Генеза і трансформація міфопоетичних парадигм у російській прозі 30-х років ХХ століття

Наявне у ХХ ст. оновлення літератури реалістичного спрямування, яка активно взаємодіє з різноманітними стильовими системами, але зберігає свою мімезисну природу, виявляє поглиблення кореляцій буттєвого й історично-конкретного, тяжіння до універсалізму, де не останню роль відіграє апеляція до міфопоетичних плаїв світової культурної (М.Горький) і народно-національної (М.О.Шолохов) традицій. Осмислюючи історичну динаміку доби, автори “Жизни Клима Самгина” і “Тихого Дона”, репрезентуючи міф про Росію “на зламі”, моделюють художню картину “розхитаного світу”, в якому людська трагедія поєднана з утратою морального опертя, згубою істинних аксіологічних орієнтирів. Останні у світоглядній системі М.Горького співвіднесені з ідеалом “прометеївської людини”, у творчій свідомості М.О.Шолохова центровані одвічними сакральними константами народного буття (Земля, Дім, світ). В обох творах зображувані характерні процеси доби, що не відповідають авторському високому ідеалу, репрезентують картину дисгармонійного стану світу, осмислену в масштабах епохальної трагедії.

Література російського зарубіжжя 30_х років ХХ ст., представлена творчістю ідейно й естетично різноспрямованих письменників, репрезентує специфічні міфокомплекси, з-поміж яких домінантним вбачається міф про Росію, що розробляється у різних варіаціях: 1) Росії “легендарної”; православної Святої Русі; Росії - втраченого Раю і т.д. (що являють спільну тенденцію міфологізації й сакралізації прекрасного минулого - твори І.О. Буніна, І.С. Шмельова, Б.К. Зайцева та ін.); 2) Росії емігрантської, де з особливою силою актуалізується трагедія вигнання, хресного шляху-прочанства російської душі в “чужому” й відчуженому світі (тією чи іншою мірою практично у всіх письменників як “старшого”, так і “молодшого” поколінь діаспори). В літературі російського зарубіжжя 1930_х років все гучніше лунає ідея збереження російської культури. Набуття батьківщини у глибинних пластах російської духовної культури демонструють “Богомолье”, “Лето господне” І.С. Шмельова, “Путешествие Глеба” Б.К.Зайцева та ін.

Література діаспори 1930_х років виявляє розширення масштабів у осмисленні онтологічних аспектів світу і людини.

У 1920-ті роки більшість представників вигнання у тодішніх історичних потрясіннях передчувало, як правило, загибель Росії - “свого світу”, що увібрав розмаїтий комплекс понять: російської культури, інтелігенції і т.д., тобто, світ в основному було центровано й персоніфіковано Росією. Сильну позицію посіло протиставлення Росія - Захід, “своє” - “чуже”, дім - антидім. У 1930_ті роки опозиціонування хоч і не щезає (“Юнкера”, “Жанета” О.І.Купріна), проте чітка поляризація дещо послаблюється, виявляючи тенденцію кореляції, де смислова валентність із плином часу посилює семіотику “чужого” (“нової Росії” та Заходу, який, із осмислення його як тимчасового пристанища, сприймається вже як місце постійної безпритульності). Наполегливіше звучить думка про загрозу тотальної загибелі всього світу, спільного процесу дегуманізації. Концепцію єдності історії Європи і Росії, кореляцію міфів про Росію та Захід у контексті єдиної світової долі, сутінок сучасної цивілізації та поступової деградації людства віддзеркалює трилогія М.О.Алданова “Ключ”, “Бегство”, “Пещера”, в якій на умовно-метафоричному рівні розробляється міфологема повернення до часів доісторичних, первісних та намічена ідея спасіння, заключена у неухильній праці по вдосконаленню людського духу (амбівалентна символіка печери у семантиці духовного здичавіння та нескінченного пошуку духу - не без впливу ідей Платона, його метафори печери (“Государство”, книга VII )).

При всьому розмаїтті модифікацій міфопоетичних модусів у прозі російського зарубіжжя 1930_х років умовно виділяються: космоцентричний вектор міфологізування (орієнований на створення моделі гармонії, співвіднесений з осмисленням міфу про легендарну Росію і її можливе воскресіння, ідеєю месіанізму російської культури) та есхатоцентричний вектор (базований на моделі дисгармонії універсума, ідеї загибелі світу і людини), який набув плідного розвитку в літературі екзистенціалізму ХХ ст.

Література російського зарубіжжя 1930_х років являє поглиблення художнього мислення екзистенціального типу, яскраво представлене прозою “молодшого” покоління діаспори. У творах “Распад атома” Г.В.Іванова, “Портативное бессмертие” В.С.Яновського, “Аполлон Безобразов”, “Домой с небес” Б.Ю.Поплавського розробляється міф про світову потворність і хворобу бездуховності людства, яке демонструє ознаки аморалізму (Іванов, Яновський, Поплавський), нерідко - механічно-інертного, автоматичного існування (Яновський, Іванов), європейського “нігілізму” (Поплавський). Ключовими виступають мотиви богополишеності (Іванов, Поплавський), роз'єднаності, дискретності аксіологічно децентрованого світу, роздрібненості людської свідомості і розпаду душ (Іванов, Поплавський, Яновський). Осмислення абсурдності несправжнього існування продукують напружені пошуки-випробування героями різних шляхів визволення від безнадійності нестерпної людської участі, формуючи ситуацію екзистенціального бунту в його різноманітних проявах: відходу із життя - відмови героя бути частиною тотального абсурду (“Распад атома” Г.В.Іванова); спроби насильницького перетворення світу і людства (“Портативное бессмертие” В.С.Яновського); безперервного процесу “сотворіння себе” у нескінченно поновлюваній ситуації вибору, діапазон якого коливається від переживання співпричетності діонісійськи-земному світу до аполлонічного “небожитія” - відстороненої позиції безучасного споглядання трансцендентного буття (“Аполлон Безобразов”, “Домой с небес” Б.Ю.Поплавського).

У літературі російського зарубіжжя 1930_х років прискіплива увага до “внутрішньої людини”, художнє зображення її екзистенціальної рефлексії, виявляючи зближення з поетичною технікою потоку свідомості, не втрачає генетичного зв'язку з російською культурою, поліфонією рішення й екстатичного переживання “проклятых вопросов”, що, безумовно, дозволяє говорити про динаміку розвитку прози діаспори, орієнтованої на збереження, продовження національних традицій, налаштованої на пошук етико-естетичних орієнтирів і, в той же час, яка демонструє стратегії інтеграції літератури еміграції у загальний процес розвитку світового мистецтва.

Досліджені у дисертації тенденції міфологізування дозволили узагальнити основні сходження й відмінності естетично різноспрямованих потоків російської прози 30_х років ХХ ст. Якщо у соціалістично орієнтованій літературі метрополії домінантне положення посідає міфопоетичний комплекс раю на землі, то у творах А.П.Платонова, М.А.Булгакова, письменників російського зарубіжжя нерідко акцентована модель земного пекла. Якщо соцреалістичний канон сакралізує майбутнє і секуляризує минуле (за винятком пантеону своїх героїв), то література російської еміграції сакральним статусом наділяє саме минуле. Втім, зближуються обидві позиції в думці про невідворотність часу, безнадійну втрату минулого. Модель повернення, непродуктивна у прозі соціалістичної спрямованості, особливо плідно функціонує в літературі вигнання, являючи філософське осмислення - повернення до вічних універсальних духовних цінностей людського буття. Подібну семантизацію моделі повернення репрезентує проза 1930_х років А.П.Платонова і М.О.Шолохова.

Об'єднує міфопоетичні сфери прози російського зарубіжжя і метрополії поза межами соцреалістичного канону також частотна апеляція до міфопоетичної моделі дисгармонії (нерідко Хаосу) світу й зображення антинонімічної людської свідомості. Сильну позицію посідають корелюючі мотиви:

- спустошеності індивідууму і порожнечі світу внаслідок втрати справжнього існування (Горький, Платонов, Іванов, Яновський та ін.);

- розпаду різного типу зв'язків: із землею, батьківщиною, світом, людьми і т.д., чим нерідко накреслено процес розпаду душі (Іванов, Яновський, Поплавський та ін.);

- шляху (у варіаціях): мандрування-пошуку, блукання, поневіряння, прочанства, ходіння по муках та ін. (у тому чи іншому варіанті практично у всіх авторів).

У різних семантичних контекстах виступає міфологема Дому у А.П.Платонова, М.А.Булгакова, М.О.Шолохова, Б.Ю.Поплавського та ін. У літературі діаспори і метрополії поза соцреалістичним каноном нерідко фіксується ситуація тимчасового пристанища - Антидому, безпритульності, відсутності Дому, що об'єднує міфопоетичні світи естетично різноорієнтованих письменників та репрезентує художнє осмислення трагедії людини в катастрофічному ХХ ст., нерідко витлумачуваної в контексті вигнанницької (письменники російського зарубіжжя), національної (Шолохов, митці діаспори), загальнолюдської долі (Алданов, Іванов, Яновський та ін.).

Національна своєрідність російської літератури яскраво проявляється, по_перше, в активності апелювання до міфу, що зумовлено, на нашу думку, і особливостями національного характеру, за Ф.М.Достоєвським, який б'ється над вирішенням “мировых вопросов”; по_друге, у домінуванні в художньому світі російської літератури есхатологічної моделі, що частково пояснюється умовами функціонування російської літератури в ситуації суспільної несвободи; по_третє, у зверненні до національних міфів та міфологем.

У ХХ ст. виникнення нової картини світу, взаємодія літератури з іншими галузями людської культури сприяли використанню особливих прийомів моделювання, заснованих на синтезі універсальних міфопоетичних структур із художнім переосмисленням наукових ідей (філософії М.Ф.Федорова - у прозі А.П.Платонова, філософії Ф.Ніцше - у романах Б.Ю.Поплавського, фізичної теорії атому та його розщеплення - у “поемі” Г.В.Іванова і т.д.), втілюючи одну зі специфічних особливостей літератури, яка інтегрує різні грані людського буття.

Актуалізація в прозі 1930_х років метрополії та російської еміграції полігенетичних, гетерогенних, метакультурних міфопоетичних структур і комплексів, їхніх модифікацій і трансформацій являє тенденцію ускладнення типів художньої свідомості, наочно демонструючи багатовекторність естетичних пошуків у динаміці розвитку літератури ХХ ст.

Дескрипція міфотворчих стратегій та їх конститутивних ознак, процесів диференціації і синтезу мифологізуючих потоків літератури метрополії та діаспори ХХ ст. як подальша перспективна проблема дослідження сприяє осмисленню по-перше, російської літератури у контексті її цілісності; по-друге, поглиблює уявлення про специфіку розвитку “російської версії” у контексті неоміфологічних інтенцій світового мистецтва.

ОСНОВНІ ПОЛОЖЕННЯ ДИСЕРТАЦІЇ ВИКЛАДЕНО У НАСТУПНИХ ПУБЛІКАЦІЯХ

1. Корниенко О.А. Мифопоэтическая парадигма русской прозы 30_х годов ХХ века: Векторы эстетического поиска в литературе метрополии и зарубежья: Монография. - К.: Логос, 2006. - 332 с.

2. Рецензії: Заярная И.С. Мифический модус русской прозы 30_х годов ХХ века // Русская литература. Исследования: Сб. научн. трудов. - Вып. Х. - К.: БиТ, 2006. - С.318-319; Высоцкий А. Мифопоэтическая парадигма русской прозы первой трети ХХ века как литературоведческая проблема (рецензия на монографию О.А. Корниенко “Мифопоэтическая парадигма русской прозы 30_х годов ХХ века: Векторы эстетического поиска в литературе метрополии и зарубежья”) // Південний архів. Філологічні науки: Зб. наук. праць. - Вип. ХХХV. - Херсон: Вид-во ХДУ, 2006. - С.93-94; Оляндер Л. Феномен міфотворчого космогенезу в російській літературі 30_-х років ХХ століття (Оксана Корниенко. Мифопоэтическая парадигма русской прозы 30_х годов ХХ века: Векторы эстетического поиска в литературе метрополии и зарубежья: Монография. - К.: Логос, 2006. - 332 с.) // Наукові записки. Серія: Літературознавство. - Вип.21. - Тернопіль: ТНПУ, 2006. - С.318-321.

3. Корниенко О.А. Солярная и лунарная символика в романе М.А.Булгакова “Мастер и Маргарита” // Південний архів. Філологічні науки: Зб. наук. праць. - Вип.ХII. - Херсон: Айлант, 2001. - С.146-150.

4. Корниенко О.А. Парадигмы художественного мышления Д.Хармса и И.Иртеньева (К вопросу о типологической общности) // Русская литература. Исследования: Сб. научн. трудов. - Вып. IV. - К.: ИПЦ “Киевский университет”, 2003. - C.145-155.

5. Корниенко О.А. Символика природных объектов в контексте мифопоэтических традиций и христианских реминисценций в романе М. Булгакова “Мастер и Маргарита” // Південний архів. Філологічні науки: Зб. наук. праць. - Вип. XXIV. - Херсон: Вид-во ХДУ, 2004. - С.68-74.

6. Корниенко О.А. Модификации мифологических мотивов в “народных рассказах” Л.Н.Толстого и “Котловане” Андрея Платонова // Русская литература. Исследования: Сб. научн. трудов. - Вып. V. - К.: ИПЦ “Киевский университет”, 2004. - C.148-157.

7. Корниенко О. А. Константные мифологические модели в повести Андрея Платонова “Котлован” // Вісник Харківського національного університету імені В. Н. Каразіна . - № 632. Серія Філологія. - Вип. 42. - Харків, 2004. - С.359-363.

8. Корниенко О. А. Элементы славянской мифопоэтики и их трансформация в образной структуре повести А.Платонова “Котлован” //Літературознавчі студії: Зб. наук. праць. - Вип. 10. - К.: ВПЦ “Київський університет”, 2004. - С.150-155.

9. Корниенко О. А. Моделирование художественного пространства в индивидуально-авторском мифе Андрея Платонова (статья первая) // Літературознавчі студії: Зб. наук. праць. - Вип. 11. - К.: Видавничій Дім Дмитра Бураго, 2004. - С.224-230.

10. Корниенко О.А. Моделирование художественного пространства в системе индивидуально-авторского мифа Андрея Платонова (статья вторая) // Русская литература. Исследования: Сб. научн. трудов. - Вып. VI. - К.: Логос, 2004. - C.182-189.

11. Корниенко О.А. “В поисках сокровенного”: Модификация легендарно-мифологической традиции в романе А.Платонова “Чевенгур” // Русская литература. Исследования: Сб. научн. трудов. - Вып. VII. - К.: Логос, 2005. - C.260-271.

12. Корниенко О.А. Трансформации архетипов в творчестве А. Платонова (на материале повести “Котлован”) // Література в контексті культури: Зб. наук. праць. - Вип. 14. - Дніпропетровськ: Вид-во Дніпропетр. ун-ту, 2004. - С.148-155.

13. Корниенко О.А. Миф о Китеже в истории русской культуры: генезис и трансформация // Літературознавчі студії: Зб. наук. праць. - Вип. 12. - К.: Видавничий Дім Дмитра Бураго, 2005. - С.266-271.

14. Корниенко О. А. Функционирование мифического модуса и проблема динамики культуры // Русская литература. Исследования: Сб. научн. трудов. - Вып. VIII - К.: Логос, 2006. - C.62-70.

15. Корниенко О.А. Мифопоэтика: аспекты изучения проблемы в современном литературоведении // Вісник Київського славістичного університету. - К.: КСУ, 2005. - № 25. - С.17-22.

16. Корниенко О.А. Стратегии мифотворчества Андрея Платонова // Література в контексті культури: Зб. наукових праць. - Вип. 15. - Дніпропетровськ: Вид-во Дніпропетр. ун-ту, 2005. - С.209-219.

17. Корниенко О.А. “Распад Атома” Георгия Иванова: Модификации эсхатологического мифа (статья первая) // Літературознавчі студії: Зб. наук. праць. - Вип. 14. - К.: Видавничий Дім Дмитра Бураго, 2005. - С.179-182.

18. Корниенко О.А. “Распад Атома” Георгия Иванова: Деструкция универсальной картины мира (статья вторая) //Русская литература. Исследования: Сб. научн. трудов. - Вып. IХ - К.: Логос, 2006. - C.23-34.

19. Корниенко О.А. Классификационная система мифопоэтических моделей и критерии их вычленения // Південний архів. Філологічні науки: Зб. наук. праць. - Вип. - ХХХII. - Херсон: Вид-во ХДУ, 2006. - С.37-41.

20. Корниенко О.А. Мифопоэтическая парадигма прозы А.И.Куприна (“Жанета”, “Юнкера”) // Наукові праці Кам'янець-Подільського державного університету: Філологічні науки. - Вип. 12. - Том 2. - Кам'янець-Подільський: Абетка-НОВА, 2006. - С.48-61.

21. Корниенко О.А. “Распад атома” Георгия Иванова: Модель дисгармонии человека и универсума // Русская литература. Исследования: Сб. научн. трудов. - Вып. Х. - К.: БиТ, 2006 - С. 182-191.

22. Корниенко О.А. “Мир “покоя”: структура модели гармонии в индивидуально-авторском мифе М. Булгакова (на материале романа “Мастер и Маргарита”) // Південний архів. Філологічні науки: Зб. наук. праць. - Вип. ХХХIV. - Херсон: Вид-во ХДУ, 2006. - С. 33-40.

23. Корниенко О. А. Мифопоэтическая составляющая демонологической образности в романе М. А. Булгакова “Мастер и Маргарита” // Південний архів. Філологічні науки: Зб. наук. праць. Вип. ХХХV. - Херсон: Вид-во ХДУ, 2006. - С. 34-39.

24. Корниенко О.А. Мифический модус социалистически ориентированной литературы 30_х годов ХХ века // Питання літературознавства: Науковий збірник /Чернівецький національний університет імені Юрія Федьковича. - Вип. 72. - Чернівці: Рута, 2006. - С.157-170.

Додаткові публікації:

25. Корниенко О.А. “…Так кто же ты, наконец?”: Воланд в романе М. А. Булгакова “Мастер и Маргарита” // Русский язык и литература в учебных заведениях. - 2001. - № 1. - С.13-18.

Размещено на Allbest.ru