Управління охороною праці в галузі залізничної автоматики, телемеханіки та зв'язку. Заходи по профілактиці виробничого травматизму в галузі

збирають в металеві ящики вживані обтиральний і інші матеріали, що просочилися маслом, гасом, мазутом і т.п.;

прибирають приміщення і видаляють з них всі горючі відходи виробництва після закінчення робіт;

суворо контролюють стан електричних мереж, світильників, енергоустаткування і нагрівальних приладів;

стежать за тим, щоб після закінчення роботи всі вогнедіючі прилади і освітлення, крім чергового, були вимкнені;

дотримують в чистоті горищні приміщення;

вивішують таблички в кожному приміщенні з вказівкою прізвища працівника, відповідального за пожежну безпеку.

Велику пожежну небезпеку являють собою світильники. Найбільшою пожежною небезпекою характеризуються лампи розжарювання, так як температура на поверхні їх колб досягає 500 градусів.

Відповідальний за стан електроустановок (у більшості випадків - головний інженер дистанції) зобов'язаний:

забезпечити організацію і своєчасне проведення профілактичних оглядів і планово-попереджувальних ремонтів енергоустаткування, апаратури і електромереж, а також своєчасне усунення несправностей, які можуть стати причиною пожежі;

стежити за правильністю вибору і використання кабелів, електропроводів, двигунів, світильників і іншого енергоустаткування в залежності від класифікації зон по ПУЕ і характеристик навколишнього середовища;

систематично контролювати стан апаратів захисту від короткого замикання і інших аварійних режимів роботи;

організувати систему навчання і інструктування чергового персоналу з питань пожежної безпеки при експлуатації електроустановок;

брати участь в розслідуванні випадків пожеж в електроустановках, розробляти і здійснювати заходи по їх попередженню.

Змінний електромеханік зобов'язаний провести планові профілактичні огляди енергоустаткування, перевіряти наявність і справність апаратів захисту і вживати термінові заходів до усунення несправностей, які можуть привести до пожежі.

Результати оглядів електроустановок, виявлені несправності і прийняті заходи повинні бути зафіксовані в оперативному журналі.

Перевірка ізоляції кабелів, проводів, надійності з'єднань, захисного заземлення, режиму роботи електродвигунів повинна проводитися в терміни, встановлені ПТЕ і ПТБ.

Всі електроустановки повинні бути оснащені пристроями захисту від короткого замикання і інших аварійних режимів роботи.

Плавкі вставки запобіжників повинні бути калібровані з позначенням на клеймі номінального струму вставки.

Переносні світильники повинні бути обладнані захисними скляними ковпаками і сітками.

Електродвигуни, світильники, проводи і розділяючи пристрої повинні очищатися від пилу не рідше 2-х разів в місяць.

На всіх об'єктах повинен бути встановлений порядок зняття напруги з обладнання, силових і контрольних кабелів у разі виникнення пожежі. При цьому електропостачання систем пожежної автоматики, протипожежного водопостачання і аварійного освітлення не повинне відключатися.

Планувальні рішення і межа вогнестійкості побудованих та реконструйованих службово-технічних будівель сигналізації, централізації, блокування (СЦБ) і зв'язку (пости ЕЦ, ГАЦ, ДЦ, ГАЦ-ЕЦ, АТС, ЛАЗ, телеграф та інші) повинні відповідати вимогам ВНТП-85 (Відомчі норми технологічного проектування. Службово-технічні будівлі СЦБ і зв'язку на залізничному транспорті. Пристрої автоматики і телемеханіки на залізничному транспорті). Згідно вимогам ВНТП-85 будівлі СЦБ і зв'язку повинні бути обладнані протипожежним водопостачанням та автоматичною пожежною сигналізацією. За відсутності централізованого водопостачання для будівель 1000-5000 куб. м допускається пожежне водопостачання з пожежних резервуарів.

Заходи пожежної безпеки на об'єктах в службово-технічних будівлях більш конкретизовані. Так, у кожному цеху з урахуванням його пожежної безпеки інструкцією повинен бути встановлений протипожежний режим, тобто повинні бути визначені:

місце розташування відкритого вогню, використання побутових нагрівальних приладів;

порядок проведення тимчасових пожежонебезпечних робіт (також зварювальних);

правила проїзду і стоянки транспортних засобів;

порядок прибирання пилу і відходів виробництва, зберігання промасленого спецодягу і дрантя, очищення повітропроводів вентиляційних систем від горючого відкладення;

порядок відключення енергоустаткування;

порядок огляду і закриття приміщень після закінчення роботи;

порядок проходження посадовими особами навчання і перевірки знань з питань безпеки, а також проведення з працівниками протипожежних інструктажів і занять по пожежно-технічному мінімуму з призначенням осіб, відповідального за їх проведення;

порядок організації експлуатації і обслуговування спеціальних засобів протипожежного захисту (протипожежного водопостачання, насосних станцій, установок пожежегасіння, сигналізації, димовидалення, вогнегасників і т.д.);

порядок проведення планово-попереджувальних ремонтів, оглядів електроустановок, вентиляційного, технологічного і іншого інженерного обладнання;

дії працівників у разі виникнення пожежі;

порядок збору членів добровільної пожежної безпеки і відповідальних посадових осіб у разі виникнення пожежі, виклику вночі, в святкові і вихідні дні.

Дизельні електростанції, розташовані в будівлях СЦБ і зв'язку, повинні відокремлюватися від інших приміщень протипожежними перегородками 1-го типу (кам'яні). У приміщенні електростанції потрібно влаштувати витратний бак, обладнаний аварійним зливом. При об'ємі горючої рідини до 1000 л допускається влаштування піддону або приямку, розрахованого на прийом зазначеної кількості рідини. Для зберігання палива поза будівлею поста ЕЦ або будинку зв'язку, при загальній його кількості до 600 л, допускається використання тарного зберігання.

Приміщення акумуляторних батарей, у яких проводиться заряд акумуляторів при напрузі понад 2,3 В на елемент, повинно відповідати наступним вимогам:

проходи для обслуговування акумуляторних батарей повинні бути завширшки не менше 1 м при двосторонньому розміщенні акумуляторів і 0,8 м - при односторонньому;

відстань від акумуляторів до нагрівальних пристроїв повинна бути не менше за 0,75 м;

акумуляторні батареї рекомендується розміщувати у приміщеннях з природним освітленням. Допускається розміщення акумуляторних батарей у приміщеннях без природного освітлення, при цьому світильники повинні бути у вибухозахистному виконанні, а електропроводка виконуватися у кислототривкій оболонці. Вимикачі, запобіжники, штепсельні розетки та інші електричні прилади монтуються поза межами приміщення акумуляторної;

вхід в приміщення акумуляторної повинен здійснюватися через тамбур, влаштовувати вхід з побутових приміщень в акумуляторну не допускається. Двері тамбура повинні відкриватися назовні і закриватися на замок, який відкривається без ключа зсередини. На дверях повинні бути написи: «Акумуляторна», «Вогненебезпечно», «З вогнем не входити», «Куріння забороняється» та категорія пожежобезпеки;

приміщення акумуляторних батарей повинні бути обладнані стаціонарною примусовою припливно-витяжною вентиляцією. Об'єднання повітропроводів вентиляції з димоходами або загальною системою вентиляції будівлі забороняється;

опалення приміщення акумуляторної батареї рекомендується здійснювати за допомогою калориферного приладу, що розміщується за його межами. Водяне (парове) опалення повинно бути виконане гладкими трубами, з'єднаними зварюванням;

для акумуляторної батареї також передбачається блокування, що не допускає проведення заряду батарей напругою понад 2,3 В на елемент при відключеній вентиляції.

У будівлях СЦБ і зв'язку силові кабелі напругою 380/220 В прокладаються окремо від кабелів СЦБ і зв'язку. Кабелі в приміщеннях повинні прокладатися по металевих конструкціях, що кріпляться на стінах або релейних стативах, а в апаратних приміщеннях - у каналах. Дерев'яні щити, що перекривають кабельні канали, повинні бути обшиті знизу покрівельною сталлю по негорючому ізоляційному матеріалу. Кабельні канали повинні утримуватися в чистоті.

Будівлі СЦБ і зв'язку повинні мати захист від прямих влучень блискавки і вторинних її проявів.

Щити виключення живлення постових пристроїв СЦБ і зв'язку повинні розташовуватися у місцях, доступних для обслуговуючого персоналу в разі виникнення пожежі й аварійних ситуацій.

Інформаційно-статистичні центри. Приміщення інформаційно-статистичного центру (обчислювального центру) обладнується установками газового автоматичного пожежегасіння. Інші приміщення обладнуються автоматичною пожежною сигналізацією та вуглекислотними вогнегасниками згідно з чинними нормами, але не менше двох у приміщенні. Приміщення, у яких розташовуються персональні ЕОМ і дисплейні зали, де застосування автоматичного пожежегасіння необов'язкове, треба обладнати вуглекислотними вогнегасниками з розрахунку 2 шт. на кожні 20 кв. м площі приміщення. Персональні комп'ютери після закінчення роботи вимикаються з джерел електропостачання.

Працівники дистанції сигналізації та зв'язку, як і всі інші працівники залізничного транспорту, у разі виникнення пожежі зобов'язані:

негайно повідомити про пожежу телефоном пожежну охорону, чергового інженера дистанції, чергового воєнізованої охорони (при цьому необхідно назвати адресу об'єкта, місце виникнення пожежі, наявність людей, а також повідомити своє прізвище) і вжити заходів щодо виклику на місце пожежі керівника підприємства або іншої посадової особи;

вжити заходів до евакуації людей, гасіння (локалізації) пожежі і зберігання матеріальних цінностей.

При плануванні будівель і споруд передбачається можливість швидкої евакуації людей і матеріальних цінностей у разі виникнення пожежі. Це досягається при забезпеченні найкоротшої відстані від робочих місць до виходу назовні, мінімального часу виходу з будівлі, безпеки руху людей при пожежі. Кількість евакуаційних виходів з виробничих приміщень, як правило, повинна бути не менш двох. Виходи вважаються евакуаційними, якщо вони ведуть з приміщень першого поверху назовні безпосередньо або через коридор, вестибуль, сходову клітку, а також з приміщень будь-якого поверху (крім першого) в коридор або прохід, який веде до сходової клітки і має самостійний вихід назовні через вестибуль.

Весь процес евакуації людей з будівлі умовно поділяють на три етапи:

а) перший - рух людей від найбільш віддаленого робочого місця до евакуаційного виходу;

б) другий - рух людей від евакуаційних виходів з приміщення до виходу назовні;

в) третій - рух людей від виходів з будівлі, що загорілася і розсіювання їх по території підприємства. Керівник підприємства або інша посадова особа, яка прибула до місця пожежі, зобов'язана:

продублювати повідомлення про пожежу в пожежну частину;

залучити до гасіння пожежі добровільну пожежну дружину об'єкта;

у разі загрози життю людей негайно організувати їх рятування, використовуючи для цього всі існуючи сили та засоби;

видалити за межі небезпечної зони всіх працюючих, не пов'язаних з ліквідацією пожежі;

припинити всі роботи, крім робіт, пов'язаних з гасінням пожежі;

здійснити, у разі необхідності, відключення електроенергії (за винятком живлення систем протипожежного захисту), зупинення пристроїв, перекриття газових та інших комунікацій та виконати інші заходи, які сприяють запобіганню розвитку пожежі;

перевірити включення в роботу автоматичних систем протипожежного захисту (сповіщення людей про пожежу, пожежегасіння, протидимового захисту);

здійснювати керівництво гасінням пожежі до прибуття пожежної охорони з урахуванням специфічних особливостей об'єкта, що горить;

забезпечити захист людей, які беруть участь у гасінні пожежі, від можливих обвалів конструкцій, ураження електрострумом, отруєнь, опіків;

організувати зустріч пожежної охорони і надати допомогу у виборі шляху для під'їзду до місця пожежі та установці на водні джерела;

одночасно з гасінням пожежі організувати евакуацію матеріальних цінностей і забезпечити їх збереження;

у разі необхідності викликати до місця пожежі медичну та інші аварійно-рятувальні служби.

Після прибуття підрозділів пожежної охорони керівник об'єкта (підрозділу) або інша посадова особа, керуюча гасінням пожежі, поступає в підпорядкування керівника гасіння пожежі і діє за його вказівками.

Загальні положення. Добровільна пожежна дружина (ДПД) створюється відповідно до Закону України “Про пожежну безпеку” на підприємствах, установах, організаціях і т.д. незалежно від форм власності, видів діяльності та наявності підрозділів державної чи відомчої пожежної охорони з кількістю працюючих, як правило, не менше 50 чоловік.

ДПД створюється з метою проведення заходів щодо запобігання пожежам, організації їх гасіння, здійснення громадського контролю щодо додержання вимог пожежної безпеки.

У разі необхідності в цехах, на постах та в інших структурних підрозділах підприємства (дистанції) можуть створюватися відділення ДПД (бойова обслуга) відповідно до кількості робочих змін.

Там, де є виїзна пожежна техніка, з числа ДПД можуть організовуватися добровільні пожежні команди (ДПК) з цілодобовим чергуванням бойової обслуги.

Підприємства, де є ДПК з виїзною пожежною технікою, частково звільняються від оплати податків на прибуток (50% коштів, що залишились на підприємстві, можна витрачати на утримання команд), також знижуються страхові платежі.

Створення ДПД чи ДПК та організація їх діяльності покладається на керівників.

На добровільну пожежну дружину покладаються такі основні завдання:

здійснення контролю за виконанням встановлених в дистанції правил пожежної безпеки;

проведення роз'яснювальної роботи серед працівників дистанції щодо дотримання вимог правил пожежної безпеки (шляхом організації бесід, лекцій, розповсюдження засобів наочної агітації, оформлення інформаційних стендів і тощо);

нагляд за утриманням у справному стані засобів протипожежного захисту, зв'язку, пожежної техніки, обладнання та інвентарю;

вживання невідкладних заходів у разі виникнення пожежі до виклику підрозділів пожежної охорони та гасіння пожежі наявними засобами.

Порядок створення ДПД. Добровільна пожежна дружина (команда) створюється на добровільних засадах з числа працівників підприємства, що досягли 18 років та здатні за своїми здібностями виконувати покладені на них обов'язки. Особи, що вступають до ДПД, подають на ім'я керівника підприємства письмову заяву. Зарахування у члени ДПД та подальші зміни її складу оголошуються наказом керівника підприємства.

Начальник ДПД призначається, як правило, з інженерно-технічних працівників і підпорядковується керівникові підприємства. Начальник ДПД може одночасно бути начальником ДПК.

Добровільна пожежна команда організовується з членів ДПД і може мати у своєму складі штатних працівників. До штатних працівників ДПК можуть відноситися: начальник команди, начальник бойової обслуги, шофер (моторист).

Чисельний склад ДПД і ДПК визначається керівником підприємства з урахуванням пожежної небезпеки виробництва.

Виключення з членів ДПД (ДПК) проводиться:

за порушення правил пожежної безпеки;

за невиконання своїх обов'язків;

за власним бажанням шляхом подачі про це заяви керівникові підприємства;

у разі звільнення з роботи.

Комплектування ДПД слід проводити таким чином, щоб у кожному підрозділі та кожній зміні підприємства були члени дружини.

Табель з обов'язками членів ДПД щодо запобігання пожежі та на випадок її виникнення вивішується в приміщеннях підприємства на видних місцях.

З членами ДПД (ДПК) повинні проводитися учбові заняття згідно з програмою (таблиця 5), що затверджується керівником підприємства. Заняття проводяться під керівництвом начальника ДПД, як правило, у вільний від роботи час (не більше чотирьох годин на місяць).

Таблиця 5 - План технічного навчання з питань пожежної безпеки

Тема	Найменування	Навч. час, год
1	Організація роботи добровільних пожежних дружин та команд	2
2	Правила додержання протипожежного режиму в будинках та приміщеннях. Можливі причини виникнення пожеж та запобіжні заходи	8
3	Протипожежний режим на території підприємства, контроль за його дотриманням	2
4	Засоби пожежегасіння, зв'язку та сповіщення про пожежу	6
5	Обов'язки членів добровільних пожежних дружин та команд за табелем бойової обслуги	4 - 6
6	Основні правила гасіння пожежі	4 - 6
7	Надання першої медичної допомоги	2

Порядок залучення членів ДПД (ДПК) до чергувань, пов'язаних із забезпеченням пожежної безпеки у вільний від роботи час, встановлюється керівником підприємства.

Обов'язки начальника ДПД. Начальник ДПД (ДПК) зобов'язаний:

здійснювати контроль за дотриманням на підприємстві вимог правил пожежної безпеки;

здійснювати нагляд за справністю первинних засобів пожежегасіння, систем пожежної автоматики, водопостачання, що є на підприємстві, та не допускати їх використання не за призначенням;

вести роз'яснювальну роботу серед працівників про заходи пожежної безпеки;

проводити заняття із особовим складом ДПД (ДПК) і перевіряти його готовність до дії;

керувати гасінням пожежі до прибуття підрозділів державної або відомчої пожежної охорони;

інформувати керівництво дистанції в разі виявлення порушень правил пожежної безпеки.

Начальник відділення ДПД зобов'язаний:

стежити за додержанням протипожежного режиму та готовністю до дії засобів пожежегасіння;

перед початком роботи перевіряти присутність членів відділення ДПД;

перевіряти знання членами ДПД своїх обов'язків;

після закінчення роботи перевіряти наявність порушень правил пожежної безпеки, які можуть призвести до виникнення пожежі, вживати заходів до їх усунення;

у разі виникнення пожежі керувати її гасінням до прибуття пожежної охорони або начальника добровільної пожежної дружини (команди).

Члени ДПД (ДПК) повинні:

знати і виконувати правила пожежної безпеки, які діють на підприємстві (в дистанції);

стежити за готовністю до дії засобів пожежегасіння, зв'язку, пожежної техніки;

знати свої обов'язки згідно з табелем бойової обслуги і в разі виникнення пожежі брати активну участь у її гасінні;

виконувати розпорядження начальника дружини (команди), підвищувати свої пожежно-технічні знання, відвідувати заняття згідно з розкладом.

Члени ДПД (ДПК) мають право на додаткову відпустку до 10 діб, преміювання за активну участь у пожежегасінні або проведення роз'яснювальної роботи серед працівників дистанції чи оформлення інформаційних стендів, тощо.

Пожежно-технічна комісія. Пожежно-технічна комісія (ПТК) створюється відповідно до Закону України «Про пожежну безпеку» на підприємствах, в установах та організаціях з кількістю працюючих 50 і більше чоловік, незалежно від форм власності та видів господарської діяльності. У виняткових випадках функції ПТК може виконувати комісія з охорони праці.

Свою роботу ПТК організовує і проводить відповідно до Типового положення про пожежно-технічну комісію, затвердженого МВС України.

Метою створення ПТК є залучення інженерно-технічних працівників та службовців до активної участі у роботі щодо попередження пожеж і посилення протипожежного захисту підприємства.

Пожежно-технічна комісія створюється за рішенням трудового колективу підприємства. На підставі цього рішення наказом керівника підприємства встановлюється персональний склад ПТК та порядок її роботи.

До складу ПТК в дистанції сигналізації та зв'язку входять, як правило, головний інженер дистанції (голова), представник пожежної охорони, начальник ДПД, енергетик, механік, представник служби охорони праці, спеціаліст з водопостачання та інші.

Для гасіння пожеж застосовують воду, водно-хімічні розчини, піну, газові суміші, порошки і різні комбінації цих сумішів. Ті чи інші засоби гасіння пожеж призначаються в залежності від умов сумісності їх з палаючим матеріалом.

Засоби гасіння пожеж можна умовно розділити в залежності від характеристики горючого середовища або палаючого об'єкта (табл. 6).

Вода є найбільш дешевим і розповсюдженим засобом гасіння пожеж. Її використовують у чистому виді або в суміші з різними хімічними добавками. Воду застосовують для гасіння пожеж твердих горючих матеріалів, створення водяних завіс і охолодження об'єктів, розташованих поблизу місця горіння. Здатність гасіння пожеж водою обумовлюється її охолоджуючою дією, розведенням пального середовища парами, що утворяться при випарі, і механічним впливом на палаючу речовину, тобто зривом полум'я.

Незважаючи на це, область застосування води обмежена. Так наприклад, при гасінні водою нафтопродукти і багато інших пальних рідин спливають і продовжують горіти на поверхні, тому ефект їхнього гасіння різко знижується. Природна вода, що містить різні солі, має значну електропровідність і тому не може використовуватися для гасіння пожеж об'єктів, устаткування яких знаходиться під напругою.

Воду у джерело горіння подають у виді суцільних чи розпилених струменів. Суцільні струмені використовують, у тих випадках, коли потрібно подати воду на велику відстань або додати їй ударну силу (наприклад, при гасінні пожеж на великій висоті при наявності великого вогнища пожежі і т.п.). Гасіння розпиленими струменями має ряд переваг - у першу чергу, скорочується витрата води. Подача води розпиленими струменями створює найбільше сприятливі умови для її випару, а отже для підвищення ефекту охолодження і розведення пального середовища.

Водно-хімічні розчини створюють для підвищення вогненосної ефективності води. Наприклад, введення у воду від 0,5 до 2% змочувателя дозволяє підвищити ефект гасіння речовин і матеріалів, що погано змочуються, (сажі, бавовни і т.п.) майже в два рази. Для одержання водно-хімічних розчинів використовуються: сульфонати, сульфонали, змочувателі і піноутворювачі. Водяні емульсії галогенірованих вуглеводнів являють собою суміші води з 5-10% брометілу й інших галогенірованих вуглеців.

При введенні добавок, що підвищують в'язкість води, ефект гасіння пожеж твердих речовин збільшується, тому що розтікання води зменшується.

Таблиця 6 - Засоби гасіння

Характеристика горючого середовища або палаючого об'єкту	Рекомендуємі засоби гасіння
Тверді, горючі матеріали (дерево, вугіль, папір, гума, текстильні матеріали і т.п.)	Усі засоби гасіння (насамперед вода)
Горюча рідина і плавкі при розігріві матеріали (мазут, бензин, спирт, каучук, стеарин, лаки, деякі синтетичні матеріали і т.п.)	Розпилена вода, усі види піни, газові суміші, порошки
Горючі гази (водень, ацетилен, вуглеводень та інші)	Газові суміші, порошки, вода (для охолодження)
Метали та їх сплави (клей, натрій, алюміній, магній і т.п.)	Порошки (при поступовій подачі на палаючу поверхню)
Електроустановки, які знаходяться під напругою	Галогеніровані вуглеводні, двоокис вуглецю, порошки

Повітряно-механічна піна - засіб гасіння пожеж, являє собою колоїдну систему, що складається з пухирців газу, оточених плівками рідини. Вогнегасні властивості піни визначаються її щільністю (відношення обсягу піни до обсягу розчину, з якого вона утворена), стійкістю, дисперсністю і в'язкістю, а також охолодженням пального й ізоляцією від його поверхні зони горіння, що перешкоджає надходженню горючих парів у зону горіння.

До газових засобів гасіння відносяться: водяний пар, двоокис вуглецю й інертні гази. Водяной пар застосовують для гасіння пожеж у приміщеннях невеликого обсягу і створення пароповітряних завіс на відкритих технологічних установках, його рекомендується застосовувати для гасіння невеликих загорянь.

Гасіння пожеж інертними газами відбувається в результаті розведення повітря і зниження в ньому змісту кисню до концентрації, при якій припиняється горіння.

Двоокис вуглецю застосовується для гасіння пожеж у складах, акумуляторних станціях, сушильних печах, електроустаткуванні. Особливістю двоокису вуглецю є те, що при швидкому випарі вона переохолоджується, утворюючи хлоп'я «снігу». Для подачі двоокису вуглецю використовуються вогнегасники і стаціонарні установки.

Гарні діелектричні властивості галогенірованих вуглеводнів дозволяють застосовувати їх для гасіння пожеж устаткування, що знаходяться під напругою. Однак поряд з позитивними якостями вони мають ряд недоліків: утворюють токсичний вплив на людину; низька теплота випару, висока летючість обумовлює неможливість їхнього застосування при гасінні пожеж на відкритому повітрі.

Порошкові суміші застосовують для гасіння пожеж у тих випадках, коли інші засоби гасіння непридатні чи малоефективні. Порошкові суміші являють собою сухі порошки, що виготовляються на основі бікарбонату натрію і мають вид дрібного сипучого порошку білого кольору із сірим чи рожевим відтінком. Вони практично не токсичні, не роблять шкідливих дій на матеріали і використовуються при гасінні загорянь у сполученні з розпиленою водою і пінними засобами гасіння. При гасінні пожеж порошки подають на полум'я у виді хмари дрібних часток. Порошкові суміші не електропровідні, що дозволяє використовувати їх при гасінні пожеж устаткування й апаратів, що знаходяться під електричною напругою.

Для гасіння пожеж застосовують первинні засоби гасіння (внутрішні пожежні крани, вогнегасники, пісок); пересувні засоби пожежегасіння (пожежні автомобілі) і стаціонарні установки для гасіння пожеж.

Внутрішній пожежний водопровід призначається для подачі води в початковій стадії розвитку пожежі. Це визначає характер пристрою водогінної мережі, розміщення внутрішніх пожежних кранів і обладнання їх рукавами з пожежними стовбурами для подачі водяних струменів. Система внутрішнього пожежного водопроводу безвідмовно забезпечує швидку подачу води з пожежних стовбурів до введення в дію більш могутніх засобів пожежегасіння.

Пожежні крани розташовують на висоті 1,35 м від підлоги в найбільш доступних і безпечних місцях будинку. Пожежний кран обладнується одним рукавом діаметром 50 мм і довжиною 10 - 20 м. У захищаємому приміщені повинно бути не менш двох пожежних кранів. Радіус дії компактної частини струменя від стовбура, підключеного до внутрішнього пожежного крана, вибирають у залежності від розміщення пожежних кранів у будинку, напору в зовнішній мережі, системи водопостачання і висоти будинку.

Вогнегасники призначені для гасіння загорянь і пожеж у початковій стадії їхнього виникнення, до прибуття пожежних підрозділів. Вогнегасники підрозділяють на наступні основні групи.

По виду використовуваного в них засобу гасіння:

пінні - хімічні пінні для подачі хімічної піни, одержуваної з водяних розчинів щолоку і кислот; повітряно-пінні і рідинні для подачі повітряно-механічної піни, одержуваної з водяних розчинів піноутворювачів;

газові - вуглекислотні для подачі двоокису вуглецю у виді газу або снігу, як заряд яких застосовують рідкий двоокис вуглецю; аерозольні і вуглекислотно-бром-етілові для подачі пароутворюючих вогнегасних речовин, в якості заряду яких застосовують галогеніровані вуглеводні;

порошкові - для подачі вогнегасних порошків.

Вогнегасна речовина з вогнегасника подається під тиском газів, що утворяться в результаті хімічної реакції (хімічні пінні вогнегасники), під тиском заряду або робочого газу, що знаходиться над вогнегасною речовиною (вуглекислотні, аерозольні, повітряно-пінні вогнегасники), під тиском робочого газу, який знаходиться в окремому балончику (повітряно-пінні, аерозольні вогнегасники); вільним витіканням вогнегасної речовини (порошкові вогнегасники).

При роботі вогнегасників варто уникати попадання вогнегасної речовини на відкриті поверхні тіла. Якщо ж це трапиться, то варто швидко змити вогнегасну речовину чистою водою.

Вуглекислотні вогнегасники призначені для гасіння загорянь двоокисом вуглецю в газо - чи снігообразному виді. Для гасіння загорянь газоподібним двоокисом вуглецю застосовують стаціонарні установки або пересувні вуглекислотні причепи. Для одержання двоокису вуглецю в снігообразному виді вогнегасники обладнують спеціальними розтрубами.

Двоокис вуглецю у виді снігу може бути отримана з будь-яких типів вуглекислотних вогнегасників за умови швидкого випару рідкого двоокису вуглецю. Двоокис вуглецю застосовують для локального гасіння загорянь і зменшення змісту кисню в зоні горіння.

Аерозольні й вуглекислотно-брометілові вогнегасники призначені для гасіння загорянь легкозаймистих рідин, твердих речовин, електроустановок, що знаходяться під струмом, і інших матеріалів, крім лужних металів та окисневовмістових речовин. Зарядами вогнегасників служать суміші на основі галогенірованих вуглеводнів (бромистий етіл, тетрафтордіброметан і інші).

Порошкові вогнегасники призначені для гасіння загорянь легкозаймистих і горючих рідин, лужноземельних металів, електроустановок, що знаходяться під напругою.

Пожежна сигналізація призначається для швидкого повідомлення про виниклу пожежу. Системами пожежної сигналізації обладнаються виробничі будинки, технологічні установки підвищеної пожежної небезпеки і склади.

Пожежний зв'язок і сигналізація відіграють важливу роль у заходах щодо попередження пожеж, сприяють своєчасному їхньому виявленню і виклику пожежних підрозділів до місця пожежі, що виникла, а також забезпечують керування й оперативне керівництво роботами на пожежі. Пожежний зв'язок можна підрозділити на зв'язок повідомлення (своєчасний прийом викликів на пожежі); диспетчерський зв'язок (керування силами і засобами для гасіння пожеж) і зв'язок на пожежі (керівництво пожежними підрозділами).

Системи електричної пожежної сигналізації виявляють початкову стадію пожежі (загоряння) і повідомляють про місце його виникнення. Система електричної пожежної сигналізації складається з сповіщувачій, що подають сигнал про пожежу; прийомної станції, що приймає подані від сповіщувачей сигнали про пожежу й автоматично подає сигнал тривоги; системи проводів (мережі), що з'єднують сповіщувачі з прийомною станцією. Системи електричної пожежної сигналізації бувають як автоматичної, так і ручної дії. Система пожежної сигналізації може бути променевою (радіальною) чи шлейфною (кільцевою), в залежності від способу з'єднання проводами сповіщувачій із прийомною станцією.

Всі автоматичні пожежні сповіщувачі в залежності від впливаючого на їхнє спрацьовування фактора підрозділяються на наступні групи: димові, реагуючі на появу диму; теплові, фіксуючі підвищення температури, появу і випромінювання відкритого полум'я. Поряд з цими використовують пожежні сповіщувачі, що реагують одночасно на кілька явищ, які супроводжують пожежі. Для виявлення пожежі використовують також різні перетворювачі: термо- і фоторезистори, термопари, лічильники фотонів, біметал, легкоплавкі сплави, фотореле й ін. У випадку виникнення пожежі в автоматичному пожежному сповіщувачі утворюється електричний сигнал, що передається по проводах на вторинний прилад.

Апаратура виявлення пожеж буває трьох видів: електричної пожежної сигналізації; охоронно-пожежної сигналізації, автоматичного пожежегасіння. Системи пожежної автоматики, побудовані з використанням зазначеної апаратури, являють собою сукупність елементів виявлення, обробки сигналів пожежі і виконання, що зв'язані між собою лініями зв'язку. Апаратура пожежної і пожежно-охоронної сигналізації призначається для дистанційного контролю за станом розосереджених об'єктів за допомогою розгалуженої мережі сполучних ліній великої довжини. Найбільш часто застосовують системи пожежної сигналізації з автоматичними тепловими пожежними сповіщувачами. У цих системах сповіщувачі відрегульовані на визначені критичні показання температури. Як тільки температура піднімається вище критичної, сповіщувач спрацьовує й автоматично замикає відповідне коло, даючи тим самим визначений сигнал на станцію пожежної сигналізації. Чуттєвим елементом сповіщувача є біметалічна пластинка, укріплена на підставі, яка вигинається під дією температури.

Апаратура пожежної сигналізації в залежності від її призначення підрозділяється на: пожежні сповіщувачі (датчики); установки пожежної автоматики, у яких пожежні сповіщувачі зв'язані за схемою з вторинними приладами; прийомну апаратуру, що дозволяє здійснювати автоматичний контроль за станом пожежних сповіщувачій на охоронюваних об'єктах і сполучних лініях, керувати світловими і звуковими сигналами і транслювати сигнал тривоги по призначенню.

Установка сигналізації про пожежу ССП призначена для подачі світлового (звукового) сигналу про виникнення пожежі і напівавтоматичного чи автоматичного ввімкнення засобів пожежегасіння. Робота системи заснована на використанні термоелектрорушійної сили, що виникає в датчиках при зміні температури навколишнього середовища з визначеною швидкістю виробничий травматизм противопожежний охорона праця

Прийомна апаратура пожежно-охоронної сигналізації підрозділяється на автономну і централізовану. В автономних системах використовують однопроменеві контрольно-прийомні прилади охоронної сигналізації і багатопроменеві концентратори, у централізованих - пульти централізованого спостереження.

Сполучення пожежної й охоронної сигналізація здійснюється переважно в автономних системах сигналізації. Для пожежно-охоронної сигналізації застосовують концентратори і контрольно-прийомні прилади.

Пожежний захист об'єктів забезпечується сполученням охоронних і пожежних датчиків, що працюють на один прийомний прилад. Рекомендується також при устаткуванні об'єктів технічними засобами охорони включати пожежні сповіщувачі у вільні промені концентраторів. По техніко-економічним розумінням сполучення пожежної й охоронної сигналізація, особливо на невеликих об'єктах, дуже раціонально, тому що при цьому виключається дублювання прийомної апаратури.

Література

Закон України «Про охорону праці». Законодавство України про охорону праці. Збірник нормативних документів. 1 том. Київ, 1995.

Ткачук К. Н., Бересневич П. В. и др. Охрана труда. Учебник для студентов высших учебных заведений. Ст. 11-54.

Положение про Национальный совет по вопросам безопасности жизнедеятельности населения. ДНАОП 0.00-4.05-93.

Типовое положение про комиссию по вопросам охраны труда предприятия. ДНАОП 0.00-4.09-93.

Типовое положение про службу охраны труда. ДНАОП 0.00-4.21-93.

Типовое положение про работу уполномоченных трудовым коллективом. ДНАОП 0.00-4.11-93.

Отраслевые нормативно-правовые акты по вопросам управления охраной труда в отрасли.

Справочная книга для проектирования электрического освещения. Под редакцией Г. М. Кнорринга. Л. Энергия, 1976.

Борьба с шумом на производстве. Справочник, Под общ. ред. Е. Я. Юдина. М. Машиностроение. 1985.

Электробезопасность на промышленных предприятиях. Справочник. Сабарно Р. В. и др. К., Техника,1985.

Справочник по охране труда на промышленных предприятиях. К. Н. Ткачук и др. К., Техника, 1991.

СниП II-4-79/85. Естественное и искусственное освещение. Нормы проектирования.

Пожарная безопасность. Нормативные акты и другие документы. Т. 1-4.

ГОСТ 12.1.004-91. ССБТ. Пожарная безопасность. Общие требования.

Строительные нормы и правила:

СниП 2.01.02-85. Противопожарные нормы проектирования зданий и сооружений.Размещено на Allbest.ru

...