуває правового статусу послуги Зверховська В. Правова природа договору про надання медичних послуг. Юри-дичний вісник. 2018. № 2. С. 45..

Вважаємо такий підхід цілком обґрунтованим ще й з огляду на те, що медичних послуг може надаватись декілька під час отримання медичної допомоги.

Зміст поняття «медична допомога» Конституція України не розкриває. Відсутнє його визначення і у Законі України «Основи законодавства України про охорону здоров'я». Однак у медичній науці поняттям «медична допомога» переважно охоплюються лікування, профілактичні заходи, які проводяться при захворюваннях, травмах, пологах, а також медичний огляд та деякі інші види медичних робіт Чеховська І. В. Медичне право України: навч. посіб. Ірпінь: Університет ДФС України, 2020. 480 с. (Серія «На допомогу студенту УДФСУ», Т. 63)..

Спробу розмежувати медичну допомогу і медичну послугу у своїх працях зробила О. Беденко-Зваридчук, зокрема медичну діяльність учена визначає як будь-які заходи, що спрямовані на охорону здоров'я, збереження життя людини, профілактику захворювань, і які правдяться співробітниками лікувально-профілактичних закладів будь-якої форми власності або медичними працівниками, які займаються приватною практикою. Медичні послуги, на думку вченої, це вид взаємовідносин щодо надання медичної допомоги, врегульований договором на надання медичної послуги. Учена також зазначає, що медична послуга це одна із складових медичної допомоги. Вона не тотожна медичній допомозі, тому що медична допомога ширша за своїм змістом Чехун О. В. Надання платних цивільних послуг: цивільно-правові аспекти. Ча-сопис Київського університету права. 2010. № 2. С. 214..

Деякі автори вважають медичну послугу медичною допомогою певного виду і обсягу, що надається медичною установою пацієнту в певних правових формах Чехун О. В. Надання платних цивільних послуг: цивільно-правові аспекти. Ча-сопис Київського університету права. 2010. № 2. С. 214...

Сучасний підхід до регулювання та розуміння медичних послуг ґрунтується на ідеях та принципах, закладених на різних історичних етапах. Перед умовою зародження правового регулювання медичних послуг стала необхідність чіткого регламентування діяльності лікаря (медичної установи), визначення їх прав та обов'язків, а також способів захисту суб'єктивних прав учасників правовідносин у сфері медичної діяльності.

Поняття «медична послуга» з'явилося у законодавстві України ще на початку 1990-х років, однак, як слушно зазначає О. М. Шевчук, використовується набагато рідше, ніж поняття «медична допомога» Єдиний медичний простір України: правовий вимір: монографія / за заг. ред. С. Г. Стеценка. Харків: Право, 2022. С. 95..

Загальне поняття «послуга», як економічний вид діяльності, наведено в Державному класифікаторі України «Класифікація видів економічної діяльності» Національний класифікатор України. Класифікація видів економічної діяльнос-ті ДК 009:2010: наказ Державного комітету України з питань технічного регулю-вання та споживчої політики України від 11.10.2010 № 45 / Верховна Рада України // «Законодавство України». URL: https://zakon.rada.gov.ua/rada/show/ vb457609-10#Text. Згідно з Класифікатором послуга це результат економічної діяльності, щодо якого не можна встановити права власності. Послуги не можна продати окремо від процесу їхнього виробництва. Момент завершення виробництва послуги збігається з моментом надання її споживачеві.

У науковій літературі термін «медична послуга» розуміють як «сукупність різних дій уповноважених суб'єктів у сфері надання матеріальних або нематеріальних благ, пов'язаних із поліпшенням фізичного і психічного здоров'я населення, як одиничному одержувачу, так і необмеженому колу споживачів з метою забезпечення їх корисним ефектом, породжуючи при цьому виникнення відповідних відносин у сфері охорони здоров'я» Маркіна А. М. Адміністративно-правове регулювання надання медичних пос-луг в Україні: дис. ... канд. юрид. наук: 12.00.07 / Науково-дослідний інститут публічного права. Київ, 2018. 219 с.. На думку С. В. Антонова, медична послуга це «вид професійної або господарської діяльності медичних закладів (організацій), ФОП, які займаються приватною медичною практикою, що включає застосування спеціальних заходів щодо здоров'я чи спрямованих на досягнення певних етичних змін зовнішності». Учений також звертає увагу на те, що медична послуга належить до фактичних послуг і містить у собі медичні заходи щодо здоров'я, поліпшення чи підтримання стану, що є головною метою надання послуги Антонов С. В. Правова регламентація надання медичних послуг. Управління закладом охорони здоров'я. 2009. № 2. С. 20.. А. А. Герц медичну послугу визначає як «визначені договором або законом дію чи комплекс дій медичної установи (лікаря) послугодавців, спрямовані на діагностику, лікування та профілактику, лікування захворювання, які є самостійним виокремленим об'єктом і мають вартісну оцінку Герц А. А. Медична послуга як об'єкт правового регулювання. Науковий вісник Міжнародного гуманітарного університету. Серія «Юриспруденція». 2015. № 15 (2). С. 13.. На думку О. М. Шевчука, медична послуга це «діяльність надавача послуги, що спрямована на задоволення потреб стосовно фізичної особи. Цю послугу спрямовано на діагностику, лікування або профілактику захворювання, реабілітацію, надання медичної допомоги, зокрема у зв'язку з вагітністю, пологами, і вона підлягає ліцензуванню Єдиний медичний простір України: правовий вимір: монографія / за заг. ред. С. Г. Стеценка. Харків: Право, 2022. С. 96..

Медичну послугу О. М. Берназ-Лукавецька тлумачить як «професійну діяльність медичних закладів (організацій) чи фізичних осіб підприємців, які займаються приватною медичною практикою, відповідно до існуючих медичних стандартів, що включає застосування спеціальних заходів щодо здоров'я у вигляді медичного втручання, потенційним результатом якого є поліпшення загального стану чи функціонування окремих органів або систем організму людини, а також (або) досягнення певних естетичних змін зовнішності» Берназ-Лукавецька О. М. Медичні послуги в Україні / Юрист-Блог: вебсайт. URL: https://jurist-blog.com.ua/medichni-poslugi.html.

Медична послуга, на думку Р. А. Майданика, є багом, «з приводу якого виникають майнові та немайнові (ідеальні) відносини між їх учасниками як майново відокремленими приватними особами. Воля учасників цих відносин предметно виражена в грошах замовника (пацієнта чи розпорядника бюджетних коштів), які він готовий сплатити за медичні послуги, які надають послугонадавач заклад охорони здоров'я (приватно практикуючий лікар), користуючись професійними знаннями та відповідним медичним обладнанням. Послугонадавач готовий запропонувати специфічні знання та обладнання, необхідні для надання медичної послуги на оплатних засадах шляхом одержання плати за ці послуги» Майданик Р. А. Правовідносини медичного обслуговування і надання медич-них послуг за законодавством України. Медичне право. 2017. № 3. С. 52-53..

Отже, виходячи з наведеного вище, можна виокремити основні складові поняття «медична послуга»: а) це діяльність; б) діяльність, яка здійснюється за допомогою спеціальних заходів; в) діяльність, яка спрямована на діагностику, лікування та профілактику, лікування захворювання; г) діяльність, яка здійснюється послугодавцями закладами охорони здоров'я чи ФОП, які займаються приватною медичною практикою; д) діяльність, яка підлягає ліцензуванню; е) медичні послуги надаються на підставі укладання договорів.

Відтак сформулюємо авторське визначення поняття медична послуга. Це діяльність, яка підлягає ліцензуванню, здійснюється послугодавцями закладами охорони здоров'я чи ФОП, які займаються приватною медичною практикою за допомогою спеціальних заходів, користуючись професійними знаннями та відповідним медичним обладнанням, спрямована на діагностику, лікування та профілактику, лікування захворювання; надається на підставі укладання договорів про надання медичних послуг.

Виокремлюють ознаки медичних послуг: мають вартісне вираження; можуть бути базисом для розрахунку та чіткого окреслення рівня державних гарантій щодо медичного обслуговування населення; є комплексною; має самостійний виокремлений об'єкт та суб'єкт; а також замовника послуги, критерії надання якісних медичних послуг тощо.

До особливостей медичної послуги О. В. Бобришева відносить: «незмінність медичної послуги, оскільки вона є життєважливою; наявність часового проміжку між моментом надання послуги й кінцевим результатом її споживання, який характеризується зміною стану здоров'я пацієнта; складність визначення точної вартості медичної послуги; вплив особистісного фактору надання медичної послуги, що визначається ступенем довіри споживача до виробника. Значущість цієї особливості зумовлено тим, що в результаті надання медичної послуги змінюється стан здоров'я пацієнта: необхідність проведення підготовчого періоду споживання медичної послуги, що передбачає проведення лабораторно-діагностичних досліджень Бобришева О. В. Ефективний розвиток функціонування ринку медичних послуг в умовах глобалізації економіки та інтеграційних процесів в охороні здоров'я. Вісник Дніпропетровського університету. Серія «Економіка». 2014. Т. 22. № 10/1, вип. 8 (20). С. 14..

Також виокремлюють специфічні особливості медичних послуг:

- медична послуга це діяльність (сукупність дій), яку можуть здійснювати не всі особи. Пропонуючи таку послугу, до виконавця законом пред'являються підвищені вимоги до кваліфікації. Саме це є основою для видачі ліцензії на здійснення діяльності суб'єкту господарювання;

- діяльність повинна здійснюватися для досягнення певної мети. Пацієнт (замовник), звертаючись до лікаря, має на меті усунення певних психофізіологічних негативних проявів свого організму (третьої особи). Медична діяльність ґрунтується на об'єктивній потребі людей у збереженні та відтворенні свого тілесного існування;

- за загальним правилом медична послуга не має матеріального результату. Водночас вона може бути поєднана зі створенням матеріального компонента;

- як правило, результат послуги не може бути гарантований виконавцем. Це пояснюється двома чинниками: по-перше, медична послуга являє собою не односторонні дії виконавця, а також зустрічні дії з боку пацієнта; в по-друге, необхідно враховувати індивідуальні особливості кожного людського організму;

- медична послуга, будучі об'єктом цивільних прав, має визначену вартість, тому її надання супроводжується еквівалентним обов'язком з її оплати. Оплата включає витрати виконавця на її надання та його винагороди Чехун О. В. Надання платних цивільних послуг: цивільно-правові аспекти. Ча-сопис Київського університету права. 2010. № 2. С. 214..

Гарантією надання якісних і доступних медичних послуг є функціонування страхових систем, які забезпечують доступ до безкоштовного лікування у державних лікарнях і субсидії на медичні послуги. Такі системи працюють у Австралії, Бельгії, Канаді і Франції. У США завдяки покриттю страховими внесками вартості медичних послуг усі послуги надаються медичними організаціями на платній основі, практично відсутня загальна система медичного страхування Єдиний медичний простір України: правовий вимір: монографія / за заг. ред С. Г. Стеценка. Харків: Право, 2022. С. 98.. У Данії сумлінні громадяни, які справно платять податки, можуть своєчасно отримувати медичні послуги на безоплатній основі. Більш широкий спектр пропонується у Норвегії, де держава оплачує вартість не тільки медичних послуг, але і лікувальних путівок. У Литві більшість медичних послуг безкоштовні. Медичне страхування здійснюється у рамках надання тієї чи іншої послуги. На сьогодні розробляється нова програма охорони здоров'я Литви і це здійснюється з використанням підходу «здоров'я у всіх стратегіях» через створення і зміцнення партнерських відносин з іншими суміжними секторами. У Словаччині упроваджено обов'язкове медичне страхування, обсяг (пакет) основної медичної допомоги і конкурентну модель з вибірковим укладанням контрактів і гнучкою ціновою політикою Чехун О. В. Надання платних цивільних послуг: цивільно-правові аспекти. Ча-сопис Київського університету права. 2010. № 2. С. 215..

В Україні, незважаючи на численні дискурси щодо необхідності запровадження системи медичного страхування, така система не сформована. Варто зазначити, що спроби було зроблено, проте Закон України «Про загальнообов'язкове державне соціальне медичне страхування» ще й досі не прийнято.

У медичній практиці виникають щоразу нові питання, які зумовлюють необхідність правового вирішення. Час від часу з'являлися наукові дослідження, в яких зверталася увага на доцільність запровадження більш детальної визначеності у правах та обов'язках лікаря (медичної установи) і пацієнта, упорядкування їх взаємин.

Договір про надання медичних послуг є однією з найпоширеніших підстав виникнення правовідносин з надання медичних послуг, який виконує роль основного правового регулятора реалізації прав і законних інтересів його учасників: лікарів, медичних закладів і пацієнтів.

Під час укладання договорів про надання медичних послуг повинні бути враховані такі аспекти, як вид медичних послуг (спеціалізація), специфіка послуги (амбулаторне лікування, медичне оперативне втручання) тощо. З огляду на аналіз практичної діяльності неможливо мати один уніфікований шаблон договору про надання медичних послуг, який би застосовувався в усіх випадках, а тим більше не можна брати за основу загальноприйняті в практиці типові договори про надання послуг.

Договір про надання медичних послуг це цілком новий для загальної юридичної практики акт, підготовка якого потребує певного розуміння специфіки медицини.

Специфікою укладення договору про надання медичних послуг є прийняття саме закладом охорони здоров'я остаточного рішення щодо необхідності надання медичних послуг фізичній особі Крилова О. В. Цивільно-правове регулювання відносин по наданню медичної допомоги: дис. ... канд. юрид. наук / Одеса, 2006. С. 102..

Проте як будь-який цивільно-правовий договір він має загальні положення щодо його зміни, розірвання та припинення. Згідно з ст. 638 Цивільного кодексу України Цивільний кодекс України. URL: https://ips.ligazakon.net/document/T030435 договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферта) та згоди іншої сторони його укласти (акцепт). Оферта адресована конкретно визначеним особам, містить істотні умови договору та виражає намір особи взяти на себе певні зобов'язання.

Варто також зазначити, що конструкція публічної оферти (тобто пропозиції до невизначеного кола осіб, яка містить усі істотні умови договору та намір сторони бути зобов'язаною за договором) практично не використовується у сфері медичних послуг. Такі пропозиції варто розглядати як рекламу (незважаючи на зазначення виду послуг і їх вартості). За цивільним законодавством України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору визначено лише предмет договору. Також істотними визнаються умови, встановлені законодавством або обов'язкові для такого виду договору, а також ті, що визнані сторонами як істотні Цивільний кодекс України: чинне законодавство зі змінами та допов. станом на 02.11.2016 / К.: Паливода А. В., 2016. С. 203..

За цивільним законодавством істотною умовою договору про надання медичних послуг є предмет договору. Щодо наявності й доречності закріплення інших істотних умов досі точаться дискусії. Так, наприклад, О.І. Смотров схиляється до наявності двох істотних умов договору про надання медичних послуг: предмету та ціни Смотров О. І. Договір щодо оплатного надання медичних послуг: дис. ... канд. юрид. наук. Х., 2003. С. 85.. Інші науковці дотримуються загальноприйнятого законодавчого підходу. Визначення предмета договору про надання медичних послуг є одним із проблемних теоретичних і практичних питань. За одним підходом, предметом договору про надання медичних послуг є безпосередньо медична послуга (тобто певний корисний ефект або благо). За іншим дії закладу охорони здоров'я (точніше медичних працівників такого закладу) або лікаря щодо надання медичних послуг Абрамович Н. Особливості, укладення, зміни та припинення договору про на-дання медичних послуг. Підприємництво, господарство і право. 2017. № 4. С. 5.. У зв'язку з цим під час визначення предмета договору про надання медичних послуг необхідно розмежовувати саму медичну послугу як певну сукупність благ, що мають корисні властивості та дії, які в сукупності становлять надання такої послуги.

Варто також акцентувати увагу на формі договору про надання медичних послуг. За загальним правилом договір може бути укладено як в усній, так і в письмовій формах. У законодавстві відсутні будьякі вимоги щодо форми договору про надання медичних послуг. Непоодинокими є випадки застосування конструкції договору приєднання. Тобто закладом охорони здоров'я розробляється відповідна формалізована форма договору (бланк, примірний договір тощо), до якої лише вноситься інформація щодо особи замовника послуг і/або пацієнта. Проте така форма договору має певні особливості, а також переваги та недоліки для сторін. По-перше, стандартизована форма договору не може бути уніфікованою для всіх видів медичних послуг, оскільки кожен із них має свою специфіку (наприклад, часина послуг передбачає створення матеріалізованих результатів, на які поширюються гарантійні положення). У зв'язку з цим медичним закладам варто розробляти окремі стандартні бланки під кожен вид медичних послуг. По-друге, така форма договору може початково містити умови, які надаватимуть закладу охорони здоров'я переваги та гарантії, порівняно з фізичною особою, оскільки особливістю договору приєднання є те, що друга сторона не може змінювати його умови.

Незважаючи на наявність інших форм договору про надання медичних послуг, саме письмова є беззаперечним підтвердженням наявності правовідносин між фізичною особою та закладом охорони здоров'я / лікарем, гарантує сторонам уникнення негативних наслідків щодо недобросовісної поведінки контрагента, а також забезпечує можливість притягнення до відповідальності в разі невиконання чи неналежного виконання договору.

Сьогодні під час укладання договорів про надання платних медичних послуг у більшості випадків пацієнтові (засновникові) пропонується прийняти (підписати) вже готову форму. За інших обставин ініціаторами можуть бути страхові компанії, які самі пропонують такі форми медичним організаціям. По суті, йдеться про договір приєднання, передбачений ст. 634 Цивільного кодексу України. Це фактично виключає можливість для однієї зі сторін договору формулювати свої умови, які відрізняються від викладених у формулярі або в іншій стандартній формі. Проте такі жорсткі правила суттєво прискорюють та полегшують процес оформлення договірних відносин насамперед для медичної організації.

О. В. Чехун вказує на те, що у багатьох випадках, які були подані на перевірку правовому аудиту, містилися обтяжливі для споживачів послуг умови, пропонувався неконституційний спосіб вирішення спорів, не було характеристик, що індивідуалізують надавану медичну послугу. Вказані недоліки, на думку ученого, можуть призвести до несприятливих юридичних наслідків як для пацієнтів, так і для медичних організацій, які продовжують використовувати такі зразки договорів Чехун О. В. Надання платних цивільних послуг: цивільно-правові аспекти. Ча-сопис Київського університету права. 2010. № 2. С. 215..

Крім виявлених похибок у змісті договорів, нерідко допускаються помилки й під час їх укладання, серед яких потрібно виділити такі: оформлення договірних відносин з пацієнтами відбувається шляхом складання одного документа, який залишається у медичній установі, а в договорі зазначається, що примірників два; договір з пацієнтом від імені медичної організації укладає лікар, (який може представляти медичну організацію тільки на підставі належно оформленої довіреності), а в договорі зазначається, що він діє на підставі Статуту; укладання договорів про надання медичних послуг з пацієнтом, який не пред'явив документи, що засвідчує особу, може призвести до неможливості встановити особу боржника з оплати та до визнання договору недійсним Чехун О. В. Надання платних цивільних послуг: цивільно-правові аспекти. Ча-сопис Київського університету права. 2010. № 2. С. 215..

Підтвердженням укладення договору про надання медичних послуг зазвичай є такі документи: 1) медична документація (наприклад, медична карта хворого), яка зазвичай може містити певні умови договору, наприклад, інформовану згоду пацієнта, результати діагностики, види наданих медичних послуг і їх обсяг, способи лікування, які застосовувались до пацієнта, лікарські засоби, рекомендації для пацієнта тощо; 2) квитанція про оплату наданих медичних послуг, яка може містити назву медичної послуги, її вартість, дату та час надання тощо. Деякі вчені поширюють на квитанцію режим договору, якщо в ньому зазначено призначення платежу Крилова О. В. Цивільно-правове регулювання відносин по наданню медичної допомоги: дис. ... канд. юрид. наук. Одеса, 2006. С. 67.. Проте з такою позицією важко погодитися, зважаючи на те, що квитанція зазвичай не містить усіх вимог до договору й розглядається у цивілістиці як підтвердження наявності правовідносин між сторонами.

Більш цікавим є питання припинення договору про надання медичних послуг, яке має свої особливості, викликані специфікою предмета такого договору. По-перше, лише договір про надання медичних послуг передбачає можливість пацієнта в будь-який момент відмовитись від таких послуг, тоді як заклад охорони здоров'я / лікар обмежені в такому праві, у зв'язку з наявністю законодавчо встановленого обов'язку надання медичних послуг у разі наявності загрози життю та здоров'ю пацієнта. По-друге, припинення договору про надання медичних послуг може відбуватися за одночасного поєднання двох підстав: смерті послугоотримувача й неможливості у зв'язку з цим виконання зобов'язань за договором Там само. С. 113.. Так, заклад охорони здоров'я / лікар здійснює усі необхідні дії для врятування життя пацієнта, яким / в інтересах якого було укладено відповідний договір. Проте у разі настання біологічної смерті пацієнта потреба в наданні медичних послуг зникає. По-третє, договір про надання медичних послуг може бути припинено шляхом розірвання за взаємною згодою сторін. Причинами для такого розірвання можуть бути різке покращення / погіршення стану здоров'я пацієнта, наявність невиліковної хвороби, внаслідок чого потреба в наданні таких медичних послуг зникає, зміна вартості й умов надання медичних послуг тощо. Цією підставою охоплюється й відмова пацієнта від лікування або ненадання згоди на медичне втручання та відмова лікаря у визначених випадках (відсутність загрози життю і здоров'ю пацієнта, грубе порушення пацієнтом правил внутрішнього розпорядку, недотримання пацієнтом курсу лікування та невиконання рекомендацій лікаря). У протилежних випадках відмова лікаря від лікування пацієнта є порушенням умов договору про надання медичних послуг, що зумовлює настання цивільноправової відповідальності.

Размещено на Allbest.ru