Методологічні основи врахування фактора ризику в профілактиці виробничого травматизму

Размещено на http://www.allbest.ru/

ДЕРЖАВНИЙ КОМІТЕТ УКРАЇНИ З ПРОМИСЛОВОЇ БЕЗПЕКИ, ОХОРОНИ ПРАЦІ ТА ГІРНИЧОГО НАГЛЯДУ

НАЦІОНАЛЬНИЙ НАУКОВО-ДОСЛІДНИЙ ІНСТИТУТ ПРОМИСЛОВОЇ БЕЗПЕКИ ТА ОХОРОНИ ПРАЦІ

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

доктора технічних наук

05.26.01 - Охорона праці

МЕТОДОЛОГІЧНІ ОСНОВИ ВРАХУВАННЯ ФАКТОРА РИЗИКУ В ПРОФІЛАКТИЦІ ВИРОБНИЧОГО ТРАВМАТИЗМУ

ВОДЯНИК Анатолій Омелянович

Київ - 2008

Дисертацією є рукопис

Робота виконана в Національному науково-дослідному інституті промислової безпеки та охорони праці ДЕРЖГІРПРОМНАГЛЯДУ України

Науковий консультант: доктор технічних наук, професор

Ткачук Костянтин Нифонтович,

Національний технічний університет України „КПІ”, завідувач кафедри охорони праці, промислової та цивільної безпеки

Офіційні опоненти: доктор технічних наук, старший науковий співробітник

Левченко Олег Григорович,

Інститут електрозварювання ім. Є.О.Патона НАН України,

завідувач відділу проблем охорони праці та екології

доктор технічних наук, професор

Швидкий Микола Іванович,

ДП „Науково-дослідний інститут безпеки праці та екології в гірничорудній і металургійній промисловості” Мінпромполітики України, директор

доктор технічних наук, професор

Корнійчук Май Тихонович, Державний університет інформаційно-комунікаційних технологій МОН України, завідувач кафедри управління інформаційною безпекою

Захист відбудеться 3 квітня 2008 року о 12 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д26.802.01 у Національному науково-дослідному інституті промислової безпеки та охорони праці за адресою: 04060, м. Київ, вул. Вавилових, 13.

З дисертацією можна ознайомитися в бібліотеці Національного науково-дослідного інституту промислової безпеки та охорони праці.

Автореферат розісланий 1 березня 2008 року.

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради

кандидат технічних наук, доцент І.М. Ковтун

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Головна проблема охорони праці - виробничий травматизм і професійна захворюваність. Наявність цієї проблеми зумовлено протиріччям між гуманним бажанням повної безпеки для працівника та науково-технічними й ресурсними можливостями виробництва. Тому для зменшення рівнів травматизму й професійної захворюваності завжди актуальним було, є і буде завдання й вибір - між ефективністю та безпекою виробництва, між дешевшими й дорожчими попереджувальними заходами, між необхідністю постійної уваги до потреб охорони праці та ресурсними обмеженнями. Незважаючи на значні зусилля та технічні, організаційні й матеріальні ресурси, котрі спрямовують підприємства на попередження виробничого травматизму, викорінити це явище з практики виробництва не вдається. Особливо це стосується гірничодобувної та обробної промисловості, будівництва, сільського господарства. Зокрема, в Донецькій та Луганській областях, де зосереджено багато добувних і обробних підприємств, при виробництві валового продукту вартістю в 1 млрд. грн. втрачається життя 5-6 працівників, що майже в 2-3 рази більше, ніж в інших областях. Кількість виробничих травм без смертельного наслідку в цих областях на 1 млрд. грн. валового продукту складає 160...220, тоді як в інших, в основному, - 30...50. Кількість втрачених людських жертв на 1 млн. тонн видобутого вугілля за багаторічними спостереженнями складає від 3 до 5 осіб, а травм без смертельних наслідків - від 250 до 500, що значно більше, ніж у західних країнах. Для підвищення ефективності профілактики виробничого травматизму практика та міжнародне й національне законодавство з промислової безпеки та охорони праці вимагають застосування ризикоорієнтованих підходів до обґрунтування профілактичних заходів. У даний час для цього використовуються переважно суб'єктивні методи аналізу ризику, що базуються на інтуїтивних висновках і оцінках. На сьогодні немає науково обґрунтованих методів і методик для отримання об'єктивних кількісних характеристик ризику травмування на виробництві для трансформування їх в ефективні профілактичні заходи.

У зв'язку з викладеним, актуальним є вирішення науково-прикладної проблеми, що полягає в розробленні методологічних основ урахування фактора ризику в профілактиці виробничого травматизму шляхом установлення закономірностей впливу на ризик нещасного випадку причин технічного, організаційного, соціально-економічного та виробничого характеру й розробки на цій основі методів виявлення й оцінювання ризиків травмування для обґрунтування ефективних заходів з їхнього попередження, що сприятиме отриманню соціального й економічного ефекту за рахунок зниження рівнів виробничого травматизму та зменшення збитків від нього.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертація є підсумком науково-дослідних робіт, що виконувалися в Національному науково-дослідному інституті промислової безпеки та охорони праці за особистою участю автора.

Автор був відповідальним виконавцем бюджетних тем: „Розробити заходи по створенню й реалізації ефективної системи економічного впливу на стан охорони праці, тісно пов'язаної з ринковим механізмом господарювання” (№ ДР 0196U009078); „Розробити науково обґрунтовані методики по застосуванню заходів економічного впливу на стан охорони праці на виробництві” (№ ДР 0196U004032); „Наукові основи економічних питань з охорони праці” (№ ДР 0199U000138); „Дослідження та розробка рекомендацій з підвищення ефективності економічних методів управління охороною праці” (№ ДР 0102U002597); „Розробити методику застосування механізму знижок і надбавок у системі державного соціального страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності (№ ДР 0102U002597); „Оцінка вартості безпеки праці в Україні” (№ ДР 0105U001594); „Дослідження зв'язку показників наглядової діяльності з рівнем виробничого травматизму” (№ ДР 0105U001594); ряду науково-дослідних тем для вирішення завдань Національних програм поліпшення стану безпеки, гігієни праці та виробничого середовища на 1996-2000 рр., затвердженої постановою КМ України № 1345 від 2 листопада 1996 р. та на 2001-2005 рр., затвердженої постановою КМ України № 1320 від 10 жовтня 2001 р. „Збір статистичної інформації про страхові випадки на виробництві та розробка методологічних підходів до класифікації промислових підприємств за рівнем ризику” (№ ДР 0196U002233); „Збір, аналіз та узагальнення економічної інформації з питань охорони праці” (№ ДР 0198U000001); „Опрацювання комплексу організаційно-методичних документів з питань застосування законодавства про охорону праці в специфічних умовах малого й середнього бізнесу” (№ ДР 0103U000375), „Розроблення Положення про порядок віднесення підприємства до іншого, більш високого класу професійного ризику виробництва в разі систематичних порушень нормативних актів про охорону праці” (№ ДР 0105U008856).

Мета й задачі досліджень. Мета роботи - розробити методологію врахування фактора ризику для обґрунтування ефективних заходів і засобів профілактики виробничого травматизму шляхом застосування в методах і методиках виявлення й кількісного оцінювання ризику травмування, встановлених автором закономірностей впливу на ризик травмування факторів зовнішнього середовища та технічних і організаційних причин травматизму, для трансформування отриманих оцінок у ефективні профілактичні заходи.

Відповідно до поставленої мети було визначено такі задачі досліджень:

1. Розробити методологію дослідження причинно-наслідкових зв'язків, характерних для виробничого травматизму, враховуючи наявну на сьогодні кількісну інформацію про причини й фактори, що можуть його викликати.

2. Встановити закономірності впливу на ризик травмування на виробництві причин соціально-економічного та виробничого характеру.

3. Вивчити причинно-наслідкові зв'язки, що мають місце в процесі травмування на виробництві, з урахуванням безпосередніх технічних і організаційних причин нещасних випадків, характерних для сучасного підприємства та встановити закономірності впливу їх на ризик травмування.

4. Дослідити наслідки нещасних випадків на виробництві з урахуванням імовірнісної природи ризику та вартісних оцінок тяжкості нещасних випадків для потерпілого, системи соціального страхування від нещасного випадку та підприємства.

5. Розробити методи виявлення та кількісного оцінювання причин ризику травмування на підприємстві та обґрунтування ефективних рішень з його попередження.

Об'єкт дослідження - явище ризику травмування персоналу на виробництві.

Предмет дослідження - причини ризику травмування на виробництві, методи їх виявлення та оцінювання, способи визначення пріоритетів та методи обґрунтування профілактичних заходів.

Методи досліджень. При проведенні досліджень застосовувалися методи системного аналізу (для формулювання теоретичних і прикладних узагальнень про природу виробничого травматизму, для інтерпретації результатів досліджень, виконаних іншими методами), кореляційний, компонентний та регресійний аналіз, методи теорії ймовірності.

Обґрунтованість та забезпечення достовірності отриманих наукових положень, висновків і рекомендацій досягнуто застосуванням науковообґрунтованих методів, апробованих в аналогічних дослідженнях в інших сферах людської діяльності, порівнянням і узгодженням результатів досліджень з даними практики розслідування нещасних випадків на виробництві та результатами відомих досліджень вітчизняних і зарубіжних учених і фахівців.

Основна ідея роботи полягає в використанні отриманих у процесі досліджень закономірностей впливу на ризик нещасного випадку основних показників виробництва, характеристик соціальних факторів, стану охорони праці та забезпеченості її ресурсами, технічних, організаційних та психофізіологічних причин травматизму для обґрунтування ефективних заходів і засобів профілактики виробничого травматизму в умовах невизначеності та ризику, характерних для сучасного виробництва.

Наукова новизна отриманих результатів полягає у встановленні закономірностей впливу на ризик травмування на виробництві та тяжкість його наслідків основних характеристик виробництва, чинників соціального характеру, показників стану охорони праці та забезпеченості її ресурсами, основних технічних, організаційних і психофізіологічних причин травматизму для кількісного оцінювання причин ризику травмування на виробництві та застосування отриманих оцінок для обґрунтування ефективних профілактичних рішень.

Основні наукові положення, що виносяться на захист, та їхня новизна полягає в тому, що вперше:

1. Запропонована модель ризику травмування на виробництві, основою якої прийнято причинно-наслідкову схему в такому вигляді: соціальні та економічні причини зовнішнього характеру характеристики виробництва стан охорони праці та забезпеченість її потреб ресурсами технічні, організаційні, психофізіологічні причини травматизму вид травматичної події ризик травмування. На відміну від відомих теоретичних та модельних узагальнень усі складові запропонованої моделі забезпечені кількісною статистичною інформацією та об'єднують в єдину систему широкий спектр факторів і причин, що впливають або можуть впливати на ризик травмування на виробництві.

2. Розроблена методологія дослідження та кількісного оцінювання впливу на ризик травмування на виробництві причин і факторів технічного, організаційного, соціально-економічного та загально виробничого характеру, що передбачено моделлю ризику. Методологія включає комплекс методів багатовимірного статистичного аналізу (кореляційний, факторний, компонентний, регресійний методи). Застосування в дослідженнях державної та відомчої статистичної інформації, яка прямо чи опосередковано стосується причин і факторів, що зумовлюють ризик, забезпечує отримання невідомих раніше закономірностей формування причинно-наслідкових зв'язків у процесі виникнення нещасного випадку на виробництві, суттєво підвищує інформативність статистичних даних і забезпечує кількісними показниками процедуру аналізу ризику травмування на виробництві та обґрунтування заходів з їх мінімізації.

3. Встановлені закономірності впливу на ризик травмування та його безпосередні технічні, організаційні й психофізіологічні причини основних соціально-економічних показників виробництва, що характеризують його ресурсоємкість, обсяги виробництва та зайнятість населення на навколишній території. На відміну від відомих бінарних залежностей показників травматизму від обсягів виробництва або інших характеристик, ці закономірності відображають комплексний вплив на ризик соціальних і економічних факторів, що дозволяє використовувати комплекси таких факторів як індикатори ризику, придатні для визначення тенденцій змін ризику внаслідок очікуваних змін таких індикаторів.

4. Отримано аналітичну залежність для розгортання рядів значень ризику травмування на виробництві у матрицю ризиків для 15 видів подій, що призводили до нещасних випадків та 16 причин травматизму, вихідна інформація про які наводиться в офіційних статистичних джерелах. У такій матриці виділяються 240 різновидів ризику у вигляді значень ризику для бінарних груп “причина нещасного випадку-вид травматичної події”. Така інформація забезпечує більшу адресність профілактичних заходів та суттєво розширює інформативність статистичних даних про причини травмування на виробництві.

5. Встановлено характерну особливість розподілу причин ризику травмування на виробництві, яка полягає у тому, що лише близько 20 % всіх відомих причин виробничого травматизму визначають 75...80 % сумарного ризику. Це відповідає відомому загальносистемному принципу 20/80 і дозволяє визначати ті причини ризику, концентрація зусиль і ресурсів на профілактиці яких забезпечить максимальний ефект.

6. Запропоновано та обґрунтовано систему індикаторів ризику травмування на виробництві, яка дозволяє виконувати оцінювання тенденцій можливих змін ризику під впливом змін соціально-економічних та виробничих факторів на національному й регіональному рівнях та визначати причини ризику, на які індикатори впливають найбільше, що дозволяє забезпечувати системи управління охороною праці об'єктивною інформацією для застосування тих чи інших профілактичних заходів.

7. Розроблено схему та методи трансформування оцінок причин ризику травмування на виробництві в адресні та цілеспрямовані профілактичні заходи. В основу схеми покладено матрицю ризиків травмування для 240 різновидів причин травматизму (бінарних груп „причина нещасного випадку-вид травматичної події”). Застосування запропонованої схеми в практиці управління охороною праці дозволяє більш конкретно визначати методи зменшення ризику та, з урахуванням галузевих матриць й індикаторів ризику, акцентувати увагу на найбільш небезпечних причинах травматизму і негативних тенденціях змін ризику під впливом соціальних і економічних факторів.

8. Розроблено методи аналізу ризиків та обґрунтування заходів для їхньої ефективної профілактики на підприємстві, в його структурних підрозділах та на робочих місцях, в яких на основі об'єктивних кількісних оцінок 240 різновидів причин ризику для галузі або групи підприємств одного виду економічної діяльності запропоновано алгоритм виявлення ймовірних причин ризику травмування на робочих місцях або у структурних підрозділах, оцінювання значень показників ризику травмування за цими причинами з використанням галузевих матриць ризику, визначення сумарних значень показників ризику для підприємства та порівняння їх із середньогалузевими, обґрунтування профілактичних заходів з урахуванням серйозності небезпек.

9. Розроблено метод визначення ціни ризику травмування на виробництві, в якому поєднані ймовірнісні показники ризику травмування на виробництві та значення прямих і непрямих збитків від виробничого травматизму зі смертельним та без смертельного наслідків. У цьому методі вперше приведено до однієї розмірності ризики травмування різної тяжкості. Отримані за допомогою запропонованого методу оцінки можливого зменшення збитків від виробничого травматизму внаслідок профілактичних заходів можуть використовуватися для оцінювання економічного ефекту або в розрахунках економічної ефективності профілактики виробничого травматизму.

10. Розроблено методику оцінювання збитків від виробничого травматизму з урахуванням прямих та непрямих втрат підприємства від нещасних випадків та ймовірнісної природи травматизму. В методиці вперше враховано, що величина збитків залежить від імовірності та тяжкості нещасних випадків для потерпілих, від масштабів ушкодження виробничих фондів та інших наслідків для виробничого процесу. З використанням методики та методу визначення ціни ризику розроблено метод визначення економічної ефективності заходів з профілактики виробничого травматизму. Виконані за його допомогою розрахунки забезпечують раціональний розподіл фіксованої суми коштів з одночасним максимально можливим для такої суми зменшенням ризику травмування на виробництві.

Практичне значення отриманих результатів. За результатами виконаних досліджень розроблено методи оцінювання стану охорони праці та визначення соціально-економічної ефективності заходів і засобів з охорони праці, спрямованих на профілактику виробничого травматизму, та вперше науково обґрунтовано методики кількісного аналізу причин і факторів, що впливають на ризик травмування на виробництві для підприємства, галузі, регіону, держави та трансформування результатів аналізу в ефективні рішення з профілактики виробничого травматизму.

Результати досліджень автора використані при розробці таких документів: „Методика визначення соціально-економічної ефективності заходів щодо поліпшення умов і охорони праці”; „Методичні рекомендації по визначенню напрямків ефективного вкладення коштів в охорону праці на підприємстві”; “Посібник з оцінки економічної ефективності заходів щодо поліпшення умов і охорони праці”; „Методика соціально-економічної оцінки нормативно-правових вимог з охорони праці”; „Методичні рекомендації щодо економічного стимулювання працівників підприємства за дотримання ними нормативних вимог охорони праці”, „Комплект нормативно-правової документації з охорони праці для малих підприємств”, „Ризики травмування на підприємствах обробної промисловості України: причини та рекомендації з профілактики”. Практичне застосування цих розробок забезпечує підвищення ефективності управлінських рішень з профілактики виробничого травматизму та сприяє отриманню соціального й економічного ефекту за рахунок вибору раціональних профілактичних заходів і засобів та ефективного розподілу ресурсів на їхнє фінансування.

Результати досліджень було використано також при розробленні проектів нормативних документів: „Порядок визначення страхових тарифів для підприємств, установ та організацій на загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання”, „Методика розрахунку знижок і надбавок до страхових тарифів на загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання”, „Методичні рекомендації щодо здійснення органами Держнаглядохоронпраці України державного нагляду в сфері загальнообов'язкового державного соціального страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності”, „Концепція економічного управління охороною праці та регулювання промислової безпеки”, „Положення про віднесення підприємства до більш високого класу професійного ризику в разі систематичних порушень нормативно-правових актів з охорони праці”.

Особистий внесок здобувача полягає в формулюванні ідеї, мети, наукових положень і задач досліджень; розробленні методології та проведенні досліджень впливу на ризик травмування на виробництві очевидних і прихованих факторів і причин соціального, виробничого, технічного та організаційного характеру; розробленні схем і алгоритмів трансформування результатів досліджень в ефективні профілактичні заходи.

Внесок автора в роботи, виконані в співавторстві (за переліком автореферату [1-10, 12-14, 16-17, 24-29, 31-32, 34, 37-41, 45-51] полягав у формуванні напрямків досліджень, науковій постановці задач, розробленні методів і методик досліджень, участі в проведенні та узагальненні результатів досліджень, розробленні практичних рекомендацій за результатами досліджень.

Апробація результатів дисертації. Матеріали, наведені в дисертації, розглянуто на Міжнародній науково-практичній конференції „Проблемы геогидромеханики в горном деле и строительстве» (Київ, 1996); ІІ Всеукраїнській конференції з охорони праці „Охорона праці в Україні: стан, проблеми, перспективи” (Київ, 1997); на науково-методичному семінарі „Економічні аспекти в галузі охорони праці” (Київ, 2003); на Третьому Міжнародному конгресі „Безопасность и охрана труда - 2004” (Москва, 2004), на IX Міжнародній спеціалізованій виставці „Безпека та охорона праці - 2005” (м. Москва, 2005), на конференції „Формування умов праці та ефективність виробництва” (м. Варшава, 2005), на Міжнародній конференції „Роль менеджера в персональному аудиті підприємства” (Варшава, 2006), на спільних семінарах-нарадах з охорони праці та профілактичної роботи Мінпромполітики України, Фонду соціального страхування від нещасних випадків, галузевих профспілок, представників підприємств і науково-дослідних установ (м. Сєвєродонецьк, м. Одеса, 2006).

Публікації. Основні положення та наукові результати дисертаційної роботи опубліковані в 51 друкованій роботі, в тому числі в 25 статтях у наукових фахових виданнях України, в 6 методиках та методичних рекомендаціях, 4 брошурах, 1 підручнику для вузів та в 15 статтях у періодичних виданнях і збірниках.

Структура й обсяг дисертації. Дисертація складається зі вступу, шести розділів, висновку та списку використаної літератури з 242 джерела. Загальний обсяг дисертації - 322 сторінки, з них основний текст - 299 сторінок, рисунків - 17, таблиць - 42.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

Вступ. Обґрунтовано актуальність проблеми розробки методологічних основ урахування фактора ризику в профілактиці виробничого травматизму та створення на цій основі методів виявлення й оцінювання ризиків травмування на виробництві, обґрунтування ефективних заходів з їхнього попередження, сформульовано мету, ідею та задачі досліджень, визначено наукову новизну й практичну цінність роботи.

У першому розділі наведено результати аналізу наукових досліджень, вітчизняного досвіду та досвіду інших країн, нормативно-правових актів, що стосуються оцінювання небезпек виробництва для обслуговуючого персоналу та обґрунтування заходів і засобів з охорони праці, що мають застосовуватися для профілактики травматизму. Встановлено, що останнім часом у наукових дослідженнях, в практиці формування нормативної бази охорони праці та планування профілактики все ширше застосовується методологія ризику, яка призначена вирішувати завдання виявлення та об'єктивного оцінювання ризиків, у тому числі кількісними показниками, що має забезпечувати обґрунтований вибір та застосування практично здійсненних і економічно обґрунтованих заходів для мінімізації ризику травмування на виробництві.

Великий внесок у розвиток теорії та практики аналізу причин виробничого травматизму, безпеки праці та виробничого середовища, методів обґрунтування профілактичних заходів внесли вітчизняні вчені: Амоша О.І., Белов П.Г., Береснєвич П.В., Булгаков Ю.Ф., Гогіташвілі Г.Г., Голінько В.І., Гурін А.О.,Запорожець О.І., Клебанов Ф.С., Козлов В.І., Лапшин О.Є., Левченко О.Г., Лесенко Г.В., Лесенко Г.Г., Лисюк М.О., Лучко І.А., Ткачук К.Н., Швидкий М.І. та інші. Значний вклад у розвиток теорії ризику внесли зарубіжні та вітчизняні вчені Д.Б.Браун, Качинський А.Б., Корнійчук М.Т., Х. Кумамото, В.Маршалл, Е.Дж. Хенлі та інші.

Проте аналіз нормативної бази з охорони праці, методів і прийомів, які використовуються в практиці вибору та обґрунтування профілактичних заходів, показав, що вирішальне значення на сьогодні мають нормативні методи та методи суб'єктивних рішень. Аналітичні методи (аналіз статистики травматизму та його причин, математичне моделювання, економічні розрахунки) застосовуються епізодично, лише в окремих випадках. Тому на рівні підприємства спостерігається дефіцит інформації про причини травматизму, що призводить до обґрунтування профілактичних заходів практично “наосліп”, спираючись на інтуїцію та особистий досвід, а не на об'єктивні оцінки. Пояснюється такий стан відсутністю методичних основ профілактики виробничого травматизму загалом, відсутністю методів об'єктивного виявлення та оцінювання причин ризику травмування на виробництві, недосконалістю методів обґрунтування профілактичних заходів.

Відомі на сьогодні методи аналізу ризику травмування на виробництві базуються на застосуванні логіко-ймовірнісних схем у вигляді дерева подій або відмов, на використанні бальних, експертних чи інтуїтивних оцінок ризику. Головним недоліком наведених методів є дефіцит інформації, суб'єктивізм оцінок і висновків про ризики травмування, що збіднює результати аналізу та не дозволяє впевнено застосовувати їх для вибору й обґрунтування заходів з попередження або мінімізації ризику. Тобто на даний час гостро стоїть проблема методичного та інформаційного забезпечення процедури аналізу ризику травмування на виробництві. В той же час у нас накопичено і продовжують накопичуватися великі обсяги статистичної інформації про кількість травмованих на виробництві, явні та потенційні причини й фактори, що можуть призводити до нещасних випадків. Проте обробка та узагальнення цієї інформації виконується методами, малопридатними для отримання кількісних оцінок причин ризику травмування на підприємстві та використання таких оцінок для обґрунтування профілактичних заходів. Тому актуальним є підвищення інформативності наявних статистичних даних про причини травмування на виробництві, отримання кількісних оцінок різновидів ризику разом з причинами, що його викликають, придатних для визначення конкретних, адресних профілактичних заходів та забезпечення підприємств інформацією про найважливіші ризики.

На підставі викладеного, з використанням результатів аналізу відомих теоретичних узагальнень про природу виробничого травматизму, методів статистичного та ймовірнісного аналізу і наявної на даний час офіційної державної та відомчої статистичної інформації, що прямо чи опосередковано стосується ризику травмування на виробництві, було сформульовано мету та визначені задачі досліджень дисертаційної роботи.

У другому розділі наведено схеми та методи, використані в дисертації для дослідження причин ризику травмування на виробництві. При розробці їх прийнято такі вихідні умови:

1. Ризик травмування на виробництві - це частота або статистична ймовірність настання нещасного випадку з урахуванням його тяжкості. Для зручності сприйняття значень ризику в дисертації прийнято множити показники частоти (ймовірності) на 10 ⁵, що дозволяє інтерпретувати їх як кількість потерпілих на 100 000 працюючих (міжнародна практика).

2. Класична схема аналізу ризиків (рис. 1) передбачає виконання дій, результатом яких має бути обґрунтоване рішення щодо способу впливу на ризик.

Методи досліджень мають вписуватися в наведену на рис. 1 схему й повинні забезпечити: отримання інформації про причини травмування (явні та приховані), отримання кількісних оцінок ризику травмування за цими причинами, трансформування результатів досліджень у профілактичні заходи.

3. Інформаційною базою досліджень у дисертації є статистичні дані (офіційні державні, відомчі, дані окремих підприємств та акти розслідувань нещасних випадків). З урахуванням наявних на сьогодні статистичних даних визначено дві групи факторів, що можуть впливати на ризики травмування на виробництві. Перша група факторів - це фактори соціально-економічного характеру (СЕФ), які характеризуються показниками стану виробничих фондів, соціальної сфери, стану економіки, забезпечення ресурсами потреб охорони праці, діяльність наглядових органів тощо. Друга група факторів - це безпосередні причини та види подій, що призводили до нещасних випадків на виробництві. Причинно-наслідковий ланцюжок, що зумовлює виникнення травми, з урахуванням такої інформації в дисертації прийнято в вигляді:

соціально-економічні фактори причина нещасного випадку вид події, що призвів до травмування виробнича травма

4. Методи дослідження впливу показників зовнішніх щодо охорони праці соціально-економічних факторів (СЕФ) на ризики травмування повинні базуватися на статистичній інформації, яка має максимально узагальнений характер (виключає вплив динамічної складової та галузевої специфіки), а обсяги її достатні для статистичного аналізу. Таким вимогам відповідає статистична інформація, згрупована за регіональною ознакою. Загальний вигляд залежності ризику травмування від зовнішніх факторів має вигляд

R^t = f (СЕФ), (1)

де СЕФ - показники, що характеризують соціально-економічні фактори, які можуть впливати на ризики травмування.

5. Основним, а для малих і середніх підприємств єдиним, джерелом кількісної інформації про безпосередні технічні, організаційні та психофізіологічні причини нещасних випадків та види подій, що призводили до травмування на виробництві, є офіційні статистичні дані, в яких узагальнено інформацію з розслідування нещасних випадків на виробництві.

6. З урахуванням характеру статистичної інформації про безпосередні причини та види подій, що призводили до травмування на виробництві, сумарний ризик травмування зі смертельним наслідком R^см або сумарний ризик травмування без смертельного наслідку R^зг визначаються за формулами

R^t = Р_j (В_j^t) = P_i(П_i^t); (2)

Р_j (В_j^t ) = f [ P_i(П_i^t)], (3)

де R^t - сумарний ризик травмування, t - cм для травмування зі смертельним наслідком, t - зг - для травматизму без смертельних наслідків, Р_j(В_j^t) - імовірність (ризик) травмування внаслідок j-того виду травматичної події, j = 1, 2, 3, …, т (т= 15) - індекс виду події, P_i(П_i^t) - імовірність (ризик) травмування внаслідок і-тої причини травмування, і = 1, 2, 3, …, п (п= 16) - індекс причини травмування.

7. Профілактичні заходи призначені для повного або часткового попередження ризику травмування на виробництві. Тому ризик залежить від профілактики, є функцією профілактики

R ^t = f (ПР ^t), (4)

де П ^t - показники, що характеризують заходи й засоби профілактики виробничого травматизму.

8. Кожен профілактичний захід має бути орієнтований на попередження однієї або кількох взаємозв'язаних причин ризику. Виходячи з цього, залежність (4) набуває більш конкретного, адресного змісту в вигляді формули

P_i(П_i^t) = f (ПР_i^t), (5)

де ПР_i^t - показник, що характеризує і-тий профілактичний захід, спрямований на попередження і-тої причини травмування на виробництві.

Враховуючи задачі, поставлені в дисертації та наведені вихідні умови дослідження виконувалися за трьома основними схемами. Перша схема застосовувалася для досліджень впливу на ризики соціально-економічних факторів (СЕФ). Метою досліджень був пошук відповідей на питання: які фактори зовнішнього середовища впливають на ризик і якими є закономірності впливу цих факторів або їхніх комплексів на стан виробничого травматизму. Для виконання таких досліджень у дисертації використано близько двох сотень показників, що характеризують СЕФ та методи отримання матриць парної кореляції, компонентного, факторного та регресійного аналізу.

Схема досліджень СЕФ включала кореляційний аналіз, за результатами якого здійснювався відбір показників, що мають статистично значущі зв'язки з показниками ризику. З використанням масивів відібраних показників виконувався компонентний аналіз (у випадку труднощів при інтерпретації головних компонент застосовувався факторний аналіз або уточнювалася номенклатура вхідних показників). За результатами компонентного (факторного) аналізу отримані регресійні моделі, в яких залежними змінними є ризики травмування загалом чи ризики нещасних випадків за окремими причинами або видами подій, що призводили до травми (зі смертельним наслідком чи без нього), а незалежними - значення головних компонент або факторів.

У методі головних компонент m вхідних змінних X₁, X₂, X₃,…,X_m замінюються їх р лінійними комбінаціями (головними компонентами Y_k)

Y_k = a_1k X₁+ a_2k X₂+ a_3k X₃+…+ a_jk X_j+…+ a_mk X_m , (6)

де k = 1, 2, 3, ... р; j =1, 2, 3, ... m.

Кількість р нових змінних, що пояснюють основну частину дисперсії вхідних змінних (показників), як правило, є значно меншою ніж кількість m змінних X_j. Коефіцієнти a_jk рівняння (6) обчислюються за таких умов:

1) сума дисперсій змінних Y_k (k = 1, 2, 3, ... р) дорівнює сумі дисперсій вхідних показників X_j (j = 1, 2, 3, … m);

2) змінні Y_k упорядковують за мірою зменшення їх дисперсій;

3) всі Y_k взаємно незалежні (ортогональні).

Нові змінні Y_k (k = 1, 2, 3, ... р), що відповідають таким умовам, називаються головними компонентами. Алгоритми визначення головних компонент і розрахунку коефіцієнтів a_jk рівняння (6) базуються на обчисленнях власних чисел та власних векторів коваріаційних або кореляційних матриць вхідного набору показників.

Лінійна модель регресії на головних компонентах має вигляд

R = b₀ + b₁У₁ + b₂ У₂ + ... + b_к У_к +_к , (7)

де R - залежний показник чи характеристика процесу, явища, що підлягає дослідженню (у нашому випадку показник ризику), У_к - значення перших головних компонент для об'єктів досліджень, k = 1, 2, 3, ... р; b₀ ... b_к -коефіцієнти рівняння регресії; _к - нормально розподілена випадкова величина з нульовим середнім і дисперсією.

Для аналізу безпосередніх причинно-наслідкових зв'язків, що мають місце в процесі травмування, в дисертації використана друга схема досліджень. З використанням цієї схеми вирішувалися завдання підвищення інформативності наявної статистики про основні причини виробничого травматизму та види подій, що призводять до нещасного випадку. Основним джерелом такої інформації є акти розслідування нещасних випадків та результати їхнього узагальнення в формах обов'язкової щорічної статистичної звітності. В цих формах виділяються 16 основних причин нещасних випадків і 15 видів травматичних подій, які традиційно аналізуються окремо, незалежно одні від інших. Для підвищення інформативності досліджуються бінарні поєднання (групи) „причина травмування - вид травматичної події”, що багатократно збільшує кількість можливих варіантів (різновидів) причин травмування, прихованих у статистичних даних форми № 7-тнв, та дозволяє більш конкретно й цілеспрямовано визначати способи попередження виробничого травматизму.

Дослідження бінарних груп базується на причинно-наслідковому ланцюжку, показаному на рис. 2.

Размещено на http://www.allbest.ru/

Рис. 2. Схема виникнення нещасного випадку, що відображається статистичними даними

Специфіка статистичної інформації про причини та види подій, що призводять до нещасних випадків, полягає в виконанні умови:

R^t = Р (П_і^t) = Р (В_j^t). (8)

Тобто загальний ризик травмування R^t дорівнює сумі ризиків за причинами або сумі ризиків нещасного випадку за видами подій, що призводили до травмування.

Особливістю статистичної інформації є також те, що кожному нещасному випадку має відповідати лише одна причина і лише один вид травматичної події. Тоді ймовірність травмування за кожною з травматичних подій може залежати від причини так, як наведено в формулі:

Р (В_j^t) = f [Р ( П_i^t )]. (9)

Враховуючи схему причинно-наслідкових зв'язків, наведену на рис. 2 та ймовірнісну природу ризику, прийнято, що для визначення виду функції за формулою (9) доцільно використати умовну ймовірність. Оскільки статистична база про причини та види травматичних подій побудована так, що одночасно мають виконуватися умови (7) і (8), формула для розрахунку умовної ймовірності приймає вигляд:

Р_Пі (В_j^t) = . (10)

Формула (10) та значення ймовірностей (ризиків) травмування за причинами та видами подій, що призводили до травмування, дозволяють отримати матрицю ризиків розміром 1516. Кожен елемент такої матриці дорівнює ризику травмування внаслідок різновиду причини, що відповідає бінарній групі „причина -вид травматичної події”.

Третя схема та відповідні методи досліджень застосовуються в дисертації для встановлення основних закономірностей, що впливають на ефективність профілактики виробничого травматизму та для визначення алгоритмів і методів вибору й обґрунтування заходів з охорони праці, спрямованих на мінімізацію ризику. Для досліджень використано методи системного аналізу, адаптовані для виявлення загальносистемних законів та закономірностей, що стосуються безпеки праці та виробничого середовища, методи теорії ефективності профілактичної діяльності з урахуванням фактора ризику та результати виконаних у дисертації досліджень причин і факторів, що зумовлюють ризик травмування на виробництві.

У третьому розділі наведено результати досліджень впливу на ризик факторів зовнішнього, стосовно системи управління охороною праці, середовища (СЕФ). У зв'язку з тим, що кількість характеристик зовнішнього середовища, які потенційно можуть впливати на ризики велика (сотні показників), на першому етапі досліджень вирішувалося завдання вибору з цієї множини характеристик або комплексів показників, які мають статистичний зв'язок з ризиком. Для цього виконані дослідження зв'язку 200 показників, що характеризують СЕФ, за показниками ризику з використанням кореляційного аналізу. На другому етапі з масивами показників СЕФ, що мають статистично значущі зв'язки з ризиками травмування, виконано компонентний аналіз, що дозволило виділити 4 основні комплекси цих показників (4 головні компоненти - табл. 1). У цій таблиці - навантаження показника на головну компоненту (коефіцієнт парної кореляції між значеннями головної компоненти та значеннями показника), а наведені головні компоненти охоплюють 77 % сумарної дисперсії вхідного набору показників.

Використовуючи значення головних компонент для кожного регіону України як незалежні змінні, а сумарні значення показників ризику та показники ризику за причинами травмування на виробництві як залежні змінні, отримано комплекс лінійних регресійних моделей ризику травмування у вигляді

R_j = b_0j + b_1jУ₁ + b_2j У₂ + b_3j У₃ + b_4j У₄ , (11)

де R_j -показник ризику травмування зі смертельним наслідком, загалом або за окремою причиною чи різновидом ризику, У_к - значення перших головних компонент для об'єктів досліджень, k = 1, 2, 3, 4; b₀ ... b_kj - коефіцієнти рівнянь регресії.

Результати розрахунків коефіцієнтів регресії b0j,… bkj для ризиків травмування зі смертельним наслідком R^см та загалом R^зг дозволили отримати такі залежності

R^см = 8,5815 - 2,5231У₁ - 0,7312У₂ - 0,1864У₃ + 1,0310У₄ ; (12)

R^зг = 1,7439 - 1,0992У₁ - 0,8742У₂ - 0,1547У₃ + 0,2294У₄ . (13)

Аналіз рівнянь (12) і (13) показує, що для ризику травмування загалом і для ризику смертельного травматизму збільшення значень перших трьох головних компонент зумовлює зниження ризиків. Тобто, при зростанні значень головних компонент, що визначаються показниками соціально-економічного розвитку регіонів, навантаженням державного інспектора з нагляду за охороною праці, зайнятістю населення регіону, ризик травмування має тенденцію до зниження. Для першої головної компоненти це зниження найбільше (для ризику травмування зі смертельним наслідком на 1 % зростання значення компоненти можна очікувати зниження ризику на 2,5 %). Значно нижчі темпи зменшення ризику характерні для змін другої та третьої головних компонент. ризик травмування виробництво попередження

Четверта головна компонента має прямий зв'язок із ризиком. Тобто, при збільшенні кількості потенційно-небезпечних робочих місць і робіт на 1 % слід очікувати пропорційного збільшення ризику травмування зі смертельним наслідком (теж на один відсоток). Для ризику травмування загалом - це збільшення складе 0,22 %.

Аналіз регресійних моделей зв'язку ризиків травмування за окремими причинами нещасних випадків від наведених головних компонент показав, що найбільший вплив зовнішні фактори чинять на ризики травмування з таких причин: недосконалість технологічних процесів (П₂), незадовільний технічний стан виробничих фондів (П₃), порушення технологічного процесу (П₉), порушення при експлуатації виробничих фондів (П₁₀), порушення правил дорожнього руху (П₁₁), порушення трудової й виробничої дисципліни (П₁₂), інші організаційні причини (П₁₃). Тому при визначенні завдань профілактики виробничого травматизму доцільно ураховувати тенденції можливих змін зовнішніх факторів і вплив таких змін на ризики травмування загалом та за окремими причинами, що сприятиме підвищенню ефективності профілактики виробничого травматизму.

Таблиця 1 - Результати компонентного аналізу основних показників, що характеризують зовнішнє середовище (СЕФ)

Головна компонента	Показники
Перша головна компонента У1 - інтегральна макроекономічна характеристика виробництва	Валова додана вартість на одного зайнятого, ЕС1 ( = -0,92)
	Інвестиції в основний капітал на одного зайнятого, ЕС2 (= -0,68)
	Експорт товарів у розрахунку на одного зайнятого, ЕС4 ( = -0,91)
	Середньомісячна номінальна заробітна плата ( = -0,93)
	Витрати на заходи з охорони праці на одного працівника ( = -0,96)
	Кількість призупинених робіт на одне обстежене підприємство ( = -0,75)
Друга головна компонента У2 - навантаження на інспектора	Середня кількість працівників на одного інспектора ( = 0,81)
	Кількість підприємств на одного інспектора ( = 0,69)
	Іноземні інвестиції у розрахунку на одного зайнятого, ЕС2 (= -0,68)
Третя головна компонента У3 - зайнятість населення регіону	Рівень зайнятості, % до кількості всього населення у віці 15...70 років ( = -0,67)
	Кількість порушень на одного працівника ( = -0,58)
Четверта головна компонента У4 -кількість на підприємстві потенційно-небезпечних робочих місць і робіт	Кількість потенційно-небезпечних робочих місць і робіт у розрахунку на одне підконтрольне підприємство ( = -0,70)
	Продаж алкогольних напоїв на одну особу ( = -0,53)

- коефіцієнт кореляції між показником і значенням головної компоненти.

До другої групи статистичних показників, що потенційно можуть впливати на ризики виробничого травматизму відносяться показники, що характеризують профілактичну діяльність. З 40 показників, інформація про які міститься в офіційних джерелах, у дисертації шляхом поетапного відсіювання малоінформативних та приведення до узагальненого вигляду, відібрано 15 основних характеристик профілактичної діяльності. Компонентний аналіз їх дозволив виділити чотири головні компоненти, які пояснюють 76,4 % сумарної дисперсії масиву цих показників. Результати аналізу наведено в табл. 2.

Таблиця 2 - Результати компонентного аналізу статистичних показників, що характеризують профілактичну діяльність

Головна компонента	Показники
Перша головна компонента ( = 0,334) - наявність небезпечних видів робіт та професій, які вимагають перевірки знань з охорони праці та захисту персоналу спеціальними засобами	Доля працівників, що мають проходити щорічну перевірку знань з охорони праці в їхній загальній кількості, Х7 % ( = - 0.823)
	Доля працівників у їхній загальній кількості, яким мають видаватися ЗІЗ згідно з нормами Х9, % (= - 0.565)
	Доля працівників у їхній загальній кількості, яким мають видаватися захисні щитки Х11, % (= - 0.815)
	Доля працівників у їхній загальній кількості, яким мають видаватися запобіжні пояси Х12 , % (= - 0.789)
	Доля працівників у їхній загальній кількості, яким мають видаватися захисні каски Х13, % (= - 0.882)
	Доля працівників у їхній загальній кількості, яким мають видаватися протигази Х14, % (= - 0.686)
	Доля працівників у їхній загальній кількості, яким мають видаватися діелектричні рукавиці Х15, % (= - 0.950)
Друга головна компонента ( = 0,240) - рівень забезпеченості охорони праці фінансовими, організаційними та захисними ресурсами(за рахунок підприємства)	Доля витрат на заходи з охорони праці в валовій доданій вартості Х1, % (= - 0.812)
	Витрати на заходи всього на одного працівника Х2 (= - 0.847)
	Доля працівників служб охорони праці в їхній загальній кількості Х6, % (= 0.700)
	Фактична забезпеченість засобами індивідуального захисту, % до норми Х10 (= - 0.781)
Третя головна компонента ( = 0,111) - стан фінансування охорони праці з місцевих бюджетів та виконання нормативів навчання й перевірки знань	Витрати на заходи з охорони праці з місцевого бюджету, на одного працівника Х4 (= 0,557)
	Виконання плану навчання та перевірки знань з питань охорони праці Х8 , % (= - 0.619)
Четверта головна компонента ( = 0,080) - стан централізованого фінансування потреб охорони праці	Витрати на заходи з охорони праці з державного бюджету, на одного працівника Х3 (= 0,659)
	Витрати на заходи з охорони праці Фонду соціального страхування від нещасних випадків на одного працівника Х5 (= 0,576)

На масивах головних компонент Y1 … Y4, що характеризують профілактичну діяльність (незалежні змінні, табл. 1) та показників ризику травмування зі смертельним наслідком і без такого наслідку (залежні змінні) для регіонів України виконано регресійний аналіз. Аналіз отриманих рівнянь (14) і (15) показує, що зі зростанням перших трьох компонент слід очікувати зниження ризику. Причому найбільше впливає на ризик друга головна компонента. Зі збільшенням цієї компоненти на 1 % можна очікувати зниження ризику на 1...2 %.

R^см = -5,9368 - 1,2558Y₁ - 2,1210Y₂ - 0,4007Y₃ + 0,7207Y₄, (14)

...