Особливості виявлення, збору, перевірки та оцінки речових доказів біологічного походження: вплив сапрофітної мікрофлори на перебіг продовження

Якщо на місці пригоди є калюжа рідкої крові, то кров слід набрати в пробірку, і, того ж дня, відправити на дослідження. Коли це неможливо, є доцільним намочити кінець бинта чи марлі кров'ю із калюжі, висушити її при кімнатній температурі, а потім, загорнувши в пакет, відправити в лабораторію. Для контролю реакції, частину бинта необхідно залишити чистою.

Якщо плями крові чи сперми є на невеликих предметах (одязі, білизні, зброї), ці предмети надсилають у лабораторію цілком із дотриманням необхідних заходів до збереження неушкодженими при транспортуванні. При огляді цих об'єктів у лабораторних умовах можна виявити сліди, які були не помічені раніше. Крім того, маючи цілий предмет, легше вирішувати питання про механізм утворення слідів, які цікавлять слідство.

Одяг з плямами крові необхідно упакувати таким чином, щоб при складанні його пляма із однієї частини не могла перейти на іншу, прокладаючи між плямою і чистою тканиною лист паперу.

Плями з меблів, стін, паркету та інших предметів можуть бути зняті різними способами. Плями крові, які містяться на стіні чи на недорогих меблях, найкраще вирізати разом з куском штукатурки чи відокремити з ними частину предмета для надсилання в лабораторію. З поверхні полірованих меблів - їх зіскоблюють скальпелем чи гострим ножем на підставлений чистий папір, який загортається за типом аптечного порошка. В інший пакет беруть зіскоб поліровки поряд з плямою (для контролю реакції).

На кожному пакеті роблять відповідні надписи. Плями крові на вищезазначених предметах можна зняти на змочену водою марлю, яка потім висушується і надсилається в лабораторію. Якщо сліди з підозрою на кров виявлені на снігу чи у воді (у відрі, тазу тощо), цим снігом чи водою просочують кусок марлі, який потім висушують при кімнатній температурі, далеко від нагрівальних приладів, без доступу прямих сонячних променів.

Якщо схожі з кров'яними сліди знаходяться на землі - збирають землю з цими слідами і землю з сусідніх ділянок (контрольне). Вилучені кров'яні плями потрібно зберігати від дії сонячних променів і тепла, оскільки під їх впливом плями можуть передчасно штучно постаріти.

В експерименті було встановлено, що якщо сонячне світло діє на кров'яну пляму 10 годин, при цьому спостерігаються такі ж зміни, як і при дії дифузного освітлення протягом 10 днів чи сильно притушеного світла протягом 10 тижнів. У повній темряві кров може зберігати всі свої початкові властивості дуже довгий час.

Предмети, які надсилаються в лабораторію, слід пересилати в сухому стані, оскільки на вологих місцях кров і виділення швидко загнивають, що ускладнює, чи навіть робить неможливим проведення експертизи.

Волосся, знайдене на місці пригоди, вилучають пальцями чи пінцетом з гумовим наконечником. Вилучене волосся кладуть до конвертів (волосся, знайдене в різних місяцях - в різні пакети), на яких зазначається, де воно було знайдене. Сургучна печатка на пакеті з волоссям не ставиться, щоб запобігти дії на об'єкт гарячого сургучу; пакет прошивають ниткою, кінці якої скріплюють печаткою на бірці.

Перед надсиланням речових доказів на експертизу вилучені предмети повинні бути старанно упаковані та опечатані печаткою особи, яка веде розслідування, в присутності понятих, щоб запобігти можливості їх підміни чи втрати, а також з метою збереження на них знайдених при огляді слідів.

4. Надсилання на дослідження речових доказів. Разом з речовими доказами в судово-медичну лабораторію надсилається постанова органів дізнання чи слідства або ухвала суду, де викладаються обставини справи, ставляться питання, які належить вирішувати, зазначається особа, яка призначається експертом у даній справі, чи заклад, де повинна бути проведена експертиза, а також перераховуються всі предмети, які надсилаються на експертизу, показання обвинувачувачених і потерпілих про причини виникнення на їхніх речах тих чи інших слідів.

Крім постанови про призначення експертизи чи ухвали суду, разом з речовими доказами в лабораторію надсилають наступні документи: супровідний лист, в якому зазначається кому, що і для якої мети надсилається; копія протоколу огляду місця події (речових доказів) чи речей потерпілого або обвинуваченого; копія протоколу вилучення зразків, які подаються для порівняння; копія висновку експерта судово-медичного обстеження живої особи чи судово-медичного дослідження трупа, якщо обстеження чи дослідження проводилось. Якщо предмети надсилаються на повторну експертизу - копія висновку первинної експертизи речових доказів.

Не упаковані, не опечатані чи речові докази з пошкодженнями упаковки, в лабораторію не приймаються.

При надходженні до лабораторії, речові докази і документи до них реєструються в реєстраційному журналі. Експертом старанно оглядається упаковка, перевіряється характер і цілісність упаковки і печаток, при цьому звертається увага на текст відбитка, а потім проводиться їхнє розпакування. У лабораторії при розкритті посилки повинні бути присутніми два працівники.

Наявність речових доказів перевіряється за даними, які є в постанові про призначення експертизи. За відсутності тих чи інших предметів, а також при виявленні предметів, не згаданих у документах, складається акт, який підписується трьома працівниками лабораторії. Один екземпляр акту негайно надсилається закладу - відправникові речових доказів, другий - залишається в лабораторії.

Для порівняльного дослідження і висновків про можливість чи неможливість походження речових доказів від певних осіб, їхні зразки збираються і надсилаються в лабораторію разом з речовими доказами.

Зразки крові збираються судово-медичним експертом лабораторії чи іншим лікарем у процедурному відділенні поліклініки в присутності слідчого. В останньому випадку про взяття крові складається протокол, який підписує лікар, медсестра, слідчий і особа, в якої взята кров.

Кров беруть із пальця чи вени ліктьового згину в кількості 2-3 мл. Якщо строк транспортування крові в лабораторію не перевищує 1-2 доби (у негарячу пору року), то її надсилають у рідкому вигляді в чистому флаконі з-під пеніциліну, щільно закривають поліетиленовою чи гумовою пробкою. На флакон наклеюється етикетка з зазначенням дати забору крові і прізвищем особи, у якої вона взята.

При більш тривалому терміні транспортування, кров спочатку висушують на тарілці, попередньо виливши її на чисту марлю, складену в чотири шари. Висушування проводять при кімнатній температурі. Після висихання крові марлю кладуть у конверт із зазначенням на ньому дати взяття крові й прізвища особи, у якої вона взята. У другий конверт кладуть чисту марлю від того ж куска для контролю.

Зразок крові з трупа береться під час розтину (з порожнини серця чи великих судин).

При надсиланні на дослідження, як речових доказів, виділень організму в розпорядження експерта крім зразків крові подаються зразки слини. Слина після полоскання рота збирається в пробірку в кількості 2-3 мл, центрифугується, надосадкова рідина виливається на марлю і висушується при кімнатній температурі. Зберігати рідку слину навіть у холодильнику не можна, оскільки це призводить до руйнування її групових антигенів. Найкраще брати зразки слини безпосередньо в судово-медичній лабораторії.

Зразки сперми можуть бути отримані шляхом мастурбації чи масажу простати в умовах урологічного кабінету поліклініки чи лікарні.

Для взяття зразків волосся рекомендується обережно виривати його пальцями (тільки у трупів) чи зрізати ножицями (у живих осіб) з передньої, середньої і бокової частин голови (лобної, тім'яної, потиличної, правої і лівої скроневих ділянок). У випадку потреби, беруть у такий же спосіб волосся з бороди, вусів, бакенбардів, бровей, лобка та ін. Зразки волосся в кількості 15-20 штук (з кожної ділянки) кладуть в окремі пакети чи пробірки і супроводжують надписом, що міститься в пакеті, звідки взяте волосся, ким і коли.

Розділ 2. Зберігання речових доказів

Законодавство визначає, що речові докази, зберігаюся при справі, за винятком громіздких предметів, які зберігаються в органах дізнання, досудового слідства і в суді або передаються для зберігання відповідному підприємству, установі чи організації. Для зберігання речових доказів у судах обладнуються спеціальні приміщення, ці приміщення повинні бути з дверима, оббитими металом, заґратованими вікнами та обладнані пожежною та охоронною сигналізацією. Якщо такого приміщення немає, тоді для збереження речових доказів використовуються сейфи та металеві шафи.

Найчастіше в суді як речові докази перебувають аудіо - та відеокасети із записами слідчих дій, документи, одяг, взуття, мобільні телефони, газети.

У приміщеннях судів, як правило, немає спеціальних приміщень для зберігання речових доказів з відповідними умовами, передбаченими Інструкцією. Тому, наказами голів судів обладнуються окремі сейфи.

Іноді речові докази можуть бути повернуті їх володарям до вирішення справи в суді, якщо це можливо без шкоди для успішного провадження по справі (ст. 79 КПК) тільки після винесення мотивованої постанови. Речові докази у вигляді швидкопсувних товарів та продукції, збереження яких ускладнене або витрати по забезпеченню спеціальних умов зберігання яких порівнянні з їх вартістю, можуть бути також повернені їх володарям. Перед цим вони мають бути сфотографовані або зняті на відео - або кіноплівку. У справі має зберігатися документ про їх повернення володарям.

У разі неможливості повернення таких речових доказів володарям, вони можуть бути передані для реалізації в спеціальні магазини, про що складається акт.

Наркотичні засоби, вогнепальна чи холодна зброя, що є речовими доказами, зберігаються тільки в органах слідства після попереднього дослідження в експертно - криміналістичних підрозділах і судом на зберігання не приймаються.

Речові докази у вигляді вибухонебезпечних речовин, як правило, передаються на зберігання на склади військових частин або відповідних режимних державних підприємств. Отрута або сильнодіючі препарати передаються на склади аптекоуправлінь, інших організацій, де є належні умови для їх зберігання, згідно з відома їх керівництва.

Речові докази у вигляді вилучених з незаконного обігу етилового спирту, алкогольної та спиртовмісної продукції передаються для їх технологічної переробки або знищуються, про що складається протокол.

Грошові знаки, валюта та інші цінності, вилучені при провадженні слідчих дій та які є речовими доказами, після проведення необхідних досліджень здаються на зберігання в банк або іншу спеціалізовану кредитно- фінансову установу, а також можуть бути передані на зберігання матеріальновідповідальній особі.

Зберігання транспортних засобів, які визнані речовими доказами, проводиться за письмовим дорученням органу дізнання, слідчого, прокурора або судді (суду) відповідними службами МВС або СБУ (якщо вони не можуть бути передані на зберігання володарям, їх родичам або іншим особам, а також організаціям), керівники яких видають про це збережену розписку, яка приєднується до справи. Згідно зі ст. 80 КПК України речові докази повинні зберігатися до набрання вироком законної сили або до закінчення строку оскарження постанови чи ухвали про закриття справи.

Строки зберігання речових доказів, коли володар встановлений, але не заявив вимог про їх повернення за якихось причин, кримінально-процесуальним законом не встановлені.

У цих випадках повинні діяти цивільно-правові відносини, які встановлюють трьохрічний строк позовної давності, протягом якого володар предмета, визнаного речовим доказом, може отримати його назад та набути право власності на нього.

Розділ 3. Судово-медична експертиза речових доказів

При проведенні судово-медичної експертизи речових доказів досліджуються різні об'єкти як біологічного (кров, сперма, волосся, слина, сеча, кал, жіноче молоко, кістки, органи та тканини тощо), так і небіологічного походження (одяг, знаряддя травми, транспортні засоби тощо). Судово-медична експертиза речових доказів проводиться у відповідних відділеннях судово-медичної лабораторії бюро судово-медичної експертизи. Кожне відділення у своїй роботі керується спеціальним нормативним документом - відповідними Правилами, які затверджені вищезгаданим наказом МОЗ.

Речові докази надходять до експертної установи разом з постановою слідчого, прокурора, судді, їх, як правило, надають у запечатаному вигляді, вони мають бути промарковані. Судово-медичний експерт при одержанні речових доказів оглядає упаковку, звернувши увагу на штампи та підписи, оцінює стан пакунка та штампів. Після розкриття упаковки експерт оглядає речові докази, співставляє їх з переліком у постанові (направленні). Якщо мають місце розбіжності, то складається акт, який підписується трьома співробітниками експертної установи. У лабораторії речові докази зберігаються в спеціальних шафах, а такі, що швидко псуються, - в холодильнику. Після закінчення експертизи (дослідження) речові докази видаються особі, яка призначила експертизу (дослідження), і в подальшому зберігаються разом з матеріалами справи.

1. Судово-імунологічні експертизи проводяться з метою встановлення наявності і групової належності об'єктів людського походження (крові, виділень, волосся, кісток тощо), встановлення батьківства, материнства, підміни дітей тощо з використанням спеціальних методів, методик і знань у галузі судової медицини.

Нормативним документом, який безпосередньо регламентує порядок виконання вказаних експертиз, є Правила проведення судово-медичних експертиз (досліджень) у відділеннях судово-медичної імунології бюро судово-медичної експертизи.

До документа про призначення експертизи повинні додаватися речові докази, протокол огляду речових доказів, зразки біологічного матеріалу та необхідна медична документація, в тому числі матеріали експертиз, які проводилися раніше.

Експертиза крові - це найбільш поширений вид судово-імунологічних експертиз. Досліджуватися може рідка кров та кров у вигляді її слідів (крапель, плям, відбитків, замивних вод тощо). Кров має бути висушена без доступу прямого сонячного світла.

Належність крові людині, тварині чи птиці визначають за допомогою реакції преципітації, яка полягає в тому, що в крові, яка досліджується із застосуванням конкретних преципітуючих сироваток, склеюються білки відповідного виду (людини, тварини, птахів). Групову належність крові визначають за системами АБО, Резус, Льюіс, MNS, Р, Gm, Gc, Hp.

Визначення групи крові за системою АВО полягає у визначенні в крові, що досліджується, антигенів А, В, Н та аглютининів анти-А та анти-В. Для групи О (перша група) характерна відсутність антигенів А та В, повинні визначатися два аглютинина (анти-А та анти-В) та антиген Н. Для групи А (друга група) характерна наявність антигену А, аглютинину анти-В, може виявлятися антиген Н як супутній.

Для групи В (третя група) характерна наявність антигену В, аглютинину анти-А, може виявлятися антиген Н як супутній.

Для групи АВ (четверта група) характерна наявність антигенів А та В, відсутність аглютининів анти-А та анти-В, може виявлятися антиген Н як супутній.

Якщо при дослідженні крові не виявлені ні антигени, ні аглютинини - група крові не визначена.

Статеву належність крові визначають за наявністю статевого Х-хроматину у жінок, або У-хромосоми у чоловіків.

Експертиза виділень. До виділень людини належать сперма, сеча, кал, слина тощо. При проведенні експертиз виділень людини вирішуються такі питання:

• Яка природа плями (сперма, сеча тощо)?

• Людині чи тварині вона належить?

• До якої групи належить?

• Чи можливе походження виділень від конкретної людини?

Видові та групові властивості виділень людини та часток органів і тканин визначаються за тими самими методами, якими визначають видові та групові властивості крові.

Щодо експертизи спорного батьківства, материнства та підміни дітей, то вона проводиться традиційними методами з метою встановлення можливості чи неможливості походження дитини від передбачуваних осіб шляхом дослідження та порівняння грунового поліморфізму антигенів, білків, ферментів тощо (генотипоскопічна експертиза викладена в окремому підрозділі). Вона може бути проведена також у випадку, коли одного з батьків чи дитини немає в живих, але є який-небудь біологічний матеріал від них (плями крові, виділення, волосся) чи медична документація з зазначенням груп крові.

Дана експертиза здійснюється у такій послідовності: ознайомлення з наданими документами; збір даних про перенесені захворювання, переливання крові; відбір крові та слини; аналіз крові, а за необхідності - і слини; складання висновку.

Забір крові і слини у осіб, що проходять у справі, здійснюється тільки при одночасному їх прибутті до відділення.

2. Судово-цитологічні експертизи проводяться з метою встановлення в слідах на речових доказах наявності клітин тканин людини, визначення їх видової, групової, статевої та органно-тканинної належності з використанням спеціальних цитологічних методів, методик та знань у галузі судової медицини.

Нормативним документом, який безпосередньо регламентує порядок виконання вказаних експертиз, є Правила проведення судово-медичних експертиз (досліджень) у відділеннях судово - медичної цитології бюро судово-медичної експертизи.

До документа про призначення експертизи мають додаватися речові докази, протокол огляду речових доказів, зразки біологічного матеріалу та необхідна медична документація, в тому числі матеріали експертиз, які проводилися раніше.

3. Судово-медичні експертизи у відділеннях судово-медичної криміналістики проводяться з метою визначення знарядь травми, їх деформації та ідентифікації на підставі вивчення ушкоджень на тілі, одязі, взутті потерпілого, а також ототожнення особи, визначення природи та елементного складу мікрооб'єктів, слідів, накладень, а також реконструкції ситуації, за якої були нанесені ушкодження.

Нормативним документом, який безпосередньо регламентує порядок виконання вказаних експертиз, є Правила проведення судово-медичних експертиз (досліджень) у відділеннях судово-медичної криміналістики бюро судово-медичної експертизи.

Всі експертизи, які можуть бути виконані у відділеннях судово-медичної криміналістики, поділяються на діагностичні, ідентифікаційні, ситуаційні, комбіновані (поєднання трьох попередніх груп у будь-якій послідовності) групи.

Кожна з перелічених груп включає:

• трасологічні експертизи (дослідження ушкоджень, слідів, зброї, знарядь та предметів травми) ;

• експертизи вогнепальних ушкоджень (балістичні);

• експертизи з ідентифікації особи (остеологічні та антропологічні);

• мікрологічні експертизи (дослідження мікронакладень та елементного складу об'єктів судово-медичної експертизи).

При виконанні трасологічних експертиз досліджуються ушкодження, заподіяні гострими (колючими, колюче-ріжучими, рубаючими), тупими предметами (знаряддями), сліди і накладення, що утворилися при транспортній травмі, сліди крові, виділень, відбитки зубів (людини чи тварини) тощо.

Об'єктами медико-криміналістичного дослідження можуть бути також частки біологічного походження (м'які тканини, органи, кістки, оболонки) і небіологічні об'єкти (одяг, взуття, побутові речі тощо), на яких є ушкодження, накладення та сліди від конкретної взаємодії з травмуючими предметами, знаряддями чи зброєю.

У деяких випадках, об'єктами є відображення слідів чи ушкоджень у вигляді словесно-мовних, графічних, фоторентгенографічних, математичних та інших моделей, зафіксованих у матеріалах кримінальних справ та медичних документах.

При проведенні балістичних експертиз об'єктами дослідження можуть бути частини тіла людини, предмети одягу та взуття, їх частини, вогнепальна зброя, боєприпаси, мішені або їх моделі.

Експертизи з ідентифікації особи - це остеологічні та антропологічні експертизи, які проводяться щодо невпізнаних трупів у будь-якій стадії трупних змін. Дослідженню підлягають розчленовані трупи, відчленовані частини тіла, скелетовані трупи, окремі кістки та кісткові уламки, зольні залишки, попіл.

Об'єктами дослідження також можуть бути документально зафіксовані відомості про осіб, які перебувають у розшуку, та їх родичів, фотографічні, рентгенологічні та інші відомості про конкретних людей.

Вирішення завдань ідентифікації конкретної особи можливе лише за наявності достатнього комплексу відомостей про конкретну людину, а саме про стать, зріст, вік, групу крові, патологічні зміни (насамперед зубів та щелеп), а також за надання прижиттєвих фотозображень ототожнюваної особи в двох і більше ракурсах, рентгенограм, стоматологічних та інших медичних документів.

Експертизи з дослідження мікрооб'єктів та слідів мікроскопічного розміру проводяться при ушкодженнях тупими та гострими предметами, транспортній травмі, при термічних, хімічних ушкодженнях, електротравмі тощо.

Об'єктами дослідження можуть бути сторонні тіла, включення, накладення в ушкодженнях живих осіб, на трупах, окремих органах і тканинах, одяг, зола, попіл та різні контрольні зразки. При вивченні мікрооб'єктів можливе виявлення кусочків скла, піску, порошинок та інших часток.

4. Судово-тосикологічніекспертизи виконуються з метою виявлення, ідентифікації, кількісного визначення або виключення отруйних, наркотичних, сильнодіючих речовин, продуктів їх перетворення, головним чином, в органах і біологічних рідинах організму людини, а також у фармпрепаратах, їжі, предметах тощо.

Нормативним документом, який безпосередньо регламентує порядок виконання вказаних експертиз, є Правила проведення судово-медичних експертиз (досліджень) у відділеннях судово-медичної токсикології бюро судово-медичної експертизи.

До документа про призначення експертизи, залежно від характеру випадку, додаються копія протоколу огляду та вилучення речових доказів, виписка з висновку експерта дослідження трупа, виписка з історії хвороби (якщо до експертизи потерпілому надавалась медична допомога), первинна судово-токсикологічна документація (якщо раніше проводились токсикологічні дослідження).

Перелік токсичних речовин, які підлягають судово-токсикологічному виявленню, викладено в додатку 3 до зазначених Правил проведення судово-медичних експертиз.

Причинами позитивного результату за відсутності отруєння можуть бути лікування певними лікарськими препаратами, утворення ряду токсичних речовин при гнитті трупа, надходження токсичних речовин до тканин трупа з грунту та одягу, а також при його санітарній обробці тощо.

Причинами негативного результату за наявності отруєння можуть бути прижиттєве перетворення отрути в організмі, виведення отрути з організму, неправильний забір матеріалу для дослідження, неправильний вибір методик дослідження тощо.

5. Судово-гістологічні експертизи проводять з метою встановлення наявності та оцінки патологічних змін в організмі, які обумовлені ушкодженнями та захворюваннями, встановлення за життєвості та давності цих змін.

Нормативним документом, який безпосередньо регламентує порядок виконання вказаних експертиз, є Правила проведення судово-медичних експертиз (досліджень) у відділеннях судово-медичної гістології бюро судово-медичної експертизи.

До документа про призначення експертизи повинні бути додані копія протоколу розтину трупа (висновку експерта), а при проведенні повторних та додаткових експертиз - первинна судово-гістологічна документація та архівні об'єкти.

Розділ 4. Результати дослідження впливу сапрофітної мікрофлори на перебіг і результати біологічного дослідження на базі хмельницького науково-дослідного криміналістичного центру МВС України

Важливе значення для СІЕ слідів крові має правильне вилучення та зберігання об'єктів дослідження, які містять кров, що під час огляду місця події не завжди вдається зробити.

Зокрема, не завжди є можливість забезпечити повне висихання вилученого об'єкта, обмежити потрапляння до вилучених об'єктів мікроорганізмів з навколишнього середовища, проконтролювати спосіб збереження об'єктів до моменту надходження до установи, якій доручено проведення експертизи.

Брак таких можливостей може призвести до псування об'єктів дослідження біологічного походження, найчастіше до їх гниття.

Основними мікробіологічними чинниками, що можуть псувати кров як об'єкт дослідження, є мікробні ферменти, токсини та антигени. Потрапляючи у зразок крові, вилучений як об'єкт дослідження, мікроорганізми сприймають органічні сполуки крові як поживне середовище: субстрат, насичений вуглеводами, білками та ліпідами.

За сприятливих умов мікроби активно розмножуються, поглинаючи субстрат та виділяючи продукти свого обміну, чим змінюють біохімічний склад досліджуваного об'єкта.

Зміна складу сполук призводить до того, що вони перестають бути придатними для реакції антиген-антитіло, на якій базуються серологічні дослідження. кримінальний експертиза сапрофітний кров'яний

Отже, складність проведення експертизи зростає за наявності у матеріалі гнилісних змін. Серологічна активність мікроорганізмів спотворює справжній фенотип індивідууму, зумовлює в певних випадках наочну розбіжність антигенних характеристик крові і виділень тієї самої особи. Слід пам'ятати і про можливий вплив антигенної активності мікрофлори на імунологічні реакції.

Навіть при значній забрудненості плями мікрофлорою контрольні ділянки предмета-носія можуть не впливати на застосовані серологічні реагенти. Це зумовлено тим, що за відсутності білкового субстрату розмноження мікроорганізмів відбувається менш інтенсивно і їх серологічна активність може не проявлятися.

Схожість антигенних детермінант групових ізоантигенів та антигенів мікроорганізмів забезпечує взаємодію останніх з реагентами, що мають високу специфічність, навіть з моноклональними антитілами. Зважаючи на це, проблему дослідження бактеріально забрудненого матеріалу не можна вирішити лише за рахунок застосування високоякісних діагностичних компонентів [2 ст. 18-25].

Рекомендовані методики не завжди можуть «очистити» контаміновані мікробами зразки тією мірою, якої потребує дослідження, і неможливо позбавити зразок наслідків їх дії (ушкодження компонентів клітин, внесення продуктів обміну).

Деякі автори [2, с. 2] пропонують використовувати реакції змішаної аглютинації (далі -- РЗА), центрифугування, температурну і ферментну обробку контамінованого зразка як спосіб вирішення проблеми зараження. Однак РЗА потребує великої кількості матеріалу, що не завжди є можливим, особливо у випадку зараження мікросліду.

Запропоновані для очищення методики температурної і ферментативної обробки можуть призвести до ушкодження досліджуваного зразка, причому більшою мірою ніж мікрофлори, зважаючи на те, що кров містить термолабільні водорозчинні компоненти, а клітини деяких мікроорганізмів зазвичай є стійкими до таких впливів.

Нерідко експертам доводиться відмовлятися від об'єкта дослідження з ознаками гниття.

Водночас, якщо це єдиний об'єкт дослідження у справі, втрата його може призвести до певних негативних наслідків, а отже, потребує дослідження можливий перебіг експертизи такого зразка і розрахунок можливих похибок такої експертизи.

Безперечно, класична система групи крові АВ0 має першочергове значення для судово-медичного диференціювання слідів крові, що пов'язано з високим поліморфізмом цієї системи, винятковою стійкістю її антигенів до зовнішніх впливів середовища.

На цей час систему АВ0 прийнято називати системою АВ0 (Н) у зв'язку з наявністю супутнього антигену Н в еритроцитах більшості людей з різними групами крові. У межах цієї системи існує чотири основні групи крові: 0 (I), А (II), В (III) і АВ (IV) [3, с. 87].

Як відомо, антигени крові системи АВ0 (Н): А, В і Н (0) представлені глікопротеїдами, розташованими на поверхневих оболонках еритроцитів. Білки є основою системи, а термінальні моносахариди -- антигенними детермінантами.

На кінці вуглеводного компонента антигену Н (І) розташована фукоза, антигену А (ІІ) -- фукоза та N-ацетилгалактозамін, антигену В (ІІІ) -- фукоза і залишок D-галактози.

Саме кінцеві N-ацетилгалактозамін і D-галактоза визначають специфічність антигенів ІІ і ІІІ груп крові, а їх комбінація -- JV групи крові [4, с. 12].

Визначення груп крові системи АВ0 (Н) засновано не тільки на виявленні відповідних антигенів еритроцитів, але й на визначенні аглютинінів сироватки.

Для судово-медичної діагностики групи крові у досліджуваній плямі вирішальним є виявлення того чи іншого антигену. Це зумовлено тим, що аглютиніни а і в у крові різних осіб мають різну силу виразності, більш чутливі до впливу природного середовища і зберігаються у плямі крові від кількох днів до кількох місяців [3, с. 277].

Н.М. Дяченко та співавтори [5, с. 44] також наголошують на високій чутливості ізогемаглютинінів сироватки до дії зовнішніх чинників. Їх не завжди можна виявити під час дослідження у зв'язку зі знищенням при підвищенні температури зберігання або у разі гниття об'єкта дослідження, а також у зв'язку зі швидким ослабленням їх титру чи поганим розчиненням старих плям крові.

Антигени А, В, Н за відсутності гниття або дії будь- яких сильних руйнівних чинників зберігаються у плямі крові досить довго (упродовж кількох років). Для судово-медичного дослідження плям крові мають діагностичну цінність як групові антигени системи АВ0 (Н), так і аглютиніни а і в [3, с. 277].

З метою оцінки впливу мікробів на перебіг і результати СІЕ доцільно детальніше зупинитися на механізмі цього впливу та досліджуваних компонентах, що і є метою цієї статті.

Проби для досліджень відбирають шляхом змиву плям крові на марлеві тампони з дотриманням основних правил вилучення зразків крові [6]. З метою забезпечення відповідних умов експерименту було отримано 3 експериментальних зразки, які упакували трохи вологими.

Виділення мікроорганізмів, які потрапили до цих зразків, проведено шляхом екстрагування отриманих змивів і контрольних змивів до них.

Отримані екстракти (у співвідношенні 1:10; 1:100; 1:1000; 1:10000) і два контрольних змиви розвели у 0,9-процентному розчині хлористого натрію - NaCl та висіяли на поживне середовище ГМФ-агар (по 0,05 мл з кожного розведення, контрольні зразки по - 0,1 мл).

З кожного розведення посів робили тричі, а з розведень «К марлі», «К змиву» - по одному.

Було отримано 38 чашок Петрі з посівами, які помістили до термостата за температури Т = 29 ⁰С на 48 год.

Фарбовані мазки готували з колоній, отриманих з розведень, за методом Грама [7, с. 57]. Обрані колонії пронумерували від 1 до 10, з них отримали мазки за номерами 1--10. Вирощені культури з окремих колоній висівали на скошений агар і поміщали до термостата за зазначених вище умов.

Отримані культури висівали на набір середовищ Гісса (що містять глюкозу, сахарозу, маніт, фруктозу та індикатор бромтимоловий синій), на м'ясо-пептонний бульйон, жовтково-сольовий агар, середовище Лєвіна та поміщали до термостата (Т = 29 ⁰С на 48 год) [8, с. 47].

Ідентифікацію проводили шляхом мікроскопіювання мазків, а також за морфологічними і культурально-фізіологічними ознаками колоній мікроорганізмів [9, с. 56].

Для виявлення здатності мікроорганізмів впливати на кров (псувати) використовували методику визначення гемолітичної активності [7, с. 80]. Посів робили тричі для кожного з мікроорганізмів.

З метою виявлення ізоаглютиногенів мікробозаражених зразків крові використовували методику РАЕ. Для цього застосовували моноклональні антитіла (еритротест-цоліклон СМ анти-А серії 232, анти-В серії 233 у титрах 1:128).

Вирізки з марлі з кров'ю, контрольних ділянок предметів - носіїв і контрольних зразків крові груп А (ІІ) і В (ІІІ) фіксували етанолом упродовж 20 хв. До препаратів додавали антитіла і проводили абсорбцію упродовж 20 год за температури Т = 4 ⁰С.

Після закінчення абсорбції відмивали незв'язані антитіла охолодженим фізіологічним розчином - п'ятикратно по 2 хв. Елюцію абсорбованих антитіл проводили в 0,3-процентній суспензії стандартних еритроцитів груп А і В за температури Т = 50 ⁰С у пробірках.

Після елюції препарати витримували 1 год за кімнатної температури та досліджували мікроскопічно. За наявності аглютинації цих чи інших стандартних еритроцитів визначали наявність у плямі крові певних ізогемаглютиногенів [5, с. 10, 49].

Для виявлення ізоаглютинінів у зразках мікробозараженої крові використовували метод покривного скла за Ляттесом. Вирізки зі зразків крові на марлі поміщали на предметні скельця, накривали покривними скельцями та додавали під них 0,1-процентну суспензію стандартних еритроцитів груп А, В та 0.

Препарати поміщали у вологі камери і періодично проводили мікроскопію упродовж 24 год. Наявність аглютинації цих чи інших стандартних еритроцитів свідчить про наявність у плямі крові певних ізогемаглютинінів [10, с. 67].

1. Результати досліджень. За результатами візуального огляду культивованих колоній, мікроскопіювання та аналізу біохімічних показників було ідентифіковано обрані колонії № 1-10 (табл. 1).



Таблиця 1

Ідентифікаційні ознаки виділених мікроорганізмів

№ з/п	Назва мікроорганіз му	Опис колонії	Опис мікроорганізмів у мазку, виявлені біохімічні властивості
1	2	3	4
1	B. subtilis	d = 10 мм (велика), округла, край фестончатий, непрозора, випукла, зморшкувата (складчаста від центру до периферії), матова, R- форма, зволожена, молочно-білого кольору, пастоподібна	Гр+ видовжені палички різного розміру, зброджують глюкозу з виділенням кислоти, викликають помутніння МНБ
2	B. subtilis	d = 17 мм (велика), амебоподібна, край різоїдний, непрозора, плоска, стелиться по поверхні середовища, матова, R-форма, зволожена, у центрі рівна, зморшкувата по краю (у вигляді складок і «кратерів»), бежево-білого кольору, пастоподібна	Гр+ видовжені палички різного розміру, зброджують глюкозу і сахарозу з виділенням кислоти, утворюють павутинну плівку на МНБ
3	B. subtilis	d = 9 мм (велика), правильно округла, край хвилястий, непрозора, опукла, кратерного типу, матова, R-форма, зволожена, молочно-білого кольору, пастоподібна	Гр+ видовжені палички різного розміру, зброджують глюкозу з виділенням кислоти, викликають помутніння М11Б
4	Staphylococcus sPP.	10 мм х 5 мм (велика), амебоїдна, непрозора, плоска, стелиться по поверхні середовища, зволожена, глянцева, S- форма, жовтого кольору, слизова	Гр+ коки, скупчення, у вигляді грона винограду; в аеробних умовах зброджують глюкозу з виділенням оцтової кислоти та СО2, на жовточно-сольовому агарі утворюють помаранчеві колонії
5	Staphylococcus spp.	d = 1 мм (дрібна), правильно кругла, край рівний, непрозора, куполоподібна, глянцева, S-форма, рожевого кольору, в'язка	Гр+ коки, скупчення, у вигляді грона винограду; в аеробних умовах зброджують глюкозу з виділенням оцтової кислоти та СО2, на жовточно-сольовому агарі утворюють помаранчеві колонії
6	Staphylococcus spp.	d = 3 мм (середня), правильно кругла, край рівний, непрозора, з піднятою у вигляді соска серединою, глянцева, S-форма, жовто-помаранчевого кольору, слизова	Гр+ коки, скупчення, у вигляді грона винограду; в аеробних умовах зброджують глюкозу з виділенням оцтової кислоти та СО2, на жовточно- сольовому агаріутворюють помаранчеві колонії
7	S. lutea	S. lutea d = 3 мм (середня), правильно кругла, край рівний, непрозора, з піднятою у вигляді соска серединою, глянцева, S-форма, у центрі яскравіше, жовтого кольору, в'язка	Гр+ коки, скупчення, пакети, окислюють глюкозу до СО2 та Н2О
8	Mycobacterium spp.	d = 8 мм (велика), округла, край хвилястий, непрозора, опукла, матова, R-форма, у центрі округла ділянка горбистості, молочно- білого кольору, пастоподібна	Гр+ палички зібрані в нитки, заплутані та гілчасті, зброджують глюкозу, маніт і фруктозу з виділенням кислоти, викликають помутніння МПБ; виростає на простому ГМФ-агарі за 48 год.
9	Pseudomonas sPP.	d = 1 мм (дрібна), правильно кругла, край рівний, непрозора, куполоподібна, глянцева, S-форма, яскраво-помаранчевого кольору, в'язка	Гр-, дрібні палички, рівномірно розповсюджені; метаболізм незброджувальний
10	Enterobacter sPP.	Множинні, d = 0,5--1 мм (дрібні), правильно круглі, край рівний, непрозорі, плоскі, матові, R-форми, cіро-бежевого кольору, на петлю знімається цілком у вигляді плівки	Гр- палички із закругленими кінцями, зброджують глюкозу з виділенням кислоти, СО2, на середовищі Лєвіна утворюють рожеві колонії ...

Страница:

•  1 
•  2 

статья "Особливості виявлення, збору, перевірки та оцінки речових доказів біологічного походження: вплив сапрофітної мікрофлори на перебіг продовження" скачать

Подобные документы

• Докази та доказування у цивільному процесі

  Визначення понять "докази" і "доказування" у цивільному судочинстві. Доказування як встановлення обставин справи за допомогою судових доказів. Класифікація доказів, засоби доказування. Стадії процесу доказування. Суб’єкти доказування, оцінка доказів.
  
  курсовая работа [53,2 K], добавлен 04.08.2009
  

• Речові докази в кримінальному процесі

  Поняття доказів та їх джерел у кримінальному процесі. Їх поняття, природа та види. Розмежування речових доказів та документів. Особливості збирання, перевірки та оцінки речових доказів. Процесуальний порядок залучення речових доказів до матеріалів справи.
  
  курсовая работа [58,3 K], добавлен 28.04.2010
  

• Належність і допустимість доказів у кримінальному процесі

  Поняття доказів у кримінальному процесі та їх оцінка. Сутність та елементи процесу доказування. Основні способи перевірки доказів і їх джерел. Належність та допустимість як основні критерії оцінки доказів, виявлення їх головних проблемних питань.
  
  реферат [25,9 K], добавлен 21.01.2011
  

• Специфіка реалізації положень теорії доказів і норм чинного КПК України

  Кримінально-процесуальні відносини під час збирання, перевірки і оцінки речових доказів. Види речових доказів, засоби їх отримання та умови процесуального оформлення. Вирішення питання про речові докази органами досудового розслідування і судом.
  
  курсовая работа [35,4 K], добавлен 05.05.2010
  

• Правове неврегулювання оцінки експертизи серед доказів у третейському розгляді

  Аналіз дослідження різних теоретичних підходів до визначення правового врегулювання оцінки доказів у процесі третейського розгляду. Визначення ключових критеріїв подальшого розвитку правової регламентації оцінки доказів альтернативного судочинства.
  
  статья [43,4 K], добавлен 19.09.2017
  

• Збирання доказів у кримінальному процесі

  Поняття збирання доказів та його зміст. Методи і засоби збирання доказів. Особливості збирання речових доказів та письмових документів. Форми фіксації доказової інформації: вербальна, графічна, предметна, наглядно-образова.
  
  реферат [29,0 K], добавлен 21.03.2007
  

• Техніко-криміналістичні засоби та методи дослідження речових доказів

  Техніко-криміналістичні засоби та методи: поняття, класифікація, значення. Засоби криміналістичної техніки. Виявлення, фіксація та вилучення речових доказів. Проведення експертиз. Інструментарій експерта. Комп’ютеризація експертної діяльності.
  
  дипломная работа [132,0 K], добавлен 24.11.2007
  

• Способи збирання доказів на досудових стадіях кримінального процесу

  Доказування як обов'язок збирання, перевірки й оцінки доказів з метою встановлення істини та як обов'язок обґрунтувати свої висновки. Порушення кримінальної справи і досудове розслідування. Способи збирання фактичних даних. Перевірка заяв і повідомлень.
  
  реферат [29,5 K], добавлен 11.05.2011
  

• Речові докази в системі джерел доказів кримінального процесу

  Теоретичні та практичні аспекти дослідження проблеми речових доказів у кримінальному процесі. Характеристика засобів отримання та процесуальний порядок формування речових доказів, особливості їх збереження органами досудового розслідування і судом.
  
  дипломная работа [86,7 K], добавлен 30.08.2014
  

• Особливості оцінки конкретних джерел доказів

  Докази в кримінальній справі, їх джерела та співвідношення. Загальне поняття та особливості оцінки показань, отриманих від свідків, потерпілих, підозрюваних та обвинувачених Оцінка висновків експерта, протоколів слідчих і судових дій та інших документів.
  
  курсовая работа [44,2 K], добавлен 06.09.2016
  

• Цивільний процес доказування

  Предмет доказування у цивільній справі. Особливості доказування презюмованих фактів. Класифікація доказів за підставами. Судові повістки та повідомлення про виклик у суд, як процесуальна гарантія захисту прав та інтересів осіб, які беруть участь у справі.
  
  контрольная работа [15,7 K], добавлен 06.06.2016
  

• Особливості доказування та системи доказів у справах щодо встановлення фактів, що мають юридичне значення

  Особливості доказування у справах щодо встановлення фактів, що мають юридичне значення. Аналіз системи доказів у цих категоріях справ окремого провадження, судової практики щодо застосування доказів у справах із встановлення фактів юридичного значення.
  
  статья [27,3 K], добавлен 18.08.2017
  

• Судові докази і доказування у господарському процесі

  Поняття судових доказів, їх види, якісні характеристики (достовірність і достатність) та місце в процесі розгляду господарських спорів. Належність і допустимість доказів як умови процесу доказування. Забезпечення процесу джерелами доказової інформації.
  
  курсовая работа [45,2 K], добавлен 09.03.2015
  

• Достатність доказів у кримінальному процесі України

  Юридична природа, сутність, значення та основні ознаки достатності доказів. Обсяг повноважень суб'єктів кримінального процесу щодо визначення достатності доказів. Особливості визначення достатності доказів на різних стадіях кримінального процесу.
  
  автореферат [28,2 K], добавлен 11.04.2009
  

• Судове доказування

  Поняття судового доказування та його етапи. Об'єкт пізнання в цивільному судочинстві. Докази і доказування в цивільному судочинстві як невід'ємна частина пізнання у справі. Поняття доказів в цивільному процесі. Співвідношення предмета та меж доказування.
  
  реферат [14,4 K], добавлен 11.03.2010
  

• Дослідження можливості використання імунохроматографічного тесту "Cito Test Fecal Occult Blood" для встановлення наявності та видової приналежності слідів крові на речових доказах при проведенні комплексної судово-медичної експертизи

  Аналіз впливу фактору характеру поверхні, що містить сліди крові, та фактору давності нанесення слідів на результативність методу. Можливість позитивного результату тесту при роботі із застарілими плямами. Скринінг-дослідження слідів, що схожі на кров.
  
  статья [20,4 K], добавлен 27.08.2017
  

• Визначення об'єкта злочинів, пов'язаних із фальсифікацією доказів

  Проблема точного встановлення об'єкта фальсифікації доказів у сучасній науці кримінального права. Основні концепції визначення об'єкта злочинів, пов'язаних із фальсифікацією доказів та їх класифікація на види "по горизонталі" та "по вертикалі".
  
  статья [51,3 K], добавлен 19.09.2017
  

• Оцінка висновку експерта-бухгалтера слідчим і судом

  Дослідження повноважень експерта-бухгалтера у судовому процесі, участь якого передбачена процесуальним правом. Виявлення обставин, які сприяють вчиненню правопорушень у провадженні судово-бухгалтерської експертизи. Оцінка висновку експертизи слідчим.
  
  контрольная работа [85,2 K], добавлен 15.12.2011
  

• Основи цивільного права

  Визначення поняття процесуальної співучасті як множинності осіб на будь-якій стороні у цивільному процесі в силу наявності спільного права чи обов'язку. Доказування як спосіб з'ясування дійсних обставин справи шляхом збору, подання та оцінки свідчень.
  
  контрольная работа [30,6 K], добавлен 21.01.2011
  

• Докази у кримінальному процесі

  Поняття кримінально-процесуального доказування та його значення. Мета кримінально-процесуального пізнання. Основа процесу пізнання. Предмет доказування. Належність і допустимість доказів. Джерела доказів.
  
  реферат [34,3 K], добавлен 23.07.2007
  

Другие документы, подобные "Особливості виявлення, збору, перевірки та оцінки речових доказів біологічного походження: вплив сапрофітної мікрофлори на перебіг продовження"

• главная
• рубрики
• по алфавиту
• вернуться в начало страницы
• вернуться к началу текста
• вернуться к подобным работам