Безпека та охорона праці

Размещено на http://www.allbest.ru/

Безпека та охорона праці



Зміст

1. Основні поняття у галузі охорони праці, їх терміни та визначення

2. Положення про розслідування та облік нещасних випадків, професійних захворювань та аварій

3. Вплив іонізуючих випромінювань на організм людини

4. Основні принципи державної політики в галузі охорони праці. (ЗУ "Про ОП" ст.4)

5. Пожежна безпека, визначення

6. Основні одиниці виміру світлотехнічних величин. Розряди робіт за зоровою напругою, їх визначення

7. Основні законодавчі акти про охорону праці, їх коротка характеристика

8. Чинники, що впливають на наслідки ураження електричним струмом

9. Забезпечення працівників спецодягом, миючими засобами та іншими засобами індивідуального захисту

10. Охорона праці в Кодексі законів про працю

11. Забезпечення працівників лікувально-профілактичним харчуванням

12. Штучне виробниче освітлення

13. Нормативно-технічна документація з охорони праці

14. Забезпечення пільг та компенсацій працівникам, робота яких пов'язана із шкідливими та небезпечними чинниками

15. Категорії приміщень і будівель за вибухопожежною та пожежною небезпекою

16. Система стандартів з охорони праці

17. Організація навчання з охорони праці

18. Допомога потерпілим від дії електроструму

19. Основні положення законодавчих актів стосовно питань охорони праці

20. Організація та проведення обов'язкових медичних оглядів

21. Методи гасіння пожеж та протипожежні засоби

22. Органи державного управління охороною праці, їх компетенція та повноваження

23. Основні вимоги техніки безпеки при вантажно-розвантажувальних роботах

24. Мікроклімат робочого місця

25. Державний нагляд і громадський контроль за охороною праці

26. Спеціальне розслідування нещасних випадків, в тому числі тих що сталися під час ДТП

27. Вібрація. Джерела вібрації. Заходи та засоби колективного та індивідуального захисту від вібрацій

28. Охорона праці в колективному договорі

29.Санітарно-гігієнічні вимоги до підприємств та виробничих приміщень

30.Заходи щодо профілактики виробничого травматизму

31. Громадський контроль за додержанням законодавства про охорону праці

32. Автоматичні системи гасіння пожеж

33. Види інструктажів з охорони праці

34.Обов'язки власника і робітника в галузі охорони праці

35. Первинні засоби гасіння пожежі. Необхідність їх застосування

36. Порядок і терміни розслідування нещасних випадків та спеціальних нещасних випадків

37. Атестація робочих місць за умовами праці

38. Особливості праці жінок, вагітних жінок та жінок, які мають дітей віком до 3-х років

39. Дія електричного струму на людину

40. Служба охорони праці на підприємстві

41. Поняття фізіології, гігієни праці та виробничої санітарії

42. Електромагнітні поля та електромагнітні випромінювання, їх вплив на працівників

43. Система управління охороною праці підприємства

44. Фінансування охорони праці

45. Види виробничого освітлення

46. Закон України про охорону праці

47. Види вентиляції. Організація повітрообміну в приміщеннях

48. Умови ураження людини електричним струмом

49. Основні принципи організації охорони праці на підприємстві

50. Заходи з охорони праці при експлуатації об'єктів та систем, які працюють під тиском

51. Ультразвук та інфразвук, їх вплив на працівників

52. Конституція України про охорону праці

53. Пожежна сигналізація. Види сповіщувачів

54. Особливості праці неповнолітніх, нормування їх праці

55. Загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку та професійного захворювання

56. Організація пожежної безпеки підприємства

57. Джерела іонізуючого випромінювання, методи та засоби захисту

58. Виробничий травматизм і його причини

59. Несправність виробничого устаткування

60. Пожежонебезпечні властивості матеріалів і речовин

61. Методи і показники аналізу травматизму та професійної захворюваності на виробництві

62. Класифікація вантажів. Маркування вантажів

63. Захист від шуму та вібрації

64. Охорона праці неповнолітніх

65. Порядок розслідування нещасних випадків на виробництві

66. Основні вимоги техніки безпеки до підіймально-транспортного обладнання

67. Відповідальність за порушення законодавства про охорону праці

68. Природне освітлення. КПО, Нормування освітлення

69. Системи попередження пожеж та системи пожежного захисту

70. Відповідальність роботодавця за порушення законодавства про охорону праці

71. Заходи щодо профілактики виробничого травматизму

72. Основні вимоги техніки безпеки при експлуатації компресорів, трубопроводів, балонів для скраплених і стиснених газів

73. Державне соціальне страхування працівників від нещасного випадку на виробництві - порядок страхування

74. Класифікація виробничих приміщень за ступенем небезпеки ураження електричним струмом

75. Суть процесу горіння. Характеристика видів горіння

76. Питання охорони праці у кодексі законів про працю

77. Організація пожежної безпеки на підприємствах

78. Шкідливі речовини в повітрі робочої зони та їх вплив на організм

79. Див. питання № 40 Служба охорони праці на підприємстві

80. Склад повітря робочої зони. Нагляд за дотриманням санітарних вимог до стану повітряного середовища на виробництві

81. Див. питання № 35. Первинні засоби гасіння пожежі. Необхідність їх застосування

82. Виробничий травматизм і його причини

83. Побудова та принцип дії вогнегасників

84. Вплив метеорологічних умов на працюючих, їх параметри

85. Основні принципи організації охорони праці на підприємстві

86. Шкідливі речовини в повітрі робочої зони та їх вплив на організм

87. Евакуація людей при пожежах

88. Обов'язки власника і робітника в галузі охорони праці

89. Навчання та інструктажі працівників з питань пожежної безпеки

90. Шкідливі та небезпечні виробничі фактори



1. Основні поняття у галузі охорони праці, їх терміни та визначення

Перш ніж розглянути поняття "охорона праці", звернемо увагу на його другий компонент, оскільки він є первинним. Адже без праці не було б її "охорони".

Під працею розуміють цілеспрямовану діяльність людини, в результаті якої створюються матеріальні блага, необхідні для задоволення її власних потреб, а також духовні цінності, що слугують суспільству Таким чином, праця є умовою існування людини та суспільства загалом. Однак за певних умов, коли в процесі праці мають місце шкідливі та небезпечні чинники, які безпосередньо впливають на працюючу людину, можуть виявлятися негативні наслідки праці. Ось чому поняття "праця" та "охорона праці" є супутніми.

Основну мету охорони праці можна виразити наступною формулою:

ОП = ЗТПЗ + СБНУП + ЗЗП + ППП + ПАС,

де ЗТПЗ - запобігання травматизму та професійним захворюванням; СБНУП - створення безпечних і нешкідливих умов праці; ЗЗП - збереження здоров'я та працездатності; ППП - підвищення продуктивності праці; ПАС - попередження аварійних ситуацій.

Для досягнення поставленої мети необхідно вирішити дві групи завдань:

- наукові (аналіз конкретних моделей системи "людина - техніка - виробниче середовище"; виявлення небезпечних і шкідливих виробничих чинників, їх взаємозв'язку, ступеня впливу на людину і т. ін.);

- практичні (розроблення заходів та засобів щодо створення безпечних та нешкідливих умов праці під час здійснення трудового процесу).

Терміни та визначення основних понять з охорони праці наведені в ДЕСТ 2293-99 та деяких нормативно-правових актах з охорони праці. Розглянемо найважливіші з них.

Охорона праці - це система правових, соціально-економічних, організаційно-технічних, санітарно-гігієнічних та лікувально-профілактичних заходів і засобів, спрямованих на збереження здоров'я та працездатності людини в процесі праці.

Здоров'я - стан фізичного та психічного благополуччя людини, в тому числі відсутність хвороб та фізичних вад.

Працездатність - стан людини, при якому сукупність фізичних, розумових і емоційних можливостей дозволяє працюючому виконувати конкретну кількість роботи заданої якості за необхідний інтервал часу.

У житті, а тим більше у процесі трудової діяльності мають місце певні небезпеки, адже абсолютної безпеки не існує. Небезпека - потенційне джерело шкоди. Кількісно оцінити рівень наявної небезпеки можна за допомогою ризику.

Ризик - імовірність заподіяння шкоди з урахуванням її тяжкості. На виробництві застосовують таке поняття, як професійний ризик. Професійний ризик - величина ймовірності порушення (ушкодження) здоров'я з урахуванням тяжкості наслідків у результаті впливу чинників виробничого середовища і трудового процесу.

Виробниче середовище - це сукупність фізичних, хімічних, біологічних, соціальних та інших чинників, що діють на людину під час виконання нею трудових обов'язків.

Виконання трудових обов'язків - трудова діяльність за встановленими нормами, правилами та інструкціями.

Трудовий процес характеризується важкістю та напруженістю праці.

Важкість праці - це характеристика трудового процесу, що відображає переважне навантаження на опорно-руховий апарат і функціональні системи організму (серцево-судинну, дихальну та ін.), що забезпечують його діяльність.

Напруженість праці - це характеристика трудового процесу, що відображає навантаження переважно на центральну нервову систему, органи чуттів, емоційну сферу працівника.

Сукупність чинників виробничого середовища і трудового процесу, які впливають на здоров'я і працездатність людини під час виконання нею трудових обов'язків, визначають умови праці. Останні можуть бути безпечними або небезпечними.

Безпечні умови праці - стан умов праці, за якого вплив на працівника небезпечних і шкідливих виробничих чинників не перевищує гранично допустимих значень.

Гранично допустиме значення виробничого чинника - граничне значення величини шкідливого виробничого чинника, вплив якого на людину в разі його щоденної регламентованої тривалості не призводить до зниження працездатності та захворювання в період трудової діяльності та у наступний період життя, а також не чинить несприятливого впливу на здоров'я нащадків.

Під час трудової діяльності працівник може зазнавати впливу несприятливих виробничих чинників, які за можливими наслідками такого впливу поділяються на шкідливі та небезпечні.

Шкідливий виробничий чинник (фактор) - виробничий чинник, вплив якого за певних умов (інтенсивність, тривалість та ін.) може спричинити професійне захворювання, зниження працездатності й призвести до порушення здоров'я нащадків.

Небезпечний виробничий чинник (фактор) - виробничий чинник, вплив якого на працівника за певних умов призводить до травм, отруєння, іншого раптового різкого погіршення здоров'я або до смерті.

Залежно від кількісної характеристики (рівня, концентрації тощо) і тривалості впливу шкідливий виробничий чинник може стати небезпечним. Небезпечні та шкідливі виробничі чинники (НШВЧ) за своїм походженням та природою дії поділяються на такі групи: фізичні, хімічні, біологічні, психофізіологічні та соціальні.

До фізичних НШВЧ належать: рухомі машини та механізми; пересувні частини виробничого устаткування; підвищена запиленість та загазованість повітря робочої зони; підвищена чи понижена температура поверхонь устаткування, матеріалів чи повітря робочої зони; підвищений рівень шуму, вібрацій, інфразвукових коливань, ультразвуку, іонізуючих випромінювань, статичної електрики, електромагнітних випромінювань, ультрафіолетової чи інфрачервоної радіації; підвищені чи понижені барометричний тиск, вологість, іонізація та рухомість повітря; небезпечне значення напруги в електричному колі; підвищена напруженість електричного чи магнітного полів; відсутність чи нестача природного світла; недостатня освітленість робочої зони; підвищена яскравість світла; пряме та відбите випромінювання, що створює засліплювальну дію, та ін.

До хімічних НШВЧ належать хімічні речовини, які за характером дії на організм людини поділяються на загальнотоксичні, подразнювальні, сенсибілізуючі, канцерогенні, мутагенні та такі, що впливають на репродуктивну функцію.

До біологічних НШВЧ належать патогенні мікроорганізми (бактерії, віруси, грибки та ін.) та продукти їх життєдіяльності, а також макроорганізми (рослини та тварини).

До психофізіологічних НШВЧ належать фізичні (статичні та динамічні) і нервово-психічні перевантаження (розумове перенапруження, монотонність праці, перенапруження органів чуття, емоційні перевантаження).

До соціальних НШВЧ належать погані стосунки між членами колективу, невдоволеність роботою, погана організація праці, фізична та (або) словесна образа та її ризик, насильство та його ризик.

Один і той же НШВЧ за природою своєї дії може належати одночасно до різних груп.

Дія окремих небезпечних чинників виробничого середовища чи трудового процесу може призвести до виробничої травми - порушення анатомічної цілісності організму людини або його функцій внаслідок впливу виробничих чинників.

Виробничі травми класифікують:

- за видом агента, що призвів до травмування, - механічні, термічні, хімічні, променеві, електричні, комбіновані та ін.;

- за виробничими матеріальними причинами (носіями) травми - рухомі частини обладнання, готова продукція, відходи виробництва та ін.;

- за локалізацією травм - травми очей, голови, рук, ніг, тулуба;

- за ступенем тяжкості ушкоджень - легкі, тяжкі, смертельні;

- за технологічними операціями - фрезерування, свердління, вантажно-розвантажувальні роботи, перевезення вантажів та ін.

Часто травма є наслідком нещасного випадку. Нещасний випадок на виробництві - раптове погіршення стану здоров'я чи настання смерті працівника під час виконання ним трудових обов'язків унаслідок короткочасного (тривалістю не довше однієї робочої зміни) впливу небезпечного або шкідливого чинника.

Наслідком дії шкідливого виробничого чинника може бути і професійне захворювання - патологічний стан людини, обумовлений надмірним напруженням організму або дією шкідливого виробничого чинника під час трудової діяльності.

Діагноз професійного захворювання ставиться у кожному випадку з урахуванням характеристики умов праці, тривалості роботи працюючого за даною професією, професійного "маршруту" працівника, даних попередніх періодичних медичних оглядів, результатів клініко-лабораторних та діагностичних досліджень. Цей діагноз встановлюється лише тоді, коли саме умови праці спричинили розвиток даного захворювання.

Окрім професійних, на виробництві зараз виокремлюють групу так званих виробничо зумовлених захворювань, перебіг яких ускладнюється умовами праці, а частота їх перевищує частоту в працівників, які не зазнають впливу певних професійних шкідливих чинників.

Важливе значення у своєчасному виявленні та профілактиці професійних і виробничо зумовлених захворювань набувають попередній та періодичні медичні огляди.

Попередній медичний огляд - медичний огляд, який проводиться під час влаштування на роботу для визначення початкового стану здоров'я претендента та його відповідності обраній професії.

Періодичний медичний огляд - медичний огляд працівників, який проводять з установленою періодичністю з метою виявлення ознак виробничо зумовлених захворювань, а також патологічних станів, що розвинулися протягом трудової діяльності та перешкоджають продовженню роботи за певним фахом.

Необхідно зазначити, що існують професії та виробничі ситуації (аварії, роботи в екстремальних умовах та ін.), коли необхідно швидко і правильно знаходити потрібні рішення та вчиняти відповідні дії. Саме для таких професій передбачено проведення професійного відбору.

Професійний відбір - сукупність заходів, метою яких є відбір осіб для виконання певного виду трудової діяльності за їхніми професійними знаннями, анатомо-фізіологічними і психологічними особливостями, станом здоров'я та віком.

Трудова діяльність людини відбувається у певному просторі та часі. Замкнений простір у будівлях і спорудах, призначений для трудової діяльності людей, називається виробничим приміщенням. У такому приміщенні виділяють робочу зону - простір, у якому розташовано робочі місця постійного або тимчасового перебування працівників.

Постійне робоче місце - робоче місце, на якому працівник перебуває половину або більшу частину свого робочого часу (понад дві години безперервно).

Тимчасове робоче місце - робоче місце, на якому працівник перебуває менше половини або меншу частину (менше двох годин неперервно) тривалості щоденної праці (зміни).

Для запобігання або зменшення впливу на працівника небезпечних та (або) шкідливих виробничих чинників призначені засоби захисту. Останні поділяються на засоби колективного та індивідуального захисту.

Засіб колективного захисту (працівників) - це засіб захисту, конструктивно та (або) функціонально пов'язаний з виробничим обладнанням, виробничим процесом, виробничим приміщенням (будівлею) або виробничим майданчиком.

Засіб індивідуального захисту (працівника) це засіб захисту, що одягається на тіло працівника або його частину, або використовується працівником під час праці.

Важливим елементом у збереженні життя, здоров'я і працездатності людини в процесі трудової діяльності є нормативно-правові акти з охорони праці - правила, норми, регламенти, положення, стандарти, інструкції та інші документи, обов'язкові для виконання як для роботодавців, так і для працівників.

Роботодавець - власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган, незалежно від форми власності, виду діяльності, господарювання, і фізична особа, яка використовує найману працю.

Працівник - особа, яка працює на підприємстві, в організації, установі та виконує обов'язки або функції згідно з трудовим договором (контрактом).



2. Положення про розслідування та облік нещасних випадків, професійних захворювань та аварій

У випадку травмування працівників, професійних захворювань або аварій на виробництві власник або уповноважений ним орган повинен провести розслідування. Порядок проведення розслідування регулюється Положенням, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 21 серпня 2001р.

Розслідуванню підлягають травми, гострі професійні захворювання та отруєння, теплові удари, опіки, обмороження, утоплення, ураження електричним струмом та блискавкою, ушкодження внаслідок аварій, пожеж, стихійного лиха, контакту з тваринами, комахами. За результатами розслідування на облік беруться нещасні випадки, які сталися: під час виконання трудових обов'язків а також дій в інтересах підприємства без доручення власника; на робочому місці, на території підприємства, під час проїзду на роботу або з роботи та інш.

Про нещасний випадок, внаслідок якого працівник згідно з медичним висновком втратив працездатність на один день і більше або виникла необхідність переведення його на іншу, легшу роботу терміном не менш як на один день, складається акт за формою Н1.

Про кожний нещасний випадок очевидець або сам потерпілий повинен доповісти безпосередньому керівникові робіт, він у свою чергу, зобов'язаний терміново організувати медичну допомогу потерпілому та його доставку до лікувально-профілактичного закладу , а також повідомити власника підприємства. Власник наказом призначає комісію з розслідування у складі керівника служби охорони праці підприємства (голова комісії), керівника структурного підрозділу або головного спеціаліста. До комісії входить також представник профспілкової організації, членом якої є потерпілий, а в разі гострих професійних отруєнь -- спеціаліст санепідемстанції. Комісія з розслідування протягом трьох діб з моменту події зобов'язана опитує очевидців, обстежує місце несчасного випадку, складає акт Н1 у 5 примірниках і відправляє власникові. Якщо одна із сторін не згодна складати акт чи не згодна з його змістом питання вирішують Органи з розгляду трудових спорів.

3. Вплив іонізуючих випромінювань на організм людини

Іонізуюче випромінювання, проникаючи в організм людини, передає свою енергію органам та тканинам шляхом збудження та іонізації атомів і молекул, що входять до складу клітин організму. Це веде до зміни хімічної структури різноманітних з'єднань, що призводить до порушення біологічних процесів, змін у складі крові, порушення обміну речовин тощо.

При вивченні дії на організм людини іонізуючого випромінювання були виявлені такі особливості:

1. У людини відсутні органи чуття, що реагують на іонізуюче випромінювання, тому його дія на організм людини відбувається непомітно.

2. Висока ефективність поглинутої енергії. Навіть невелика кількість поглинутої енергії іонізуючого випромінювання може спричинити суттєві біологічні зміни в організмі людини.

3. Наявність прихованого (інкубаційного) періоду виявлення дії іонізуючого випромінювання. Цей період, який ще часто називають періодом уявного благополуччя, тим менший, чим вища доза опромінення.

4. Дія малих доз іонізуючого випромінювання може накопичуватись.

5. Іонізуюче випромінювання діє не лише безпосередньо на людину, а й на її потомство (генетичний ефект).

6. Різні органи організму людини мають різну чутливість до іонізуючого випромінювання.

7. Ступінь дії іонізуючого випромінювання залежить від індивідуальних особливостей організму людини.

В залежності від поглинутої дози випромінювання та індивідуальних особливостей організму викликані зміни можуть носити зворотний або незворотний характер. При незначних дозах опромінення уражені тканини відновлюються. Тривалий вплив доз, які перевищують гранично допустимі межі, може викликати незворотні зміни в окремих органах або у всьому організмі й виразитися в хронічній формі променевої хвороби, яка характеризується ознаками: порушення сну, погіршення апетиту, сухість шкіри (перша стадія); розлади органів травлення, порушення обміну речовин, зміни серцево-судинної системи, руйнування кровоносних судин (друга стадія); крововиливи в судинах мозку та серцевому м'язі, випадіння волосся, катаракта, порушення діяльності статевих органів, генетичні порушення (третя стадія). При великих дозах опромінення настає смерть.

4. Основні принципи державної політики в галузі охорони праці. (ЗУ "Про ОП" ст.4)

· пріоритету життя і здоров'я працівників відповідно до результатів виробничої діяльності підприємства, повно! відповідальності власника за створення безпечних і нешкідливих умов праці;

· комплексного розв'язання завдань охорони праці на основі національних програм з цих питань та з урахуванням інших напрямків економічної і соціальної політики, досягнень в галузі науки і техніки та охорони навколишнього середовища;

· соціального захисту працівників, повного відшкодування збитків особам, які потерпіли від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань;

· встановлення єдиних нормативів з охорони праці для всіх підприємств незалежно від форм власності та видів їх Діяльності;

· використання економічних методів управління охороною праці проведення політики пільгового оподаткування, що сприяє створенню безпечних та нешкідливих умов праці, участі держави у фінансуванні заходів щодо охорони праці;

· здійснення навчання населення, професійної підготовки і підвищення кваліфікації працівників з охорони праці;

· забезпечення координаційної діяльності державних органів, установ, організацій та громадських об'єднань, що вирішують різні проблеми охорони здоров'я, гігієни та безпеки праці, а також співробітництва і проведення консультацій Між власниками та працівниками, між усіма соціальними групами при прийнятті рішень з охорони праці на місцевому та державному рівнях;

· міжнародного співробітництва в галузі охорони праці, використання світового досвіду організації роботи для поліпшення умов праці та її безпеки.

5. Пожежна безпека, визначення

ЗУ "Про пожежну безпеку" втратив чинність 1 липня 2013 року, зараз цим питанням займається Кодекс цивільного захисту України.

Пожежна безпека -- стан об'єкта, при якому з регламентованою ймовірністю відкидається можливість виникнення та розвиток пожежі, і впливу на людей її небезпечних факторів, а також забезпечується захист матеріальних цінностей. Спричинити пожежу та вибух на підприємсті можуть порушення правил і норм пожежної безпеки.

Забезпечення пожежної безпеки є складовою частиною виробничої та іншої діяльності посадових осіб, працівників підприємств. Це повинно бути відображено у трудових договорах (контрактах) та статутах підприємств. Забезпечення пожежної безпеки підприємств покладається на їх керівників і уповноважених ними осіб, якщо інше не передбачено відповідним договором.

За стан пожежної безпеки на підприємстві відповідають її керівники, начальники цехів, майстри та інші керівники.

Небезпечними факторами пожежі і вибуху є відкритий вогонь, іскри, підвищена температура, токсичні продукти горіння, дим, низький вміст кисню, обвалення будинків і споруд.

На підприємствах існує два види пожежної охорони: професійна і воєнізована. Воєнізована охорона створюється на об'єктах з підвищеною небезпекою. Крім того, на підприємствах для посилення пожежної охорони організовуються добровільні пожежні дружини і команди, добровільні пожежні товариства і пожежно-технічні комісії з числа робітників та службовців.

6. Основні одиниці виміру світлотехнічних величин. Розряди робіт за зоровою напругою, їх визначення

Освітлення виробничих приміщень характеризується кількісними і якісними показниками. До основних кількісних показників відносяться:

· світловий потік,

· сила світла,

· яскравість

· освітленість.

До основних якісних показників можна віднести: фон, контраст об'єкту розрізнення з фоном, видимість, рівномірність розподілу світлового потоку, показник ослепленості, коефіцієнт пульсації освітленості.

Світловий потік (Ф) -- це потужність світлового видимого випромінювання, що оцінюється оком людини за світловим відчуттям. Одиницею світлового потоку є люмен (лм).

Сила світла (І) - характеризує просторову щільність світлового потоку (F), віднесену до одиниці тілесного кута (щ), в межах якого світловий потік рівномірно розподіляється. Один.вимір. кандела (кд)

Яскравість (L) визначається відношенням сили світла І, яке випромінюється елементом поверхні в даному напрямі, до площини поверхні S, що світиться, кд/м² - ніт (нт) - одиниця яскравості.

Освітленість (Е), вимірюється в люксах (лк) - відношення світлового потоку в 1 лм, який доводиться на одиницю освітлюваної площі S =1 м²

Якісні:

Фон - поверхня, що безпосередньо прилягає до об'єкту розпізнавання, на якій він розглядається.

Контраст К об'єкту розрізнення з фоном характеризується співвідношенням яскравості даного об'єкту (крапка, лінія, тріщина, риски та інші елементи), які потрібно розрізнити в процесі роботи і фону. Контраст може бути великим, середнім і малим.

Видимість V характеризує здатність ока сприймати об'єкт. Видимість залежить від освітлення, розміру об'єкту розпізнавання, його яскравості, контрасту між об'єктом і фоном, тривалості експозиції.

Для вимірювання світлотехнічних величин застосовують люксметри, фотометри, вимірювачі видимості.

Розряд зорових робiт залежить вiд мiнiмального розмiру об'єкта розглядання. Їх вісім. Першi п'ять мають підрозряди (а, б, в, г), якi визначаються фоном та контрастнiстю об'єкта з фоном.

1I	Найвищої точності
II	Дуже високої точності
III	Високої точності
IV	Середньої точності
V	Малої точності
VI	Груба(дуже малої точності)
VII	Робота з матеріалами, що світяться і виробами в гарячих цехах
VIII	Загальне спостереження за ходом виробничого процесу



7. Основні законодавчі акти про охорону праці, їх коротка характеристика

КУ, ЗУ "Про охорону праці", Кодекс законів про працю України, ЗУ "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності", Кодекс цивільного захисту України та інші.

В КУ питанням охорони праці присвячені статті 43, 45 та 46 (кожен має праву на працю, на відпочинок, на соц. захист).

Закон України "Про охорону праці" містить преамбулу та дев'ять розділів: І -- "Загальні положення", II -- "Гарантії прав на охорону праці", III - "Організація охорони праці", IV -"Стимулювання охорони праці", V -- "Нормативно-правові акти з охорони праці", VI -- "Державне управління охороною праці", VII -- "Державний нагляд і громадський контроль за охороною праці", VIII " Відповідальність за порушення законодавства про охорону праці".

Закон "Про охорону праці" проголошує принципи державної політики в галузі охорони праці та гарантії прав громадян на охорону праці, встановлює єдиний порядок організації охорони праці в Україні, закріплює заходи економічного стимулювання роботи з охорони праці, встановлює компетенцію й повноваження державних органів управління охороною праці, повноваження і права органів держнагляду і громадського контролю, регулює відносини між роботодавцем і працівником із питань безпеки, гігієни праці та стану виробничого середовища, визначає відповідальність за порушення законодавства про охорону праці.

У Кодексі законів про працю основними розділами, присвяченими охороні праці, є такі: "Охорона праці", "Гарантії і компенсації", "Праця жінок", "Праця молоді", "Нагляд і контроль за додержанням законодавства про працю". У ньому конкретизовані нормативні положення Закону "Про охорону праці" та інших чинних законів. У розділі "Охорона праці", зокрема вказується, що на всіх підприємствах, в установах, організаціях створюються здорові і безпечні умови праці, і що це покладається на роботодавця. Він має впроваджувати ефективні сучасні засоби охорони праці, які запобігають виробничому травматизму й профзахворюванням. Роботодавець не має права вимагати від працівника виконання роботи в умовах, що не відповідають законодавству про охорону праці.

8. Чинники, що впливають на наслідки ураження електричним струмом

чинники, які умовно можна поділити на чинники електричного (сила струму, напруга, опір тіла людини, вид та частота струму) та неелектричного характеру (тривалість дії струму, шлях проходження струму через тіло людини, індивідуальні особливості людини, умови навколишнього середовища тощо)

Сила струму, що проходить через тіло людини, є основним чинником, який зумовлює наслідки ураження. Різні за величиною струми справляють і різний вплив на організм людини.

Розрізняють три основні порогові значення сили струму:

* пороговий відчутний струм -- найменше значення електричного струму, що викликає при проходженні через організм людини відчутні подразнення;

* пороговий невідпускаючий струм -- найменше значення електричного струму, яке викликає судомні скорочення м'язів руки, в якій затиснутий провідник, що унеможливлює самостійне звільнення людини від дії струму;

* пороговий фібриляційний (смертельно небезпечний) струм -- найменше значення електричного струму, що викликає при проходженні через тіло людини фібриляцію серця.Струм (змінний та постійний) більше 5 А викликає миттєву зупинку серця, минаючи стан фібриляції.

Чим вище значення напруги, тим більша небезпека ураження електричним струмом. Умовно безпечною для життя людини прийнято вважати напругу, що не перевищує 42 В (в Україні така напруга залежно від умов роботи та середовища становить 36 та 12 В), при якій не повинен статися пробій шкіри людини, що призводить до різкого зменшення загального опору її" тіла.

Електричний опір тіла людини залежить, в основному, від стану шкіри та центральної нервової системи. Для розрахунків опір тіла людини умовно приймають рівним Я -- 1 кОм. При зволоженні, забрудненні та пошкодженні шкіри (потовиділення, порізи, подряпини тощо), збільшенні прикладеної напруги, площі контакту, частоти струму та часу його дії опір тіла людини зменшується до певного мінімального значення (0,5--0,7 кОм).

Вид та частота струму, що проходить через тіло людини, також впливають на наслідки ураження. Постійний струм приблизно в 4--5 разів безпечніший за змінний. Однак частота змінного струму також зумовлює наслідки ураження. Так, найбільш небезпечним вважається змінний струм частотою 20--100 Гц. При частоті, меншій ніж 20 або більшій за 100 Гц, небезпека ураження струмом помітно зменшується. Струм частотою понад 500 кГц не може смертельно уразити людину, однак дуже часто викликає опіки.

9. Забезпечення працівників спецодягом, миючими засобами та іншими засобами індивідуального захисту

На роботах із шкідливими і небезпечними умовами праці, а також роботах, пов'язаних із забрудненням або несприятливими метеорологічними умовами, працівникам видаються безоплатно за встановленими нормами спеціальний одяг, спеціальне взуття та інші засоби індивідуального захисту, а також мийні та знешкоджувальні засоби. Працівники, які залучаються до разових робіт, пов'язаних з ліквідацією наслідків аварій, стихійного лиха тощо, що не передбачені трудовим договором, повинні бути забезпечені зазначеними засобами. Роботодавець зобов'язаний забезпечити за свій рахунок придбання, комплектування, видачу та утримання засобів індивідуального захисту відповідно до нормативно-правових актів з охорони праці та колективного договору.

У разі передчасного зношення цих засобів не з вини працівника роботодавець зобов'язаний замінити їх за свій рахунок. У разі придбання працівником спецодягу, інших засобів індивідуального захисту, мийних та знешкоджувальних засобів за свої кошти роботодавець зобов'язаний компенсувати всі витрати на умовах, передбачених колективним договором.

Згідно з колективним договором роботодавець може додатково, понад встановлені норми, видавати працівникові певні засоби індивідуального захисту, якщо фактичні умови праці цього працівника вимагають їх застосування.

10. Охорона праці в Кодексі законів про працю

В КЗпП охорона праці відображена в окремому розділі. В окремих статтях цього розділу розглянуто створення здорових і безпечних умов праці;додержання вимог охорони праці при будівництві і експлуатації будівель, споруд та обладнання; заборона введення в експлуатацію підприємств, які не відповідають вимогам охорони праці; заборона передачі у серійне виробництво зразків нових машин (та іншого обладнання), які не відповідають вимогам охорони праці; правила охорони праці обов'язкові для адміністрації, обов'язки адміністрації щодо поліпшення й оздоровлення умов праці.

зафіксовані питання трудового законодавства: право на працю, основні трудові права та обов'язки працівників, умови договорів про працю; тривалість робочого часу та умови його скорочення; робота у передсвяткові та вихідні дні; тривалість роботи в нічний час; неповний робочий час та умови обмеження понадурочних робіт та інше.

розглядаються обов'язки адміністрації щодо розслідування та обліку нещасних випадків; контроль і нагляд за дотриманням вимог інструкцій з охорони праці; медичні огляди; умови переведення на легшу роботу; матеріальна відповідальність за збитки, завданні робітникам і службовцям ушкодженням їх здоров'я на виробничій діяльності.

окремо розглядається охорона праці жінок та молоді, встановлені пільги робітникам і службовцям, що поєднують роботу з навчанням. Розглянуто права професійних спілок, функції органів державного соціального страхування, нагляд і контроль за дотриманням законодавства про працю, відповідальність за порушення законодавства про працю та інші питання.

11. Забезпечення працівників лікувально-профілактичним харчуванням

На ряді підприємств і виробництв (наприклад, в цеху технічних фабрикатів, цеху аміачних холодильних установок, кишковому цеху, окремих цехах клеежелатинового виробництва та ін. вплив несприятливих виробничих факторів на організм працівників не завжди можливо запобігти шляхом використання індивідуальних та колективних засобів захисту, технічними та організаційними заходами. У таких випадках їх вплив послаблюється за рахунок видачі молока та організації лікувально-профілактичного харчування.

В даний час порядок видачі молока або інших рівноцінних харчових продуктів працівникам, зайнятим на роботах з шкідливими умовами праці, регламентується ст. 222 ТК РФ, де зазначено, що на роботах з шкідливими умовами праці працівникам видаються безплатно за встановленими нормами молоко або інші рівноцінні харчові продукти.

На роботах з особливо шкідливими умовами праці надається безплатно за встановленими нормами лікувально-профілактичне харчування.

Харчова і біологічна цінність свіжого коров'ячого молока полягає в оптимальної збалансованості його компонентів. Молоко містить більше двохсот різних органічних і мінеральних речовин, багато необхідні для людського організму поживні та біологічно активні речовини. Його вживання сприяє підвищенню загальних сил організму і опірності шкідливим впливам зовнішнього середовища.

Норми і умови безкоштовної видачі молока або інших рівноцінних харчових продуктів, а також лікувально-профілактичного харчування, встановлюються в порядку, що визначається постановою Уряду РФ від 13.03.2008 № 168 "Про порядок визначення норм і умов безкоштовної видачі лікувально-профілактичного харчування, молока або інших рівноцінних харчових продуктів і здійснення компенсаційної виплати в розмірі, еквівалентному вартості молока або інших рівноцінних харчових продуктів". Дана постанова містить положення, що працівникам, зайнятим на роботах з шкідливими умовами праці, здійснюється:

* безкоштовна видача молока або інших рівноцінних харчових продуктів згідно з переліком шкідливих виробничих факторів, під впливом яких в профілактичних цілях рекомендується вживання молока або інших рівноцінних харчових продуктів;

* безкоштовна видача лікувально-профілактичного харчування відповідно

* з переліком виробництв, професій і посад, робота в яких дає право на безкоштовне одержання лікувально-профілактичного харчування в зв'язку з особливо шкідливими умовами праці, раціонами лікувально-профілактичного харчування, правил безплатної видачі лікувально-профілактичного харчування та нормами безкоштовної видачі вітамінних препаратів.

У відповідності з наказом Мінздравсоцрозвитку Росії від 16.02.2009 № 45н (в ред. наказу від 19.04.2010 № 245н) до шкідливим виробничим чинникам, при дії яких рекомендується вживання молока, належать: хімічні (органічні і неорганічні сполуки) - наприклад, нітрит натрію, свинець та його сполуки, хлорсульфуровая кислота, хлор, сірчана кислота, фреони, аміак, метан; біологічні (мікроорганізми-продуценти, препарати, що містять живі клітини та спори мікроорганізмів, а також компоненти бактеріальних препаратів); фізичні (іонізуюче випромінювання на роботах із застосуванням радіоактивних речовин у відкритому вигляді за 1-му і 2-му класах робіт).

Норма безкоштовної видачі молока становить 0,5 л за зміну незалежно від її тривалості.

У разі забезпечення безпечних умов праці, підтверджених результатами атестації робочих місць, роботодавець приймає рішення про припинення безкоштовної видачі молока або інших рівноцінних харчових продуктів з урахуванням думки первинної профспілкової організації чи іншого представницького органу працівників.

12. Штучне виробниче освітлення

Штучне освітлення може бути загальним та комбінованим. Загальним називають освітлення, при якому світильники розміщуються у верхній зоні приміщення (не нижче 2,5 м над підлогою) рівномірно (загальне рівномірне освітлення) або з урахуванням розташування робочих місць (загальне локалізоване освітлення).

Комбіноване освітлення складається із загального та місцевого. Його доцільно застосовувати при роботах високої точності, а також, якщо необхідно створити певний або змінний в процесі роботи напрямок світла. Місцеве освітлення створюється світильниками, що концентрують світловий потік безпосередньо на робочих місцях. Застосування лише місцевого освітлення не допускається з огляду на небезпеку виробничого травматизму та професійних захворювань.

За функціональним призначенням штучне освітлення поділяється на робоче, аварійне, евакуаційне, охоронне, чергове.

Робоче освітлення призначене для забезпечення виробничого процесу, переміщення людей, руху транспорту і є обов'язковим для всіх виробничих приміщень.

Аварійне освітлення використовується для продовження роботи у випадках, коли раптове вимкнення робочого освітлення та пов'язане з ним порушення нормального обслуговування обладнання може викликати вибух, пожежу, отруєння людей, порушення технологічного процесу тощо. Мінімальна освітленість робочих поверхонь при аварійному освітленні повинна становити 5 % від нормованої освітленості робочого освітлення, але не менше 2 лк.

Евакуаційне освітлення призначене для забезпечення евакуації людей з приміщень при аварійному вимкненні робочого освітлення. Його необхідно влаштовувати: в місцях, небезпечних для проходу людей; в приміщеннях допоміжних будівель, де можуть одночасно знаходитись понад 100 осіб; у проходах; на сходових клітках; у виробничих приміщеннях, в яких працює понад 50 осіб. Мінімальна освітленість на підлозі основних проходів та на сходах при евакуаційному освітленні повинна бути не менше 0,5 лк, а на відкритих майданчиках - не менше 0,2 лк.

Охоронне освітлення влаштовується вздовж меж території, яка охороняється в нічний час спеціальним персоналом. Найменша освітленість повинна бути 0,5 лк на рівні землі.

Чергове освітлення передбачається у неробочий час; при цьому, як правило, використовують частину світильників інших видів штучного освітлення.



13. Нормативно-технічна документація з охорони праці

Нормативно-технічна документація по охороні праці розділяється на стандарти безпеки праці (державні -- ГОСТ, ДСТУ, галузеві -- ОСТ, підприємств -- СТП); будівельні норми і правила (СНіП); санітарні норми і правила (СН); правила техніки безпеки і виробничої санітарії; інструкції, вказівки і керівні технічні матеріали; положення, повчання, директивні і методичні листи.

Істотне місце серед загальносоюзних правил і норм займає система стандартів безпеки праці (ССБТ). ССБТ є комплексом взаємозв'язаних стандартів, направлених на забезпечення безпеки праці. входить в Єдину державну систему стандартизації.

Основна мета стандартизації вимог безпеки праці нарівні з прискоренням технічного прогрес¬у і підвищенням ефективності виробництва, полягає в забезпеченні безпеки праці робітників. ССБТ створюється з метою впорядкування нормативно-технічної документа¬ції в області безпеки праці. Її завдання - встановлення загальних вимог і норм по видах небезпечних і шкідливих виробничих чинників, загальних вимог безпеки до виробничого устаткування і виробничих процесів, до засобів захисту працюючих, методів оцінки безпеки праці.

За допомогою системи стандартів безпеки праці вимоги безпеки систематизовані і взаємопов'язані.

Система стандартів безпеки праці розділена на декілька груп (підсистем) (від 0 до 9, групи від 6 до 9 є доки резервними).

Стандарти групи 0 встановлюють цілі, зада¬чі, структуру і особливості узгодження стандартів ССБТ, термінологію в області безпеки праці, клас¬ифікацію небезпечних і шкідливих виробничих факторів, порядок інформаційного забезпечення ССБТ, мето¬ди оцінки безпеки праці.

Стандарти групи 1 визначають загальні вимоги і норми по видах небезпечних і шкідливих виробничих чинників, гранично допустимі значення параметрів, що нормуються, вимоги до методів їх вимірювання, вимоги безпеки при роботі з речовинами, що мають небезпечні і шкідливі властивості.

Стандарти груп 2 і 3 встановлюють загальні вимоги безпеки до всіх груп виробничого устаткування і виробничих процесів, вимоги безпеки до технологічних процесів, режи¬му роботи виробничого устаткування, робочим місцям і режиму праці персоналу, вимоги до вживання засобів захисту працюючих на підприємстві, методи контролю виконання вимог безпеки.

Група 4 містить державний стандарт, що встановлює класифікацію засобів захисту працюючих і стандарти на вимоги до груп і окремих засобів захисту.

Група 5 - стандарти на вимоги безпеки виробничих будівель (приміщень).

Контроль за дотриманням і впровадженням стандартів здійснюють територіальні органи Держстандарту спільно з технічною інспекцією праці профспілок, а також міністерства і відомства.

Стандарти безпеки праці не відміняють дії норм і правил, що затверджуються органами державного нагляду.

Структура позначення стандартів ССБТ наступна: спочатку дається індекс по ГОСТ, потім -- клас стандарту, далі--код групи і порядковий номер в групі, в кінці ставиться рік реєстрації.

Важливою нормативною документацією з охороні праці є санітарні норми (СН) і будівельні нор¬ми до правила (СНіП), що містять вимоги до санітарно-гігієнічних умов праці, технологічних процесів, вмісту і пристрою підприємств, установ. Виконання санітарних норм, як і інших нормативних актів з охорони праці, обов'язково, оскільки забезпечує нормальну життєдіяльність людини в процесі праці. Головні нормативні вимоги наведені в наступних будівельних нормах і правилах: СН 245--71. Санітарні норми проектування промислових підприємств; СНіП II--4--79. Природне і штучне освітлення; СНіП II--68--78. Норми проектування. Вищі навчальні заклади; СНіП 2.01.02-85. Протипожежні норми проектування будівель і споруджень; СНіП 2. 04.05-86. Опалювання, вентиляція і кондиціонування повітря; СН 1042--75. Санітарні правила організації технологічних процесів і гігієнічні вимоги до виробничого устаткування. Правила пристрою електроустановок споживачів.

Відповідно до міжгалузевих і галузевих правил по охороні праці міністерства і відомства за узгодженням з відповідними профспілками розробляють і затверджують типові інструкції з охорони праці. Вони служать основою інструкцій працюючих, розробляються адміністрацією установи (по її вказівці - безпосередніми керівниками роботи) і затверджуються керівником установи (підприємства) спільно з профспілковим комітетом. Інструкції періодично переглядаються, в них вносять необхідні зміни.

Інструкції для працюючих зазвичай складаються з кількох частин: загальні вимоги безпеки праці; вимоги до навчання перед початком роботи, під час роботи і після її закінчення; вимоги безпеки в аварійних ситуаціях.

14. Забезпечення пільг та компенсацій працівникам, робота яких пов'язана із шкідливими та небезпечними чинниками

Згідно ст. 7 Закону України "Про охорону праці" працівники, зайняті на роботах з важкими та шкідливими умовами праці, передбачені наступні пільги і компенсації:

безоплатне забезпечення

- лікувально-профілактичним харчуванням,

- молоком або рівноцінними харчовими продуктами,

- газованою солоною водою,

а також право на:

- оплачуванні перерви санітарно-оздоровчого призначення,

- скорочення тривалості робочого часу,

- додаткову оплачувану відпустку,

- пільгову пенсію,

- оплату праці у підвищеному розмірі

та інші пільги і компенсації, які надаються в порядку, визначеному законодавством. Фактичні розміри пільг і компенсацій визначаються за результатами атестації робочих місць за умовами праці.

Роботодавець може за свої кошти додатково встановлювати за колективним договором (угодою, трудовим договором) працівникові пільги і компенсації, не передбачені законодавством.

Гігієнічною класифікацією праці визначено, що шкідливі умови праці характеризуються наявністю шкідливих виробничих чинників, котрі перевищують гігієнічні нормативи й здатні чинити несприятливий вплив на організм працюючого або його потомство.

Віднесення робіт до категорії із шкідливими умовами праці можливе тільки на підставі результатів атестації робочих місць за умовами праці, Порядок проведення якої затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 01.08.92 р. № 442 та відповідно до Методичних рекомендацій для проведення атестації робочих місць за умовами праці, затверджених постановою Мінпраці України від 01.09.1992 р. № 41.

Відповідно до п. 4 цього Порядку атестація проводиться атестаційною комісією, склад і повноваження якої визначаються наказом по підприємству (організації) в строки, передбачені колективним договором, але не рідше від одного разу на п'ять років.

Відповідальність за своєчасне та якісне проведення атестації покладається на керівника підприємства (організації).

Атестації підлягають усі робочі місця, на яких технологічний процес, обладнання, використовувані сировина і матеріали можуть бути потенційними джерелами шкідливих і небезпечних чинників.

Перелік робочих місць, що підлягають атестації, визначає атестаційна комісія підприємства.

За результатами атестації робочих місць роботодавець видає наказ про заходи щодо поліпшення умов праці, а у разі коли умови праці неможливо покращити, тоді про встановлення пільг і компенсацій, передбачених чинним законодавством. Результати атестації зберігаються протягом 50 років.

15. Категорії приміщень і будівель за вибухопожежною та пожежною небезпекою

За вибухопожежною та пожежною небезпекою приміщення та будівлі розподіляються на категорії А, Б, В, Г та Д.

Категорії вибухопожежної та пожежної небезпеки приміщень та будівель визначаються для найбільш неблагоприємного по відношенню до пожару та вибуху періоду, виходячи з виду наявних в приміщеннях горючих речовин та матеріалів, їх кількості та пожежонебезпечних властивостей, особливостей технологічних процесів.

Визначення пожежонебезпечних властивостей речовин та матеріалів проводиться на основі результатів досліджень або розрахунків по стандартним методикам з урахуванням параметрів стану (тиск, температура та інше).

Допускається використання показників пожежної небезпеки для суміші речовин та матеріалів за найбільш небезпечним компонентом.

Будівля відноситься до категорії А, якщо в неї сумарна площа приміщень категорії А перевищує 5% площі усіх приміщень або 200 м2.

Дозволяється не відносити будівлю до категорії А, якщо сумарна площа приміщень категорії А в неї не перевищує 25% сумарної площі усіх приміщень (але не більше 1000 м2), а ці приміщення обладнуються установками автоматичного пожежегасіння.

Будівля відноситься до категорії Б, якщо одночасно виконуються дві умови:

а) будівля не відноситься до категорії А;

б) сумарна площа приміщень категорій А і Б перевищує 5% площі усіх приміщень або 200 м2.

Дозволяється не відносити будівлю до категорії Б, якщо сумарна площа приміщень категорій А і Б в неї не перевищує 25% сумарної площі усіх приміщень (але не більше 1000 м2), а ці приміщення обладнуються установками автоматичного пожежегасіння.

Будівля відноситься до категорії В, якщо одночасно виконуються дві умови:

а) будівля не відноситься до категорій А і Б;

б) сумарна площа приміщень категорій А, Б і В перевищує 5% (10% якщо відсутні приміщення категорій А і Б) сумарної площі усіх приміщень.

...