Розвиток художнього сприймання епічного твору в процесі вивчення української літератури 5-11 класі

Уже з 5 класу роботу над осмисленням композиції епічного твору вчителі проводять. І вже з середніх класів варто вчити учнів на основі тексту проникати в особливості художнього зображення. Це завдання здійснюється практично, на основі тексту художнього твору.

Навіть учні старших класів плутають сюжет і композицію. Тому із середніх класів учителю слід формувати уміння розрізняти ці два поняття: сюжет - ланцюг подій, переживань, думок, а композиція - це побудова твору, доцільне поєднання всіх його компонентів у художньо - естетичну єдність, зумовленого логікою зображеного читачеві світу, світоглядною позицією, естетичним ідеалом, задумом письменника, каноном, орієнтацією на адресата.

Композиція виражає взаємини , взаємозв'язок, взаємодію персонажів, сцен, епізодів зображених подій, розділів твору, способів зображення і компонування художнього світу (розповідь, оповідь, опис, портрет, пейзаж, інтер'єр, монолог, діалог, полілог, репліка, ремарка) і кутів зору суб'єктів художнього твору (автора, розповідача, оповідача, персонажів).

Композиція "дисциплінує" процес реалізації творчого задуму письменника, забезпечує відповідність задумові всіх рівнів структури художнього твору, динамізує читацьке сприйняття.

Вивчення композиції часто обмежується виділенням компонентів сюжету (експозиція, зав'язка, розв'язка... ) Композиція ж твору - це наслідок творчого компонування як основного механізму створення художнього світу.

Під час аналізу слід враховувати, що композиція кожного твору індивідуальна, її типові особливості треба подавати з урахуванням своєрідності літературних напрямів, стильових течій, жанрових пластів. На тематичному рівні композиція з хаосу , плину подієвого матеріалу вибирає, розташовує окремі епізоди, відводить їм певне місце, чергує реальне з уявним, фантастичним.

Слід враховувати важливість того факту, що аналізувати епічний твір, учні повинні навчитися бачити за образами і картинами автора.

Автор не просто змальовує певні картини, а присутній у творі , він щось стверджує, щось заперечує.

Існує 2 форми вираження авторської позиції в епічному творі : авторська позиція виражається або безпосередньо, або приховано, у прихованій формі.

Через літературних персонажів, або через оповідача, письменник знайомить нас із своєю системою поглядів, з власною ієрархією морально - духовних цінностей, переконує читача - учня від імені оповідача чи літературного персонажа. Але не завжди система поглядів на навколишній світ персонажа збігається з авторською. Тоді учні висловлюють думку, що автор хоче заперечити певні вчинки, дії, якості.

На основі загального звучання художнього твору школярі вчаться робити висновки про авторську позицію. Яку позицію займає автор? Текст художнього твору дає чіткі відповіді на питання:

1. Як ставиться автор твору до літературних персонажів, чого вчить твір?

2. Що як ставиться автор до зображених подій?

3. Що засуджує твір?

4. Що схвалює?

Серед загальномистецьких засад аналізу художнього твору (за Степанишиним) - принцип єдності змісту твору та його автора. Ґрунтовне знання життєпису , характеру, світогляду письменника, допомагає глибше збагнути зміст його твору, аналіз якого в свою чергу сприяє ліпшому пізнанню особи митця [18;c.232].

У поезії Франка "Товаришам із тюрми" читаємо:"Треба твердо нам в бою стояти" і розуміємо, що то позиція не лише ліричного героя, а й самого Франка. В гурті тих, що "з силою розпуки раз по раз гримали о кам'яне чоло" самодержавства ("Каменярі"), попереду всіх ми бачимо самого поета. Розкішні "райські" пейзажі Надросся, мальовничий опис Вербівки та Семигор і зовнішності Миколи Джері, Лавріна, Мелашки - естетичний ідеал самого Нечуя - Левицького - еталон найвищої краси, втрата якої так згубно позначилася на долі нашого народу, на його духовності.

Б.Степанишин обстоює думку, що художній образ треба трактувати лише в світлі авторського задуму, з'ясовуючи, яку функцію виконує даний образ в загальній концепції твору: брати Половці і трагедія українського народу у спровокованій більшовиками громадянській війні.

У повісті "Краса і сила" В. Вінниченко подає портрет своєї героїні. То була краса, що виховується тільки на Україні, але не така, як малюють деякі з наших письменників. Не було в неї ні "губок, як пуп'янок, червоних, як добре намисто", ні "підборіддя, як горішок", ні "щок, як повна рожа", і сама вона не "вилискувалась, як маківка на городі". Чорна, без лиску, товста коса, невисокий, трохи випнутий лоб, ніс тонкий, рівний, з живими ніздрями і свіжі, наче дитячі губи, що якось мило загинались на кінцях; легка смага на матових, наче мармурових щоках і великі, надзвичайно великі, з довгими віями, темно-сірі очі, з яких, здавалось, дивлячись, наче лилося якесь тихе, м'яке, ласкаве світло, - то була й уся краса сієї дівчини.

З'ясуйте, чиїй творчій манері портрет описання протистоїть письменник? За допомогою яких прийомів йому вдалося створити не народнопісенний, а реальний, живий, індивідуальний образ героїні?

Ще одна проблема - формування в учнів умінь цілісно сприйняти твір.

Отже, під час аналізу слід враховувати, що композиція кожного твору індивідуальна, її типові особливості треба подавати з урахуванням своєрідності літературних напрямів, стильових течій, жанрових пластів. На тематичному рівні композиція з хаосу , плину подієвого матеріалу вибирає, розташовує окремі епізоди, відводить їм певне місце, чергує реальне з уявним, фантастичним.

Висновки

Питання про вивчення літератури не нове, воно ставилось і розв'язувалось уже тисячі разів. Та, незважаючи на це, воно і зараз потребує найсерйознішої розмови, бо має добре виявлений системотворчий характер, розв'язання якого визначає фактично все: і концепцію професійної підготовки вчителя-словесника, і зміст програм, і природу сучасного уроку, і специфіку «шкільного» літературознавства (підручники, всякого роду посібники).

Варто замислитись над тим, які чинники сприяли високій духовній культурі, що відчутно увиразнилась у суспільстві на межі двох останніх століть. Щоправда, теза про високе духовно-культурне піднесення саме в цей період для багатьох може виявитись не сприйнятою - тут дадуть про себе знати нав'язані нам у радянські часи відомі стереотипи ідеологічного походження, які активно виробляли у нас уявлення про ту епоху як буржуазно-загниваючу.

У сучасній школі, особливо у старших класах, міцно утвердилось таке вивчення літератури, де основний акцент робиться не стільки на формуванні особистісного ставлення до морально-духовних цінностей, скільки на запам'ятовуванні готових положень, висновків, фактів, історико-теоритичних знань. Подібне знайомство здрібнює духовний вплив на дітей, гасить інтерес до мистецтва, бо при цьому недостатньо формуються здорові естетичні й моральні потреби. Головним завданням вивчення літератури в середній школі стає лише підготовка кваліфікованого читача, компетентної в галузі літературознавства особи. Однак висока читацька кваліфікованість, грамотність, не є свідченням позитивної суті особистості, її духовності, моральності.

Щоб виробити в учнів здатність оперувати здобутими знаннями, підвищити їхню зацікавленість навчанням, щоб їхні духовні надбання перетворювалися на переконання, найдоцільніше використовувати проблемні методи навчання.

Ті епічні твори, які пропонуються до вивчення в старших класах, великі за обсягом. І щоб учні правильно його сприйняли, навчились бачити його художню неповторність, виробили вміння аналізувати художній твір з урахуванням його особливостей, учитель повинен продумати, які частини детально слід розглянути, які розділи докладно переказати, які епізоди ще раз перечити і нехай вони прозвучать на уроці, щоб підсилити емоційний вплив на учнів , щоб викликати відповідний катарсис, відповідні емоції - гніву, обурення чи осуду; чи емоції радісні, окрилені.

Цілісний аналіз передбачає узагальнений або комплексний погляд на певний художній твір. Якщо це новела, або оповідання, то, певно, цей твір буде прочитаний у класі повністю. Якщо це велика повість чи роман, то учитель заздалегідь подбає про певні частини , фрагменти, які будуть перечитані.

Серед загальномистецьких засад аналізу художнього твору (за Степанишиним) - принцип єдності змісту твору та його автора. Ґрунтовне знання життєпису , характеру, світогляду письменника, допомагає глибше збагнути зміст його твору, аналіз якого в свою чергу сприяє ліпшому пізнанню особи митця.

Cписок використаних джерел та літератури

1. Байчук Т. Застосування елементів методики КЕЙС на уроках української літератури під час вивчення прозових творів// Українська мова і література в школі, 2007. №7-8 С.21-24.

2. Бондаренко Ю. Вивчення художніх творів з проявами «нейтралізованого історизму»// Українська мова і література в школі, 2006. №3 С.30-31.

3. Варзацька Л.О. Методика вивчення епічних творів у школі.- Українська мова та література в школі, 1997. №7, С.45-48.

4. Войтун Г. Мистецько-літературні аналогії як засіб підсилення емоційно-естетичного сприйняття художніх образів школярами// Українська література в загальноосвітній школі, 1999. № 4, С. 19-21.

5. Наукові основи методики літератури. Навчально- методичний посібник/ За ред. Н. Волошиної.- К.: Ленвіт, 2002.-230с.

6. Україна: інтелект нації на межі століть. Колективна монографія/ Керівник авторського колективу К. Врублевський.-К.: Інтелект, 2000.-516 с.

7. Гаврилов П. Т. Оглядові теми на уроках української літератури в старших классах.- Посібник для вчителів.- К., 2000.-126 с.

8. Літературознавчий словник-довідник/ Р.Т. Гром'як, Ю. І. Ковалів та ін.- К.:ВЦ «Академія», 1997.- 752с.

9. Літературознавча енциклопедія: У двох томах. Т 1/ Авт.-уклад. Ю.І. Ковалів.- К.: ВЦ «Академія», 2007. - 608 с.

10. Мельник Т. Художня література в контексті ноосферної освіти// Українська мова і література в школі, 2007. №5, С.30-33.

11. Мельничайко В. Я. Лінгвістичний аналіз художнього тексту: завдання і методи// Теорія і практика лінгвістичного аналізу художнього тексту.-Тернопіль: Лілея, 1997. С. 25-29.

12. Мойсеюк Н. Є. Педагогіка. Навчальний посібник.- К., 2001.-608 с.

13. Пасічник Є.А. Методика викладання української літератури в середніх навчальних закладах: Навчальний посібник для студентів вищих закладів освіти.- К.: Ленвіт, 2000.- 384 с.

14. Пахаренко В. Аналіз художнього твору// Українська мова і література в школі, 1999. №3, С.28-30.

15. Пономарів О.Д. Стилістика сучасної української мови. - К.: Либідь, 1992.- 265с.

16. Привалова С. Шкільний аналіз мови художнього твору// Українська мова і література в школі, 2006. №7, С.24-27.

17. Соловьев В.С. Философские начала цельного значения: Соч.: В 2-х т.-М.: Политиздат, 1989.- 250с.

18. Степанишин Б.І. Викладання української літератури в школі: Методичний посібник для вчителя. К.: РВЦ «Проза», 1995.-254с.

19. Уліщенко В. Навчально-методичний комплекс у формуванні системності знань з літератури// Проблеми сучасного підручника. Збірник наукових праць.-К.: Педагогічна думка, 2003- Випуск 3.- 290с.

20. Халін В. Взаємозв'язок сприймання та аналізу епічного твору// Українська мова і література в школі, 2006. №6, С.24-27.

21. Ткаченко А.О. Мистецтво слова. К.: ВПЦ «Київський університет», 2003.- 80 с.

22. Чумак Т. Є.А. Пасічник про сприйняття учнями духовних орієнтирів творчості письменників// Українська мова і література в школі, 2006.№6, С. 17-21.

Размещено на Allbest.ru