Способи захисту прав людини у сфері соціального забезпечення

Отже, право на соціальне забезпечення: а) є правом на блага, тобто «правом на»; б) гарантує вимогу різноманітних благ, які визнані необхідними і його здійснення пов'язане з витратами держави; в) спрямоване на гарантування успіху, принаймні на мінімальному рівні мати певні блага, а не здобувати їх; г) впроваджується через урядові програми шляхом розподілу витрат серед усіх платників податків Сташків Б. І. Право соціального забезпечення. Загальна частина: навч. посіб. Чернігів: ПАТ ПВК «Десна», 2016. С. 47..

Необхідно зазначити, що статтею 46 Основного закону України передбачено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової чи тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Разом з тим у зв'язку зі зростанням кількості випадків невизнання права на соціальний захист, частоти його порушень, що призводить до збільшення кількості спорів у соціальній сфері, особливої актуальності набуває дослідження способів захисту права, передбаченого статтею 46 Конституції України.

Зокрема, трудовим законодавством передбачені такі способи, засоби і форми захисту трудових прав:

Способами захисту є: 1) визнання права; 2) примушення до виконання обов'язку; 3) визнання умов трудового чи колективного договору недійсними; 4) визнання факту укладення трудового договору; 5) відновлення становища, яке існувало до порушення права; 6) відшкодування витрат; 7) відшкодування шкоди; 8) компенсація моральної шкоди; 9) компенсація витрат; 10) виплата матеріальної допомоги; 11) перерахування заробітної плати у зв'язку з індексацією; 12) укладення трудового договору; 13) зміна правовідносини; 14) розірвання трудового договору; 15) зміна формулювання причини звільнення; 16) укладення колективного договору; 17) визнання наказу, розпорядження або дій власника чи уповноваженого ним органу незаконним та інші способи, передбачені законодавством Гетьманцева Н. Д., Козуб І. Г. Засіб, спосіб і форма захисту трудових прав. Адвокат. 2009. № 11. С. 42. URL: http://nbuv.gov.ua/UJRN/adv_2009_11_7.

Засобами захисту є: 1) позов; 2) звернення, яке може бути як у письмовій, так і в усній формі, до профспілки (якщо працівник є її членом), до КТС (якщо спір не підлягає безпосередньому розглядові в суді), до органів та інспекції, яка здійснює нагляд і контроль за дотриманням законодавства про працю; 3) факт укладення колективного чи трудового договору; 4) самозахист трудових прав, який може здійснюватися у передбачених законом формах; 5) страйк та інші засоби, передбачені чинним законодавством Гетьманцева Н. Д., Козуб І. Г. Засіб, спосіб і форма захисту трудових прав. Адвокат. 2009. № 11. С. 42. URL: http://nbuv.gov.ua/UJRN/adv_2009_11_7.

Формами захисту є: 1) звернення працівника до профспілкової організації для врегулювання розбіжностей, що виникли між ним і роботодавцем (у випадку якщо такий працівник є членом профспілкової організації); 2) звернення до комісії з трудових спорів; 3) звернення до суду (у випадку нестворення комісії з трудових спорів на підприємстві, в установі, організації або оскарження рішення комісії з трудових спорів); 4) звернення до інспекції або органу, що уповноважений здійснювати нагляд і контроль за дотриманням законодавства про працю; 5) звернення до прокурора за захистом трудових прав та інтересів Там само. С. 41-42..

На нашу думку, необхідно з'ясувати зміст понять «спосіб», «засіб» і «форма» захисту прав людини у сфері соціального забезпечення та розмежувати ці поняття, а також дослідити конкретні способи, засоби і форми захисту прав людини у сфері соціального забезпечення, передбачених законодавством у сфері соціального забезпечення.

Для початку потрібно з'ясувати, як трактуються поняття «спосіб», «засіб» та «форма». Так, «Великий тлумачний словник сучасної української мови» поняття «спосіб» визначає як певну дію, прийом або систему прийомів, яка дає можливість зробити, здійснити будь-що, досягти чогось; те, що слугує знаряддям, засобом тощо у будь-якій справі, дії Великий тлумачний словник сучасної української мови / уклад. і голов. ред. В. Т. Бусел. К.; Ірпінь: ВТФ «Перун», 2005. С. 1375.. Засіб це спеціальна дія, що дає можливість здійснити що-небудь, досягти чогось; спосіб Там само. С. 420.. Форма це спосіб здійснення, виявлення будь-яких дій Там само. С. 1543.. Як бачимо, такі поняття, як «спосіб», «засіб» та «форма» досить взаємопов'язані, однак не тотожні.

Форма захисту сукупність способів, які спрямовані на поновлення, встановлення і визнання прав і законних інтересів осіб. Форма захисту є юридичною формою. Юридична форма це сукупність засобів, способів, дій, які спрямовані на досягнення відповідної мети.

Спосіб захисту сукупність дій, за допомогою яких відновлюються, визнаються, встановлюються права та законні інтереси особи. Засіб захисту це сукупність дій, спрямованих на відновлення, визнання і встановлення прав і законних інтересів особи. Спосіб захисту є засобом для форми захисту. При цьому кожний спосіб захисту має свої засоби Гетьманцева Н. Д., Козуб І. Г. Засіб, спосіб і форма захисту трудових прав. Ад-вокат. 2009. № 11. С. 37. URL: http://nbuv.gov.ua/UJRN/ adv_2009_11_7.

Зауважимо, що законодавство України у сфері соціального забезпечення не містить визначення поняття способів захисту відповідного права. Разом з тим у літературі поняття способів захисту прав трактується по різному. Відтак на сьогодні як у чинному законодавстві, так і в юридичній літературі не склалося єдиної думки щодо визначення змісту поняття.

Спосіб захисту це не фактичні, здійснювані суб'єктом захисту дії (дія), процес захисту, правоохоронна діяльність самої правомочної (потерпілої) особи чи юрисдикційна діяльність правозахисного державного органу, а модель (ідеал) можливої майбутньої поведінки (дії) право володільця, запропонована законодавцем, набір передбачених законом прийомів, підходів, шляхів, технологій при здійсненні тих чи інших дій, якими правоволоділець може скористатися на власний розсуд). Спосіб правового захисту є моделлю (еталоном) майбутньої поведінки суб'єкта захисту. Спосіб захисту і фактичні дії щодо здійснення захисту співвідносяться один з одним, як можливість і дійсність, форма і зміст. Певний спосіб захисту, передбачений законом як стандарт майбутньої поведінки учасників захисту, перетворюється з категорії можливого (ідеального) в категорію дійсного (реального), трансформується в подальшому за бажанням правоволодільця в конкретні фактичні (реальні) дії з реалізації запропонованих законом сукупності прийомів, технологій, підходів, можливостей щодо досягнення тих чи інших цілей Бережна І. Г. Способи захисту цивільних прав та інтересів нотаріусом. Форум права. 2012. № 4. С. 80. URL: http://nbuv.gov.ua/UJRN/FP_index.

Способами захисту права на соціальне забезпечення є дії юрисдикційних органів, уповноваженої особи або її законного, уповноваженого, договірного представника з метою забезпечення припинення, усунення порушень права, його визнання або поновлення та відшкодування шкоди, що спричинена порушенням суб'єктивного права особи на соціальний захист Бориченко К. В. Способи захисту права на соціальне забезпечення. Науковий вісник Ужгородського національного університету. 2017. Вип. 42. С. 131..

Спосіб захисту конкретна дія особи щодо захисту порушених прав або законних інтересів. Результат такої дії, виражений у поновленні порушених прав або забезпеченні законних інтересів, являє собою міру захисту Золотухіна Л. О. Щодо форми захисту інтересів сторін трудових правовідно-син. Право і суспільство. 2015. № 5-2, ч. 3. С. 111.. Разом з тим Л. О. Золотухіна звертає увагу на те, що відмінності в поняттях «спосіб захисту» й «міра захисту» настільки незначні, що в більшості випадків ці поняття є тотожними. Наприклад, поновлення на роботі водночас є способом захисту й мірою захисту Там само..

К. В. Бориченко стверджує, що «проблема відсутності серед науковців одностайності щодо визначення поняття способів захисту права на соціальне забезпечення, невизначеності їх переліку не лише має теоретичне підґрунтя, а й впливає на правотворчість і правозастосовну практику. Низька ефективність законодавства у сфері соціального захисту, часті порушення відповідного права є наслідком відсутності концептуального й системного підходу до формування заходів захисту досліджуваного права, що неможливий без розробки понятійно-категоріального апарату» Бориченко К. В. Способи захисту права на соціальне забезпечення. Науковий вісник Ужгородського національного університету. 2017. Вип. 42. С. 128..

Науковці визначають способи захисту права, як передбачені законом дії, що безпосередньо спрямовані на захист права. Такі дії є завершальними актами захисту у вигляді матеріально-правових дій або юрисдикційних дій щодо усунення перешкод на шляху здійснення суб'єктами своїх прав або припинення правопорушень, відновлення становища, яке існувало до порушення. Саме застосування конкретного способу захисту порушеного чи запереченого права і є результатом діяльності щодо захисту прав Про способи захисту права у публічно-правових відносинах. Юридична газета.

2019. № 48(702). 19 листопада. URL: https://yur-gazeta.com/publications/practice/ sudova-praktika/pro-sposobi-zahistu-prava-u-publichnopravovih-vidnosinah.html.

На думку Є. В. Краснова, при такому розумінні, по-перше, ототожнюються способи і заходи захисту. По-друге, ознака «безпосередньо спрямовані» не є кваліфікуючою. По-третє, незрозуміло, чиї це дії: тільки громадян, громадян і органів, установ та організацій, які порушили права громадян, або третіх осіб (вищих органів, органів прокуратури та ін.) Краснов Є. В. Особливості судового захисту прав у сфері соціального забезпечен-ня. Актуальні проблеми теорії трудового права та права соціального забезпечення: монографія / кол. авт.; за заг. ред. Г. І. Чанишевої. Одеса: Фенікс, 2015. С. 316.. Зокрема, вчений стверджує, що під час дослідження поняття способів захисту прав потрібно виходити з ч. 5 ст. 55 Конституції України, згідно з якою кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань. Звідси видно, що спосіб захисту обирається громадянами, чиї права порушені, та полягає в їх діях, не заборонених законом. Ці дії можуть виражатися в направленні скарг і заяв у державні органи, органи місцевого самоврядування, організації, в усних зверненнях Там само..

Разом з тим К. В. Бориченко вважає, що під час визначення поняття «спосіб захисту права на соціальне забезпечення» більш доцільно посилатись саме на дії уповноважених суб'єктів, не використовуючи при цьому категорію «засіб», оскільки останній хоч і передбачає реалізацію відповідного права, проте є лише елементом першого Бориченко К. В. Способи захисту права на соціальне забезпечення. Науковий вісник Ужгородського національного університету. 2017. Вип. 42. С. 129..

Зокрема, способи захисту прав можуть виходити від державних органів, органів місцевого самоврядування, установ та організацій, що надають окремі види соціального забезпечення. Так, у разі порушення громадянами своїх обов'язків у правовідносинах із соціального забезпечення державний орган, орган місцевого самоврядування, установа, організація можуть прийняти рішення про припинення виплати пенсії, допомоги, утримання з пенсій, допомоги, припинення виплати тощо. Краснов Є. В. Особливості судового захисту прав у сфері соціального забезпечен-ня. Актуальні проблеми теорії трудового права та права соціального забезпечення: монографія / кол. авт.; за заг. ред. Г. І. Чанишевої. Одеса: Фенікс, 2015. С. 316..

Водночас заходами захисту можуть бути визнання права, визнання недійсним акта державного органу або органу місцевого самоврядування, відшкодування збитків, компенсація моральної шкоди, припинення або зміна правовідношення та ін. Визнання права може бути здійснено будь-яким компетентним органом або установою, зокрема судом, визнання ж недійсним акта державного органу, органу місцевого самоврядування судом; суд же, як правило, виносить рішення про відшкодування збитків і компенсацію моральної шкоди Краснов Є. В. Особливості судового захисту прав у сфері соціального забезпечен-ня. Актуальні проблеми теорії трудового права та права соціального забезпечення: монографія / кол. авт.; за заг. ред. Г. І. Чанишевої. Одеса: Фенікс, 2015. С. 317..

Варто зауважити, що заходи захисту, на відміну від способів захисту, полягають у діях компетентних органів, установ, організацій і посадових осіб. Вони можуть застосовуватися як у відповідь на звернення громадян, чиї права порушені, так і за ініціативою цих органів, установ, організацій і посадових осіб. Зокрема, склад заходів захисту залежить від: а) форми захисту прав; б) виду порушеного права; в) характеру порушення права; г) повноважень компетентного органу, установи, організації, посадової особи, які застосовують заходи захисту; д) статусу органу, установи, організації, посадової особи, що порушують права громадян; е) змісту відповідного нормативного правового акта Там само. С. 316-317..

Разом з тим особливістю способів захисту права на соціальне забезпечення є те, що вони не завжди обираються особою, право якої порушено, що пов'язується зі значною кількістю суб'єктів відповідних галузевих правовідносин, які не можуть усвідомлювати значення своїх дій і керувати ними у зв'язку з віком або станом здоров'я, проте потребують соціального захисту. Тому способи захисту права на соціальне забезпечення можуть також обиратись уповноваженим, законним або договірним представником особи, право на соціальне забезпечення якої порушено Бориченко К. В. Способи захисту права на соціальне забезпечення. Науковий вісник Ужгородського національного університету. 2017. Вип. 42. С. 131..

Залежно від суб'єкта, уповноваженого застосовувати передбачені законодавством способи й засоби, форми захисту права на соціальне забезпечення поділяються на індивідуальний захист (самозахист), колективний захист (через професійні спілки, громадські об'єднання, релігійні організації) та державний захист (судовий захист) Бориченко К. В. Поняття та форми захисту права на соціальне забезпечення. Право і суспільство. 2017. № 1. С. 104..

Захист права на соціальне забезпечення сукупність юрисдикційних і неюрисдикційних форм, організаційних, процедурних та процесуальних способів, матеріально-правових заходів, спрямованих на припинення порушень законодавства у сфері соціального захисту, поновлення невизнаного, оспорюваного чи порушеного права на соціальний захист і відшкодування заподіяної шкоди Бориченко К. В. Поняття та форми захисту права на соціальне забезпечення. Право і суспільство. 2017. № 1. С. 103..

Т. Ю. Возгріна стверджує, що у праві соціального забезпечення склався такий порядок захисту, який реалізується переважно через органи виконавчої влади в разі порушення прав людини й виявляється як акт реагування компетентного органу, що спрямований на відновлення порушеного права. Так, юрисдикційна форма є такою, що має переважний характер, тоді як доюрисдикційна форма як спосіб урегулювання спору без звернення до компетентних органів самозахист, громадський контроль не набули належного законодавчого закріплення Возгріна Т. Ю. Деякі особливості захисту прав та інтересів громадян у галузі права соціального забезпечення. Право і суспільство. 2015. № 3, ч. 2. С. 97..

Л. О. Золотухіна стверджує, що існує безліч видів способів захисту трудових прав і законних інтересів, а саме: матеріально-охоронні способи захисту зацікавленими особами своїх прав та охоронюваних законом інтересів (наприклад, переговори, відмова від виконання роботи); процесуальні способи захисту (наприклад, стягнення грошової суми в судовому порядку) Золотухіна Л. О. Щодо форми захисту інтересів сторін трудових правовідно-син. Право і суспільство. 2015. № 5-2, ч. 3. С. 111.. На думку вченої, різниця між зазначеними способами в тому, що матеріально-охоронні способи передбачають погоджувальний порядок вирішення трудового спору, доюрисдикційний. Процесуальні ж способи, навпаки, пов'язані з діяльністю державних органів Там само..

Залежно від території, на яку поширюється компетенція органу, уповноваженого на здійснення заходів щодо відновлення чи визнання порушеного права на соціальне забезпечення, юрисдикційна форма захисту може бути поділена на національну та міжнародну. Міжнародна юрисдикційна форма захисту права на соціальне забезпечення може бути реалізована в адміністративному і судовому порядку. Міжнародний адміністративний захист права на соціальне забезпечення здійснюється шляхом реалізації Міжнародною організацією праці своїх контрольних повноважень. Міжнародна судова форма захисту права на соціальне забезпечення реалізується в результаті діяльності Європейського суду з прав людини Бориченко К. В. Поняття та форми захисту права на соціальне забезпечення. Право і суспільство. 2017. № 1. С. 101-102.. Зокрема, кожен має право після використання всіх національних засобів правового захисту звертатися за захистом своїх прав і свобод до відповідних міжнародних судових установ, членом або учасником яких є Україна (ч. 4 ст. 55 Конституції). Тобто Конституція України передбачає можливість судового захисту прав людини у сфері соціального забезпечення як на національному, так і на міжнародному рівнях.

Зокрема, кожна держава член Міжнародної організації праці, відповідно до ст. 22 Статуту організації від червня 1919 р., зобов'язується надавати щорічні звіти до Міжнародного бюро праці щодо прийнятих заходів для застосування конвенцій, ратифікованих нею. Водночас будь-яка особа або група осіб, які вважають себе потерпілими від допущеного державою порушення прав, після того, як було вичерпано всі національні засоби юридичного захисту, може звернутись до Європейського суду з прав людини на підставі Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 р. або протоколів до неї.

Крім того, способи захисту ділять на відновлювальні, штрафні та запобіжні. Запобіжні способи спрямовані на усунення незаконних дій (наприклад, визнання недійсними умов трудового договору, колективного договору, угоди; визнання страйку незаконним; визнання в судовому порядку недійсним нормативно правового акта). Штрафні способи тягнуть додаткові, несприятливі для правопорушників (відшкодування матеріальної шкоди, компенсація моральної шкоди). Відновлювальні способи являють собою усунення несприятливих наслідків (відновлення порушених прав, примус до виконання обов'язків) Золотухіна Л. О. Щодо форми захисту інтересів сторін трудових правовідно-син. Право і суспільство. 2015. № 5-2, ч. 3. С. 111-112..

Зазначимо, що юридична наука не містить однозначного визначення і співвідношення між собою форм, способів і заходів захисту як правової категорії. У деяких випадках представники науки розмежовують між собою інструменти захисту й вважають, що форма захисту повинна наголошувати на тому, хто здійснює право на захист, тоді як спосіб як певний суб'єкт захисту це здійснює. У деяких випадках представники науки розмежовують між собою інструменти захисту й вважають, що форма захисту має визначити того, хто здійснює право на захист, тоді як спосіб передбачає здійснення захисту власних прав за допомогою наявних заходів Возгріна Т. Ю. Деякі особливості захисту прав та інтересів громадян у галузі права соціального забезпечення. Право і суспільство. 2015. № 3, ч. 2. С. 95..

Зокрема, способи захисту трудових прав і законних інтересів формуються в межах форми захисту прав та інтересів суб'єктів права. Наприклад, у межах судової форми захисту можна виокремити такий спосіб захисту, як задоволення позову або відмова від позову; за адміністративної форми способом захисту буде задоволення або відмова в задоволенні скарги працівника. Як результат суспільної форми захисту, можна розглядати домовленості, досягнуті сторонами Золотухіна Л. О. Щодо форми захисту інтересів сторін трудових правовідно-син. Право і суспільство. 2015. № 5-2, ч. 3. С. 112..

Водночас способи захисту права на соціальне забезпечення різняться залежно від форми захисту відповідного права, що полягає у відмінностях суб'єкта, який відповідний спосіб захисту застосовує: спеціально уповноважений орган або особа, право якої порушене, особисто чи через представника. Залежно від межі впливу на порушника спори щодо захисту права на соціальне забезпечення поділяють на відновні, такі, що припиняють порушення, та штрафні Бориченко К. В. Способи захисту права на соціальне забезпечення. Науковий вісник Ужгородського національного університету. 2017. Вип. 42. С. 131..

На нашу думку, оскільки від форми захисту прав людини у сфері соціального забезпечення залежить спосіб захисту, доречним буде докладніше зупинитися на понятті «форма захисту» прав людини у сфері соціального забезпечення.

Необхідно зазначити, що під формою захисту необхідно розуміти певний порядок захисту прав і законних інтересів, здійснюваний певним юридичним органом держави залежно від його природи Золотухіна Л. О. Щодо форми захисту інтересів сторін трудових правовідно-син. Право і суспільство. 2015. № 5-2, ч. 3. С. 110.. Тобто форма захисту порядок, процедура захисту.

Потрібно зазначити, що більшість учених вказують на існування двох форм захисту прав та інтересів, а саме: юрисдикційні форми за участі передбачених законом органів, наділених владними повноваженнями, або громадською організацією, яка реалізує право на захист відповідно до законодавства щодо захисту прав, та неюрисдикційні форми коли громадяни здійснюють самостійні певні дії, не заборонені законами, які спрямовані на захист порушеного суб'єктивного права або визнання законного інтересу, без звернення до компетентних органів.

Юрисдикція це повноваження певного органу або особи, передбачені законодавством або договором щодо вирішення спору або врегулювання конфлікту Галупова Л. І., Мартинюк І. В. Юрисдикція судових та позасудових органів у сфері захисту прав інтелектуальної власності. Часопис цивілістики. 2022. № 45. С. 46. URL: http://chascyvil.onua.edu.ua/index.php/chc/article/view/464/507.

Юрисдикційна форма захисту трудових прав це сукупність правових заходів у межах діяльності органів державної влади і місцевого самоврядування, а також громадських об'єднань з відновлення незаконно та безпідставно порушеного чи обмеженого трудового права, здійснювана в рамках встановлених законом процедур, результатом якої є рішення по суті Харчук Р. С. Класифікація та значення форм захисту трудових прав працівни-ків. Форум права. 2011. № 1. С. 1073. URL: http://nbuv.gov.ua/UJRN/FP_index. htm_2011_1_173.

Юрисдикційна форма захисту права на соціальне забезпечення передбачає звернення особи, право якої порушене, особисто або через законного, уповноваженого, договірного представника до державних чи інших органів, уповноважених на здійснення заходів щодо відновлення або визнання порушеного права, відшкодування шкоди, завданої неправомірними діями іншого учасника соціально-забезпечувальних правовідносин Бориченко К. В. Поняття та форми захисту права на соціальне забезпечення. Право і суспільство. 2017. № 1. С. 101..

Зі свого боку з урахуванням особливостей правового регулювання захисту трудових прав працівників юрисдикційну форму захисту трудових прав доцільно ще розділити на судову і несудову (особливу (в порядку підлеглості), виробничу (КТС, Трудовий арбітраж, Примірна комісія) і громадську) Харчук Р. С. Класифікація та значення форм захисту трудових прав працівни-ків. Форум права. 2011. № 1. С. 1073. URL: http://nbuv.gov.ua/UJRN/FP_index. htm_2011_1_173.

Неюрисдикційна форма захисту трудових прав це сукупність засобів самих уповноважених осіб (самостійний захист), тобто працівника чи уповноваженої ним особи на представлення його інтересів за відновлення (підтвердженню) порушеного (оскарженого) трудового права без звернення за допомогою до компетентних органів і організацій Там само..

Неюрисдикційна форма захисту може бути реалізована як застосування мір оперативного впливу стосовно особи, яка порушила цивільні права, або самозахист, що розуміється як юридична можливість особи на власний розсуд і самостійно використовувати примусові засоби протидії Діденко Л. В. Співвідношення судових та позасудових способів захисту циві-льних прав. Вісник Запорізького національного університету. 2020. № 3. С. 47..

Отже, до юрисдикційної форми захисту належить судова, адміністративна і суспільна форма захисту. До неюрисдикційної форми захисту належить самозахист.

Зауважимо, що юрисдикційна форма захисту може бути реалізована в судовому та позасудовому порядку.

Юрисдикційний судовий захист здійснюється винятково державним судом. Позасудовий спосіб захисту визначає собою дії громадян і юридичних осіб з відстоювання громадянських прав і захисту охоронюваних законом інтересів, який здійснюється ними самостійно, без звернення до суду. Позасудовий захист цивільних прав характерний тим, що особа може врегулювати всі спірні питання, пред'явивши свої вимоги безпосередньо до особи, що порушила її права, чи перешкоджає в реалізації таких прав, або звернутися до відповідних державних органів, уповноважених розглядати такі питання Там само. С. 44..

Варто звернути увагу на те, що позасудові способи захисту цивільних прав можуть реалізовуватись як у вже відкритому судовому процесі, так і поза ним. У першому разі суд може прийняти до розгляду справу, та ще до прийняття рішення судом сторони можуть самостійно знайти вихід із конфліктної ситуації. Таким прикладом може бути укладення мирової угоди, або угоди за результатами медіації. В іншому разі конфлікт або спір вирішується винятково без звернення до суду як офіційного органу, що уповноважений здійснювати правосуддя. Отже, судові та позасудові способи захисту прав мають свої переваги та недоліки Там само. С. 47..

Так, перевагами судового захисту є: 1) обов'язковий характер рішень суду щодо вирішення спору; 2) судовий захист поширюється на необмежене коло осіб; 3) захист здійснює спеціальний орган суд, створений тільки для розгляду спорів про право; 4) чітко розроблена процедура встановлення й перевірки фактичних обставин і ухвалення рішення; 5) захист здійснюють кваліфіковані спеціалісти неупереджені судді Діденко Л. В. Співвідношення судових та позасудових способів захисту циві-льних прав. Вісник Запорізького національного університету. 2020. № 3. С. 48..

Недоліками судового захисту є: 1) довготривалість розгляду спору; 2) рішення, що приймає суд, може не задовольняти вимоги сторін; 3) судовий процес може бути емоційно та фінансово затратним Там само..

Перевагами позасудового захисту цивільних прав є: 1) швидкість розгляду та вирішення спірного питання; 2) такі способи захисту є менш затратними; 3) деякі процедури характеризуються гнучкістю процесу розгляду спірного питання та не вимагають будь-якої формалізованості; 4) ці процедури можуть бути конфіденційними; 5) рішення, які приймаються в позасудовому порядку (крім звернення до органів державної влади та третейського суду), спрямовані на задоволення вимог обох сторін конфлікту Там само..

Недоліками позасудового захисту цивільних прав є: 1) не всі рішення, що приймаються в позасудовому порядку, є обов'язковими для виконання сторонами; 2) сторони можуть навмисно затягувати прийняття рішення по справі Там само..

Проаналізувавши переваги та недоліки цих способів захисту прав, можемо зазначити, що ефективність того чи іншого порядку захисту цільних прав буде залежати від характеру та стадії конфлікту чи спору. Так, судовий захист буде ефективний, якщо стороні необхідне рішення, що має імперативний характер, або рішення щодо визнання прав. Позасудовий захист буде ефективним, якщо сторони прагнуть зберегти добрі ділові відносини або налагодити подальшу співпрацю, а характер конфлікту є незначним, що встановлюється несуттєвими наслідками майнового чи немайнового характеру Там само..

Отже, судові способи захисту цивільних прав передбачають прийняття рішення органом, уповноваженим здійснювати правосуддя, судом. Позасудові способи можуть здійснюватися у юрисдикційній чи неюрисдикційній формі. Крім того, позасудові способи захисту цивільних прав можуть здійснюватися як на стадії вже відкритого судового процесу, так і поза ним. Отже, на основі вищезазначеного робимо висновок, що судові та позасудові способи захисту цивільних прав повинні співіснувати як допоміжні один одному способи. Адже там, де судові способи захисту є неефективними, можуть стати ефективними саме позасудові способи, і навпаки Діденко Л. В. Співвідношення судових та позасудових способів захисту циві-льних прав. Вісник Запорізького національного університету. 2020. № 3. С. 48..

Зазначимо, що юрисдикційний судовий порядок є найбільш поширеним способом захисту прав людини у сфері соціального забезпечення, основу правового регулювання якого становить ст. 55 Конституції України. Відтак зупинимося детальніше на особливостях судового захисту прав у сфері соціального забезпечення.

Є. В. Краснов вважає, що право на судовий захист є можливістю вимагати звіт у своїй поведінці від іншого суб'єкта правовідносин, що відбувається в межах особливих, охоронних за своєю природою правовідносин. У випадку звернення до уповноваженого юрисдикційного органу, на думку автора, реалізується інше право право на звернення до суду Краснов Є. В. Особливості судового захисту прав у сфері соціального забезпечен-ня. Актуальні проблеми теорії трудового права та права соціального забезпечення: монографія / кол. авт.; за заг. ред. Г. І. Чанишевої. Одеса: Фенікс, 2015. С. 318..

На основі аналізу поняття соціального забезпечення можна стверджувати, що право на соціальне забезпечення як предмет судового захисту являє собою одне з основних соціально-економічних прав людини, яке виражається в конституційному обов'язку держави надати людині у випадку настання несприятливих наслідків соціальних ризиків засоби до існування в грошовій або натуральній формі, які забезпечували б гідний рівень життя Там само. С. 321..

Право на судовий захист у сфері соціального забезпечення це самостійне суб'єктивне право фізичної особи, яке гарантує можливість у випадку ненадання пенсій, допомог та інших видів забезпечення під час настання несприятливих наслідків соціальних ризиків або надання соціального забезпечення неналежної якості або обсягу звернутися до суду з вимогою про повне відновлення порушеного права на соціальне забезпечення, включаючи компенсацію моральної шкоди Краснов Є. В. Особливості судового захисту прав у сфері соціального забезпечен-ня. Актуальні проблеми теорії трудового права та права соціального забезпечення: монографія / кол. авт.; за заг. ред. Г. І. Чанишевої. Одеса: Фенікс, 2015. С. 321..

Зазначимо, що чинне законодавство України не містить визначення поняття права на судовий захист. Разом з тим у статті 7 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» Про судоустрій у статус суддів: Закон України від 02.06.2016 № 1402. Відомос-ті Верховної Ради України (ВВР). 2016. № 31. Ст. 545. зазначається, що кожному гарантується захист його прав, свобод та інтересів у розумні строки незалежним, безстороннім і справедливим судом, утвореним відповідно до закону. Для забезпечення справедливого та неупередженого розгляду справ у розумні строки, встановлені законом, в Україні діють суди першої, апеляційної, касаційної інстанцій і Верховний Суд України.

Зокрема, судовий захист права на соціальне забезпечення залежно від його організаційно-правової форми й виду може здійснюватися за правилами цивільного та адміністративного судочинства. Так, у ст. 18 Кодексу адміністративного судочинства України (від 6 липня 2005 року) встановлено, що за правилами адміністративного судочинства розглядаються спори між фізичними особами та суб'єктами владних повноважень щодо обчислення, призначення перерахунку, виплати соціальних допомог, надання соціальних послуг і соціальних пільг. Відповідно до ст. 15 Цивільного процесуального кодексу України (від 18 березня 2004 року) суди розглядають спори в порядку цивільного провадження щодо захисту порушених, оспорюваних або невизнаних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин, а також з інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого (у цьому разі адміністративного) судочинства Бориченко К. В. Поняття та форми захисту права на соціальне забезпечення. Право і суспільство. 2017. № 1. С. 102..

Разом з тим судовий порядок захисту передбачає право особи обирати або звернутися безпосередньо до суду як першої інстанції, або, у разі негативного результату розгляду в адміністративному порядку, оскаржити будь-які рішення та дії органів соціального захисту населення та пенсійного фонду, рішення про відмову у призначенні певного виду соціального забезпечення; про обсяг забезпечення (розмір пенсії, субсидії тощо), про відмову зарахування того чи іншого періоду трудової діяльності до трудового стажу, який дає підстави на пенсію тощо Краснов Є. В. Особливості судового захисту прав у сфері соціального забезпечен-ня. Актуальні проблеми теорії трудового права та права соціального забезпечення: монографія / кол. авт.; за заг. ред. Г. І. Чанишевої. Одеса: Фенікс, 2015. С. 322..

Крім того, за правилами адміністративного судочинства, спори у сфері соціального захисту розглядаються судом за місцем реєстрації (знаходження, перебування) позивача (ч. 2 ст. 19 Кодексу адміністративного судочинства України).

Зазначимо, що з одного боку, судовий захист права та законних інтересів працівників є найбільш тривалою з усіх інших форм захисту. З іншого незважаючи на довгочасність судового процесу, судовий захист дозволяє вирішити справу по суті та надати правову оцінку діям сторін, між якими виник трудовий спір. Судовий захист також дає змогу для оскарження рішення суду першої інстанції до апеляційного суду, що фактично мінімізує суб'єктивізм та однобічний розгляд справи. Судовий захист, будучи однією з юрисдикційних форм захисту трудових прав та законних інтересів працівників, у підсумку завершується прийняттям рішення, яке є обов'язковим для сторін трудового спору і в подальшому має бути виконано в добровільному або в примусовому порядку. Саме судове рішення як результат розгляду трудового спору в суді відрізняє цю форму захисту трудових прав від інших форм, які хоч і передбачають прийняття рішення у справі, все ж не мають такого обов'язкового значення для працівника та роботодавця. Судове рішення не визначає правової можливості відмовитися від його виконання, крім того, невиконання судового рішення є самостійним правопорушенням, що призводить до юридичної відповідальності та негативних наслідків Мазуренко О. А. Форми та способи захисту трудових прав працівників за зако-нодавством України. Правовий часопис Донбасу. 2021. № 1(74). С. 40..

Тобто судовий захист трудових прав та інтересів працівників виступає необхідною умовою гарантування трудових прав. Держава в цьому процесі створює не лише правові умови реалізації таких прав, а й утворює систему судових органів влади, які мають на меті вирішувати трудові спори відповідно до встановленого порядку та процедур Там само..

Неюрисдикційною формою захисту трудових прав є самозахист. Самозахистом визнаються самостійні дії працівників задля захисту порушених прав та інтересів за допомогою способів, не заборонених законодавством. Працівник може реалізувати своє право лише за допомогою способів, які не заборонені законом, і тільки в межах самозахисту.

Зазначимо, що важливим для самозахисту є те, що він має здійснюватися способами, які не заборонені законом та не суперечать моральним засадам суспільства, і які повинні відповідати змісту порушеного права, характеру дій, якими воно порушено, а також наслідкам, заподіяним цим порушенням, з метою захисту правових благ, охоронюваних цивільним законодавством Діденко Л. В. Співвідношення судових та позасудових способів захисту циві-льних прав. Вісник Запорізького національного університету. 2020. № 3. С. 47.. Відтак цей спосіб захисту є досить ефективним для захисту прав працівників, проте сучасний стан законодавства не дає можливості ефективно реалізувати працівником права на самозахист Васіна Н. В., Зіноватна І. В. Самозахист у трудовому праві: поняття, ознаки, способи та межі самозахисту. Юридичний науковий електронний журнал. 2020. № 9. С. 145. URL: http://www.lsej.org.ua/9_2020/35.pdf.

За допомогою вищезазначених положень можна виокремити деякі особливості й ознаки самозахисту: 1) самозахист виступає одним зі способів захисту кожного працівника; 2) цей спосіб захисту може здійснюватися в момент, коли порушення трудових прав працівника вже відбулося або ще продовжується; 3) самозахист здійснюється самостійними силами працівника; 4) самозахист здійснюється як у формі дії (працівник прикладає певні активні зусилля для припинення порушення), так і бездіяльності (відмова працівника від виконання трудових обов'язків); 5) цей спосіб захисту працівників може здійснюватися без звернення до державних органів або одночасно зі зверненням (наприклад, під час страйку); 6) самозахист може здійснюватися працівником лише тими засобами та способами, які не заборонені законом і не порушують права інших осіб; 7) можливість подальшого оскарження дій особи, яка самостійно захищає своє трудове право Там само. С. 143..

На думку Т. А. Коляди, самозахист це спосіб (засіб) захисту трудових прав (свобод та інтересів) без звернення чи одночасно зі зверненням до уповноважених державних або громадських органів, що полягає у здійсненні працівником незаборонених законодавством дій фактичного характеру або його бездіяльності з метою поновлення прав, передбачених у порядку законодавчого та договірного регулювання трудових відносин, і усунення роботодавцем небезпечних для життя і здоров'я чинників Коляда Т. А. Проблема самозахисту у трудовому праві: стан наукової дискусії. Форум права. 2011. № 4. С. 395. URL: http://www.nbuv.gov.ua/e-journals/FP/20114/11ktacnd.pdf.

Зазначимо, що самозахистом вважається можливість обрання особою, чиї права порушуються або є загроза такого порушення, самостійно та на власний розсуд обирати той чи інший спосіб врегулювання конфлікту чи вирішення спору. Самозахистом є застосування особою засобів протидії, які не заборонені законом та не суперечать моральним засадам суспільства. До самозахисту відносять альтернативне вирішення спору комплекс способів врегулювання конфлікту чи вирішення спору без залучення офіційних судових органів та органів державної влади. Такими способами є медіація, мирова угода, третейський суд, врегулювання спору за участі судді, переговори без залучення третіх осіб та інші Діденко Л. В. Співвідношення судових та позасудових способів захисту циві-льних прав. Вісник Запорізького національного університету. 2020. № 3. С. 44..

На думку О. А. Мазуренко, медіація повною мірою може бути впроваджена у трудовому праві як одна з форм захисту трудових прав та законних інтересів працівників, адже вона займає менше часу, ніж судовий розгляд справи, і за витратами ця форма захисту є менш вартісною, ніж судовий розгляд Мазуренко О. А. Форми та способи захисту трудових прав працівників за зако-нодавством України. Правовий часопис Донбасу. 2021. № 1(74). С. 39..

Так, сьогодні в усьому світі актуальним стає таке поняття, як «альтернативне вирішення спору» (Alternative Dispute Resolution), яке є видом самозахисту. Потрібно зазначити, що врегулювання конфліктів без звернення до судових органів історично виникло раніше за судовий розгляд. Проте тривалий період домінування держави у сфері вирішення спорів призвів до відсутності сталої правової традиції врегулювання конфлікту поза судовою системою, браку комплексних наукових досліджень щодо співвідношення судових та альтернативних або позасудових способів захисту цивільних прав та практичного досвіду у цій сфері. До альтернативних способів захисту прав належать медіація, мирова угода, врегулювання спору за участі судді, переговори без участі третіх осіб та інші, які є індивідуальними для різних країн Діденко Л. В. Співвідношення судових та позасудових способів захисту циві-льних прав. Вісник Запорізького національного університету. 2020. № 3. С. 47..

О. А. Мазуренко дійшов таких висновків:

по-перше, юрисдикційна та неюрисдикційна форми захисту трудових прав та законних інтересів працівників відрізняються за тривалістю розгляду справи, за способами захисту та ефективністю захисту трудових прав і законних інтересів;

- по-друге, діяльність державних органів щодо захисту трудових прав та законних інтересів працівників здійснюється в нормативно встановлених формах діяльності, при цьому судова форма захисту є найбільш дієвою та повною щодо правових можливостей винесення рішення у справі в усіх її аспектах та з можливістю застосування державного примусу в разі невиконання рішення суду. Суд як орган, що здійснює захист трудових прав працівника, наділений широкими повноваженнями для вибору засобів захисту трудових прав. Відповідно до положень абзацу дванадцятого частини другої статті 16 Цивільного кодексу України, суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках Цивільний кодекс України. Офіційний вісник України. 2003. № 11. Ст. 461.. За правилами цивільного судочинства, суд не просто розглядає трудовий спір по суті та вирішує питання про відновлення порушеного чи оспорюваного суб'єктивного трудового права, а й вирішує майнову складову такого спору, приймаючи рішення про виплату, часткову виплату чи невиплату заявленої суми позову. Інші органами, крім суду, не наділені такою компетенцією;

- по-третє, самозахист як неюрисдикційна форма захисту трудових прав реалізується у способах, що не заборонені законом, але самозахист передбачає добровільність реалізації домовленостей, досягнутих у процесі розгляду трудової суперечки між учасниками відносин у сфері праці. Самозахист може бути результативним за умов, що інша сторона трудової суперечки не має наміру порушувати суб'єктивне трудове право працівника;

- по-четверте, до сьогодні в трудовому праві не застосовується медіація, яка цілком здатна допомогти у вирішенні низки трудових суперечок, спорів та конфліктів. Медіація може знадобитися для вирішення як колективних, так й індивідуальних трудових спорів. Основною її перевагою як форми захисту трудових прав і законних інтересів є оперативність і швидкість вирішення справи по суті. Участь медіатора як незацікавленої сторони у вирішенні спору дає змогу сторонам спору проаналізувати суперечку та добровільно досягти примирення шляхом виходу зі спірної ситуації, при цьому сторони можуть піти на поступки одна одній, чим пришвидшать закінчення розгляду справи. Проте нині в Україні відсутнє правове регулювання медіації, відповідно, це перешкоджає поширенню зазначеної форми захисту на сферу трудових спорів (конфліктів) Мазуренко О. А. Форми та способи захисту трудових прав працівників за зако-нодавством України. Правовий часопис Донбасу. 2021. № 1(74). С. 40-41..

Крім того, серед різних способів захисту інтересів, передбачених чинним законодавством, є й такі, що не набули поширення й на практиці майже не використовуються, зокрема громадський порядок захисту Возгріна Т. Ю. Деякі особливості захисту прав та інтересів громадян у галузі права соціального забезпечення. Право і суспільство. 2015. № 3, ч. 2. С. 95.. Разом з тим серед способів захисту, які поширилися у праві соціального забезпечення, можна виокремити групу способів, які існують у межах колективно-договірного регулювання соціально-забезпечувальних відносин і закріплені в актах соціального партнерства, насамперед заходи примирливо-посередницького характеру Там само. С. 96..

Колективна форма захисту прав на соціальне забезпечення може реалізуватися шляхом представництва інтересів особи професійною спілкою, оскільки метою діяльності останньої є представництво не лише трудових, а й соціально-економічних прав та інтересів своїх членів, а також громадськими об'єднаннями, релігійними організаціями. Однак варто констатувати, що колективний захист права на соціальне забезпечення може бути ефективним лише за умови звернення до компетентних органів Бориченко К. В. Поняття та форми захисту права на соціальне забезпечення. Право і суспільство. 2017. № 1. С. 103..

Вважаємо, що сьогодні діяльність профспілкових організацій щодо захисту суб'єктивного трудового права працівника є малоефективною, адже загальний авторитет профспілок останнім часом знижується. До того ж звернення за захистом до профспілки надає можливість мінімізувати конфронтацію сторін трудового договору, не привертаючи до трудової суперечки увагу держави. Проте звернення профспілки до роботодавця унеможливлює застосування до нього заходів примусового характеру. Навіть у разі коли суб'єктивне право працівника порушено, профспілка намагається довести роботодавцю хибність його дій щодо конкретного працівника, відновлення порушеного трудового права працівника перебуває повністю у площині вольових дій роботодавця.

Тобто відновлення порушеного права чи припинення порушення відбувається добровільно. Якщо зважати на той факт, що останнім часом у всіх без винятку секторах економіки роботодавці свідомо порушують трудові права працівників, то, відповідно, й чекати на добровільну відмову від порушення трудових прав працівників не варто. Однак це жодним чином не применшує участі профспілок у захисті трудових прав працівників. Цей захист може бути ефективним, якщо порушення трудових прав працівника відбулося у зв'язку з неправильним тлумаченням законодавства або помилковим трактуванням норм трудового права Мазуренко О. А. Форми та способи захисту трудових прав працівників за зако-нодавством України. Правовий часопис Донбасу. 2021. № 1(74). С. 39..

Виробнича форма захисту трудових прав також є специфічною для галузі трудового права, вона полягає у зверненні працівника чи працівників з метою захисту порушених трудових прав до органів з розгляду індивідуальних та колективних трудових спорів, а саме до Комісії з розгляду трудових спорів (далі КТС), Примірної комісії та Трудового арбітражу. Зазначені органи, відповідно до чинного трудового законодавства, є органами, правочинними здійснювати позасудовий захист трудових прав працівників та вирішення індивідуальних трудових спорів і конфліктів Харчук Р. С. Класифікація та значення форм захисту трудових прав праців-ників. Форум права. 2011. № 1. С. 1074. URL: http://nbuv.gov.ua/UJRN/FP_index. htm_2011_1_173.

Державний захист трудових прав громадян включає в себе нормативно-правове закріплення трудових прав та державний нагляд і контроль за дотриманням трудового законодавства. При цьому нагляду та контролю притаманна, так би мовити, подвійна функція. З одного боку, держава в особі уповноважених державних органів здійснює контроль за захистом трудових прав, з іншого держава контролює якість виконання функцій щодо нагляду та контролю за дотриманням трудового законодавства уповноваженими на те суб'єктами Бойко В. Б. До питання про місце медіації в механізмі захисту трудових прав працівників. Юридичний науковий електронний журнал. 2021. № 8. С. 142. URL:

http://www.lsej.org.ua/8_2021/33.pdf.

Водночас О. А. Мазуренко наводить характерні риси державної форми захисту трудових прав працівників: 1) звернення працівника в разі порушення його трудових прав до відповідних державних

органів; 2) діяльність державних органів у сфері захисту трудових прав має три головні напрями: а) належне закріплення трудових прав працівників; б) контроль за дотриманням трудових прав працівників; в) поновлення порушених прав працівників шляхом звернення до судових органів; 3) є найбільш ефективною, адже державні органи у сфері захисту трудових прав працівників наділені широким колом владних повноважень. Ці риси державної форми захисту трудових прав включають не тільки процедурну діяльність щодо захисту суб'єктивного трудового права, а й діяльність держави щодо визнання за особою її трудових прав в об'єктивному розумінні. Такий підхід дає змогу назвати трудове законодавство державною формою захисту трудових прав та інтересів працівників, водночас такий захист не є персоніфікованим. Крім того, державна форма захисту трудових прав через нормативне закріплення трудових прав працівників робить можливим і прогнозованим захист через уповноважені органи або шляхом самозахисту Мазуренко О. А. Форми та способи захисту трудових прав працівників за зако-нодавством України. Правовий часопис Донбасу. 2021. № 1(74). С. 39..

В. Б. Бойко з огляду на аналіз чинного трудового законодавства України виділяє такі форми захисту суб'єктивних трудових прав і законних інтересів працівників: досудову (самозахист, захист трудових прав у КТС, за допомогою профспілок, за участю трудового колективу, у примирній комісії, у трудовому арбітражі, за участю посередника (представника, адвоката, медіатора тощо); судову (безпосередньо судами загальної юрисдикції) Бойко В. Б. До питання про місце медіації в механізмі захисту трудових прав працівників. Юридичний науковий електронний журнал. 2021. № 8. С. 142. URL: http://www.lsej.org.ua/8_2021/33.pdf.

Отже, форми захисту відрізняються від способів захисту тим, що форми захисту визначають порядок юридичної діяльності із захисту прав людини у сфері соціального забезпечення, водночас способи захисту передбачені законом конкретні дії, спрямовані на усунення перешкод при здійсненні суб'єктивного права.

соціальне забезпечення населення захист

Размещено на Allbest.ru