Механізм приватно-правового захисту прав людини у соціальній державі

Європейська комісія "Демократія через право" (Венеціанська комісія) дорадчий орган Ради Європи, який надає висновки про відповідність проєктів законодавчих актів європейським стандартам та цінностям. Комісія одночасно є форумом, у ході якого держави можуть обмінюватися інформацією та досвідом, обговорювати ідеї й проєкти, пов'язані з конституційними питаннями.

Конгрес місцевих і регіональних влад Ради Європи відповідає за зміцнення місцевої та регіональної демократії в державах-учасницях і надає оцінку застосування Європейської хартії місцевого самоврядування, здійснює моніторинг місцевої демократії та виборчих процесів. Він також працює в цілях сприяння консультаціям і політичному діалогу між національними урядами та місцевими і регіональними органами влади за допомогою співпраці з Комітетом міністрів Ради Європи.

Конгрес складається з двох палат: Палати місцевих органів влади і Палати регіонів.

Конференція міжнародних неурядових організацій представляє громадянське суспільство і сприяє демократичній участі.

Рівень Організації з безпеки та співробітництва в Європі (ОБСЄ). Попри те, що головним призначенням ОБСЄ є сприяння миру та безпеці в Європі, вона здійснює суттєвий вплив на стандарти у сфері прав людини та систему їх захисту. Ця структура функціонує як полі-тичний орган з 1975 року, а як міжнародна організація з 1995 року.

1975 року було підписано Гельсинський Заключний акт Наради з питань безпеки і співробітництва в Європі, яким було закріплено низку стандартів у сфері прав.

До них належать такі: дотримання гендерної рівності; заборона дискримінації; недопущення катування та торгівлі людьми; забезпечення прав і свобод профспілок; забезпечення прав національних меншин; забезпечення права осіб на свободу пересування й вільний вибір місця проживання; забезпечення стандартів поводження із затриманими й ув'язненими особами, а також дотримання їх процесуальних прав; забезпечення прав біженців та осіб у вразливому становищі.

ОБСЄ сприяє освіті у сфері прав людини, зокрема через публікацію розповсюдження міжнародних документів, національних законодавчих актів, коментарів та посібників у навчальних закладах усіх рівнів. Так само вона надає підтримку у правозахисній діяльності, а також допомогу у реформуванні правової системи з урахуванням стандартів щодо прав людини.

Інституційно ОБСЄ включає Парламентську асамблею ОБСЄ, Верховного комісара ОБСЄ зі справ національних меншин, Бюро ОБСЄ з демократичних інститутів і прав людини, Представника ОБСЄ з питань свободи ЗМІ, Секретаріат ОБСЄ, Суд з примирення та арбітражу, а також Мінську групу ОБСЄ. Також у межах ОБСЄ на підставі відповідних мандатів діють польові операції та місії.

Рівень Європейського Союзу. Європейський Союз унікальне утворення зі складною інституційною структурою, міждержавне та міжнародне об'єднання з високим ступенем інтеграції, яке володіє визначеними повноваженнями (компетенцією) в економічній, політичній, правовій сферах, має власну правову систему.

Основними інституціями ЄС виступають Європейський парламент, Європейська комісія, Рада Європейського Союзу (Рада Міністрів), Європейська рада, Суд Європейського Союзу, Суд аудиторів, Європейський центральний банк, Високий представник Європейського Союзу

з закордонних справ та безпекової політики. Частина з них діють як спеціальні наддержавні інституції, частина як представники національних урядів або громадян.

Особливості інституційної структури ЄС полягають у такому:

1) відсутність класичного розподілу повноважень між законодавчою, судовою і виконавчою владою (основні інституції можуть виконувати функції різних гілок влади і взаємодіють між собою); 2) виважена поліцентрична структура, складний баланс між інституціями та взаємний контроль; 3) спільне формування політики ЄС; 4) представлення різноманітних інтересів на європейському рівні, виступаючи від імені держав-членів, національних урядів, народів цих держав або всіх громадян ЄС.

Прийняття найважливіших рішень в об'єднанні засноване на подвійній легітимності інституцій: інтереси народу представляють депутати Європейського Парламенту, обрані громадянами ЄС, а інтереси держав-членів представляють міністри у Раді ЄС, обрані національними урядами.

Варто зазначити, що засоби захисту прав людини застосовуються на міжнародному та національному рівнях і можуть бути розподілені на національні й міжнародні. Труднощі, що виникають під час застосування міжнародної системи захисту прав людини, пов'язані передусім з довготривалістю такого застосування. Проте і авторитетність, і виконуваність рішень міжнародних установ, особливо судових, можуть бути вищими, ніж у разі використання національних способів захисту прав людини.

На сьогодні можна констатувати підвищену значущість деяких регіональних організацій, пов'язану насамперед з дієвістю останніх, реальною спроможністю впливу на покращення стану із правами людини тощо. Так, наприклад, поширюється визнання обов'язкового характеру рішень ЄСПЛ. Крім того, відбувається часте ототожнення понять "регіональних" та "європейських" способів захисту прав людини і, відповідно, поширення їх впливу за межі відповідного географічного регіону світу, принаймні у вигляді юридичної доктрини щодо прав людини. При цьому у визначенні пріоритетності засобів захисту прав людини не можна говорити про верховенство одного з них, оскільки, по-перше, вони мають різні підстави застосування, по-друге, належать до різних рівнів системи захисту прав людини, по-третє, використання одних не виключає використання інших. Тому найбільша ефективність у захисті прав людини, контроль за їх дотриманням досягається при розумному поєднанні міжнародних та національних засобів захисту прав.

Важливим інститутом у механізмі захисту конституційних прав та свобод людини і громадянина є Конституційний Суд України. Провідну роль у формуванні судового конституціоналізму відіграє конституційне правосуддя як форма конституційного контролю та спеціалізований інструмент правової охорони Конституції.

Розглядаючи завдання Конституційного Суду України, можна зробити висновок, що діяльність Суду здебільшого спрямована на забезпечення прав і свобод людини і громадянина, забезпечення приписів Основного закону про неможливість їх скасування або звуження змісту та обсягу при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних. Крім розгляду прямих звернень з цих питань, Конституційний Суд в інших справах стежить за тим, щоб навіть в опосередкованих формах у правових актах не допускалося їх порушень. Права і свободи Суд захищає шляхом: оцінки конституційності законів та інших підконтрольних йому правових актів органів влади, чинних і тих, що узгоджуються Верховною Радою України, міжнародних договорів; офіційного тлумачення Конституції та законів України; перевірки законопроєктів про внесення змін до Конституції на предмет неприпустимості в них положень, які б скасовували чи обмежували права і свободи людини і громадянина. Щодо останнього повноваження, то воно є унікальним. Тут Суду дано право на час дії Конституції гарантувати недоторканність закріплених у ній прав і свобод. Це важлива запорука демократії, оскільки навіть шляхом внесення змін до Основного Закону ніхто не зможе завдати шкоди демократичним здобуткам у сфері прав і свободТкачук П. Конституційний Суд України: Теоретико-правові питання діяльності. Вісник Конституційного Суду України. 2006. № 4. С. 23-38..

Серед засобів захисту прав людини слід виокремити й інститут конституційної скарги (прямий індивідуальний доступ осіб до конституційного правосуддя). В основі права на конституційну скаргу лежить принцип правової держави обмеженості державної влади конституційними правами і свободами людини та громадянина. Отже, рівень демократичності держави характеризується саме за показником дозволения нею верховенства в її діяльності природних прав і свобод людини й громадянина, що практично забезпечується гарантуванням кожній особі захисту її абсолютних та конкретних можливостей у будь-який, зокрема конституційно-юрисдикційний, судовий спосіб. Україною сьогодні досягнуто такого рівня розвитку, коли є всі підстави стверджувати про її реальну демократичність, сформованість влади народом. Але подальший рух у напрямі побудови правової держави й громадянського суспільства неможливий без удосконалення процедур реалізації та захисту основних прав і свобод кожною людиною як першоджерелом публічної влади без запровадження конституційної скарги. Предметом конституційних скарг, у першу чергу, виступають нормативні акти (закони, акти глави держави, уряду, інша підзаконна нормотворчість). При цьому допускається існування певних обмежень щодо видів нормативно-правових актів, які можуть бути оскаржені особою до конституційної юстиції.

На сьогодні проблемою залишається виконання судових рішень, зокрема Конституційного Суду України. Хоча його рішення і висновки є обов'язковими до виконання, однак не всі державні органи належним чином реагують на деякі з них, зокрема, своєчасно не вносять відповідні зміни до нормативно-правових актів у зв'язку з визнанням неконституційними їх положень, що призводить до тимчасових прогалин, невизначеності у правовому регулюванні суспільних відносин Конституційне звернення та конституційна скарга: переваги та недоліки / Міністерство юстиції України / вебсайт. URL: https://minjust.gov.ua/mZstr_11351. Залишається сподіватися, що відповідні державні органи, юридичні особи та громадяни будуть усе ж таки забезпечувати належне виконання судових рішень і, тим самим, виконання завдання захисту основних прав і свобод людини та громадянина органами судової гілки влади, зокрема і Конституційним Судом України, що буде мати вирішальне місце у здійсненні правосуддя у знаходженні істини та забезпеченні верховенства права.

Серед позасудових засобів захисту особливе місце займає звернення до омбудсмана (уповноваженого з прав людини). Особливе значення такого засобу захисту прав людини, як звернення до уповноваженого з прав людини, визначається специфічним статусом останнього. Адже, з одного боку, він входить до системи інститутів держави, а з іншого у певний спосіб належить до інституцій громадянського суспільства. Крім того, інститут омбудсмана покликаний забезпечити захист прав людини, які порушені державою в особі її представників. Однак можливе звернення і щодо порушення прав людини іншими недержавними суб'єктами.

В Україні парламентський контроль за додержанням конституційних прав і свобод людини й громадянина та захист прав кожного на території України і в межах її юрисдикції на постійній основі здійснює Уповноважений Верховної Ради України з прав людини (далі Уповноважений), який у своїй діяльності керується Конституцією України, законами України, чинними міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України (ст. 1)Про Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини: Закон України від 23.12.1997 № 776/97-ВР. Верховна Рада України. Законодавство України / вебсайт. URL: https://ips.ligazakon.net/document/Z970776?an=1. Відповідно до ст. 3 Закону України "Про Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини"Там само. "метою парламентського контролю, який здійснює Уповноважений, є:

1) захист прав і свобод людини й громадянина, проголошених Конституцією України, законами України та міжнародними договорами України;

2) додержання та повага до прав і свобод людини й громадянина;

3) запобігання порушенням прав і свобод людини і громадянина або сприяння їх поновленню;

4) сприяння приведенню законодавства України про права і свободи людини й громадянина у відповідні до Конституції України, міжнародних стандартів у цій галузі;

5) поліпшення і подальший розвиток міжнародного співробітництва в галузі захисту прав і свобод людини й громадянина;

6) запобігання будь-яким формам дискримінації щодо реалізації людиною своїх прав і свобод;

7) сприяння правовій інформованості населення та захист конфіденційної інформації про особу".

Відповідно до статті 18 Закону України "Про Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини" Уповноважений представляє Верховній Раді України щорічну доповідь про стан додержання та захисту прав і свобод людини й громадянина в Україні органами державної влади, органами місцевого самоврядування, об'єднаннями громадян, підприємствами, установами, організаціями незалежно від форми власності та їх посадовими і службовими особами, які порушували своїми діями (бездіяльністю) права і свободи людини й громадянина, та про виявлені недоліки в законодавстві щодо захисту прав і свобод людини й громадянина.

Так, Щорічна доповідь Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини "Про стан додержання та захисту прав і свобод людини і громадянина в Україні" за 2021 рік містить 9 розділівЩорічна доповідь Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини "Про стан додержання та захисту прав і свобод людини і громадянина в Україні" / вебсайт. URL: https://ombudsman.gov.ua/storage/app/media/uploadedfiles/ schoricha-dopovid-2021.pdf.

Так, Уповноважений зазначає, що протягом 2021 року до нього звернулася "201 особа з повідомленням про порушення права на захист від домашнього насильства, що у 2,5 раза більше, ніж минулого року".

У межах здійснення парламентського контролю, за результатами розгляду звернень, Уповноваженим здійснювалися провадження у справах про порушення прав осіб, які постраждали від домашнього насильства, "до органів державної влади і місцевого самоврядування скеровано 304 листи з рекомендаціями щодо усунення порушень та поновлення прав громадян, проведено 17 моніторингових візитів та безвиїзних перевірок суб'єктів, які здійснюють заходи у сфері запобігання та протидії домашньому насильству"Там само..

За результатами розгляду звернень 201 особи та моніторингу ЗМІ, Уповноваженим встановлено порушення органами Національної поліції України прав осіб, які постраждали від домашнього насильства, на отримання допомоги та захисту, а також щодо притягнення кривдників до відповідальності. Зокрема, є випадки, коли уповноважені підрозділи Національної поліції України не приймають заяви про факти вчинення домашнього насильства та на порушення вимог Порядку взаємодії суб'єктів, що здійснюють заходи у сфері запобігання та протидії домашньому насильству і насильству за ознакою статі, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 22.08.2018 № 658, не інформують про них районні державні адміністрації, служби у справах дітей та спеціалізовані служби підтримки постраждалих осіб, обмежуючись виключно профілактичними бесідами з кривдником"Щорічна доповідь Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини "Про стан додержання та захисту прав і свобод людини і громадянина в Україні" / вебсайт. URL: https://ombudsman.gov.ua/storage/app/media/uploadedfiles/ schoricha-dopovid-2021.pdf. Уповноваженим було розроблено рекомендації:

"Кабінету Міністрів України:

1. Забезпечити створення та функціонування Єдиного державного реєстру випадків домашнього насильства та насильства за ознакою статі відповідно до статті 16 Закону України "Про запобігання та протидію домашньому насильству" від 07.12.2017 № 2229-VIII.

2. Забезпечити виконання рекомендацій, викладених у заключних зауваженнях до восьмої періодичної доповіді України про виконання Конвенції ООН про ліквідацію всіх форм дискримінації щодо жінок. Міністерству внутрішніх справ України, Національній поліції України забезпечити: розгляд заяв і повідомлень про вчинення домашнього насильства з урахуванням кваліфікуючих ознак, визначених статтею 173-2 КУпАП (Вчинення домашнього насильства, насильства за ознакою статі, невиконання термінового заборонного припису або неповідомлення про місце свого тимчасового перебування) та статтею 126-1 КК України (Домашнє насильство).

Міністерству соціальної політики України забезпечити:

1. Виконання заходів, передбачених Державною соціальною програмою запобігання та протидії домашньому та насильству за ознакою статі на період до 2025 року, затвердженою постановою Кабінету Міністрів України від 24.02.2021 № 145.

2. Функціонування кол-центру з питань запобігання та протидії домашньому насильству, насильству за ознакою статі та насильству стосовно дітей в усіх областях України.

Обласним, Київській міській державним адміністраціям, органам місцевого самоврядування:

1. Забезпечити створення та функціонування усіх спеціалізованих служб підтримки постраждалих осіб, передбачених Законом України "Про запобігання та протидію домашньому насильству" від 7 грудня 2017 року № 2229-VIII"Там само..

Засобами захисту прав людини є звернення інших уповноважених державних органів і посадових осіб та органів місцевого самоврядування. Ними є подання індивідуальних і колективних звернень, а також петицій (останні виконують роль засобу захисту та засобу інформування влади про суспільну думку).

В Україні існує певна правова база для практичної реалізації громадянами наданого їм ст. 40 Конституцією України права як вносити в органи виконавчої влади пропозиції щодо поліпшення їх діяльності, так і оскаржувати дії та рішення посадових осіб державних та громадських органів. Базовим законодавчим актом у цій сфері є Закон України "Про звернення громадян"Про звернення громадян: Закон України від 02.10.1996 № 393/96-ВР / Верховна Рада України. Законодавство України / вебсайт. URL: https://zakon.rada.gov.ua/ laws/show/393/96-%D0%B2%D1%80#Text (далі Закон). Ці питання регулюються також указами Президента України від 19 березня 1997 року № 241 "Про заходи щодо забезпечення конституційних прав громадян на звернення", від 13 серпня 2002 року № 700 "Про додаткові заходи щодо забезпечення реалізації громадянами конституційного права на звернення", від 31 липня 2004 року № 854 "Про забезпечення умов для більш широкої участі громадськості у формуванні та реалізації державної політики", постановою Кабінету Міністрів України від 14 квітня 1997 р. № 348 "Про затвердження Інструкції з діловодства за зверненнями громадян в органах державної влади і місцевого самоврядування, об'єднаннях громадян, на підприємствах, в установах, організаціях незалежно від форм власності, в засобах масової інформації", іншими актами Кабінету Міністрів України, а також рядом нормативно-правових актів центральних органів виконавчої влади.

Проте сьогодні вчені та практики звертають увагу на неефективний механізм захисту прав особи і відмічають вади існуючої правової бази, зокрема звертають увагу на те, що Закон застосовується не тільки до відносин між громадянами й органами управління, а й до відносин громадських організацій і приватних підприємств, тобто до відносин між недержавними суб'єктами права. Така ситуація певною мірою не відповідає Конституції України, оскільки вищезазначені правовідносини регулюються положеннями цивільного, а не адміністративного права, і в разі виникнення спорів між ними рішення приймаються судами у порядку цивільного судочинства. Крім того, Закон регулює різні за своєю суттю правові явища "пропозиції", "заяви" та "скарги". Тобто в той час, коли заява є звичайним інструментом безконфліктної реалізації права громадянина перед державою, скарга є інструментом захисту права і функціонально перебувають на одному рівні із судовим позовом. Ці структурні відмінності між різними врегульованими в Законі України "Про звернення громадян" формами ініціатив, з якими громадяни звертаються до органів управління, не враховуються цим Законом повним обсягом.

Важливим напрямом удосконалення законодавства з питань звернень громадян є, на думку вчених, чітке визначення видів таких звернень і віднесення їх регулювання до відповідного законодавчого актаЗаконодавство про звернення громадян та необхідність його оновлення / Міністерство юстиції України / вебсайт. URL: https://minjust.gov.ua/mZstr_4902.

Цей поділ фактично закріплений Законом України "Про звернення громадян". Так, звернення громадян до органів державної влади та місцевого самоврядування за змістом можна поділити на три групи:

- звернення з пропозиціями, зауваженнями, побажаннями тощо;

- звернення за адміністративними (управлінськими) послугами;

- звернення з оскарженням рішень, дій чи бездіяльності органів влади, їх посадових осіб.

Важливою складовою механізму захисту прав людини та дієвими засобами може бути функціонування недержавних структур і агенцій. За їх допомогою відбувається здійснення права на захист прав індивіда через суспільні інституції.

Так, Ліга захисту прав жінок "Гармонія рівних"Громадська організація "Ліга захисту прав жінок "Гармонія рівних". URL: https://ru-ru.facebook.com/HARMONY.OF.EQUALS/, громадська організація, яка об'єднує небайдужих ініціативних людей чоловіків та жінок, які прагнуть подолати гендерну дискримінацію, що існує в суспільстві, відкинути стереотипи та побудувати рівноправне суспільство вільних людей, які працюють на спільне благо. Пріоритети діяльності: боротьба з множинною дискримінацією жінок, протидія домашньому та гендерно зумовленому насильству.

Центр "Жіночі перспективи"Громадська організація "Центр "Жіночі перспективи". URL: https://uk-ua. facebook.com/ZahidnoukrainskijCentrZinociPerspektivi/. Місія організації: захист прав жінок та забезпечення рівних прав і можливостей жінок та чоловіків у всіх сферах суспільного життя. Діяльність організації спрямована на впровадження гендерної політики в Україні, зменшення рівня насильства, підвищення конкурентоспроможності жінок на ринку праці та просування їх на рівень прийняття рішень в Україні. Пріоритетні напрями діяльності організації: гендерна рівність, протидія домашньому насильству, протидія торгівлі людьми, підтримка жіночих та правозахисних організацій.

Захист прав людини може здійснюватися не лише суспільними інституціями, але й окремими особами правозахисниками та громадськими активістами. На особливу увагу потребує такий спосіб, як надання приватному інтересу публічного статусу, який може застосовувати особа носій прав людини. Наприклад, зміни до нормативних актів можуть бути ініційовані людиною, що бажає не тільки захистити своє порушене право, а й не допустити повторення таких випадків у подальшому. Тому власник прав людини може виступити суб'єктом громадської ініціативи з особистою пропозицією змін до законодавства чи заручитися підтримкою прямих суб'єктів законодавчої ініціативи (приміром, членів парламенту), або докласти зусиль для проведення референдуму з проблемного питання. Кінцевим позитивним результатом застосування усіх засобів захисту повинен бути належний захист прав людини.

Размещено на Allbest.ru