Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

КЛАСИЧНИЙ ПРИВАТНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

ІНСТИТУТ ЗДОРОВ'Я, СПОРТУ І ТУРИЗМУ

КУРСОВА РОБОТА



РЕФЕРАТ

Курсова робота: 58с., 20 літературних джерел, 10 таблиць.

Об'єкт дослідження: шкідливі звички підлітків.

Мета дослідження: визначення впливу шкідливих звичок на організм підлітка і організація їх профілактики в школі.

Завдання дослідження:

1). Вивчити та проаналізувати літературу з порушеної проблеми.

2). З'ясувати причини, які спонукають підлітків до зловживання шкідливими звичками, розглянути можливості їх профілактики.

3). Проаналізувати результати експериментально - практичної роботи і дати рекомендації щодо використання їх у практиці роботи школи.

Методи дослідження:

- Вивчення літератури вітчизняних та зарубіжних авторів з цього питання, досвіду освітніх установ.

- Педагогічне спостереження

- Метод анкетування.

Стан здоров'я підростаючого покоління - найважливіший показник благополуччя суспільства і держави, що відображає не тільки справжню ситуацію, а й дає точний прогноз на майбутнє. Трудові ресурси країни, її безпеку, політична стабільність, економічний добробут, і морально - етичний рівень населення безпосередньо залежать від стану здоров'я дітей, підлітків, молоді.



ЗМІСТ

ВСТУП

РОЗДІЛ 1. ЗАГАЛЬНА ПСИХОФІЗІОЛОГІЧНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОЗВИТКУ ОРГАНІЗМУ ПІДЛІТКІВ ТА ВПЛИВ ШКІДЛИВИХ ЗВИЧОК НА ЙОГО РОЗВИТОК

1.1 Психофізіологічні особливості розвитку дитячого організму

1.2 Історія виникнення шкідливих звичок

1.3 Вплив шкідливих звичок на розвиток підлітків

1.4 Роль фізичної культури і спорту у формуванні здорового способу життя

РОЗДІЛ 2. МЕТА, ЗАВДАННЯ, МЕТОДИ І ОРГАНІЗАЦІЯ ДОСЛІДЖЕННЯ

2.1 Мета і завдання дослідження

2.2 Методи дослідження

2.3 Організація дослідження

РОЗДІЛ 3. РЕЗУЛЬТАТИ ДОСЛІДЖЕННЯ

ВИСНОВКИ

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ



ВСТУП

Відбуваються демократичніперетворення у всіх сферах суспільства торкнулися і систему освіти, стратегічною метою якої є створення оптимальних умов для повноцінного розвитку особистості дитини. Останнім часом досить велика увага стала приділятися вихованню особистості не тільки грамотної, але і, перш за все, здорової, так як стан здоров'я учнів значно погіршився. Міцне здоров'я сприяє успішності занять будь-яким видом діяльності, у тому числі і розумової. Спеціальнідослідження показали, що основною причиною низької успішності у 85% учнів загальноосвітніх шкіл є слабке здоров'я [23,5].

Стан здоров'я підростаючого покоління - найважливіший показник благополуччя суспільства і держави, що відображає не тільки справжню ситуацію, а й дає точний прогноз на майбутнє. Трудові ресурси країни, її безпеку, політична стабільність, економічний добробут, і морально - етичний рівень населення безпосередньо залежать від стану здоров'я дітей, підлітків, молоді. підліток шкідлива звичка здоров'я

У зв'язку з цим перед суспільством постала проблема виховання людини, яка прагне до здорового способу життя, поуку куріння, алкоголь, наркотики. Тому дослідження впливу шкідливих звичок на організм людини, можливості їх профілактики є дуже актуальною для сучасного суспільства, цим пояснюється її вибір для нашого дослідження. Провідними вченими та педагогами складено унікальний бібліографічний покажчик, який дозволить вирішувати питання з виховання здорового покоління на більш високому рівні [15].



РОЗДІЛ 1. ЗАГАЛЬНА ПСИХОФІЗІОЛОГІЧНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОЗВИТКУ ОРГАНІЗМУ ПІДЛІТКІВ ТА ВПЛИВ ШКІДЛИВИХ ЗВИЧОК НА ЙОГО РОЗВИТОК

1.1 Психофізіологічні особливості розвитку дитячого організму

Як відомо в підлітковому віці йде активний фізичний ріст організму.

Зріст (довжина тіла) - один з найважливіших показників фізичного розвитку (Див.: Додаток № 1). Відомо, що зростання триває до 17-19 років у дівчат і до 19-22 років у хлопців. При цьому періоди прискорення зростання перемежовуються з періодами відносного уповільнення. Так досить значне збільшення довжини тіла спостерігається в перший рік життя (в середньому на 25 см), потім у віці від 4 до 7 років і на початку періоду статевого дозрівання (він триває у дівчаток з 10 до 16 років, а у хлопчиків з 11 до 17 років) [22]. Як видно з додатку № 1 змінюються й інші фізичні показники. Тому важливо, щоб в період інтенсивного фізичного розвитку підліткові були чужі шкідливі звички.

Перехід до підліткового віку характеризується глибокими змінами умов, що впливають на особистісний розвиток дитини. Вони стосуються фізіології організму, відносин складаються у підлітків з дорослими людьми і однолітками, рівня розвитку пізнавальних процесів, інтелекту і здібностей. У всьому цьому намічається перехід від дитинства до дорослості. Організм дитини починає швидко перебудовуватися і перетворюватися в організм дорослої людини. Центр фізичного і духовного життя переміщається з дому в зовнішній світ, переходить в середу однолітків і дорослих. Відносини в групі однолітків будуються на більш серйозних, ніж розважальні спільні ігри, справах, що охоплюють широкий діапазон видів діяльності, від спільної праці над чим-небудь до особистого спілкування на життєво важливі теми. У всі ці стосунки з людьми підліток вступає, вже будучи інтелектуально досить розвиненою людиною і розташовуючи здібностями, які дозволяють йому зайняти певне місце у взаєминах з однолітками. Процесу інтелектуального розвитку завершується дещо раніше, ніж процес формування їх як особистості. Протягом трьох - чотирьох років навчання в старших класах школи оформляється мотиваційна сфера людини, визначаються його особисті і ділові інтереси, виявляються професійні нахили та здібності.

Підлітковий вік - це найважчий з дитячих вікових, що представляє собою період становлення особистості. Тут складаються основи моральності, формуються соціальні установки, ставлення до себе, до людей, до суспільства. У цьому віці також стабілізуються риси характеру та основні форми міжособистісного поведінки. Головні мотиваційні лінії цього періоду - самопізнання, самовираження, самоствердження. Тому часто, для того щоб утвердитися в середовищі однолітків, багато підлітків і долучаються до шкідливих звичок. На їхню думку, це робить їх дорослішими в очах однолітків.

У підлітковому віці учні прагнуть бути схожими на старших, іноді таке бажання стає настільки сильним, що підліток передчасно починає вважати себе вже дорослою, вимагаючи відповідного звернення з собою як з дорослою людиною. Бачачи прояв деяких якостей у дорослих або у тих, хто його старше, підліток починає їм наслідувати, це теж призводить до прилучення їх до шкідливих звичок.

Підліткові подобається відчувати себе дорослим. Це пов'язано і з фізичними змінами його організму. Підлітки копіюють поведінку дорослих, які користуються авторитетом в їхньому колі. Сюди входить мода в одязі, зачіски, прикраси, косметика, лексикон, манера поведінки, способи відпочинку, захоплення. Крім дорослих зразками для наслідування можуть бути і старші однолітки.

Для хлопчиків - підлітків об'єктом наслідування часто стає та людина, яка веде себе "як справжній чоловік", володіє силою волі, витримкою, сміливістю, мужністю, витривалістю, вірністю в дружбі. У дівчаток розвивається тенденція наслідувати тим, хто виглядає "як справжня жінка": старшим подругам, привабливим, що користуються популярністю дорослих жінок. Багато хлопчики - підлітки уважно починають ставитися до занять фізичними вправами, спрямованих на розвиток витривалості, у дівчаток же переважає наслідування зовнішньої атрибутики дорослості: одягу, косметики, прийом кокетства.

Таким чином, формування і розвиток самосвідомості дитини. Бажаний образ "Я" у підлітків зазвичай складається з цінують ними достоїнства інших людей. На жаль, в житті часто у підлітків виникають хибні уявлення про те, яким повинен бути "справжній чоловік" і "справжня жінка", бачать їх у тих, кому властиве захоплення шкідливими звичками, починають сліпо їм слідувати.

Багато підлітки прагнуть займатися самовихованням. Це особливо характерно для хлопчиків. Головним ідеалом для них стає ідеал мужності. Підлітки починають наслідувати героїв фільмів і прочитаних книг. Але в даний час для багатьох знову ж героями стають аж ніяк не ідеальні люди. Телебачення сприяє формуванню у підлітків шкідливих авторитетів: сильний красивий чоловік красиво "вживає" алкоголь і палить. І волею - неволею образ такої людини залишається в пам'яті підлітка.

Багато хлопчики починають займатися саморозвитком усебе необхідних вольових якостей особистості. Вони захоплюються іграми, де потрібна сила і мужність: бокс, боротьба, важка атлетика, хокей. Ставши звичними, заняття фізичною культурою і спортом в зрілому віці перетворюються на ефективний засіб підтримки працездатності і здоров'я, а корисні вольові якості особистості, спочатку сформувалися і закріпилися під час цих занять, потім переходять на інші види діяльності.

Таким чином, важливо сприяти прагненню у підлітків захопленню здоровим способом життя, це допоможе протистояти шкідливим звичкам. Раз у підлітків є прагнення виробити в себе корисні якості, важливо їм допомогти в цьому.

Також для підлітків характерна пізнавальна і творча активність. Вони прагнуть дізнатися щось нове, чого-небудь навчитися. Підлітки прагнуть займатися самоосвітою. Вони вибирають для себе предмети, які особливо їм цікаві. Нерідко ставлення до того чи іншого предмету визначається ставленням до вчителя. Тому саме вчителю належить одна з головних ролей у формуванні здорового способу життя у підлітків. Учитель повинен бути зразком поведінки для них.

У підлітковому віці з'являються нові мотиви навчання, пов'язані з розширенням знань, з формуванням потрібних умінь і навичок, що дозволяють займатися цікавою роботою, самостійною творчою працею. Вчення доповнюється самоосвітою. Це прагнення в учнів також необхідно підтримувати.

Також у підлітковому віці відбувається формування системи особистісних цінностей, які визначають зміст діяльності підлітка, сферу його спілкування, вибірковість ставлення до людей, оцінки цих людей і самооцінку. У старших підлітків з'являються професійно-орієнтовані мрії.

Завдання оточуючих підлітка дорослих людей полягає в тому, щоб допомогти студенту розібратися в істинних цінностях.

У цьому віці також створюються непогані умови для формування організаторських здібностей, діловитості, підприємливості, багатьох інших корисних особистісних якостей, пов'язаних із взаємовідносинами людей. Підлітки із задоволенням беруть участь у різних спільних шкільних справах. Важливо, щоб у всіх цих випадках дітям надавався максимум самостійності, щоб дорослими помічалися і підтримувалися будь-які прояви дитячої ініціативи, діловитості, підприємливості, практичної кмітливості. Поряд з вченням і працею гра в цьому віці по - раніше несе в собі багаті можливості для особистісного розвитку дітей. Мова йде про ігри, побудованих за зразком тих, на яких навчаються мистецтву управління дорослі люди. Такі ігри потрібно включати в навчально - виховний процес.

У зв'язку з цим велика роль відводиться системі виховної роботи в школі, у класному колективі.

У підлітковому віці, на думку Р.С. Немова, високого рівня досягають усі без винятку пізнавальні процеси: механічна пам'ять, мова, яка стає високорозвиненою, мислення представляється у всіх видах: наочно - дієве, наочно - образному, словесно - логічному. Стає можливим научіння підлітка найрізноманітніших видів практичної і розумової діяльності [13, 188].

Підлітковий вік має безліч характерних для цього віку протиріч і конфліктів. Так, наприклад, важливо, ставлячись до підлітка по - серйозному, тобто по - дорослому, разом з тим звертатися з ним як з дитиною, яка постійно потребує допомоги і підтримки, але зовні при цьому такого "дитячого" звернення не виявляти. Саме правильні взаємовідносини з дорослими людьми допомагають підлітку уникнути захоплення шкідливими звичками.

1.2 Історія виникнення шкідливих звичок

До найбільш шкідливим звичкам відносяться куріння, алкоголізм, наркоманія. Всі вони впливають на здоров'я людини, ламають людські життя, долі. З ними треба боротися, хоча це й нелегко.

Вже в допісьменний період ми маємо свідчення того, що люди знали і використовували психоактивні хімічні речовини: алкоголь і рослини, споживання яких впливає на свідомість. Археологічні дослідження показали, що вже в 6400 р. до н.е. люди знали пиво і деякі інші алкогольні напої. Очевидно, процеси бродіння були відкриті випадково, виноградне вино з'явилося тільки в 4-3 століттях до н.е. Перше письмове свідоцтво використання інтоксикантів - розповідь про пияцтво листопада з Книги Буття. Використовувалися і різні рослини, що викликають фізіологічні і психічні зміни, зазвичай в релігійних обрядах або при проведенні медичних процедур. Приклад - використання на Близькому Сході в 5 тис. до н.е. "Злаку радості" (опіумного маку). Близько 2700 р. до н.е. в Китаї вже використовували коноплі (у вигляді настою, як чай): імператор Шен Нунг наказував своїм підданим приймати її як ліки від подагри і неуважності. Люди кам'яного століття знали опіум, гашиш і кокаїн і використовували ці наркотики для зміни свідомості (в ході релігійних обрядів) і при підготовці до бою. На стінах похоронних комплексів індійців Центральної і Південної Америки є зображення людей, що жують листя коки (один із способів прийому кокаїну), що датуються серединою 3 тис. до нашої ери [23,5].

Слово "алкоголізм" ввів в ужиток шведський лікар Гуссі в середині XIX століття. Але саме пияцтво існує не одне тисячоліття. Раніше воно не мало характеру масового поширення. У Древній Греції вживалося тільки сильно розбавлене вино (у пропорції три частини води і одна частина вина). Той, хто пив чисте вино, вважався п'яницею і піддавався вигнанню. Це було подією надзвичайним. У Стародавньому Римі вино не мали права пити чоловіки молодше 30 років [14].

Є точні відомості, коли стала відома горілка в Росії. У 1428 році (не на багато раніше, ніж тютюн прибув до Європи) горілку привезли в Росію з Генуї. Правда, як тільки у Росії познайомилися з її дією, ввезення горілки тут же був заборонений. Зрідка нею користувалися з лікувальною метою, причому дози, які призначаються лікарями, не перевищували ніколи пів-ложки.

Лише майже півтора століття тому, горілка стала поширюватися на Русі. Це було при Івані Грозному, за розпорядженням якого в Москві був відкритий перший "Царьов шинок". Втім, Грозний цар скоро схаменувся і заборонив пити горілку усім, за винятком своїх опричників. Тільки за Петра I горілка почала надходити в Росії у відкритий продаж [27, 46].

Наркотики знайомі людям вже декілька тисяч років. Їх споживали люди різних культур, в різних цілях: під час релігійних обрядів, для відновлення сил, для зміни свідомості, для зняття болю і неприємних відчуттів.

Потрібно мати на увазі, що факт використання наркотика в одній культурі не дає нам права припускати, що і в інших культурах в цей же самий час люди знали цей наркотик і вживали його. Як і зараз, у вживанні наркотиків людьми різних культур є і схожість і відмінності.

Протягом всієї історії контакти між далекими культурами відбувалися завдяки торгівлі і війнам. Наприклад, в результаті хрестових походів і подорожей Марко Поло європейці дізналися опіум і гашиш, широко поширені на Сході. Пізніше подорож європейців (головним чином англійців, французів, португальців та іспанців) до Америки принесли нові відкриття. Основні психоактивні речовини, привезені до Європи з Америки - кокаїн (з Південної Америки), різні галюциногени (з Центральної Америки) і тютюн (з Північної Америки). Як показали дослідження, між культурами відбувався двосторонній обмін. Батьківщина кавового дерева - Ефіопія. Європейці познайомилися з кавовим напоєм в 17 столітті, моряки завезли кавові зерна до Південної Америки, яка тепер є головним світовим виробником кави, у Чилі в 1545 році з'явилася коноплі [24, 11].

До початку 20 століття практично не існувало обмежень на виробництво і споживання наркотиків [24, 14]. Іноді робилися спроби скоротити або взагалі заборонити використання певних речовин, але вони були нетривалими і, як правило, невдалими. Наприклад, тютюн, кава і чай були спочатку зустрінуті Європою в багнети. Перший європеєць, закурили тютюн - супутник Колумба Родріго де Херес - після прибуття до Іспанії був поміщений у в'язницю, тому що влада вирішила, що в нього вселився диявол. Було кілька спроб оголосити поза законом каву та чай.

Відомі й випадки, коли держава не забороняло наркотики, а навпаки сприяло процвітанню торгівлі ними. Найкращий приклад - збройні конфлікти між Великобританією та Китаєм у середині 19 століття. Вони називаються опіумними війнами, тому що англійські торговці ввозили в Китай опіум [25, 7].

До середини 19 століття кілька мільйонів китайців пристрастилися до опіуму. У цей час Китай, безумовно, вийшов на перше місце в світі по споживанню опіуму, велика частина якого вирощувалася в Індії та переправлялася до країни англійцями. Китайський уряд прийняв безліч законів про контроль над імпортом опіуму, але жоден з них (включаючи повну заборону) не вплинув бажаного дії. Англійці не бажали скорочувати опіумну торгівлю: по-перше, це давало великі прибутки, а по-друге, в самій Англії не спостерігалося такого сплеску наркотичної залежності, хоча опіум широко використовувався в медицині. У 1839 році вибухнув конфлікт: китайський уряд знищило великий вантаж опіуму, який належав англійським і американським торговцям. Почалася перша опіумна війна. Британія перемогла і за Нанкинському договором 1842 отримала, в числі іншого, права на використання портів Гонконгу в якості компенсації за знищений вантаж опіуму. Торгівля тривала і в 1856 році призвела до другої війни. Ця друга опіумна війна закінчилася в 1858, і за умовами Тіенсінского договору Китай продовжував імпортувати опіум, але міг встановлювати великі митні збори. Торгівля опіумом скоротилася і в кінці кінців припинилася тільки на початку двадцятого століття, коли в усьому світі почалася кампанія за дозвіл використання наркотиків тільки в медичних цілях (як знеболюючі препарати) [24,15].

У двадцятому столітті в Європі та Америці вживалися практично одні й ті ж наркотики. Цікаво, що багато нових або "добре забутих старих" наркотиків було освоєно спочатку в Сполучених Штатах, і потім вони поширилися в інших країнах, так що Америка як би задавала тон у міжнародному споживанні наркотиків.

Тютюн як представник дикої флори був відомий у давнину в Європі, Азії, Африки. Листя його спалювали на вогнищі, їх дим чинив на людей притуплювала дію.

Христофор Колумб був першим європейцем, що зіткнулися з тютюнопалінням. Під час своєї першої подорожі до Нового Світу в 1492 році він побачив, як жителі Куби "смоктали" тліючі листя каоба [1,61]. Трубки для вдихання курильної суміші називалися табако, від них походить слово "тютюн".

Нюхальний тютюн був завезений до Франції в 1559 році Жаном Ніко., В 1586 в Англії Френсісом Дрейком [1,61].

Жан Ніко вперше виділив з тютюну сильнодіючу речовину, нікотин, назване його ім'ям.

У Росії тютюн прийшов на початку 17 століття. До Петра Першого куріння на Русі не схвалювалося, а Петро Перший почав його заохочувати як ознака європейського стилю [1,61].

По справжньому масовим куріння стало після першої світової війни.

Як видно з наведених прикладів, наркотики, куріння, алкоголь давно стали складовою частиною людського буття.

Таким чином, в історії були часи, коли шкідливі звички заборонялися, і часи, коли їх розповсюдження підтримувалося владою.

1.3 Вплив шкідливих звичок на розвиток підлітків

Одна з проблем сучасного суспільства - величезна кількість людей, що палять, в тому числі зросла кількість підлітків-курців, які курять, щоб виглядати дорослішими, курять, щоб завоювати авторитет серед однолітків, курять з цікавості, за компанію, щоб схуднути, тому що це модно, не замислюючись про наслідки, не думаючи про майбутнє. Деякі помилково вважають, що куріння мобілізує, допомагає зосередитися.

Деякі починають палити, надивившись реклами, добре, що зараз на телебаченні заборонена реклама сигарет. Хоча про чудодійні властивості пива продовжують вести мовлення на всіх каналах, помилково припускаючи, що після 22 годин, підліток телевізор не дивиться.

Ягодинський В.М. наводить такі результати дослідження причин куріння у школярів і студентів на кінець вісімдесятих років [28,17]:

Процентне співвідношення залежно від причин куріння (таблиця 1.1)

Таблиця 1.1

Вікові групи	Наслідування іншим школярам, ??студентам%	Почуття новизни, інтересу%	Бажання здаватися дорослим, самостійним%	Точної причини не знають%
Учні
6-7 класи	50,0	41,5	5,5	3,0
8-9 класи	35,6	30,0	10,4	24,0
10-11 класи	25,5	24,0	15,0	35,5
Студенти
1 курсу	4,1	25,5	25,5	45,4
3 курсу	1,5	10,0	25,1	63,4
6 курсу	0	0	1,5	98,5

Наслідування іншим, відчуття новизни, бажання здаватися дорослими в кінцевому рахунку призводить до того, що погіршується здоров'я підлітків. Якщо людина почала палити в 15 років, то тривалість його життя зменшиться більш ніж на 8 років. Почали курити до 15 років частіше вмирають від раку, ніж ті, хто почав курити після 25 років [1,64].

Статистика свідчить, що з кожних 100 чоловік, померлих від раку легенів, 90 курили, з кожних 100 чоловік, померлих від хронічних захворювань легенів, 75 курили, з кожних 100 померлих від ішемічної хвороби серця 25 курили [1,63]. Причому, якщо палити людина починає в підлітковому віці, це якраз і сприяє виникненню зазначених вище хвороб.

Тютюновий дим в 4 рази більш забруднений токсичними речовинами в порівнянні з вихлопними газами автомобіля, а один кубічний міліметр тютюнового диму містить до 3 мільйонів частинок сажі [1,63]. У тютюновому димі налічується більше 3660 компонентів, багато з яких дуже небезпечні для організму, зокрема для серцево - судинної системи, 300 з них - активні біологічні отрути. [1,64] Так, нікотин, збуджуючи судиноруховий і дихальні центри головного мозку, викликає тим самим спазм кровоносних судин, пошкодження стінок судин і сприяє утворенню склеротичних бляшок, звужуючих просвіт судин.

Під впливом нікотину число серцевих скорочень зростає на 15 - 20% відсотків. Регулярне куріння змушує серце працювати з підвищеним навантаженням, що призводить, врешті-решт, його до передчасного зношування. При тривалому безперервному курінні (кілька сигарет підряд) пульс нормалізується лише після 30 хвилин [1,65]. Цей прискорюють ефект нікотину сприяє його швидкому проникненню в кров.

Тому підлітку, у якого йде формування внутрішніх органів, куріння шкодить особливо сильно. Завдає шкоди воно і навколишнім дітям, які є "пасивними курцями". Пасивне куріння збільшує на 10-30 відсотків ризик розвитку раку легенів [1,66]. Тому підліток повинен розуміти, що перебуває поряд з тими, хто курить, також шкідливо для його здоров'я.

Блокування у курців гемоглобіну (10% і більше) чадним газом шляхом утворення карбоксигемоглобіну призводить до того, що в момент фізичного навантаження, коли постачання органів і тканин киснем найбільш необхідно, вони його отримують недостатньо, і спортсмен - курець не може найкращим чином розкрити свої можливості : у нього виникає задишка, як у людини, яка знаходиться в розрядженою атмосфері, на висоті більше 2 тисяч метрів над рівнем моря [1,64]. У стані спокою також окис вуглецю пов'язує частина еритроцитів і утрудняє постачання тканин киснем. Раннє куріння не може не позначитися на стані підлітка на уроках фізкультури або при заняттях спортом, на його спортивні результати.

Під час викурювання сигарети нікотин проникає в кров. Під впливом нікотину відбувається звуження судин шкіри. При цьому через капіляри шкіри проходить меншу кількість крові, що викликає пониження температури відповідної частини тіла. Звуження капілярів шкіри викликає збліднення шкіри, спазм периферичних судин. У найтяжчих випадках це призводить до гангрени і ампутації кінцівки. Крім нікотину та тютюнової смоли, в тютюновий дим входить ще окис вуглецю - дуже отруйний газ. Вона набагато легше вступає в зв'язок з гемоглобіном, ніж кисень, і утворює карбоксигемоглобін, це хімічна сполука дуже стійко в порівнянні з оксигемоглобіном - сполуки кисню з гемоглобіном. Червоні кров'яні тільця, які завантажені окисом вуглецю, вже не можуть транспортувати кисень, а це є однією з їхніх основних функцій.

Якщо людина вдихає велика кількість окису вуглецю в процесі куріння, це може призвести до тяжких наслідків, так як окис вуглецю пов'язує більшу частину еритроцитів, що утруднює постачання тканин киснем. Кров набуває в даному випадку темно - червоний колір.

Нікотин діє на слизові оболонки стравоходу, шлунка і кишечника, викликає їх запалення. Спастичну дію нікотину відбивається на травленні. Підвищується кислотність шлункового соку. Серед хворих на виразкову хворобу шлунка три чверті склали курці.

Куріння негативно впливає на імунну систему організму. Тому підлітки, які курять, частіше хворіють.

Мозок звикає до постійних нікотиновим подачок і починає вимагати "нікотину", виникає занепокоєння, дратівливість, нервозність.

Таким чином, куріння є шкідливою звичкою, яка згубно впливає на весь організм людини, а особливо на організм зростаючий. При тривалому впливі тютюнового диму на організм підлітка зростає ризик розвитку серцево - судинних і бронхолегеневих захворювань. Крім цього, є прямі докази того, що у підлітків внаслідок куріння знижуються розумові здібності [1,39].

Величезний і шкоду алкоголю, який потрапляє в організм зростаючої людини, будь то горілка, пиво, або сухі вина.

Алкоголізм сьогодні може бути названий "прокляттям людини", число жертв багатовікової війни людства з алкоголем постійно наростає.

Макс Рубнер [11] говорив, що в пиві й вині тоне набагато більше людей, ніж у воді, сьогодні кількість явних і непрямих жертв алкоголізму цілком можна порівняти з кількістю жертв від найнебезпечніших захворювань. Середня тривалість життя людини питущого на 10 - 20 років (за різними статистичними даними) коротше життя непитущого. Алкоголь нерідко називають третьою причиною смертності у чоловіків (після серцево-судинних і онкологічних захворювань) .65% смертних випадків від травм і всіляких пригод пов'язані зі споживанням алкоголю.

Споживання спиртних напоїв з підліткового віку створює сприятливий фон для виникнення і розвитку багатьох хвороб: кожен третій випадок кардіологічного і кожен четвертий випадок онкологічного захворювання у чоловіків пов'язані з алкоголем, крім того, в прямій залежності від споживання спиртних напоїв знаходяться такі захворювання, як цироз печінки, порушення психіки, виразка шлунка.

Глія - це сполучна тканина, тобто - біла речовина головного мозку, в якому живуть нервові клітини, які складають його сіра речовина. Співвідношення цих тканин в головному мозку - приблизно 90 і 10 відсотків, так що потрапивши з шлунково-кишкового тракту в кров і лімфу, алкоголь обов'язково і надовго депонується в білій речовині головного мозку і спотворює середовище проживання нервових клітин. Алкоголь перекриває канали надходження кисню в головний мозок, в результаті починається кисневе голодування, мозкові клітини гинуть, що і призводить до головного болю, погіршуються процеси мислення, слабшає пам'ять. Це інакше медики називають "алкогольним недоумством". Відбувається своєрідна "п'яна мутація особистості", що за останні десятиліття стало типовим для російського народу.

Алкоголь - це теж безструктурна форма управління життям і здоров'ям нації, але тільки використовується вона не для виживання нашого народу, а для його знищення паралельно з наживою на його дурості. Причому, робиться це на очах - у буквальному, і в переносному сенсах - засобами масової інформації та рекламою як бажаний елемент нової і вільного життя (телекіно, шоу тощо) [14].

Особливо згубний вплив надає алкоголізм на здоров'я підлітків. У Росії середній вік вживання алкоголю серед хлопчиків знизився до 12,5 року, серед дівчаток до 12,9 року [25,13].

Алкоголь, потрапляючи в організм підлітка, швидко розноситься кров'ю та концентрується в мозку. Внаслідок підвищеної рефлекторної збудливості навіть невелика доза спиртного викликає у дітей бурхливу реакцію, важкі симптоми отруєння. При систематичному надходженні алкоголю в дитячий організм страждає не тільки нервова система, але і травний тракт, зір, серце. Печінка не справляється з алкогольним навантаженням, і відбувається її переродження. Страждають органи внутрішньої секреції, насамперед щитовидна залоза, гіпофіз, наднирники. У результаті на фоні алкогольної інтоксикації у пристрастилися до спиртних напоїв підлітків може розвинутися цукровий діабет, порушення статевих функцій і т.д. Особливо ранима нервова система, головний мозок дитини [28,77].

Останнім часом почастішали випадки, коли діти в стадії алкогольного стану потрапляють до лікарень, це викликано сильними отруєннями алкоголем, і тим, що підлітки з неблагополучних сімей вживають сурогати, спиртовмісні рідини та алкоголь низької якості.

Потрібно відзначити, що випадки смерті дітей від спиртних напоїв не настільки вже й рідкісні.

Статистика страшна, тому виникає серйозне питання щодо профілактики вживання алкоголю серед підлітків.

"Дитячий підлітковий алкоголізм" - цей термін поступово входить у нашу мову. Алкоголь робить сильний вплив на вчинки молодих людей.

Останнім часом великою проблемою стала проблема поширення наркотиків серед підлітків. Опитування, проведені у великих російських містах, показують, що сьогодні кожен третій школяр 13-16 років знайомий з одурманюючими препаратами не з чуток. Різко знижується вікова планка початку їх вживання. П'ята частина неповнолітніх споживачів наркотиків становлять дівчата.

Всесвітня організація охорони здоров'я (ВООЗ) у своїй доповіді в 1981 році визначила наркотики в широкому сенсі як "хімічна речовина, або суміш речовин, відмінне від необхідних для нормальної життєдіяльності (подібно їжі), прийом якого тягне за собою зміну функціонування організму і, можливо, його структури ".

Експерти Всесвітньої організації охорони здоров'я визнають, що їх визначення наркотиків дуже широко. Для науково-дослідних і практичних цілей слід розділити всі речовини, які підпадають під визначення на категорії. Фармакологи роблять свої класифікації, в основі яких лежать основні властивості наркотиків, пов'язані з їх клінічну структуру і способам застосування. Наркотики класифікуються за такими принципами [24,149]:

1. За походженням. Наприклад, опіати виробляються з опіумного маку, що вирощується на плантаціях. До складу чистих (не синтетичних) опіатів входять такі речовини, як морфій і кодеїн. Героїн, напівсинтетичний наркотик, ставитися до групи опіатів. Бо у цій класифікації нас цікавить тільки джерело отриманого наркотику, то в одну групу увійдуть наркотики з різним хімічним дією.

2. По впливу. В одну групу потраплять наркотики зі схожими діями на організм. Наприклад, як марихуана, так і атропін викликають почастішання пульсу і сухість у роті. Тому марихуану можна назвати атропіноподібним наркотиком.

3. За терапевтичного використання. Звертається увага на те, для зміни яких процесів в організмі використовується дана речовина. Наприклад, амфітаміни називаються наркотиками, гнітючими апетит. Слід зауважити, що при використанні наркотиків їх терапевтичний вплив може зовсім не братися до уваги. При використанні амфітамінів не в медичних цілях у розрахунок приймається їх збудливу дію. Точно так само морфій використовується в медицині, як сильний знеболюючий, але наркомани приймають його тому, що він викликає ейфорію.

4. За частини організму, на яку діє наркотик. Кокаїн - стимулянт, так як робить на центральну нервову систему збудливу дію. Така класифікація цілком підходить для наркотиків, які мають вплив на різні органи. Наприклад, кокаїн, стимулюючий нервову систему, так само має анестезуючу дію. Більш того, дуже різні за хімічною будовою і способом дії наркотики можуть впливати на одну й ту ж частину організму.

5. За хімічною будовою. Наприклад, барбітурати (фенобарбітал, амитал, секонол та інші) - синтетичні речовини, отримані на основі барбітурового кислоти і різняться реагують з нею речовинами.

6. По механізму впливу. У принципі, така класифікація хороша, але механізм дії деяких наркотиків до цих пір невідомий.

7. За назвою на сленгу, поданого в певній субкультурі або на чорному ринку.

На які б групи ми не підрозділяли наркотики, всі вони завдають великої шкоди організму підлітків. Діти - наркомани погано навчаються або не навчаються зовсім, рано вмирають, так як вони хворіють, і ніщо їх вже не може врятувати, так як наркоманія майже не виліковна.

Психоактивні наркотики надають дію на настрій, свідомість і поведінку. Психоактивні наркотики займають головне місце, тому що підлітки в основному вживають саме їх, і вони часто створюють серйозні проблеми. На жаль, історично склалося, що ні зусилля професіоналів, ні спрямоване фінансування не змогли зробити заборона наркотиків основний суспільним завданням. Причини цього не визначені, але існує два можливих пояснення. Одне з них те, що витрачені в минулому зусилля на запобігання зловживань принесли тільки вельми скромні результати. Друге пояснення цього в тому, що в даний час зловживання різними речовинами особливо помітно і знаходить більш швидкий відгук у людських і фінансових ресурсах.

В останні роки в Росії значно зросла кількість людей, що вживають наркотики. За даними МОЗ РФ, на кінець 2000 року в наркологічних диспансерах перебували на обліку близько 270 тисяч осіб, що зловживають наркотичними засобами. Кількість перебувають на обліку хворих на наркоманію зросло за останні 10 років у 10 разів [25, 13].

Особливу тривогу викликає різке "омолодження" контингенту хворих на наркоманію. У Росії середній вік початку прилучення до наркотиків знизився зараз серед хлопчиків до 14,2 років, а серед дівчаток до 14,6 років [25,13].

Хоча профілактиці завжди приділялося менше уваги, ніж лікуванню, зараз настав період, коли вивчення і розвиток запобігання знаходиться на підйомі. Можливо, найбільш значним чинником, що викликав цю зміну, є зв'язок проблеми наркоманії з проблемою СНІДу. Особи, що вживають наркотики внутрішньовенно, становлять другу за чисельністю групу інфікованих ВІЛ у США і Європі. Крім того, вплив наркотиків в ряді випадків може провокувати безладні статеві зв'язки, що збільшують ризик зараження СПІДом.91% зареєстрованих у 2000 році ВІЛ - інфікованих - наркомани [25,14].

Таким чином, вживання наркотиків у підлітковому віці часто призводить до хронічного гепатиту, СНІДу, сприяє розвитку недоумства. У підлітка дуже швидко формується залежність від будь-якого наркотику і психоактивної речовини. Крім того, зловживання наркотиками вимагає великих грошей, наркотична залежність штовхає підлітків на злочини заради грошей на чергову дозу наркотичної речовини.

Отже, шкідливі звички мають медичні наслідки для самої людини і її майбутнього потомства, вони завдають шкоди сім'ї, державі, суспільству.

Більшість людей згодні з тим, що профілактика повинна бути важливим компонентом у сучасному підході до вирішення проблеми зловживання різними речовинами.



1.4 Роль фізичної культури і спорту у формуванні здорового способу життя

Російське суспільство вступило у фазу поступального розвитку, в умовах якого соціально-економічні та політичні перетворення спрямовані на утвердження гуманістичних цінностей та ідеалів, створення розвиненої економіки і стійкою демократичної системи. Важливе місце в цьому процесі займають питання, пов'язані з життєдіяльністю самої людини, її здоров'ям і способом життя.

За даними Б.Х. Ланда, здоров'я нації - категорія економічна, політична визначальна соціальну стабільність. Від нього залежить трудовий потенціал країни та її обороноздатність. Тільки здорові люди можуть виробляти матеріальні блага, успішно вчитися і стати працездатними фахівцями. Без них неможливий ні науково технічний прогрес, ні успіхи в економіці та інших галузях господарювання [8].

Із сукупності поняття "здоровий спосіб життя", що об'єднує всі сфери життєдіяльності особистості, колективу, соціальної групи, нації, найбільш актуальною і універсальної складовою є фізична культура і спорт. Сфера фізичної культури і спорту виконує в суспільстві безліч функцій і охоплює всі вікові групи населення. Поліфункціональний характер сфери проявляється в тому, що фізична культура і спорт - це розвиток фізичних, естетичних і моральних якостей людської особистості, організація суспільно-корисної діяльності, дозвілля населення, профілактика захворювань, виховання підростаючого покоління, фізична та психоемоційна рекреація і реабілітація.

Фізична культура, будучи однією з граней загальної культури людини, його здорового способу життя, багато в чому визначає поведінку людини в навчанні, на виробництві, у побуті, у спілкуванні, сприяє вирішенню соціально-економічних, виховних та оздоровчих завдань.

Величезний соціальний потенціал фізичної культури і спорту необхідно повною мірою використовувати на благо процвітання Росії. Це найменш витратні та найбільш ефективні засоби форсованого морального і фізичного оздоровлення нації. Їх основу складають, перш за все, добра воля самого суб'єкта, морально-психологічний настрій особистості, колективу і суспільства.

Спорт вищих досягнень, олімпійський спорт є потужним імпульсом міжнародного співробітництва, формування привабливого образу країни на міжнародній арені. Перемоги російських спортсменів сприяють зростанню патріотизму, громадянськості, зміцненню морального духу населення і гордості за країну, область, місто, колектив.

У сучасному світі істотно наростає усвідомлення ролі фізичної культури як чинника вдосконалення природи людини і суспільства. Здоровий спосіб життя в цілому, фізична культура і спорт зокрема, стають соціальним феноменом, об'єднуючою силою і національною ідеєю, що сприяє розвитку сильної держави і здорового суспільства.

У багатьох зарубіжних країнах фізкультурно-оздоровча та спортивна діяльність органічно поєднує і з'єднує зусилля держави, його урядових, громадських та приватних організацій, установ і соціальних інститутів.

У світі спостерігається стійка тенденція підвищення соціальної ролі фізичної культури і спорту. Вона проявляється:

· у підвищенні ролі держави в підтримці розвитку фізичної культури і спорту, суспільних форм організації і діяльності у цій сфері;

· в широкому використанні фізичної культури і спорту в профілактиці захворювань та зміцнення здоров'я населення;

· в продовженні активного творчого довголіття людей;

· в організації дозвільної діяльності і в профілактиці асоціальної поведінки молоді;

· у використанні фізкультури і спорту як важливого компонента морального, естетичного та інтелектуального розвитку учнівської молоді;

· в залученні до заняття фізичною культурою і спортом працездатного населення;

· у використанні фізичної культури і спорту в соціальній і фізичної адаптації інвалідів, дітей-сиріт;

· в різкому збільшенні зростання доходів від спортивних видовищ та спортивної індустрії;

· у зростаючому обсязі спортивного телерадіомовлення і ролі телебачення у розвитку фізичної культури і спорту і в формуванні здорового способу життя;

· у розвитку фізкультурно-оздоровчої та спортивної інфраструктури з урахуванням інтересів і потреб населення;

· в різноманітті форм, методів і засобів, пропонованих на ринку фізкультурно-оздоровчих та спортивних послуг.

Особливу зараз тривогу викликає погіршення здоров'я дітей та підлітків, половина яких має хронічні захворювання, причому недолік рухової активності провокує у них хвороби серцево-судинної та кістково-м'язової систем. Унаслідок низького рівня стану здоров'я близько 1 млн. дітей шкільного віку сьогодні повністю відлучені від занять фізичною культурою. Поширеність гіподинамії серед школярів досягла 80%. Вперше за 40 років лікарі зіткнулися з проблемою гіпотрофії юнаків призовного віку, що відбивається на комплектуванні Збройних сил здоровим контингентом.

Дані Держкомстату Росії свідчать про те, що за останні 5 років рівень первинної захворюваності зріс в країні на 12%, а загальної захворюваності - на 15%.

В країні все більше загострюється проблема куріння. За останні роки кількість чоловіків, які палять у віці до 40 років зросло з 45 до 70%. Стрімко збільшується питома вага підлітків-курців. Досить сказати, що сьогодні кожен десятий школяр залежимо від тютюну і має ті чи інші ознаки хвороб, пов'язаних з курінням.

В останні роки разом з позитивними змінами в економіці спостерігаються і деякі обнадійливі моменти у фізкультурно-спортивному русі.

З'явилися нові форми фізкультурно-оздоровчої роботи з ринковими механізмами розвитку. Почалося прирощення спортивних споруд, в тому числі фізкультурно-спортивної інфраструктури дворового плану; збільшується фінансування; приймаються територіальні закони і програми фізичного оздоровлення населення.

Мова йде про необхідність докорінної зміни соціального статусу фізичної культури і спорту як однієї зі складових національної ідеї, формує здоровий спосіб життя людей і престиж Російської держави. Держава повинна ставитися до розвитку фізичної культури і спорту як до загальногромадянської діяльності, що забезпечує і безпеку країни, і життєздатність її населення. Як носій суспільних інтересів, держава повинна сформувати загальнонаціональну модель фізкультурно-спортивного руху і пробудити у громадян Росії нову рушійну силу - прагнення до здорового способу та високої якості життя.

Загальнонаціональна модель фізкультурно-спортивного руху як важлива складова здорового способу життя повинна вирішувати такі завдання:

· охорону і зміцнення фізичного та психічного здоров'я людей;

· формування життєво важливих рухових вмінь і навичок, різнобічний розвиток фізичних здібностей учнівської молоді;

· виховання підростаючого покоління, здатного протистояти таким негативним явищам, як наркоманія, пияцтво, тютюнопаління, асоціальна поведінка і т.д.;

· консолідація суспільства, зміцнення єдності та згуртованості нації;

· розвиток народних та національних систем фізичного виховання, що дозволяють повністю розкрити національні традиції народів Росії, їх самобутність у рамках єдиної державної системи;

· доступність всіх верств населення до занять фізичною культурою і спортом;

· безперервність і наступність процесу фізичного виховання на всіх етапах життєдіяльності людини;

· відтворення здорового населення;

· забезпечення можливості людини у повному обсязі освоювати освітні програми на всіх етапах навчання;

Недоліки фізичного виховання та розвитку спорту серед підлітків, дітей та молоді пояснюються комплексом невирішених питань, серед яких слаборозвинена матеріально-технічна база; обмежений обсяг навчального часу, відведеного на обов'язкові заняття з фізичного виховання, а видатки у професійній підготовці педагогічних кадрів, у змісті і формах фізкультурно -оздоровчої роботи, особливо серед дошкільнят; орієнтація педагогічної діяльності на кількісні показники; відсутність традицій сімейного фізичного виховання; неузгодженість дій органів народної освіти, охорони здоров'я, фізичної культури і спорту та ін

Разом з тим фундамент здоров'я та позитивного ставлення до фізичної культури закладається в дитячі роки. Погіршується здоров'я молодого покоління диктує необхідність зайнятися цією проблемою невідкладно. Основні зусилля мають бути спрямовані на:

· підвищення відповідальності батьків за здоров'я дітей;

· пошук і раціональне використання цільових та спонсорських фінансових можливостей в інтересах розвитку дитячого та молодіжного спорту;

· вдосконалення програмно-методичного та організаційного забезпечення фізичного виховання у навчальних закладах;

· впровадження нових ефективних форм організації занять;

· створення індустрії недорогих, але практичних і гігієнічних товарів і тренажерів для занять фізичною культурою;

· масове видання популярної літератури, відеокасет та комп'ютерних програм;

· створення при освітніх установах комплексних фізкультурно-спортивних центрів, що включають спортивний зал, басейн, площинні споруди.

Фізичне виховання повинно реалізовуватися через урочні форми занять; додаткові (факультативні) заняття, у тому числі з учнями, що мають відхилення у стані здоров'я; через фізкультурно-оздоровчі заходи в режимі дня; позакласні, внеакадеміческіе форми занять (спортивні секції, заняття в спортивних школах, самостійні заняття); спортивно-масові та фізкультурно-оздоровчі заходи. Все це повинно забезпечити кожному дошкільнику, учню і студенту рухову активність не менш 8-10 годин на тиждень.

У вирішенні проблем залучення в активні заняття фізичною культурою дітей та молоді особливу увагу необхідно звернути на проведення дітьми дозвілля разом із батьками.

За експертними оцінками, фізична культура і спорт дають можливість зменшити захворюваність дітей, підлітків і молоді на 10-15%, що може зекономити з бюджету 2,1 млрд. рублів на рік, а скорочення злочинності серед молодих людей на 10% може знизити витрати на їх вміст у виправно-трудових установах на 700 млн. рублів на рік.

Включеність людини в активні заняття фізичною культурою і спортом протягом усього життя багато в чому визначається його ставленням до них, а також усвідомленою необхідністю формування здорового способу життя, з усього комплексу пропонованих заходів в якості пріоритетного напрямку необхідно виділити цілеспрямовану пропаганду фізичної культури та формування здорового способу життя .

Таким чином, необхідно посилити роль фізичної культури у житті дітей, що вплине на профілактику у них шкідливих звичок, у тому числі паління.



РОЗДІЛ 2. МЕТА, ЗАВДАННЯ, МЕТОДИ І ОРГАНІЗАЦІЯ ДОСЛІДЖЕННЯ

2.1 Мета і завдання дослідження

На думку Левіна Б.М., останнім часом наркоманія та алкоголізм молодшають [6,78].

Для початку профілактики важливо знати, чому підлітки починають зловживати шкідливими звичками. Вчені виділяють такі причини, які пов'язані з психологією підлітка:

Криза дорослішання [25,27]. Дитина починає відчувати себе дорослим.

Криза ідентичності [22,28]. Він виявляється в почутті неповноцінності і тужливому настрої.

Криза авторитетів [25,29]. Виявляється він у прагненні зрозуміти і прийняти світ дорослих, а не сліпо підкорятися йому. Ця криза проявляється в протесті проти сім'ї та школи.

Для того щоб проводити профілактичну роботу в школі, потрібно знати основні напрямки профілактичної роботи в країні й у світі.

Профілактика в широкому сенсі має відношення до уникнення або полегшення проблем, пов'язаних з вживанням речовини. Завдяки цьому нестрогому визначенням спроби профілактики можуть мати різні цілі. Наприклад, мета зусиль, спрямованих на запобігання використання нелегальних наркотиків, - зупинити випадки їх вживання. Так чи інакше, додаткової метою такої діяльності може бути зведення до мінімуму ефектів використання незаконних наркотиків, яке має місце. Раз так, то підходи, обрані для здійснення намічених цілей, можуть бути різні, тому, говорячи про профілактику використання наркотиків, важливо уточнити, що саме запобігається: початок вживання, що повторюється вживання, негативний вплив на суспільство, проблеми зі здоров'ям, або щось ще.

Профілактика зловживання речовиною традиційно поділяється на три етапи.

Перший - первинна профілактика, якій властиво уникнути зловживання наркотиками до того, як у зловживання взагалі з'явиться шанс мати місце. Наприклад, однією з цілей такої профілактики буде перешкоджання початкового вживання речовини. Ніколи не починаючи вживання наркотику, ви не будете мати з ним жодних проблем. В основі цього підходу лежить принцип "Просто скажи:" Ні! ", Коли, пропонується наркотик.

Вторинна профілактика має справу з уже почався зловживанням. Цей тип профілактики аналогічний раннього лікування, коли проблеми з наркотиками тільки спливли на поверхню. Вторинна профілактика часто використовується законної системою, відповідальною за неправильне вживання речовин. У деяких частинах США так роблять з малолітніми правопорушниками, затриманими за зберігання наркотиків [24]. В обох випадках робиться акцент на знищення проблеми в зародку. Головним у таких зусиллях є раннє виявлення подібних проблем.

Третя форма профілактики, яка називається третинної, полягає в лікуванні людей, вже в повній мірі вживають наркотики і вже повністю залежних від них. Її мета полягає у припиненні вживання наркотиків і уникнення подальших погіршень в організмі людини. Третинна профілактика та лікування наркоманії збігаються, але про профілактику зазвичай говорять, коли інцидент трапляється вперше, а про лікування, коли трапляються рецидиви.

У результаті безлічі дебатів і деяких наукових досліджень сформувалося кілька основних моделей профілактики. В основі кожної лежить своя філософія, яка визначає застосування підходу, рекомендованого для запобігання проблемі зловживання різними речовинами.

Соціокультурний аспект розуміння зловживання полягає в тому, що соціальні норми прямо впливають на вживання або зловживання психоактивними речовинами. Ця модель в основному використовувалася в зусиллях, спрямованих на запобігання вживання алкоголю. У цьому випадку модель складається з трьох основних компонентів [24]:

· підкреслення культурних нормативів;

· необхідність включити прийняття алкоголю в соціально значущу діяльність;

· фокусування уваги на розвитку культури вживання алкоголю.

Основні зусилля цієї моделі спрямовані на зміну ставлення до прийняття алкоголю в рамках культури.

Один з найбільш значних захисників соціокультурного підходу. Руперт Вілкінсон вважає, що на вживання алкоголю можна впливати заходами чітко спланованої політики. Вілкінсон зауважує, що існують приклади вживання алкоголю, які не пов'язані ні з якими проблемами, і що ці приклади можуть бути використані як орієнтири для вкорінення подібної культури пиття [24].

Під час своєї плідної роботи в 1970 році, Вілкінсон визначив п'ять пропозицій для зміни культури вживання алкоголю. Перше передбачає створення в суспільстві низького рівня емоційності, пов'язаної з алкогольними напоями, і одночасне внесення ясності в суперечливі уявлення, що стосуються вживання алкоголю. Емоційність, навколишнє алкоголь, згідно Вілкінсон, створює тиск на людину, а також середовище, в якій обговорення і зміна культури прийняття спиртних напоїв просто неможливі. Більш продуманий і злагоджений підхід збільшить користь шляхом роз'яснення суперечностей і забезпечить більшу ясність щодо норм пиття [24].

Другий основою соціокультурної моделі Вілкінсона є те, що повинна бути проведена чітка межа між нормальним вживанням алкогольних напоїв і пияцтвом. Завдання полягає в тому, щоб чітко визначити, що є прийнятним вживанням спиртних напоїв, а що - пияцтвом. На жаль, прийти до такої ясності далеко непросто [24].

Третій принцип Вілкінсона: після того як досягнута визначеність з приводу того, де починається пияцтво, на нього потрібно накласти сувору заборону [24].

...