Охорона праці

2 Контраст об'єкта з фоном К - характеризує відношення яскравості даного об'єкта і фону:

, (4.2)

де L_о - яскравість об'єкта;

L_ф - яскравість фону.

3 Видимість V - характеризує здатність ока сприймати об'єкт. Залежить від освітленості, розміру об'єкта, його яскравості і контрасту. Вона виражає відношення контрасту дійсного до контрасту граничного:

, (4.3)

де К_гр - граничний контраст, тобто якнайменший помітний оком контраст, при невеликому зменшенні якого об'єкти стають невидимими.

4 Показник засліпленості характеризує досконалість освітлювальної установки (системи):

5 Коефіцієнт пульсації освітленості (для люмінесцентних ламп).

6 Показник дискомфорту (оцінює дискомфорт блиску віддзеркалюваних поверхонь).

Класифікація систем виробничого освітлення

Виробниче освітлення може бути класифіковано:

1 За видом джерела світла:

а) природне освітлення;

б) штучне освітлення.

2 За конструкцією: природне - бічне, верхнє, комбіноване.

Суміщене освітлення - коли до природного додається штучне.

Штучне освітлення - загальне (рівномірне, локалізоване), комбіноване (загальне і місцеве); застосування одного місцевого освітлення забороняється.

При комбінованій системі освітлення частка загального повинна складати 10% норми для комбінованого освітлення, але не менше 50 лк при використанні ламп розжарювання і не менше 150 лк для газорозрядних (люмінесцентних) ламп.

3 За призначенням:

а) робоче освітлення (для нормальної діяльності);

б) аварійне (для продовження роботи, де можуть виникнути тяжкі наслідки при припиненні роботи робочого освітлення. При цьому якнайменша освітленість повинна складати не менше 5% від робочого освітлення при системі загального освітлення, але не менше 2 лк усередині приміщення і 1 лк - для території підприємства;

в) евакуаційне освітлення - встановлюється в місцях, небезпечних для проходження людей. Якнайменша освітленість - 0,5 лк на межах основних проходів усередині приміщення і 0,2 лк на відкритих територіях.

г) спеціальне: охоронне, чергове, еритемне опроміне-ння, бактерицидне опромінення.

2 Нормування і розрахунок природного освітлення

Природне освітлення в будь-якій точці приміщення характеризується коефіцієнтом природного освітлення (КПО). КПО є вираженим у відсотках відношенням освітленості, яка створюється в деякій точці приміщення світлом неба, до одночасної освітленості точки, що знаходиться зовні приміщення на відкритому просторі і яка освітлюється розсіяним світлом всього небосхилу. Аналітично КЕО виражається формулою

, (4.4)

де Е_вн - освітленість усередині приміщення, лк;

Е_з - освітленість зовнішня на горизонтальній поверхні, лк.

Отже, КПО показує, яку частку від одночасної горизонтальної освітленості на відкритому просторі при дифузному світлі небосхилу складає освітленість в даній точці приміщення.

Введення відносної одиниці - коефіцієнта природного освітлення - пов'язано з непостійністю в приміщеннях природного освітлення в часі, яке пояснюється природними особливостями сонячного і небесного випромінювань (час дня, пора року, метеорологічні умови (хмарність) і властивостей земного покриву, що віддзеркалює світло).

Якнайменша розрахункова освітленість, яка створюється природним світлом в приміщенні, визначається при зовнішній освітленості, яка дорівнює 5000 лк.

Нормування природного освітлення

Відповідно до СНИП II-4-79 нормоване значення КПО - для будівель, розміщених в I, II, IV, V поясах світлового клімату, визначається за формулою

, (4.5)

де е^III - значення КПО, що визначається за СНіП залежно від характеристики зорової роботи; коливається від 10% до 0/1% відповідно для I-VIII розрядів зорової роботи;

m - коефіцієнт світлового клімату, визначається в залежності від географічного району розташування будівлі (для V поясу - 0,8; для I поясу - 1,2) (місто Суми знаходиться в IV світловому поясі, як і майже вся Україна, для якого m= 0.9 );

с - коефіцієнт сонячності клімату, визначається за таблицею в залежності від орієнтації вікон будівлі відносно сторін горизонту і географічного району розташування будівлі на території країни, можливі значення лежать в межах 0,65- 1,0.

Розрахунок природного освітлення

Існує декілька методів визначення значення КПО, у тому числі точковий, метод Данилюка, орієнтовний метод.

Орієнтовно - необхідну площу світлових прорізів можна визначити з формули (4.6) залежно від площі підлоги. Для бічного освітлення

(4.6)

де S_в - площа віконних прорізів;

S_п - площа підлоги;

_в - світлова характеристика вікна залежить від конфігурації і розмірів вікон і приміщень;

Зокрема, _в залежить від відношення довжини приміщення А до глибини приміщення Б. Ноебхідно мати на увазі, що за довжину приміщення береться довжина стіни з вікнами, а за глибину приміщення береться відстань від вікон до протилежної стіни (див рис 4.1).

K_з - коефіцієнт запасу (30-50%) (Кз = 1,3-1,5);

K_буд - коефіцієнт, що враховує затемнення вікон будівлями, що стоять навпроти вікон;

_про - загальний коефіцієнт світлопроникнення визначається з добутку 5 коефіцієнтів, що враховують

_о=1*2*3*4*5 , (4.7)

де ₁ - світлопроникний матеріал вікна;

₂ - конструкцію вікон;

₃ - забрудненість;

₄ - несучі конструкції;

₅ - наявність сонцезахисних пристроїв;

Рисунок 4.1 - Схема приміщення

r₁ - коефіцієнт, що враховує вплив світла, відбитого від внутрішніх поверхонь приміщення, залежить від розмірів приміщення і коефіцієнтів віддзеркалення стелі, стін, робочої поверхні.

Формула 4.6 може бути використана в двох варіантах:

1 Знаючи тип роботи і площу підлоги, можна знайти необхідну площу вікон.

2 Маючи приміщення з відомими вікнами, визначити відповідність площі вікон розряду зорових робіт, тобто знайти фактичне значення КПО:

(4.8)

При визначенні коефіцієнтів _в та r₁ необхідно мати на увазі, що довжиною приміщення є довжина стіни з вікнами, а глибиною - відстань від зовнішньої стіни з вікнами до протилежної стіни в приміщенні.

Допускається відхилення фактичної освітленості від нормованої на -5+10%.

Основні санітарні вимоги до проектування і улаштування природного освітлення:

1 У всіх будівлях повинні бути вжиті заходи до максимального використання природного освітлення.

2 Доцільно вбудувати одне велике вікно, ніж декілька невеликих тієї самої сумарної площі.

3 Вікна повинні розміщуватися на однаковій відстані один від одного і від кутів будівлі (відстань між вікнами не повинна перевищувати двократної ширини вікна).

4 Верхній край вікна повинен розміщуватися по можливості ближче до стелі.

5 Світло повинне падати на робоче місце з лівого боку.

3 Нормування і розрахунок штучного освітлення

В СНиП 11-4-79 записано, що при улаштуванні штучного освітлення необхідно намагатися використовувати газорозрядні лампи. За неможливості або економічної доцільності можна, як виняток, застосувати лампи розжарювання.

Джерела світла штучного освітлення характеризуються:

1) напругою живлення, споживаною потужністю;

2) економічними характеристиками (термін служби в годинах, світловіддачею);

3) світлотехнічною характеристикою (загальний світловий потік);

4) конструкційними характеристиками (розміри ламп, форма і розміри цоколя).

Переваги і недоліки існуючих джерел штучного освітлення

Газорозрядні лампи. Переваги:

1) більш довговічні (5000 тисяч годин горіння);

2) більша світловіддача (50- 130 лм/Вт);

3) задовільний спектральний склад світла, який можливо корегувати, підбираючи необхідний тип лампи: ЛБ - лампи білого світла, ЛД - лампи білого світла, ЛДЦ - лампи з поліпшеною кольоропередачею, ЛТБ - лампи тепло-білого світла.

Недоліки:

1) складніші в експлуатації;

2) улаштуванні;

3) дорожчі;

4) стробоскопічний ефект - це помилкове сприйняття людиною стану речей внаслідок пульсації світлового потоку від люмінесцентних ламп з частотою пульсації змінного струму (50Гц): предмети, що обертаються з такою частотою здаються нерухомими і можуть (методи боротьби: застосування світильників з декількома лампами, причому сусідні лампи включають в різні фази пульсації за допомогою індукційних і ємнісних опорів, тобто штучно зміщують фази);

5) час загоряння до 10 хв;

6) наявний ефект старіння (до кінця терміну роботи початковий світловий потік зменшується до 50%).

Лампи випускаються потужністю до 120 ватів марки:

ЛД - лампи денного світла;

ЛБ - лампи білого світла;

ЛХБ - лампи холодно-білого світла;

ЛТБ - лампи тепло-білого світла;

ЛДЦ - з поліпшеною кольоропередачею.

Лампи розжарювання

Те, що позитивне для газорозрядних, негативне для ламп розжарювання, і навпаки: не економічні, недосконалий спектральний склад, але немає пульсації, простота конструкції, експлуатація за потужністю до 1500 Вт. Термін служби до 1000 годин.

Світильники

Світильники - це комплект, що складається з джерела світла, освітлювальної арматури і підвідних дротів. Вони класифікуються:

1 За розподілом світлового потоку в просторі (прямого світла, розсіяного, віддзеркаленого);

2 За формою кривої сили світла (рівномірного, концентрованого, косинусного, синусного);

3 Залежно від виконання, призначення, способу установки.

Світильники характеризуються коефіцієнтом використання світлового потоку =0,5-1.

Існують щілисті світловоди.

Щілистий світловод - це циліндрична труба великої довжини. Більша частина внутрішньої поверхні труби по всій довжині покрита шаром, що дзеркально відбиває світло.

Потужні лампи встановлені в торцях світловоду - за межами освітлюваного приміщення (дуже важливо для вибухонебезпечних виробництв). Нижня частина труби (щілина) виконана з прозорого матеріалу, через яку світло проходить і освітлює приміщення.

Вимірювання освітленості

Вимірювання освітленості здійснюється люксметром типу Ю-16, Ю-17, Ю-117.

Люксметр складається з селенового фотоелемента і стрілкового гальванометра, який градуйований, Лк.

Принцип роботи - під дією світла у фотоелементі (селенова пластинка) виникає фотострум, який вимірюється гальванометром.

Допускається відхилення фактичної освітленості від нормованої в нижню сторону не більше, ніж на 10%.

Збільшення освітленості (в порівнянні з нормами) до будь-кого практично досяжної величини - бажано. Обмежує в першу чергу перевитрату електроенергії і вартість освітлювальної техніки.

При проектуванні штучного освітлення допускається перевищення фактичної освітленості над нормованою не більше ніж на 20%.

Вимоги до улаштування штучного виробничого освітлення

1 Освітленість на робочому місці повинна відповідати характеру виконуваної роботи.

Згідно з СНиП II-4-79 всі роботи за зоровими умовами підрозділяються на 8 розрядів у залежності від розміру об'єкта розпізнання:

I - розмір об'єкта розпізнання менше 0,15 мм;

VIII - загальний нагляд за ходом технологічного процесу.

2 Створення рівномірного розподілу яскравості на робочій поверхні за рахунок вибору відповідної системи освітлення і типу світильників.

3 Оптимальна спрямованість світлового потоку.

4 Рівномірна освітленість в часі. Спеціальне включення газорозрядних ламп.

5 Необхідний спектральний склад випромінювань.

6 Зведення до мінімуму чинників: тепловиділень, випромінювання, шуму, зменшення вибухової небезпеки, пожежної і електронебезпеки.

7 Зручність і надійність експлуатації.

Розрахунок штучного освітлення. Методи розрахунку

Існують декілька методів розрахунку штучного освітлення:

1) 1 за методом коефіцієнта використання світлового потоку;

2) розрахунок точковим методом;

3) розрахунок методом питомої потужності. Метод наближений, пов'язує необхідну потужність системи освітлення і площу приміщення (інспекторський). Існують таблиці, де від розряду зорової роботи подається необхідне значення питомої потужності, яку повинна забезпечити система освітлення Вт/м².

1 Розрахунок за методом коефіцієнта використання світлового потоку:

' (4.9)

де F_л - необхідний розрахунковий світловий потік однієї лампи для забезпечення освітленості Е_мін, яку вимагає СНиП. Необхідна мінімальна освітленість береться за СНиП. Вона залежить від розряду та підрозряду зорової роботи, виду джерела світла та системи освітлення, лк;

S - площа підлоги, м²;

К_з - коефіцієнт запасу (Кз = 1,5 - 2);

Z - коефіцієнт, що враховує нерівномірність освітлення (відношення середньої освітленості до мінімальної),для ламп розжарювання Z=1,15, для люмінесцентних ламп - Z=1,1;

з- коефіцієнт використання світлового потоку світильника в частках одиниці (від 0, 2 до 0,8), він залежить від:

а) типу світильника;

б) коефіцієнта віддзеркалення стелі, стін і робочої поверхні;

в) індексу приміщення I:

, (4.10)

де А та В - довжина та ширина приміщення;

h_р - висота підвісу світильників над робочою поверхнею;

N - кількість світильників, допускається округлення - 10% + 20%;

n - кількість ламп у світильнику.

2 Точковий метод розрахунку

, (4.11)

де F_л - необхідний розрахунковий світловий потік однієї лампи, лм;

м - коефіцієнт, що враховує вплив віддалених джерел світла;

УЕ - сумарна умовна освітленість від найближчих світильників, визначається за графіками просторових ізолюкс.

Для кожного типу світильника побудовані графіки просторових ізолюкс.

Точковий метод розрахунку передбачає і другий варіант - пов'язує освітленість і силу світла:

(4.12)

де I_б сила світла в напрямі від джерела на дану точку робочої поверхні, кд;

r - відстань від світильника до розрахункової точки, м;

б - кут між нормаллю до робочої поверхні і напрямом світлового потоку від джерела світла.

Розрахунок освітленості від світлових рядів застосовується при розрахунку освітленості від рядів газорозрядних ламп.

Розрахункова формула має вигляд:

, (4.13)

де Фґ - необхідна густина світлового потоку світлового ряду, лм/м;

Е - мінімальна освітленість за СНиП, лк;

К - коефіцієнт запасу;

h_p - висота підвісу світильника над робочою поверхнею;

м - коефіцієнт, що враховує віддалені джерела світла, можна взяти м=1,1;

УE - сума умовної освітленості від усіх напіврядів світильників, визначається за графіками лінійних ізолюкс .

Розміщення світильників

Бажано розмістити їх по сторонах квадрата з довжиною сторони L=(1,4-1,6) h_p.

Рисунок 4.2 - Схема розміщення світильників

Для ліній, що світяться, теж відстань між лініями повинна дорівнювати L.

Відстань від стіни до світильника або до лінії, що світиться, повинна складати l=0,3-0,5 L.

Порядок розрахунку штучного освітлення:

1 Задати або вибрати вихідні дані: розміри приміщення, вид виконуваної роботи, вид джерела світла, система освітлення та ін.

2 Вибрати тип світильника залежно від категорії виробництва з пожежної небезпеки і від метеорологічних умов.

3 Скласти в масштабі план приміщення.

4 Розмістити світильники на плані.

5 Вибрати норму штучної освітленості за СНиП П-4-79.

6 Вибрати метод розрахунку.

7 Розрахувати необхідний світловий потік однієї лампи.

8 Підібрати найближчу стандартну лампу.

9 Перевірити значення фактичної освітленості (відхилення фактичної освітленості від норми допускається -10 +20%).

Особливості розрахунку аварійного освітлення, евакуаційного, місцевого освітлення визначаються їх призначенням і вимогам до них.

Тести для самоконтролю

Серед запропонованих варіантів знайдіть та обґрунтуйте правильну відповідь.

1 Яку частину інформації про зовнішній світ людина отримує через очі:

· 90%;

· 50%;

· 70%;

· 80%?

2 Чому сприяє забезпечення гігієнічно раціональних умов освітлення у виробничих приміщеннях:

· поліпшенню якості продукції, що випускається;

· росту продуктивності праці;

· збільшенню кількості споживаної електричної енергії;

· росту кількості робочих місць?

3 Що таке світловий потік:

· потік променистої енергії, оцінюваний по зоровому відчуттю;

· величина, що характеризує потужність світла;

· величина, що характеризує силу світла;

· кількість світла, що попадає на робоче місце?

4 Назвіть одиницю виміру світлового потоку:

· люмен;

· люкс;

· свіча.

5 Що таке сила світла:

· просторова щільність світлового потоку;

· сила, з яким світло діє на навколишні об'єкти;

· об'ємна щільність світлового потоку;

· величина, що характеризує найменший об'єкт розрізнення при зоровій роботі?

6 Що таке освітленість:

· поверхнева щільність світлового потоку;

· відношення відбитого тілом світлового потоку до падаючого;

· просторова щільність світлового потоку;

· поверхнева щільність сили світла?

7 Назвіть одиницю виміру освітленості:

· люкс;

· нит;

· люмен;

· кандела.

8 За якими з названих ознак може класифікуватися виробниче освітлення:

· за видом джерела світла, за конструкцією, за призначенням;

· за конструкцією, за призначенням, за раціональністю?

· за видом джерела світла, за улаштуванням, за застосуванням;

· за призначенням, за способом живлення, за застосуванням?

9 Якою величиною характеризується природне освітлення робочого місця:

· коефіцієнтом природної освітленості;

· відстанню до конфронтуючого будинку;

· кількістю і розміром вікон у приміщенні;

· габаритами приміщення?

10 Від яких величин залежить нормоване значення природного освітлення:

· від виду природного освітлення;

· від характеристики зорової роботи;

· від географічного положення будинку;

· від орієнтації вікон приміщення по сторонах обрію?

11 Скільки є основних методів розрахунку природного освітлення:

· три;

· чотири.

· два;

· один?

12 Без якої з названих характеристик приміщення не можна розрахувати природне освітлення:

· розмірів приміщення;

· розмірів вікон;

· виду і кількості використаних освітлювальних приладів;

· кількості працівників у приміщенні?

13 Що таке глибина приміщення:

· відстань від вікна до протилежного боку приміщення;

· відстань від вікна до робочого місця;

· висота приміщення;

· відстань від вікна до найбільш віддаленого від нього робочого місця?

14 Який розмір робочого приміщення береться за його довжину:

· розмір стіни, на якій розміщені вікна;

· найдальше місце від вікна до робочого місця;

· найбільший розмір габаритів приміщення в плані;

· розмір приміщення за більшою діагоналлю?

15 Які з названих характеристик є перевагами газорозрядних ламп:

· довговічність;

· ефект старіння;

· маленька світловіддача;

· стробоскопічний ефект?

16 Переваги ламп розжарювання:

· стробоскопічний ефект;

· спектральний склад;

· світловіддача;

· довговічність.

17 Яким приладом здійснюється вимірювання освітленості:

· люксметром;

· актинометром;

· фотоекспонометром;

· фотоелементом?

18 Від яких показань залежать нормовані значення штучної освітленості:

· від виду виконуваних робіт, системи освітлення, виду джерела світла;

· від системи освітлення, виду джерела світла, розміру приміщення;

· від значення приміщень, виду джерел світла;

· від розміру приміщення, його колірної обробки, системи освітлення?

19 Скільки існує основних методів розрахунків штучного освітлення:

· три;

· два;

· один;

· чотири?

20 У якому з названих методів розрахунку штучного освітлення використовується поняття "сила світла":

· у точковому;

· коефіцієнта використання світлового потоку;

· у графічному;

· питомої потужності?

ЛЕКЦІЯ 5 ЗАХИСТ ВІД ШУМУ, ІНФРАЗВУКУ, УЛЬТРАЗВУКУ

Питання:

1 Характеристика шуму.

2 Дія шуму на організм людини.

3 Нормування шуму.

4 Захисні заходи від впливу шуму.

5 Ультразвук.

6 Інфразвук.

Основні нормативні документи:

ГОСТ 12.1.003-83* ССБТ. Шум. Общие требования безопасности.

1 Характеристика шуму

Людина живе в світі звуків від самого народження протягом всього життя. На лекції про освітлення ми говорили, що до 90% інформації про навколишнє середовище людина одержує від органів зору. З тих, що залишилися 5% - 10% доводиться на органи слуху. В нашій лекції траплятимуться два поняття: звук і шум. Вони, в принципі, рівнозначні, але поняття „звук” більш широке. Це музика, шелестіння листя, шум прибою. Крім того, це жива мова, яка відводить людині особливе місце в природі. Поняття шум трохи вужче. Існує два визначення шуму:

1 Шум - це неритмічне звукоутворення, безладна мішанина звуків.

2 Шум - це будь-який звук, що заважає людині.

Статистика стверджує, що останніми роками шум як в побуті, так і на робочих місцях постійно збільшується десь на 1-3 дБ в рік.

Як приклад збільшення шумності в побуті можна пригадати майже всі побутові пристрої, прилади і пристосування: пральні машини, пилососи, мопеди, електродрилі та інший електроінструмент.

Тому на даний час поряд з терміном „забруднення навколишнього середовища”, де мається на увазі в основному хімічне і механічне забруднення все частіше використовується поняття «шумове забруднення». Ученими ще не доведено, що небезпечніше: дихати повітрям, що містить шкідливі домішки, або цілодобово знаходиться під впливом сильного шуму. Абсолютна тиша - теж зло (космонавти, підводники і т.п.).

З історії боротьби з шумом

В деяких містах стародавньої Греції з метою боротьби з шумом заборонялося тримати в господарстві півнів. В Англії в XVII столітті був ухвалений закон, який забороняв сваритися з дружинами або чоловіками з 9 годин вечора до 6 ранку, щоб шум не заважав оточуючим.

Шум - це зло. У зв'язку з тим, що тиша на планеті стала дефіцитною, боротьба за тишу стала актуальним завданням.

З фізичної точки зору шум - це механічний коливальний рух частинок пружного (газового, рідкого або твердого) середовища, який має, як правило, хаотичний, випадковий характер і який хвилеподібно розповсюджується.

Частинки середовища, які безпосередньо примикають до джерела коливання залучаються до коливального процесу і зміщуються, приходячи в стан ритмічного згущення та розрідження. Цей процес через пружність середовища послідовно розповсюджується на суміжні частинки у вигляді звукових хвиль.

Джерелами шуму можуть бути:

1 Коливання тіл або їх поверхонь - викликає механічний шум (ефект використовується в театрі, наприклад, для імітації грому за допомогою коливання листа жерсті).

2 Нестаціонарні процеси в рідині або газі, що супроводжуються виникненням звукових хвиль - аерогідродинамічний шум, наприклад, шум несправних водорозбірних кранів у ванних кімнатах або кухнях.

3 Змінні магнітні сили, які приводять до коливань робочі органи електричних машин і апаратів, - електромагнітний шум, наприклад шум, який супроводжує роботу трансформаторів напруги електричного струму.

Основними параметрами, які характеризують шум, є:

1 Амплітуда коливання - максимальне відхилення від початкового положення частинок середовища, що проводить звук, в результаті залучення їх в коливальний процес джерелом коливання (наприклад, ніжками камертона).

2 Звуковий тиск - це змінний тиск, що виникає додатково до атмосферного тиску, в тому середовищі, через яке поширюються звукові хвилі. Він вимірюється в ньютонах на квадратний метр, Н/м², або динах на квадратний сантиметр, дин/см². У фазі стиснення звуковий тиск позитивний, у фазі розрідження - негативний. Позначається буквою р (малою).

3 Швидкість звуку - це відстань, на яку за одну секунду може поширитися хвильовий процес. В повітрі при t = 20 ^оС і нормальному атмосферному тиску вона дорівнює 334 м/с, при підвищенні температури швидкість звуку збільшується приблизно на 0,71 м/с на кожний градус. Для порівняння:

в сталі - 5000 м/с

в гумі - 40-60 м/с.

4 Довжина хвилі - це відстань між двома сусідніми згущеннями або розрідженнями в звуковій хвилі:

=С/f , (5.1)

де C - швидкість звуку, м/с;

f - частота, герц.

5 Сила звуку (інтенсивність) - це кількість енергії, що проходить в результаті поширення звуку через площу 1м², розміщену перпендикулярно до напряму поширення звукової хвилі за одиницю часу. Інтенсивність звуку, Вт/м², пов'язана із звуковим тиском залежністю

, (5.2)

де p - звуковий тиск, Н/м² ;

с - густина середовища, Н/м³;

c - швидкість поширення звуку, м/с.

Декілька слів про наочність сили звуку:

1 За старих часів була страта «під дзвоном».

2 Літакам забороняється переходити звуковий бар'єр над населеними пунктами. Чому? Можуть бути серйозні руйнування і пошкодження скла вікон.

3 У США велике значення надається рекламі. З цією метою над 10 добровольцями на висоті 10-20м пролетів на надзвуковій швидкості літак. Сила звуку була такою, що 6 чоловік загинули на місці, 4 - померли в шпиталі.

6 Частотний склад шуму - це сукупність частот звуків, що входять до нього. За широтою спектра шуми поділяються на:

а) вузькочастотні - такі, що складаються з обмеженої кількості суміжних частот;

б) широкочастотні- включають майже всі частоти звукового діапазону.

За частотою звуків, що переважають, шум поділяється на:

· низькочастотний - до 400 Гц;

· средньочастотний - від 400 до 1000 Гц;

· високочастотний - понад 1000 Гц.

У процесі еволюції людина звикла до звуків середньої частоти, оскільки ці частоти в природі найпоширеніші (спів птахів, шум лісу і моря). Тому на людину шум такої частоти діє більш сприятливо, ніж такої самої сили, але більш високої частоти. Цю обставину потрібно враховувати при проектуванні нових машин при виборі кількості оборотів або частоти коливань робочих органів (вібросита, , ущільнення формувальних сумішей і т.п.).

За величиною інтервалів між складовими звуками розрізняють:

а) дискретний (лінійний) шум - з інтервалами;

б) суцільний шум - без інтервалів;

в) змішаний шум.

За характером зміни загальної інтенсивності в часі розрізняють:

а) стабільні звуки - енергія звуку в часі змінюється не на багато;

б) переривчасті звуки - швидке періодичне наростання і спад енергії з паузами (ткацькі, швейні цехи).

При вимірюванні виробничих шумів спектр визначається в діапазоні від 22,5 до 11200 Гц.

Цей інтервал розбитий на смуги, які назвали октавами.

Октава - це така смуга звукового спектра, в якій верхня гранична частота відрізняється від нижньої граничної частоти в 2 рази. Тоді весь спектр набуде вигляду:

22,5-45 (31,5), 45-90 (63), 90-180 (125), 180-355 (250), 355-710 (500), 710-1400 (1000), 1400-2800 (2000), 2800-5600 (4000), 5600-11200 (8000).

В дужках зазначені середньогеометричні частоти дев'яти октав, за якими здійснюється нормування шуму.

Поширення звукових хвиль супроводжується появою ряду акустичних явищ.

Накладення звукових хвиль однакової частоти називається інтерференцією.

Процес огинання звуковою хвилею перешкод кінцевих розмірів називається дифракцією.

Виникаючі всередині замкнутих приміщень звукові хвилі, поширюючись від джерела, багато разів відбиваються від будівельних конструкцій, створюють умови для появи відлуння. Цей процес називається реверберацією.

Якщо звукова частота збігається з власною частотою коливання будь якої системи, амплітуда різко зростає. Це явище називається резонансом.

У понятті „шум” в акустиці наявне не тільки фізичне, але і фізіологічне значення.

З фізіологічної точки зору не кожний коливальний рух середовища, що проводить звук, сприймається організмом людини як звукове роздратування. Вухо людини здатне уловлювати механічні коливальні рухи середовища з частотою від 20 до 20000 Гц. Нижче 20 Гц і вище 20 тис. Гц знаходяться відповідно області нечутних людиною інфразвуків і ультразвуків.

У частотному діапазоні, що чує людина (20-20000 Гц), виділяють дві межі звукової енергії, яку сприймає людина як звук.

Мінімальна величина звукової енергії, що сприймає людина як звук, називається слуховим порогом (поріг чутності). Поріг чутності складає I_о = 10^-12 Вт/м². Звуковий тиск, що відповідає цій величині, дорівнює Р_о = 2*10^-5 Н/м².

Звукова енергія, при якій звук викликає вже больові відчуття називається больовим порогом, вона відповідає силі I = 10² Вт/м² і звуковому тиску більше Р = 20 Н/м².

Діапазон великий: за силою (інтенсивності) - 10¹⁴;

за тиском -10⁶.

Оперувати такими цифрами незручно, крім того, вухо людини здатне реагувати на відносні зміни інтенсивності в часі, а не на абсолютне значення параметра.

Для органів слуху важливий не сам параметр звуку, а зміна фактичного параметра звуку відносно попереднього значення, або умовно взятого за граничний відлік. Тому в акустиці введено поняття рівень параметра як відношення фактичного значення параметра до граничного значення.

Міжнародною угодою за граничний відлік прийнятий звуковий тиск Р=2*10^-5 Н/м² (це поріг чутності). Тоді рівень параметра за звуковим тиском (рівень звукового тиску L_p) можна подати у вигляді

L_р= lg(р_фак /р_гр), (5.3)

де р_фак - фактичне значення звукового тиску;

р_гр - граничне значення звукового тиску;

lg - символ, який введений для того, щоб не оперувати великими числами: lg10¹⁴ = 14.

Логарифм відношення фактичного параметра звуку над прийнятим граничним значенням в акустиці називається белом (Б).

Але користуватися показником «Б» незручно, оскільки діапазон дуже малий, тому користуються величиною в 10 разів меншою - децибел ( дБ). Тоді весь діапазон від слухового порогу до больового укладається в 14 Б або 140 дБ.

Декілька цифр для порівняння: вибух атомної бомби 200 дБ - смертельний поріг, хід годинника - 30 дБ, тиха розмова - 30 дБ, для наших навчальних приміщень нормальні умови роботи - 60 дБ, гучна музика - 110 дБ, токарний верстат до 100 дБ.

7 Гучність

Звуки однієї інтенсивності на різних частотах суб'єктивно людина сприймає по-різному (з різною гучністю). Тому вводиться поняття „гучність звуку”, „шуму”. Одиниця гучності - фон.

Тільки на частотах 1000 Гц одиниці у фонах і дБ збігаються.

8 Звукова потужність

Звукова потужність джерела звуку Р - це загальна кількість звукової енергії, що випромінюється джерелом шуму в навколишнє середовище за одиницю часу, Вт:

, (5.4)

де i_н - нормальна до поверхні інтенсивність звуку, Вт/м²;

S - площа замкнутої поверхні, на яку розповсюджується звук, м².

Рівень звукової потужності, дБ, визначається за формулою

' (5.5)

де P_фак - фактична звукова потужність джерела, Вт;

P_гр - гранична звукова потужність, яка береться такою, що дорівнює 10^-12 Вт.

Акустичний розрахунок

Його проводять для оцінки очікуваних рівнів звукового тиску, які будуть в розрахункових точках на робочих місцях при проектуванні нових цехів.

До завдань акустичного розрахунку відносять:

1 Визначення рівнів звукового тиску в розрахунковій точці за відомим джерелом шуму і його шумовою характеристикою.

Для кожної машини в технічній документації зазначаються:

а) рівень звукової потужності джерела в октавних смугах частот;

б) характеристика спрямованості шуму, випромінюваного машиною.

2 Визначення необхідного зниження шуму.

3 Розроблення заходів щодо зниження шуму до допустимих величин.

Очікуваний рівень звукового тиску, створюваний в розрахунковій точці джерелом шуму відомої звукової потужності, залежить від того, де розміщена розрахункова точка: на відкритому просторі або в замкнутому приміщенні, рис. 5.1 або рис. 5.2.

Для відкритого простору:

Рисунок 5.1 - Схема акустичного розрахунку для джерела, розміщеного на відкритому просторі.

Рисунок 5.2 - Схема акустичного розрахунку для джерела, розміщеного в приміщенні.

Очікуваний рівень звукового тиску, дБ, можна визначити за формулою

L_p = L_Р + 10 lgФ - 10 lgS - ДL_p , (5.6)

де L_P - рівень звукової потужності джерела, дБ;

Ф - фактор спрямованості, визначається за формулою

Ф = I_н/I_нн , (5.7)

де I_н - інтенсивність звуку, створювана направленим джерелом у розрахунковій точці;

I_нн - інтенсивність, яку створило б не направлене джерело тієї самої звукової потужності;

S - площа поверхні, на яку поширюється звук (береться S = 2r² (площа півсфери), м²;

r - відстань між джерелом і розрахунковою точкою, м;

ДL_p - втрати звукової потужності на шляху розповсюдження шуму від джерела до розрахункової точки. За відсутності перешкод для шуму на невеликих (до 50 м) відстанях ДL_p = 0. При відстанях більше ніж до 50 м при поширенні звукових хвиль в повітрі спостерігається їх затухання через густину повітря та молекулярне затухання орієнтовно за такою залежністю: при збільшенні відстані від джерела шуму до розрахункової точки в два рази рівень шуму зменшиться на 6 дБ. Тобто, якщо припустити, що при відстані 50м ДL_p = 0, то при відстані 100м ДL_p = 6 дБ, при відстані 200м ДL_p = 12 дБ.

Розрахунок проводять в кожній з дев'яти октавних смуг. Результат порівнюють з допустимими значеннями за ГОСТом 12.1.003.83* і визначають необхідне зниження шуму (дБ).

При роботі джерела шуму в приміщенні звукові хвилі багато разів відбиваються від стін, стелі і різних предметів.

Орієнтовно це збільшує шум в приміщеннях на 10-15 дБ в порівнянні з шумом того самого джерела на відкритому просторі.

Для даного випадку очікуваний рівень звукового тиску в розрахунковій точці обчислюється за формулою

L_p = L_Р + 10 lg (Ф/S + 4/B) , (5.8)

де В - т.зв. стала приміщення:

, (5.9)

де А - еквівалентна площа звукопоглинання:

А = б_сер·S_пов. (5.10)

Тут б_сер - середній коефіцієнт звукопоглинання внутрішніх поверхонь приміщення площею S_пов.

Він визначається як відношення інтенсивності поглиненого і падаючого звуку:

. (5.11)

У виробничих приміщеннях бсер для орієнтовних розрахунків беруть 0,3 - 0,4.

2 Дія шуму на організм людини

Дія шуму на організм людини може проявлятися як у вигляді специфічного ураження органів слуху, так і порушень з боку багатьох органів і систем.

Причина хвороби кожного п'ятого пацієнта психіатричних лікарень - надмірний шум.

В Англії кожна третя жінка і кожний четвертий чоловік через шум страждають неврозом.

Терапевт академік М'ясников вважає, що надмірні децибели можуть бути джерелом гіпертонії.

Австрійський вчений Гріффт дійшов висновку, що шум - причина передчасного старіння, він скорочує життя в великих містах на 8-12 років.

Тривала дія інтенсивного шуму може призводити до надмірного подразнення клітин звукового аналізатора, його стомлення, а потім і до стійкого зниження гостроти слуху (туговухість). Встановлено, що стомлювальна дія шуму пропорційна його частоті (висоті). На частоті 4000 Гц шум найбільш не бажаний, може викликати раннє виражене погіршення слуху.

Імпульсний шум діє більш несприятливо, ніж стаціонарний. Шум також діє і на центральну нервову систему (викликає дратівливість, ослаблення пам'яті, зниження чутливості шкіри, розлад сну), змінюється діяльність функцій шлунково-кишкового тракту, серцево-судинної системи.

Поєднання професійної туговухості з розладом центральної нервової системи, серцево-судинної системи у працівників в умовах підвищеного шуму може призвести до професійного захворювання - шумової хвороби.

Крім того, впливаючи на кору головного мозку, шум дратує, прискорює процес стомлення, ослаблює увагу і уповільнює психічні реакції. З цих причин шум в умовах виробництва може спричинити виникнення травматизму.

Ці шкідливі дії тим більші, чим сильніший шум і чим довша його дія.

При дії шуму дуже високих рівнів (більше 130 дБ) можливий розрив барабанної перетинки.

3 Нормування шуму

При нормуванні шуму використовують два методи:

1 Нормування за граничним спектром шуму.

2 Нормування рівня звуку в дБА.

Перший метод нормування є основним для постійних шумів. Відповідно до ГОСТу 12.1.003-83 нормуються рівні звукового тиску в 9 октавних смугах з середньогеометричними частотами:

31,5	63	125	250	500	1000	2000	4000	8000 Гц
107	95	87	82	78	75	73	71	69 дБ

в залежності від виду виконуваної роботи.

Сукупність дев'яти допустимих рівнів звукового тиску в октавних смугах називається граничним спектром (ГС).

Із збільшенням частоти шуму (більш неприємний шум) допустимі рівні зменшуються.

Другий метод: нормування загального рівня шуму, за шкалою А* шумоміра, використовується для орієнтовної оцінки постійного і непостійного шуму, в цьому випадку ми не враховуємо частотний спектр шуму.

4 Захисні заходи від виникнення шуму

Генерація шуму у виробничих умовах обумовлена різними причинами. Тому боротьба з шумом вимагає одночасного застосування комплексу заходів. Заходи можуть бути технічного і медичного характеру.

Повернемося до формули акустичного розрахунку (5.6):

L_p = L_Р + 10 lgФ - 10 lgS - ДL_p.

Аналізуючи її, можна визначити методи зниження шуму.

1 Зменшення шуму в джерелі його виникнення, L_Рv.

1.1 Боротьба з механічним шумом:

а) заміна застарілого устаткування;

б) заміна ударних процесів без ударними (клепки зварюванням і т.п.);

в) застосування замість прямозубих шестерень косозубих шестерень та ін. (шум зменшується на 5-10 дБ);

г) підвищення класу точності при виготовленні деталей устаткування;

д) заміна зубчастих і ланцюгових передач клиноремінними;

е) використання деталей з пластмас та інших “не звучних” матеріалів;

є) використання шаруватих матеріалів;

ж) застосування засобів віброізоляції і вібродемпферування;

з) своєчасний ремонт і правильна експлуатація устаткування.

1.2 Боротьба з шумом аеродинамічного походження:

а) вихровий шум (обтікання).

Звуковий тиск р пропорційний V⁶, Д⁶,

де V - швидкість набігаючого потоку;

Д - геометрія тіла (основний розмір);

б) шум струменя при витоку потоку. З таким шумом боротися особливо важко: встановлюють глушники, знижують швидкість потоку.

1.3 Шум електромагнітного походження.

Він виникає внаслідок дії змінних в часі і просторі електромагнітних полів на феромагнітні маси.

Єдиний шлях боротьби - підвищення якості виготовлення виробів.

1.4 Гідродинамічний шум насосних установок (шум кавітації). Боротьба - поліпшення характеристик насосів, правильна експлуатація гідросистем.

2 Метод: зміна спрямованості шуму, 10lgФv.

3 Метод: акустичне планування підприємств і цехів: S=2рr².

Із збільшенням відстані від джерела шуму до робочого місця в 2 рази рівень звуку знижується на 6 дБ.

3.3 Акустична обробка приміщень: ДL_p

Облицювальні матеріали:

1) скловолокно;

2) базальтове волокно;

3) мінеральна вата та ін.

Вибір звукопоглинального матеріалу і конструкції залежить від спектра шуму і типу приміщення.

Рисунок 5.3 - Акустична обробка приміщень:а- звукопоглинальне облицювання; б-штучні поглиначі звуку;1 - захисний перфорований шар; 2 - звукопоглинальний матеріал; 3 - захисна склотканина; 4 - стіна або стеля; 5 - повітряний проміжок; 6 - плита із звукопоглинального матеріалу

4 Зменшення шуму на шляху поширення за допомогою звукоізоляції

Звукоізолюючі властивості огородження, встановленого на шляху поширення звуку, характеризується коефіцієнтом звукопроникності

, (5.12)

де Р_пр - звукова потужність звуку, що пройшов через огородження;

Р_пад - звукова потужність звуку ,що поширився на огородження.

Звукоізолююча здатність однорідної перегородки, дБ, може бути визначена за формулою

R=20lg(G·f) -47,6 , (5.13)

де G - маса 1 м² огородження, кг;

F - частота, Гц.

Звідси висновок:

1) звукоізолююча здатність огородження тим вища, чим воно важче (масивніше).

2) звукоізолююча здатність одного і того самого огородження зростає із збільшенням частоти звуку.

Звукоізоляція багатошарових огороджень, як правило, вища.

Іноді поняття “ізоляція” і “поглинання” звуку ототожнюється один з одним, хоча між ними є принципові відмінності.

Звукоізолююча конструкція служить для того, щоб не пропускати звук з шумного приміщення - тобто ефект відбиття звуку (матеріали щільні, тверді, масивні).

Звукопоглинальні матеріали і конструкції призначені для поглинання звуку, як в приміщеннях з джерелом звуку, так і в сусідніх приміщеннях. Для цих цілей використовують пористі матеріали, в яких великі втрати на тертя.

Окрім зазначеного вище, на виробництві для боротьби з шумом використовують звукоізолюючі кожухи, екрани, кабіни - це локальний метод боротьби. Ослабленню виробничого шуму сприяють планувальні заходи, які враховують доцільне взаємне розташування приміщень і об'єктів з урахуванням їх шумності. Шумні цехи повинні бути сконцентровані в глибині території, віддалені від інших виробництв і захищені зоною деревних і чагарникових насаджень.

Враховують також “розу вітрів” при розміщенні агрегатів з інтенсивним шумом.

Крім заходів технологічного і технічного характеру, застосовуються засоби індивідуального захисту:

а) антифони у вигляді навушників і вкладишів, з сумішей волокон органічної бактерицидної вати і ультра тонких полімерних волокон (знижують шум на 15-30 дБ);

б) шоломи - при дії шуму з рівнем >120 дБ.

Прилади для вимірювання шуму - шумоміри.

Сучасні прилади для вимірювання шуму (параметрів шуму) перетворюють звукові коливання в електричний струм, величину якого вимірюють стрілочними індикаторами, дБ або дБА. Для вимірювання шуму використовуються шумоміри типу ШУМ-1М(Росія), RFT(Німеччина), Брюль і Кьер (Данія).

В комплекті з відповідними шумомірами використовуються частотні аналізатори шуму для визначення рівнів шуму за частотами.

Вимірювання шуму на робочих місцях промислових підприємств здійснюється на рівні вуха працівника при включенні не менше 2/3 наявного устаткування.

Для однотипного устаткування з рівнем шуму кожного - L₁ - замір в центрі кожної групи.

Сумарний рівень сили шуму можна також обчислити за формулою

L = L₁ + 10lgn, (5.14)

де n - кількість устаткування одного типу з рівнем шуму кожного L₁.

У разі змішаного розміщення декількох груп різнотипного устаткування шумова характеристика знімається не менше, ніж на трьох робочих місцях для кожного типу устаткування.

Математично сумарний рівень сили шуму в цьому випадку може бути знайдений за формулою

L = 10lg ((N·10^0,1·L1 + M·10^0,1·L2 +...+ K·10^Lk), (5.15)

де N - кількість однакових в групі джерел шуму з рівнем L1;

M - кількість однакових в іншій групі джерел шуму з рівнем L2;

K - кількість однакових в групі джерел шуму з рівнем L_k.

5 Ультразвук

До ультразвуку відносять коливання з частотою вище 16- 20 тис. Гц, які не сприймаються вухом людини. Із збільшенням частоти ультразвукових коливань збільшується їх поглинання середовищем і, як наслідок, його нагрівання.

В промисловості ультразвуки використовуються:

а) для аналізу і контролю (дефектоскопія, структурний аналіз речовин, визначення фізико-хімічних властивостей матеріалів);

б) в медицині для лікування суглобів, нервової системи. Для цих цілей використовують ультразвукові коливання великої частоти від 500 кГц до 5 Мгц і малої потужності - 0,1; 0,2 Вт/см².

Внаслідок малої довжини хвилі в повітрі високо частотний ультразвук не поширюється, а може впливати при контакті джерела з поверхнею тіла людини

в) очищення і знежирення деталей;

г) механічна обробка твердих матеріалів;

д) зварювання, паяння, лудіння.

Тут використовують коливання низьких частот 18-30 кГц і високої потужності до 6-7 кВт/см².

Низькочастотний ультразвук разом з високочастотним шумом (реактивні двигуни, газові турбіни) поширюється через повітря, але на відміну від шуму затухає у міру віддалення від джерела.

Дія ультразвуку від потужних установок на людину: ураження нервового периферичного і судинного апарату в місцях контакту. Це дуже небезпечно у момент вивантаження деталей з ультразвукових ванн. У працівника на низькочастотних ультразвукових установках при систематичній дії можуть спостерігатися функціональні зміни нервової системи, серцево-судинної системи, слухового і вестибулярного апарату, головні болі, порушення сну.

Допустимі норми звукового тиску для робітників у ультразвукових установок наступні:

Середньо геометричніРівень звукового тиску, частоти, кГц дБ

12,580

16,090

20,0100

25,0105

31,5110

Профілактичні заходи:

а) створення автоматичного ультразвукового устаткування і установок з дистанційним керуванням;

б) використання малопотужного устаткування;

в) установка звукоізолюючих пристроїв з листової сталі, дюралюмінію, покритих гумою;

г) застосування робочого інструменту з віброізолюючими рукоятками і гумових рукавичок;

д) застосування ультразвуку більш високих частот, як більш безпечного;

6 Інфразвук

Інфразвук - це механічні коливання, що поширюються в пружному середовищі з частотою менше 20 Гц, які не чує людина. Він відрізняється від чутних звуків значно більшою довжиною хвилі. Поширення інфразвуку від джерела може відбуватися на великі відстані. Чим більша амплітуда, тим більший інфразвуковий тиск і відповідно сила звуку.

Впливу інфразвуку людина може піддаватися під час роботи, в період відпочинку. Багато явищ природи (виверження вулканів, землетруси, морські бурі) генерують інфразвукові хвилі.

На виробництві вони утворюються при роботі потужних компресорних машин, дизельних двигунів, вентиляторів та інших великогабаритних машин. Вони можуть бути механічного і аеродинамічного походження.

Інфразвук несприятливо впливає на весь організм людини, в т.ч. і на органи слуху, знижуючи слухову чутність на всіх частотах. Інфразвукові коливання сприймаються як фізичне навантаження, в результаті якого виникає втома, головний біль, запаморочення, порушується діяльність вестибулярного апарату, знижується гострота зору та слуху, порушується периферійний кровообіг, виникає відчуття страху і т. ін. Крім того, вони призводять до струсу грудної клітки, явища морської хвороби. Важкість впливу залежить від діапазону частот, рівня звукового тиску та тривалості дії.

Низькочастотні коливання з рівнем інфразвукового тиску, що перевищує 150 дБ, людина перенести не в змозі. Частота коливань від 1-15 Гц є особливо небажаною через резонансні явища в організмі.

Частота 1-3 Гц - киснева недостатність, порушення ритму серця.

Частота 5-9 Гц - хворобливе відчуття в грудній клітці і в нижній частині живота. Частота 8-12 Гц - біль в ділянці попереку, гортані та інших органах. Особливо небезпечною є частота 7 Гц, тому що вона може збігатися з б-ритмом біострумів мозку.

За даними деяких авторів, дії інфразвуку рівнем більше 170 дБ протягом 10 хвилин є смертельним. При рівні понад 150 дБ починаються багато небажаних процесів: подразнення шкіри, її почервоніння, кашель, задуха, болі при ковтанні і ряд інших хворобливих симптомів. Деякі люди при рівні інфразвуку 140-150 дБ і експозиції 2 хвилин відчувають сильне нездужання, інші переносять таку дію безболісно. Межа розладів починається при дії інфразвуку з рівня близько 120 дБ. Інфразвук рівнем 110 дБ не надає явно виражених стресових дій на людський організм, але тривала дія ідентична звуковому навантаженню чутного спектра частот.

Короткочасна (15 хвилин) дія інфразвуку рівнем 135 дБ призводить до розвитку процесу гальмування в центральній нервовій системі (ЦНС), зниженню працездатності, змінам з боку серцево-судинної дихальної та інших систем, рівень 110 дБ - до зниження лабільності ЦНС.

У відповідності до санітарних норм рівні звукового тиску інфразвуку в октавних смугах із середньо геометричними частотами 2;4;8 та 16Гц не повинні перевищувати 105 дБ, а в діапазоні частот 32Гц - 102дБ.

На окремих промислових підприємствах встановлено, що в 30% обстежених приміщень без джерел шуму рівень інфразвуку був вище, ніж в приміщеннях з його джерелами. Подібні явища спостерігалися як в приміщеннях, відокремлених тільки стіною від приміщень з джерелом інфразвуку, так і в кімнатах будівель, що знаходяться на відстані десятків метрів від будівлі з джерелом. Інфразвук може огинати великі екрани і при проходженні однакової відстані має менше загасання, ніж чутний звук. Так, при роботі ударного молотка на 1-му поверсі рівень інфразвуку в конторі на 3-му на 9-22 дБ вище, ніж на 1-му поверсі.

До основних заходів боротьби з несприятливим впливом інфразвуку можна віднести:

· підвищення швидкохідності машин, що дозволяє перевести максимум звуку в смугу частот за межею інфразвуку:

· підвищення жорсткості конструкцій великих розмірів;

· ліквідація низькочастотних вібрацій.

Тести для самоконтролю

Серед запропонованих варіантів знайдіть та обґрунтуйте правильну відповідь.

1 Чим розрізняються поняття „звук” і „шум”:

· поняття „звук” більш широке;

· „звук” і „шум” розрізняються частотою переважаючих звуків;

· ні чим;

· поняття „звук” більш вузьке?

2 Що являє собою шум з фізичної точки зору:

· це хвилеподібний коливальний рух часток пружного середовища, яке поширює звук;

· це нестаціонарні процеси в рідині або газі;

· це перемінні магнітні сили , що призводять до коливань робочі органи електричних машин;

· це коливання фізичних тіл або їх поверхонь?

3 Які з перелічених параметрів є параметрами, що характеризують шум:

· амплітуда, тиск, сила, швидкість;

· висота, ширина, довжина, потужність;

· температура, вологість, тиск, частота;

· інтенсивність, потужність, голосність, ємність?

4 Яка особливість шуму з фізіологічної точки зору:

· існує слуховий поріг;

· не всякий коливальний рух часток звукопровідного середовища сприймається як звук;

· існує поріг голосності;

· існує поріг виявлення?

5 Яка інтенсивність шуму є слуховим порогом:

· 10^-12вт/м²;

· 20 вт/м²;

· 10^-10вт/м²;

· 10^-8вт/м²?

6 Шуми яких із зазначених частот може чути людина:

· 25 Гц;

· 10 Гц;

· 12 Гц;

· 12000 Гц?

7 Розкрийте поняття „децибел”:

· десята частина Белла;

· одиниця для оцінення рівня параметра звуку;

· одиниця для оцінення значення звукового тиску;

· одиниця для оцінення сили звуку?

8 Для чого проводиться акустичний розрахунок:

· для оцінення очікуваних рівнів звукового тиску на створюваних робочих місцях;

· для розроблення заходів щодо зниження шуму;

· для оцінення реверберації приміщення;

· для оцінення резонансу приміщення?

9 Які з перелічених симптомів характерні для такого професійного захворювання як шумова хвороба:

· розлад центральної нервової системи;

· приглухуватість;

· зниження гостроти зору;

· підвищена температура тіла?

10 У скількох октавних смугах здійснюється нормування шуму:

...