Окремі аспекти нотаріального та судового захисту спадкових прав громадян

Аналіз положень Порядку засвідчує, що опис спадщини є важливою процедурою, оскільки передбачає вжиття заходів, що за своїм характером схожі на вчинення процесуальних дій, наприклад, в рамках кримінального провадження. Так, зокрема, зазначається, що «присутність виконавця заповіту під час опису спадкового майна є обов'язковою. У разі незгоди з оцінкою спадкоємці вправі запросити спеціаліста-експерта або оцінювача. Оплата праці спеціалістів (експертів, оцінювачів) здійснюється спадкоємцями. Якщо проведення опису переривається або продовжується кілька днів, приміщення кожний раз опечатується нотаріусом. В акті опису робиться запис про причини і час припинення опису і його відновлення, а також про стан пломб і печаток при наступному розпечатуванні приміщення». Отже, будь-який опис оформлюється спеціальним актом, що становить важливий процесуальний документ, сутність якого полягає у гарантуванні прав спадкоємців на неупередженість процедури спадкування майна.

Наведені вище Методичні рекомендації визначають, що «в акті опису має бути зазначено: дату та час складання акта опису, а також ПІП нотаріуса, який проводить опис; найменування державної нотаріальної контори або нотаріального округу, в якому зареєстрований приватний нотаріус; дату одержання заяви про вжиття заходів щодо охорони спадкового майна (повідомлення про склад спадкового майна) або доручення нотаріуса, яким заведено спадкову справу, про вжиття заходів щодо охорони спадкового майна; ПІБ, адресу, а в необхідних випадках місце роботи та посади осіб, які беруть участь в описі; ПІБ спадкодавця, дату його смерті, місце відкриття спадщини та місцезнаходження спадкового майна; відомості про спадкоємців; відомості про те, чи було опечатано приміщення до прибуття нотаріуса і ким, стан пломб та печаток, якщо приміщення опечатано». Аналіз норм Закону України «Про нотаріат», Порядку та Методичних рекомендацій дає змогу дійти низки ключових висновків з процедури опису майна, що становить спадщину. По-перше, прибуваючи за місцем проживання або перебування померлого нотаріус здійснює опис усього майна, що перебуває у помешканні. Нотаріус не має і скоріше за все не матиме змоги на місці встановити достеменну приналежність окремих речей померлій особі чи ні. Це стосується, наприклад, речей загального вжитку або інших речей, які не ідентифіковані особою, яка померла, чи які не потребують реєстрації права власності. Тому нотаріус здійснює опис усього без винятку майна. По-друге, не все спадкове майно має єдиний правовий режим. Частіше за все воно складається з речей, режим охорони та зберігання яких суттєво відрізняється. Так, класичним прикладом можуть слугувати грошові чи цінні папери, які нотаріус повинен зберігати або на власному спеціальному рахунку, або приймати на депозит. Також особливий режим охорони мають зброя, вибухові речовини тощо. Такі речі зберігаються в органах МВС України. Спеціальний режим може поширюватися і на окремі цінності, що перебували у власності померлої особи. Зокрема, за згоди спадкоємців, медалі, ордени та інші нагороди спадкодавця можуть передаватися нотаріусом на зберігання до музейних установ на підставі рішення Комісії державних нагород та геральдики при Президентові України. Крім того, у випадку наявності у спадкодавця речей, виключених із цивільного обороту (наприклад наркотичні речовини тощо), нотаріус повинен передати їх у відповідні органи та установи, зокрема до органів МВС України тощо. Зі свого боку речі, що не мають цінності, можуть не вноситися нотаріусом до акта опису у випадку наявності на це згоди спадкоємців. По-третє, саме опис спадщини є ключовою процедурою для всього процесу спадкування, оскільки в ній визначається кількість, якість та стан речей, що утворюють спадщину. Фактично проводиться інвентаризація майна, на яке претендуватимуть спадкоємці. Якщо вжити заходів до охорони спадкового майна неможливо (спадкоємці або інші особи, які проживали зі спадкодавцем, заперечують проти опису, не пред'являють майно для опису, майно вивезене тощо), нотаріус складає акт і повідомляє про це заінтересованих осіб, а в необхідних випадках фінансовий орган або прокурора.

Особливим аспектом здійснення заходів з охорони спадкового майна є встановлення винагороди за зберігання такого майна. Так, відповідно до ст. 62 Закону України «Про нотаріат» «хранителі, опікуни та інші особи, яким передано на зберігання спадкове майно, якщо вони не є спадкоємцями, мають право одержати від спадкоємців винагороду за зберігання спадкового майна в розмірі, передбаченому чинним законодавством України. Вказані особи також мають право на відшкодування необхідних витрат зі зберігання і управління спадковим майном, за вирахуванням фактично одержаної вигоди від використання цього майна». Аналіз цієї норми викликає одне важливе питання чи може передаватися на зберігання майно, що становить спадщину, до одного зі спадкоємців? Законодавець однозначно такої відповіді не дає. Немає на це вказівки ні в Порядку, ні в Методичних рекомендаціях. Але з огляду на зміст відносин спадкування, враховуючи особисту зацікавленість спадкоємців, вбачаючи на відсутність законодавчо закріпленої можливості провадження контролю за таким зберіганням з боку нотаріуса, вважаємо за необхідне доповнити ст. 62 Закону України «Про нотаріат» частиною третьою такого змісту: «Спадкове майно не може передаватися для охорони, на збереження одному зі спадкоємців. Винятком є, якщо відомий лише один спадкоємець або якщо охорону, зберігання чи здійснення заходів з управління майном неможливо здійснювати іншою особою без суттєвого пошкодження або втрати цінності спадкового майна. У такому випадку спадкоємець, який фактично здійснює заходи з охорони, зберігання або управління майном, попереджається про відповідальність за розтрату або приховування спадкового майна, а також про матеріальну відповідальність за заподіяні збитки». Дійсно, уникаючи конфлікту інтересів, доцільно мінімізувати можливий і частіше за все негативний вплив з боку спадкоємця на спадкове майно. Тому нотаріус залучає третю особу до процесу охорони та зберігання або управління спадщиною.

На думку Є. І. Фурси, передача майна на зберігання спадкоємцю цілком можлива, більше того «у випадку, коли майно передається на зберігання не сторонній особі, а спадкоємцю, останній також не позбавляється права вимагати відшкодування витрат, понесених ним у зв'язку з охороною й управлінням цим майном, за рахунок спадщини (тобто за рахунок часток інших спадкоємців)» Фурса Є. І. Спадкові правовідносини в нотаріальній і судовій практиці: дис. ... канд. юрид. наук: 12.00.03. К.: Інститут держави і права ім. В. М. Корецького НАН України, 2004. С. 68..

Остання теза є хибною, оскільки цілком логічно розділити витрати на утримання, охорону чи зберігання спадщини між усіма, і зокрема між тим спадкоємцем, який вчиняє безпосередньо такі дії. Тобто повинна існувати субсидіарна відповідальність спадкоємців за понесені витрати на зберігання спадщини. Також потрібно зазначити, що, відповідно до Порядку, укладання договору на управління спадщиною здійснюється, якщо під час вжиття заходів щодо охорони спадкового майна з'ясується, що у складі спадщини є майно, що потребує утримання, догляду, вчинення інших фактичних та юридичних дій для підтримання його в належному стані. Договір на управління спадщиною укладається нотаріусом з дотриманням вимог частини другої ст. 212 ЦК України. Єдиною процедурою у сфері договірних відносин з приводу охорони спадщини, яка потребує додаткового врегулювання, на нашу думку, є порядок вибору суб'єкта охорони, утримання чи управління майном, яке перебуває у складі спадкового майна. З огляду на доволі стислі терміни спадкових відносин та необхідність швидкого вжиття заходів з охорони спадщини, в часовому вимірі процедура пошуку вказаного суб'єкта повинна відбуватися досить швидко та оперативно. Але при цьому такий суб'єкт повинен мати належну репутацію та бути сумлінним зберігачем чужого майна. З огляду на це пропонується вирішити питання щодо створення спеціального реєстру суб'єктів, уповноважених вчиняти дії з охорони, зберігання та управління спадковим майном. До такого реєстру можуть входити будь-які суб'єкти господарювання, задекларовані види економічної діяльності яких відповідають змісту вказаних дій. Виняток мають становити спеціальні способи розпорядження майном, що має специфічний правовий режим. Зокрема, йдеться про управління корпоративними правами тощо. Самі відносини з такого управління, зберігання та охорони спадкового майна також є нетривалими, а «у разі надходження до нотаріуса за місцем відкриття спадщини заяви про прийняття спадщини дія договору припиняється. У разі відсутності спадкоємців за законом і за заповітом, усунення їх відправа на спадкування, неприйняття спадщини ніким із спадкоємців, а також відмови від її прийняття укладений договір на управління спадщиною діє до ухвалення судом рішення про визнання спадщини відумерлою. При цьому за загальним правилом охорона спадкового майна триває аж до моменту прийняття спадщини або до моменту, яким припиняється встановлений для такого прийняття строк.

Що ж до покриття витрат на процедури та заходи, пов'язані з охороною спадкового майна, то це прямо передбачається нормою ст. 64 Закону України «Про нотаріат», відповідно до якої «нотаріус до прийняття спадщини одним чи всіма спадкоємцями, а якщо спадщина переходить до держави, то до видачі державі свідоцтва про право на спадщину, дає розпорядження про видачу із спадкового майна грошових сум на покриття витрат, зокрема на охорону спадкового майна і управління ним, а також витрат, пов'язаних із повідомленням спадкоємців про відкриття спадщини. Ще одним важливим юридичним наслідком прийняття спадщини є і припинення охорони спадкового майна, однак жодних юридичних актів про таке закінчення нотаріус не видає. Єдине, що передбачає закон, це повідомлення спадкоємців про закінчення процедур охорони спадщини, а у випадку відсутності спадкоємців відповідні органи держави. Форму та зміст такого повідомлення не встановлено на законодавчому рівні, а тому воно може бути звичайним листом, що є не зовсім доречним та коректним з точки зору юридичних наслідків закінчення процедури охорони. Річ у тім, що після її закінчення нотаріус фактично знімає з себе відповідальність за подальшу долю охоронюваного майна, а тому така нотаріальна дія повинна мати зовнішній вираз щодо інших суб'єктів спадкування. Зокрема, варто запровадити спеціальне позначення при закритті спадкової справи про те, що режим охорони спадщини припиняється, причому підписи під таким актом щодо своєї згоди або поінформованості повинні поставити всі відомі нотаріусу спадкоємці. А у випадку, якщо спадщина переходить державі, підпис керівника або уповноваженої особи відповідного фінансового органу держави. По-перше, охорона спадкового майна це досить великий складний комплекс заходів, спрямованих на збереження стану спадкового майна, максимально наближеного за своїми якостями та корисними властивостями до стану, в якому таке майно перебувало на момент смерті спадкодавця. Охорона спадкового майна розуміється у двох значеннях: в широкому як комплекс всіх процедур та дій, спрямованих на створення відповідного правового режиму захисту спадкового майна, що включає в себе розшук, встановлення місцезнаходження, опис, зберігання, управління майном тощо. У вузькому розумінні охорона спадкового майна це дії нотаріуса або уповноважених осіб (законом чи договором) з фактичного зберігання та охорони цілісності спадкового майна. Подруге, сучасний стан законодавчого забезпечення охорони спадкового майна має сьогодні три рівні втілення. На першому (засадницькому) рівні ЦК України визначає загальні рамкові умови та вимоги до процедури охорони спадкового майна. На другому (базовому) рівні Закон України «Про нотаріат» визначає особливості, умови та перелік основних заходів із охорони спадкового майна. На третьому (підзаконному) рівні Порядок, а також Методичні рекомендації та інші норми законодавства, на які посилається Закон України «Про нотаріат», визначають алгоритм нотаріальних дій з охорони спадкового майна, детермінують та деталізують окремі процедурні аспекти. Отже, сучасний стан та зміст законодавчого регулювання процедури охорони спадкового майна спрямовується на забезпечення інтересів передусім спадкоємців. Але разом з тим окремі аспекти такого забезпечення вимагають уточнення та вдосконалення Резворович К. Р. Сучасний стан законодавчого забезпечення вжиття нотаріусами заходів щодо охорони спадкового майна. Науковий вісник ДДУВС. 2017. № 4. С. 46-50. .

Складність системи джерел правового регулювання правовідносин, які виникають у зв'язку із охороною та збереженням спадкового майна. Така система складається з нормативних актів різного рівня: ЦК України, Закону України «Про нотаріат», значної кількості підзаконних нормативних актів. Це не сприяє однозначному розумінню та застосуванню окремих нормативних положень.

Має місце недостатня визначеність у юридичній науці та закріпленість у чинному законодавстві категорії «охорона спадкового майна»: перелік дій уповноважених органів та осіб щодо збереження спадкового майна, визначення їх правового статусу як охоронців спадкового майна, система дій щодо охорони та збереження спадкового майна.

Сучасна система охорони спадкового майна побудована виходячи з пріоритету інтересів передусім спадкоємців. Водночас комплексний характер цієї системи передбачає врахування й інтересів інших учасників правовідносин щодо охорони спадкового майна: нотаріус; особа, уповноважена за договором; деякі інші учасники.

Окремим проблемним напрямом розвитку системи захисту прав особи у нотаріальному процесі є судовий захист прав неповнолітньої особи. У межах цього напряму необхідно виділити такі проблемні питання: досягнення стабільності судової практики у справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення та є важливими для реалізації неповнолітнім спадкоємцем своїх спадкових прав; розвиток процесуального регулювання особливостей розгляду зазначених справ.

Система нотаріату відіграє істотну субсидіарну роль щодо судової системи у справі захисту прав учасників спадкових відносин. Перспективними напрямами її розвитку необхідно виділити: уточнення компетенції нотаріуса та розвиток критеріїв розмежування її із компетенцією суду; розвиток комунікації суддів та нотаріусів з приводу спірних питань застосування чинного законодавства. Важливою умовою розвитку правозастосування нотаріусами є забезпечення сталості та єдності судової практики вирішення спадкових спорів.

Размещено на Allbest.ru