Категорійно-понятійний апарат з безпеки життєдіяльності

Размещено на http://www.allbest.ru

МІНІСТЕРСТВО АГРАРНОЇ ПОЛІТИКИ ТА ПРОДОВОЛЬСТВА УКРАЇНИ

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ АГРАРНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

Кафедра безпеки життєдіяльності

План лекції з дисципліни

Безпека життєдіяльності

для студентів очної та заочної форми навчання

Тема 1

Категорійно-понятійний апарат з безпеки життєдіяльності

Лекція 1. Безпека життєдіяльності. Загальна характеристика.

Середовище проживання людини

Дніпропетровськ 2013

План лекції з дисципліни «Безпека життєдіяльності» для студентів бакалаврів очної та заочної форми навчання. Дніпропетровський аграрно-економічний університет, Дніпропетровськ, 2013.

План лекцій може бути використаний при викладанні та вивченні дисципліни Безпека життєдіяльності.

План лекції розраховано для студентів бакалаврів усіх напрямків підготовки.

Матеріали тексту лекції можуть бути використані для проведення практичних і семінарських занять, а також для самостійного вивчення студентами очної та заочної форми навчання.

Склав: ст. викладач Ю.Ф. Стаценко

Рецензенти: к.т.н., доцент В.А. Шаломов

к.т.н., доцент Г.Г. Капленко

ст. викладач А.Є. Самусєв

асистент К.А. Кірнос

План лекції розглянуто та схвалено на засіданні кафедри «Безпека життєдіяльності»

Зав. кафедри БЖД, професор А.С. Бєліков

Введення

Життя - найбільше досягнення природи. Людина від народження має неосмислене право на:

- життя;

- свободу;

- прагнення до щастя.

Свої права на:

- життя і відпочинок;

- охорону здоров'я;

- на сприятливе навколишнє середовище;

- працю в умовах , що відповідають вимогам безпеки та гігієни.

Він реалізується в процесі життєдіяльності.

Проблема безпеки та сталого розвитку суспільства хвилювала людство завжди. І чим більше розвивалося людство, тим гостріше ставали ці проблеми для цивілізації загалом, тим більше уваги приділялося наукою і практикою проблем безпеки особистості, суспільства, цивілізації. Історія розвитку суспільства вказує на постійну увагу до умов діяльності, до питань захисту здоров'я людини.

Наука про безпеку розвивалася поетапно, поступово, починаючи з часів Аристотеля, Гіппократа і до сьогоднішніх днів.

У працях давньогрецьких філософів розглядалися умови праці рабів. Знаменитий медик епохи відродження Парацельс (1493 - 1541рр.) вивчав небезпеки, пов'язані з гірничою справою. Йому належить вислів: «Все є отрута, і все є ліки. Тільки одна доза робить речовину отрутою чи ліками....» (чи не є ця думка основною ідеєю принципу нормування). Німецький лікар і металург Георгіус Агрікола (1494 - 1555рр.) виклав питання з охорони праці в роботі «Про гірничі справи». Італійський лікар Рамацціні (1633 - 1714рр.) заклав основи професійної гігієни, написав книгу «Про хвороби ремісників». М.В. Ломоносов (1711 - 1765рр.) написав основоположні роботи з безпеки праці в гірничій справі.

У XIX столітті в зв'язку з інтенсивним розвитком промисловості з'являється ціла плеяда яскравих вчених, що займаються питаннями безпеки: В.Л. Кирпичов (1845-1913), А.А. Прес (1857-1930), Д.Л. Нікольський (1855-1918), В.А. Левицький (1867-1936 , А.А. Ськочинський (1874 - 1960), С.І. Каплан (1897-1943).

Особливо гострою проблема безпеки особистості суспільства стала після другої світової війни XX в. Після Другої світової війни почали відбуватися, швидкі по суті справи, революційні зміни у змісті людської цивілізації. Бурхливий, вибуховий розвиток науки і техніки (науково - технічна революція) стимулювало радикальні зміни у виробництві, світовому товарообігу, інтенсифікацію потоків фінансових коштів і технічних ідей, що, в свою чергу, породило чимало проблем планетарного, глобального масштабу. наука безпека життєдіяльність дисципліна

Глобальні проблеми - це проблеми, що стосуються всього людства. Вони зачіпають взаємини між країнами світового співтовариства і природою, питання ресурсозабезпечення, безпеки життя на Землі.

Глобальні питання вимагають глобальних відповідей і широкого міжнародного співробітництва для їх вирішення.

Сучасна епоха розвитку людства має багато різних епітетів: електронна, космічна, ядерна, інформаційна та ін.. Але сьогодні за нею найчастіше закріплюється визначення «епоха глобальних проблем». У цій назві - свідчення зростаючої взаємозалежності всіх країн і регіонів нашого суперечливого світу в межах всієї планети.

За своїм характером глобальні проблеми різні, але необхідність вирішенняня їх переслідує одну мету - забезпечення безпечного розвитку людства. До їх числа відносяться насамперед:

- збереження миру на Землі;

- екологічна проблема, пов'язана з руйнуванням природного середовища;

- демографічна проблема, породжена швидким зростанням чисельності народонаселення і його міграцією в глобальному масштабі;

- продовольча проблема;

- економічна проблема;

- енергетична та сировинна проблема, викликана обмеженістю мінерально- сировинних ресурсів планети;

- інформаційна проблема;

- проблема здоров'я людини і людства.

Усвідомлення багатоплановості і багатоаспектності проблеми виживання призвело світову, громадську та наукову думку до розуміння проблеми безпеки як інтегративного феномена, що вбирає всі види безпеки (екологічну, промислову, продовольчу і т.д.) і висунуло на перший план проблему розробки наукових основ, теорії і практики забезпечення безпеки людства. Усвідомлення важливості наукового опрацювання сталося в різних сферах науки.

Загальний напрямок положень і досліджень в науковій та практичній діяльності у галузі безпеки життєдіяльності виражається такими позиціями.

Перше положення, яке дістало всесвітнє визнання, викладено в працях так званого Римського клубу. Римський клуб - це неформальна організація вчених математиків, економістів, екологів, соціологів, фахівців з управління і т.д., створена в 1968 р. Основна мета робіт, що виконувались під керівництвом цього клубу, полягає в розборі наукових методів опису Світу, як складової біосоціосістеми.

Результати робіт, виконаних у рамках Римського клубу, показали, що необхідно переглянути систему загальноприйнятих цінностей і цілей та переходити від вузьконаціональних регіональних цілей до оцінки глобальної світової рівноваги, що забезпечить безпеку життєдіяльності всього людства.

38-а сесія Генеральної Асамблеї ООН 1983р. створила Міжнародну Комісію з навколишнього середовища і розвитку, яка покликана аналізувати стан навколишнього середовища в контексті глобальних перспектив. На основі оцінок авторитетних експертів, в 1987 р. ця комісія підготувала фундаментальне дослідження «Наше спільне майбутнє». На сучасному рівні об'єктивних знань у ньому відображено розуміння світовим співтовариством гостроти соціоекологічної проблематики, необхідність глобальної періорінтації соціального, політичного, економічного, технічного та культурного розвитку, здійснення для цього відповідних національних і загальнопланетарних проектів.

У 1992 р. у Ріо -де -Жанейро проходила конференція ООН, присвячена «Концепції сталого розвитку світового співтовариства». Конференцією було прийнято документ «Порядок денний XXI століття» і зроблені висновки про необхідність глобального партнерства держав, для досягнення стабільного соціального, економічного, екологічного розвитку людства. У цих документах зазначено, що єдиний спосіб забезпечити безпечне майбутнє - це комплексно вирішувати проблеми розвитку економіки, збереження навколишнього середовища та здоров'я людини.

Наша країна заявила про підтримку концепції ООН, про постійний розвиток людства. Одним з ключових завдань державної політики України на найближчу перспективу, яка визначена в посланні Президента до Верховної Ради: «Україна - рух у XXI сторіччя»

Стратегії економічного та політичного розвитку

В Указі президента від 09.02.2001г. № 80/2001 «Про заходи щодо підвищення рівнів захисту населення і територій від НС техногенного та природного характеру»;

Програмі діяльності Кабінету Міністрів «Реформи заради благополуччя».

Основним завданням для України є зниження рівня техногенно-екологічних ризиків та захист населення і територій від НС.

Законодавчою базою для реалізації цих завдань є:

- ряд нових законів, які сприяють захисту населення від НС природного і техногенного характеру прийняті Верховною Радою;

- проект Закону «Про концепцію сталого розвитку на Україні».

Зниження техногенно-екологічних ризиків, захист населення і територій від НС є для України першорядним завданням, оскільки економіка її десятки років формувалася без урахування об'єктивних потреб та інтересів народу, належної оцінки екологічних можливостей регіонів.

Сьогоднішня структура економіки України не відповідає потребам людини, не забезпечує нормальних умов життя.

Питання 1. Аксіоми, методологічні основи, системний підхід до безпеки життєдіяльності

Безпека життєдіяльності як наука виникла на Україні в кінці вісімдесятих років XX століття і зараз знаходиться в стадії свого формування. Її становлення спирається на науково - практичні досягнення в галузі техніки безпеки, охорони праці, охорони навколишнього середовища, пожежного захисту, цивільної оборони, захисту в надзвичайних ситуаціях, профілактичної медицини, біології, ґрунтується на законах і підзаконних актах.

При проведенні теоретичних досліджень з БЖД спираються на ряд аксіом. Як відомо, аксіома - це положення, прийняте без логічного доказу, в силу безпосередньої переконливості. Основним для аксіоми являється людська практика.

До теперішнього часу сформовані наступні аксіоми БЖД:

1. Будь-яка діяльність є потенційно небезпечною. Для кожного виду діяльності існують комфортні умови, що сприяють досягненню її максимальної ефективності;

2. Всі види небезпеки існують, якщо повсякденні потоки речовини, енергії та інформації в навколишньому середовищі не перевищують порогові значення;

3. Джерелами всіх видів небезпек є елементи навколишнього середовища (техносфери);

4. Всі види небезпек діють у просторі і в часі;

5. Усі види небезпеки, роблять негативний вплив на людину, природне середовище і елементи техносфери одночасно;

6. Захист від усіх видів небезпек досягається вдосконаленням джерел небезпеки, збільшенням відстані між джерелами небезпеки і об'єктом захисту, застосуванням захисних заходів;

7. Компетентність людей у світі небезпек та способи захисту від них - необхідна умова досягнення безпеки життєдіяльності;

8. Всі види небезпеки погіршують здоров'я людей, призводять до травм, матеріальних втрат і до деградації природного середовища.

Основна аксіома БЖД

Життєдіяльність людини потенційно небезпечна

Аксіома зумовлює, що всі дії людини і всі компоненти середовища проживання, насамперед технічні засоби і технології, крім позитивних властивостей і результатів, мають здатність генерувати травмуючі і шкідливі фактори. При цьому будь-яка нова позитивна дія або результат неминуче супроводжується виникненням нових негативних факторів.

Справедливість аксіоми можна простежити на всіх етапах розвитку системи «людина - машина - середовище проживання». Так, на ранніх стадіях свого розвитку, навіть за відсутності технічних засобів, людина безперервно відчуває вплив негативних факторів природного походження: знижених і підвищених температур повітря, атмосферних опадів, контактів з дикими тваринами, стихійних явищ і т.п. В умовах сучасного світу до природних додались численні фактори техногенного походження: вібрація, шум, підвищена концентрація токсичних речовин у повітрі, водоймах, ґрунті; електромагнітні поля, іонізуючі випромінювання тощо.

Антропогенні небезпеки багато в чому визначаються наявністю відходів, неминуче виникають при будь-якому виді діяльності людини відповідно до закону про непереборності відходів побічних впливів виробництв: «У будь-якому господарському циклі утворюються відходи і побічні ефекти, вони не переборні і можуть бути переведені з однієї фізико - хімічної форми в іншу, або переміщені в просторі». Відходи супроводжують роботу промислово та сільськогосподарського виробництв, засобів транспорту, використання різних видів палива при отриманні енергії, життя тварин і людей і т.п. Вони надходять у навколишнє середовище у вигляді викидів в атмосферу, скидів у водойми, виробничого та побутового сміття, потоків механічної, теплової та електромагнітної енергії тощо. Кількісні та якісні показники відходів, а також регламент поводження з ними, визначають рівні і зони небезпек, що виникають при цьому.

Значним техногенним небезпекам піддається людина при попаданні в зону дії технічних систем: транспортні магістралі; зони випромінювання радіо і телепередавальних систем, промислові зони і т.п. Рівні небезпечного впливу на людину в цьому випадку визначаються характеристиками технічних систем і тривалістю перебування людини в небезпечній зоні. Ймовірно прояв небезпеки і при використанні людиною технічних пристроїв на виробництві та в побуті; електричні мережі і прилади, верстати, ручний інструмент, газові балони і мережі, зброя і т.п. Виникнення таких небезпек пов'язано як з наявністю несправностей у технічних пристроях, так і з неправильними діями людини при їх використанні. Рівні, виникаючих при цьому небезпек визначаються енергетичними показниками технічних пристроїв.

В даний час перелік реально діючих негативних факторів значний і нараховує понад 100 видів. До найбільш поширених, які володіють досить високими концентраціями або енергетичними рівнями відносяться шкідливі виробничі фактори: запиленість і загазованість повітря, шум, вібрація, електромагнітні поля, іонізуючі випромінювання, підвищені або знижені параметри атмосферного повітря (температури, вологості, руху повітря, тиску), недостатнє і неправильне освітлення, монотонність діяльності, важка фізична праця та ін.

Навіть у побуті нас супроводжує велика гама негативних факторів. До них відносяться: повітря, забруднене продуктами згоряння природного газу, викидами ТЕС, промислових підприємств, автотранспорту та сміттєспалювальних пристроїв; вода з надмірним вмістом шкідливих домішок; недоброякісна їжа, шум, інфразвук; вібрація; електромагнітні поля від побутових приладів, телевізорів, дисплеїв, ЛЕП, радіорелейних пристроїв; іонізуючі випромінювання (природний фон, медичні обстеження, фон від будівельних матеріалів, випромінювання приладів, предметів побуту); медикаменти при надмірному і неправильному споживанні; алкоголь; тютюновий дим; бактерії, алергени і ін.

Питання 2. Безпека системи. Теоретичні основи БЖД

Всі небезпеки реальні тоді, коли вони можуть впливати на конкретні об'єкти (об'єкти захисту). Об'єкти захисту, як і джерела небезпек, різноманітні. Кожен компонент навколишнього середовища може бути об'єктом захисту від небезпек. У порядку пріоритету до об'єктів захисту відносяться: людина, спільнота, держава, природне середовище (біосфера), техносфера і т.п.

Основний бажаний стан об'єктів захисту - безпечний. Він реалізується при повній відсутності впливу небезпек. Стан безпеки досягається також за умови, коли небезпеки, що діють на об'єкт захисту, знижені до гранично допустимих рівнів впливу.

Безпека - стан об'єкта захисту, при якому вплив на нього всіх потоків речовини, енергії та інформації не перевищує максимально допустимих значень.

Інакше, «Безпека - це стан захищеності людини і навколишнього середовища від небезпек».

Термін «безпека» часто використовується при оцінці якості джерела небезпеки, кажучи про нездатність джерела генерувати небезпеки. У цьому випадку доцільно використовувати термін екологічність джерела небезпеки - стан джерела, при якому дотримується його допустимий вплив на людину, техносферу або біосферу.

Говорячи про реалізацію стану безпеки, необхідно розглядати об'єкт захисту і сукупність небезпек, що діють на нього. Реально існуючі сьогодні системи безпеки наведені в таблиці.

Системи безпеки

Вид небезпек	Об'єкт захисту	Система безпеки
Небезпеки середовища діяльності людини	Людина	Безпека (охорона) праці
Небезпеки середовища діяльності і відпочинку, міста, житла, небезпеки техносфери	Людина	Безпека життєдіяльності
Небезпеки техносфери	Природне середовище	Охорона природного середовища
Надзвичайні небезпеки біосфери, техносфери, в т.ч. пожежі, іонізуючі випромінювання	Людина, природне середовище, матеріальні ресурси	Захисту в надзвичайних ситуаціях, пожежна та радіаційна захисту
Зовнішні та внутрішні загальнодержавні небезпеки	Суспільство, нація	Система безпеки країни, національна безпека
Небезпеки неконтрольованою і некерованою громадської діяльності (зростання населення, зброя масового ураження, потепління клімату)	Людство, біосфера, техносфера	Глобальна безпека
Небезпеки космосу	Людство, планета Земля	Космічна безпека

По об'єктах захисту, реально існуючі в даний час системи безпеки можна розділити на такі основні види:

- систему особистої та колективної безпеки людини в процесі її життєдіяльності;

- систему охорони природного середовища;

- систему державної безпеки;

- систему глобальної безпеки.

На всіх етапах розвитку людина завжди прагне забезпечити особисту безпеку, безпеку своєї сім'ї, зберегти здоров'я. Це прагнення є мотивацією багатьох дій і вчинків людини. Людина завжди прагне «передбачати небезпеку; по можливості діяти». В даний час ці завдання вирішуються в системі «безпека життєдіяльності людини у всіх сферах».

Мета, завдання і предмет дисципліни БЖД, її місце в навчальному процесі. Навчальна дисципліна «Безпека життєдіяльності» є нормативною обов'язковою, самостійною дисципліною для навчання студентів денних і заочних відділень і входить до циклу дисциплін професійно - кваліфікаційної підготовки, освітньо - кваліфікаційного рівня - бакалавр.

Мета викладання дисципліни: полягає у набутті студентом компетенції, знань, умінь і навичок для здійснення професійної діяльності за фахом, з урахуванням ризику виникнення техногенних аварій та природних небезпек, які можуть викликати надзвичайні ситуації та привести до несприятливих наслідків на об'єктах господарювання, а також формування у студентів відповідальності за особисту та колективну безпеку.

Засвоївши дисципліну «Безпека життєдіяльності» майбутні бакалаври (молодші спеціалісти) повинні володіти сукупністю загальнокультурних та професійних компетенцій з питань безпеки життєдіяльності у відповідних напрямах підготовки для вирішення професійних завдань, пов'язаних із забезпеченням збереження життя і здоров'я персоналу об'єкта в умовах небезпечних і надзвичайних ситуацій.

У результаті вивчення дисципліни «Безпека життєдіяльності» бакалаври (молодші фахівці) у відповідних напрямах підготовки повинні мати такі основні загальнокультурні та професійні компетенції.

Загальнокультурні компетенції включають:

- культуру безпеки і ризик орієнтованого мислення, при якому питання безпеки, захисту і збереження навколишнього середовища розглядаються як найважливіші пріоритети в житті та діяльності;

- знання сучасних проблем і головних завдань безпеки життєдіяльності та вміння визначити коло своїх обов'язків з виконання завдань професійної діяльності, з урахуванням ризику виникнення небезпек, які можуть викликати надзвичайні ситуації та привести до несприятливих наслідків на об'єктах господарювання;

- вміння оцінити середовище проживання з особистої безпеки, безпеки колективу, суспільства, провести моніторинг небезпечних ситуацій та обґрунтувати головні підходи та засоби збереження життя, здоров'я та захисту працівників в умовах загрози та виникнення небезпечних і надзвичайних ситуацій;

- здатність приймати рішення безпеки в межах своїх повноважень.

Професійні компетенції за видом діяльності включають:

- виробничо - технологічна діяльність:

* здатність орієнтуватися в основних методах і системах забезпечення техногенної безпеки, обґрунтовано вибирати відомі пристрої, системи і методи захисту людини і природного середовища від небезпек;

* вміння оцінити сталість функціонування об'єкта господарювання в умовах надзвичайних ситуацій та обґрунтувати заходи щодо її підвищення;

* вміння обґрунтувати та забезпечити виконання комплексу робіт на об'єкті з попередження виникнення надзвичайних ситуацій, локалізації та ліквідації їх наслідків;

- організаційно - управлінська діяльність:

* здатність орієнтуватися в основних нормативно - правових актах в галузі забезпечення безпеки;

* знання організаційно - правових заходів забезпечення безпечної життєдіяльності та вміння обґрунтувати та забезпечити виконання в повному обсязі заходів з колективної та особистої безпеки;

* вміння забезпечити координацію зусиль виробничого колективу в попередженні виникнення надзвичайних ситуацій та ліквідації їх наслідків;

- проектно - конструкторська діяльність:

* вміння ідентифікувати небезпечні чинники природного, техногенного середовища та знайти шляхи запобігання їх вражаючих дій, використовуючи ймовірнісні структурно - логічні моделі;

* вміння оцінити безпеку технологічних процесів і обладнання, та обґрунтувати заходи щодо її підвищення;

* вміння обґрунтувати нормативно - організаційні заходи забезпечення безпечної експлуатації технологічного обладнання та попередження виникнення надзвичайних ситуацій;

- педагогічно - консультативна діяльність:

* обґрунтування та методичне забезпечення проведення навчання серед працівників та населення з питань безпеки життєдіяльності, та дій у надзвичайних ситуаціях;

* вміння надати допомогу та консультації працівникам і населенню з практичних питань безпеки життєдіяльності та захисту у надзвичайних ситуаціях;

- контрольно - консультативна діяльність:

* оцінювати стан готовності підрозділу до роботи в умовах загрози і виникнення НС за встановленими критеріями і показниками та надавати консультації працівникам організації (підрозділу) щодо підвищення його рівня;

* здатність аналізувати механізми впливу небезпек на людину, визначати характер взаємодії організму людини з небезпеками середовища проживання з урахуванням специфіки механізму токсичної дії шкідливих речовин, енергетичного впливу та комбінованої дії вражаючих факторів.

Предметом навчальної дисципліни є люди і середовище, в якій вони живуть і здійснюють трудову діяльність.

Обсяг навчального матеріалу для студентів економічних напрямів, агрономічного факультету «агрономія» 72 академічні години (2 кредити EСTA). Кількість модулів 2, аудиторних занять 24, самостійна робота 48 годин, у т. ч. лекції 8 годин, практичні заняття 6, семінарські заняття 10. Вид підсумкового контролю - іспит.

Обсяг навчального матеріалу для студентів агрономічного факультету «Лісове і садово-паркове господарство», а так само біотехнологічного факультету, факультету механізації сільського господарства «Технологія переробки зерна» 54 академічних години (1,5 кредиту EСTA). Кількість модулів 1, аудиторних занять 24-32 години, вид підсумкового контролю - диференційований залік.

Курс БЖД спирається на концепцію ООН про постійний розвиток людства, європейською програмою вивчення дисциплін у сфері наук пов'язаних з ризиком «FОRМ - ОSЕ» та іншими міжнародними і національними програмами та науковими досягненнями у сфері безпеки людини.

Безпека життєдіяльності - це наука, яка забезпечує загальний підхід до розвитку і реалізації відповідних засобів та заходів, спрямованих на створення і підтримку здорових і безпечних умов життя і діяльності людини у повсякденних умовах побуту та виробництва, так і в умовах надзвичайних ситуацій.

Безпека життєдіяльності - інтегрована наука, яка вивчає процеси взаємодії людини з внутрішнім і зовнішнім середовищем у всіх сферах життєдіяльності людини.

Безпека життєдіяльності залежить від засобів, шляхів і методів її дослідження.

Ця дисципліна вирішує такі основні завдання:

- оволодіння знаннями, вміннями і навичками вирішення професійних завдань з обов'язковими розрахунками галузевих можливостей для забезпечення безпечності персоналу та захисту населення в умовах небезпек і НС;

- формування мотивації для посилення особистої відповідальності за забезпечення гарантованого рівня безпеки функціонування об'єктів галузі, матеріальних і культурних цінностей у межах науково - обґрунтованих критеріїв прийнятного ризику;

- ідентифікація (розпізнавання і кількісна оцінка) негативних впливів (небезпек середовища проживання із зазначенням їх кількісних характеристик і координат);

- попередження і захист від небезпек, розробка, використання і визначення засобів захисту від небезпек, на основі зіставлення витрат з вигодами, тобто витратами екологічної доцільності;

- розробка заходів з ліквідації негативних наслідків впливу (небезпек);

- навчання працюючих і населення основам захисту від небезпек;

- створення нормального, тобто комфортного стану середовища проживання.

Основні функції БЖД - забезпечення безпеки праці та життєдіяльності людини, охорону навколишнього середовища через:

- опис життєвого простору;

- формування вимог безпеки до джерел негативних факторів у межах допустимого ризику;

- організацію моніторингу, стану середовища існування та інспекційного контролю джерел негативного впливу;

- розробку і використання засобів біозахисту;

- реалізація заходів, щодо запобігання та ліквідації наслідків НС.

Засвоївши дисципліну «Безпека життєдіяльності» майбутні бакалаври повинні мати сукупність загальнокультурних та професійних компетенцій з питань безпеки життєдіяльності у відповідних напрямах підготовки для вирішення професійних завдань, пов'язаних з гарантованим забезпеченням життя і здоров'я персоналу об'єктів господарювання (ОГ) в умовах небезпек та надзвичайних ситуацій (НС).

У всьому світі велика увага приділяється вивченню дисциплін, пов'язаних з питаннями безпеки. Згідно з Європейською програмою вивчення дисципліни у сфері наук пов'язаних з ризиком «FORM - OSE» науки про безпеку мають світоглядно - професійний (гуманітарно-технічний) характер.

Дисципліна «Безпека життєдіяльності» використовує досягнення і методи фундаментальних і прикладних наук з філософії, біології, фізики, хімії, соціології, психології, екології, економіки, менеджменту, що дозволить випускнику вирішувати професійні завдання за обраною спеціальністю з розрахунком ризику виникнення внутрішніх і зовнішніх небезпек, які заподіюють надзвичайні ситуації та їх негативні наслідки.

Таким чином, це нова синтезована наука, спрямована на вирішення проблем життя людини в суспільстві.

Питання 3. Основні поняття та визначення безпеки життєдіяльності, система «людина - машина - життєве середовище» та її компоненти

Вивчення дисципліни «Безпека життєдіяльності» почнемо з назви, яка складається з двох слів «Безпека» і «Життєдіяльність».

«Життєдіяльність» складається з двох слів «життя» і «діяльність».

«Життя » - це одна з форм існування матерії (поряд з іншими - фізичної, хімічної, енергетичної, тощо) - її вища форма, яка відрізняється від інших: здатністю до розмноження, росту, розвитку, активної регуляції свого складу та функцій, різними формами руху, можливістю пристосовуватися до середовища, реакцією на подразнення, наявністю обміну речовин.

Життя можна розглядати як послідовний упорядкований процес обміну речовин і енергії.

«Діяльність» є специфічною людською формою активності, необхідною умовою існування людського суспільства, змістом якого є цілеспрямована зміна і перебудова в інтересах людини навколишнього середовища.

«Життєдіяльність» - це процес існування людини в просторі та часі.

«Безпека» згідно з державним стандартом України 2293 - 99 це: стан захищеності особи або суспільства від ризику отримати шкоду. Це збалансований, за експертною оцінкою, стан людини, держави, природних антропогенних систем тощо.

«Безпека людини» - це такий стан людини, коли вплив зовнішніх і внутрішніх факторів не призводять до смерті, погіршення функціонування і розвитку організму, осмисленості психіки людини в цілому, не шкодить досягненню певних і бажаних для людини цілей.

Безпека людини - невід'ємна складова, стратегічного направлення людства, яка визначена ООН як «сталий розвиток людства» - такий розвиток, який веде не тільки до економічного, а й до спеціального, культурного, духовного зростання - який сприяє гуманізації менталітету громадян і збагаченню позитивного загальнолюдського досвіду.

Для забезпечення безпеки життєдіяльності громадян України створені такі системи:

- система охорони громадського та цивільного порядку - Міністерство внутрішніх справ, Міністерство оборони, Рада Національної безпеки;

- система профілактики та охорони здоров'я - Міністерство охорони здоров'я;

- система запобігання та реагування на НС - Міністерство з надзвичайних ситуацій і захист населення від наслідків Чорнобильської катастрофи, Національна рада з питань безпеки життєдіяльності;

- система забезпечення екологічної безпеки - екологічна прокуратура, міліція.

Розглянемо систему «людина - машина - життєве середовище » та її компоненти. Під терміном «людина» мається на увазі не одна істота, а група людей, колектив, мешканці населеного пункту, регіону, країни, суспільства, особистості в цілому.

Життєве середовище є часткою Всесвіту де прибуває, чи може прибувати в даний час людина і функціонує система життєзабезпечення.

Життєве середовище людини складається з 4 компонентів:

Перший - природне середовище, тобто об'єкти природного походження і створені ними екологічні системи (гори, річки, поля, ліси, моря, океани, континенти, космічні об'єкти).

Другий - соціально - політичне середовище (людину оточують інші люди, другої спільності, які складають цю середу по відношенню до об'єкта системи). Між ним виникає зіткнення інтересів і протиріч, нерозуміння та інші конфліктні ситуації.

Третій - побутове середовище, тобто середовище проживання людини, яке містить сукупність житлових приміщень, споруд спортивного і культурного призначення, а також комунально-побутових організацій і установ. Параметрами цього середовища є:

- розмір житлової площі на людину;

- ступінь електрифікації;

- газифікація житла;

- наявність центрального опалення;

- наявність холодної та гарячої води;

- рівень і наявність суспільного транспорту і т. д.

Перші три компоненти складають дисципліну Безпека життєдіяльності.

Четвертий - техногенне середовище - це житло, транспорт, промислові, сільськогосподарські та енергетичні об'єкти, озброєння, домашні та сільськогосподарські тварини, сільськогосподарські рослини, тобто матеріальна культура створена людиною за час його існування. Цей компонент становить дисципліну основи охорони праці.

Техногенне середовище ділиться на виробниче і побутове.

Виробниче середовище - це середовище, в якому людина здійснює свою трудову діяльність.

Параметрами виробничого середовища є:

- види продукції, яка виробляються на ній;

- обсяг виробництва;

- продуктивність праці;

- енергоємність ;

- сировинна база;

- відходи виробництва тощо.

Висновок

Людина і середовище проживання безперервно перебувають у взаємодії, утворюючи постійно діючу систему «людина - машина - середовище проживання». У процесі еволюційного розвитку світу, складові цієї системи безперервно змінювалися, на початковому етапі свого розвитку, людина взаємодіє з природою, навколишнім середовищем, що включає біосферу, надра землі, галактики і безмежний космос, гіпотези виникнення яких оновлювалися завжди.

При цьому слід зауважити, що природне довкілля, самодостатнє і може існувати і розвиватися без участі людини, а всі інші види середовища проживання, створені людиною, самостійно розвиватися не можуть, і після їх виникнення приречені на старіння і руйнування.

Додаток 1.

Основні терміни та поняття з безпеки життєдіяльності

Абстинентний синдром - реакція організму на відсутність наркотичної речовини.

Аварія - небезпечна подія техногенного характеру, що створює на об'єкті території або акваторії загрозу для життя і здоров'я людей і призводить до руйнування будівель, споруд, обладнання і транспортних засобів, порушення виробничого або транспортного процесу чи завдає шкоди довкіллю. Це - вихід з ладу машин, механізмів, пристроїв, комунікацій, внаслідок порушення технології виробництва, правил експлуатації, правил безпеки, помилок, які допущені при проектуванні, будівництві, а також внаслідок стихійних лих.

Адаптація (щодо наркоманії) - пристосованість організму до певної дози наркорічної речовини.

Адекватне - відповідне, помірне, узгоджене, правильне, точне.

Анаболізм - засвоєння речовин та синтез специфічних для кожної тканини сполук.

Аналіз дерева помилок - один з інструментів системної безпеки, що використовується при оцінці надзвичайно складних або деталізованих систем.

Аналізатори - сукупність взаємодіючих утворень периферичної і центральної нервової системи, що здійснюють сприймання та аналіз інформації про явища, що відбуваються як у навколишньому середовищі так і в середовищі самого організму.

Антидепресанти - різні, за хімічною будовою і механізмом дії, психотропні засоби, які покращують настрій, знімають тривогу і напругу.

Антимутагени - фізичні та хімічні чинники, які знижують частоту виникнення спадкових змін організму - мутацій.

Антиоксиданти - природні або синтетичні речовини, які вповільнюють або запобігають окисненню органічних сполук в організмі.

Антитіло - субстанція, що виробляється лімфоцитами у відповідь на агресію в організм антигенів.

Антропометрія - вимір і опис тіла людини в цілому й окремих його частин.

Асфіксія - задуха, викликана кисневим голодуванням та надлишком вуглекислого газу в крові та тканинах.

Атрибути - невід'ємні властивості, без яких людину не можна уявити і без яких вона не може існувати (стать, вік, темперамент, здоров'я, мова, спрямованість).

Афект - найсильніша емоційна реакція, яка повністю охоплює людину і підкоряє її думки і рухи.

Бактерія - одноклітинний організм, який розмножується простим поділом.

Безпека - 1) стан захищеності особи та суспільства від ризику зазнати шкоди; 2) збалансований, за експертною оцінкою стан людини, соціуму, держави, природних, антропогенних систем, тощо.

Безпека життєдіяльності - галузь знань та науково-практичної діяльності, спрямованої на вивчення загальних закономірностей виникнення небезпек, їх властивостей, наслідків впливу їх на організм людини, основ захисту здоров'я та життя людини і середовища її проживання, від небезпек, а також на розробку і реалізацію відповідних засобів та заходів щодо створення і підтримки здорових та безпечних умов життя і діяльності людини як у повсякденних умовах побуту та виробництва, так і в умовах надзвичайних ситуацій.

Безпека людини - складова характеристика стратегічного напрямку людства, що визначений ООН як «сталий людський розвиток».

Безпека систем - наука, що застосовує інженерні та управлінські принципи для забезпечення необхідної безпеки, вчасного виявлення ризику безпеки, застосування засобів по запобіганню та контролю цих небезпек протягом життєвого циклу системи, та з урахуванням ефективності операцій, часу та вартості.

Безумовні рефлекси - стереотипи поведінки, надбані людиною у постійних умовах зовнішнього середовища, які формувалися в процесі всієї попередньої історії розвитку і передаються у спадок.

Біологічні ритми - періодичне повторювання зміни характеру та інтенсивності біологічних процесів та явищ у живих організмах.

Біомеханіка - розділ біофізики, що вивчає механічні властивості живих тканин, органів і організму в цілому, а також механічні явища, що відбуваються в них.

Біота (життя) - історично сформована сукупність росин і тварин, об'єднаних загальною областю розподілу.

Вакцина - хімічна речовина, отримана з живих чи мертвих мікроорганізмів, що використовується для вироблення імунітету до збудників цієї хвороби у тварин і людей.

Вивих - стійке зміщення суглобних кінців кісток за межі їх нормальної рухомості.

Виробниче середовище - простір, в якому здійснюється трудова діяльність людини.

Вібрація -- коливання твердих тіл, частин апаратів, машин, устаткування, споруд, що сприймаються організмом людини як струс.

Відмороження - пошкодження тканин організму, викликане дією низьких температур.

Відповідальність - це поняття, що відбиває об'єктивний, конкретно - історичний характер взаємин між особистістю, колективом, суспільством з погляду свідомого здійснення пред'явлених взаємних вимог.

Відчуття - основа знань людини про навколишній світ.

Війна - збройна боротьба між державами (їх коаліціями) або. соціальними, етнічними та іншими спільнотами; у переносному розумінні слова - крайній ступінь політичної боротьби, ворожих відносин між певними політичними силами.

Вік - поняття, що характеризує період (тривалість) життя людини, а також стадії її життя.

ВІЛ - вірус імунодефіциту людини.

Вірус - збудник хвороб рослин, тварин і людини, за розмірами менший за бактерії (внутрішньоклітинний паразит).

Вісцеральний аналізатор - аналізатор внутрішніх органів.

ВООЗ - Всесвітня організація охорони здоров'я.

Вражаючий фактор - чинник життєвого середовища, який за певних умов завдає шкоди як людям, так і системам життєзабезпечення людей, спричиняє матеріальні збитки.

Гармонія - відповідність розмірів частин і цілого, злиття різноманітних компонентів об'єкта в єдине органічне ціле.

Ген - молекулярний носій спадкових властивостей організму.

Генетичний код - система запису спадкової інформації в молекулі дезоксирибонуклеїнової кислоти (ДНК) живих істот (людей, тварин, рослин, бактерій, вірусів).

Геохімічні процеси - процеси зміни хімічного складу гірських порід і мінералів, а також розплавів і розчинів, із яких вони утворилися.

Гіпотеза - виражене у формі судження, припущення або передбачення будь-чого.

Гістологія - наука про тканини тварин і людини.

Глікоген - тваринний крохмаль, основний запасний вуглевод тварин і людини, особливо великий його вміст у печінці і м'язах.

Гомеостаз - відносна динамічна сталість складу і властивостей внутрішнього середовища й сталість основних фізіологічних функцій організму людини, тварин і рослин.

Гормони - біологічні активні речовини, вироблені ендокринними залозами або залозами внутрішньої секреції; служать для гормональної діяльності окремих органів, систем і всього організму в цілому.

Гравітація - тяжіння, універсальна взаємодія між будь-якими видами матерії.

Граничнодопустима концентрація (ГДК) - максимальна кількість небезпечної хімічної речовини в одиниці об'єму (повітря, води тощо) чи ваги (харчових продуктів), яка при щоденному впливі протягом необмежено тривалого часу не викликає в організмі патологічних відхилень, а також негативних змін у нащадків.

Грибки - одно - та багатоклітинні мікроорганізми рослинного походження.

Демографічний вибух - різке прискорення темпів росту населення (переважно в країнах Азії, Африки, Латинської Америки).

Деструкція - порушення або руйнування нормальної структури будь-чого.

Деформація - зміна відносного положення часток тіла, пов'язана з їхнім переміщенням.

Джерело небезпеки - природні процеси і явища, техногенне середовище та людські дії, що несуть в собі загрозу небезпеки.

Дисгармонія - відсутність або порушення гармонії, немилозвучність, розлад.

Дисиміляція (катаболізм) - ферментативне розщеплення органічних речовин та виведення з організму продуктів розпаду.

Дискретність - переривчастість; протиставляється безперервності.

Дистрофія - дегенерація, переродження, патологічний процес, що виникає у зв'язку з порушенням обміну речовин і характеризується появою в тканинах продуктів обміну речовин, змінених кількісно і якісно.

Діяльність - активна взаємодія людини з навколишнім середовищем, завдяки чому вона досягає свідомо поставленої мети, що виникла внаслідок прояву у неї певної потреби.

ДНК - дезоксирибонуклеїнова кислота, носій спадкової, генетичної інформації.

Довкілля - навколишнє середовище людини, обумовлене в даний момент сукупністю факторів, здатних чинити пряму або непряму, негайну або віддалену дію на діяльність людини, її здоров'я і життя.

Евакуація - організоване виведення чи вивезення населення з небезпечних зон.

Ейфорія - відчуття задоволення від дії наркотику.

Еквівалентна доза - міра біологічної дії іонізуючого випромінювання на людину.

Експозиційна доза - іонізуюча спроможність іонізуючого випромінювання в повітрі.

Електрика - сукупність явищ, обумовлених існуванням, рухом і взаємодією електрична заряджених тіл або часток.

Електричний струм - упорядкований (направлений) рух електрична заряджених часток.

Електричний удар - загальна електротравма.

Електричні знаки (мітки) - чітко окреслені плями найчастіше сіро-синього або блідо-жовтого кольору на поверхні шкіри людини, яка потрапила під дію струму.

Електроліз - сукупність процесів і електрохімічного окислення і відновлення на занурених в електролітичний розчин електродах при проходженні через них електричного струму.

Електролітична дисоціація - розпад речовини на іони під час розчинення.

Електромагнітне поле - особлива форма матерії, за допомогою якої здійснюється взаємодія між електрична зарядженими частками.

Електроофтальмія - запалення зовнішньої оболонки ока - рогівки і кон'юнктиви внаслідок впливу потужного потоку ультрафіолетового випромінювання від електричної дуги.

Електрограмма - пошкодження організму, спричинені протіканням через нього електричного струму, електричною дугою або блискавкою.

Емерджентність - здатність систем мати властивості, яких немає і навіть не може бути в елементів, що складають її.

Емоції - психічні процеси, які відображають особисту значимість та оцінку зовнішніх і внутрішніх ситуацій для життєдіяльності людини у формі переживання.

Епідемія - 1) масове розповсюдження інфекційної хвороби людей у часі та просторі у межах певного регіону, що значно перевищу звичайний рівень захворюваності, який реєструється на цій території; 2) поширення, у принципі тимчасове, якоїсь хвороби серед людей на більш-менш значній території.

Епізоотія - одночасне поширення інфекційної хвороби серед великої кількості одного чи багатьох видів тварин, що значно перевищує звичайний зареєстрований рівень захворюваності на певній території.

Епілепсія - падуча хвороба, хронічне захворювання головного мозку людини, що характеризується головним чином повторними нападами, а також поступовим розвитком змін особистості.

Епіфітотія - масове інфекційне захворювання рослин, що супроводжується численною загибеллю культур і зниженням їх продуктивності.

Ергономіка - наукова дисципліна, що комплексно вивчає людину в конкретних умовах її діяльності в сучасному, виробництві.

Ерготична система - система, одним з елементів якої є людина.

Етнос - історично сформоване стійке угрупування людей - плем'я, народність, нація.

Єдина державна система запобігання НС і реагування на них - центральні та місцеві органи виконавчої влади, виконавчі органи рад, державні підприємства, установи та організації з відповідними силами і засобами, які здійснюють нагляд за забезпеченням техногенної та природної безпеки, організують проведення роботи із запобігання надзвичайним ситуаціям техногенного та природного походження і реагування у разі їх виникнення з метою захисту населення і довкілля, зменшення матеріальних втрат.

Життєве середовище - частина Всесвіту, де знаходиться або може знаходитися в даний час людина, і функціонують системи її життєзабезпечення.

Життєдіяльність - 1) властивість людини не просто діяти в оточуючому її життєвому середовищі, а процес збалансованого існування та самореалізації індивіда, групи людей, суспільства і людства в цілому у єдності їх життєвих потреб і можливостей; 2) складний біологічний, процес, що відбувається в організмі людини і дозволяє їй зберігати здоров'я та працездатність.

Життя - одна із форм існування матерії, яку відрізняє від інших здатність до розмноження, росту, розвитку, активної регуляції свого складу та функцій, різних форм руху, можливість пристосування до середовища та наявність обміну речовин і реакції на подразнення.

Життя - (за К.М.Ситніком) особлива форма руху матерії зі специфічним обміном речовин, самовідновленням, системним управлінням, саморозвитком, фізичною і функціональною дискретністю живих істот і їх суспільних конгломератів.

Життя - (за Ф.Енгельсом) спосіб існування білкових тіл, суттєвим моментом якого є постійний обмін з оточуючим їх зовнішнім середовищем.

Загальна електротравма (електричний удар) - враження центральної нервової системи або загроза і ураження всього організму через порушення нормальної діяльності життєво важливих органів і систем під впливом електричного струму або електричної дуги.

Закон - нормативно-правовий акт, що приймається з ключових питань суспільного, державного життя і має вищу юридичну силу.

Здібності - психофізіологічні властивості людини, які реалізують функції відображення існуючого світу і регуляції поведінки: відчуття, сприйняття, пам'ять, увага, мислення, психомоторика (рухи, довільні реакції, дії, увага).

Здоров'я - "стан повного фізичного, духовного і соціального благополуччя, а не тільки відсутність хвороб і фізичних вад" (за визначенням ВООЗ).

Землетрус - сильні коливання земної кори, викликані тектонічними причинами, які призводять до руйнування споруд, пожеж, людських жертв.

Зовнішній (непрямий) масаж серця - комплекс заходів, спрямованих на відновлення роботи серця в разі його зупинки.

Зона небезпеки - визначена просторова область, в якій проявляється дія небезпечних та шкідливих факторів, що мають місце в системі.

Зсув - слизькі зміщення мас гірських порід униз по схилах, які виникають через порушення рівноваги.

Ієрархія - розташування частин або елементів цілого в порядку від вищого до нижчого.

Ізотопи - різновиди атомів одного і того самого елементу, які мають однакові заряди ядер, але різні масові числа.

Імунізація - створення штучного імунітету - активного (при введенні вакцини) або пасивного (при введенні сироваток).

Імунітет - 1) неприйнятність організму до інфекційних та неінфекційних агентів і речовин, які потрапляють до організму із зовні чи утворюються в організмі під впливом тих чи інших чинників; 2) стан стійкості організму людини до дії патогенних мікробів.

Імунодепресанти - лікарські препарати, які прилічують імунні реакції організму.

Інкубаційний період - період між часом входження мікробу в організм і часом прояву перших ознак хвороби.

Інстинктивна поведінка-дії, вчинки, які успадковуються людиною у ході еволюції людства. Інтелект (розум, розуміння) - розумові здібності людини; здатність людини виділити в ситуації суттєві властивості та адаптувати до них свою поведінку, вміння орієнтуватися в умовах, що склалися, і відповідно до них діяти.

Інтуїція - спроможність розуміння істини шляхом прямого їх розуміння без обґрунтування за допомогою доказів.

Інфразвук - звук частотою до 16 Гц.

Інфрачервоне випромінювання (14) - частина електромагнітного спектру з довжиною хвилі 700 нм - 1000 мкм. енергія якого при поглинанні у речовині викликає тепловий ефект.

Іонізуюча спроможність випромінювання - питома іонізація, тобто число пар іонів, що утворюються часткою в одиниці об'єму, маси середовища або на одиниці довжини шляху.

Іонізуюче випромінювання - будь-яке випромінювання, взаємодія якого із середовищем призводить до утворення електричних зарядів різних знаків.

Ірраціональне - те, що знаходиться за межами розуму, не пов'язане з раціональним мисленням або суперечне йому.

Ймовірність небезпеки - відношення кількості подій з небажаними наслідками до максимально можливого їх числа за конкретний період часу.

...