Міжнародний аспект синергії релігїї та політики в умовах цифровізації, якісних змін середовища

У 2018 р. як державні, так і недержавні суб'єкти все частіше використовували релігію як інструмент виключення для ізоляції, маргіналізації та покарання «інших» через дискримінацію та насильство. Наприклад, богохульство і пов'язані з ним закони в таких країнах, як Пакистан і СаудівськаАравія, а також у країнах із порівняно меншими проблемами, як, наприклад, Індонезія та Єгипет, зазвичай було застосовано протии осіб, які належать до релігійної меншини, дотримуються віри, не визнаної державою, або не належать до жодної релігійної конфесії.

Коли уряди держав чи недержавні діячі вважають дії і вислови богохульними або такими, що ображають релігію, особиста декларація, а не власне конкретний акт богохульства (якщо такий відбувався насправді), викликає ненависть і насильство. Націоналістичні та ідеологічні настрої спричиняють деякі з цих звинувачень і можуть мотивувати державних і недержавних суб'єктів маніпулювати релігією таким чином, що це завдає шкоди іншим, часто міноритарним релігійним і етнічним групам, як це, наприклад, є у М'янмі та Ірані. Релігія й надалі перетворюється державними та недержавними суб'єктами на інструмент заради власних інтересів, а дискримінація, насильство і переслідування за релігійною ознакою лишаються однією з гарячих тем сучасності. Вона є тим фактором, з яким знову починають рахуватися у міжнародній політиці та дипломатії, і знову повертається у публічний дискурс та простір.

Щорічний звіт Комісії з міжнародної релігійної свободи США містить також певні рекомендації для адміністрації Білого дому та Конгресу Сполучених Штатів. Зокрема адміністрації запропоновано призначити спеціального радника президента країни з питання міжнародної релігійної свободи в межах Національної Ради Безпеки. Також президентській адміністрації рекомендовано посилити використання санкцій щодо держслужбовців, агентств та військових підрозділів, причетних до важких порушень свободи релігії та віросповідання [9].

Зазначимо як властивість Азіатсько-Тихоокеанському регіону величезної розмаїтості релігій та віровчень. Переважаюча кількість авторитарних політичних режимів у цьому регіоні, спричиняє надання якихось преференцій тим релігіям та релігійним громадам, що ближче до влади за своїм ментальним простором. Решта, як показують висновки створеної комісії, зазнає утисків діючої влади цих країн. Наприклад, постійної критики зазнає політика КНР стосовно ставлення до мусульманської меншини уйгурів, але також до інших переважно мусульманських за вірою меншин, зокрема, китайських казахів. Комісія констатувала: «Мусульмани-уйгури перебувають під постійним спостереженням і наглядом, їхні телефони вилучають і перевіряють, у них примусово відбирають зразки крові для складання бази ДНК, їхнім дітям забороняють відвідувати мечеті... Ще гірше - уряд Китаю розриває родини, утримуючи від 800 тисяч до 2 мільйонів дорослих у концтаборах і віддаючи частину їхніх дітей до сиротинців. Члени родин не можуть зв'язатися одне з одним, побоюючись урядового нагляду, відтак незліченні кількості уйгурів не мають поняття, де перебувають їхні рідні і чи взагалі вони живі» [Там саме].

У РФ найбільшого тиску зазнала секта «Свідки Єгови», діяльність якої заборонена в цій країні. У М'янмі триває переслідування мусульман - рохінджа. Попри той факт, що уряд, військові та недержавні організації М'янми заперечують відповідальність і значною мірою ухилялася від відповідальності за вчинені злочини, Сполучені Штати та їх союзники наклали кілька цільових санкцій проти військових, що брали участь у етнічних чистках у штатах Ракхайн та інших поширених порушеннях прав людини в штатах Качин і Шань. Афганістан, Азербайджан, Бахрейн, Куба, Єгипет, Індія, Індонезія, Ірак, Казахстан, Лаос, Малайзія та Туреччина 23

перебувають серед списку країн, стосовно яких автори звіту спостерігають принаймні частковий прогрес щодо покращення ситуації із реалізацією свободи релігії та віросповідання [9].

Попри порушення прав віруючих у вищенаведених країнах, не можна стверджувати, що демократичні режими не мають жодних проблем і права віруючих там дотримуються у повній мірі. Як приклад можна навести порушення прав протестантів (Адвентистів сьомого дня) не працювати по суботах в Австралії. Про це свідчить Р Грендер, що навчався на хірурга. Кваліфікаційний екзамен був призначений на суботу, а на прохання Р Грендера перенести цей екзамен на інший день через його релігійні переконання, йому було відмовлено. Оскільки його переконання були настільки глибокими, що він не міг поступитися своїми принципами, майбутньому хірургу довелося припинити навчання [23].

Разом з тим, системними порушеннями ці випадки назвати не можна. В Австралії дуже багато запроваджено інституційних заходів, націлених якраз на захист релігійних меншин. Таким свідченням є Звіт про стан єврейських жінок та релігійних свобод в Австралії від 29 березня 2023 року [25]. У зазначеному документі проведений глибокий аналіз ситуації, що склалась з проблем шлюбу та його розірвання, в якому ключову роль відіграють релігійні особливості, на які накладається законодавство. Проаналізовано ті випадки, що свідчать про недосконалість законів із гарантування захисту покинутих жінок. Вони не можуть отримати спадок, тож вищезазначена комісія пропонує зміни у законодавстві, націлені на його ефективність у вирішенні подібних проблем.

Сучасні дослідження 2022року, проведені на міжнародному рівні, показали наявність дискримінації у світі за релігійними ознаками, коли йдеться про діджиталізацію праці. Таким чином, спостерігаються різні коефіцієнти в оплаті однієї роботи онлайн представниками країн Заходу і Сходу [28].

Отже, сьогодення демонструє активне розповсюдження надприродного в свідомості індивідів і груп, що свідчить про активну трансформацію релігії, появу нових форм релігійних вірувань, тенденцій пророкування майбутнього з позиції його перед визначеності. Причинами зазвичай виступають певні меркантильні мотиви суб'єктів ініціаторів змін з набуття ресурсних преференцій монетарного і владного характеру. З іншого боку, споживачами нових і традиційних вірувань є індивіди, що потребують компенсації негативного впливу політичної та економічної нестабільності як у внутрішньому, так і зовнішньому аспектах.

Релігія та політика вперше в світовій практиці набула синкретичності впливу на вектор суспільних трансформацій суспільств Сходу, міжнародний контекст яких повною мірою проявився у подіях революційної модернізації початку 2010-х років у цьому регіоні.

Оцінюючи релігію і політику у контексті цифровізації на теренах Європи в середині та другій половині 2010 -х років, варто констатувати збільшення культурної дистанції поміж громадяними цих країн і мігрантами зі Сходу, інкультурація останніх відбувається важко в силу релігійної неконгруентності та легкості спілкування з представниками колишнього середовища через посередництво соціальних мереж.

Релігійні діячі, послуговуючись онлайн платформами цифрової комунікації, все частіше беруть участь у виборчих процесах, вирішенні міжнародних конфліктів, однак результати їх діяльності залежать від переконливості меседжів до середовища.

Сучасна практика демонструє, що в умовах цифрової комунікації останніми роками відбуваються особливо динамічні зміни в релігійній свідомості молоді. Вона значно менше довіряє релігійним установам. Таке ставлення до релігії з боку молоді, яка максимально активно користується соціальними мережами, віртуальними іграми, очевидно пов'язано з прирівненням релігійних сюжетів у свідомості цієї референтної групи до віртуальних подій поряд з іншими, об'єднуючі їх на рівноправній основі з міфами. Особливості цифрової комунікації сприяли поляризації довіри до релігійних вірувань не за критеріями ступеня прояву цього почуття, а в категорії бінарних позицій довіри - недовіри.

Цифровізація суспільного життя спричинила якісні зміни в динаміці як внутрішньодержавних, так міжнародних релігійних практик. Оскільки ставлення представників Ісламу до міжнародної спільноти є активним, іншими словами, розповсюдження своєї релігії трактується як релігійний обов'язок, саме Ісламські організації - сучасні лідери цифровізації своєї релігії, поширення впливу не тільки на процеси рекрутації адептів по всьому світу, а також запровадження цифрових ритуалів повсякденності. Останніми рокам фіксується створення продуктів кіномистецтва, музичних творів релігійними установами для створення мотивації відносин з ними. Такі тенденції властиві також християнським церквам ї їх прихильникам.

Поряд з активізацією онлайн комунікації найбільш поширених у світі релігій, зростає кількість нетрадиційних вірувань, адепти яких використовують цифрові платформи, з'являється нова цифрова міфологізація релігійного характеру, що регулює повсякденну поведінку комп'ютерних користувачів. Сучасному вітчизняному Інтернет простору також властиві міжнародні тенденції цифровізації релігії. В Україні з початком бойових дій і перед їх початком активізувалися не тільки традиційні релігії, практики ритуалів яких поширюються в Інтернеті. Активізувались також язичницькі культи, що мають своїх адептів, причому їх коло швидко розширюється.

Моніторинг рівня релігійної свободи у країнах показав, що її порушення має місце у країнах з авторитарним політичним режимами, у демократіях ці порушення не системні. Разом з тим, незалежно від політичного режиму фіксується дискримінація в оплаті праці представників релігійних груп, які викликають ксенофобію, мають поляризовані культурні коди.

Таким чином, міжнародний аспект синергії релігії та політики в умовах цифровізації, якісних змін середовища матеріалізується у численних проявах, які, накладаючись між собою, складають той вектор духовності суспільного середовища що призначений захистити людство від загибелі та повернути у лоно мирної співпраці.

політичний релігійна громада медіатизований

Размещено на Allbest.ru