Размещено на http://www.allbest.ru/

ТАВРІЙСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

ІМЕНІ В.І. ВЕРНАДСЬКОГО

СИРОТА ЮЛІЯ ОЛЕКСАНДРІВНА

УДК 821.161.1 - 3 “18.451.30 - 40”

РОСІЙСЬКОМОВНА ПРОЗА Є.П. ГРЕБІНКИ В КОНТЕКСТІ РОСІЙСЬКОЇ ЛІТЕРАТУРИ 1830-1840-Х РОКІВ

10.01.02 - російська література

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата філологічних наук

Сімферополь - 2008

Дисертацією є рукопис

Робота виконана на кафедрі зарубіжної літератури Полтавського державного педагогічного університету імені В.Г. Короленка, Міністерство освіти і науки України

Кирилюк Зінаїда Василівна,

Київський національний університет імені Т.Г. Шевченка, професор кафедри історії російської літератури;

кандидат філологічних наук, доцент

Кур'янов Сергій Олегович,

Таврійський національний університет імені В.І. Вернадського, доцент кафедри російської і зарубіжної літератури

Захист відбудеться “11” березня 2008 р. о 15 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 52.051.05 Таврійського національного університету імені В.І.Вернадського (95007, м. Сімферополь, просп. Вернадського, 4).

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Таврійського національного університету імені В.І.Вернадського (95007, м. Сімферополь, просп. Вернадського, 4).

Автореферат розісланий “7” лютого 2008 р.

Учений секретар

спеціалізованої вченої ради І.О. Остапенко

Размещено на http://www.allbest.ru/

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність дослідження. Євген Павлович Гребінка (1812-1848) залишив помітний слід в історії не лише української, а й російської літератури. Його по праву вважають українським і російським письменником, оскільки він писав двома мовами та був учасником українського та російського літературного процесу. В українському літературознавстві більше уваги приділялося україномовній художній спадщині митця. Але Гребінка є автором близько 50 прозових творів (повістей, оповідань, нарисів, романів), написаних російською мовою.

Творчість письменника привертала увагу багатьох критиків та літературознавців. До його літературної спадщини зверталися Б.А. Деркач, Л.М. Задорожна, С.Д. Зубков, Є.П. Кирилюк, Н.Є. Крутікова, В.І. Мацапура, Є.К. Нахлік, Л.В. Селіванова, О.С. Цибаньова та інші дослідники, які висвітлювали різні аспекти творчої діяльності митця. Проте окремих праць, присвячених оцінці російськомовних творів письменника зовсім небагато (Н.Є. Крутікова “Гоголь і Гребінка”, 1957; С.Д. Зубков “Русская проза Г.Ф. Квитки и Е.П. Гребенки в контексте русско-украинских литературных связей”, 1979). Їх аналіз свідчить про те, що російськомовна проза Гребінки не досліджена належним чином. У цих працях відчутні певні ідеологічні акценти в осмисленні особливостей творчості письменника, які були характерними для літературознавства радянської доби, при цьому творчість Гребінки інтерпретується як периферійне явище в російській літературі. Літературознавці, як правило, відносять письменника до типових представників російської “натуральної школи”. Час вимагає нових підходів до висвітлення його російськомовної спадщини, котра, безумовно, має самодостатню естетичну та художню цінність і потребує сучасної інтерпретації та з'ясування її місця і ролі в літературному процесі Росії 1830-1840-х років.

Сучасні українські науковці, як правило, розглядають твори Гребінки, написані російською мовою, в контексті українського літературного процесу (О.В. Брайко, Л.М. Задорожна). Але ігнорування контексту російської літератури може зашкодити адекватному сприйняттю й розумінню особливостей його російськомовної спадщини. Не можна відкидати той факт, що творчість Гребінки розвивалася в руслі тенденцій, характерних не лише для української літератури, а й, у першу чергу, для російської літератури першої половини ХІХ століття. Упродовж довгого часу (майже 14 років) письменник жив у Петербурзі і брав активну участь у літературному житті столиці. Він був знайомим із відомими російськими літераторами, відвідував салони В.Ф. Одоєвського, П.О. Плетньова, організовував у себе вдома літературні вечори, на яких були присутні В.Г. Бенедіктов, В.Г. Бєлінський, Д.В. Григорович, В.І. Даль, П.П. Єршов, Н.В. Кукольник, І.І. Панаєв та інші представники російської культури. Його твори друкувалися у відомих російських журналах, альманахах, газетах, збірниках, досить популярних у Росії того часу (“Библиотека для чтения”, “Литературная газета”, “Литературные прибавления к “Русскому инвалиду”, “Московский телеграф”, “Отечественные записки”, “Пантеон”, “Современник”, “Сын отечества”, “Утренняя заря”, “Финский вестник”, “Физиология Петербурга”). На сторінках періодики ім'я Гребінки з'являлося поряд з іменами таких відомих російських письменників, як М.В. Гоголь, В.А. Жуковський, І.А. Крилов, В.Ф. Одоєвський, І.С. Тургенєв та ін. Таким чином, однією з важливих проблем сучасної української русистики є проблема аналізу прози письменника в контексті російської літератури 30-40-х років ХІХ століття.

Складність контекстуального вивчення прози Гребінки полягає в тому, що в сучасному літературознавстві саме поняття “контекст” остаточно не визначене, а методика контекстуального вивчення художньої літератури належним чином не розроблена. Усе це зумовлює актуальність теми даного дисертаційного дослідження.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертація виконана згідно з планом науково-дослідницької роботи кафедри зарубіжної літератури Полтавського державного педагогічного університету імені В.Г. Короленка в межах комплексної теми “Традиції та новаторство в літературі”.

Тему дисертації затверджено вченою радою ПДПУ (протокол №5 від 29 листопада 2004 року), а також схвалено бюро Наукової ради НАН України з проблеми “Класична спадщина та сучасна художня література” при Інституті літератури імені Т.Г. Шевченка (протокол № 2 від 17 травня 2005 року).

Мета дисертаційного дослідження - цілісний та багатоаспектний аналіз особливостей російськомовної прози Гребінки з урахуванням контексту російської літератури 30-40-х років ХІХ століття.

Реалізація поставленої мети зумовила вирішення наступних завдань:

– визначити основні етапи вивчення російськомовної прози Гребінки;

– розкрити основні особливості поетики російськомовних творів письменника, присвячених українській тематиці;

– дослідити особливості міфологізації образу Петербурга та своєрідність утілення теми “маленької людини” в прозі Гребінки;

– з'ясувати специфіку впливу російської літератури на формування поетики творів Гребінки і виокремити типологічні та інтертекстуальні зв'язки між його російськомовною прозою та творами російських літераторів 1830-1840-х років;

– поглибити уявлення про значення російськомовної прози Гребінки в процесі розвитку російської літератури 30-40-х років ХІХ століття.

Об'єктом дисертаційного дослідження є російськомовна проза Гребінки, а також твори сучасників письменника - російських літераторів першої половини ХІХ століття - Є.А. Баратинського, Ф.В. Булгаріна, Я.П. Буткова, М.В. Гоголя, В.І. Даля, М.М. Загоскіна, Г.Ф. Квітки-Основ'яненка, М.Ю. Лермонтова, В.Т. Нарєжного, В.Ф. Одоєвського, І.І. Панаєва, М.П. Погодіна, М.О. Полєвого, А. Погорєльського, О.С. Пушкіна, В.А. Соллогуба, О.М. Сомова та інших.

Предмет дисертаційного дослідження - поетикальні особливості російськомовної прози Гребінки.

Методи дослідження. У роботі використовуються історико-генетичний, порівняльно-типологічний, системний, історико-функціональний методи, а також принципи міфопоетичного, контекстуального аналізу художніх текстів.

Теоретико-методологічну основу дисертації складають праці вітчизняних та зарубіжних науковців із питань літературного та культурного контексту, інтертекстуальності та теорії текстового аналізу (Р. Барта, М.М. Бахтіна, Ю. Крістєвої, Ю.М. Лотмана та ін.), поетики художнього твору (М.М. Бахтіна, В.В. Виноградова, Ю.В. Манна та ін.), роботи, присвячені дослідженню романтизму та реалізму як художніх систем (О.І. Білецького, Т.В. Бовсунівської, В.І. Кулєшова, В.Ю. Троїцького, О.Г. Цейтліна та ін.), а також здобутки критиків та літературознавців, які займалися дослідженням прози Гребінки (Л.М. Задорожної, С.Д. Зубкова, Є.П. Кирилюка, Н.Є. Крутікової, В.І. Мацапури та ін.).

Наукова новизна дослідження полягає в тому, що російськомовна проза Гребінки вперше аналізується системно та в повному обсязі з акцентом на проблемах поетики, з виокремленням таких тематичних груп, як “українська тема”, “тема провінції”, “тема Петербурга”. Доведено, що Гребінка залишив помітний слід в історії російської літератури. Уперше російськомовна художня спадщина письменника вивчається в контексті та в тісних зв'язках з російською літературою. У процесі роботи над дисертацією вперше були розглянуті твори Гребінки, які раніше не досліджувалися в контекстуальному аспекті або взагалі не були предметом наукового вивчення.

Практичне значення отриманих результатів. Матеріали дисертації можуть бути використані в процесі викладання курсу історії російської літератури першої половини ХІХ століття, а також у спецкурсах і спецсемінарах, пов'язаних із вивченням російської літератури. Результати роботи можуть бути використані також для подальших наукових досліджень російського літературного процесу.

Особистий внесок здобувача у виконану роботу є достатнім. Дисертація та всі статті написані автором самостійно.

Апробація дисертації. Робота обговорювалася на засіданні кафедри зарубіжної літератури Полтавського державного педагогічного університету імені В.Г. Короленка. Результати дослідження апробовані на міжнародних конференціях: ІІ Міжнародна науково-практична конференція з проблем загальної, германської, романської та слов'янської стилістики (Горлівка, 2005); Міжнародна наукова конференція імені проф. С. Бураго “Мова і культура” (Київ, 2005; Київ, 2006; Київ, 2007); Кримські Міжнародні Пушкінські наукові читання (Севастополь, 2005; Саки - Євпаторія, 2006); VІІ Гоголівські читання (Полтава, 2006), Міжнародна наукова конференція “Севастопольські кирило-мефодієвські читання” (Севастополь, 2007), ІХ Міжнародна конференція “Проблеми вивчення творчості Миколи Гоголя: підсумки і перспективи” (Ніжин, 2007); а також на Всеукраїнській науковій конференції “Література в контексті культури” (Дніпропетровськ, 2005) та наукових конференціях викладачів та студентів Полтавського державного педагогічного університету імені В.Г. Короленка (2005-2007).

Публікації. Основні положення дисертації знайшли відображення в 11 публікаціях, із них 5 - у провідних наукових фахових виданнях України.

Структура роботи. Дисертація складається зі вступу, трьох розділів, висновків і списку використаних джерел, що містить 291 найменування. Загальний обсяг роботи становить 229 сторінок, із них 208 сторінок основного тексту.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У вступі обґрунтовано вибір теми, її актуальність і наукову новизну, визначено мету, завдання, об'єкт, предмет дослідження, окреслено його теоретико-методологічні засади, розкрито практичне значення.

У першому розділі дисертації “Основні етапи вивчення творчості Є.П. Гребінки та проблема контекстуального дослідження літератури” проаналізовано праці, присвячені творчості Гребінки, а також визначено основні тенденції, проблеми дослідження його російськомовної прози.

Міфологізація образу Петербурга була досить популярним явищем у російській літературі ХІХ століття, про що свідчить творчість М.В. Гоголя, М.Ю. Лермонтова, В.Ф. Одоєвського, О.С. Пушкіна та інших письменників. Проте Гребінка створив власний міф про Петербург, як велике місто “масок”, якому не можна довіряти. У цьому місті постійно відбувається “маскарад”, а більшість його учасників задоволена “масками”-ролями, які вони обрали. У творах Гребінки це ролі “шукача місця”, “чиновника”, “далекого родича”, “пліткаря”, “неприємної людини”, “хвалька” тощо.

Письменник міфологізує світське суспільство Петербурга, демонструючи його театральність (мотив маскараду), але його більше цікавить життя найбідніших верств столиці. Автор створює міф про Василівський острів (“Перстень”) та Петербурзьку сторону (“Петербургская сторона”). Він змальовує їх як окремий світ зі своїми правилами та законами. Цей світ відрізняється від інших частин столиці. Водночас митець розвінчує міф про “блискучий”, райський Петербург, який існував в уяві провінціалів та був закріплений в літературних творах. На думку автора, Північна Пальміра - це трагічне місто, позбавлене романтичного ідеалу.

У роботі представлено порівняльний аналіз особливостей нарису Гребінки “Петербургская сторона” і нарису В.І. Даля “Петербургский дворник”. Обидва твори розглядаються як яскравий приклад жанру фізіологічного нарису. Але, якщо в центрі уваги В.І. Даля - професійна біографія персонажа, побут петербурзького двірника, то Гребінку цікавлять не просто окремі типи. Він описує побут жителів Петербурзької сторони в цілому, не зупиняючись на конкретному соціальному прошарку. Автор характеризує персонажів не за професійними ознаками. Він зосереджує увагу на життєвих умовах, у яких живуть мешканці цього району столиці, акцентуючи увагу на їх бідності.

Створюючи образ Петербурга, Гребінка звертався до петербурзького фольклору та літературних міфів про столицю. У його творах відчувається вплив гоголівського міфу про Петербург. Демонологічність, оманливість, похмурість образу столиці, створеного Гребінкою, нагадує про особливості міфологізації петербурзької дійсності в “петербурзьких повістях” Гоголя. Слідом за Гоголем письменник міфологізує особистість “маленької людини”. У його оповіданнях та повістях знайшли продовження гоголівські міфи про дрібного чиновника-переписувача (“Записки студента”), самозванця (“Сеня”), столичного мрійника (“Записки студента”, “Доктор”, “Первый концерт Рубини”). Проте у прозі Гребінки вказані образи мають свою специфіку. Якщо для Акакія Акакійовича в повісті Гоголя “Шинель” переписування є способом вияву особистості, то герой повісті Гребінки “Записки студента” Яків Петрович, навпаки, відчуває, що переписування перетворює його на автоматичний механізм. Автор розглядає самозванство як явище, що породжується самим петербурзьким суспільством. У гонитві за примарними благами герої-самозванці деградують як особистості, забувають про справжній сенс життя.

Мотив повені, а також мотив божевілля героя в оповіданні Гребінки “Перстень” свідчить про те, що письменник орієнтувався також на пушкінський міф про Північну Пальміру. Зокрема, твір Гребінки має тісні зв'язки з поемою О.С. Пушкіна “Медный всадник”. Письменник свідомо орієнтувався на пушкінський твір, він використовував натяки на пушкінський текст, щоб розширити семантику свого твору.

Інфернальний характер створеного письменником образу Петербурга нагадує про твори інших російських літераторів. Так, демонологізація Невського проспекту (“Верное лекарство”), містичне звучання мотиву повені (“Перстень”), демонологічні мотиви у змалюванні світського балу (“Газетное объявление”) в оповіданнях Гребінки перегукуються з відповідними місцями у таких творах В.Ф. Одоєвського, як “Сказка о том, как опасно девушкам ходить толпою по Невскому проспекту”, “Насмешка мертвеца”, “Бал”. Мотив лотерейного білету з числом антихриста 666 (оповідання “Лука Прохорович”) знайшов утілення в оповіданні Я.П. Буткова “Сто рублей”. Особливості інтерпретації Гребінкою мотиву маскараду в оповіданнях “Маскарадный случай”, “Газетное объявление” типологічно близькі до висвітлення цього мотиву в драмі М.Ю. Лермонтова “Маскарад”, та в повістях “Большой свет” В.А. Соллогуба, “Маскарад” М.Ф. Павлова, “Испытание” О.О. Марлінського. Твори письменника мають також інтертекстуальні зв'язки з драмою М.Ю. Лермонтова “Маскарад” (ремінісцентний мотив загубленого браслету на маскараді в оповіданні “Газетное объявление”). Мотив таємничого персня пов'язує оповідання Гребінки “Перстень” з однойменною повістю Є.А. Баратинського.

У другому підрозділі досліджуються особливості втілення теми “маленької людини” в “петербурзькому тексті” Гребінки.

Звертаючись до теми “маленької людини”, письменник зображує Північну Пальміру як місце фізичної загибелі (“Записки студента”, “Доктор”), божевілля (“Перстень”), моральної деградації “маленької людини” (“Иван Иванович”, “Дальний родственник”, “Сеня”) або втрати нею свого таланту (“Игрок”, “Первый концерт Рубини”). Трагічний фінал, що чекає на багатьох “маленьких людей” у творах Гребінки, зближує його твори з “петербурзькими повістями” Гоголя.

У російськомовній прозі Гребінки образ “маленької людини” змальований всебічно. З одного боку, письменник зобразив недалекого та егоїстичного дрібного чиновника, в якого відсутнє почуття власної гідності і який мріє будь-що досягти кар'єрного росту та багатства в суспільстві (“Иван Иванович”, “Игрок”, “Дальний родственник”, “Лука Прохорович”, “Сеня”). Подібних героїв автор наділяє такими негативними рисами, як брехливість, жадібність, грубість, заздрість. Вони успішно процвітають у Петербурзі, але деградують як особистості. Письменник зображує їх не тільки як породження суспільства, але і як його жертв.

У 1840-і роки в прозі Гребінки з'являється ще один тип “маленької людини” - людини високих прагнень та поривань, яка має багатий внутрішній світ (“Записки студента”, “Доктор”). Потрапивши до столиці, демократичний герой Гребінки страждає від власної довірливості. Він сприймає події, що відбуваються в його житті, як неминучу долю, і, не бажаючи боротися з нею, гине. Стикаючись з обманом та приниженням, він поступово усвідомлює, що ідеал столичного міста, створений його уявою, далеко не відповідає дійсності. У творах письменника постать довірливого, чесного і скромного героя, зображена на тлі жорстокого й прагматичного Петербурга, сприймається як маргінальна.

Тема “маленької людини” представлена в прозі Гребінки не лише образом дрібного чиновника. В оповіданні “Первый концерт Рубини” письменник звернувся також до образу живописця. У дисертації вказане оповідання аналізується вперше, воно раніше не було об'єктом наукового дослідження. У роботі проводяться інтертекстуальні паралелі між твором Гребінки та повістями Гоголя “Невский проспект”, “Портрет”. Подібно до Гоголя Гребінка показав згубний вплив петербурзького оточення на долю художника. За допомогою образу художника, який у гонитві за славою марнує свій талант, митець намагається знайти відповіді на філософські питання сенсу життя, сенсу творчості.

ВИСНОВКИ

У висновках дисертації підкреслюється думка про важливість і необхідність контекстуального вивчення російськомовних творів Гребінки, визначаються характерні особливості поетики прози письменника, встановлюється специфіка впливу на неї російської літератури 30-40-х років ХІХ століття.

Російськомовна проза Гребінки значна за обсягом і різноманітна за тематикою. У ній чітко виокремлюються три основні тематичні блоки: тема України, тема провінції, тема Петербурга.

Для ранніх романтичних оповідань Гребінки про Україну (“Рассказы пирятинца”, “Мачеха и панночка”, “Вот кому зозуля ковала!”, “Так иногда люди женятся”, “Братья”) характерні романтичні пейзажі, урочисто-сентиментальний тон оповіді, мелодраматичні епізоди. У багатьох ранніх творах (“Страшный зверь”, “Двойник”, “Потапова неделя”, “Месяц и Солнце”, “Мачеха и панночка”) письменник наслідує стиль фольклорних казок, використовує символічні образи, елементи казкової обрядовості, архетипні мотиви. Проте оповідання Гребінки за своєю структурою є значно складнішими, ніж народні казки, оскільки автор доповнив їх новими епізодами, другорядними образами, ліричними відступами, надав окремим мотивам нового смислу.

В історичній повісті “Нежинский полковник Золотаренко” та романі “Чайковский” Гребінка використовує традиційні прийоми романтичної поетики. Важливими особливостями його історичних творів є фольклоризм, поетизація героїчного минулого, поєднання легендарного, міфологічного та історичного, національний колорит зображуваних характерів.

У творах письменника про провінцію та творах, присвячених петербурзькій тематиці, присутні риси, властиві поетиці “натуральної школи”. Автор нерідко звертається до гротескового зображення негативних рис провінційної або петербурзької дійсності, змальовує похмурі, сумні пейзажі столичного брудного міста. Письменник використовує прийоми типізації персонажів, дає детальні побутові описи, широко застосовує прийом порівняння персонажів із речами або тваринами. Важливим засобом характеротворення у російськомовних творах митця є діалоги та полілоги. У його прозі знайшов розвиток жанр “фізіологічного нарису”, який вважається провідним у творчості представників російської “натуральної школи”. Для нарисів Гребінки “Петербургская сторона”, “Провинциал в Петербурге”, “Хвастун” характерні документальність, деталізація в зображенні побуту, відсутність сюжету, увага до характеристики соціальних типів, акцент на соціальній проблематиці.

Утім, аналіз російськомовної прози письменника свідчить про те, що він не був послідовним у дотриманні принципів “натуральної школи”. Адже навіть у фізіологічних нарисах автора реалістичні мотиви постійно поєднуються з романтичними. Прозаїк звертається до міфологізації зображуваної дійсності, в багатьох сюжетах спирається на легенди, перекази, анекдоти, чутки. Застосовуючи реалістичні прийоми художнього зображення, він змальовує сюжетні ситуації, які були популярними в романтичній літературі, пропонує незвичайні шляхи вирішення соціальних проблем, звертається до типових романтичних тем (наприклад, розходження мрії з дійсністю). З одного боку, автор прагне зображувати “типи”, а з іншого - у його російськомовній прозі з'являються виняткові, незвичайні характери (Яків Петрович, Севрюгін). Часто письменник використовує засоби та прийоми школи “несамовитого” романтизму. Він змальовує маргінальні постаті (монаха Францішка, єврея Герцика, Силу Кіндратовича, скнару Канчукевича) та інфернальні персонажі (відьом, чортів, померлих), таємничі містичні події, фатальні пристрасті. Його герої блукають темними підземеллями із загадковими коридорами (“Нежинский полковник Золотаренко”) або страшними неприємними вулицями (“Верное лекарство”), потрапляють до божевільні (“Перстень”) тощо.

Контекстуальне вивчення прози Гребінки свідчить про те, що він був продовжувачем традицій Пушкіна і Гоголя в літературі. У багатьох його творах знайшли втілення прийоми гоголівської поетики. Обох письменників зближує манера оповіді, для якої є характерним поєднання комічного начала з сентиментально-мелодраматичним. Техніка змалювання персонажів у творах Гребінки також має багато спільного з особливостями портретування та характеротворення у прозі Гоголя. Оповідання Гребінки “Двойник”, “Телепень”, “Страшный зверь”, “Вот кому зозуля ковала!”, “Первый концерт Рубини”, повісті “Братья”, “Приключения синей ассигнации” перегукуються з повістями Гоголя, що увійшли до його збірок “Вечера на хуторе близ Диканьки”, “Миргород”, “Петербургские повести”, на сюжетному та тематичному рівнях. Близькість між творами письменників має типологічний характер. Обидва митці були вихідцями з Полтавщини, походили з родини дрібного шляхтича; обидва здобували освіту в Ніжинській гімназії вищих наук князя Безбородька, і, відповідно, мали спільне підґрунтя, на якому формувалися їхні письменницькі смаки. У прозі Гребінки присутні й генетичні зв'язки з творами Гоголя. Той факт, що в прозових творах Гребінки зустрічаються деякі мотиви та образи, характерні для творів Гоголя (ярмаркові мотиви, мотив шинелі, мотив судового позову, мотив переслідування незнайомки петербурзькими вулицями, образ петербурзького художника), не є свідченням слабкості таланту прозаїка. Навпаки, у його текстах вони набувають нового, оригінального колориту, своєрідної семантики. У більшості випадків митець свідомо включає гоголівський текст у свій власний, використовуючи прийоми гри. Це говорить про те, що він ішов шляхом творчого засвоєння окремих гоголівських прийомів художнього зображення дійсності.

У художніх текстах Гребінки важливу роль відіграють численні цитати, епіграфи, ремінісценції з творів Пушкіна (поезій, поем “Граф Нулин”, “Полтава”, “Цыганы”, “Руслан и Людмила”, “Кавказский пленник”, роману у віршах “Евгений Онегин”). Вони підкреслюють зв'язок між образами та мотивами творів обох літераторів, направляють читацькі асоціації в необхідне русло, розширюють художній простір твору, характеризують дійових осіб та їхні почуття, узагальнюють, пояснюють події. Інтертекстуальні зв'язки поглиблюють смисли художніх творів Гребінки.

Текстуальне й контекстуальне дослідження російськомовної прози митця дало можливість простежити широкий діапазон типологічних сходжень та інтертекстуальних зв'язків його творів із Біблією, українським фольклором, історичними джерелами та творами інших російських письменників - Є.А. Баратинського, Ф.В. Булгаріна, Я.П. Буткова, М.В. Гоголя, В.І. Даля, М.М. Загоскіна, Г.Ф. Квітки-Основ'яненка, М.Ю. Лермонтова, В.Т. Нарєжного, В.Ф. Одоєвського, І.І. Панаєва, М.П. Погодіна, А. Погорєльського, М.О. Полєвого, О.С. Пушкіна, В.А. Соллогуба, О.М. Сомова. Зв'язки з творчістю цих авторів у прозі Гребінки простежуються як на генетичному, так і на типологічному рівнях.

Аналіз російськомовної прози Гребінки свідчить про те, що він брав активну участь у розвитку російської літератури 1830-1840-х років і був типовим представником романтичного напряму. Цю думку підтверджують сюжетно-композиційні, стильові особливості, своєрідність художньої образності його російськомовних творів. Проза Гребінки не була “периферійним” явищем, вона викликала зацікавленість у сучасників і користувалася у свій час популярністю. Інтертекстуальні та типологічні зв'язки його російськомовної художньої спадщини з літературними, фольклорними, біблійними творами розширюють межі його прозових творів. Цитати, асоціації, ремінісценції з творів інших літераторів у його художніх текстах сприймаються як елементи гри з читачем, а також сприяють створенню системи “багатоголосся” в художній прозі письменника. Російськомовна проза Гребінки відзначалася оригінальністю та самобутністю.

СПИСОК ПРАЦЬ, ОПУБЛІКОВАНИХ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

1. Шаповаленко Ю.О. Інтерпретація оповідання Є.П. Гребінки “Мачеха и панночка” крізь призму архетипних мотивів // Література в контексті культури: Зб. наук. праць. - Дніпропетровськ: Вид-во ДНУ, 2005. - С. 348-354.

2. Сирота Ю.О. Жанр “фізіологічного нарису” у Є.П. Гребінки та В.І. Даля // Збірник наукових праць Полтавського державного педагогічного університету імені В.Г. Короленка. Серія “Філологічні науки”. - Полтава, 2006. - Вип. 1-2 (48-49). - С. 64-69.

3. Сирота Ю.О. Своєрідність утілення теми “маленької людини” в російськомовних творах Є.П. Гребінки // Наукові записки Харківського національного педагогічного університету імені Г.С. Сковороди. Серія “Літературознавство”. - Харків, 2006. - Вип. 1 (45). - Ч. 1. - С. 64-70.

4. Сирота Ю.О. Міфологізація образу Петербурга в російськомовному оповіданні Є.П. Гребінки “Перстень” // Наукові записки Харківського національного педагогічного університету імені Г.С. Сковороди. Серія “Літературознавство”. - Харків, 2007. - Вип. 2 (50). - Ч. 1. - С. 35-41.