Інструктажі з безпеки життєдіяльності

Размещено на http://www.allbest.ru/

МАНЕВИЦЬКИЙ ПРОФЕСІЙНИЙ ЛІЦЕЙ

(№ 2 10.2012)

Безпека життєдіяльності

Інструктажі з безпеки життєдіяльності проводяться з вихованцями, учнями, студентами, курсантами, слухачами, аспірантами. Інструктажі містять питання охорони здоров'я, пожежної, радіаційної безпеки, безпеки дорожнього руху, реагування на надзвичайні ситуації, безпеки побуту тощо

2012 р.



Рекомендації щодо проведення "Тижня знань безпеки життєдіяльності"

Загальна мета «Тижня безпеки життєдіяльності» складається з:

освітньої - формувати в учнів свідоме ставлення до свого життя та здоров'я; популя-ризувати основні правила безпечної життєдіяльності серед молоді;

розвиваючої - розвивати в учнів життєві навички, що мають ключове значення для безе-ки повсякденного життя;

виховної - педагогічними методами впливати на реальну поведінку учнів шляхом розвитку у них життєвих навичок необхідних для безпеки їхнього повсякденного життя; виховувати в учнів гуманне ставлення до людини, що потрапила в біду, викликати до неї співчуття, бажання допомогти; пропагувати професію рятувальника;

мотиваційної - створювати позитивну мотивацію у школярів до вивчення правил безпечної поведінки в різних небезпечних ситуаціях;

практичної - підвищити рівень практичної підготовки учнів до дій у разі виникнення надзвичайних ситуацій, закріпити отримані знання на практиці; відпрацювати стереотипи поведінки школярів в умовах загрози та виникнення НС.

Запорукою успішного проведення «Тижня знань безпеки життєдіяльності» є ефективна організація навчально-виховного процесу, який дасть можливість учням оволодіти основними знаннями, уміннями та навичками безпеки повсякденного життя, а також сформувати у школярів правила безпечної поведінки та необхідність дотримання їх в різних нестандартних ситуаціях.

Проведення тижня може включати такі етапи:

визначення тематики заходів тижня: слід враховувати сезонні ризики: наприклад, наприкінці першого семестру варто більше уваги звертати на правила поведінки на льоду, під час ожеледиці, в умовах низьких температур, під час проведення новорічних та Різдвяних свят тощо. Наприкінці другого семестру слід наголошувати на правилах поведінки під час відпочинку біля водоймищ, при зустрічі з дикими та свійськими тваринами, під час грози, подорожі до лісу тощо;

продумане планування: підбір навчально-дидактичного матеріалу та визначення форм проведення заходів тижня повинні відповідати віковим групам та індивідуальним особливостям учнів: 8-9 класів, 10-11 класів;

чітка та результативна організація навчально-виховного процесу;

використання сучасних педагогічних методик: інтерактивних, проектних, тренінгових тощо, які дадуть змогу задіяти не тільки свідомість дитини, а і її почуття, емоції, вольові якості, тобто залучатимуть до процесу навчання «цілісну людину»;

використання міжпредметних зв'язків: оскільки безпека життєдіяльності - предмет інтегрований, тому при проведенні заходів слід опиратися на знання учнів з природознавства, біології, географії, хімії, фізики, основ здоров'я тощо;

моделювання стереотипів поведінки школярів в умовах загрози та виникнення надзвичайних ситуацій, засвоєння основних правил поведінки, які гарантують безпеку повсякденного життя дитини;

підведення підсумків тижня.

Безумовно, успішне втілення завдань, які поставлені перед освітніми закладами щодо навчання та виховання дітей, ознайомлення їх з правилами безпеки, можливе тільки при творчому поєднанні класних і позакласних заходів та гурткової роботи.

Особливу увагу необхідно приділити засвоєнню практичних дій учнів, їх вмілому поводженню в різних життєвих ситуаціях.

Під час проведення «Тижня знань безпеки життєдіяльності» можна виокремити такі компоненти: теоретичний, практичний, ігровий.

Теоретичний компонент може бути різноманітним. Його основне завдання - розширити та поглибити знання школярів про основи безпеки життєдіяльності, різного роду надзвичайні ситуації та правила поведінки під час їх виникнення, безпеку у повсякденному житті, ведення здорового способу життя тощо. Теоретичні знання школярі можуть отримати в ході проведення конференцій, диспутів, дискусій, дебатів, круглих столів на які бажано запрошувати фахівців з відповідних галузей.

Практичний компонент передбачає виконання учнями практичних дій: моделювання стереотипів поведінки учнів в умовах загрози та виникнення різного роду надзвичайних ситуацій.Проведення спортивних естафет тощо;

Ігровий компонент знайшов своє застосування в конкурсах, вікторинах, турнірах, рольових іграх, театралізованих виставах - найбільш видовищних масових заходах «Тижня знань безпеки життєдіяльності». Основна перевага вищезгаданих заходів в тому, що участь в них можуть брати всі без виключення учні.

Матеріали щодо проведення з учнями Тижня знань безпеки життєдіяльності

І. Небезпека вдома й на вулиці.

1. При експлуатації побутових газо- та електроприладів.

Побутові газові прилади.

1. Відповідальність за безпечне користування побутовими газовими приладами і апаратами в будинках, квартирах і за утримання їх в належному стані несуть особи, що використовують газ.

2. Особи, що користуються побутовими газовими приладами і апаратами, зобов'язані:

2.1. Пройти інструктаж в технічному кабінеті на підприємствах газового господарства або самостійно ознайомитися з інструкцією з експлуатації встановлених в квартирі газових приладів, апаратів.

2.2. Забезпечити збереження і утримання в чистоті газового обладнання.

2.3. Стежити за нормальною роботою газового обладнання, димарів і вентиляції, перевіряти тягу до включення і під час роботи газових приладів з відведенням продуктів згорання газу в димар. Перед користуванням газифікованою піччю перевіряти, чи відкритий повністю шибер. Періодично очищати від сміття, битої цеглини "кишеню" димаря.

3. Загальні відомості про природний газ та його властивості.

Природний газ (метан) добувають з надр землі і транспортують споживачам по трубопроводах. Зріджений газ (пропан, бутан) дістають, як правило, на нафтопереробки; заводах, звідки по трубопроводах чи у цистернах він подається на газонаповнювальн станції. До споживачів, у тому числі й до населення, зріджений газ надходить у балонах чи по трубопроводах з групових резервуарних установок.

Зріджені гази в резервуарах і балонах перебувають у рідкому стані під тиском власне пари. При підвищенні температури вони переходять в газоподібний стан.

Природний газ майже вдвічі легший за повітря і під час витоку з приладів газопроводів скупчується у верхніх зонах приміщення.

Зріджені гази в паровій фазі, навпаки, важчі за повітря в 2,0 -- 2,7 рази і під чаї витоку з балона, газопроводу чи ємності вони опускаються в нижню зону приміщень скупчуючись на підлозі, у низинних місцях (підвалах, колодязях).

Природний і зріджений гази не мають кольору і запаху. Щоб газам надати запаху, їх одорують, тобто додають домішки (етилмеркантан), внаслідок чого з'являється запах гнилої капусти.

Для нормального горіння газів необхідна певна кількість повітря. Так, для спалювання 1 м3 природного газу потрібно біля 10 м3 повітря, такого ж об'єму зрідженого газу -- 28 -- 30м3. Отже, в приміщення, де ввімкнуті газові прилади, мусить постійно надходить свіже повітря. Якщо цієї вимоги не дотримувати, газ повністю не згорає, виділяючи окси, вуглецю (II) СО -- чадний газ, який викликає отруєння.

Гази, що містяться у трубопроводах і резервуарах, а також при неправильному спалюванні в газоспоживальних приладах, небезпечні. Витік газів внаслідок порушення герметичності трубопроводів, посудин, арматури чи при утворенні в замкнутому об'єм повної концентрації газоповітряної суміші може спричинити вибух, пожежу: вибухонебезпечна концентрація природного газу в повітрі 5 -- 15% за об'ємом, для зрідженого -- 2 -- 9%.

При такій концентрації газу в приміщенні достатньо відкритого вогню, іскри, щоб виник вибух. При більших концентраціях (до 60%) відбуватиметься нормальне горіння

4. Основні вимоги безпечної експлуатації побутових газових приладів.

Газифікацію житлових будинків здійснюють працівники спеціалізованих організацій відповідно до проектів газифікації, які ґрунтуються на вимогах існуючих норм і правил.

Отже, категорично забороняється самовільно встановлювати, переставляти, ремонтувати і замінювати газові прилади.

Під час експлуатації газового устаткування не дозволяється підігрівати балони зі зрідженим газом, встановлювати їх поблизу опалювальних приладів, виявляти витікання газу за допомогою запаленого сірника, користуватися несправними газовими приладами чи використовувати їх не за призначенням.

Не можна залишати без нагляду працюючі газові прилади, бо на випадок затухання одного з пальників, приміщення загазовується і виникає вибух. Необхідно стежити, щоб рідина, що кипить, не залила вогонь пальника, протяг чи подув вітру не загасили полум'я. Категорично забороняється сушити білизну чи волосся над плитою із запаленим пальником.

У процесі роботи газових водонагрівачів (колонок), ємнісних водонагрівачів, опалювальних котлів та печей виділяється значна кількість продуктів згоряння, які повинні обов'язково відводитися у відокремлені димові канали.

Особлива небезпека створюється, якщо в димоходах відсутня тяга. Це призводить до неповного згоряння газу й виділення чадного газу (СО).

Отже, перед тим як запалити пальник, необхідно перевірити наявність тяги. Для цього запалений сірник чи смужку паперу підносять до перервника тяги в газовій колонці. Якщо полум'я сірника чи смужки паперу втягується всередину, -- це свідчить про наявність тяги; якщо залишається, нерухомим - тяга відсутня; відхиляється від газового приладу в приміщення -- тяга зворотна.

При відсутності тяги чи зворотній тязі, а також під час сильних вітрів та атмосферних опадів користуватися газовими апаратами з відводом продуктів згоряння в димоходи категорично забороняється.

Важливою умовою безпеки при користуванні газовими приладами є також контроль за тим, чи повністю згоряє газ. При повному згорянні полум'я має голубувато-фіолетовий колір, при неповному -- жовтувато-солом'яний. Неповне згоряння газу призводить до інтенсивного виділення в приміщення чадного газу, якщі згубно діє на організм людини.

Повне згоряння газу забезпечується:

ѕ при правильному регулюванні газозапалювальних пристроїв, яке виконується працівниками газового господарства;

ѕ при постійному надходженні чистого повітря; при справності димоходів та вентиляційних каналів; при наявності достатньої тяги;

ѕ при утриманні газових приладів у справному стані та чистоті; при використанні камфорок з високими ребрами, коли на газову плитку ставиться посуд із широким дном.

5. Вплив природного та зрідженого газів і продуктів їх згоряння на організм людини.

Природний та зріджений гази на організм людини токсично не діють, бо вони погано розчиняються у крові, але, змішуючись із повітрям, значно зменшують вміст кисню в ньому. Людина, перебуваючи в такому приміщенні, відчуватиме кисневе голодування, а при значних концентраціях газу в повітрі може померти від задухи. Крім того, кисневе голодування може настати під час роботи газових приладів, якщо не надходить необхідна кількість повітря.

При неповному згорянні газів, тобто коли не вистачає кисню, виділяється оксид вуглецю -- СО (чадний газ), який не має ні кольору, ні запаху, але характеризується високою токсичністю.

Після кількох вдихів повітря, що містить всього 1% (за об'ємом) СО, людина втрачає свідомість і через 1-2 хвилини наступає смерть.

6. Після закінчення користування газом закрити крани на газових приладах і перед ними, а при розміщенні балонів усередині кухонь додатково закрити вентилі у балонів.

7. При несправності газового обладнання викликати працівників підприємства газового господарства.

8. Закрити негайно крани пальників газових приладів при раптовому припиненні подачі газу і повідомити аварійній службі підприємства газового господарства.

9. При появі в приміщенні запаху газу необхідно:

- повідомити про це дорослих членів сім'ї;

- закрити крани перед газовими приладами та на приладах; при газовому (балонному) устаткуванні -- вентиль на балоні та крани на плиті;

- відкрити вікно і двері, створивши протяг для провітрювання приміщення;

- не допускати в приміщення відкритого вогню, не палити, не вмикати і не вимикати електроприлади та освітлення, щоб запобігти утворенню іскор;

- повідомити про витікання газу в аварійно-диспетчерську службу газового господарства по телефону 04 і залишити приміщення. Якщо запах газу з'явиться на вулиці, у під'їзді, на подвір'ї та інших місцях, необхідно повідомити про це дорослих та аварійно-диспетчерську службу газового господарства по телефону 104 і обов'язково виконати вказівку диспетчера.

10. Перед входом в підвали і льохи, до включення світла або запалення вогню, переконатися у відсутності запаху газу.

11. При виявленні запаху газу в підвалі, під'їзді, у дворі, на вулиці необхідно:

- повідомити в аварійну газову службу по телефону - 104;

- вжити заходів по видаленню людей із загазованого середовища, запобіганню включенню і виключенню електроосвітлення, появи відкритого вогню і іскри;

- до прибуття аварійної бригади організувати провітрювання приміщення.

12. Вибух газу та пожежа в приміщенні:

- негайно перекрийте вентилі на газовому приладі і крани подачі газу перед ними;

- повідомте аварійну службу газу;

- організуйте гасіння пожежі, при необхідності повідомте пожежно-рятувальну службу за телефоном - 101;

- надайте першу медичну допомогу потерпілим, при необхідності, викличте швидку медичну допомогу за телефоном - 103;

- не дозволяйте входити стороннім у приміщення, де стався вибух;

- до приїзду спеціалістів залишіть все на своїх місцях, зберігайте обстановку на місці вибуху (пожежі).

Побутові електроприлади.



Перш ніж підключити новий електроприлад до мережі, уважно вивчіть інструкцію, що додається до нього. Використовувати без заземлення виріб, який його потребує, небезпечно.

Не вмикайте одночасно кілька енергоємних приладів: можуть перегрітися розетки або спрацювати запобіжники. Якщо це сталося, негайно відключіть від мережі частину приладів.

Якщо у корпусі електроприладу при вмиканні виникає іскріння, користуватися ним заборонено.

Не торкайтеся водопровідних кранів та каналізаційних пристроїв, а також будь-яких металевих предметів, якщо в руках ви тримаєте прилад, підключений до електромережі.

Не допускайте потрапляння вологи в електроприлади, не торкайтеся вологими руками увімкнених електроприладів, а також розеток, цоколів лампочок і т.ін.

Не розміщуйте електричні обігрівачі поблизу легкозаймистих матеріалів.

Не можна зв'язувати, ховати під килим, прибивати до стіни чи підлоги подовжувачі та з'єднувальні проводи.

Не залишайте без нагляду увімкнені електроприлади, особливо праску, електроплитку, обігрівач.

При займанні проводу не заливайте його водою та не обривайте руками. Слід викрутити пробки, відключити струм, загасити пожежу землею, піском чи брезентом.

Штепсельні розетки краще не встановлювати у вологих приміщеннях.

Оберігайте кабелі та електричні дроти від перегинання та перетирання; заборонено фарбувати та білити електропроводку. Не можна висмикувати штепсельну вилку з розетки за провід.

У ванній кімнаті всі електроприлади слід підключати до мережі лише із використанням розетки та вилки із захисним контактом та розміщувати їх на відстані не менш ніж 60 см від ванни чи душу.

Не можна торкатися руками оголених кінців електропроводу.

Якщо при відключенні від мережі всіх електроприладів та освітлення лічильник продовжує фіксувати витрату електроенергії, це означає, що в мережі порушена ізоляція. Слід терміново звернутися до фахівця-електрика.

Не можна витирати пил із працюючих електроприладів вологою тканиною.

Під час заміни несправних ламп у світильниках забороно використовувати лампи більшої потужності, ніж та, на яку вони розраховані. Перегрівання може спричинити пожежу.

Не намагайтеся виконувати складні ремонтні та монтажні роботи, пов'язані із втручанням у роботу електроприладів та електропроводки, самостійно! Це мають робити фахівці-електрики. Пам'ятайте: порушення правил техніки безпеки при роботі з побутовими електроприладами та електроустановками загрожує вашому здоров'ю та життю.

З метою безпеки потрібно також дотримуватись правил користування побутовими електроприладами:

- забороняється користуватись несправними побутовими електроприладами;

- не допускається користуватися побутовими електроприладами з порушенням правил користування, зазначених в інструкціях;

- не можна вмикати в електромережу велику кількість побутових електроприладів, тому що це призводить до перевантаження домашньої мережі і її відключення від зовнішньої мережі;

- забороняється торкатися голою рукою ламп, проводів, вимикачів, споживачів електроенергії при знаходженні у воді (наприклад, у ванні) або дотикатися їх мокрою рукою, стоячи босому на вологій підлозі; якщо в руці знаходиться електрична лампа, праска або інший електричний прилад, ввімкнений в електричну мережу, не дозволяється одночасно торкатися елементів (труб, кранів) водопроводу, каналізації і центрального опалення; не можна залишати без догляду ввімкнені в електричну мережу праску, сушарку, електроплитку, електрокамін та інші нагрівальні електроприлади.

Більше половини електротравм населення трапляється через дотик чи наближення до обірваних чи провислих дротів повітряних ліній електропередач.

Для запобігання ураженню, електричним струмом слід виконати ряд порад:

- ніколи не використовуйте електричні прилади поблизу води;

- оголені електричні шнури слід викинути або відремонтувати;

- якщо вдома є маленькі діти, переконайтеся, що ви надійно від них закрили електро-розетки;

- не можна не тільки торкатися, але й наближатися до обірваних дротів на відстань ближче ніж 8 метрів;

- до електротравми може призвести навіть наближення на небезпечну відстань до дротів повітряних ліній при виконанні будівельних, сільськогосподарських робіт (складання соломи, сіна, дров);

- смертельно небезпечно проникати в електричні розподільчі пристрої, трансформаторні підстанції, електросилові щити та збірки (на всіх таких електричних пристроях нанесено спеціальні попереджувальні знаки електронебезпеки, і вони постійно під напругою);

- небезпечно проводити будь-які розкопки ґрунту механізмами та ручним способом у межах міст, бо пошкодження, підземної кабельної лінії також може привести до електротравми (до такого електротравматизму призводять способи крадіжок дротів повітряних ліній чи обладнання підстанцій).

У випадку виявлення провислих чи обірваних дротів треба негайно організувати охорону місця пошкодження, обгородити небезпечну зону, попередити присутніх про небезпеку наближення до місця пошкодження та негайно повідомити диспетчера районної (міської) електромережі або чергового райдержадміністрації, міськвиконкому.

2. На транспорті, автошляхах та залізниці.

На транспорті

Ми з вами кожен день користуємось громадським транспортом: автобусом, маршрутним таксі, тролейбусом чи трамваєм. І мало хто замислювався над тим, що скупчення людей у замкнутому просторі, який пересувається з великою швидкістю, означає ситуацію підвищеного ризику. Досвід користування громадським транспортом допоміг створити звід правил, які допомагають людині співіснувати з машинами.

ОБОВ'ЯЗКИ І ПРАВА ПАСАЖИРІВ

(витяг із „Правил дорожнього руху України”)

5.1. Посадку (висадку) дозволяється здійснювати пасажирам після зупинки транспортного засобу лише з посадкового майданчика, а в разі відсутності такого майданчика - з тротуару чи узбіччя, а якщо це неможливо, то з крайньої смуги проїзної частини (але не з боку суміжної смуги для руху), за умови, що це буде безпечно та не створить перешкод іншим учасникам руху.

5.2. Пасажири, користуючись транспортним засобом, повинні:

а) сидіти або стояти (якщо це передбачено конструкцією транспортного засобу) в призначених для цього місцях, тримаючись за поручень або інше пристосування;

б) під час пересування на транспортному засобі, обладнаному ременями безпеки, бути пристебнутими, а на мотоциклі - в застебнутому мотошоломі.

5.3. Пасажирам забороняється:

а) під час руху відвертати увагу водія від керування транспортним засобом та заважати йому в цьому;

б) відчиняти двері транспортного засобу, не переконавшись, що він зупинився біля тротуару, посадкового майданчика, краю проїзної частини чи на узбіччі;

в) перешкоджати зачиненню дверей та використовувати для їзди підніжки і виступи транспортних засобів;

г) під час руху стояти в кузові вантажного автомобіля, сидіти на бортах або в не обладнаному для сидіння місці.

5.4. У разі дорожньо-транспортної пригоди пасажир причетного до пригоди транспортного засобу повинен подати можливу допомогу потерпілим, повідомити про пригоду орган чи підрозділ міліції і перебувати на місці до прибуття працівників міліції.

5.5. Пасажир під час користування транспортним засобом має право на:

а) безпечне перевезення себе і багажу;

б) відшкодування завданих збитків;

в) отримання своєчасної і точної інформації про умови і порядок руху.

Мабуть не треба й пояснювати, що скупчення людей, яке рухається на великій швидкості у замкнутому просторі громадського транспорту завжди означає ситуацію підвищеного ризику. Це не означає, звичайно, що треба боятися поїздок автобусом або тролейбусом, але досвід виробив правила, які допомагають людині безболісно співіснувати із громадським транспортом.

У повсякденному житті слід дотримуватися таких правил:

- уникайте в темний час доби безлюдних зупинок. Чекаючи автобус або трамвай, варто стояти на добре освітленому місці поряд з іншими людьми.

- на зупинках не повертайтеся спиною до транспорту, що рухається; а коли машина наближається до зупинки, не намагайтеся стати в першому ряду нетерплячого натовпу - вас можуть виштовхнути під колеса;

- автобус і тролейбус обходьте позаду, трамвай - попереду, будь-який транспорт може закрити собою інший, який рухається позаду ще з більшою швидкістю;

- якщо рейсовий автобус ходить із великими проміжками, запам'ятайте розклад, щоб не стояти на зупинці занадто довго;

- не спіть, коли транспорт рухається: небезпечно не стільки прогавити потрібну зупинку, скільки травмуватися при різкому гальмуванні або маневруванні;

- не притуляйтеся до дверей, уникайте їздити на сходинах і в проході. Якщо є можливість, користуйтеся проїзними квитками, це позбавить вас додаткового пересування салоном і не відволікатиме вашу увагу;

- не забувайте про кримінальну безпеку;

- не задивляйтеся у вікно, якщо на підлозі стоїть ваша сумка, тримайте її при собі;

- тримайте свої речі на виду. Не задивляйтеся у вікно, якщо на підлозі стоїть ваша торба або валіза. Найкраще тримати речі на колінах, або притуливши до стінки, якщо ви стоїте. Пам'ятайте, що в громадському транспорті часто діють кишенькові злодії, а їх улюблені місця - у проході та біля дверей;

- намагайтеся не сідати в порожні автобуси, тролейбуси, трамваї. А якщо ви єдиний пасажир і їдете пізно, то сідайте ближче до водія, не біля вікна, а біля проходу, тоді до вас незручно буде підсісти. Жінкам рекомендується сідати поруч з іншими жінками. Якщо у вагоні з'явився агресивний або розв'язний пасажир, відверніться від нього і не зустрічайтеся з ним поглядом. Якщо незважаючи на це підозрілий незнайомець хоче сісти поруч, пропустіть його до вікна або пересядьте;

- посадку та висадку з легкового автомобіля слід здійснювати не на проїжджій частині, а у спеціально відведених місцях або біля бордюру i лише після повної зупинки транспорту, головне - не з боку руху транспорту;

- якщо проїзні документи перевіряє контролер, а у вас їх із собою немає, не соромтеся і самі перевірити документи контролера. Служба контролю підтверджує, що щодня десятки молодих людей поповнюють свій бюджет під виглядом ревізорів;

- якщо ви маєте із собою засоби індивідуальнго захисту - газовий балончик, електро-шокер, травматичну зброю, то необхідно тримати їх у місці зручному для негайного застосування, але виключаючому їх крадіжку чи втрату;

- під час користування громадським транспортом намагайтесь якомога менше розмов-ляти по мобільному телефону: це відволікає увагу, заважає контролювати оточуючу ситуацію, дає шанс злодіям вас обікрасти;

- під час руху автомобіля не можна вiдволiкати водія, чіпати ручки дверей, гратися гострими предметами, висовувати руки i голову у вікна автомобіля, обов'язково потрібно користуватися ременями безпеки.

У громадському транспорті не виключені випадки пожеж.

По-перше, якщо в салоні виникла пожежа, негайно повідомте про це водія, не забувайте, що його увага звернена, головним чином, на дорогу та пасажирів; попросіть зупинитися і відчинити двері або натисніть кнопку аварійного відкриття дверей. Постарайтеся застосувати для гасіння вогнища вогнегасник у салоні або інші підручні засоби.

По-друге, при блокуванні дверей для евакуації застосовуйте аварійні люки вгорі та виходи через бокове скло. При евакуації будьте обережні, бо металеві частини трамваїв і тролейбусів можуть виявитися під напругою через порушення захисної ізоляції. Ввідчиніть двері кнопкою аварійного відкриття дверей. Якщо це не вдасться, а салон наповнюється димом, розбийте бокові вікна (тримаючись за поруччя, вдарте обома ногами у куток скла вікна) або відчиніть їх як аварійні виходи згідно інструкції (наприклад, за допомогою спеціально вмонтованого шнура).

При горінні резини та пластику виділяються отруйні гази, тому салон залишайте швидко, закривши ніс та рот мокрою хустиною або рукавом.

По-третє, при можливості, самі гасіть полум'я за допомогою вогнегасника, якщо він є в салоні, або накривши верхнім одягом осередок загоряння.

Як і при будь-якій пожежі, у громадському транспорті треба всіма засобами боротися з панікою, рятувати в першу чергу дітей і тих, хто не може сам про себе подбати. Не юрбиться біля дверей, якщо там утворилася давка, краще вибийте вікно. Захистіть рот і ніс хусткою, шарфом, рукавом, полою куртки від диму: перша небезпека при такій пожежі - отруйні гази від пластика; інколи достатньо декілька вдихів, щоб знепритомніти.

Вибравшись із вагона, що горить, відразу ж починайте допомагати іншим. При цьому будьте обережні з металевими частинами в трамваї і тролейбусі вони можуть виявитися під напругою через обгорілу ізоляцію.

Під час поїздок у таксі

Не слід занадто багато розповідати про себе водію, особливо про добробут і розпорядок дня. Якщо ви садите в машину родича чи знайомого, поговоріть із водієм, подивіться на номер машини (так, щоб це бачив водій), а приятелю скажіть: „Приїдеш - подзвони!" Жінкам рекомендується в темний час доби, приїхавши до під'їзду, попросити водія трохи почекати поки ви не ввійдете в будинок. Уникайте сідати в машини, де вже є пасажир.

Під час поїздок в електропоїзді

У вечірній час сідайте в перший вагон або в такий - як це буває на деяких маршрутах де традиційно збираються постійні пасажири наприклад, у третій або передостанній. Якщо ви побоюєтеся хуліганів то сідайте ближче до пульта виклику міліції або у крайньому випадку до стоп-крана (він знаходиться в тамбурі). Проте стояти в тамбурі, у проходах і курити не рекомендується. Якщо у вагоні, куди ви уже ввійшли, виявиться п'яна компанія, що там розташувалася, спокійно проходьте далі, в інший вагон за рухом електропоїзда.

Не відповідайте на репліки, не зустрічайтеся очима з розв'язними пасажирами. Будьте готові до опору, але не показуйте переляку або роздратування, будьте зовнішньо байдужі.

Якщо на зупинці разом із вами вийшла особа або група осіб, що погрожують вам, відразу зверніться до касира, чергового по станції або міліціонера. Попросіть зв'язатися з міліцією, скажіть про прикмети тих, хто погрожував, не ідіть зі станції, поки не переконаєтеся, що вам ніщо не загрожує. Якщо є можливість - зателефонуйте (або попросіть це зробити робітника станції), щоб вас зустріли.

На автошляхах

В останні роки на дорогах України щорічно виникають десятки тисяч автомобільних аварій і катастроф, у яких гинуть та отримують травми тисячі чоловік.

Причини дорожньо-транспортних подій можуть бути різноманітні. Це, насамперед, порушення правил дорожнього руху, перевищення швидкості руху, недостатня підготовка осіб, що керують автомобілем, слабка їх реакція та технічні несправності автомобілів. Нерідко причиною аварій і катастроф стає керування автомобілем осіб у нетверезому стані.

Правила безпеки при переході вулиці. Існує правосторонній, лiвостороннiй, односторонній i двосторонній дорожній рух. У нашій країні транспорт рухається з правого боку або в одному напрямку. Пішоходи, щоб не створювати аварійної ситуації на дорогах, мають переходити проїжджу частину по переходах - підземних, надземних або наземних. При наземному переході необхідно подивитися ліворуч, а дійшовши до середини дороги, - праворуч.

Типи перехресть. Правила переходу дороги на перехрестях. Перехрестям називається місце перетину вулиць. Воно с регульованим i нерегульованим. На регульованому перехресті рух транспорту упорядковується за допомогою регулювальника або світлофора. Переходити дорогу необхідно тільки на зелене світло світлофора. Якщо перехрестя регулюється регулювальником, то слід підкорятися його сигналам. Пішоходи не повинні затримуватися чи зупинятися на дорозі, переходити перехрестя по дiагоналi. За вiдсутностi i світлофора, i регулювальника, перехрестя с нерегульованим. Переходити його слід біля знаку «Пiшохiдний перехід» або по дорожній розмiтцi «Зебра».

Дорожнi знаки. Iснує кiлька груп дорожнiх знакiв: попереджуючi, прiоритетнi, забороняючi, наказовi, iнформацiйно-вказiвнi та знаки сервiсу. За допомогою дорожнiх знакiв учасники дорожнього руху розумiють одне одного.

Дорожня розмітка. Для зменшення дорожньо-транспортних пригод на дороги наносять дорожню розмітку, яка уточнює або підкреслює вимоги дорожніх знаків. Дорожня розмітка може бути горизонтальною (наноситься на проїжджій частині або по верху бордюру у вигляді стріл, лiнiй, написів) або вертикальною (наноситься на дорожніх спорудах, елементах обладнання доріг у вигляді смуг білого i чорного кольору). Вона допомагає водію вибрати правильне положення транспорту на проїжджій частині дороги.

Рух за сигналами регулювальника. Регулювання транспортного руху i пiшоходiв у необхідних випадках здійснюється регулювальниками. Всі учасники дорожнього руху зобов'язань керуватися сигналами регулювальника, навіть якщо вони суперечать сигналам світлофора, дорожнім знакам i розмiтцi на дорозі.

ОБОВ'ЯЗКИ І ПРАВА ПІШОХОДІВ

(витяг із „Правил дорожнього руху України”)

4.1. Пішоходи повинні рухатися по тротуарах і пішохідних доріжках, тримаючись правого боку.

Якщо немає тротуарів, пішохідних доріжок або пересуватися по них неможливо, пішоходи можуть рухатися велосипедними доріжками, тримаючись правого боку і не утруднюючи рух на велосипедах і мопедах, або в один ряд узбіччям, тримаючись якомога правіше, а у разі його відсутності або неможливості рухатися по ньому - по краю проїзної частини назустріч руху транспортних засобів. При цьому треба бути обережним і не заважати іншим учасникам дорожнього руху.

4.2. Пішоходи, які переносять громіздкі предмети, або особи, які пересуваються в інвалідних колясках без двигуна, ведуть мотоцикл, велосипед чи мопед, везуть санки, візок тощо, якщо їх рух тротуарами, пішохідними чи велосипедними доріжками або узбіччями створює перешкоди для інших учасників руху, можуть рухатися по краю проїзної частини в один ряд.

4.3. За межами населених пунктів пішоходи, які рухаються узбіччям чи краєм проїзної частини, повинні йти назустріч руху транспортних засобів.

Особи, які рухаються узбіччям чи краєм проїзної частини в інвалідних колясках без двигуна, ведуть мотоцикл, мопед або велосипед, повинні пересуватися в напрямку руху транспортних засобів.

4.4. У темну пору доби та в умовах недостатньої видимості пішоходи, які рухаються проїзною частиною чи узбіччям, повинні виділити себе, а за можливості мати на зовнішньому одязі світловідбивні елементи, для своєчасного їх виявлення іншими учасниками дорожнього руху.

4.5. Рух організованих груп людей по дорозі дозволяється тільки в напрямку руху транспортних засобів колоною не більш як по чотири особи в ряду за умови, що колона не займає більше половини ширини проїзної частини одного напрямку руху. Попереду і позаду колони на відстані 10-15 м з лівого боку повинні бути супровідники з червоними прапорцями, а у темну пору доби та в умовах недостатньої видимості - із засвіченими ліхтарями: спереду - білого кольору, позаду - червоного.

4.6. Організовані групи дітей дозволяється водити тільки по тротуарах і пішохідних доріжках, а коли їх немає - по узбіччю дороги у напрямку руху транспортних засобів колоною, але тільки у світлу пору доби і лише в супроводі дорослих.

4.7. Пішоходи повинні переходити проїзну частину по пішохідних переходах, у тому числі підземних і надземних, а у разі їх відсутності - на перехрестях по лініях тротуарів або узбіч.

4.8. Якщо в зоні видимості немає переходу або перехрестя, а дорога має не більше трьох смуг руху для обох його напрямків, дозволяється переходити її під прямим кутом до краю проїзної частини в місцях, де дорогу добре видно в обидва боки, і лише після того, як пішохід упевниться у відсутності небезпеки.

4.9. У місцях, де рух регулюється, пішоходи повинні керуватися сигналами регулювальника або світлофора.

У таких місцях пішоходи, які не встигли закінчити перехід проїзної частини дороги одного напрямку, повинні перебувати на острівці безпеки або лінії, що розділяє транспортні потоки протилежних напрямків, а у разі їх відсутності - на середині проїзної частини і можуть продовжити перехід лише тоді, коли це буде дозволено відповідним сигналом світлофора чи регулювальника та переконаються в безпеці подальшого руху.

4.10. Перед виходом на проїзну частину з-за транспортних засобів, що стоять, та будь-яких об'єктів, що обмежують оглядовість, пішоходи повинні впевнитись у відсутності транспортних засобів, що наближаються.

4.11. Чекати транспортний засіб пішоходи повинні на тротуарах, посадкових майданчиках, а якщо вони відсутні, - на узбіччі, не створюючи перешкод для дорожнього руху.

4.12. На трамвайних зупинках, не обладнаних посадковими майданчиками, пішоходам дозволяється виходити на проїзну частину лише з боку дверей і тільки після зупинки трамвая.

Після висадки з трамвая необхідно залишити проїзну частину не затримуючись.

4.13. У разі наближення транспортного засобу з увімкненим проблисковим маячком червоного та (або) синього кольору і (або) спеціальним звуковим сигналом пішоходи повинні утриматися від переходу проїзної частини або негайно залишити її.

4.14. Пішоходам забороняється:

а) виходити на проїзну частину, не впевнившись у відсутності небезпеки для себе та інших учасників руху;

б) раптово виходити, вибігати на проїзну частину, в тому числі на пішохідний перехід;

в) допускати самостійний, без нагляду дорослих, вихід дітей дошкільного віку на проїзну частину;

г) переходити проїзну частину поза пішохідним переходом, якщо є розділювальна смуга або дорога має чотири і більше смуг для руху в обох напрямках, а також у місцях, де встановлено огородження;

ґ) затримуватися і зупинятися на проїзній частині, якщо це не пов'язано із забезпеченням безпеки дорожнього руху;

д) рухатися по автомагістралі чи дорозі для автомобілів, за винятком пішохідних доріжок, місць стоянки і відпочинку.

4.15. У разі причетності пішохода до дорожньо-транспортної пригоди він повинен подати можливу допомогу потерпілим, записати прізвища та адреси очевидців, повідомити орган чи підрозділ міліції про пригоду, необхідні дані про себе і перебувати на місці до прибуття працівників міліції.

4.16. Пішохід має право:

а) на перевагу під час переходу проїзної частини позначеними нерегульованими пішохідними переходами, а також регульованими переходами за наявності на те відповідного сигналу регулювальника чи світлофора;

б) вимагати від органів виконавчої влади, власників автомобільних доріг, вулиць і залізничних переїздів створення умов для забезпечення безпеки дорожнього руху.

Безпека руху велосипедиста та водія мопеда. Велосипед та мопед є транспортним засобами пересування, i на них також поширюються правила дорожнього руху.

ВИМОГИ ДО ВОДІЇВ МОПЕДІВ І ВЕЛОСИПЕДОВ

(витяг із „Правил дорожнього руху України”)

6.1. Рухатися по дорозі на мопедах дозволяється особам, які досягли 16-річного, на велосипедах - 14-річного віку. Під час руху по дорозі водій мопеда та пасажир, якого він перевозить, зобов'язані бути в застебнутих мотошоломах.

Для водіїв мопедів і велосипедів місцевими органами виконавчої влади може бути встановлена картка, в яку заноситься інформація про водія і яку водії мопедів чи велосипедів у такому разі повинні мати при собі.

6.2. Мопеди і велосипеди повинні бути обладнані звуковим сигналом та світлоповертачами: спереду - білого кольору, по боках - оранжевого, ззаду - червоного.

6.3. Для руху в темну пору доби та в умовах недостатньої видимості на мопеді необхідно увімкнути освітлення, на велосипеді - ліхтар (фару).

6.4. Водії мопедів і велосипедів, рухаючись групами, повинні їхати один за одним, щоб не заважати іншим учасникам дорожнього руху.

Колона велосипедистів, що рухається по проїзній частині, повинна бути розділена на групи (до 10 велосипедистів у групі) з дистанцією руху між групами 80-100 м.

6.5. Водії мопедів і велосипедів можуть перевозити лише такі вантажі, які не заважають керувати транспортним засобом і не створюють перешкод іншим учасникам дорожнього руху.

6.6. Якщо велосипедна доріжка перетинає дорогу поза перехрестям, водії мопедів і велосипедів зобов'язані дати дорогу іншим транспортним засобам, що рухаються по дорозі.

6.7. Водіям мопедів і велосипедів забороняється:

а) керувати мопедом або велосипедом з несправним гальмом, звуковим сигналом, а в темну пору доби і в умовах недостатньої видимості - з неувімкненою фарою і заднім ліхтарем на мопеді чи без світлоповертачів на велосипеді;

б) рухатися по автомагістралях і дорогах для автомобілів, а також по проїзній частині, коли поряд є велосипедна доріжка;

в) рухатися по тротуарах і пішохідних доріжках (крім дітей до 7 років на дитячих велосипедах під наглядом дорослих);

г) під час руху триматися за інший транспортний засіб;

ґ) їздити не тримаючись за руль та знімати ноги з педалей (підніжок);

д) перевозити пасажирів на велосипеді, за винятком дітей до 7 років, на додатковому сидінні, обладнаному надійно закріпленими підніжками;

е) буксирування мопедів і велосипедів;

є) буксирування причепа, не передбаченого для експлуатації з цими транспортними засобами.

Основні види дорожньо-транспортних пригод (ДТП). Поведінка при ДТП.

Найбільш розповсюджені види ДТП - це наїзд на пішохода, зіткнення, перекидання автотранспорту. Існує декілька правил для тих, хто виявився свідком або учасником ДТП:

- за будь-яких обставин не залишати постраждалого без допомоги;

- негайно сповістити про пригоду в ДАІ (це не обов'язково у разі вiдсутностi жертв, а в учасників - претензій одне до одного);

- намагатися нічого не змінювати на мiсцi пригоди;

- свідкам наїзду або аварії, після якої водій покинув місце пригоди, запам'ятати та записати номер, марку, колір i прикмети машини та водія, викликати швидку допомогу, сповістити дорослих та працiвникiв ДАІ.

Самозахист від ДТП.

Кращим засобом самозахисту від ДТП є виконання правил дорожнього руху. Досягти цього можна, завжди дотримуючись пiшохiдної дисципліни, а саме:

- не переходити дорогу на червоне світло незалежно від наявності на ній автомобiлiв;

- не вибігати на проїжджу частину з тротуару, можна лише спокійно зійти, попередньо оцінивши ситуацію;

- ходити лише тротуарами, а якщо вони вiдсутнi -- по узбіччю, обов'язково повернувшись обличчям до транспорту; що рухається, тоді не тільки водій бачитиме пішохода, а й пiшохiд - водія;

- зібравшись переходити вулицю, спочатку подивитися ліворуч, а, дійшовши до середини, - праворуч;

- на дорозі відстань до автомобіля залежить від швидкості, з якою той рухається, отже, навчіться розраховувати, коли до авто далеко, а коли близько, при цьому пам'ятайте, що навіть при швидкості 60 км/год гальмовий шлях автомобіля буде довшим на 15 метрів.

Пам'ятайте, що причиною ДТП може стати не тільки наїзд автомобіля або мотоцикла, але й велосипеда. Нерідко саме велосипедисти є джерелом напруженості на вулицях, у дворах. Чітко визначте для себе межі територій для прогулянок, вулиці переходьте тільки в групі з іншими пішоходами.

На залізниці

Правила безпеки для пішоходів на залізниці

Пішоходам дозволяється переходити залізничні колії тільки у встановлених місцях (пішохідні мости, переходи, тунелі, переїзди тощо). На станціях, де немає мостів і тунелів, громадянам належить переходити залізничні колії у місцях, обладнаних спеціальними настилами, біля яких встановлені знаки «Перехід через колії».

Перед тим, як увійти в небезпечну зону (ступити на колію), потрібно впевнитись у відсутності потяга (або локомотива, вагона, дрезини тощо). При наближенні потяга (або локомотива, вагона, дрезини тощо) треба зупинитись поза межами небезпечної зони, пропустити його і, впевнившись у відсутності рухомого складу, що пересувається по сусідніх коліях, почати перехід.

Наближаючись до залізничного переїзду, громадяни повинні уважно стежити за світловою і звуковою сигналізацією, а також положенням шлагбаумів. Переходити колії дозволяється тільки при відкритому шлагбаумі. При відсутності шлагбаума (коли переїзд не охороняється) перед переходом колії необхідно впевнитись, що до переїзду не наближається потяг (або локомотив, вагон, дрезина тощо).

Пішоходам забороняється:

Ходити по залізничних коліях.

Переходити і перебігати через залізничні колії перед потягом (або локомотивом, вагоном, дрезиною тощо), що наближається, якщо до нього залишилося менше ніж 400м.

Переходити колію одразу після проходу потяга (або локомотива, вагона, дрезини тощо), не впевнившись, що по сусідніх коліях не пересувається рухомий склад.

Переходити залізничні переїзди при закритому положенні шлагбаума та при червоному світлі світлофора залізничної сигналізації.

На станціях і перегонах пролізати під вагонами і перелізати через автозчепи для переходу через колію.

Проходити вздовж залізничної колії ближче п'яти метрів від крайньої рейки.

Пролізати під закритим шлагбаумом на залізничному переїзді а також виходити на переїзд, коли шлагбаум починає закриватися.

Класти на рейки залізничної колії будь-які предмети.

Підходити ближче ніж на 0,5 метра до краю платформи після оголошення про подачу або прибуття потяга до його повної зупинки.

Залізничні аварії.

Статистика засвідчує, що їхати поїздом приблизно в три рази безпечніше, ніж летіти літаком, і у десяти безпечніше, ніж їхати автомобілем. На жаль, ідеального транспорту немає. Щороку на залізницях у всьому світі трапляється велика кількість катастроф.

Можливість врятуватися при аварії багато в чому залежить від точних дій самого пасажира. При аварії або екстреному гальмуванні найважливіше закріпитися, перешкодити своєму переміщенню вперед або кидкам у боки (рекомендація чинна в будь-якій транспортній аварії). Для цього можна схопитися за поручні й упертися у будь-що ногами (у стіну або сидіння).

Аварія трапляється швидко. Але не сподівайтеся, що після першого удару все закінчиться. Треба не розслаблятися і тримати всі м'язи напруженими доти, поки не стане очевидно, що руху більше не буде.

Відразу після аварії необхідно діяти дуже швидко: велика можливість пожежі, особливо, коли зіткнення було з товарним потягом. Як вибиратися з вагона, треба дивитися по обстановці. Наприклад, якщо поїзд залишився на рейках, але є запах диму, а в коридорі юрбляться інші пасажири, розумніше використовувати вікна як аварійні виходи. Біля вагонного бачка з питною водою повинен бути приблизно такий напис: "Вагон обладнаний додатковими аварійними виходами через вікна третього і шостого" (звичайне розташування виходів). Зрозуміло, цей напис треба прочитати заздалегідь, як і відзначити для себе, де вогнегасники як тільки ви опинилися у вагоні. Саме такі навички і називаються культурою побутової безпеки.

Якщо напису немає, не соромтеся запитати провідника, чи є у вагоні аварійні виходи і як ними користуватися. Якщо з вами дитина, задати таке питання ви просто зобов'язані.

Біля важеля кожного аварійного виходу (їх ще називають "опускне вікно") є коротка інструкція: "При аварії ручку повернути на себе до упора, попередньо зірвавши пломбу. Натиснути на себе ручку-засувку вікна." Коли ви це зробите, віконна рама опуститься, відчинивши отвір шириною 66 х 102 сантиметри.

Вибратися можна і розбивши вікно свого купе. Проте скла в нього тривкі, тому перед тим, як витрачати на боротьбу з ними дорогоцінні секунди, з'ясуйте, чи є у вас підручні засоби. Вибивши скло, не забувайте про осколки якими у паніці можна серйозно поранитися, навіть не помітивши цього.

Вибираючись з аварійного вагона, безумовно треба дотримуватися правила, універсального для подібних евакуацій, що із літака, автобуса, корабля речей не брати. Виняток робиться для документів, грошей і одягу або ковдр.

Евакуюють пасажирів при задимленні або пожежі (хоча, зрозуміло, найкраще треба скористатися стоп-краном і вогнегасником) у сусідні вагони і на польову сторону залізничної колії. Перед тим, як вийти в коридор, підготуйте захист для подиху: шапки, шарфи, усякі ганчірки треба намочити будь-якою рідиною.

Матеріал, яким облицьовані в нас вагони, малминіт рахується важкозаймистим. Але при температурі 200°С він виділяє токсичний газ, вдихнувши який два-три рази, ви не зможете боротися за своє життя. При пожежі в потязі особливо дорога кожна секунда ще й тому, що простір замкнутий і температура там підвищується миттєво. Навіть без диму одного ковтка розпеченого повітря достатньо, щоб обпалити легені і знепритомніти.

Опинившись зовні, негайно включайтеся в рятувальні роботи: при необхідності допоможіть пасажирам інших купе розбити скло, витягайте постраждалих і т.д. Потягу пощастило, якщо знайдеться професіонал, який керує ситуацією, узгодьте свої дії і підпорядковуйтеся йому.

Дуже важливо не забувати про власну безпеку: але сусідньому шляху може йти зустрічний потяг, що розлився при аварії паливної цистерни рідина може виявитися бензином або кислотою обірваний провід, що звисає, може бути під напругою.

Якщо розлилося паливо потрібно відходити на безпечну відстань адже пожежа майже гарантована і можливий об'ємний вибух. Проте не варто втрачати з виду місце аварії: допомога прийде саме туди. Якщо дріт, що під напругою, лежить на землі, віддалятися від нього треба стрибками або короткими (із ступню)кроками, щоб вберегти себе від дії напруги. Відстань, на яку поширюється струм на землі, може бути від 2 метрів (суха земля) до 30 метрів (волога).

Купляючи квиток, кожний пасажир автоматично сплачує страховий збір. Якщо ви постраждали в потязі (не тільки при аварії, але й упавши, наприклад, із полиці при різкому гальмуванні), ви повинні отримати компенсацію від державного залізничного страхового товариства. Але перед цим у пункті прибуття необхідно одержати довідку в залізничників і медиків.

Значні катастрофи відбуваються звичайно через зовнішні обставини. Але і від самого пасажира часом залежить початок екстремальної ситуації. От декілька необхідних заходів безпеки:

не відчиняйте під час руху потягу зовнішні двері, не стійте на підніжках;

не висувайтеся з вікон;

старанно вкладайте багаж на верхніх багажних полицях;

не зривайте без крайньої необхідності стоп-кран; запам'ятаєте, що навіть при пожежі зупиняти потяг не можна на мосту, у тунелі та в інших місцях, де ускладниться евакуація;

куріть тільки у відведених для цього місцях;

не возіть із собою пальні і вибухонебезпечні речовини;

не вмикайте у вагонну електромережу побутових приладів;

при запаху горілої гуми або появі диму негайно звертайтеся до провідника;

не відводьте очей при небезпечній поведінці ваших супутників або провідників адже ви маєте повне право захищати свій тимчасовий будинок.

До цих правил хочеться додати побажання пасажирам, не перетинати залізничні переїзди на червоне світло, коли вони вийшли з потягу й стають пішоходами і водіями. Щороку через машини і трактори на переїздах трапляються сотні аварій із людськими жертвами.

3. Під час літнього відпочинку на воді, поблизу водоймища.



ОБЕРЕЖНО НА ВОДІ

Звертаємо вашу увагу на необхідність дотримання правил поведінки біля води та на воді. Значна кількість смертей у побутовій сфері припадає на утоплення. За даними Міжнародної любительської федерації плавання щорічно в світі утопають приблизно 300 тис чоловік. В Україні щороку гине на воді близько 4 тис. чоловік. Аналіз загибелі людей на воді показав, що найбільше трагічних випадків стається на необладнаних для купання місцях (близько 90%). Значний відсоток серед утоплених складають діти. Визначальною серед причин, що призводять до утоплення є емоційний чинник - страх. Потрібно пам'ятати, що людське тіло має достатню плавучість, що дозволяє при найменшій підготовці вміти утримуватись на воді.

Вагоме значення має також температура води. Низька температура води викликає судому судин, порушень дихання та серцевої діяльності, анемії мозку, яка проявляється втратою свідомості У практично здорової людини при швидкому входженні у холодну воду може розвинутись холодовий шок, який іноді закінчується смертю!

Серед інших причин, що призводять до утоплення необхідно назвати невміння плавати, втому при тривалих запливах, хворобливий стан, травми при стрибках у воду (особливо у незнайомих місцях). Особливу небезпеку представляє купання в стані алкогольного сп'яніння. Чинниками, що посилюють небезпеку при купанні є значна швидкість течії води, коловороти, підземні джерела, великі хвилі, можливість зіштовхнутись з сторонніми предметами.

Ситуацію із загибеллю людей на воді викликає занепокоєння. Саме тому нагадуємо відпочиваючим:

Коли купатись?

Найбільш сприятливою для купання є безвітряна, сонячна погода з температурою повітря 22 градуси, та води 18 градусів. Найкращій час - ранок або вечір, коли сонце гріє, але немає небезпеки перегрівання. Після тривалого перебування на сонці не пірнайте у воду з розбігу, заходьте поступово, можна спочатку декілька разів окунутися. Різка зміна температури дуже небезпечна для людського організму, особливо для людей з хворим серцем. Плавати у воді треба не більше 20 хвилин.

Де купатись?

Купатись треба на пляжах, водних станціях, у купальнях, адже місця колективного відпочинку завжди мають необхідні засоби для надання допомоги потерпілим, та й коли поруч з вами багато людей, то в разі нещастя можна розраховувати на допомогу. Якщо ви у воді відчуваєте, що втрачаєте сили, або тіло зводять судоми, чи ви побачили потопаючого, а самі не вмієте плавати, - не соромтеся, кличте на допомогу.

...