Главная Коллекция "Revolution" Литература Історична проза Ю. Трифонова: концепція історизму, жанрова специфіка, традиції і новаторство

Історична проза Ю. Трифонова: концепція історизму, жанрова специфіка, традиції і новаторство

Аналіз історичної прози Ю. Трифонова. Висвітлення жанрової специфіки історичних романів і повістей, художнє відтворення історичних осіб, типологічне зіставлення його творів з творами І. Тургенєва, Ф. Достоєвського в контексті традицій і новаторства.

Рубрика Литература
Вид автореферат
Язык украинский
Дата добавления 24.06.2014
Размер файла 48,8 K
рефераты на заказ со скидкой

Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже

Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.

Страница:

Історичні романи і повісті Ю.Трифонова свідчать, що його художній світ не регламентований у вимірах простору і часу, у кількості персонажів і сюжетних ліній, перипетій, переплетінь, у “саморозкриваному” типі зображення характерів, що його твори не вкладаються в попередні жанрові дефініції, що їх автор вдається до “схрещування” жанрових різновидів, до варіативності жанрового структурування.

Насиченість художнього тексту психологізмом у Ю.Трифонова обумовлена зведенням до мінімуму зовнішньої дії, зосередженням на осмисленні свого життєвого статусу поза ситуативним рядом чи із залученням його як приводу до роздумів.

У повісті “Відблиск вогнища” письменник утверджує своє розуміння цінності людини, виходячи з розповідей про революцію, громадянську війну, про людей, які зникли, про їх боротьбу, страждання, помилки і хибні погляди. І критики, і читачі дивувалися, як вдалося автору опублікувати цей антисталінський твір, пройти через цензуру, що ставала все жорстокішою. Повість Ю.Трифонова була одним із останніх творів, що висвітлювали тему сталінізму наприкінці “відлиги”.

Епізоди роману “Старий”, що містить оповідь про долю покоління, яке народилося на початку століття, сприймаються як спроби реставрації справжніх цінностей життя, справедливості, гласності, викриття цинізму, зазіхань на людську свободу, користолюбства, кар'єризму та інших суспільних аморальностей. Оповідь розгортається в боротьбі проти принципу дозованого підходу до кричущих суспільних бід. Моральний і художній присуди вершаться на основі народної пам'яті, народної совісті. Взаємна проекція світів персонажів поглиблює висвітлення їх психології.

У романі “Нетерпіння” - своєрідній панорамі життя Росії 70-80-років ХІХ ст. - оригінально інтерпретовано духовні пошуки епохи і того покоління революціонерів, якому випало, не пробившись до істин історії, осягати їх дорогою ціною власної самопожертви. У творі немає показу “руху народних мас”, що накликало на себе удари критики. Письменник вважав можливим говорити про активних борців у стані народовольців, показуючи, як далеко були вони від народу, яким глибоким було взаємонепорозуміння між ними.

Моральні уроки роману “Нетерпіння”, як доказано в дисертації, у тому, що на зміну героям-народовольцям прийшли інші “залізні” революціонери, але з тими ж принципами, що тероризм відродився у світове шоу. Ю.Трифонов відновлював порваний ланцюг історії, хоча обставини не дозволяли йому про багато що говорити прямо, називати багато що своїми іменами.

Посилена увага до морального обличчя історичної особи, до образу політичного лідера, який несе відповідальність за долі ведених, за долю народу в той чи інший відрізок часу, роздуми авторів про причинно-наслідкові зв'язки подій, про внутрішню логіку їх зчеплень типологічно зближують роман “Нетерпіння” Ю.Трифонова з романами “Занадто добре серце” І.Щеголіхіна і “Два пакунки листів” Ю.Давидова.

Ю.Трифонов творчо орієнтувався на досвід І.Тургенєва в художньому дослідженні ладу душі людської особистості, зіставленні характеру із впливом навколишнього світу. У дисертації висвітлено типологічні риси персонажів із творів Ю.Трифонова та І.Тургенєва Андрія Желябова і Пимена Остродумова, Софії Перовської і Олени Стахової, Маріанни Синецької та ін.

Природа людських спонук, прагнення персонажів зрозуміти події і самих себе зображені в романі “Нетерпіння” з поправкою “на Ф.Достоєвського”. У своєму індивідуальному бунті трифоновські герої, подібно до героїв Ф.Достоєвського, стають на шлях свого соціального і особистісного самознищення, егоїстичного свавілля. Для обох письменників характерні художня “збудженість”, глибокий психологізм, полемічність авторського голосу.

Система певних якостей характеру, настанов, відносин уступає місце зображенню особистості як внутрішньому “процесу”, змінам психічних явищ. Конфлікт між особою і середовищем постає у своєму внутрішньому осмисленні, посилюється ще і внутрішнім морально-етичним конфліктом у душі персонажа.

Традиції І.Тургенєва, Ф.Достоєвського, моральна сила їх творів і персонажів розширили новаторські можливості Ю.Трифонова побачити сьогоднішнє крізь призму часу, поглибити художні параметри зображення історичного минулого. Твори Ю.Трифонова багато в чому виявилися пророчими. Саме тому історична проза письменника не втратила своєї злободенності.

ОСНОВНІ РЕЗУЛЬТАТИ ДОСЛІДЖЕННЯ ВИКЛАДЕНО В ТАКИХ ПУБЛІКАЦІЯХ АВТОРА

1. Муравин А.В. “Не меч мой спасет меня...” (Два лика Истории: Александр ІІ и А.Желябов в романе Ю.Трифонова “Нетерпение”) // Вісник Запорізького державного університету. Філологічні науки. - 2001. - №1. - С.-71-74.

2. Муравин А.В. Тургенев и Трифонов. Диалог во времени // Придніпровський науковий вісник. Філологія. - 1998. - № 80 (147). - С.21-27.

3. Муравин А.В. “Но стреляли...стреляли...стреляли...” (Размышления над страницами романа Ю.Трифонова "Нетерпение") //Придніпровський науковий вісник. Філологія. - 1998. - № 88 (155). - С.1-7.

4. Тихомиров В.Н., Муравин А.В. “Сомкнулись токи истории” (По следам одного покушения) //Культурологічний вісник. Науково-історичний щорічник Нижньої Наддніпрянщини. - Вип..2. -Запоріжжя: Дніпровський металург, 1995. - С.68-73.

5. Муравин А.В. Пути использования литературы в воспитательной работе //Соціальні технології. Актуальні проблеми теорії та практики. - Вип..1. - Запоріжжя: “ЕТТА-ПРЕСС”, 1998. - С.111-118.

6. Муравин А.В. Экзистенциалистические мотивы в произведениях Ю.Трифонова // Литература и философия (Пособие по спецкурсу). - Запорожье: ЗГУ, 1992. - С.142-151.

7. Муравин А.В. Нравственные уроки истории // Література і історія. Матеріали міжнародної наукової конференції. - Запоріжжя. - 1996. - С.260-265.

Размещено на Allbest.ru

...

Страница:


Подобные документы

Работы в архивах красиво оформлены согласно требованиям ВУЗов и содержат рисунки, диаграммы, формулы и т.д.
PPT, PPTX и PDF-файлы представлены только в архивах.
Рекомендуем скачать работу.

© 2000 — 2023, ООО «Олбест» Все права защищены