Захист цивільних прав та інтересів людини: міжнародний досвід

Інститут захисту прав і свобод людини та громадянина з давніхдавен займає важливе місце серед основних інститутів сучасного міжнародного публічного права. Проте сьогоднішні загрози миру та безпеці, а також причини соціально-економічних кризових явищ, зокрема війни, збройні конфлікти, терористичні акти, екологічні проблеми, і як наслідок світова міграційна криза, надали нового сенсу питанню вдосконалення міжнародних стандартів та державно-правових засобів захисту прав людини і громадянина.

Також характерологічною рисою розвитку світу останніми двома роками стала необхідність термінового розширення та уніфікації предмета регулювання міжнародних відносин паралельно з удосконаленням національних демократичних та правових інститутів, враховуючи правові акти sui generis. європейський союз міжнародний рух

Можливість взаємодії держави з громадянським суспільством забезпечується публічним правом більшою мірою, ніж приватним. Це природний стан речей, оскільки приватне право і цивільне суспільство є єдиними поняттями, які не лише не можуть існувати один без одного, але і не можуть бути охарактеризовані поза їх взаємозв'язком, оскільки пов'язані з однорідністю основи їх походження та існування. Необхідність державного втручання в регулювання цих відносин виникає через розбіжності інтересів людей та їх груп.

Громадянське суспільство, на думку Гегеля, це так зване поле битви, де один приватний інтерес постійно суперечить іншому. Оскільки громадянське суспільство апріорі не може впоратися з цими конфліктами поодинці, примирити розрізнені інтереси, воно формує державу для досягнення цієї мети шляхом встановлення правових відносин та відносин, які створюють керуючі структури і визначають процедури їх діяльності та співробітництва. Отже, державна влада повинна створювати оптимальні умови для належного функціонування громадянського суспільства, захищати його і допомагати долати конфліктні ситуації Evgen Kharytonov, Olena Kharytonova. Human rights, civil society, private law: correlation problems. Revista de Derecho. 2019. Vol. 8, pp. 225-244. ISSN: 1390-440X--eISSN: 1390-7794 Recepcion: 30-11-2019. Aceptacion: 10-12-2019. Publicacion electronica: 19-12-2019. ULR: https://doi.org/10.31207/ih.v8i0.222.

Права людини у міжнародному праві класифікують на:

- універсальні, що вони належать усім людям рівною мірою, незалежно від статусу, і вони є однакові для всіх людей у всьому світі;

- невід'ємні вони не можуть бути відібрані або передані, люди з народження мають права, навіть коли їхні уряди порушують ці права;

- взаємопов'язані / взаємозалежні, тобто здійснення або порушення одного права впливає на здійснення всіх інших прав; разом права людини утворюють взаємодоповнюючу структуру;

- неподільний, тобто жодне право не може розглядатися ізольовано; жодне право не є більш важливим, ніж інше;

- недискримінаційні, що означає собою, що права людини повинні дотримуватися без відмінності, винятки, обмеження або переваги на основі раси, кольору шкіри, віку, статі, національного або етнічного походження, мови або будь-якого іншого статусу. Іноді висловлюється думка, що права людини настільки фундаментальні, що є частиною природного права, але більшість з них найкраще розглядати як складову частину договірного права Kinga Drewniowska Introduction to Human Rights. Human Rights in Criminal Justice Context 2020/2021 Uniwersytet Wroclawski. ULR: https://prawo.uni.wroc.pl/ sites/default/files/studentsresources/Introduction%20to%20human%20rights.pdf.

Права людини це правові норми або стандарти, які регулюють поведінку людей і захищають їх життя та гідність як на індивідуальному, так і на колективному рівнях, включаючи: відносини між індивідом і державою (публічною владою). Дотримання прав людини також включає в себе зобов'язання поважати права людини, інших людей та груп людей. Концепція прав людини використовується для позначення набору прав, а підхід до відповідних питань заснований на складеному на основі каталогу переліку прав людини. Права людини постійно розвиваються, як і наші суспільства і держави, і тому підхід до прав людини повинен бути узгоджений з подіями в світі.

Термін «основні права» часто використовуються в поєднанні з «правами людини»; однак, по суті, вони означають те саме, що і права людини. Концепція основних прав здебільшого застосовується в Європейському судовому просторі як у Раді Європи, так і в Європейському Союзі. Vilmati Muudetud. Human Rights. 2019. ULR: https://www.eesti.ee/en/republic-ofestonia/human-rights/human-rights

Загальні принципи права Європейського Союзу засновані на пріоритеті прав особистості, закріплених в Європейських конвенціях, яка також випливає з конституційних традицій європейських держав. Ті ж традиції визначають подальший розвиток національного законодавства держав-членів Європейських Співтовариств Evgen Kharytonov, Olena Kharytonova. Human rights, civil society, private law: correlation problems. Revista de Derecho. 2019. Vol. 8, pp. 225-244. ISSN: 1390440X--eISSN: 1390-7794 Recepcion: 30-11-2019. Aceptacion: 10-12-2019. ULR: https://doi.org/10.31207/ih.v8i0.222.

Міжнародний рух за права людини зміцнився, коли Генеральна Асамблея Організації Об'єднаних Націй прийняла Загальну декларацію прав людини (далі ВДПЛ) 10 грудня 1948 року. Сформульована як «загальний стандарт досягнень для всіх народів і націй», Декларація вперше в історії людства визначає основні громадянські, політичні, економічні, соціальні та культурні права, якими повинні користу3 ватися всі люди. United Nations OHCHR. International Human Rights Law United Nations. ULR: https://www.ohchr.org/en/instruments-and-mechanisms/international-human-rights-law

Міжнародне суспільство хоч і працює над розвитком і додержанням прав людини, але самі держави несуть юридичне зобов'язання захищати і заохочувати права людини, забезпечувати належне виконання громадянами своїх прав без дискримінації. На загальному рівні відповідальність держави включає в себе забезпечення належного надання пільг відповідно до чітких і прозорих критеріїв, а також належне управління установами та послугами. У тих випадках, коли пільги і послуги не надаються безпосередньо державними установами, ефективне дотримання законодавчих рамок особливо важливо для надання пільг і послуг.

Важливість прав людини частіше визнається в рамках більш широких інструментів, що забезпечують такий захист. Сила і життєвість прав і свобод людини полягає в тому, що вони не тільки проголошуються, але і гарантуються. Гарантії прав і свобод людини здебільшого підрозділяють на дві групи: загальні та спеціальні або юридичні. Але, кажучи про класифікацію саме соціально-економічних гарантій прав людини, потрібно звернути увагу на їх особливості та на значимість їх у соціальній державі. Тому всю систему гарантій забезпечення соціально-економічних прав людини у науковому світі пропонується умовно підрозділити на державно-правові та міжнародноправові Ермоленко Д. О. Правовий статус людини і громадянина в Україні як соціаль-ній державі: автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук: 12.00.01 / Національний університет внутрішніх справ МВС України. Харків, 2002. 20 с..

Елеонора Рузвельт зауважила: «Де, врешті-решт, починаються загальні права людини? У маленьких місцях, недалеко від будинку так близько і так мало, що їх не можна побачити ні на одній карті світу. І все ж це світ окремої людини: район, в якому він живе; школа або коледж, які він відвідує; фабрика, ферма або офіс, де він працює. Це місця, де кожен чоловік, жінка і дитина прагнуть до рівної справедливості, рівних можливостей, рівної гідності без дискримінації. Якщо ці права не мають сенсу там, вони мають мало сенсу де-небудь ще» Права людини у міжнародному праві: підручник / за заг. ред. канд. юрид. наук, доцента А. В. Войціховського; Бакумов О. С., Варунц Л. Д., Войціховський А. В., Гудзь Т. І. та ін.; передм. А. В. Войціховський. Харків: ООО «Планета Принт», 2021. 404 с. ISBN 978-617-7897-56-8..

Обов'язок держави заохочувати, захищати та поважати права людини є головним, а обов'язок міжнародних судових інстанцій, трибуналів вступає в дію лише в тих випадках, коли держава навмисно порушує права людини. Як стає очевидним з аналізу правових актів зарубіжних країн, у багатьох випадках законодавчі норми нівелюються, на національному рівні відбуваються порушення. Нижче будуть наведені приклади декількох держав, засновані на звіті міжнародних організацій, де законодавство і реальне його забезпечення протирічать один одному. А тому звернення до міжнародних трибуналів це остання інстанція проти національних судів, щоб відстояти свої основоположні права людини і притягнути державу учасницю Конвенцій до відповідальності за порушення нею ж ратифікованих норм і чинного законодавства.

Гарантіями забезпечення прав людини на міжнародному рівні є розробка великого і складного зводу текстів (документів) з прав людини та процедур їх здійснення. Документи з прав людини зазвичай поділяються на три основні категорії: географічне охоплення (регіональний або універсальний), Категорія передбачених прав і, у відповідних випадках, конкретна категорія осіб або груп, яким надається захист. На рівні Організації Об'єднаних Націй (далі ООН) існує більше сотні документів, пов'язаних з правами людини. Якщо додати інші документи на різних регіональних рівнях, їх число ще більше зросте.

Найважливішим глобальним документом з прав людини є Загальна декларація прав людини, прийнята 1948 року Генеральною Асамблеєю ООН Загальна декларація прав людини: Декларація, Міжнародний документ ООН від 10 грудня 1948 року. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/995_015. Ця декларація настільки широко визнана, що її первісний необов'язковий характер змінився. Більша частина тепер часто згадується як юридично обов'язкова на основі звичайного міжнародного права. Цей документ є основоположним документом з прав людини, на основі якого базуються десятки інших міжнародних і регіональних документів, а також сотні національних конституцій та інших законодавчих актів. Загальна декларація прав людини складається з передмови і 30 статей, в яких викладаються права людини й основні свободи, на які мають право як усі чоловіки, так і жінки в усьому світі без будь-якої дискримінації. Декларація охоплює як громадянські та політичні права, так і соціальні, економічні та культурні права:

- право на рівність;

- свобода від дискримінації;

- право на життя, свободу, особисту безпеку;

- свобода від рабства;

- свобода від тортур і принижуючого гідність поводження;

- право на визнання як особи перед законом;

- право на рівність перед законом;

- право на відшкодування шкоди компетентним судом;

- свобода від довільного арешту та заслання;

- право на справедливий публічний розгляд;

- право вважатися невинним до тих пір, поки вина не буде доведена;

- свобода від втручання в приватне життя, сім'ю, будинок і листування;

- право на вільне пересування по країні і за її межами;

- право на притулок в інших країнах від переслідувань;

- право на громадянство і свободу його зміни;

- право на шлюб і сім'ю;

- право на володіння майном;

- свобода переконань і релігії;

- свобода думок та інформації;

- право на мирні зібрання та асоціації;

- право на участь в управлінні державою та у вільних виборах;

- право на соціальне забезпечення;

- право на бажану роботу і вступ до профспілок;

- право на відпочинок і дозвілля;

- право на достатній життєвий рівень;

- право на освіту;

- право на участь у культурному житті суспільства;

- право на соціальний порядок.

У декларації також міститься чітке посилання на суспільні та громадянські обов'язки, які необхідні для вільного і всебічного розвитку та поваги прав і свобод інших людей.

Міжнародний пакт про громадянські і політичні права Про ратифікацію Міжнародного пакту про економічні, соціальні і культурні права та міжнародного пакту про громадські і політичні права: Указ Президії Верховної Ради Української РСР від 19 жовтня 1973 року № 2148-VIII. URL: https://zakon.rada.gov.Ua/laws/show/995_043#Text (далі МПГПП) і Міжнародний пакт про економічні, соціальні і культурні права (далі МПЕСКП) набули чинності 1976 року та є основними юридично обов'язковими документами, що застосовуються в усьому світі. Вони були розроблені з метою розширення прав, викладених у Загальній декларації прав людини, і надання їм юридичної сили. Разом із Загальною декларацією з прав людини і відповідними факультативними протоколами до них вони утворюють Міжнародний Білль про права. Кожен з них передбачає різну категорію прав, хоча вони також поділяють заклопотаність, наприклад, щодо недискримінації. Обидва документи є ратифікованими понад 160-ма державами світу, учасником є і Україна.

На додаток до Міжнародного Біллю про права ООН прийняла ще сім договорів, що стосуються конкретних прав або бенефіціарів.

У Конвенції про права дитини (1989 р.) визнається, що у дітей теж є права людини і що люди у віці до 18 років потребують особливого захисту для забезпечення їх всебічного розвитку, виживання і дотримання їх найкращих інтересів Конвенція про права дитини: Конвенція, Міжнародний документ від 20 листо-пада 1989 року. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/card/995_021.

Міжнародна конвенція про ліквідацію всіх форм расової дискримінації (1965 р.) засуджує і забороняє расову дискримінацію, вимагає від держав-учасниць вживати заходів для її припинення всіма належними засобами незалежно від того, чи здійснюється це державними органами або іншими особами. Міжнародна конвенція про ліквідацію всіх форм расової дискримінації Про зняття зроблених раніше застережень Української РСР про невизнання обов'язкової юрисдикції Міжнародного Суду ООН щодо спорів про тлумачення і застосування ряду міжнародних договорів: Указ Президії Верховної Ради Українсь-кої РСР від 14 березня 1989 року № 7248-XI. URL: https://zakon.rada.gov.ua/ laws/show/995_105#Text.

Конвенція про ліквідацію всіх форм дискримінації щодо жінок (CEDAW, 1979) фокусується на дискримінації, якій часто систематично і регулярно піддаються жінки в результаті «відмінності, виключення або обмеження, проведеного за ознакою статі, які мають наслідком або метою применшення або зведення нанівець визнання, використання або здійснення прав людини й основних свобод у політичній, економічній, соціальній, культурній, громадянській або будьякій іншій сфері» (стаття 1). Держава зобов'язується засудити таку дискримінацію і вжити негайних заходів для забезпечення рівності Конвенція Організації Об'єднаних Націй про ліквідацію всіх форм дискриміна-ції щодо жінок: Конвенція. Міжнародний документ ООН від 18 грудня 1979 ро-ку. URL: https://zakon.rada.gov.Ua/laws/show/995_207#Text.

Конвенція проти катувань та інших форм жорстокого, нелюдського або такого, що принижує гідність, поводження (1984) визначає тортури як «сильний біль або страждання, будь то фізичні або психічні» (стаття 1.1), які заподіюються умисно з метою отримання інформації як покарання або примусу або на основі дискримінації. Цей договір вимагає від держав-учасниць вживати ефективних заходів для запобігання тортурам у межах їх юрисдикції і забороняє їм повертати людей у їх рідну країну, якщо є підстави вважати, що вони будуть піддані там тортурам. Конвенція проти катувань та інших жорстоких, нелюдських або таких, що принижують гідність, видів поводження і покарання Про ратифікацію Конвенції проти катувань та інших жорстких, нелюдських або таких, що принижують гідність, видів поводження і покарання: Указ Прези-дії Верховної Ради Української РСР від 26 січня 1987 № 3484-XI. URL: https://zakon.rada.gov.Ua/laws/show/995_085#Text.

Конвенція про захист прав трудящих-мігрантів та членів їх сімей (1990 р.). У цій Конвенції йдеться про особу, яка «повинна займатися, займається або займалася оплачуваною діяльністю в державі, громадянином якої вона є або ні» (стаття 2.1). Крім визначення загальних прав людини, якими повинні користуватися, в договорі роз'яснюється, що незалежно від того, задокументовані вони і перебувають у законному і незаконному стані. Дискримінація не повинна допускатися щодо користування такими правами, як свобода і безпека, захист від насильства або позбавлення волі. Конвенція про правовий статус трудящих-мігрантів і членів їхніх сімей держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав Конвенція про правовий статус трудящих-мігрантів і членів їхніх сімей державучасниць Співдружності Незалежних Держав: Конвенція. Міжнародний доку-мент від 14 листопада 2008 року. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/ 997_j82#Text.

Конвенція про права інвалідів знаменує собою революційний зсув не тільки у визначенні людей з обмеженими можливостями, але і в їх визнанні як рівноправних суб'єктів з повними і рівними правами людини й основними свободами. Договір роз'яснює застосування прав до таких людей і зобов'язує держави-учасниці забезпечувати розумні умови для людей з обмеженими можливостями з тим, щоб дозволити їм ефективно здійснювати свої права, наприклад, для забезпечення їх доступу до послуг і культурного життя Конвенція про права осіб з інвалідністю (Конвенція про права інвалідів): Кон-венція ООН від 13 грудня 2006 року. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/ 995_g71#Text.

Конвенція про насильницькі зникнення стосується явища, яке стало глобальною проблемою. Договір забороняє «арешт, затримання, викрадення або будь-яку іншу форму позбавлення волі» (стаття 2), будь то державними агентами або іншими особами, що діють з мовчазної згоди держав, за якими слідує відмова визнати факт позбавлення волі або приховування долі або місцезнаходження зниклої особи. У ньому зазначається, що ніяких виняткових обставин для цієї відмови визнати позбавлення волі і приховування долі і місцезнаходження жертв не існує. Його мета полягає в тому, щоб покласти край цьому цинічному виверту і спробі вчинити серйозні порушення прав людини та вийти сухим з води Міжнародна конвенція про захист усіх осіб від насильницьких зникнень: від 20.12.2006 / Конвенція. Міжнародний документ. URL: https://zakon.rada.gov.ua/ laws/show/995_l54#Text.

У своїй основі на державному рівні основоположним законом, що регулює права людини є Конституція та інші закони.

Незважаючи на міжнародні прийняті Конвенції і зобов'язання держав приводити своє законодавство у відповідність до норм ратифікованій конвенції в умовах сьогодення існують і непередбачувані обставини, такі як Covid-19, що змушує держави вжити заходів щодо прийняття законодавчих актів, що часом суперечать Конвенціям, а також сама внутрішня політика держав, що полягає у недотриманні певних вимог і навіть протирічить основним правам людини.

На сьогодні держави по всьому світу посилюють тиск на основоположні права людини, вводячи різні обмеження і заборони. Наприклад, у багатьох країнах світу персональні дані громадян перестали бути особистими, оскільки держави контролюють практично всі аспекти людського життя. Природно, такі заходи вважаються тимчасовими і пов'язані з необхідністю контролювати захворюваність Covid-19, але навіть після закінчення пандемії буде досить складно відновити статус-кво Maxym Tkalych, Oksana Safonchyk & Yuliia Tolmachevska. Private Law and human rights: New realities. DIXI 32. July 2020. Pp. 1-12. URL: https://doi.org/ 10.16925/2357-5891.2020.02.04.

Надалі розглянемо основне законодавство та його недоліки у регулюванні основоположних прав людини.

Перед тим, як перейти до більш детального розгляду дотримання прав людини окремими зарубіжними країнами, пропонується розглянути світові дані з дотримання прав людини станом на 2019 рік.

Оцінки відображають ступінь захисту фізичної недоторканності громадян від урядових вбивств, тортур, політичних ув'язнень, позасудових страт, масових вбивств і зникнень. Більш високі бали означають меншу кількість подібних зловживань. Human rights protection: Physical integrity rights 2019. Fariss et al. 2020. URL: https://ourworldindata.org/grapher/human-rights-protection7timeHatest

Швейцарія. Швейцарська Конфедерація-конституційна республіка з федеративним устроєм. Законодавча влада належить двопалатному парламенту (Федеральним Зборам), що складається з Ради Штатів у складі 46 членів і Національної ради у складі 200 членів 2021 Country Reports on Human Rights Practices: Switzerland. URL: https://www.state. gov/reports/2021-country-reports-on-human-rights-practices/ switzerland/.

Національні законопроєкти про права та конституційні суди більше не є єдиним місцем захисту основних прав. Вони діють у рамках багаторівневої архітектури прав людини, в якій режими прав людини, розташовані на універсальному і європейському рівнях, доповнюють і взаємодіють з національними гарантіями основних прав. На відміну від унітарних національних держав множинність джерел, що захищають права особистості, не була абсолютно новим явищем для Швейцарії.

Будучи федеративною державою, створеною знизу вгору, Швейцарія має давню традицію боротьби з плюралізмом у сфері прав людини. З моменту створення швейцарської федеральної держави 1848 року основні права були закріплені як у федеральній Конституції, так і в конституціях двадцяти шести федеральних утворень, званих кантонами.

Постійна взаємодія між федеральним та кантональним рівнями визначила еволюцію захисту основних прав у швейцарській державі. Європейська конвенція про права людини (ЄКПЛ), ратифікована 1974 року, і наступні договори з прав людини ускладнили швейцарську архітектуру прав людини і змістили центр захисту прав з федеральних і кантональних законів про права Maya Hertig Randall The Swiss Federal Bill of Rights in the Context of International Human Rights Protection: Added Value and Shortcomings. Revue interdisciplinaire d'etudes juridiques 2016/2 (Volume 77), pр. 151-177. URL: https://www.cairn.info/ revue-interdisciplinaire-d-etudes-juridiques-2016-2-page-151.htm.

Подібно укладачам Хартії основних прав ЄС, проголошеної 2000 року, автори нової Конституції під впливом Основного закону Німеччини відводили це чільне місце гідності. Положення про гідність розглядається як фундаментальна цінність, яка є основою всіх основних прав, так і окреме основне право. У швейцарській традиції основних прав право на особисту свободу відігравало роль загальної та допоміжної гарантії, на яку можна покластися, коли інші основні права незастосовні. З цієї причини значення Положення про гідність як окремого права людини досі було обмеженим. Його основна роль полягає в інформуванні про тлумачення інших основних прав Belser E. M. and Molinari E. Art. 7 in Bundesverfassung. Basler Kommentar, op.cit., note 76, n° 39 ff..

Незважаючи на широко розвинені засоби захисту прав людини в Швейцарії, лише наприкінці 90-х років було дозволено голосувати на виборах. Конституція і закон вимагають рівності для жінок і чоловіків, включаючи надання жінкам того ж правового статусу і прав, що і чоловікам, відповідно до законів, що стосуються сім'ї, релігії, сімейного стану, громадянства, зайнятості та рівної оплати праці, кредитів, а також володіння або управління бізнесом чи майном. Влада, як правило, ефективно застосовувала закон, але недостатньо усувала дискримінацію у сфері зайнятості та нерівність в оплаті праці, що стосується жінок U.S. Department of State. 2021 Country Reports on Human Rights Practices: Swit-zerland 2021. URL: https://www.state.gov/reports/2021-country-reports-on-humanrights-practices/switzerland/.

До сьогодні однією з основних проблем залишається нерівність у виплатах заробітної плати чоловікам та жінкам, навіть якщо вони займають одну і ту ж саму позицію і виконують ідентичну роботу, жінки отримуватимуть менше.

Не існує законодавства, яке забороняє дискримінацію за ознакою статі при доступі до кредитів. Гендерний розрив у заробітній платі скорочується, але повільно. 2016 року різниця в заробітній платі становила 12 %, яка знизилася до 11,5 і 10,8 % у 2020 році. Цей розрив більш помітний серед більш високооплачуваних верств робочої сили. Жінки-менеджери заробляють на 16,8 % менше, ніж чоловіки, але різниця становить 9,3 % серед робочих місць з меншою відповідальністю Gender wage gap barely moves in Switzerland. Swissinfo. 2022. URL: https://www.swissinfo.ch/eng/gender-wage-gap-barely-moves-in-switzerland/47469824.

Хоча курс розвивається в рамках прийняття Національної стратегії щодо забезпечення гендерної рівності. Ці заходи включають, наприклад, щорічну розробку та публікацію високоякісних інструментів для аналізу рівності в оплаті праці та прийняття Національної стратегії поєднання роботи та сімейного життя у співпраці з кантонами. Ще однією метою є зниження ризику бідності серед сімей, особливо матерів і батьків-одинаків. У сфері насильства уряд має представити план дій відповідно до Стамбульської конвенції та посилити заходи щодо захисту жертв. Наприклад, необхідно поліпшити розробку і використання статистичних даних про насильство щодо жінок і побутове насильство. Стратегія гендерної рівності до 2030 року є федеральною робочою програмою. Для реалізації стратегії федеральний уряд буде покладатися на участь кантонів і муніципалітетів і регулярні обміни з громадянським суспільством, зокрема з НУО, діловими колами і науковими колами. Первісну оцінку стратегії буде проведено в кінці 2025 року Swiss adopt first national strategy on gender equality. Swissinfo. 2021. URL: https://www.swissinfo.ch/eng/swiss-adopt-first-national-strategy-on-gender-equality/ 46573162?utm_campaign=teaser-in-channel&utm_source=swissinfbch&utm_medium= display&utm_content=o.

Польща це республіка з багатопартійною демократією. Двопалатний парламент складається з верхньої палати (Сенату) і впливової нижньої палати (Сейму). Президент і Рада міністрів на чолі з прем'єрміністром поділяють виконавчу владу.

Важливі проблеми в галузі прав людини включали надійні повідомлення про: кілька випадків незаконних або довільних вбивств з боку поліції; серйозні проблеми з незалежністю судової влади; обмеження свободи вираження думок, включаючи кримінальні закони про дифамацію і богохульство; про жорстоке поводження з нелегальними мігрантами з третіх країн; злочини, пов'язані з насильством або погрозами насильства щодо представників етнічних меншин; насильство або загрози насильства щодо лесбіянок, геїв, бісексуалів, трансгендерів, гомосексуалістів або інтерсексуалів.

Конституція і закон забороняють Тортури та інші жорстокі, нелюдські або такі, що принижують гідність. Однак надходили повідомлення про проблеми, пов'язані з неправомірною поведінкою поліції стосовно затриманих. У законі відсутнє чітке юридичне визначення тортур, але всі дії, які можуть розглядатися як тортури, заборонені відповідно до закону і притягнутий до відповідальності відповідно до зобов'язань країни за міжнародними договорами і конвенціями, що забороняють тортури. Закон передбачає дисциплінарні заходи для співробітників поліції, включаючи догану, пониження у званні і звільнення. За даними Гельсінського фонду з прав людини, зростає стурбованість з приводу жорстокого поводження з особами, взятими під варту в поліції.

Конституція передбачає право на справедливий і публічний судовий розгляд. Судді, як правило, виявляють незалежність і забезпечують дотримання цього права. Підсудні користуються презумпцією невинуватості і правом на швидке і докладне повідомлення про пред'явлені їм звинувачення протягом усього судового процесу з безкоштовним усним перекладом для підсудних, які розмовляють польською. Вони мають право на справедливий і публічний судовий розгляд без невиправданих затримок і право бути присутнім на судовому процесі.

На практиці спостерігачі від громадянського суспільства відзначали стурбованість з приводу зростаючих затримок у судових розглядах, які вони пояснювали декількома факторами, в тому числі судовими реформами уряду, які, за їхніми словами, збільшили кількість вакансій у судах і знизили моральний дух суддів, а також відсутністю достатніх альтернативних механізмів вирішення спорів для розгляду простих справ, що призвело до збільшення судових цивільних та економічних справ.

За даними Court Watch Poland, постанови окремих судів про заборону аудиторіям бути присутніми на слуханнях перевищили вимоги до місткості, передбачені обмеженнями, пов'язаними з COVID-19, і порушили Конституцію, яка вимагає, щоб судові рішення оголошувалися публічно.

28 травня парламент ухвалив перегляд Кодексу цивільного судочинства, який, за даними Court Watch Poland, ще більше обмежив доступ громадськості до судових слухань. Згідно з переглянутим законодавством судді можуть довільно прийняти рішення про проведення цивільних слухань в закритому режимі, тобто при закритих дверях. Ні журналісти, ні особи, які звернулися за підтримкою до сторін спору, ні групи громадянського суспільства, які спостерігають за роботою судів, не зможуть брати участь у таких слуханнях.

24 червня 2021 року Парламент ухвалив перегляд адміністративно-процесуального кодексу, який значно обмежив можливості фізичних осіб домагатися повернення приватної власності, захопленої під час нацистської окупації або в комуністичну епоху. Закон унеможливив оскарження будь-якого адміністративного рішення, винесеного понад 30 років тому, і поклав край будь-яким незавершеним адміністративним оскарженням цих рішень. Законодавство обмежувало первинний процес, за допомогою якого позивачі можуть вимагати реституції або компенсації за експропрійоване майно.

Свобода вираження поглядів: закон забороняє розпалювання ненависті, включаючи поширення антисемітської літератури, публічну пропаганду фашизму, комунізму або інших тоталітарних систем, а також навмисне образу релігійних почуттів Poland 2021 human rights report. URL: https://pl.usembassy.gov/wp-content/uploads/ sites/23/hrr_2021 .pdf.

Закон зобов'язує як центральні, так і місцеві органи влади надавати громадянам необмежений доступ до методів і засобів, службовцям «свідомого продовження роду», що реалізуються урядом у вигляді гінекологічних консультацій для жінок і дівчаток та доступу до контрацепції. Хоча ніяких юридичних обмежень на право на отримання протизаплідних засобів не існує, за даними НУО, можливості пацієнта отримати їх були обмежені. Федерація жінок і планування сім'ї зазначила, що уряд виключив майже всі протизаплідні засоби, що

відпускаються за рецептом, зі свого списку субсидованих ліків, що зробило їх менш доступними, особливо для бідних жінок у сільській місцевості. Закон також передбачає, що лікарі можуть утримуватися від надання медичних послуг, несумісних з їх совістю. Згідно зі звітом Центрально та Східноєвропейської мережі з питань сексуального та репродуктивного здоров'я та прав на 2020 рік лікарі регулярно використовували застереження про совість, щоб відмовитися виписувати рецепти на протизаплідні засоби. У звіті також зазначається, що в деяких аптеках не було запасів або продажу протизаплідних засобів.

10 березня 2022 року політизований Конституційний трибунал (далі КТ) постановив, що стаття 6 (1) Європейської конвенції «Про захист прав людини та основних свобод», яка гарантує кожному право на справедливий судовий розгляд, несумісна з польською Конституцією Human Rights Protection. URL: https://pl.boell.org/en/2022/03/17/lowering-

standards-human-rights-protection.

До цього у червні 2020 року Польща заявила про вихід із Стамбульської конвенції, що спрямована на запобігання насильству над жінками. A у жовтні 2021 року Конституційний суд Польщі визнав неконституційними деякі частини законодавства Європейського Союзу. Зокрема, принцип верховенства права ЄС над польськими законами, що зі свого боку суперечить Європейському принципу верховенства права. Польща визнала неконституційною частину Конвенції про права людини.

Естонія. Естонія багатопартійна конституційна демократія з однопалатним парламентом, прем'єр-міністром як главою уряду і президентом як главою держави. Глава 2 Конституції Естонської Республіки встановлює основні права, свободи та обов'язки. Основні права і свободи, перераховані в Конституції, гарантуються в Естонії всім громадянам Естонії, а також іноземним громадянам та особам без громадянства, які перебувають в Естонії The Constitution of the Republic of Estonia. URL: https://www.riigiteataja.ee/en/eli/ 530102013003/consolide. Права людини є універсальними. Як цивільні, так і права людини гарантуються громадянам держави за допомогою національних положень.

Повідомлень про серйозні порушення прав людини не надходило. Закон забороняє тортури та інші жорстокі, нелюдські або такі, що принижують гідність, види поводження і покарання, але надходили повідомлення про те, що поліція застосовувала надмірну фізичну силу і словесні образи під час арешту та допиту деяких підозрюваних. Кількість справ, порушених проти співробітників поліції за надмірне застосування сили, була такою ж, як і в попередні роки. Упродовж першого півріччя влада порушила п'ять справ проти співробітників поліції за надмірне застосування сили International Human Rights Law. United Nations. URL: https://www.ohchr.org/ en/instruments-and-mechanisms/international-human-rights-law.

Насильство щодо жінок залишається поширеним порушенням прав людини в Естонії. Вітаючи приєднання Естонії до Конвенції Ради Європи «Про запобігання та боротьбу з насильством щодо жінок та насильством у сім'ї» (Стамбульська конвенція), Комісар рекомендує проводити громадські кампанії проти гендерного насильства та насильства в сім'ї й забезпечувати ефективне реагування з боку правоохоронних органів і судової системи. У зв'язку з цим Комісар рекомендує продовжувати навчання співробітників правоохоронних і судових органів, зміцнювати правову допомогу жертвам та рекомендує створювати групи спеціалізованих прокурорів і суддів для розгляду справ про гендерне насильство Dunja Mijatovic. Estonia should adopt more human rights oriented policies to improve the protection of women and the inclusion of older persons. 2018. URL: https://www.coe.rnt/en/web/commissioner/-/estonia-should-adopt-more-human-rightsoriented-policies-to-improve-the-protection-of-women-and-the-inclusion-of-older-persons 102.

Сполучені Штати Америки (далі США). Права людини законодавчо захищені у Сполучених Штатах на федеральному рівні Конституцією та іншими федеральними законами.

Конституція визнає ряд невід'ємних прав людини, включаючи свободу слова, свободу зборів, свободу віросповідання, право зберігати і носити зброю, свободу від жорстокого та незвичайного покарання, а також право на справедливий і швидкий суд присяжних. До Конституції були внесені поправки, що включають додаткові права і свободи. Наприклад:

Поправки 1-10 складають Білль про права.

Тринадцята поправка (1865) скасувала рабство.

Чотирнадцята поправка (1968) стосується громадянських прав, належної правової процедури (яка забороняє державним та місцевим органам влади позбавити людей життя, свободи або власності без дозволу законодавства) та рівного захисту законів (що вимагає, щоб

кожна держава забезпечувала рівний захист за законом для всіх людей у межах своєї юрисдикції).

П'ятнадцята поправка (1870) забороняє федеральним урядам і урядам штатів відмовляти громадянину у праві голосу на підставі «раси, кольору шкіри або попереднього стану рабства» цього громадянина.

Дев'ятнадцята поправка (1920) надала жінкам право голосу, заборонивши будь-якому громадянину штатів США позбавлятися права голосу за ознакою статі.

Крім того, Верховний суд США визначив і включив до Конституції основні права, які прямо не вказані в Конституції, такі як презумпція невинуватості в кримінальному процесі і свобода пересування.

Інші федеральні закони захищають окремих осіб від незаконної дискримінації Кодекс Сполучених Штатів United States Code (USC), Анотований код Сполучених Штатів United States Code Annotated (USCA).

Закон про громадянські права 1964 року Civil Rights Act of 1964 (з поправками) є важливим елементом законодавства про громадянські права, який забороняє дискримінацію за ознакою раси, кольору шкіри, релігії, статі (включаючи вагітність) або національного походження. Це поклало край нерівномірному застосуванню вимог до реєстрації виборців, расової сегрегації в школах, на робочих місцях і в установах, які обслуговують широку громадськість Human Rights Law. URL: https://unimelb.libguides.com/c.php?g=9280n&p=6704330.

Усі штати США мають свої власні конституції, які містять Білль або декларацію прав. Оновлений список конституцій штатів (з поправками) доступний на сайті Ballotpedia, включаючи тексти конституцій, коментарі та посилання на офіційні версії конституцій на вебсайтах уряду штатів. Крім того, на сторінці конституції штатів Вікіпедії є посилання на окрему сторінку з довідковою інформацією та коментарями до кожної Конституції, а також на офіційні версії конституцій.

У тих штатах, які прийняли свої власні закони про громадянські права, більшість з них створили Державні установи для забезпечення дотримання, адміністрування та/або розслідування порушень законів. У деяких випадках юрисдикція агентств є переважною. Наприклад, якщо працівник звільнений через його або її вік, звільнення може порушити закони про громадянські права, що забороняють дискримінацію за віком.

Якщо закони штату забороняють приватні дії, працівник може подати скаргу на роботодавця тільки через Державне агентство або відповідно до законодавства штату. У багатьох штатах закони про громадянські права можуть бути чітко розділені за охопленням і відомствами в уряді штату. Громадське житло, житло та працевлаштування є найбільш частими конкретними видами дискримінації, що охоплюються законами штату Richard A Leiter (ed) National Survey of State Laws, 7th ed, 2015..

Великобританія. Сполучене Королівство Великої Британії та Північної Ірландії (Велика Британія) конституційна монархія з багатопартійною парламентською формою правління. За винятком Шотландії та Північної Ірландії Національна поліція забезпечувала внутрішню безпеку і підпорядковувалася Міністерству внутрішніх справ. Армія, яка перебуває у віданні Міністерства оборони, відповідає за зовнішню безпеку і підтримує поліцію в крайніх випадках. Національне агентство з боротьби зі злочинністю розслідує серйозні злочини в Англії, Шотландії, Уельсі та Північній Ірландії та має повноваження займатися організованою, економічною та кіберзлочинністю, а також прикордонною поліцією та захистом дітей. Генеральний директор Національного агентства з боротьби зі злочинністю здійснює незалежне оперативне керівництво і контроль за діяльністю агентства і підзвітний міністру внутрішніх справ Unitied Kingdom Human Rights report 2021. URL: https://www.state.gov/wpcontent/uploads/2022/02/313615_UNITED-KINGDOM-2021 -HUMAN-RIGHTSREPORT.pdf.

Судова, правова та правоохоронна система Шотландії децентралізована. Поліція Шотландії підпорядковується міністру юстиції Шотландії і державному прокурору, координує інформацію про транскордонні злочини і загрози для Національної поліції Великобританії і реагує на потреби поліції Великобританії в Шотландії за запитом Там само..

У Північній Ірландії також є окрема поліція поліцейська служба Північної Ірландії, яка підпорядковується поліцейській раді Північної Ірландії, державному органу, що складається з членів Асамблеї Північної Ірландії та незалежних членів спільноти Там само..

Ідея про те, що люди повинні мати набір основних прав і свобод, має глибоке коріння у Великобританії. Так, ще 1215 року Велика Хартія вольностей Magna Carta National Archives and Records Administration 700 Pennsylvania Avenue, NW Washington, DC 20408-0001. URL: https://www.archives.gov/files/ press/press-kits/magna-carta/magna-carta-translation.pdf вперше визнала, що піддані корони мають законні права і що закони можуть застосовуватися і до королів, і королев.

1679 року Закон «Про Хабеас Корпус» Habeas Corpus Act 1679. URL: https://www.legislation.gov.Uk/aep/Cha2/31/2/ data.pdf передбачив право на справедливий судовий розгляд. Зі свого боку цей закон захищає і розширює право затриманої особи постати перед суддею для визначення того, чи було затримання законним A history of human rights in Britain. URL: https://www.equalityhumanrights.com/ en/what-are-human-rights/history-human-rights-britain.

1689 рік став історичним. Був прийнятий Англійський Білль про права Bill of Rights [1688]. URL: https://www.legislation.gov.uk/aep/WillandMarSess2/ 1/2/introduction. Цей Законопроєкт став знаковим моментом у політичній історії Великобританії. Він обмежив повноваження монарха і встановлював права парламенту. Було надано право та свободу звертатися з петиціями до монарха (крок до прав на політичний протест); свободу від жорстоких і незвичайних покарань (попередник заборони на тортури в нашому законі про права людини) і свободу від штрафу без суду A history of human rights in Britain. URL: https://www.equalityhumanrights.com/ en/what-are-human-rights/history-human-rights-britain.

1948 року Великобританія приєдналася до Загальної декларації з прав людини Universal Declaration of Human Rights United Nations. URL: https://www.un.org/ en/about-us/universal-declaration-of-human-rights.

Загальна декларація прав людини є основою сучасних прав людини не тільки для Великобританії, а й більшості країн світу. Після Другої світової війни міжнародне співтовариство визнало необхідність колективного вираження прав людини. Прийнята Генеральною Асамблеєю Організації Об'єднаних Націй 1948 року, Декларація встановлює ряд прав і свобод, на які має право кожна людина в усьому світі A history of human rights in Britain. URL: https://www.equalityhumanrights.com/ en/what-are-human-rights/history-human-rights-britain.

1950 рік відзначився прийняттям Європейської Конвенції про права людини Convention for the Protection of Human Rights and Fundamental Freedoms, as amended by Protocol No. 11. URL: https://www.unhcr.org/4d93501a9.pdf.

Члени Ради Європи використовували Загальну декларацію прав людини для розробки цього Договору, щоб забезпечити основні права як для своїх власних громадян, так і для інших національностей у межах своїх кордонів. Конвенція була підписана в Римі 1950 року, ратифікована Великобританією 1951 року і набула чинності 1953 року. На відміну від Загальної декларації Європейська конвенція про права людини містить права, на які можна посилатися в суді A history of human rights in Britain. 2018. URL: https://www.equalityhumanrights.com/ en/what-are-human-rights/history-human-rights-britain.

1965 року був прийнятий Закон про міжрасові відносини Race Relations Act 1968. URL: https://www.legislation.gov.uk/ukpga/1968/71/enacted, що став першим законом у Великобританії, спрямованим на боротьбу з расовою дискримінацією. Хоча закон був підданий критиці за те, що він охоплює дискримінацію лише в певних громадських місцях, він заклав основи для більш ефективного законодавства, а також заснував Раду з міжрасових відносин для розгляду скарг, поданих відповідно до Закону A history of human rights in Britain. URL: https://www.equalityhumanrights.com/ en/what-are-human-rights/history-human-rights-britain.

1965 року була прийнята Міжнародна конвенція про ліквідацію всіх форм расової дискримінації International Convention on the Elimination of All Forms of Racial Discrimination 21 December 1965 UN General Assembly resolution 2106. URL: https://www.ohchr.org/ en/instruments-mechanisms/instruments/international-convention-elimination-allforms-racial. Конвенція є міжнародним договором з прав людини, який встановлює всеосяжні рамки для забезпечення того, щоб цивільними, політичними, економічними і соціальними правами користувалися всі, без відмінності раси, кольору шкіри, походження, Національного або етнічного походження.

1966 року Великобританія підписується під зверненням до Європейського суду з прав людини. Через шість років після створення Європейського суду з прав людини Великобританія надала так звану «індивідуальну петицію» право людям звертатися зі своїми справами безпосередньо до Страсбурзького суду.

1975 року прийнято Закон про дискримінацію за ознакою статі Sex Discrimination Act 1975. URL: https://www.legislation.gov.uk/ukpga/1975/ 65/enacted, у якому дискримінацію за ознакою статі визнано незаконною у сферах зайнятості, освіти та надання товарів, послуг A history of human rights in Britain. URL: https://www.equalityhumanrights.com/ en/what-are-human-rights/history-human-rights-britain.

1976 рік відзначився прийняттям Закону про міжрасові відносини для запобігання расової дискримінації Race Relations Act 1968. URL: https://www.legislation.gov.uk/ukpga/1968/71/ enacted. Це зробило расову дискримінацію незаконною у сфері зайнятості, професійної підготовки, житла, освіти та надання товарів, приміщень та послуг. Також у цьому ж році був прийнятий Міжнародний пакт про економічні, соціальні та культурні права (МПЕСКП) International Covenant on Economic, Social and Cultural Rights New York, 16 December 1966. URL: https://treaties.un.org/pages/ViewDetails.aspx?src=IND& mtdsg_no=IV-3&chapter=4&clang=_en. Загальні принципи, виражені в Загальній декларації прав людини, отримали особливу юридичну силу завдяки цим двом пактам.

1979 року було підписано Конвенцію про ліквідацію всіх форм дискримінації щодо жінок (КЛДЖ) Convention on the Elimination of All Forms of Discrimination against Women Adopted and opened for signature, ratification and accession by General Assembly resolution 34/180 of 18 December 1979 entry into force 3 September 1981, in accord-ance with article 27(1). URL: https://www.ohchr.org/sites/default/files/Documents/ ProfessionalInterest/cedaw.pdf, яку часто називають «Біллем про права жінок». Конвенція визначає, що являє собою дискримінація щодо жінок, і встановлює основні принципи захисту їх прав A history of human rights in Britain. URL: https://www.equalityhumanrights.com/ en/what-are-human-rights/history-human-rights-britain.

1984 року Великобританія приєдналася до Конвенції ООН проти тортур та інших жорстоких, нелюдських або таких, що принижують гідність, видів поводження і покарання Convention against Torture and Other Cruel, Inhuman or Degrading Treatment or Punishment 10 December 1984 General Assembly resolution 39/46. URL: https://www.ohchr.org/en/instruments-mechanisms/instruments/convention-againsttorture-and-other-cruel-inhuman-or-degrading. Найбільш всеосяжний Міжнародний договір, що стосується тортур, та інших жорстоких, нелюдських покарань або таких, що принижують гідність видів поводження і покарання, став першим обов'язковим міжнародним документом,

призначеним виключно для запобігання деяких з найбільш серйозних порушень прав людини нашого часу A history of human rights in Britain. URL: https://www.equalityhumanrights.com/ en/what-are-human-rights/history-human-rights-britain.

Наступною Конвенцією, до якої приєдналася Великобританія 1989 року, стала Конвенція ООН про права дитини Convention on the Rights of the Child Adopted and opened for signature, ratification and accession by General Assembly resolution 44/25 of 20 November 1989 entry into force 2 September 1990, in accordance with article 49. URL: https://www.unicef.org/ child-rights-convention/convention-text. Уряди усього світу пообіцяли всім дітям однакові права, прийнявши Конвенцію про права дитини, також відому як КПР або КПК ООН. Основна мета полягає в тому, що діти (віком до 18 років) народжуються з такими самими основними свободами та невід'ємними правами, як і всі люди, але з особливими додатковими потребами через їх вразливість A history of human rights in Britain. URL: https://www.equalityhumanrights.com/ en/what-are-human-rights/history-human-rights-britain.

1955 рік став визначним прийняттям Закону про дискримінацію щодо інвалідів Disability Discrimination Act 1988. URL: https://www.legislation.gov.uk/ukpga/ 1995/50/contents.

Цей Закон являв собою перше далекосяжне законодавство про дискримінацію щодо інвалідів. Вона охоплювала ключові сфери життя, такі як зайнятість і професійна підготовка, освіта, товари, обладнання та послуги, приміщення і транспорт Richard A Leiter (ed) National Survey of State Laws, 7th ed, 2015..

1988 року був ухвалений Закон про права людини Human Rights Act 1992. URL: https://www.legislation.gov.uk/ukpga/1998/42/contents та набув чинності з жовтня 2000 року. Він включив у внутрішнє законодавство права і свободи, закріплені в Європейській конвенції про права людини. Жителям Великобританії більше не потрібно було подавати скарги на порушення прав людини до Європейського суду в Страсбурзі тепер Британські суди могли розглядати ці справи Richard A Leiter (ed) National Survey of State Laws, 7th ed, 2015..

З 2006 року Великобританія приєдналася до Універсального періодичного огляду Universal Periodic Review. URL: https://www.ohchr.org/en/hr-bodies/upr/upr-main, що стала новою системою огляду ООН та означала, що вперше показники дотримання прав людини у всіх державахчленах будуть регулярно перевірятися в рамках Універсального періодичного огляду. Це дало чіткий сигнал про те, що у всіх країн є можливості для поліпшення способів заохочення і захисту прав людини.

2008 року Великобританія підписала Конвенцію ООН про права інвалідів Convention on the Rights of Persons with Disabilities (CRPD) 6 May 2022. URL: https://www.un.org/development/desa/disabilities/convention-on-the-rights-of-personswith-disabilities.html (КПІ ООН), що стала першим міжнародним договором про права людини XXI століття. Це підтверджує права людини інвалідів і сигналізує про ще один важливий крок на їх шляху до того, щоб стати повноправними і рівноправними громадянами Richard A Leiter (ed) National Survey of State Laws, 7th ed, 2015..

І, нарешті, лише 2010 року був ухвалений Закон про рівність The Equality Act. URL: https://www.legislation.gov.uk/ukpga/2010/15/contents, який об'єднав понад 116 окремих законодавчих актів в один єдиний акт нову, упорядковану правову базу для захисту прав окремих осіб і забезпечення рівності можливостей для всіх Richard A Leiter (ed) National Survey of State Laws, 7th ed, 2015..