Основи безпеки життєдіяльності

Размещено на http://www.allbest.ru/

МІНІСТЕРСТВО ФІНАНСІВ УКРАЇНИ

Дніпропетровська державна фінансова академія

ФАКУЛЬТЕТ УПРАВЛІННЯ ПЕРСОНАЛОМ ТА ЕКОНОМІКИ ПРАЦІ

Кафедра гуманітарних дисциплін

Навчально-методичний посібник

«Безпека життєдіяльності»

для студентів денної форми навчання, які навчаються за освітньо-кваліфікаційним рівнем бакалавр за галуззю знань 0305 «Економіка та підприємництво»

за напрямами підготовки 6.030508 «Фінанси і кредит»,

6.030504 «Економіка підприємства»,

6.030505 «Управління персоналом та економіка праці»

Чернета В.М., Вахромова Л.П.

Дніпропетровськ 2011

ББК 68.9

Чернета В.М., Вахромова Л.П.

Безпека життєдіяльності: Навчально-методичний посібник для студентів денної форми навчання, які навчаються за освітньо-кваліфікаційним рівнем бакалавр за галуззю знань 0305 «Економіка та підприємництво» за напрямами підготовки 6.030508 «Фінанси і кредит», 6.030504 «Економіка підприємства», 6.030505 «Управління персоналом та економіка праці». - Дніпропетровськ: Дніпропетровська державна фінансова академія, 2011. - 88 с.

Посібник повинен допомогти студентам отримати необхідну систему знань з безпеки життєдіяльності та оволодіти вмінням застосовувати набуті знання у безпосередній практичній діяльності.

Навчально-методичний посібник містить методичні рекомендації до самостійної роботи, методичні рекомендації до семінарських занять, до виконання індивідуальних завдань, підсумковий контроль, список рекомендованої літератури.

Автори:

В.М. Чернета - старший викладач кафедри гуманітарних дисциплін Дніпропетровської державної фінансової академії

Л.П. Вахромова - старший викладач кафедри гуманітарних дисциплін Дніпропетровської державної фінансової академії

Рецензенти: О.В.Шаповалов - к.т.н., доцент кафедри товарознавства та митної експертизи Академії митної служби України

В.П. Капітон - д.філос.н., професор кафедри гуманітарних дисциплін Дніпропетровської державної фінансової академії

Відповідальний за випуск:

В.П. Капітон - д.філос.н., професор, завідувач кафедри гуманітарних дисциплін Дніпропетровської державної фінансової академії

Обговорено та схвалено на засіданні Вченої ради факультету управління персоналом та економіки праці

Вступ

Людина та її здоров'я є найбільшою цінністю держави, яка докладає чимало зусиль для створення умов безпечної життєдіяльності всього населення України. Одним із головних напрямів забезпечення безпеки населення України є належна освіта з проблем безпеки.

Навчальна дисципліна «Безпека життєдіяльності» є нормативною дисципліною та відноситься до циклу дисциплін професійної підготовки фахiвцiв за освітньо-кваліфікаційним рівнем бакалавр. Безпека життєдіяльності -- наука, що вивчає вплив на людину зовнішніх та внутрішніх факторів у всіх сферах її життєдіяльності. Безпека життєдіяльності використовує досягнення та методи фундаментальних та прикладних наук, зокрема: філософії, біології, фізики, хімії, психології, соціології, екології, економіки, менеджменту і тісно пов'язана з практичною діяльністю людини.

Метою вивчення дисципліни є набуття студентами компетенцій, знань, умінь і навичок для здійснення професійної діяльності за спеціальністю з урахуванням ризику виникнення техногенних аварій й природних небезпек, які можуть спричинити надзвичайні ситуації та привести до несприятливих наслідків на об'єктах господарювання, а також формування у студентів відповідальності за особисту та колективну безпеку.

Об'єктом вивчення дисципліни «Безпека життєдіяльності» є людина у всіх аспектах її діяльності (фізичному, психологічному, духовному, суспільному).

Завдання вивчення дисципліни передбачає опанування знаннями, вміннями та навичками вирішувати професійні завдання з обов'язковим урахуванням галузевих вимог щодо забезпечення безпеки персоналу та захисту населення в небезпечних та надзвичайних ситуаціях і формування мотивації щодо посилення особистої відповідальності за забезпечення гарантованого рівня безпеки функціонування об'єктів галузі, матеріальних та культурних цінностей в межах науково-обґрунтованих критеріїв прийнятного ризику.

В навчально-методичному посібнику представлені матеріали, які викладаються на лекційних заняттях та які відводяться на самостійне опрацювання та вивчення під час семінарських занять.

В навчально-методичному посібнику представлені методичні рекомендації до самостійної роботи, які повинні допомогти студентам у формуванні вмінь самостійно працювати над рекомендованим матеріалом, орієнтуванні їх на засвоєння, закріплення головного, суттєвого при вивченні тем дисципліни, розвитку самостійного мислення, навичок розумової праці.

Самостійна робота студента може виконуватися у бібліотеці, навчальних кабінетах, комп'ютерних класах з використанням можливостей мережі Інтернет, а також в домашніх умовах.

Мета семінарських занять - глибше вивчити тему, проаналізувати, розібратись в суті явищ, дати їм правильні оцінки.

Мета індивідуальної роботи: поглиблення, узагальнення та закріплення знань, які студенти одержують в процесі навчання, а також застосування цих знань на практиці, розвиток їх творчих здібностей, актуалізація мотивів як навчально-пізнавальної, так і наукової та інноваційної діяльності.

В організації начального процесу з курсу «Безпека життєдіяльності» застосовується поточний та підсумковий контроль. Поточний контроль здійснюється під час проведення семінарських занять та виконанні індивідуальної і модульної контрольної роботи. Він має на меті перевірку рівня підготовленості студентів з тем навчальної дисципліни.

Формою підсумкового контролю знань з дисципліни є іспит.

1. Програма навчальної дисципліни

Мета вивчення дисципліни полягає у набутті студентом компетенцій, знань, умінь і навичок для здійснення професійної діяльності за спеціальністю з урахуванням ризику виникнення техногенних аварій й природних небезпек, які можуть спричинити надзвичайні ситуації та привести до несприятливих наслідків на об'єктах господарювання, а також формування у студентів відповідальності за особисту та колективну безпеку.

Загальнокультурні компетенції охоплюють:

· культуру безпеки і ризик-орієнтоване мислення, при якому питання безпеки, захисту й збереження навколишнього середовища розглядаються як найважливіші пріоритети в житті й діяльності;

· знання сучасних проблем і головних завдань безпеки життєдіяльності та вміння визначити коло своїх обов'язків з питань виконання завдань професійної діяльності з урахуванням ризику виникнення небезпек, які можуть спричинити надзвичайні ситуації та привести до несприятливих наслідків на об'єктах господарювання;

· вміння оцінити середовище перебування щодо особистої безпеки, безпеки колективу, суспільства, провести моніторинг небезпечних ситуацій та обґрунтувати головні підходи та засоби збереження життя, здоров'я та захисту працівників в умовах загрози і виникнення небезпечних та надзвичайних ситуацій;

· здатність приймати рішення щодо безпеки в межах своїх повноважень.

Професійні компетенції за видом діяльності охоплюють:

виробничо-технологічна діяльність:

· здатність орієнтуватися в основних методах і системах забезпечення техногенної безпеки, обґрунтовано вибирати відомі пристрої, системи та методи захисту людини і природного середовища від небезпек;

· вміння оцінити сталість функціонування об'єкту господарювання в умовах надзвичайних ситуацій та обґрунтувати заходи щодо її підвищення;

· вміння обґрунтувати та забезпечити виконання комплексу робіт на об'єкті з попередження виникнення надзвичайних ситуацій, локалізації та ліквідації їхніх наслідків;

організаційно-управлінська діяльність:

· здатність орієнтуватися в основних нормативно-правових актах в області забезпечення безпеки;

· знання організаційно-правових заходів забезпечення безпечної життєдіяльності та вміння обґрунтувати та забезпечити виконання у повному обсязі заходів з колективної та особистої безпеки;

· вміння забезпечити координацію зусиль виробничого колективу в попередженні виникнення надзвичайних ситуацій та ліквідації їх наслідків;

проектно-конструкторська діяльність:

· вміння ідентифікувати небезпечні чинники природного та техногенного середовищ і віднайти шляхи відвернення їхньої уражальної дії використовуючи імовірнісні структурно-логічні моделі;

· вміння оцінити безпеку технологічних процесів і обладнання та обґрунтувати заходи щодо її підвищення;

· вміння обґрунтувати нормативно-організаційні заходи забезпечення безпечної експлуатації технологічного обладнання та попередження виникнення надзвичайних ситуацій;

педагогічно-консультативна діяльність:

· обґрунтування та методичне забезпечення проведення навчання серед працівників та населення з питань безпеки життєдіяльності та дій за надзвичайних ситуацій;

· вміння надати допомогу та консультації працівникам та населенню з практичних питань безпеки життєдіяльності та захисту у надзвичайних ситуаціях;

контрольно-консультативна діяльність:

· оцінювати стан готовності підрозділу до роботи в умовах загрози і виникнення НС за встановленими критеріями і показниками та надавати консультації працівникам організації (підрозділу)щодо підвищення його рівня;

· здатність аналізувати механізми впливу небезпек на людину, визначати характер взаємодії організму людини з небезпеками середовища існування з урахуванням специфіки механізму токсичної дії небезпечних речовин, енергетичного впливу та комбінованої дії уражальних факторів.

Категорійно-понятійний апарат з безпеки життєдіяльності, таксономія небезпек. Ризик як кількісна оцінка небезпек. Модель життєдіяльності людини. Головні визначення - безпека, загроза, небезпека, надзвичайна ситуація, ризик. Безпека людини, суспільства, національна безпека. Культура безпеки як елемент загальної культури, що реалізує захисну функцію людства. Аксіоми безпеки життєдіяльності. Методологічні основи безпеки життєдіяльності. Системний підхід у безпеці життєдіяльності. Таксономія, ідентифікація та квантифікація небезпек. Види небезпек: мікро- та макро-біологічна, вибухопожежна, гідродинамічна, пожежна, радіаційна, фізична, хімічна, екологічна. Критерії переходу небезпечної події у НС, одиниці виміру показників класифікаційної ознаки НС та їхні порогові значення у природному середовищі, виробничій, транспортній та інших сферах життєдіяльності. Класифікація НС за причинами походження, територіального поширення і обсягів заподіяних або очікуваних збитків.

Природні загрози та характер їхніх проявів і дії на людей, тварин, рослин, об'єкти економіки. Характеристика небезпечних геологічних процесів і явищ: землетрус, карст, осідання ґрунтів над гірничими виробками, зсув, обвал, ерозія ґрунту. Вражаючі фактори, що ними формуються, характер їхніх проявів та дії на людей, тварин, рослин, об'єкти економіки та навколишнє середовище.

Негативний вплив на життєдіяльність людей та функціонування об'єктів економіки в умовах проявів вражаючих факторів небезпечних метеорологічних явищ: сильного вітру, урагану, смерчу, шквалу, зливи, сильної спеки, морозу, снігопаду, граду, ожеледі.

Небезпечні гідрологічні процеси і явища: підтоплення, затоплення повеневими або паводковими водами, талими водами та в поєднанні з підняттям ґрунтових вод, підтоплення внаслідок затору льоду, вітрові нагони. Вражаючі фактори, що ними формуються, характер їхніх проявів та наслідки.

Пожежі у природних екосистемах (ландшафтна, лісова, степова, торф'яна пожежа). Вражаючи фактори природних пожеж, характер їхніх проявів та наслідки.

Біологічні небезпеки. Вражаючі фактори біологічної дії. Характеристика небезпечних патогенних мікроорганізмів: найпростіші, гриби, віруси, рикетсії, бактерії. Пандемії, епідемії, масові отруєння людей. Загальна характеристика особливо небезпечних хвороб (холера, сибірка, чума та ін.). Інфекційні захворювання тварин і рослин.

Техногенні небезпеки та їхні наслідки. Типологія аварій на потенційно-небезпечних об'єктах. Техногенні небезпеки та їх вражаючі фактори за генезисом і механізмом впливу. Класифікація, номенклатура і одиниці виміру вражаючих факторів фізичної та хімічної дії джерел техногенних небезпек.

Промислові аварії, катастрофи та їхні наслідки. Рівні виробничих аварій в залежності від їхнього масштабу. Втрати міцності, деформації, провали і руйнування будівель та споруд. Пошкодження енергосистем, інженерних і технологічних мереж.

Небезпечні події на транспорті та аварії на транспортних комунікаціях. Вимоги до транспортування небезпечних речовин. Маркування небезпечних вантажів з небезпечними речовинами.

Гідродинамічні об'єкти і їхнє призначення. Причини виникнення гідродинамічних небезпек (аварій). Хвиля прориву та її вражаючі фактори. Вимоги до розвитку і розміщення об'єктів гідродинамічної небезпеки.

Загальні поняття про основи теорії розвитку та припинення горіння. Етапи розвитку пожежі. Зони горіння, теплового впливу, задимлення, токсичності. Небезпечні для людини фактори пожежі. Вибух. Фактори техногенних вибухів, що призводять до ураження людей, руйнування будівель, споруд, технічного устаткування і забруднення навколишнього середовища. Класифікація об'єктів за їхньою пожежо вибухонебезпекою. Показники пожежо вибухонебезпеки речовин і матеріалів. Законодавча база в галузі пожежної безпеки. Основи забезпечення пожежної безпеки підприємств, установ, організацій, Відповідальність за порушення (невиконання) вимог пожежної безпеки.

Джерела радіації та одиниці її вимірювання. Класифікація радіаційних аварій за характером дії і масштабами. Фази аварій та фактори радіаційного впливу на людину. Механізм дії іонізуючих випромінювань на тканини організму. Ознаки радіаційного ураження. Гостре опромінення. Хронічне опромінення. Нормування радіаційної безпеки. Рівні втручання у разі радіаційної аварії. Вимоги до розвитку і розміщення об'єктів атомної енергетики. Чорнобильська катастрофа: події, факти, цифри. Категорії зон радіоактивно забруднених територій внаслідок аварії на ЧАЕС. Режими захисту населення Захист приміщень від проникнення радіоактивних речовин.

Класифікація небезпечних хімічних речовин за ступенем токсичності, здатності до горіння, впливом на організм людини. Характеристика класів небезпеки згідно із ступенем їхньої дії на організм людини. Особливості забруднення місцевості, води, продовольства у разі виникнення аварій з викидом небезпечних хімічних речовин. Класифікація суб'єктів господарювання і адміністративно-територіальних одиниць за хімічною небезпекою. Типологія аварій на хімічно-небезпечних об'єктах та вимоги до їхнього розміщення і розвитку. Захист приміщень від проникнення токсичних аерозолів. Організація дозиметричного й хімічного контролю.

Соціально-політичні небезпеки, їхні види та особливості. Соціальні та психологічні фактори ризику. Поведінкові реакції населення у НС. Глобальні проблеми людства: глобальна біосферна криза, екологічна криза, ресурсна криза, мирне співіснування, припинення гонки озброєння та відвернення ядерної війни, охорона навколишнього природного середовища, паливно-енергетична, сировинна, продовольча, демографічна, інформаційна, ліквідація небезпечних хвороб. Соціально-політичні конфлікти з використанням звичайної зброї та засобів масового ураження. Види тероризму, його первинні, вторинні та каскадні вражаючі фактори; збройні напади, захоплення й утримання об'єктів державного значення; встановлення вибухового пристрою у багатолюдному місці, установі (організації, підприємстві), викрадання зброї та небезпечних речовин з об'єктів їхнього зберігання, використання, переробляння або під час транспортування. Класифікація об'єктів щодо забезпечення захисту від терористичних дій. Аналіз аварійних ситуацій під час технологічного тероризму. Антитерористичні критерії оцінки уразливості та підвищення стійкості роботи об'єктів підвищеної небезпеки. Сучасні інформаційні технології та безпека життєдіяльності людини. Особливості впливу інформаційного чинника на здоров'я людини та безпеку суспільства.

Соціальні фактори, що впливають на життя та здоров'я людини. Корупція і криміналізація суспільства. Маніпуляція свідомістю. Розрив у рівні забезпечення життя між різними прошарками населення. Шкідливі звички, соціальні хвороби та їхня профілактика. Алкоголізм та наркоманія. Зростання злочинності як фактор небезпеки. Види злочинних посягань на людину. Поняття та різновиди натовпу. Поводження людини в натовпі. Фактори, що стійко або тимчасово підвищують індивідуальну імовірність наразитись на небезпеку.

Психологічна надійність людини та її роль у забезпеченні безпеки. Захисні властивості людського організму. Види поведінки людини та її психічна діяльність: психічні процеси, стани, властивості. Поняття про психоемоційні напруження (стрес). Види напруження. Психотипи за реакцією людей на небезпеку. Частота змін стресових станів у людей, що знаходяться в районі НС.

Застосування ризик орієнтованого підходу для побудови імовірнісних структурно-логічних моделей виникнення та розвитку НС. Загальний аналіз ризику і проблем безпеки складних систем, які охоплюють людину (керівник, оператор, персонал, населення), об'єкти техносфери та природне середовище. Індивідуальний та груповий ризик. Концепція прийнятного ризику. Розподіл підприємств. установ та організацій за ступенем ризику їхньої господарської діяльності щодо забезпечення безпеки та захисту населення і територій від НС. Управління безпекою через порівняння витрат та отриманих вигод від зниження ризику.

Головні етапи кількісного аналізу та оцінки ризику. Методичні підходи до визначення ризику. Статистичний метод. Метод аналогій. Експертні методи оцінювання ризиків. Застосування у розрахунках ризику імовірнісних структурно-логічних моделей. Визначення базисних подій. Ідентифікація ризику. Розробка ризик-стратегії з метою зниження вірогідності реалізації ризику і мінімізації можливих негативних наслідків. Вибір методів (відмова від ризиків, зниження, передача і ухвалення) та інструментів управління виявленим ризиком.

Менеджмент безпеки, правове забезпечення та організаційно-функціональна структура захисту населення та АТО у НС. Правові норми, що регламентують організаційну структуру органів управління безпекою та захистом у НС, процеси її функціонування і розвитку, регламентацію режимів запобігання і ліквідації НС. Структурно-функціональна схема державного управління безпекою та захистом у НС в Україні з урахуванням правового статусу і повноважень органів влади. Органи управління, сили і ресурси з попередження та реагування на НС на державному рівні. Загальні норми законодавства, підзаконних актів, стандарти і технічні умови, технічні і адміністративні регламенти, що регламентують принципи і механізми регулювання безпеки, зниження ризиків і пом'якшення наслідків НС. Превентивні та ситуаційні норми: експертиза, ліцензування, сертифікація, аудит; підвищення технологічної безпеки виробничих процесів та експлуатаційної надійності об'єктів, підготовка об'єктів економіки і систем життєзабезпечення до роботи в умовах НС. Компенсаційні та регламентні норми: пільги, резервування джерел постачання, матеріально-технічних і фінансових ресурсів, страхування, спеціальні виплати, норми цивільної, адміністративної відповідальності та процедури їхнього застосування.

Зонування території за можливою дією вражаючих факторів НС. Основні показники рівнів небезпеки регіону, де знаходиться ВНЗ, які внесено у Паспорт ризику виникнення надзвичайних ситуацій області. Загальні засади моніторингу НС та порядок його здійснення. Застосування захисних бар'єрів та видів цивільного захисту: фізичного, постійно діючого функціонального, природного, комбінованого.

Загальні функції управління пов'язанні з прогнозуванням, плануванням, регулюванням, координацією і контролем. Управлінське рішення, його сутність, правове, організаційне, інформаційне та документальне забезпечення. Загальна технологія та моделі прийняття управлінських рішень. Інформаційна підтримка та процедурне забезпечення прийняття й реалізації рішень пов'язаних з усуненням загрози виникнення НС або реагуванням на НС та організації ліквідування її наслідків.

Головні положення про навчання персоналу підприємств, установ і організацій діям та способам захисту в разі виникнення НС та аварій. Система інструктажів. Програми підготовки населення до дій у НС. Спеціальні об'єктові навчання і тренування. Функціональне навчання керівних працівників і фахівців, які організують та здійснюють заходи у сфері цивільного захисту.

Критерії та показники оцінки ефективності функціонування системи безпеки та захисту в НС об'єкту господарювання.

Управління силами та засобами ОГ під час НС. Порядок надання населенню інформації про наявність загрози або виникнення НС, правил поведінки та способів дій в цих умовах.

Сутність і особливості оперативного управління за умов виникнення НС. Міські, заміські, запасні та пересувні пункти управління в НС. Спеціально уповноважений керівник та штаб з ліквідації НС. Сили і засоби постійної готовності.

Мета і загальна характеристика рятувальних та інших невідкладних робіт. Техніка, що застосовується при ліквідації наслідків НС. Розрахунок сил та їх ешелоноване угрупування. Склад та завдання угрупування сил першого, другого ешелонів та резерву. Організація взаємодії сил при проведенні аварійно-рятувальних робіт та основних видів забезпечення у зоні НС.

Здійснення карантинних та інших санітарно-протиепідемічних заходів. Технічні засоби і способи проведення дезактивації, дегазації та дезінфекції території, техніки, транспорту, будівель, приміщень, одягу, взуття і засобів захисту, продовольства, води, продовольчої сировини і фуражу. Дезактивуючи, дегазуючи та дезінфікуючи розчини..

2. Методичні рекомендації до самостійної роботи

2.1 Категорійно-понятійний апарат з безпеки життєдіяльності, таксономія небезпек. Ризик, як кількісна оцінка небезпек

Мета: засвоєння, закріплення, поглиблення і систематизація знань про:

- методологічні основи безпеки життєдіяльності;

- види небезпек та їх одиниці виміру;

- класифікацію НС за причинами походження.

Методичні рекомендації до самостійної роботи

При вивченні першого питання необхідно розглянути порядок ідентифікації та послідовність оцінювання рівня небезпеки за допомогою ймовірнистних структурно-логічних моделей. В другому питанні доцільно розглянути основні джерела та критерії переходу небезпечної події у надзвичайну ситуацію (НС). В третьому питанні необхідно обгрунтувати категорії ОГ за рівнем загрози техногенного, природного і терористичного характеру та ступенем їхньої захищеності. Розгляд теми бажано закріпити на прикладі одного із об'єктів господарювання де визначити його порогові значення безпеки та величину ризику виникнення НС.

Потенційно-небезпечний об'єкт - об'єкт, на якому знаходяться небезпечні речовини або хімічні препарати.

Існують різні підходи до систематизації небезпек.

Номенклатура - перелік назв, термінів, систематизованих за певними ознаками. Приклад: в алфавітному порядку, окремих об'єктів (виробництв, процесів, професій тощо).

Таксономія - класифікація та систематизація явищ, процесів, об'єктів, які здатні завдати шкоди. Приклад таксономії - це класифікація небезпек за локалізацією, часом прояву (імпульсивні, кумулятивні), джерелом походження, сферою прояву, за структурою, за наслідками, за характером дії на людину (активні, пасивні).

Квантифікація - введення кількісних характеристик для оцінки ступеня небезпеки. Найпоширенішою характеристикою є ступінь ризику.

Ідентифікація - визначення типу небезпеки та встановлення її характеристик.

Ризик - частота прояву небезпек, імовірність небезпек, усвідомлена можливість небезпек.

Ризик поділяють на індивідуальний, груповий та загальний; немотивований та мотивований (виправданий та невиправданий).

Розрізняють чотири типи критеріїв ризику: неприпустимий, небажаний, прийнятний, знехтуваний.

Визначення величини ризику за формулою (2.1):

R=P(A)=n/N,(2.1)

де R - величина ризику,

Р(А) - імовірність події,

n - кількість подій з небажаними наслідками;

N - максимальна кількість подій.

Завдання до самостійної роботи щодо вивчення навчального матеріалу

1. Законспектувати в особистий зошит головні визначення - безпека, загроза, небезпека, надзвичайна ситуація, ризик, безпека людини, суспільства та національна безпека.

2. Ознайомитись з прикладами рішення типових задач.

Приклад 1. Обчисліть ризик отруєння на підприємстві (у розрахунку за рік), якщо загальна кількість працюючих складає 5000 чоловік, за останні 4,5 роки отруїлися 5 чоловік. Обчисліть величину групового ризику, якщо на подібних підприємствах в Україні працює 200000 чоловік.

Розв'язання:

5:4,5=1,1 - отруїлось за 1 рік;

1,1:5000=2,2 10^-4 - індивідуальний ризик;

1,1:200000=5,5 10^-6 - груповий ризик.

P(A) = P(A) - при одночасному впливі декількох подій

Приклад 2. Обчисліть ризик автомобільної аварії (за рік) у місті А, якщо на автомобілях їздять 1500 осіб, за останні 16 років загинуло 13 осіб, а за 4 роки травмовано 7.

Розв'язання:

13:16=0,8 - загинуло за рік;

7:4=1,8 - травмовано за рік;

0,8:1500=5,3 10^-4 - індивідуальний ризик загибелі;

1,8:1500=12 10^-4 - індивідуальний ризик травмування;

12 10^-4+5,3 10^-4=17,3 10^-4 - загальний ризик.

Обчислення ступеня ризику через вірогідність безпечної роботи за формулою (2.2):

P = ,(2.2)

де T* - розрахунковий відрізок часу;

T - час, за який відбувалася подія;

N - кількість груп;

n - кількість небажаних подій.

Критерії: Р0,95 _ безпечно, Р0,95 _ небезпечно.

Приклад 3. За два роки в 5 класах на грип захворіло 10 чоловік. Визначити вірогідність захворювання протягом 2 місяців на грип.

Розв'язання:

Т*=2, Т=24, N=5, n=10

P = (1-) = 0,82

Оскільки ступінь ризику менший 0,95 вірогідність прояву даної небезпеки висока.

2.2 Природні загрози та характер їхніх проявів і дії на людей, тварин, рослин, об'єкти економіки

Мета: засвоєння, закріплення, поглиблення і систематизація знань про:

- небезпечні гідрологічні процеси та характер їхніх проявів;

- вражаючи фактори природних пожеж та можливі наслідки;

- загальну характеристику особливо небезпечних хвороб.

Методичні рекомендації до самостійноі роботи

Вивчення небезпечних гідрологічних процесів доцільно розкривати на прикладі природних загроз, які можливі на території Дніпропетровської області.

В другому питанні необхідно розглянути всі вражаючі фактори природних небезпек.

В третьому питанні необхідно відмітити, що в Україні поширені НС виникнення природних пожеж. Потім, необхідно розглянути характер їх виникнення та способи по зменшенню їх наслідків. Слід також відмітити, що для ліквідації пожежі використовують сертифіковані вогнегасники, які мають такі ознаки сертифікації:

Ознаки сертифікації:

Під час проведення первинного огляду встановлюють, що:

- вогнегасники сертифіковані (дивись нижче) (чинність сертифіката відповідності можна перевірити на сайті Державного центру сертифікації МНС України;

- на кожний вогнегасник у наявності є паспорт;

- пломби на вогнегасниках не порушені;

- на маркуванні кожного вогнегасника і в його паспорті вказано виробника та пункт технічного обслуговування вогнегасників, які мають право проводити його технічне обслуговування, дату виготовлення (продажу).

Ознаки справності вогнегнасників:

- вогнегасники не мають видимих зовнішніх пошкоджень;

- стрілки індикаторів тиску закачних вогнегасників перебувають у межах робочого діапазону (у зеленому секторі шкали індикатора) залежно від температури експлуатації.

Маркування кожного вогнегасника повинне бути виконане відповідно до ГОСТ 12.4.009 методами шовкографії, ДСТУ 3675-98, або наклеювання фірмової етикетки на синтетичній основі та повинно складати з п'яти частин:

Фон основної частини повинен бути:

- для водяного вогнегасника (ВВ) - синього кольору;

- для водопінного вогнегасника (ВВП) - зеленого кольору;

- для порошкового вогнегасника (ВП) - білого кольору;

- для газового вогнегасника (ВГ) - жовтого кольору;

- для вуглекислотного вогнегасника (ВВК) - чорного кольору.

Розглядаючи четверте питання слід уяснити характер виникнення біологічних небезпек та способи їх виявлення.

В кінці вивчення данної теми необхідно звернути увагу на характеристики особливо небезпечних хвороб, характер прояву та заходи по їх попередженню.

2.3 Техногенні небезпеки та їхні наслідки. Типологія аварій на потенційно-небезпечних об'єктах

Мета: засвоєння, закріплення, поглиблення і систематизація знань про:

- вимоги до розвитку і розміщення об'єктів гідродинамічної небезпеки;

- хвилю прориву та її вражаючі фактори;

- етапи розвитку пожежі;

- фактори техногенних вибухів, що призводять до ураження людей, руйнування будівель, споруд, технічного устаткування і забруднення навколишнього середовища;

- вимоги до розвитку і розміщення об'єктів атомної енергетики;

- класифікацію небезпечних хімічних речовин, за ступенем токсичності, здатності до горіння, впливом на організм людини.

Методичні рекомендації до самостійної роботи

При розгляді першого питання необхідно ознайомитись з призначенням гідродинамічних споруд, їх призначенням, а також з вимогами до їх розміщення. Розгляд другого питання необхідно розпочати з вивчення основ теорії розвитку та припинення горіння. Потім треба уяснити небезпечні для людини фактори пожежі та показники пожежо вибухонебезпеки речовин і матеріалів. При вивченні третього питання необхідно усвідомити вимоги до розвитку і розміщення об'єктів атомної енергетики та категорії зон радіоактивно забруднених територій внаслідок аварії на ЧАЕС. В четвертому питанні необхідно уяснити класифікацію небезпечних хімічних речовин як за ступенем токсичності так і за хімічною небезпекою.

2.4 Соціально-політичні небезпеки, їхні види та особливості. Соціальні та психологічні чинники ризику. Поведінкові реакції населення у НС

Мета: поглибити, узагальнити та систематизувати знання студентів про:

- глобальні проблеми людства.

- класифікації надзвичайних ситуацій

- сфери суспільного життя.

- надзвичайні ситуації соціально-політичного характеру.

- надзвичайні ситуації воєнного характеру.

- класифікація надзвичайних ситуацій за масштабами поширення.

- державно-правові чинники небезпеки.

- соціальні небезпеки.

- психологічна надійність людини та її роль у забезпеченні безпеки.

Методичні рекомендації до самостійної роботи

В першому питанні необхідно розкрити соціальні фактори, які впливають на життя та здоров'я людини. Вони викликані низьким духовним та культурним рівнем (бродяжництво, проституція, пияцтво, алкоголізм, тютюнопаління). Джерелами цих небезпек є незадовільний матеріальний стан, погані умови проживання, страйки, повстання, конфліктні ситуації на міжнаціональному, етнічному, расовому чи релігійному ґрунті.

За таких обставин різко зростають форми та розміри соціальних відхилень (злочинність, самогубство, наркоманія, проституція тощо). Ці та багато інших форм збоченої поведінки в умовах занепаду системи соціального контролю стали загрозливими для суспільства.

При розгляді другого питання необхідно відмітити, що психіка людини тісно пов'язана з безпекою її життєдіяльності. Небезпеки, які впливають на людину, не можна розцінювати ані як подію, яка породжена тільки зовнішньо стимулюючою ситуацією, ані як результат рефлекторної реакції організму людини на неї. Вплив цих небезпек зумовлюється психо - фізіологічними властивостями людини.

Дослідами встановлено, що у 70% нещасних випадків, що трапилися у сфері виробництва, винуватцями є самі люди. Звідси постає принципово важливе питання: чому люди, яким від народження притаманний інстинкт самозахисту, самозбереження, так часто стають винуватцями своїх ушкоджень? Якщо людина психічно нормальна, то вона без причини ніколи не стане прагнути ушкоджень. Причинами, як показує досвід, можуть бути внутрішні фактори ( індивідуальні психологічні або фізіологічні властивості, порушення емоційного стану, недостатність знань і досвіду) або фактори зовнішнього середовища. Отже, ті чи інші психологічні властивості людини впливають на дії, вчинки, поведінку в процесі життєдіяльності.

Рівні розвитку нервової системи визнають типи поведінки людини. Людини притаманні такі види поведінки: інстинкт, навички, свідома поведінка. Вплив конкретної ситуації на поведінку людини визначається тим, як людина переживає цю ситуацію. Переживання ситуації, різноманітні реакції людини на неї розуміють як емоції. Стрес-це неспецифічна реакція організму у відповідь на несподівану та напружену ситуацію -це фізіологічна реакція, що мобілізує резерви організму і готує його до фізичної активності типу спротиву, боротьби, до втечі. Під час стресу виділяються гормони, змінюється режим роботи багатьох органів і систем. Стресова реакція має різний прояв у різних людей: активна - зростає ефективність діяльності, пасивна - ефективність діяльності різко зменшується.

2.5 Застосування ризик-орієнтованого підходу для побутових імовірнісних структурно-логічних моделей виникнення та розвитку НС

Мета: засвоєння, закріплення, поглиблення і систематизація знань про:

- ризик;

- управління безпекою;

- головні етапи кількісного аналізу та оцінки ризику;

- розробку ризик - стратегії.

Методичні рекомендації до самостійної роботи

При розгляді першого питання необхідно уяснити головні етапи аналізу ризику згідно Закону України № 2245-111 від 18.01.2001 року «Про об'єкти підвищеної небезпеки». Ризик - це ступінь імовірності певної негативної події, яка може відбутися в певний час за певних обставин. Це можливість здійснення будь-якої події, яка сприяє проявленню негативних результатів в діяльності людини. В теорії БЖД під ризиком розуміють негативні результати дії будь-якого фактору, або їх комплексу.

Вивчаючи друге питання доцільно враховувати, що розрахунки ризику (R) з будь-якої події можна визначити за формулою:

R=n/N, (2.3 )

де: n - статистично зафіксована кількість несприятливих явищ (травма, хвороба, смерть), N - загальна, теоретична кількість явищ.

Можливість виникнення загрози небезпеки і її здійснення - ризик (R) може бути відсутнім, коли R=0, або бути присутнім коли R>0. Якщо ризик наслідків (Rн) дорівнює нулю, то за умови: R=0, ризик існує, а при Rн=0 наслідки ризику відсутні. Тоді виникає ідеальна ситуація, в якій безпека виступає в якості бажаної, але очевидно принципово недосяжної цілі. При певних ситуаціях людина, суспільство не гарантовані від небезпеки і тоді діє система рівнянь

Безпека життєдіяльності людини та суспільства R>0, Rн=0, причому Rн=0, якщо R=0. В цьому випадку виявляється відносна або умовна безпека.

Отже, можна казати про прийнятний ризик - значення вірогідності прояву підвищеної небезпеки. Це такий ризик, який не загрожує негативними наслідками. Знаючи причини виникнення підвищеної небезпеки ризиком можна управляти.

В третьому питанні необхідно розглянути, що за ідентифікацією по статистичним даним виділено чотири групи ризику смертельних випадків в різних галузях промислового виробництва.

Перша - відносно небезпечна (текстильна, взуттєва, лісова, целюлозно-паперова галузі промисловості) - ризик смертельних випадків складає 10-4.

Друга - небезпечна (гірничо-видобувна, металургійна, будівельна, суднобудівельна галузі - ризик 10-4Ч10-3.

Третя - дуже небезпечні професії (рибний промисел, хімічна промисловість, ядерна енергетика) - ризик складає 10-3Ч10-2.

Четверта - надзвичайно небезпечні (космонавтика, випробування літаків, радіаційна хімія, виробництво зброї) - 10-2, тобто ризик смерті існує для кожного з 100 працюючих робітників.

Розробка ризик - стратегії з метою зниження вірогідності реалізації ризику і мінімізації можливих негативних наслідків. Завдання якісної оцінки ризику - визначати можливі види ризику, оцінити ступінь їхньої небезпеки і виділити чинники. Кількісна оцінка ризику полягає в наданні ризику числового значення.

Основним питанням теорії і практики безпеки життєдіяльності є питання підвищення рівня безпеки. Порядок пріоритетів при розробці будь-якого проекту потребує, щоб вже на перших стадіях розробки продукту або системи у відповідний проект, наскільки це можливо, були включені елементи, що виключають небезпеку.

2.6 Менеджмент безпеки, правове забезпечення та організаційно-функціональна структура захисту населення та АТО у НС

Мета: поглибити, узагальнити та систематизувати знання студентів про:

- зонування території за можливою дією вражаючих факторів НС;

- основні показники рівнів небезпеки регіону, де знаходиться ВНЗ;

- застосування захисних бар'єрів та видів цивільного захисту ;

- прийняття й реалізацію рішень пов'язаних з усуненням загрози виникнення НС.

Методичні рекомендації до самостійної роботи. При розгляданні першого питання треба зазначити , що з метою оперативного, адекватного реагування на надзвичайні ситуації Кабінетом Міністрів України 15 липня 1998 року Постановою № 1099 затверджено "Положення про класифікацію надзвичайних ситуацій".

Відповідно до територіального поширення, обсягів заподіяних або очікуваних економічних збитків, кількості людей, які загинули, за класифікаційними ознаками визначаються чотири рівні надзвичайних ситуацій - загальнодержавний, регіональний, місцевий та об'єктовий. У процесі визначення рівня НС послідовно розглядаються три групи факторів:

1) територіальне поширення;

2) розмір заподіяних (очікуваних) економічних збитків та людських утрат;

3) класифікаційні ознаки надзвичайних ситуацій.

Відповідно до територіального поширення та обсягів технічних та матеріальних ресурсів, що необхідні для ліквідації наслідків НС:

- до загальнодержавного рівня відноситься НС, яка розвивається на території двох та більше областей (Автономної Республіки Крим, міст Києва та Севастополя) або загрожує транскордонним перенесенням, а також у разі, коли для її ліквідації необхідні матеріальні й технічні ресурси у обсягах, що перевищують власні можливості окремої області (Автономної Республіки Крим, міст Києва та Севастополя), але не менше одного відсотка обсягу видатків відповідного бюджету;

- до регіонального рівня відноситься НС, яка розгортається на території двох та більше адміністративних районів (міст обласного значення), Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя або загрожує перенесенням на територію суміжної області України, а також у разі, коли для її ліквідації необхідні матеріальні й технічні ресурси у обсягах, що перевищують власні можливості окремого району, але не менш одного відсотка обсягу видатків відповідного бюджету;

- до місцевого рівня відноситься НС, яка виходить за межі потенційно небезпечного об'єкта, загрожує поширенням самої ситуації або її вторинних наслідків на довкілля, сусідні населені пункти, інженерні споруди, а також у разі, коли для її ліквідації необхідні матеріальні й технічні ресурси у обсягах, що перевищують власні можливості потенційно небезпечного об'єкта, але не менш одного відсотка обсягу видатків відповідного бюджету. До місцевого рівня також належать всі надзвичайні ситуації, які виникають на об'єктах житлово-комунальної сфери та інших, що не входять до затверджених переліків потенційно небезпечних об'єктів;

- до об'єктового рівня відноситься НС, яка розгортається на території об'єкта або на самому, об'єкті й наслідки якої не виходять за межі об'єкта або його санітарно-захисної зони.

При підготовці другого питання необхідно відзначити що для науково-обгрунтованого управління безпекою необхідно класифікувати суспільства та кількісно вивчити потенційно небезпечні виробництва Дніпропетровської області, а також межі та рівень їхнього технологічного ризику. Необхідно відзначити різницю між екологічно та потенційно небезпечним виробництвом.

I тип - джерела екологічної небезпеки - виробництва відходів, які нагромаджуються у ґрунті, атмосфері, поверхневих та підземних водах. Наближення екологічної кризи при функціонуванні даних даних підприємств відбувається поступово і піддається спостереженню та прогнозуванню.

II тип - потенційно небезпечні - виробництва, які у повсякденному житті можуть бути екологічно малоактивні або взагалі пасивні. Їх негативний вплив проявляється в екстремальних ситуаціях (стихійно лихо, або катастрофа) при порушенні заданого порядку або умов виконання технологічних операцій.

Серед потенційно небезпечних виробництв Дніпропетровської області багато хімічно-небезпечних, металургійних підприємств, паливно-енергетичних комплексів які необхідно розглядати як джерело аварій, катастроф. Також необхідно відмітить що серед основних факторів які впливають на збільшення масштабів наслідків надзвичайних ситуацій слід відзначити рівень технічного стану підприємств, концентрацію виробництва та населення у містах Дніпропетровської області, прорахунки та недоліки в розміщенні виробництв, організацію потенційно небезпечної діяльності в зонах можливих катастроф природного характеру.

При розгляданні третього питання необхідно відмітити, що основою стійкої роботи підприємства є комплекс заходів по застосуванню захисних бар'єрів цивільного захисту. Керівництво всіх об'єктів господарської діяльності, установ та організацій, незалежно від форм власності і підпорядкування, має створити координуючий орган управління із розв'язання завдань запобігання надзвичайним ситуаціям, захисту населення і територій від їх наслідків. Таким органом є комісія з питань надзвичайних ситуацій (далі - об'єктова комісія), яка забезпечує безпосереднє керівництво реагуванням на надзвичайну ситуацію або на загрозу її виникнення.

Роботою комісії керує її голова, а у разі відсутності голови - його перший заступник. Голова комісії, його заступник та персональний склад комісії затверджуються наказом керівника підприємства.

На кожному об'єкті господарської діяльності, незалежно від форм власності і підпорядкування, розробляється положення про комісію з питань надзвичайних ситуацій та план роботи комісії на поточний рік, ведуться протоколи роботи комісії.

Періодичність, термін та місце проведення засідань комісії визначається її головою, але не менше, ніж раз у півріччя. Рішення комісії, прийняті у межах її повноважень, є обов'язковими для виконання підприємством, установою, організацією.

Суб'єкт господарської діяльності має призначити постійний (повсякденний) орган управління з питань цивільного захисту від техногенної небезпеки, до складу якого входить і диспетчерська служба підприємства.

Відповідно до Закону України “Про захист населення і територій від надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру” від 8.06.2000 №1809-ІІІ (стаття 25) суб'єкти господарської діяльності планують і здійснюють необхідні заходи для захисту своїх працівників, об'єктів господарювання та довкілля від надзвичайних ситуацій (НС) техногенного та природного характеру.

Керівництво підприємств, установ і організацій незалежно від форм власності і підпорядкування організовує придбання, комплектування, утримання та забезпечення своїх працівників засобами індивідуального, колективного, радіаційного, хімічного та медичного захисту, виконує інші заходи з цивільного захисту і несе пов'язані з цим матеріальні та фінансові витрати в порядку та обсягах, передбачених законодавством.

Суб'єкт господарської діяльності, незалежно від форм власності і підпорядкування, розробляє Інструкцію з експлуатації, яка регламентує безвідмовну роботу основного устаткування на даному підприємстві. Ця інструкція повинна містити порядок зупинки і пуску устаткування, проведення його технічного обслуговування, проведення зміни працюючих. Улаштування, утримання та експлуатація технічного і технологічного обладнання об'єкта, а також умов поводження на ньому з потенційно небезпечними речовинами, повинні відповідати вимогам чинних нормативів з питань техногенної безпеки.

На кожному потенційно небезпечному об'єкті, в усіх цехах та дільницях повинні бути накази (або інструкції) про безпеку при виробництві використанні, транспортуванні або зберіганні потенційно небезпечних речовин.

При розгляданні третього питання необхідно зосередити увагу перед все на об'єктах підвищеної небезпеки на них має бути створено службу чергового диспетчера, покажчик вітру та табло чергового диспетчера, а також розроблена інструкція черговому диспетчеру щодо порядку дій під час виникнення аварій на об'єктах підвищеної небезпеки.

На потенційно небезпечних об'єктах повинні діяти об'єктові або локальні системи оповіщення, які мають бути сполучені з регіональними системами централізованого оповіщення. Системи оповіщення створюються за кошти суб'єктів господарювання.

Крім того, за рахунок власників підприємств уздовж аміакопроводів, магістральних нафто- і газопроводів створюються спеціальні системи централізованого оповіщення; на гідроелектростанціях Дніпровського каскаду та інших річках також створюються спеціальні системи оповіщення.

На диспетчерському пункті об'єкта має бути схема оповіщення оперативного чергового управління Міністерства з питань надзвичайних ситуацій (МНС), керівників об'єкта, аварійно-рятувальних служб про виникнення надзвичайної ситуації.

Суб'єкт господарювання повинен заключити договір страхування цивільної відповідальності на випадок шкоди, яка може бути заподіяна фізичним та юридичним особам пожежами та аваріями на об'єктах підвищеної небезпеки, включаючи пожежевибухонебезпечні об'єкти та об'єкти, господарська діяльність на яких може призвести до аварій екологічного і санітарно-епідеміологічного характеру.

2.7 Управління силами та засобами ОГ під час НС

Мета: засвоєння, закріплення, поглиблення і систематизація знань студентів про:

- порядок проведення евакуації робітників ( студентів) із зони НС;

- проведення аварійно -відновлюваних робіт в осередку НС;

- здійснення карантинних та санітарно-протиепідемічних заходів;

- засоби і способи проведення дезактивації, дегазації та дезінфекції території, техніки, транспорту, будівель, приміщень, одягу, взуття, продовольства, води, продовольчої сировини. Дезактивуючи, дегазуючи та дезінфікуючи розчини.

Методичні рекомендації до самостійної роботи

Вивчення матеріалу даної теми є особливо важливим для правильного підходу до організації евакуації робітників студентів із зони НС.

Важливо знати, що евакуації підлягає населення, яке проживає в населених пунктах, що знаходяться у зонах можливого катастрофічного затоплення (небезпечного радіоактивного забруднення, хімічного ураження) в районах виникнення стихійного лиха, аварій, і катастроф якщо виникає безпосередня загроза життю та здоров'ю людей.

Залежно від обстановки, яка склалася під час надзвичайної ситуації техногенного та природного характеру, може бути проведено загальну або часткову евакуацію населення тимчасового або безповоротного характеру.

Загальна евакуація проводиться за рішенням Кабінету Міністрів України для всіх категорій населення і планується на випадок:

- можливого небезпечного радіоактивного забруднення територій навколо атомних станцій;

- виникнення загрози катастрофічного затоплення місцевості з чотиригодинним добіганням проривної хвилі.

Важливо пам'ятати, що найважливіше значення для прийняття заходів з евакуації населення має своєчасне оповіщення населення про загрозу ураження.

При розгляданні другого питання в першу чергу слід уяснити мету та етапи здійснення рятувальних та інших невідкладних робіт (РіНР). Потім необхідно розглянути особливості проведення рятувальних РіНР в залежності від осередку ураження при аваріях:

- на радіаційно-небезпечних об'єктах;

- з викидом сильнодіючих отруйних речовин (СДОР);

- бактеорологічного (біологічного) впливу;

- комбінованого впливу.

Також, необхідно знати що для організації життєзабезпечення населення в умовах НС та організації робіт з ліквідації наслідків аварій, катастроф, стихійних лих створюються Державні комісії з надзвичайних ситуацій (ДКНС). Вони діють при Кабінеті Міністрів України, в областях, містах, регіонах як на постійній основі, так і у випадку виникнення НС. До їх функцій входить забезпечення постійної готовності до дій аварійно-рятувальних служб, контроль за розробкою та реалізацією заходів з попередження можливих аварій і катастроф. Усі завдання з ліквідації НС виконуються по черзі у максимально короткі строки.

Передусім вирішуються завдання щодо термінового захисту населення, запобігання розвитку чи зменшення впливу надзвичайної ситуації і завдання з підготовки та виконання рятувальних та інших невідкладних робіт.

Усі ці заходи організовують державна виконавча влада, органи управління цивільної оборони при чіткому погодженні між собою заходів, що проводяться. Керівники підприємств, установ і організацій є безпосередніми виконавцями цих заходів. Заходи розробляються завчасно, відображаються в планах цивільної оборони і виконуються в період загрози Організація життєзабезпечення населення в умовах НС -- це комплекс заходів, спрямованих на створення і підтримання нормальних умов життя, здоров'я і працездатності людей.

Цей комплекс включає:

- управління діяльністю робітників та службовців, всього населення при загрозі та виникненні НС;

- захист населення та територій від наслідків аварій, катастроф, стихійного лиха;

- забезпечення населення питною водою, продовольчими товарами і предметами першої необхідності;

- захист продовольства, харчової сировини, фуражу, вододжерел від радіаційного, хімічного та біологічного зараження (забруднення);

- житлове забезпечення і працевлаштування;

- комунально-побутове обслуговування;

- медичне обслуговування;

- навчання населення способам захисту і діям в умовах НС;

...