Основи безпеки життєдіяльності

- розробку і своєчасне введення режимів діяльності в умовах радіаційного, хімічного та біологічного зараження;

- санітарну обробку;

- знезараження території, споруд, транспортних засобів, обладнання, сировини, матеріалів і готової продукції;

- підготовку сил та засобів і ведення рятувальних та інших невідкладних робіт в районах лиха і осередках ураження;

- забезпечення населення інформацією про характер і рівень небезпеки, правила поведінки; морально-психологічну підготовку і заходи щодо підтримання високої психологічної стійкості людей в екстремальних умовах;

- заходи, спрямовані на попередження, запобігання або послаблення несприятливих для людей екологічних наслідків НС та інші заходи.

В кінці розглядання цього питання слід звернути увагу на психологічну і професійну підготовки особового складу сил ЦО при ліквідації наслідків на ОГД та організацію матеріального, технічного і медичного забезпечення формувань котрі залучаються до виконання РіНР.

При розгляді третього питання слід визначити особливості надання першої медичної допомоги постраждалих в осередку ураження та звернути при цьому увагу на роль само і взаємодопомоги.

Уточнити види небезпечних місць в осередку ураження та заходи при евакуації населення з районів:

- заражених радіоактивними отруйними речовинами;

- хімічними отруйними речовинами;

- зони катастрофічного затоплення.

Особливу увагу слід звернути на необхідність та послідовність проведення санітарно- протиепідемічних заходів у зоні ураження, а також своєчасного захисту продуктів харчування та води.

При розгляданні четвертого питання необхідно розглянути засоби і способи проведення санітарної обробки та заходи які виконуються при проведенні дезактивації, дегазації і дезінфекції в осередках уражень.

3. Методичні рекомендації до семінарських занять

3.1 Природні загрози, характер їхніх проявів та дії на людей, тварин, рослин, об'єкти економіки

Мета заняття: перевірити рівень знань із теоретичних основ безпеки життєдіяльності (основні поняття, визначення, терміни БЖД; джерела небезпек та їх класифікація), сформованість умінь і навичок з огляду на їх реалізацію в повсякденному житті.

Методичні рекомендації до семінарського заняття

Виконати особистий варіант завдання (номера по списку в журналі успішності) та занести рішення у відповідні таблиці.

Результати роботи подати у вигляді рекомендованого звіту.

Питання для обговорення

1. Небезпека пожежі.

2. Небезпечні фактори пожежі.

3. Ознаки появи пожежі.

4. Дії під час пожежі.

5. Пожежна безпека в побуті.

6. Пожежна безпека під час навчання та відпочинку.

7. Технічні засоби оповіщення про пожежу.

8. Знаки і кольори пожежної безпеки.

9. Вогнегасники, їх будова та порядок використання.

10. Застосування протипожежної водопровідної.

3.2 Техногенні небезпеки та їхні наслідки. Типологія аварій на потенційно-небезпечних об'єктах

Мета заняття: вивчення процесу горіння, основних термінів та визначень пожежної безпеки, пожежовибухонебезпечних властивостей речовин і матеріалів, класифікації приміщень і будівель за вибухопожежною і пожежною небезпекою, класифікації пожежонебезпечних та вибухонебезпечних зон, причин виникнення пожеж та основних заходів і засобів забезпечення пожежної безпеки.

Методичні рекомендації до семінарського заняття

При підготовці до заняття зверніть особливу увагу на класифікацію пожеж (класи пожеж A, B, C, D, E та їх підкласи), класифікацію приміщень за вибухопожежною та пожежною небезпекою (категорії А, Б, В, Г, Д), класифікацію пожежонебезпечних та вибухонебезпечних зон (пожежонебезпечні зони мають класи П-І, П-ІІ, П-ІІа, П-ІІІ; вибухонебезпечні зони - класи 0, 1, 2, 20, 21, 22). Усвідомте яка потреба в кожній з цих класифікацій.

На семінарському занятті студенти повинні розібрати питання для обговорення та вирішити ситуаційні завдання по практичним діям в різних побутових НС.

Питання для обговорення

1. Що таке горіння, які три чинники необхідні для його виникнення? Види горіння.

2. Що таке пожежа? Класифікація пожеж. Класи пожеж A, B, C, D, E та їх підкласи.

3. Як поділяються речовини та матеріали за їх схильністю до виникнення і поширення горіння?

4. Що таке температура спалаху, температура займання, температура самозаймання, нижня концентраційна межа поширення полум'я (НКМПП) та верхня концентраційна межа поширення полум'я (ВКМПП)? Одиниці вимірювання НКМПП та ВКМПП.

5. Які спалимі рідини відносяться до групи горючих рідин і які до легкозаймистих? В чому особлива небезпека легкозаймистих рідин?

6. Які пило-повітряні суміші відносяться до групи пожежонебезпечних і які до вибухонебезпечних сумішей?

7. Що таке процес самозаймання речовини? Види самозаймання.

8. Класифікація приміщень за вибухопожежною та пожежною небезпекою. Що таке категорія А, Б, В, Г, Д?

9. Класифікація пожежонебезпечних та вибухонебезпечних зон. Що таке пожежонебезпечна зона класу П-І, П-ІІ, П-ІІа, П-ІІІ і вибухонебезпечна зона класу 0, 1, 2, 20, 21, 22.

10. Основні заходи та засоби запобігання утворенню горючого середовища у виробничому приміщенні.

11. Основні заходи та засоби запобігання виникнення джерел запалювання у виробничому приміщенні.

12. Основні заходи та засоби, які обмежують розповсюдження та розвиток пожежі у виробничому приміщенні.

13. Основні заходи та засоби захисту людей при пожежі у виробничому приміщенні.

14. Що таке пожежна сигналізація, її види та принцип дії?

15. В чому полягають основні принципи (способи) пожежогасіння і яким чином вони реалізуються?

16. Які стаціонарні системи пожежогасіння застосовуються у виробничих приміщеннях?

17. Які основні типи ручних та переносних вогнегасників використовуються у виробничих приміщеннях?

18. Які обов'язки щодо забезпечення пожежної безпеки покладаються на власників, орендарів та керівників підприємств?

3.3 Техногенні небезпеки та їхні наслідки. Типологія аварій на потенційно-небезпечних об'єктах

Мета заняття: закріплення, поглиблення, розширення і систематизацію знань про радіаційну безпеку.

Методичні рекомендації до семінарського заняття. При розгляді першого питання необхідно ознайомитись з характеристиками осередків ураження при застосуванні сучасної зброї. Надзвичайні ситуації як результат збройних конфліктів із застосуванням сучасної зброї характеризуються високим ступенем і масштабністю ураження людей, руйнівних та економічних наслідків.

Сучасна зброя поділяється на зброю масового ураження (ЗМУ) і звичайні засоби ураження (ЗЗУ).

Зброя масового ураження включає три види: ядерну зброю (ЯЗ), хімічну зброю (ХЗ) і бактеріологічну зброю. До звичайних засобів ураження відносять фугасні, осколкові, запальні боєприпаси, боєприпаси об'ємного вибуху (вакуумні), високоточну зброю тощо.

При вивченні другого питання необхідно уяснити від яких факторів залежить осередок ураження у разі застосуванні ядерної зброї.

Ядерною зброєю називають боєприпаси, дія яких ґрунтується на використанні внутрішньоядерної енергії, що виділяється під час вибухових ядерних реакцій. Ступінь ураження залежить від потужності боєприпасу, виду вибуху, типу ядерного заряду.

Потужність ядерного боєприпасу характеризується тротиловим еквівалентом у т, кт, Мт, тобто масою звичайної вибухової речовини (тротилу), енергія вибуху якого еквівалентна енергії вибуху цього ядерного боєприпасу. Вид ядерного вибуху визначається місцем центру вибуху відносно поверхні землі (акваторії моря). Найбільш імовірні повітряний і наземний (надводний). вогнегасник евакуація техногенний

Повітряним називають вибух, за якого світлова область не торкається поверхні землі і має форму сфери.

Наземним (надводним) називають вибух на поверхні землі або на такій висоті від неї, коли світлова область торкається поверхні землі і має, як правило, форму напівсфери. Світлове випромінювання (СВ) - електромагнітне випромінювання в ультрафіолетовій, видимій та інфрачервоній областях спектра у вигляді короткого потужного імпульсу.

В третьому питанні слід уяснити, що основним параметром є світловий імпульс І_сі. Це кількість світлової енергії, яка потрапляє на освітлювану поверхню в 1м², перпендикулярну до напряму випромінювання, за весь час світіння вогненної кулі; одиниця виміру - кДж/м²; позасистемна одиниця - кал/см²; 1 кал/см² = 42 кДж/м².

Тривалість світлового імпульсу Т_с.і, с, визначають за формулою (3.1):

(3.1)

де q - потужність боєприпасу, кт.

Світловий імпульс (І_с.і) у певній точці прямо пропорційний потужності ядерного вибуху і обернено пропорційний квадрату відстані до центру вибуху. На світловий імпульс також упливає вид ядерного вибуху, стан атмосфери та інші чинники.

Світловий імпульс викликає нагрівання, займання або руйнування об'єкта, у людей - опіки різного ступеня залежно від величини СІ, ураження зору (таблиця).

Характеристика ураження людей світловим випромінюванням

Ступінь опіку	Світловий імпульс, кДж/м2	Характер ураження і наслідки
Перший	100-200	Почервоніння і припухлість шкіри з больовим почуттям. Працездатність не втрачається. Опіки загоюються відносно швидко
Другий	200-400	Утворення на шкірі пухирів із рідиною. Працездатність уражених втрачається, потрібне лікування
Третій	400-600	Повна руйнація шкіряного покриву, утворення виразок. Потрібне тривале лікування
Четвертий	Більше 600	Загибель підшкірної клітковини, м'язів і кісток, обвуглювання. Потрібне тривале лікування. Можлива смерть

Проникна радіація - це гамма- і нейтронне випромінювання із зони ядерного вибуху. Час дії проникної радіації на наземні об'єкти залежить від потужності боєприпасу і може становити 10-15 с з моменту вибуху.

Головним параметром, що характеризує уражальні дії проникної радіації, є доза радіації (D), яка визначає ступінь ураження людей.

Доза проникної радіації залежить від типу ядерного заряду, потужності, виду вибуху і відстані до центру вибуху. Проникна радіація є одним із основних уражальних чинників при вибухах нейтронних боєприпасів.

При розгляді останнього питання необхідно знати, що радіоактивне зараження - це зараження поверхні землі, атмосфери, водойм і різних предметів радіоактивними речовинами, що випали із хмари ядерного вибуху. Слід хмари формується протягом 12-20 год і збільшується в напрямку середнього вітру V_с.в (рис. 1).

Рис.1. Слід радіактивної хмари наземного ядерного вибуху з рівнями радіації через 1 год після вибуху: 1 - напрямок середнього вітру; 2 - вісь сліду; А - зона помірного забруднення; Б - зона сильного забруднення; В - зона небезпечного забруднення; Г - зона надзвичайно небезпечного забруднення; L - довжина сліду; b - ширина сліду.

Середній вітер - це середній за напрямком і швидкістю вітер в усьому шарі атмосфери від поверхні землі до максимальної висоти підйому хмари вибуху.

Швидкість середнього вітру V_с.в вимірюється в кілометрах за годину, а напрямок у градусах, що відлічуються за годинниковою стрілкою від напрямку на північ до лінії, звідки дме вітер. Наприклад, якщо напрямок середнього вітру 270є, радіоактивна хмара буде пересуватися на схід.

За ступенем небезпеки для людей у сліді хмари виділяють чотири зони, які характеризуються такими рівнями радіації (рис. 1):

- помірного зараження (зона А) - рівень радіації на зовнішній межі зони через 1 год після вибуху становить 8 Р/год;

- сильного зараження (зона Б) - 80 Р/год;

- небезпечного зараження (зона В) - 240 Р/год;

- надзвичайно небезпечного зараження (зона Г) - 800 Р/год.

Рівень радіації спадає за законом: Pt = P₁t-^1,2, за перші 7 годин після вибуху він знижується у 10 разів, за 2 доби - у 100 разів.

Дозу радіації, що буде отримана в зоні зараження за певний час, розраховують за формулою (3.2):

(3.2)

де Р₁ - рівень радіації на 1 год після вибуху, Р/год;

t_п -час початку перебування в зоні зараження, год;

t_K - час закінчення перебування, год.

Характеристика осередку ядерного ураження. Під час ядерного вибуху на місцевості утворюється осередок ядерного ураження - територія, в межах якої внаслідок дії уражальних факторів сталися масові ураження людей, сільськогосподарських тварин, рослин, руйнування і пошкодження будівель і споруд, завали, пожежі, зараження і затоплення місцевості.

Межа очага ураження (ОУ) проходить через точки на місцевості, де надмірний тиск у фронті ударної хвилі (УХ) становив 10 кПа.

Залежно від характеру руйнування та обсягу рятувальних і аварійно-відновлювальних робіт осередок ядерного ураження поділяють на зони повного, сильного, середнього і слабкого руйнування.

Радіуси зон руйнувань осередку ядерного ураження залежать від потужності вибуху q, виду вибуху, характеру забудови, рельєфу місцевості та інших чинників. Площу осередку для рівнинної місцевості обчислюють як площу кола за формулою, (.3.3) км²:

S = рR², (3.3)

де R - відстань (радіус) від центру вибуху до межі осередку ядерного ураження, де надмірний тиск становить 10 кПа.

Осередок ядерного ураження характеризується складними пожежними умовами. В осередку виділяють такі зони пожеж: окремих пожеж, суцільних пожеж і зона пожеж у завалах.

Зона окремих пожеж охоплює район, в якому пожежі в окремих будівлях і спорудах розосереджені по району. Для неї характерні такі світлові імпульси: на зовнішній межі - 100-200 кДж/м², на внутрішній - 400-600 кДж/м² залежно від потужності ядерного вибуху (нижні значення відповідають потужності до 100 кт, верхні - 500 кт і більше). Зона суцільних пожеж - територія, де під упливом світлового імпульсу виникають пожежі більш ніж у 50 % будівель і споруд - протягом 1-2 год вогонь поширюється на переважну більшість будівель, розташованих у цьому районі, і утворюється суцільна пожежа, коли вогнем охоплено більше 90 % будівель. Можливий вогненний шторм. Для зони суцільних пожеж характерні світлові імпульси 400-600 кДж/м² і більше. Вона охоплює велику частину території зони сильного руйнування, всю зону середнього і частину зони слабкого руйнування осередку ядерного ураження.

Вогненний шторм - це особливий вид суцільної пожежі на значній території (1,5-2 км²). Стовп вогню здіймається на висоту до 5 км, виникає ураганний вітер, спрямований до центру пожежі.

Зона пожеж у завалах поширюється на частину зони сильних руйнувань і всю зону повного руйнування осередку ядерного ураження. Для цієї зони характерне сильне задимлення і тривале (до декількох діб) горіння в завалах, інтенсивне виділення продуктів неповного згоряння і токсичних речовин.

В осередку ядерного ураження існує сильне радіоактивне зараження на площі сектора в напрямку дії вітру, що становить 12-15 % площі. Більша частина зони зараження виходить за межі ОУ, і її загальна площа перевищує площу цього осередку у 25-30 разів.

Обстановка в осередку ядерного ураження ускладнюється діями вторинних уражальних факторів: катастрофічні затоплення місцевості водою внаслідок руйнування греблі ГЕС, хімічне зараження місцевості та атмосфери, якщо зруйнований хімічнонебезпечний об'єкт, радіоактивне зараження при руйнуванні АЕС тощо.

У деяких випадках наслідки дії вторинних уражальних факторів значно перевищують дії первинних.

3.4 Техногенні небезпеки та їхні наслідки. Типологія аварій на потенційно-небезпечних об'єктах

Мета заняття: закріплення, поглиблення, розширення і систематизацію знань про хімічну безпеку.

Методичні рекомендації до семінарського заняття

При розгляді першого питання необхідно відмітити, що хімічною зброєю називають боєприпаси та бойові прилади, уражальні дії яких ґрунтуються на використанні токсичних властивостей отруйних речовин (ОР). Отруйні речовини, перебуваючи у бойовому стані (пару, аерозолю, крапель), уражають організм людини, проникаючи через органи дихання, шкіряні покриви, рани, слизові оболонки очей та носоглотки, а також унаслідок уживання заражених продуктів харчування та води. Найбільш токсичними є нервово-паралітичні ОР: зарін, зоман, ві-ікс.

Кількісною характеристикою ступеня забруднення різноманітних поверхонь є щільність забруднення Q_м - кількість ОР на одиницю площі поверхні (г/м²). Кількісною характеристикою забруднення повітря та джерел води є концентрація С - кількість ОР на одиницю об'єму (г/м³).

Територію, в межах якої внаслідок застосування хімічної зброї можливе ураження незахищених людей, сільськогосподарських тварин та рослин, називають зоною хімічного зараження. Зона хімічного зараження включає територію, яка зазнала безпосереднього впливу ХЗ (район застосування), та території, над якими поширилася хмара зараженого повітря (ЗП) з уражальними концентраціями речовин (рис.2).

Рис. 2. Схема зони хімічного зараження з осередками хімічного ураження: L - довжина; Ш - ширина району застосування хімічної зброї; Г - глибина поширення зараженого повітря; S₃ - площа хімічного зараження; - площа осередків ураження

Розміри зони хімічного зараження залежать від кількості застосованих ОР, їх типів, виду, кількості засобів доставлення, метеорологічних умов та рельєфу місцевості.

У зоні хімічного зараження може виникнути один або декілька осередків хімічного ураження. Зона хімічного зараження має форму трапеції і характеризується розмірами: (довжиною L, глибиною Г) та площею S_з. Площу зони зараження можна визначити за формулою (3.4):

S_з = Г(L + б), (3.4)

де, cучасні звичайні засоби ураження б = 0,05Г - за інверсії;

0,1Г - за конвекції;

0,08Г - за ізотермії.

Осередком хімічного ураження прийнято називати територію, в межах якої внаслідок застосування ХЗ відбулися масові ураження людей, сільськогосподарських тварин і рослин. Осередок хімічного ураження визначається межами населеного пункта або його частинами, які опинилися в зоні хімічного зараження.

У разі виникнення осередка хімічного ураження головною вимогою надійної роботи промислових підприємств мають бути ретельна герметизація промислових будівель та захист технологічного процесу, забезпечення робітників та службовців засобами індивідуального та колективного захисту, всебічне оцінювання хімічної обстановки та її впливу на дії формувань ЦЗ, робітників та службовців об'єктів, а також організація проведення хімічного контролю на об'єкті.

При розгляді другого питання необхідно визначитись, що бактеріологічна (біологічна) зброя - це боєприпаси та бойові прилади, уражальна дія яких ґрунтується на використанні хвороботворних властивостей мікроорганізмів та токсичних продуктів їх життєдіяльності. БЗ призначена для масового ураження людей, сільськогосподарських культур, псування фуражу, продуктів харчування, обладнання, а отже - підриву економічного потенціалу країни. Хвороботворні мікроорганізми - збудники інфекційних хвороб людей та тварин залежно від розмірів, побудови та біологічних властивостей поділяють на такі класи: бактерії, віруси, рикетсії та грибки.

Бактерії є збудниками більшості найнебезпечніших хвороб людини, таких як чума, холера, сибірська виразка, сап, меліондоз тощо. Це одноклітинні мікроорганізми рослинної природи, різноманітні за формою, з розмірами 0,5-10 мкм. Віруси - мікроорганізми розмірами 0,08-0,35 мкм, здатні жити та розмножуватись тільки в живих клітинах (внутріклітинні паразити). Рикетсії - група мікроорганізмів, які займають проміжне місце між бактеріями та вірусами, з розмірами 0,3-0,5 мкм. Грибки - одно - чи багатоклітинні мікроорганізми рослинного походження, з розмірами 3-50 мкм та більше.

Можливі такі способи масового ураження людей біологічними засобами: аерозольний, трансмісійний (штучне зараження біологічними засобами кровоссальних переносників), диверсійний. Аерозольний спосіб - головний і найперспективніший, тому що дозволяє раптово та приховано заражати біологічними засобами великі території.

Унаслідок застосування БЗ утворюється зона бактеріологічного (біологічного) зараження, в середині якої може виникнути один або декілька ОУ. Зоною бактеріологічного (біологічного) зараження називають територію, яка зазнала безпосередньої дії БЗ, та територію, на якій поширюються біологічні рецептури та заражені кровоссальні переносники інфекційних захворювань.

Територію, в межах якої внаслідок застосування БЗ відбулися масові ураження людей та сільськогосподарських рослин і тварин, називають осередком бактеріологічного (біологічного) ураження. Межі осередку бактеріологічного ураження встановлюють протиепідемічні установи медичної служби ЦЗ та служби захисту тварин і рослин на підставі узагальнення даних, отриманих від постів радіаційного та хімічного спостереження, розвідувальних ланок та груп, метеорологічних та санітарно-епідеміологічних станцій.

Для запобігання поширенню інфекційних захворювань в осередку бактеріологічного (біологічного) ураження встановлюють карантин, а в прилеглих районах уводять режим обсервації .

Розглядаючи третє питання необхідно визначитись, що до звичайних засобів ураження належать фугасні, осколкові, запальні боєприпаси, боєприпаси об'ємного вибуху, високоточна зброя тощо. Сучасні звичайні засоби ураження мають велику руйнівну силу і за дією на будинки та споруди наближаються до ядерних боєприпасів. Найбільш руйнівними є боєприпаси об'ємного вибуху (вакуумні), кумулятивні і бетонобійні бомби, запальні боєприпаси. Унаслідок застосування цих засобів у містах, населених пунктах і об'єктах можуть утворитися ОУ, які характеризуються різним ступенем руйнування будинків і споруд, утворенням масових пожеж, завалами доріг і проїздів, руйнуванням і ушкодженням інженерних мереж.

Фугасні бомби застосовують найчастіше у поєднанні із запальними: перші руйнують будинки, другі поширюють пожежі, які виникають від вибухів фугасних бомб і викликають нові загоряння. На відміну від ядерного осередку, в осередку від застосування звичайних засобів ураження масові руйнування виникають не одночасно, а впродовж тривалішого часу, крім того, немає радіоактивного зараження (якщо не зруйновані радіаційно небезпечні об'єкти). Іншими словами, осередки не будуть настільки значними за характером ураження і масштабами руйнування, як при ядерному вибуху. Це деякою мірою дозволить швидше локалізувати аварії і виконати аварійно-відбудовні роботи. Об'єм і характер руйнувань залежать, передусім, від калібру боєприпасів і щільності їх застосування. У містах із високою щільністю забудови варто очікувати суцільні завали, якщо надмірний тиск УХ сягає 30 кПа і більше. Об'єм завалу для малоповерхових промислових будинків може становити 10-20 %, а для багатоповерхових житлових - 35-50 % від загального будівельного об'єму будинків.

3.5 Соціально-політичні небезпеки, їхні види та особливості. Соціальні та психологічні чинники ризику. Поведінкові реакції населення у НС

Мета заняття: перевірити рівень знань студентів про небезпеки соціально-політичного походження, набути навичок побудови моделі поведінки в небезпечних ситуаціях соціального походження з використанням нормативно-правових документів.

Методичні рекомендації до семінарського заняття

Вивчення рекомендованих до вивчення питань семінарського (практичного) заняття доцільно розпочати з повторення теоретичних відомостей з даної тематики.

Соціальні небезпеки - небезпеки, спричинені низьким духовним та культурним рівнем населення: бродяжництво, проституція, алкоголізм, злочинність тощо. Джерелом цих небезпек є :

_ незадовільний матеріальний рівень;

_ неналежні умови проживання;

_ повстання, революції, страйки;

_конфліктні ситуації на міжнаціональному, етнічному, расовому чи релігійному ґрунті.

Соціальна безпека - це стан захищеності соціальних інтересів особи, суспільства, держави від впливу загроз національній безпеці.

Складовими соціальної безпеки є: соціальна безпека людини, соціальна безпека суспільства, соціальна безпека держави. Соціальна безпека людини включає якість життя (охорону здоров'я, харчування, одяг, житло, сім'ю, освіту, культуру та мистецтво, вільне пересування та доступ до інформації, дозвілля, комунікації та зв'язок) та рівень життя (прожитковий мінімум, заробітна плата, доходи та витрати населення, зростання цін, заборгованість з заробітної платні). Соціальна безпека суспільства враховує гендерну політику, боротьбу з бідністю, етно-національні відносини, запобігання та вирішення трудових конфліктів, соціальне страхування, соціальне середовище.

Соціальна безпека держави _ це екологічна безпека, епідеміологічна безпека, демографічна ситуація, соціальне партнерство, зайнятість і ринок праці, безробіття.

Небезпеки соціально-політичного походження умовно можна поділити на:

_ соціально-політичні небезпеки (війни, конфлікти, тероризм);

_ криміногенні небезпеки (шантаж, розбій, зґвалтування тощо);

_ соціально-психологічні небезпеки (натовп, паніка, суїцид);

_ шкідливі звички (алкоголь, наркоманія, тютюнокуріння тощо).

Соціально-політичні небезпеки виникають у разі соціально-політичних конфліктів. Джерелами конфліктів є:

_ соціальна нерівність, яка існує у суспільстві;

_ система розподілу таких цінностей, як влада, соціальний престиж, матеріальні блага, освіта.

Конфлікт - зіткнення протилежних інтересів, поглядів, гостра суперечка, ускладнення, боротьба сторін, що ворогують, різного рівня та складу учасників.

Конфлікт передбачає усвідомлення протиріччя і суб'єктивну реакцію на нього. Якщо конфлікт виникає в суспільстві, то це суспільний конфлікт. Будь-який соціальний конфлікт, набуваючи значних масштабів, об'єктивно стає соціально-політичним. Політичні інститути, організації, рухи, втягуючись у конфлікт, активно обстоюють певні соціально-економічні інтереси. Конфлікти, що відбуваються в різних сферах, набувають політичної значущості, якщо вони зачіпають міжнародні, класові, міжетнічні, міжнаціональні, релігійні, демографічні та інші відносини.

Соціально-політичний конфлікт використовується, коли трапляються великомасштабні зіткнення всередині держав (громадянська війна, страйки), та між державами (війни, партизанські рухи).

Суб'єктами соціально-політичного конфлікту стають люди, які усвідомили протиріччя і обрали як спосіб його вирішення зіткнення, боротьбу, суперництво. Подібний спосіб вирішення протиріччя здебільшого стає неминучим тоді, коли зачіпає інтереси й цінності взаємодіючих груп, коли має місце відверте зазіхання на ресурси, територію з боку індивіда, групи, держави (коли йдеться про міжнародний конфлікт). Суб'єктами конфліктів можуть виступати:

_ окремі люди, групи, організовані в соціальні, політичні, економічні та інші структури;

_ об'єднання, які виникають у вигляді політизованих соціальних груп, економічних і політичних груп тиску, кримінальних груп, які домагаються певних цілей.

Помітне місце нині посідає один із різновидів соціального конфлікту _ міжетнічний, пов'язаний із суперечностями, що виникають між націями. Особливої гостроти він набув у країнах, які зазнали краху форми державного устрою (СРСР, Югославія).

Існує дві форми перебігу конфліктів:

* відкрита - відверте протистояння, зіткнення, боротьба;

* закрита, або латентна, при якій відвертого протистояння нема, але точиться невидима боротьба.

Досить часто після завершення конфлікту виникає ще один етап _ постконфліктний синдром, який характеризується напруженням у відносинах сторін, які щойно конфліктували. Постконфліктний синдром у разі загострення може започаткувати новий конфлікт. Це ми спостерігали на прикладах перманентного близькосхідного конфлікту, конфліктів у Північній Ірландії, Іспанії та ін.

Війна - збройна боротьба між державами або соціальними, етнічними та іншими спільнотами.

Терор (тероризм) (лат. - страх, жах) _

1) це форма політичного екстремізму, застосування чи загроза застосування найжорсткіших методів насилля, у тому числі фізичне знищення людей, залякування урядів та населення з метою досягнення певних цілей;

2) насильницькі дії (переслідування, захоплення заручників, убивства тощо) із метою залякування, знищення політичних суперників і конкурентів, нав'язування певної лінії поведінки;

3) суспільно небезпечна діяльність, яка полягає в свідомому, цілеспрямованому застосуванні насильства шляхом захоплення заручників, підпалів, убивств, тортур, залякування населення та органів влади або вчинення інших посягань на життя чи здоров'я ні в чому не винних людей або погрози вчинення злочинних дій із метою досягнення злочинних цілей (ст.1 Закону України „Про боротьбу з тероризмом” від 20 березня 2003р № 638 - IV).

Розрізняють такі види терору:

_ індивідуальний;

_ груповий (дії екстремістських політичних угруповань);

_ державний (репресії диктаторських і тоталітарних режимів);

_ міжнародний.

Терористичний акт _ злочинне діяння у формі застосування зброї, вчинення вибуху, підпалу чи інших дій, відповідальність за які передбачена статтею 258 Кримінального кодексу України.

Найбільш поширеними в світі терористичними актами є:

_ напади на державні або промислові об'єкти, які призводять до матеріальних збитків, а також є ефективним засобом залякування та демонстрації сили;

_ захоплення державних установ або посольств (супроводжується захопленням заручників, що викликає серйозний громадський резонанс);

_ захоплення літаків або інших транспортних засобів (політична мотивація _ звільнення з тюрми товаришів по партії; кримінальна мотивація _ вимога викупу);

_ насильницькі дії проти особистості жертви (для залякування або в пропагандистських цілях);

_ викрадення (з метою політичного шантажу для досягнення певних політичних поступок або звільнення в'язнів, форма самофінансування);

_ політичні вбивства (один із найбільш радикальних засобів ведення терористичної боротьби; убивства, в розумінні терористів, повинні звільнити народ від тиранів);

_ вибухи або масові вбивства (розраховані на психологічний ефект, страх та невпевненість людей).

Схема 1. Основні злочини

Крадіжка - таємне заволодіння чужим майном.

Грабіж - відкрите заволодіння чужим майном із насильством чи без нього, небезпечне для життя та здоров'я потерпілого.

Шантаж - [фр. chantage, лат. cantаre _ вимагання]. Погроза розголошення компрометуючих відомостей із метою одержання певних вигод.

Розбій - напад із метою заволодіння майном, поєднаний із насильством, небезпечним для життя і здоров'я жертви, або загрозою такого насильства.

Шахрайство - заволодіння особистим майном громадян або придбання права власності шляхом обману чи зловживання довірою.

Найдоступнішими засобами самозахисту, для яких не потрібний спеціальний дозвіл, є:

_ газові балончики (аерозольні);

_ кишенькова сирена.

Засобами самозахисту, на носіння яких потрібно мати дозвіл правоохоронних органів, є:

_ холодна зброя;

_ газовий пістолет;

_ вогнепальна зброя.

Кожний засіб захисту має вимоги щодо зберігання і використання. Наприклад, щоб попередити неприємності з газовими балончиками, необхідно дотримуватися таких правил.

Зберігати їх у спеціальному місці, недосяжному для сторонніх, дітей, домашніх тварин.

Дотримуватися терміну й умов зберігання (не нагрівати, не розбирати, не деформувати корпус).

Зберігати в такому положенні, в якому балончик буде доступним для екстреного використання (у зручному місці, на рівні робочого положення руки тощо).

Уміти користуватися газовим балончиком, навчитися швидко його діставати (потренуватися виймати його і розпилювати вміст).

Пам'ятати про власну безпеку під час користування балончиком (вчасно набрати повітря і не дихати).

Суїцид - самовбивство, самогубство, акт позбавлення себе життя, при якому людина діє цілеспрямовано, усвідомлено.

Алкоголізм - страшна хвороба, яка виникає внаслідок неодноразового прийняття алкоголю та виникнення залежності від нього. Через надмірне вживання алкоголю в Україні стається 20% побутового, 46% вуличного травматизму та 72,5% дорожньо-транспортних пригод.

Наркоманія - захворювання, що характеризується наркозалежністю, при цьому вражаються внутрішні органи, виникають неврологічні та психічні розлади, настає виснаження організму.

Деструктивний культ - це релігійна або містична організація, діяльність якої супроводжується порушенням громадської безпеки та порядку, ушкодженням здоров'я і моральності населення.

Тоталітарний культ - це релігійна або містична організація, яка характеризується необмеженою владою духовних лідерів, жорстокою дисципліною, сильним впливом на психіку адептів, релігійним фанатизмом та екстремізмом.

Апокаліптичні культи - різновид тоталітарного угруповання, де сповідують масове насильство як законний спосіб прискорення "божого суду" над невіруючими.

Методи, які застосовують псевдорелігійні секти для підкорення людей своїм цілям:

_ психологічна обробка особи, що може призвести навіть до незворотних змін у світосприйнятті людини, його соціальній орієнтації;

_ феномен віри, тобто здатність сприймати будь-яку інформацію як достовірну, без сумнівів та логічного аналізу;

_ залежність від наставника, яка виникає після декількох сеансів і не припиняється, якщо наставник (гіпнотизер) не дасть установки.

Інформаційно-психологічна безпека - стан захищеності окремих осіб чи груп осіб від негативних інформаційно-психологічних упливів та пов'язаних із цим інтересів особи, суспільства, держави в інформаційному середовищі.

Спеціальні засоби впливу - технічні і програмні засоби, що використовують із метою негативного інформаційно-психологічного впливу на людину чи групу людей.

Спеціальні методи впливу - послідовність прийомів упливу на психіку людини, використання яких призводить до негативних наслідків для особистості, суспільства, держави.

3.6 Застосування ризик-орієнтованого підходу для побудови імовірнісних структурно - логічних моделей виникнення та розвитку НС

Мета заняття: засвоєння, закріплення, поглиблення і систематизація знань про оцінку ризику, розробку заходів запобігання небезпек.

Методичні рекомендації до семінарського заняття. Вивчення рекомендованих до вивчення питань семінарського заняття доцільно розпочати з повторення теоретичних відомостей з даної тематики. Потім необхідно вирішити практичні завдання № 1 (14 варіантів). Після письмової відповіді на рекомендований викладачем варіант кожного завдання написати відповідні висновки.

На прикладі травмування людини під час ожеледиці розробимо моделювання ризику данної події.

Ожеледиця є одним із небезпечних чинників характерним для міста.

Взимку під час ожеледиці в медичні заклади за допомогою звертаються тисячі осіб. В основному це жінки, люди похилого віку, які були травмовані в результаті падіння на вулиці крім того ожеледиця призводить до збою в роботі транспорту, аварій на трасах. Таким чином крім фізичної шкоди ожеледиця завдає ще й психічної ( викликає знервованість, занепокоєння, невпевненість, роздратування, відсутність мотивації до трудової діяльності).

Перелік подій для моделювання ризику травмування під час ожеледиці

1. Стан здоров'я незадовільний 2. Похилий вік людини 3. Слаба тренованість 4. Невідповідний погоді одяг 5. Невідповідне погоді взуття 6. Людина не знає про ожеледицю 7. Неправильний вибір шляху 8. Не проведено інформування населення 9. Невчасно проведені роботи комунальниками 10. Робота з посипки доріг не проводилися з організаційних причин 11. Робота з посипки доріг не проводилися з технічних причин 12. Погіршення метеоумов (постійні опади, чи зменшення температури нижче -10 13. Людині потрібно йти незважаючи на все	- імовірність події - 0,15 - імовірність події - 0,3 - імовірність події - 0,6 - імовірність події - 0,3 - імовірність події - 0,05 - імовірність події - 0,2 - імовірність події - 0,1 - імовірність події - 0,08 - імовірність події - 0,2 - імовірність події - 0,8 - імовірність події - 0,7 - імовірність події - 0,5 - імовірність події - 0,9

Всі події травмування під час ожеледиці розділяються на дві групи: 1) події, що залежать від індивідуальних особливостей людини; 2) події, які характеризують роботу комунальників та метеоумови саме під час руху людини в ожеледицю.

Особливе місце в причинах травмування під час ожеледиці займає подія - необхідність людині йти саме в таку несприятливу погоду.

Так, будь-яка подія з трьох перших, безумовно, при одночасному невідповідному одягу чи взутті може призвести до падіння та травмування. Особливо небезпечним є сполучення цих подій коли людина не знає про ожеледицю на вулиці або неправильно зорієнтована й неправильно обирає свій шлях.

Ймовірність травмування залежить від того проведено чи ні інформування населення. Події 9,10,11 характеризують якість виконаних робіт комунальниками. Роботи можуть взагалі не проводитися з причини невиконання своїх обов'язків, або с причин неготовності техніки. Ясно, що людина не знає причин невиконання чи неякісного виконання робіт, але це не обов'язково знати - важливий сам факт невиконання робіт.

Ось в принципі весь опис подій моделі травмування внаслідок ожеледиці.

Інтервал часу від початкової до небажаної події залежить від: площі охопленої надзвичайної ситуацією, від ступеня обледеніння і тривалості в часі надзвичайної ситуації . Для окремої особи - це час його шляху, звичайно не більше одної години.

Чинники та обставини, які впливають на хід подій за час від початкової до небажаної події можуть бути такими:

- вчасність проведення господарських робіт комунальниками ;

- обґрунтованість вибору маршруту руху;

- індивідуальні особливості людини: вік, стан здоров'я тренованість;

- одяг, взуття людини;

- використання підручних засобів під час руху; виконання рекомендацій МНС ( щодо виходу на вулицю).

Також необхідно враховувати:

- календарний час виникнення надзвичайної ситуації (святкові, вихідні дні);

- стан роботи органів міського самоврядування;

- наявність транспортних засобів у населення;

- самосвідомість населення;

- чи супроводжується ожеледиця іншими небезпечними атмосферними явищами.

До можливих заходів та засобів запобігання дії шкідливого чинника відносимо:

- вибір взуття без високих підборів з неслизькою підошвою;

- використання підручних засобів (палиця з загостреним кінцем, мотузки за які тримаються рухаючись вздовж небезпечних ділянок)

- продумати маршрут руху(іти біля огорож, обходити круті спуски, прагнути обирати ділянки для руху, які, як правило, посипають піском);

- обмежити час перебування на вулицях, виходити в найнеобхідніших випадках.

Ступінь ризику можна визначити за допомогою коефіцієнта нещасних випадків (НВ) на тисячу людей (3.5):

НВ=(Н/Л)Ч103, (3.5)

де Н - кількість нещасних випадків,

Л - кількість відпрацьованих людино-годин у році.

Ступінь ризику має дуже багато форм, видів і різновидів. Це коефіцієнт частоти смертельного та інвалідного травматизму, коефіцієнт частоти важкого травматизму.

Важливим є питомий коефіцієнт частоти ризику (Кр), рівний відношенню кількості нещасних випадків (Н) до загального числа людей (Р) (3.6):

Кр=Н/Р (3.6)

Цей коефіцієнт дозволяє порівняти небезпеку різноманітних видів робіт у межах певної системи (організації, галузі природи).

Ризик і безпека тісно пов'язані залежністю «Безпека - Якість - Надійність» (Б-Я-Н). Це ключове поняття, яке характеризує стан безпеки будь-якої системи. Ці складові тісно пов'язані і тому важко визначити, яке з них є первинним. Всі вони важливі. І якщо раніше ці поняття розглядалися незалежно одне від іншого, то зараз їх розглядають у взаємозв'язку як важливі принципи безпеки.

Принцип перший - системний або комплексний підхід до менеджменту безпеки праці та якості соціально-виробничих процесів: створення цілісної системи для рішення цільових задач найбільш ефективним способом, організація взаємозв'язку і взаємодії суб'єктів і об'єктів управління, розподіл ролей і обов'язків персоналу, безупинне удосконалення системи на основі оцінки фактичного стану з наступним коригуванням дій.

Принцип другий - людський фактор - загальна і головна ланка системи безпеки, якості і надійності - це людина, її керуюча, організуюча і виконавча роль. Персонал підприємства, компанії - найвища цінність і тому участь працівників всіх категорій є необхідною умовою ефективного функціонування системи.

Тому третій принцип - управлінський - залучення людей до процесу управління та адекватне використання їх здібностей і потенціалу стосовно задач, цілей, інтересам суспільства. Це виражається розумінням людьми важливості їх рольової участі у вирішенні проблем, відповідальності за ці проблеми і можливі шляхи їх вирішення.

Основне завдання безпеки - формування у людини ідеології, адекватної до вимог новітньої системи менеджменту, до числа ключових факторів якої відносяться безпека, якість, надійність. На це повинні бути спрямовані всі форми психологічного впливу, професійного навчання, тренінгу, пропаганди безпечної діяльності.

Світова практика свідчить, що компанії, які прийняли і реалізують такий підхід в системах менеджменту досягають особливо високих показників ефективності, зменшують показники травматизму, професійних захворювань, підвищують результативність праці.

Розробка ризик - стратегії з метою зниження вірогідності реалізації ризику і мінімізації можливих негативних наслідків.

Для зменшення небезпеки необхідно враховувати чотири складових ризику. Перша - професійна, яка враховує складність професії і ступінь відповідальності людини за прийняті рішення, а також медичні, соціальні, екологічні та економічні наслідки її помилкових дій. Друга - якість психофізіологічних функцій, яка враховує особливості зміни професійно важливих характеристик за певний час і відхилення їх рівня від зафіксованого. Третя - період, що пройшов після відпочинку, який впливає на функціональний стан людини. Четверта - річна періодична зміна функціонального стану людини, в чому важливу роль відіграє зміна фаз біоритмів. При неврахуванні цих складових у діяльності людини в будь-якій сфері виникають травми, нещасні випадки, причини яких треба вивчати з метою їх запобігання.

Наслідком прояву небезпек є нещасні випадки, аварії, катастрофи, які супроводжуються смертельними випадками, скороченням тривалості життя, шкодою здоров'ю, шкодою природному чи техногенному середовищу, дезорганізуючим впливом на суспільство або життєдіяльність окремих людей. Наслідки або ж кількісна оцінка збитків, заподіяних небезпекою, залежать від багатьох чинників, наприклад, від кількості людей, що знаходились у небезпечній зоні, кількості та якості матеріальних (в тому числі і природних) цінностей, що перебували там, природних ресурсів, перспективності зони тощо.

Кількісний засіб визначення шкоди -- це вартісний, тобто визначення шкоди у грошовому еквіваленті.

У процесі керування ризиком особливо зацікавлення становить механізм оцінювання ризику, тому що без знання можливих масштабів ризику неможливо прийняти адекватні рішення про діяльність у його умовах. Виділяють два підходи до оцінки ризиків - якісні і кількісні.

Завдання якісної оцінки ризику - визначати можливі види ризику, оцінити ступінь їхньої небезпеки і виділити чинники. Кількісна оцінка ризику полягає в наданні ризику числового значення.

Управління ризиком. Основним питанням теорії і практики безпеки життєдіяльності є питання підвищення рівня безпеки. Порядок пріоритетів при розробці будь-якого проекту потребує, щоб вже на перших стадіях розробки продукту або системи у відповідний проект, наскільки це можливо, були включені елементи, що виключають небезпеку. На жаль, це не завжди можливо. Якщо виявлену небезпеку неможливо виключити повністю, необхідно знизити ймовірність ризику до припустимого рівня шляхом вибору відповідного рішення. Досягти цієї мети, як правило, в будь-якій системі чи ситуації можна кількома шляхами. Такими шляхами, наприклад, є:

- повна або часткова відмова від робіт, операцій та систем, які мають високий ступінь небезпеки;

- заміна небезпечних операцій іншими -- менш небезпечними;

- удосконалення технічних систем та об'єктів;

- розробка та використання спеціальних засобів захисту;

- заходи організаційно-управлінського характеру, в тому числі контроль за рівнем безпеки, навчання людей з питань безпеки, стимулювання безпечної роботи та поведінки.

Приклад розв'язку задачі

Умова задачі

Обчисліть ризик травмування людей зайнятих за певним видом діяльності (розрахунку на рік), якщо середньорічна кількість осіб, що займаються цією діяльністю - 200, а за останні 5 років травма одержала III ступінь.

Порівняйте обчислений рівень ризику з нормованим (прийнятим на сьогоднішній день) у світовій практиці.

Розв'язок

Визначаємо середньорічну кількість травмованих осіб, для цього ділимо кількість постраждалих на кількість років, за які сталися ці трагічні події.

n = кількість постраждалих = 3 особи = 0,6 осіб на рік

період часу 5 років

Далі знаходимо величину ризику:

R = n = 0,6 = 0,003

N 200

Відповідь на першу частину задачі - «Ризик травмування дорівнює».

В наступній частині задачі необхідно порівняти отриманий результат з величини прийнятного ризику, який визначений у світовій практиці і дорівнює 0,000001, для цього отриманий результат ділимо на прийнятий ризик.

0,003 = 3000 разів

0,000001

Відповідь на другу частину задачі - «Ризик травмування людей інший за прийнятий у 3000 разів».

3.7 Менеджмент безпеки, правове забезпечення та організаційно-функціональна структура захисту населення та АТО у НС

Мета заняття: поглибити, узагальнити та систематизувати знання студентів про:

- про організацію навчання персоналу підприємств, установ діям та способам захисту вразі виникнення НС;

- про навчання керівних працівників і фахівців, які організовують та здійснюють заходи у сфері цивільного захисту.

Методичні рекомендації до семінарського заняття

При підготовці даної теми необхідно звернуть увагу на те що основним із завдань і функції державної системи управління по попередженню НС є підготовка і перепідготовка керівників підприємств з питань безпеки, навчання населення вмінню застосовувати засоби індивідуального захисту та дій у НС. Для вирішення цього завдання існує система підготовки різних категорій населення. Для кожної категорії розробляються свої програми підготовки. Кожна категорія вивчає способи захисту від стихійного лиха, аварій, при цьому дотримуються поетапного принципу нарощування знань і навичок, враховуючи місцеві умови, соціальне заняття, вік, стан здоров'я і освіту.

Суб'єкт господарської діяльності, незалежно від форм власності і підпорядкування, розробляє інструкцію з експлуатації, яка регламентує безвідмовну роботу основного устаткування на даному підприємстві. Ця інструкція повинна містити порядок зупинки і пуску устаткування, проведення його технічного обслуговування, проведення зміни працюючих. Улаштування, утримання та експлуатація технічного і технологічного обладнання об'єкта, а також умов поводження на ньому з потенційно небезпечними речовинами, повинні відповідати вимогам чинних нормативів з питань техногенної безпеки.

Студентам необхідно також при вивченні даної теми звернути увагу на підготовку керівного складу. Метою навчання цієї категорії є підготовка до управління силами ЦО своїх об'єктів у випадку стихійного лиха, або аварії. Навчально - матеріальна база у сфері ЦЗ та БЖД - це комплекс навчальних об'єктів обладнаних технічними засобами, наочними та навчальними посібниками.

Підготовка проводиться на курсах ЦО, в навчальних закладах підвищення кваліфікації, а також безпосередньо на об'єктах. Підготовка та перепідготовка слухачів на курсах здійснюється шляхом зборів з відривом від виробництва, терміном від двох до п'яти днів залежно від категорії слухачів, з періодичністю 3-5 років.

3.8 Управління силами та засобами ОГ під час НС

Мета заняття: засвоєння, закріплення, поглиблення і систематизація знань про:

- мету і загальну характеристику проведення рятувальних та інших невідкладних робіт;

- техніку що застосовується при ліквідації наслідків НС;

- організацію взаємодій сил при проведенні аварійно - рятувальних робіт та основних видів забезпечення у зоні НС.

Методичні рекомендації до семінарського заняття

При розгляданні цієї теми необхідно знати, що проблема управління та запобігання надзвичайних ситуацій техногенного походження та ліквідації їх наслідків для України є однією з найактуальніших.

У статті 8 Закону України (Про Цивільну оборону України) наголошено, що керівництво підприємств установ і організацій забезпечує своїх працівників засобами індивідуального і колективного захисту, організує здійснення евакозаходів, створює сили для ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій та забезпечує їх готовність до практичних дій, виконує заходи з ЦЗ і несе пов'язані з цим матеріальні та фінансові витрати.

Сутність рятувальних та інших невідкладних робіт - це усунення безпосередньої загрози життю та здоров'ю людини, відновлення життєзабезпечення населення, запобігання або значне зменшення матеріальних збитків.

Рятувальні та інші невідкладні роботи включають також усунення, пошкодження, які заважають проведенню рятувальних робіт, створення умов для наступного проведення відновлених робіт.

Технічне забезпечення організується для підтримування у справному стані і в постійній готовності до використання усіх видів автотранспортної, інженерної та іншої техніки. Основним завданням технічного забезпечення є організація евакуації та поточного ремонту техніки.

4. Методичні рекомендації до виконання індивідуальних завдань

Індивідуальні завдання, як форма організації навчального процесу, мають на меті поглиблення, узагальнення та закріплення знань, які студенти одержують в процесі навчання, а також застосування цих знань на практиці, розвиток творчих здібностей, актуалізацію мотивів як навчально-пізнавальної, так і наукової та інноваційної діяльності студентів.

...