Доброчесність в публічному управлінні: сумнівна практична цінність етико-філософських категорій в запобіганні корупції (на прикладі діяльності Громадської ради доброчесності)

Пізніше вже згадуваний С. Козьяков в інтерв'ю від 13 серпня 2018 року навів ще більш вражаючи цифри, зазначивши, що за три з половиною роки кількість суддів в Україні скоротилася з близько 9 тисяч до 5, 8 тисяч (себто більше, ніж на третину). Процес масштабного звільнення посадовець прямо пов'язав із запровадженням кваліфікаційного оцінювання [10].

На додаток до хаосу з доброчесністю Закон «Про судоустрій і статус суддів» на загальнодержавному рівні запровадив ще й дискримінацію в оплаті праці: визнані «доброчесними» за результатами кваліфікаційного оцінювання судді отримували в два-три рази більшу суддівську винагороду порівняно з так званими «недооціненими недоброчесниками».

На неадекватність подібного стану речей, який в принципі не може існувати в державі, яка називає себе правовою, прямо вказала Рада суддів України, зазначивши в своєму рішенні від 19 листопада 2018 року № 78, що внаслідок надмірної тривалості строку кваліфікаційного оцінювання зростає соціальна напруга всередині суддівських колективів, викликана, зокрема, несправедливістю й дискримінацією в питанні суддівської винагороди [23].

Врешті-решт, після позачергових парламентських виборів 2019 року політична влада в особі знову обраної Верховної Ради України, оговталася і, виправляючи явно недолугі кроки попередників, 16 жовтня 2019 року ухвалила Закон України «Про внесення змін до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» та деяких законів України щодо діяльності органів суддівського врядування», який абсолютно справедливо, спираючись на здоровий глузд, скасував поділ суддів на доброчесних та недоброчесних. В пояснювальній записці до проєкту згаданого Закону тодішній Заступника Керівника Офісу Президента України Р. Рябошапка наголошував, що суддівська винагорода має встановлюватися за єдиними правилами для всіх суддів незалежно від умов проходження ними кваліфікаційного оцінювання, оскільки суддя вважається компетентним, доброчесним і таким, що відповідає займаній посаді, доки інше не буде встановлено у визначеному законом порядку [17].

Здавалося, що після описаних експериментів із доброчесністю зацікавлені особи мали би діяти більш обачно, натомість нестримне прагнення окремої пасіонарної частини українського суспільства за мить здолати корупцію в судовій владі нещодавно заграло новими фарбами.

Так, в листопаді поточного року в ЗМІ поширилася інформація, що знову в глухий кут зайшло питання погодження між ВККС та ГРД так званих «єдиних правил/критеріїв оцінки доброчесності суддів». Ба більше, джерела у ВККС повідомили, що, на думку ГРД, будьякі сумніви у доброчесності того чи іншого судді повинні означати лише одне - визнання судді таким, що не відповідає займаній посаді з подальшим його звільненням. Суддя, як вважають члени ГРД, може бути або ідеальним, як в рекламі, або недоброчесним [3].

Мимоволі постає закономірне питання: а чи пред'являють настільки високі вимоги члени ГРД до власної доброчесності? Навряд чи на Землі ми зможемо відшукати святих або ідеальних...

Подібні заяви - це наочний приклад того, як структура-фантом, яка фактично узурпувала право визначати, що таке добро і зло, прикриваючись гаслами про доброчесність та боротьбу з корупцією, цілеспрямовано й методично атакує судову владу та суддівський корпус. На наш погляд, метою такої деструктивної діяльності вже давно мали би зацікавитися органи правопорядку.

На щастя, таким відверто деструктивним проявам та розбалансуванню державного механізму вже починає чинити опір сама політична влада. Так, Верховною Радою України 21 листопада 2023 року в першому читанні підтриманий законопроект № 10140-д (який очікувано обурив та занепокоїв представників ГРД), що передбачає зміни в процедурі добору на посади суддів. Національний парламент вирішив зробити роботу активістів повністю публічною та позбавити ГРД права у своїх рішеннях спиратися на оціночні судження та припущення під час оцінювання суддівської доброчесності [7]. Без перебільшення, такі державницькі кроки національного парламенту можна лише вітати.

З іншого боку, вимушені констатувати, що останнім часом все більше з'являється інформації про прояви суддівської недоброчесності, які прямо впливають на авторитет судової влади та оцінки суспільством рівня корумпованості суддів. Так, лише в грудні 2023 року шість суддів Київського апеляційного суду були відсторонені від здійснення правосуддя у зв'язку зі звинуваченнями в корупційних правопорушеннях [4; 5]. Отже, виявляється, що практична цінність діяльності таких органів, як Громадська рада доброчесності, в запобіганні корупції є вельми ілюзорною...

Висновки

Доброчесність як феномен філософській, етичний має право на існування, відображаючи багатство української мови й специфіку менталітету української нації. Вельми цікавим є цей феномен для наукового пізнання. Оскільки і тому що це поняття суто українське, національне і пов'язане з мовою та мисленням, то дискусії про суть цього явища триватимуть й надалі. З іншого боку, оцінка таких понять як добро і зло, справедливість і несправедливість може значно різнитися навіть в межах невеликих однорідних груп та коротких проміжків часу, а в межах суспільства в цілому й довготривалих історичних періодів відповідні оцінки можуть бути кардинально протилежними. Одночасно наведений теоретико-практичний аналіз дозволяє стверджувати, що під час державного будівництва і законотворення слід уникати впровадження в 1099 публічно-правову площину надто загальних категорій і понять, нехай навіть надсучасних та «модернових», позаяк за кожним словом закону можуть опинитися звичайні людські долі. Надання моральним нормам сили права є поширеним в усьому світі (не вбий, не вкради), втім ці норми можна описати сухою зрозумілою мовою. Якщо ж не існує точного визначення поняття, то його дефініції можуть бути вельми варіативними, а розуміння відбуватиметься лише на інтуїтивному рівні. Вводити подібні поняття в систему правового регулювання, робити частиною нормативно-правового акту і, ба більше, передбачати за це юридичну відповідальність в сучасних українських реаліях є надто ризикованим. Короткий аналіз процедури кваліфікаційного оцінювання під час судової реформи показав, що невизначеність підстав дисциплінарної відповідальності публічного службовця, які ґрунтуються на розмитих етико-філософських категоріях, тягне масове залишення публічними службовцями своїх посад, веде до розбалансування і втрати функціональності державним механізмом, роблячи його більш уразливим. Внаслідок надання туманним морально-етичним категоріям державно-владного примусу публічний службовець опиняється під постійним ризиком юридичної відповідальності, що в сучасних національних умовах відкриває потенційний шлях до зловживань з боку «оцінювачів» та переслідування дійсно гідних і принципових представників держави, при тому що негідні і непринципові залишаються на своїх посадах. Високопрофесійний і вмотивований публічний службовець має характеризуватися мінімальним переліком ділових і особистих якостей, без претензій на «святість», які дозволяють йому плідно й ефективно виконувати свою роботу. В разі подальшої модернізації національного інституту публічної служби та запровадженні нових антикорупційних практик політичній владі слід уникати сліпого копіювання західноєвропейських традицій за відсутності ясного розуміння їхньої сутності і перенесення невластивих українському менталітету понять в національний контекст.

References

1. Antykoruptsiina entsyklopediia [Anti-corruption encyclopedia]. (n.d.). prosvita.nazk.gov.ua. Retrieved from: https://prosvita.nazk.gov.ua/ encyclopedia/dobrochesnist [in Ukrainian].

2. Bihun, VS. (2019). Dobrochesnist yak pravovyi rezhym i pravovidnosyny [Virtue as a legal regime and legal relations]. Chasopys Kyivskoho universytetu prava - Journal of the Kyiv University of Law, 3, (pp. 20-23) [in Ukrainian].

3. VKKS ta HRD poky shcho vazhko znaity spilnu movu: shchovidomo naperedodni vidnovlennia otsiniuvannia suddiv [It is still difficult to find a common language for the VKKS and the GRD: what is known on the eve of the resumption of the evaluation of judges]. (n.d.). sud.ua. Retrieved from: https://sud.ua/uk/news/publication/284526-vkks-i-osd-poka-trudno-nayti-obschiy-yazyk-chto-izvestno-nakanune-vozobnovleniyaotsenivaniya-sudey?fbclid=IwAR0EUgcBjILg7sEp NM2VKA_XdHcVgx6SXCdmoqwpMPDjZS6xRUM1BlaYBgA [in Ukrainian].

4. VRP nadala zghodu na utrymannia pid vartoiu suddiv Kyivskoho apeliatsiinoho sudu [The Ukrainian People's Liberation Army gave consent to the detention of judges of the Kyiv Court of Appeal]. (n.d.). hcj.gov.ua. Retrieved from: https://hcj.gov.ua/news/vrp-nadala-zgodu-na-utrymannya-pidvartoyu-suddiv-kyyivskogo-apelyaciynogo-sudu [in Ukrainian].

5. VRP tymchasovo vidstoronyla shche dvokh suddiv Kyivskoho apeliatsiinoho sudu vid zdiisnennia pravosuddia [The Supreme Administrative Court temporarily suspended two more judges of the Kyiv Court of Appeal from the administration of justice]. (n.d.). hcj.gov.ua. Retrieved from: https://hcj. gov.ua/news/vrp-tymchasovo-vidstoronyla-shche-dvoh-suddiv-kyyivskogoapelyaciynogo-sudu-vid-zdiysnennya [in Ukrainian].

6. Hlava VKKS rozpoviv, chomu «ne spratsiuvavsia» z Hromadskoiu radoiu dobrochesnosti [The head of the VKKS explained why he «did not cooperate» with the Public Integrity Council]. (n.d.). hromadske.ua. Retrieved from: https://hromadske.ua/posts/glava-vkks-rozpoviv-chomu-ne-spracyuvavsya-zgromadskoyu-radoyu-dobrochesnosti [in Ukrainian].

7. HRD dovedetsia pratsiuvaty publichno i pysaty vysnovky po suddiakhbez prypushchen: aktyvisty rozkrytykuvaly zakonoproekt pro zminu protsedury doboru suddiv [The State Administrative Court will have to work publicly and write conclusions about judges without assumptions: activists criticized the draft law on changing the procedure for selecting judges]. (n.d.). sud.ua. Retrieved from: https://sud.ua/uk/news/publication/286346-grd-pridetsya-rabotat-publichno-i-pisat-vyvody-po-sudyam-bez-predpolozheniy-aktivistyraskritikovali-zakonoproekt-ob-izmenenii-protsedury-otbora-sudey [in Ukrainian].

8. Kovbasiuk, Yu.V., Troshchynskii, VP., & Surmin, Yu.P. (Eds.). (2010). Entsyklopedychnyi slovnyk z derzhavnoho upravlinnia [Encyclopedic dictionary of public administration]. Kyiv: NADU [in Ukrainian].