Основні елементи системи управління охороною праці підприємства (СУоПП) ПП "Пілігрим"

Размещено на http://www.allbest.ru/

Міністерство освіти та науки України

Київський національний торговельно-економічний університет

Факультет економіки, менеджменту та права

Кафедра Інженерно-технічних дисциплін

Курсова робота

“Основи охорони праці”

Основні елементи системи управління охороною праці підприємства (СУоПП) ПП „Пілігрим”

Київ 2011

План

Вступ

1. Структуру підприємства, штатний розпис вашого підприємства

2. Перелік законодавчих актів та нормативних документів з питань охорони праці та безпечної діяльності малих та середніх підприємств, який залежить від виду діяльності підприємства

3. Цілі політики в галузі охорони праці підприємства, які обирає ваше підприємство

4. Перелік небезпечних та шкідливих виробничих факторів, характерних для вашого підприємства, причини виникнення, особливості їх дії на працівників

5. Система контролю стану охорони праці

6. Планування діяльності вашого підприємства з питань охорони праці

7. Система навчання працівників з питань охорони праці

8. Перелік та зміст інструкцій з охорони праці

9. Інструкція з пожежної безпеки на підприємстві

10. План евакуації ПП "Пілігрим"

11. Аудит з охорони праці

Список використаної літератури

Вступ

Із розвитком суспільства та, відповідно, ускладненням виробничих процесів, надзвичайно актуальною постає проблема охорони праці на підприємствах всіх напрямків діяльності. Охорона праці - надзвичайно широке та досить таки неоднозначне поняття. Це комплексна система правових, соціально-економічних, організаційно-технічних, санітарно-гігієнічних та лікувально-профілактичних заходів і засобів, спрямованих на збереження здоров'я та працездатність людини у процесі праці.

Метою управління охороною праці є забезпечення безпеки, збереження здоров'я та працездатності людини в процесі праці. Ця мета досягається виконанням відповідних функцій управління, тобто комплексом взаємопов'язаних видів заходів, що здійснюються суб'єктом управління цілеспрямовано на об'єкт управління.

Об'єктом управління в системі управління охороною праці є діяльність функціональних служб і структурних підрозділів конкретних керівників та інженерно-технічних робітників підприємств з метою забезпечення безпечних, нешкідливих та сприятливих умов праці на робочих місцях, виробничих ланках, у цехах і на підприємстві в цілому.

Також у роботі надані приклади відповідних інструкцій, акту про нещасний випадок на виробництві за формою Н-1 на даному підприємстві, план евакуації на підприємстві з визначенням шляхів евакуації тощо.



1. Структуру підприємства, штатний розпис вашого підприємства

ІНСТРУКЦІЯ

вступного інструктажу з питань охорони праці

ЗАГАЛЬНІ ВІДОМОСТІ ПРО ПІДПРИЄМСТВО. ХАРАКТЕРНІ ЙОГО ОСОБЛИВОСТІ

Ми дружелюбні, надійні, відкриті та мобільні.

Ми поважаємо вибір нашого клієнта та завжди намагаємось виконати все найкращим чином.

Обрав нас Ви знайдете надійного друга у відпочинку та роботі.

Ласкаво просимо!

Фірма Пілігрим розташована в самому серці старого міста Львів, Західна Україна, 50 км від Польсько-українського кордону

Наші основні напрямки :Туризм в Україні

Виїзний туризм

Бронювання готелів

Візове забезпечення

Надання транспортних послуг власним автотранспортом

Гіди-екскурсоводи, які розмовляють на основних європейських мовах

Організація та проведення конференцій

Продаж авіаквитків ( член IATA)

Спеціалізація:
ПП "Фірма Пілігрим" - туроператор з багаторічним стажем в сфері міжнародного та внутрішнього туризму. Туроператор - означає, що ми самі створюємо наш туристичний продукт. Ліцензія Державної Туристичної Адміністрації України, серія АА №718723 Послуги з міжнародних перевезень пасажирів автомобільним транспортом. Послуги з бронювання та продажу авіаційних перевезень. Сертифікат Державного Департаменту авіаційного транспорту України на право продажу авіаційних перевезень, серія АА № 0027
Наші покупці:
Ми з однаковим успіхом і бажанням продаємо свій туристичний продукт, як через мережу туристичних агентств, так і напряму безпосередньо кінцевому споживачу



Структура підприємства

Штатний розпис підприємства

Посада
1.Директор	1
2.Заступник Директора	1
3.Секретар	2
4.Юристконсультант	1
5.Старший бухгалтер	1
6.Бухгалтер	9
7.Начальник відділу кадрів	1
8.Інстпектор по кадрам	3
9.Заступник з персоналу	1
10.Менеджер з персонлу	2
11.Провідний економіст	1
12.Економіст	6
13.Головний інженер	1
14.Інженер з безпеки праці	1
15.Нач.відділу контролю якості	1
16.Провідний інженер з якості	1
17.Інженер-технолог	5
18.Начальник інформаційного центру	1
19.Старший інженер-програміст	1
20.Інженер-програміст	4
21.Оператор ЕОМ	4
22.Завідувач групи ЗЕД	1
23. Менеджер ЗЕД	4

2. Перелік законодавчих актів та нормативних документів з питань охорони праці та безпечної діяльності малих та середніх підприємств

Основним законом, що гарантує право громадян на безпечні та нешкідливі умови праці, є Конституція України. У Конституції проголошено, що громадяни України мають право на працю, яку вони вільно обирають, або на яку погоджуються.

Роботодавець (власник підприємства) зобов'язаний забезпечити нешкідливі умови праці відповідно до вимог безпеки і гігієни праці.

Держава створює умови для повної зайнятості працездатного населення, рівні можливості для громадян у виборі професії та роду трудової діяльності, здійснює програми професійно-технічного навчання, підготовки та перепідготовки робітників.

Реалізація цих прав здійснюється через виконання вимог, викладених у законодавчих актах щодо охорони праці, а саме:

Кодексі законів про працю;

Законі „Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності”;

Законі „Про охорону праці”;

Законі „Про пожежну безпеку”;

Законі „Про охорону здоров'я”.

У свою чергу до основних законодавчих актів та нормативно-правових документів з питань охорони праці та безпечної діяльності, окрім вище зазначених, в сферу регулювання якими підпадає досліджуване підприємство, відносяться:

1. Положення про функціонування на підприємстві системи управління охороною праці. Типове положення про службу охорони праці, затверджене наказом Держнаглядохоронпраці від 15.11.04 № 255.

2. Документація про порядок проведення медичних оглядів працівників підприємства.

3. Перелік професій, працівники яких підлягають медичному огляду. Положення про медичний огляд працівників певних категорій, затверджене наказом МОЗ України від 31.03.94 № 45, додаток 1 до Положення про медичний огляд працівників певних категорій „Перелік професій, працівники яких підлягають медичному огляду”.

4. Наказ по підприємству про проведення медичного огляду працівників підприємства. Положення про медичний огляд працівників певних категорій, затверджене наказом МОЗ України від 31.03.94 № 45.

5. Документація, що регламентує навчання працівників підприємства.

6. Наказ по підприємству про створення комісії (загальнозаводської, цехової) з перевірки знань працівників підприємства з охорони праці. Типове положення про порядок проведення навчання і перевірки знань з питань охорони праці, затверджене наказом Держнаглядохоронпраці від 26.01.05 № 15.

7. Положення про навчання та перевірку знань працівників підприємства з питань охорони праці. Типове положення про порядок проведення навчання і перевірки знань з питань охорони праці, затверджене наказом Держнаглядохоронпраці від 26.01.05 № 15.

8. Програми, за якими повинно проводитися навчання працівників підприємства з питань охорони праці. Типове положення про порядок проведення навчання і перевірки знань з питань охорони праці, затверджене наказом Держнаглядохоронпраці від 26.01.06 № 15.

9. Програма проведення вступного інструктажу. Типове положення про порядок проведення навчання і перевірки знань з питань охорони праці, затверджене наказом Держнаглядохоронпраці від 26.01.05 № 15.

10. Журнал реєстрації вступного інструктажу за професією, посадою особи. Типове положення про порядок проведення навчання і перевірки знань з питань охорони праці, затверджене наказом Держнаглядохоронпраці від 26.01.05 № 15.

11. Програма первинного інструктажу на робочому місці для прийнятих на роботу працівників, переміщених з одного підрозділу до іншого, працівники, котрі виконують нову для них роботу, відряджених, тимчасових працівників, студентів та учнів, які проходять практику. Типове положення про порядок проведення навчання і перевірки знань з питань охорони праці, затверджене наказом Держнаглядохоронпраці від 26.01.05 № 15.

12. Програми інструктажу для працівників, котрі виконують роботу з підвищеною небезпекою (терміном один раз на квартал). Типове положення про порядок проведення навчання і перевірки знань з питань охорони праці, затверджене наказом Держнаглядохоронпраці від 26.01.05 № 15.

13. Документація (наряд-допуск, розпорядження тощо) після проведення цільового інструктажу. Типове положення про порядок проведення навчання і перевірки знань з питань охорони праці, затверджене наказом Держнаглядохоронпраці від 26.01.10 № 15.

14. Пожежна безпека на підприємстві.

15. Наказ керівника про призначення відповідальної особи за протипожежний стан на підприємстві. Правила пожежної безпеки в Україні, затверджені наказом МНС України від 19.10.04 № 126.

16. Перелік посад, при призначенні на які особи зобов`язані проходити навчання та перевірку знань з питань пожежної безпеки, відповідне положення та журнал реєстрації проходження працівниками спеціального навчання, інструктажу, перевірки знань з питань пожежної безпеки на підприємстві, в установах та організаціях України, затверджене наказом МНС України від 29.09.03 № 368.

17. Програма проведення первинного, повторного протипожежного інструктажу, погоджена з інспектором пожежно-рятувальної служби та затверджена керівником підприємства. Типове положення про інструктаж, спеціальне навчання та перевірку знань з питань пожежної безпеки на підприємствах, в установах та організаціях України, затверджене наказом МНС України від 29.09.03 № 368.

18. Перелік інструкцій з охорони праці на підприємстві.

19. Інструкція з пожежної безпеки на підприємстві. Типове положення про інструктаж, спеціальне навчання та перевірку знань з питань пожежної безпеки на підприємствах, в установах та організаціях України, затверджене наказом МНС України від 29.09.03 № 368.

Загальні правила поведінки працюючих на території підприємства.

Забороняється торкатися до оголеного дроту (при його виявленні необхідно доповісти керівникові), відкривати електрощити, включати та виключати самовільно рубильники та інші пускові пристрої, торкатися арматури загального освітлення; самому проводити заміну лампочок та інших приладів освітлення.

Не дозволяється користуватися несправними електронагрівальними пристроями, користуватися відкритим вогнем.

Прямуючи на роботу, працівникові необхідно виконувані правила дорожнього руху для пішоходів.

В першу чергу необхідно пам'ятати, що проїзна частина призначена для руху транспорту і лише у виняткових випадках (відсутні тротуари, обочини, пішохідні доріжки) пішоходам дозволяється йти по краю проїзної частини в один ряд, причому поза населеними пунктами рухатись необхідно назустріч транспортному потоку - по лівій стороні дороги.

При необхідності перейти проїзну частину, найбільш безпечним місцем являються підземні переходи, переходи позначені розміткою «зебра» або знаком «Пішохідний перехід».

При необхідності перейти проїзну частину в непозначеному місці, необхідно потурбуватися про свою безпеку.

В усіх випадках, необхідно зупинитися на краю тротуару або узбіччя, подивитись уважно вліво, а потім вправо, впевнитись у відсутності транспортних засобів.

В місцях, де рух регулюється, пішоходам необхідно керуватися сигналами світлофора або регулювальника.

Чекати автобус, тролейбус, трамвай дозволяється тільки на спеціальних посадкових площадках, а де їх немає - на тротуарах або узбіччях. Посадка та висадка мають проводитися тільки після повної зупинки транспорту.

Трамвай необхідно обходити спереду на відстані 2-3 м; автобус, тролейбус та інший нерейковий транспорт - позаду.

Основні положення закону України "про охорону пращ", "кодексу законів про працю" та інших нормативних актів.

Закон України «Про охорону праці» поширюється на всі організації, підприємства та установи, незалежно ви форми власності,

Закон передбачає, що при укладанні трудового договору працівник має бути проінформований під розписку про умови праці, наявність на робочому місці, де він буде працювати, небезпечних та шкідливих виробничих факторів, можливі наслідки їх впливу на здоров'я та його права на пільги і компенсації за роботу в таких умовах.

Працівник має право відмовитесь віл дорученої роботи, якщо створилась виробнича ситуація, небезпечна для його життя чи здоров'я. За період простою з цих причин, за працівником зберігається середній заробіток.

Працівник мас право розірвати трудовий договір за власним бажанням, якщо власник не виконує законодавство про працю. У цьому випадку працівнику виплачується вихідна допомога в розмірі, передбаченому колективним договором, але не менше тримісячного заробітку.

Всі працівники підлягають обов'язковому соціальному страхуванню власником від нещасних випадків і професійних захворювань.

Працівники, зайняті на роботах з важкими та шкідливими умовами праці, безкоштовно забезпечуються лікувально-профілактичним харчуванням, молоком або рівноцінними харчовими продуктами, мають право на оплачувані перерви санітарно-оздоровчого призначення, скорочення тривалості робочого часу, додаткову оплачувану відпустку, пільгову пенсію та інші пільги та компенсації, що надаються згідно з чинним законодавством.

Власник може за свої кошти додатково встановлювати за колективним договором (угодою) пільги і компенсації, не передбачені чинним законодавством.

На роботах із шкідливими і небезпечними умовами праці, а також на роботах, пов'язаних із забрудненням або здійснюваних у несприятливих температурних умовах, працівникам видаються безкоштовно за встановленими нормами спеціальний одяг, спеціальне взуття та інші засоби індивідуального захисту, а також змиваючі та знешкоджуючі засоби.

У разі дострокового зносу цих засобів не з вини працівника власник зобов'язаний замінити їх за свій рахунок.

Фонд соціального страхування віл нещасних випадків зобов'язаний відшкодувати працівникові шкоду, заподіяну йому каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, пов'язаним з виконанням трудових обов'язків, у повному розмірі втрачений заробіток відповідно до законодавства, а також сплатити потерпілому (членам сім'ї та утриманцям померлого) одноразову допомогу.

Якщо відповідно до медичного висновку потерпілому встановлена стійка втрата працездатності, одноразова допомога потерпілому має бути не менше суми, визначеної з розрахунку його середньомісячного заробітку за кожний відсоток втрати ним професійної працездатності.

У разі смерті потерпілого розмір одноразової допомоги повинен бути не менше п'ятирічного заробітку працівника на його сім'ю, крій того, не менше однорічного заробітку на кожного утриманця померлого, а також на його дитину, яка народилася після смерті.

Якщо нещасний випадок трапився, невиконання потерпілим вимог нормативних актів про охорону праці, розмір допомоги може бути зменшено в порядку, що визначається комісією з нещасного випадку, але не більш як на п'ятдесят відсотків.

Фонд відшкодовує потерпілому мірі їй на лікування (в тому числі санаторно-курортне), протезування, придбання засобів, по догляду за ним та інші види медичної і соціальної допомоги» медичного висновку, що видається у встановленому поряд кл.

За працівниками, які втратили працездатність у зв'язку з нещасним випадком на виробництві або професійним захворюванням, зберігається місце роботи (посада) та середня заробітна плата на весь період до відновлення працездатності або визнання їх у встановленому порядку інвалідами.

Час перебування на інвалідності у зв'язку з нещасним випадком на виробництві або професійним захворюванням зараховується до стажу роботи для призначення пенсії за віком.

Відшкодування моральної шкоди провадиться фондом, якщо небезпечні або шкідливі умови праці призвели до моральної втрати потерпілого, порушення його нормальних життєвих зв'язків, вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Під моральною втратою потерпілого вважаються страждання, заподіяні працівникові внаслідок фізичного або психічного впливу.

Розмір відшкодування моральної шкоди не може перевищувати 200 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої на день виплати.

Власник зобов'язаний створити в кожному структурному підрозділі і на робочому місці умови праці відповідно до вимог нормативних актів, а також забезпечити додержання прав працівників, гарантованих законодавством про охорону праці.

Трудовий договір, робочий час та час відпочинку.

Між працівником та власником підприємства, установи, організації або ним органом укладається трудовий договір, згідно з яким працівник зобов'язується виконувати роботу, визначену цим договором, дотримуючись правил внутрішнього трудового розпорядку, а власник зобов'язується виплачувати рятівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором та угодою.

Особливою формою трудового договору є контракт, в якому строк його дії, права, обов'язки і відповідальність сторін ( в тому числі і матеріальна), умови матеріального забезпечення та організація праці працівника, умови розірвання договору, в тому числі достроково, можуть встановлюватись угодою сторін.

Трудовий договір може бути:

безстроковим, що укладається на невизначений строк; на визначений строк, встановлений за погодженням сторін; таким, що укладається на час виконання певної роботи.

Трудовий договір укладається, як правило, в письмові формі

При укладанні трудового договору забороняється вимагати від осіб, які поступають на роботу, відомості про їх партійну і національну приналежність, походження, прописку та документи, подання яких не передбачено законодавством.

При укладанні трудового договору може бути обумовлене угодою сторін випробування з метою перевірки відповідності працівника роботі, яка йому доручається.

Випробування не встановлюється при прийнятті на роботу: осіб, які не досягли 18 років; молодих робітників після закінчення професійних училищ; молодих спеціалістів; осіб, звільнених у запас з військової чи альтернативної служби; на роботу відповідно до рекомендації медико-соціальної експертизи, інвалідів.

Строк випробування не може перевищувати трьох місяців, а в окремих випадках, за погодженням з профспілками - шести місяців. Строк випробування робітників не може перевищувати одного місяця.

До початку роботи власник повинен роз'яснити працівникові його права і обов'язки, умови праці, ознайомити з правилами внутрішнього трудового розпорядку, визначити працівникові робоче місце, забезпечити його необхідними для роботи засобами, проінструктувати працівника з охорони праці, виробничої санітарії, гігієни праці і протипожежної охорони.

Працівник повинен особисто викову вати доручену йому роботу і не має права передоручати її іншому працівникові

Роботодавець не має права вимагати віл працівника виконання роботи, не обумовленої трудовим договором.

Переведення на іншу роботу допускається тільки за згодою працівника, за винятком випадків виробничої потреби (для відвернення стихійного лиха, виробничої аварії, та відвернення нещасних випадків, простою, загибелі або псування державного майна, а також для заміни відсутнього працівника) - строком до одного місяця.

Підставами припинення договору є: *

- угода сторін; закінчення строку;

- призов або вступ працівника на військову службу;

розірвання трудового договору з ініціативи працівника, власника або на вимогу профспілкового органу;

- переведення працівника, за його згодою, на інше підприємство;

- відмова працівника від переведення на роботу в іншу місцевість разом з підприємством;

- набрання законної сили вироком суду;

- підстави, передбачені контрактом.

Розірвання трудового договору з ініціативи власника може бути у випадках:

- змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників;

- виявленої невідповідності працівника займаній посаді внаслідок недостатньої кваліфікації або стану здоров'я;

систематичного невиконання працівником без поважних причин обов'язків покладених на нього трудовим договором, якщо раніше до працівника застосовувались заходи дисциплінарного чи громадського стягнення;

прогулу ( в тому числі відсутності на роботі більше трьох годин протягом робочого дня) без поважних причин:

відсутності на роботі більш як чотири місяці підряд внаслідок тимчасової непрацездатності;

- поновлення на роботі працівника, який раніше виконував цю роботу;

- появи на роботі в нетверезому токсичного сп'яніння; у стані наркотичного або токсичного сп'яніння.

- вчинення за місцем роботи розкрадання (в тому числі дрібного) майна власника. Розірвання трудового договору з і лише за попередньою згодою профспілкового органу. При припиненні трудового договору при відмові працівника від переведення на роботу

в іншу місцевість разом з підприємством, змін в організації виробництва і праці, виявленні

невідповідності працівника займаній посаді, поновленні на посаді працівника, який раніше виконував цю роботу, власником виплачується працівникові вихідна допомога у розмірі неменше середньомісячного заробітку; у разі призову чи вступу на військову службу, направлення на альтернативну службу - не менше двомісячного середнього заробітку; внаслідок порушення власником законодавства по охороні праці не менше тримісячного середнього заробітку.

В день звільнення працівника власник повинен видати йому трудову книжку і провести повний розрахунок.

Тривалість робочого часу працівників не може перевищувати 40 годин на тиждень. Власник при укладанні трудового договору може встановити меншу норму тривалості робочого часу. Скорочена тривалість робочого часу встановлюється:

для працівників віком від 16 до 18 років - 36 годин на тиждень;

- для осіб віком від 15 до 16 років (учні віком від 14 до 15 років, які працюють в період канікул) - 24 години на тиждень;

для працівників, зайнятих на роботах з шкідливими умовами праці - не більше 36 годин на тиждень.

Для працівників установлюється п'ятиденний робочий тиждень з двома вихідними днями.

Напередодні святкових і неробочих днів тривалість роботи працівників скорочується на одну годину.

При роботі в нічний час тривалість роботи (зміни) скорочується на одну годину. Нічним вважається час з 10 годин вечора до 6 годин ранку.

Забороняється залучення до роботи в нічний час:

вагітних жінок і жінок, що мають дітей віком до трьох років;

осіб, молодших вісімнадцяти років;

інших категорій працівників, передбачених законодавством.

Робота інвалідів у нічний час допускається лише за їх згодою.

За угодою між працівником і власником може встановлюватись неповний робочий день.

Власник може застосовувати надурочні роботи тільки у таких виняткових випадках:

- при проведенні робіт, необхідних для оборони країни, а також відвернення громадського або стихійного лиха, виробничої аварії і негайного усунення їх наслідків;

- при проведенні громадське необхідних робіт по водопостачанню, газопостачанню, опаленню, освітленню, каналізації, транспорту, зв'язку - для усунення випадкових або несподіваних обставив, які порушують правильне їх функціонування:

- при необхідності закінчити почату роботу, яка внаслідок непередбачених обставин чи випадкової затримки з технічних умов виробництва не могла бути закінчена в нормальний робочий час. коли припинення її може призвести до псування або загибелі державного чи громадського майна, а також у разі необхідності невідкладного ремонту машин, верста ті в або іншого устаткування, коли несправність їх викликає зупинення робіт для значної кількості трудящих;

-при необхідності виконання вантажно-розвантажувальних робіт з метою недопущення або усунення простою рухомого складу чи скупчення вантажів у пунктах відправлення і призначення;

-для продовження роботи при нез'явленні працівника, який заступає, коли робота не допускає перерви; в цих випадках власник або уповноважений ним орган зобов'язаний негайно вжити заходів до заміни змінника іншим працівником.

До надурочних робіт забороняється залучати: вагітних жінок і жінок, які мають дітей віком до трьох років; осіб, молодших вісімнадцяти років; працівників, які навчаються в загальноосвітніх школах і професійно-технічних училищах без відриву від виробництва, в дні занять.

Жінки, які мають дітей віком від трьох до чотирнадцяти років або дитину-інваліда, можуть залучатись до надурочних робіт лише за їх згодою.

Залучення інвалідів до надурочних робіт можливе лише за їх згодою.

Надурочні роботи можуть провадитись лише з дозволу профспілкового комітету підприємства, установи, організації.

Надурочні роботи не повинні перевищувати для кожного працівника чотирьох годин протягом двох днів підряд і 120 голив на рік.

Працівникам надасться перерва для відпочинку і харчування тривалістю не більше двох годин.

Перерва для відпочинку і харчування повинна надаватись, як правило, через чотири години після початку роботи.

Час початку і закінчення перерви встановлюється правилами внутрішнього трудового розпорядку.

При п'ятиденному робочому тижні працівникам надаються два вихідні дні (як правило субота і неділя).

У випадку, коли святковий або неробочий день збігається з вихідним днем, вихідний день переноситься на наступний після святкового або неробочого. Робота у вихідні дні забороняється.

Залучення окремих працівників до роботи у вихідні дні допускається в таких виняткових випадках:

-для відвернення громадського або стихійного лиха, виробничої аварії і негайного усунення їх наслідків;

-для відвернення нещасних випадків, загибелі або псування державного чи громадського майна;

- для виконання невідкладних, наперед не передбачених робіт, від негайного виконання яких залежить у подальшому нормальна робота підприємства, установи, організації в цілому або їх окремих підрозділів;

- для виконання невідкладних вантажно-розвантажувальних робіт з метою запобігання або усунення простою рухомого складу чи скупчення вантажів у пунктах виправлення і призначення.

Залучення працівників до роботи у вихідні дні проводиться за письмовим наказом (розпорядженням) власника з дозволу профспілкового комітету.

Робота у вихідний день може компенсуватися за згодою сторін наданням іншого дня відпочинку або у грошовій формі у подвійному розмірі.

Святковими і неробочими днями вважаються:

1 січня Новий рік

8 березня Міжнародний жіночий день

1 і 2 травня День міжнародної солідарності трудящих

9 травня День Перемоги

28 червня День Конституції України

24 серпня День Незалежності України

Робота також не провадиться в дні релігійних свят:

7 січня Різдво Христове

один день неділя Паска (Великдень

один день (неділя)

Трійця Всім працівникам надається щорічна відпустка із збереженням місця роботи (посади) і середнього заробітку тривалістю не менш як 24 календарних дні. щорічна основна відпустка надається тривалістю 31 календарний день. Працівникам молодше вісімнадцяти років щорічна основна відпустка надається тривалістю 31 календарний день. Додаткові відпустки надаються:

- працівникам, зайнятим на роботах з шкідливими умовами праці;

- працівникам, які зайняті в окремих галузях народного господарства і мають тривалий стаж роботи на одному підприємстві, в організації;

- працівникам з ненормованим робочим днем;

- працівникам, які працюють в районах Крайньої Півночі і в прирівняних до них місцевостях;

- в інших випадках, передбачених законодавством

Охорона праці жінок.

Забороняється застосування праці жінок на важких роботах і на роботах із шкідливими або небезпечними умовами праці, а також на підземних роботах.

Забороняється також залучення жінок до підіймання і переміщення речей, маса яких перевищує встановлені для них граничні норми.

Граничні норми підіймання і переміщення важких речей жінками:

Підіймання і переміщення вантажів при чергуванні з іншою роботою (до 2-х разів на юдину) - 10 кг:

Підіймання і переміщення вантажів постійно протягом робочої зміни - 7 кг.

Сумарна вага вантажу, який переміщується протягом кожної години робочої зміни, не повинна перевищувати:

з робочої поверхні - 350 кг

з підлоги - 175 кг

Жінкам надаються відпустки по вагітності і родах тривалістю сімдесят календарних днів до родів і п'ятдесят шість (у разі ненормальних родів або народження двох чи більше дітей -сімдесят) календарних днів після родів, їа їх бажанням, частково оплачувані відпустки по догляду за дитиною до досягнення нею віку трьох років.

Забороняється відмовляти жінкам у прийнятті на роботу і знижувати їм заробітну плату з мотивів, пов'язаних з вагітністю або наявністю дітей віком до трьох років, а одиноким матерям - за наявністю дитини віком до чотирнадцяти років або дитини-інваліда.

Звільнення вагітних жінок та жінок, які мають дітей віком до трьох років, одиноких матерів при наявності дитини віком до чотирнадцяти років або дитини-інваліда з ініціативи власника не допускається, крім випадків повної ліквідації підприємства, коли допускається звільнення з обов'язковим працевлаштуванням.

Охорона праці молоді.

Неповнолітні, тобто особи, що не досягли вісімнадцяти років, у трудових правовідносинах прирівнюються у правах до повнолітніх, а в галузі охорони прані, робочого часу, відпусток та деяких інших умов праці користуються пільгами, встановленими законодавством України.

Не допускається прийняття на роботу осіб молодше шістнадцяти років. Як виняток, можуть прийматись на роботу особи, які досягли п'ятнадцяти років.

Забороняється застосування праці осіб молодше вісімнадцяти років на важких роботах і на роботах з шкідливими або небезпечними умовами праці, а також на підземних роботах.

Забороняється також залучати осіб молодше вісімнадцяти років до підіймання і переміщення речей, маса яких перевищує встановлені для них граничні норми.

За короткочасної роботи граничні норми маси вантажу для дівчат: 14 років -2,5 кг, 15 років - 6 кг, 16 років - 7 кг, 17 років - 8 кг; за тривалої роботи - дівчата віком 14 років не допускаються, 15 років - 4,2 кг, 16 років - 5,6 кг, 17 років - 6,3 кг.

Для юнаків ці норми у два рази виші.

Усі особи молодше вісімнадцяти років приймаються на роботу лише після попереднього медичного огляду і в подальшому до досягнення 21 року щороку підлягають обов'язковому медичному огляду.

Звільнення осіб молодше 18 років з ініціативи власника допускається тільки за згодою комісії в справах неповнолітніх.

Колективний договір (угода).

Одним з найголовніших документів по захисту прав працівників є колективний договір (угода), який укладається між профспілковим комітетом від імені трудового колективу з власником. Затверджується колективний договір на загальних зборах терміном на один рік. Власник та профспілковий комітет звітують перед трудовим колективом про його виконання.

У колективному договорі сторони передбачають працівникам соціальні гарантії в галузі охорони праці на рівні не нижче передбачених законодавством; їх обов'язки, а також комплексні заходи по досягненню встановлених норм безпеки, гігієни праці та виробничого середовища; підвищенню наявного рівня охорони праці; запобіганню виробничого травматизму, професіональних захворювань і аварій.

Передбачаються також компенсації та пільги за роботу на шкідливих роботах та на роботах з тяжкою фізичною працею, скорочений робочий день, додаткові відпустки, забезпечення лікувально-профілактичним харчуванням та інше.

Основні правила внутрішнього трудового розпорядку.

Робота працівників на підприємстві регламентується Правилами внутрішнього трудового розпорядку, мета яких - зміцнення трудової дисципліни, організація раціонального використання робочого часу, підвищення продуктивності праці. Працівник повинен:

- працювати чесно і сумлінно, дотримуватись дисципліни праці, своєчасно і точно виконувати вказівки робот о та віта, використовувати робочий час для продуктивної праці;

- підвищувати продуктивність праці, виконувати роботу згідно із завданням;

- підвищувати якість робіт та продукції^ дотримуючись технологічної дисципліни;

виконувати вимоги охорони праці, виробничої дисципліни, працювати в спецодязі, користуватися засобами індивідуального захисту;

- утримувати своє робоче місце, устаткування, інструмент, пристосування в належному сталі;

- дотримуватись встановленого порядку зберігання матеріалів, цінностей, документів;

- ефективно використовувати машини, верстати, устаткування;-

дбайливо ставитись до інструментів,, спецодягу та ін. Роботодавець повинен:

- правильно організувати працю працівників, щоб кожний з них працював за спеціальністю та кваліфікацією.

- створювати умови для зростання продуктивності праці, зменшення ручної малокваліфікованої праці;

своєчасно доводити до виробничих підрозділів, бригад, ланок планові завдання, забезпечувати їх виконання з мінімальними витратами трудових, матеріальних і фінансових ресурсів;

забезпечувати правильне застосування діючих умов оплати праці, видавати заробітну плату в установлені строки;

забезпечувати трудову і виробничу дисципліну;

- неухильно додержуватись законодавства про працю і правил охорони праці, поліпшувати умови праці, забезпечувати належне технічне оснащення всіх робочих місць та створювати на них умови праці, які відповідають правилам охорони праці;

- вживати необхідні заходи по профілактиці виробничого травматизму, професійних захворювань працівників, своєчасно надавати пільги і компенсації в зв'язку з шкідливими умовами праці;

- постійно контролювати знання та додержання працівниками всіх вимог інструкцій з охорони праці, виробничої санітарії, протипожежної безпеки;

- забезпечувати систематичне підвищення ділової кваліфікації працівників;

- забезпечувати необхідні умови для виконання працівниками своїх повноважень, передбачених Законом «Про трудові колективи»;

- своєчасно розглядати критичні зауваження працівників та повідомляти про вжиті заходи;

- уважно ставитись до потреб і запитів працівників.

Початок роботи закінчення перерва на обід

Працівник, який з'явився на роботу в нетверезому стані, не допускається до роботи.

В робочий час забороняється:

- відволікати працівників від їх безпосередньої роботи;

- скликати збори, засідання та наради з громадських справ.

Черговість надання щорічних відпусток встановлюється власником за узгодженням з профспілковою організацією.

За сумлінне виконання службових обов'язків зо працівників застосовуються заходи заохочення: оголошення подяки, виплата премії, нагородження цінним подарунком.

Працівникам, які успішно та сумлінно виконують свої трудові обов'язки, в першу чергу надаються пільги соціально-культурного, житло-побутового характеру.

За порушення трудової дисципліни роботодавець може застосувати стягнення: догану, звільнення з роботи. До застосування стягнення від порушника необхідно одержати пояснення в письмовій формі. Відмова працівника дати пояснення не с перешкодою для застосування стягнення.

Роботодавець має право замість застосування стягнення передати питання про порушення трудової дисципліни на розгляд трудового колективу.

3. Цілі політики в галузі охорони праці підприємства, які обирає ваше підприємство

Заява (власника ПП „Пілігрим”) про політику з охорони праці

Затверджено: Директор

Заява

про політику з охорони праці

Політика приватного підприємства „Пілігрим” спрямована на створення здорових та безпечних умов праці, які забезпечуються:

1. Персональною участю керівника підприємства у забезпеченні функціонування системи управління охороною праці.

2. Відповідальністю кожного працівника підприємства за дотримання обов'язків з питань охорони праці, не залежно від посади, яку він займає та роботи, яку він виконує.

3.Поетапним зниженням рівня ризику виникнення нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань за рахунок:

Підтримки у справному стані будівель та споруд.

Приведення машин, механізмів та обладнання у відповідність до вимог технічних регламентів відповідності.

Підвищення рівня безпеки технологічних процесів.

Забезпечення працівників засобами індивідуального захисту.

Організації лікувально-профілактичного обслуговування працюючих.

Функціонування системи безперервного навчання з питань охорони праці.

Застосування засобів пропаганди та агітації.

4. Перелік небезпечних та шкідливих виробничих факторів, характерних для ПП „Пілігрим”, причини виникнення, особливості їх дії на працівників

Небезпека - це негативна властивість матерії, яка проявляється у здатності її завдавати шкоди певним елементам, потенційне джерело шкоди. Якщо мова йде про небезпеку для людини, то це явища, процеси, об'єкти, властивості, здатні за певних умов завдавати шкоди здоров'ю чи життю людини або системам, що забезпечують життєдіяльність людей.

Джерелами (носіями) небезпек є:

природні процеси та явища;

елементи техногенного середовища;

людські дії, що криють у собі загрозу небезпеки.

Перелік можливих небезпек налічує понад 150 найменувань і при цьому не вважається за повну. З метою аналізу, узагальнення та розробки заходів щодо запобігання негативних наслідків існує необхідність класифікації небезпек, джерел, що породжують їх, та тих чинників (факторів), які безпосередньо призводять до негативного впливу на людину.

За джерелами походження небезпеки поділяються на чотири групи: природні, техногенні, соціально-політичні та комбіновані. Перші три вказують на те, що небезпеки за своїм походження належать до трьох елементів життєвого середовища, яке оточує людину - природного, техногенного (матеріально-культурного) та соціального. До четвертої групи належать природно-техногенні, природно-соціальні та соціально-техногенні небезпеки, джерелами яких є комбінація різних елементів життєвого середовища.

Природні джерела небезпеки - це природні об'єкти, явища природи та стихійні лиха, які становлять загрозу для життя чи здоров'я людини (землетруси, зсуви, селі, вулкани, повені, снігові лавини, шторми, урагани, зливи, град, тумани, ожеледі, блискавки, астероїди, сонячне та космічне випромінювання, небезпечні рослини, тварини, риби, комахи, грибки, бактерії, віруси).

Техногенні джерела небезпеки - це передусім небезпеки, пов'язані з використанням транспортних засобів, з експлуатацією підіймально-транспортного обладнання, використанням горючих, легкозаймистих і вибухонебезпечних речовин та матеріалів, з використанням процесів, що відбуваються при підвищених температурах та підвищеному тиску, з використанням електричної енергії, хімічних речовин, різних видів випромінювання (іонізуючого, електромагнітного, акустичного). Джерелами техногенних небезпек є відповідні об'єкти пов'язані з впливом на людину об'єктів матеріально-культурного середовища.

Більшість джерел небезпек мають комбінований характер. Ось лише невелика їх частка:

природно-техногенні небезпеки - смог, кислотні дощі, пилові бурі, зменшення родючості ґрунтів, виникнення пустель та інші явища, породжені людською діяльністю;

природно-соціальні небезпеки - химерні етноси, наркоманія, епідемії інфекційних захворювань, венеричні захворювання, СНІД та інші;

соціально-техногенні небезпеки - професійна захворюваність, професійний травматизм, психічні відхилення та захворювання, викликані виробничою діяльністю, масові психічні відхилення та захворювання, викликані впливом на свідомість і підсвідомість засобами масової інформації та спеціальними технічними засобами, токсикоманія.

Коли говорять про такі джерела небезпеки, як професійна захворюваність, професійний травматизм тощо, то мають на увазі не захворювання однієї особи, конкретний вид хвороби, травму чи нещасний випадок, а явище в певній галузі, регіоні, країні, яке призводить до зменшення продуктивного потенціалу суспільства, соціальної напруженості, підвищення загальної захворюваності населення, а інколи і до соціальних конфліктів, які вже у свою чергу є носіями різного роду небезпечних та шкідливих факторів.

Слід чітко усвідомлювати, що наявність джерела небезпеки ще не означає того, що людині чи групі людей обов'язково повинна бути причинена якась шкода чи пошкодження. Існування джерела небезпеки свідчить передусім про існування або ж можливість утворення конкретної небезпечної ситуації. при якій буде причинена шкода. До матеріальних збитків, пошкодження, шкоди здоров'ю, смерті або іншої шкоди приводить конкретний вражаючий фактор.

Так, наприклад, безпосередньо до професійних захворювань працівників досліджуваного підприємства „Пілігрим” можна віднести наступні:

Табл. 1. Можливі види професійних захворювань працівників ПП „Пілігрим” Постанова КМУ від 8 листопада 2000 р. N 1662 „Про затвердження переліку професійних захворювань”

Найменування захворювання	Небезпечні та шкідливі речовини,виробничі фактори, вплив яких може викликати професійне захворювання	Перелік робіт та виробництв, на яких можливе виникнення професійного захворювання
гострі, хронічні інтоксикації та їх наслідки, для перебігу яких характерне ізольоване або сполучене ураження органів і систем	хімічні речовини: первинна сировина, проміжні, побічні та кінцеві продукти	усі види робіт (включаючи лабораторні), пов'язані з одержанням, переробкою, застосуванням хімічних речовин у різних галузях промисловості
токсичні ураження очей: катаракта	тринітротолуол, йод, фтор
дисбактеріоз, вісцеральний кандидоз	антибіотики гриби-продуценти, білково-вітамінні концентрати, кормові дріжджі, комбікорми тощо	робота в різних галузях мікробіологічної промисловості; застосування у медичній та фармакологічній практиці антибіотиків, грибів-продуцентів, білково-вітамінних концентратів, кормових дріжджів, комбікормів тощо

За своїм походженням вражаючі фактори можуть бути фізичні, в тому числі енергетичні, хімічні, біологічні, соціальні та психофізіологічні. Залежно від наслідків впливу конкретних вражаючих факторів на організм людини вони в деяких випадках поділяються на шкідливі та небезпечні.

Шкідливими факторами прийнято називати такі чинники життєвого середовища, які призводять до погіршення самопочуття, зниження працездатності, захворювання і навіть до смерті як наслідку захворювання.

Небезпечними факторами називають такі чинники життєвого середовища, які призводять до травм, опіків, обморожень, інших пошкоджень організму або окремих його органів і навіть до раптової смерті.

За характером та природною впливу всі небезпечні та шкідливі фактори поділяються на чотири групи: фізичні, хімічні, біологічні та психофілогічні.

Для того, щоб виникла реальна небезпечна ситуація, необхідна причина або умова, своєрідний “пусковий механізм”, при йому потенційна небезпека переходить у реальну. Логічним процесом розвитку небезпеки, реалізації потенційної загрози є тріада “джерело небезпеки - причина (умова) - небезпечна ситуація”.

Небезпечні та шкідливі фактори дуже часто бувають прихованими, неявними або ж такими, які важко виявити чи розпізнати. Це стосується будь-яких небезпечних та шкідливих факторів, так само як і джерел небезпеки, які породжують їх. Певна кількість цих шкідливих факторів характерна і для підприємства „Оліс”. Так, серед робіт із впливом шкідливих та небезпечних факторів можна виділити: робота з різноманітними хімічними реагентами у процесі створення медичних препаратів, робота в умовах штучного освітлення та ін. Щодо посад, котрі найбільше піддаються впливу, до них належать наступні посади: провізора, вантажника та товарознавця. Але, разом з тим, на підприємстві приймаються заходи щодо запобігання впливу шкідливих факторів на організм людини і створення сприятливих умов праці.

5. Система управління охороною праці

Роботодавець зобов'язаний створити в кожному структурному підрозділі і на робочому місці умови праці відповідно до вимог нормативних актів, а також забезпечити додержання прав працівників гарантованих законодавством про охорону праці.

Для забезпечення організаційно-профілактичної роботи з охорони праці, роботодавець створює на підприємстві службу охорони праці, яка підпорядковується безпосередньо керівникові підприємства.

Фахівець з охорони праці має право видавати керівникам структурних підрозділів приписи по усуненню недоліків з охорони праці, які обов'язкові, для виконання і відмінити які може тільки керівник підприємства.

Ліквідація служби охорони праці допускається лише у разі ліквідації підприємства.

Державне управління охороною праці в Україні здійснюють: Кабінет Міністрів України;

Державний Комітет України по нагляду за охороною праці; міністерства та інші центральні органи державної виконавчої влади; місцева державна адміністрація, місцеві Ради народних депутатів.

Кожний з цих органів має свою компетенцію в галузі охорони праці.

Державний нагляд за додержанням законодавчих та інших нормативних актів з охорони праці здійснюють:

Державний комітет України по нагляду за охороною праці; органи державного пожежного нагляду Міністерства внутрішніх справ України;

Державний комітет України з ядерної та радіаційної безпеки;

органи та заклади санітарно-епідеміологічної служби Міністерства охорони здоров'я України.

Вищий нагляд за додержанням і правильним застосуванням законів про охорону праці здійснюється Генеральним прокурором України і підпорядкованими йому прокурорами.

Громадський контроль за додержанням законодавства про охорону праці здійснюють:

- трудові колективи через обраних нячн уповноважених; професійні спілки, - в особі своїх виборних органів і представників.

На підприємстві з кількістю працюючих 50 і більше чоловік рішенням трудового колективу може створюватися комісія з питань охорони праці.

Комісія складається з представників роботодавця, профспілок, уповноважених трудового колективу, спеціалістів з охорони праці, гігієни праці і представників інших служб підприємства.

Рішення комісії мають рекомендаційний характер.

Уповноважені трудових колектив» І питань охорони праці мають право безперешкодно перевіряти на підприємстві виконання вимог щодо охорони праці і вносити обов'язкові для розгляду роботодавцем пропозиції про усунення виявлених порушень нормативних актів з безпеки і гігієни праці.

Обов'язки власника по охороні праці

- створює відповідні служби і призначає посадових осіб, які забезпечують вирішення конкретних питань охорони прані, затверджує інструкції про їх обов'язки, права та відповідальність за виконання покладених на них функцій;

розробляє за участю профспілок і реалізує комплексні заходи для досягнення встановлених нормативів з охоронні яниив, впроваджує прогресивні технології, досягнення науки і техніки, засоби меінічян та автоматизації виробництва, вимоги ергономіки, позитивний досвід з охорони нршгі толю;

- забезпечує усунення причин, то призводять до нещасних випадків, професійних захворювань і виконання профілактичних заходів, визначених комісіями за підсумками розслідування цих причин;

- організовує проведення лабораторних досліджень умов прані, атестації робочих місць на відповідність нормативним актам про охорону праці в порядку і строки, що встановлюються законодавством, вживає за їх підсумками заходи щодо усунення небезпечних і шкідливих для здоров'я виробничих факторів;

- розробляє і затверджує положення, інструкції, інші нормативні акти про охорону праці, що діють у межах підприємства, та встановлює правила виконання робіт і поведінки працівників на території* підприємства, у виробничих приміщеннях, на будівельних майданчиках, робочих місцях відповідно до державних міжгалузевих і галузевих нормативних актів про охорону праці;

здійснює постійний контроль за додержанням працівниками технологічних процесів, правил поводження з машинами, механізмами, устаткуванням та іншими засобами виробництва, використання засобів колективного та індивідуального захисту, виконання робіт відповідно до вимог щодо охорони праці;

організовує пропаганду безпечних методів праці та співробітництво з працівниками у галузі охорони праці. *:.

За порушення нормативних актів з охорони праці, невиконання розпоряджень посадових осіб органів державного нагляду з питань охорони праці, власник притягається до відповідальності згідно з чинним законодавством.

Обов'язки працівників з охорони праці

- знати і виконувати вимоги нормативних актів про охорону праці, правила поводження з машинами, механізмами, устаткуванням та іншими засобами виробництва, користуватися засобами колективного та індивідуального захисту;

додержувати зобов'язань щодо охорони праці, передбачених колективним договором (угодою, трудовим договором) та правилами внутрішнього трудового розпорядку підприємства;

- проходити у встановленому порядку попередні та періодичні медичні огляди;

- співробітничати з власником у справі організації безпечних і нешкідливих умов праці, особисто вживати посильних заходів щодо усунення будь-якої виробничої ситуації, яка створює загрозу його життю чи здоров'ю або оточуючих його людей та навколишньому природному середовищу, повідомляти про небезпеку свого безпосереднього керівника або іншу посадову особу.

- за порушення правил охорони праці працівника може бути притягнуто до дисциплінарної, матеріальної та кримінальної відповідальності,

6. Планування діяльності вашого підприємства з питань охорони праці

Усі працівники при прийнятті на роботу і в процесі роботи проходять на підприємстві інструктаж (навчання) з питань охорони праці, надання першої медичної допомоги потерпілим від нещасних випадків та правила поведінки при виникненні аварії.

Перед перевіркою знань з питань охорони праці на підприємстві організовуються навчання, лекції, семінари, консультації.

Допуск до роботи осіб, які не пройшли навчання та перевірку знань правил охорони праці, забороняється.

Перевірка знань проводиться постійно діючою комісією.

Відповідальність за організацією навчання та перевірку знань з охорони праці покладається на власника.

Контроль за навчанням та періодичністю перевірки знань з охорони праці, виконує служба охорони праці.

Повторна перевірка знань з охорони праці проводиться не рідше одного разу на рік, а посадових осіб - одного разу на три роки.

Кожний працівник, перш ніж приступити до роботи, повинен пройти інструктаж з охорони праці

За характером і часом проведення інструктажі з питань охорони праці поділяються на вступний, первинний, повторний, позаплановий та цільовий.

Вступний інструктаж з питань охорони праці проводиться з:

- усіма працівниками, які щойно прийняті на роботу (постійну або тимчасову) незалежно від їх освіти, стажу роботи за цією професією або посади;

- працівниками, які знаходяться у відрядженні на підприємстві і беруть безпосередню участь у виробничому процесі, з водіями транспортних засобів, які вперше в'їжджають на територію підприємства;

- учнями, вихованцями та студентами в навчально-виховних закладах перед початком трудового і професійного навчання в лабораторіях, майстернях, на полігонах тощо.

...