Художні описи в творах Джека Лондона

У ході даного наукового дослідження, працюючи над темою «Лінгво-когнитивні аспекти образності в пейзажних описах в творах Джека Лондона», ми дійшли наступних висновків.

Пейзаж є надзвичайно важливим елементом композиції художнього твору. Він не тільки увиразнює його структуру, а й дозволяє краще зорієнтуватись у просторі і часі певного твору, допомагає зрозуміти внутрішню суть героїв, їх душевні поривання.

Зображення живої природи, виконуючи певну смислову функцію, може бути в опозиції (контраст) або паралельно співвідноситься із зображуваним, а також служити декоративним фоном для розгортання подій.

Тип пейзажних картин залежить від жанру твору, його стильової приналежності, від особливостей творення образів, їх світогляду (якщо той подається в оповіді), індивідуальної творчої манери письменника.

У творах Джека Лондона - картини живої природи відіграють важливу композиційну роль, але їх обсяг і значення розрізняються сюжетною структурою творів. Органічно вплетені в художню тканину, «пейзажні вкраплення» створюють багатопланові ретроспективні картини природи, малюючи збірний образ.

Лексико-стилістичний аналіз виявив, що матеріальний світ в романі «Мартін Іден» Джека Лондона не піднімається до автентичності пейзажу взагалі, оскільки той відіграє формотворчу функцію під час розкриття основної проблеми роману: суспільство і кохання, можлива згубність почуттів для людей, добро і зло.

Аналіз текстового концепту «пейзаж», а також спеціальних словників, дав змогу дійти висновку, що художній концепт цього жанру літературного твору є явищем складним і неоднорідним. Матеріали дослідження засвідчують процес взаємопроникнення концептів. При цьому на когнітивному рівні окремі ознаки концептів «людські почуття» (самотність, розпач, страх, зрада тощо) проектуються на текстовий концепт «пейзаж» (об'єкти та явища природи). Письменник зосереджує увагу не на географічному середовищі, а на певному емоційному тоні, який розраховано на безпосередній прагматичний ефект з боку читача. На функціональному мовному рівні характеристики й ознаки цих концептів можуть втілюватись у фактотвірних значеннях, які складаються із значення інших лексем. Обов'язкова присутність в описах природи образних і виражальних засобів дає можливість говорити про них, як про константний компонент текстового концепту.

Відзначимо, однак, що автор не лише орієнтується на певного читача, але й створює його, забезпечує йому точність сприйняття. Вибір методу опису художнього задуму - процес свідомий і залежить від волі автора, а не тільки від здатності читача декодувати художній твір. Аналіз художніх концептів зумовлює аналіз світосприйняття письменника. А вивчення світосприйняття певної особистості веде до дослідження уявлень різних народів про життєво важливі людські концепти. Концепт будує світосприйняття й тому певною мірою формує особистість. Згадаймо хрестоматійний уривок Уорфа: «Люди живуть не тільки в об'єктивному світі речей і не лише у світі суспільної діяльності, як це переважно вважають; вони до значної міри знаходяться під впливом тієї конкретної мови, яка є засобом спілкування для даного суспільства». Ідеї лінгвіста стосовно мови можна перенести на концептуальну систему письменника Д. Лондона, який оточений загальноприйнятою концептосферою американської нації. Відображення, інтерпретація і побудова дійсності для читача здійснюються в межах відповідної системи концептів, в центрі якої знаходиться мовна особистість, яка відзначається діалектичною єдністю стандартного і креативного модусів спілкування.

У романі «Мартін Іден» Джека Лондона, застосовуючи прийом паралельного зображення життя головних героїв в колообігу природи, досягає надзвичайної структурної чіткості твору, а також полегшує читачам процес сприймання і співпереживання внутрішнього стану героїв через асоціації з різними порами року.

Сюжет роману «Мартін Іден», як бачимо, побудовано навколо головного героя. Другорядні сюжетні лінії відсутні. Інші персонажі додатково розкривають і відтінюють центральний образ. В «Мартіні їдені» автор не зраджує своїй творчій манері. Композиційну будову твору характеризує лаконізм. Роман не має експозиції, а починається з дії; на першій же сторінці читач знайомиться з головним героєм: «... за ним ступив молодий хлопець, незграбно знімаючи кепку, на ньому був грубий одяг, що пропах морем, і весь він здавався якимсь недоладним у просторому передпокої».

Високі мрії та піднесені почуття, непереборне бажання писати, стати «одним з тих очей, що ними дивиться світ, одним з вух, що ними світ слухає, одним із сердець, що ними світ відчуває», згодом поступаються у Мартіна місцем розчаруванню, втомі, млявості, байдужості, з'являється бажання сховатися від людей на далекому острові в очеретяній хатині.

Відтворити якомога глибше трагедію митця допомагає симетрична побудова роману. Грубий, неосвічений матрос, яким бачимо Мартіна їдена при першому знайомстві з ним, наприкінці твору, «покуштувавши» буржуазної краси, відчуває ностальгію за простим, бідним, але щирим життям, прагне знову опинитися серед моряків. Вірші Суїнберна Мартін вперше прочитав у домі Рут, і його ж поетичні рядки повторює він незадовго до смерті.

Симетрично побудовані контрастні образи Рут Морз і Лізі Конолі. Перша на початку роману прирівнюється до божества, в кінці ж остаточно скинута з п'єдесталу. Друга - навпаки: грубувате фабричне дівчисько стає вірною і щирою подругою Мартіна, здатною на високі почуття. Роман «Мартін Іден», цікавий за змістом, досконалий за формою, вважається вершиною творчості Джека Лондона.

Спадщина Джека Лондона дужа велика. Якщо хочете опинитися у світі сміливих вчинків, благородних і мужніх почуттів, щирих і чесних стосунків між людьми, пізнати силу людського духу, замислитися над складними проблемами людського буття, розширити свої уявлення про світ, - читайте і перечитуйте твори всесвітньо відомого американського письменника Джека Лондона.

У аналізованому романі побутування пейзажів має своє функціонально-змістове призначення: так, описи природи у романі «працюють» на творення образу прекрасної природи та за їх допомогою твориться образ сплюндрованої землі. Особливістю натурфілософської лірики є концентрація підтекстового смислу (а інколи й головної думки) у зображеннях живої природи. Як пейзажна, так і натурфілософська лірика фіксує досконале володіння прийомами паралельного і контрастного описів природи, вони увиразнюють головний мотив твору, віддзеркалюють авторське сприйняття картин природи і людського буття.

Таким чином, пейзажний опис, пейзажна картина, пейзажна деталь, пейзажні замальовки, пейзажний штрих є невід'ємною частиною художнього твору - у цілому й шляховому нарисі як жанру - зокрема. І ряд дослідників відзначають це у своїх роботах. Однак стильові особливості пейзажних описів не одержали належного розгляду. Перспективним вважаємо вивчення мовностилістичних особливостей концептів в інших жанрах художніх творів.

Список використаної літератури