Фольклорне, художнє та публіцистичне мислення у контексті інтелектуально-образної еволюції. (Форми і методи вираження інформації у творчій свідомості етносу)

Размещено на http://www.allbest.ru/

КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ імені ТАРАСА ШЕВЧЕНКА

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня доктора філологічних наук

ФОЛЬКЛОРНЕ, ХУДОЖНЄ ТА ПУБЛІЦИСТИЧНЕ МИСЛЕННЯ У КОНТЕКСТІ ІНТЕЛЕКТУАЛЬНО-ОБРАЗНОЇ ЕВОЛЮЦІЇ (Форми і методи вираження інформації у творчій свідомості етносу)

10.01.07 - фольклористика

10.01.08 - журналістика

БУРЯК ВОЛОДИМИР ДМИТРОВИЧ

Київ - 2003

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана на кафедрі фольклористики Київського національного університету імені Тараса Шевченка.

Науковий консультант - доктор філологічних наук, професор ДУНАЄВСЬКА Лідія Францівна, Київський національний університет імені Тараса Шевченка, завідувач кафедри фольклористики

Офіційні опоненти: доктор філологічних наук, професор Бойко Володимир Григорович;

доктор філологічних наук, професор Шкляр Володимир Іванович, Інститут журналістики Київського національного університету ім. Тараса Шевченка, кафедра міжнародної журналістики, професор;

доктор філологічних наук, професор Будівський Петро Олексійович, Луганський педагогічний університет ім. Тараса Шевченка, кафедра української літератури, професор.

Провідна установа - Львівський національний університет імені Івана Франка Міністерства освіти і науки України, кафедра фольклористики.

Захист відбудеться “9” червня 2003 р. о 10 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.001.15 із захисту дисертацій на здобуття наукового ступеня доктора філологічних наук при Київському національному університеті імені Тараса Шевченка за адресою: 01017, м. Київ- 17, бульвар Тараса Шевченка, 14, конференцзал.

З дисертацією можна ознайомитися в Науковій бібліотеці імені М.О. Максимовича Київського національного університету імені Тараса Шевченка за адресою: 01017, Київ-17, вул. Володимирська, 58.

Автореферат розіслано 7 травня 2003 р.

Учений секретар спеціалізованої вченої ради, доктор філологічних наук Копаниця Л.М.

АНОТАЦІЯ

Буряк В.Д. Фольклорне, художнє та публіцистичне мислення у контексті інтелектуально-образної еволюції. (Форми і методи вираження інформації у творчій свідомості етносу ). - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня доктора філологічних наук за спеціальностями 10.01.07 - фольклористика, 10.01.08 - журналістика - Київський національний університет імені Тараса Шевченка. - Київ, 2003.

У дисертації вперше через призму архітектоніки інформаційно-художньої свідомості та її головних горизонтів мислення - міфологічного, фольклорного, художнього та публіцистичного - системно висвітлюється еволюція форм і методів вираження інформації та її роль у розвитку творчого інтелекту. Концептуально узагальнюється специфіка інформаційно-художньої свідомості, починаючи від міфологічного мислення, як початкової структури свідомісно-інтелектуальної організації, що вбирає весь комплекс творчого сприйняття й переробки (відображення) інформації.

Розкривається структура образно-інтелектуальної комунікації умовно реального ( міфологічного), відображеного (художнього) та реального ( публіцистичного) мислення, генезис та еволюція образної та жанрової інтерпретації інформації у контексті інтелектуалізації творчого мислення. Визначаються параметри методу як сукупності прийомів практичного чи теоретичного осмислення дійсності, акцентується на специфіці художнього та публіцистичного методу як системах відображення.

Висвітлюється еволюція форм і методів свідомісного вираження факту саме в царині національного відображення (Х1-ХVІІІ ст.), простежується формування національних образних архетипів, соціально-свідомісних домінант інтерпретації інформації, вироблення національного інформаційно-інтелектуального творчого потенціалу відображення, диференціація творчої свідомості на три типи мислення: умовно реальне (міфологічне), реальне (публіцистичне, наукове) та відображене (художнє).

Досліджується національна інформаційно-художня свідомість ХІХ-ХХ століть, еволюційні процеси формування авторської модульності, акцентується на поступовому жанрово-інформаційному виокремленні публіцистичного мислення як особливого свідомісного горизонту інтерпретації факту. Наголошується на тому, що фольклорне мислення залишається визначальним у соціальному і творчому аспекті, акцентується на проблемі “інформаційного анахронізму”, на необхідності формування творчих модуль-особистостей, на національному свідомісно-інформаційному творенні у контексті глобалізаційних інформаційних процесів.

Ключові слова: інформаційно-художня свідомість (свідомість образного відображення), мислення умовно реальне (міфологічне), мислення образно відображене (художнє), мислення реальне (публіцистичне), інтелектуально-образна комунікація, архетипізація інформації, сугестивізація інформації, суб'єктивізація інформації, “інформаційно-архетипний анахронізм”, свідомісна інтенсифікація вираження факту, свідомісно-домінантний рівень творчості, авторська інтелектуальна модульність.

АННОТАЦИЯ

Буряк В.Д. Фольклорное, художественное и публицистическое мышление в контексте интеллектуально-образной эволюции. (Формы и методы выражения информации в творческом сознании этноса). - Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени доктора филологических наук по специальностям 10.01.07 - фольклористика, 10.01.08 - журналистика. - Киевский национальный университет имени Тараса Шевченко. - Киев, 2003.

В работе впервые через призму архитектоники информационно-художественного сознания (сознания образного отражения) системно освещается эволюция форм и методов выражение информации, ее роль в развитии образного интеллекта. Акцентируется на мифологическом, фольклорном, литературно-художественном и публицистическом горизонтах отражения информации (от Х1 ст. до современности), на формировании национальных творческих информационных модулей (личностей), которые утверждают информационно-художественное сознание народа как сознание всех уровней восприятия и обработки факта, сознание нового европейского содержания, которое своими духовным достоянием репрезентирует украинский народ в мировом информационном пространстве.

Делается попытка системного теоретического осмысления информационно-художественного сознания в его эволюционном развитии. Акцентируется на общей специфике отражения творческого мышления (мифологического, фольклорного, литературно-художественного), на глубинных корнях отражения информации в образной коммуникации, на базовом горизонте - архетипном. Анализируются работы авторов, которые исследуют архетипную базу мышления - К. Юнг, Э. Семюэлс, Б. Шортер, Ф. Плот. Э. Нойманн, Г. Тома, Х. Кехеле, представлена украинская школа фольклористики, исследующая генезис образных форм синкретического мышления.

Определяется структура восприятия информации, исследуются взгляды древних философов. Выделяются типы памяти: чувственный (образный) и интеллектуальный (логический, научный). Анализируются базовые информационные горизонты - архетипный, мифологический. Отмечается важный этап развития методов познание - системный информационный анализ, который имеет весомое значение в осмыслении сложных социальных и духовных процессов. Анализируется коммуникативная природа отражения, модели коммуникации. Осмысливаются теории коммуникативной природы сознания. Делается вывод, что эволюция информационно-выразительной сущности человеческого сознания свидетельствует о том, что уровень и интеллектуальный диапазон информации, непосредственно связан с возможностями человеческого сознания совершенствоваться, вырабатывать новые системы осмысления жизни, создавать мир на основе эстетичной гармонии.

Раскрывается структура образно-интеллектуальной коммуникации, речь идет о генезисе и эволюции образной информации в контексте интеллектуализации человеческого мышления, определяются параметры метода как совокупности приемов практического или теоретического освоения действительности в его эволюционном функционировании. В диссертации акцентируется на специфике синкретического, литературно-художественного и публицистического сознания, на методах интенсификации образного выражения информации.

Освещается эволюция форм и методов выражение факта в контексте национального образного отражения информации. Анализируются основы первичной интеллектуальности мифологического и фольклорного мышления. Исследуется большой временной отрезок - Х1-ХVІІІ столетие, что дает возможность проследить формирование социально-психологических архетипных доминант выражения факта, создание национального информационно-интеллектуального творческого потенциала, дифференциацию творческого сознания на три типа мышления: условно реальное (мифологическое), реальное (публицистическое, научное) и образно отраженное (художественное).

Освещаются эволюционные процессы формирование авторской модульности украинского этнического творческого сознания, эволюция интеллектуально-информационного отражения как базового концептуального фактора сознания. Анализируются современные процессы интеллектуализации информации в контексте новых социально-политических процессов. Акцентируется на усилении информационного полифонизма, который связан с возникновением новых СМИ, на архетипной образной информационной базе, которую выработало мышление реального факта (публицистика), в частности, пресса, радио, телевидение. Вскрыты причины деформации информационного сознания во времена тотальной мифологизации (социалистическая информационная эпоха), которые выводили естественную этническую доминантность в литературе, искусстве и журналистике в “информационное подполье”. Поднимается проблема формирования модулей-личностей в литературе и СМИ, проблема национального информационно-интеллектуального созидания в контексте глобализационных процессов. В этой связи рассматривается современное мифологическое, фольклорное мышления как архетипная база социального сознания. Диссертант приходит к выводу, что лишь усиление интеллектуально-информационного контекста может удерживать национальное информационное сознание на уровне идентифицированного выражения. Заблаговременное вхождение недеформированной на системно-программном уровне (имеется в виду формирования этнически-социальных архетипов как функциональной системы информационного выражения сознания) национальной системы сознания в глобальную культуру может привести ее к окончательному растворению. По мнению автора диссертации, необходима государственная программа, которая бы инициировала развитие интеллектуально-модульного горизонта нации.

Ключевые слова: информационно-художественное сознание (сознание образного отражения), мышление условно реальное (мифологическое), мышление отраженное (художественное), мышление реальное (публицистическое), интеллектуально-образная коммуникация, архетипизация информации, сугестивизация информации, субъективизация информации, “информационно-архетипный анахронизм”, социально-психологический доминантний уровень творчества, интеллектуальная авторская модульность.

SUMMARY

Buryak V. D. Folklore, artistic and publicistic thinking in the context of intellectual and imaginative evolution (Forms and methods of expressing information in national creative consciousness) - manuscript.

These for a Doctor's Degree of Philology. Speciality: 10.01.07, 10.01.08 - Folklore Studies, Journalism .- Kyiv National University, named after T.Shevchenko.- Kyiv, 2003.

This work deals with the evolution of forms and methods of expressing information and its role in developing creative consciousness. This subject is represented through architectonics of informational and artistic consciousness and its main mind horizons - mythological, folklore, artistic and publicistic ones.

In the concept way it summarizes the peculiarities of informational and artistic consciousness in comparison with archetype thinking, as the structure of conscious intellectual organization that includes the complex of creative reception and informational transformation.

It demonstrates the structure of imaginative and intellectual communication of relatively realistic (mythological), reflective (artistic) and realistic (publicistic) thinking, genesis and evolution of imaginative and genre informational interpretation in the context of intellectualizing human thinking. This work defines the features of method as a complex of practical and theoretical comprehension of reality. It stresses the peculiarities of the artistic and publicistic method, defined as reflection systems.

This research suggests the evolution of forms and methods of conscious expressing a fact in the sphere of national reflection (the X-XVIII th centuries). It pays attention to the formation of national image archetypes, the social conscious dominant of interpreting information, the work-out of national informational and intellectual creative power of reflection, the devision of creative consciousness into three types of thinking: relatively realistic (mythological), reflective (artistic) and realistic (publicistic).

The work investigates national informational and artistic consciousness of the XIX-XX th centuries, evolutional process of forming author's modulity. It focuses on gradual genre-information defenition of publicistic thinking as special conscious horizon of fact interpretation. Folklore consciousness is considered to be original and leading in social and creative aspects. The work concerns the problem of “informational anachronism”, the formation of creative modul-personalities, the national conscious informational creative activity in the context of globalizing informational processes.

Key words: informational and artistic consciousness (consciousness of imaginative reflection), relatively realistic (mythological), reflective (artistic) and realistic (publicistic) consciousness, intellectual-imaginative communication, informational archetypifying,suggestive information, subjective information, “informational and archetype anachronism”, conscious intensification of expressing fact, conscious and dominant level of creative activity, author's intellectual modulity.

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність дослідження. Тема наукового дослідження - фольклорне, художнє та публіцистичне мислення в контексті інформаційної інтелектуально-образної еволюції форм і методів вираження інформації у сфері інтелектуалізації творчої свідомості етносу - передбачає з'ясування багатьох питань, пов'язаних з розвитком національного творчого інтелекту як духовної системи, що засвоює досвід народу на різних горизонтах відображення інформації. Це одна з перших спроб окреслити генезис і розвиток національного інтелекту в царині інтерпретації інформації від її архетипного рівня до сучасного інформконтексту міфологічного, художнього (фольклорного та літературного), публіцистичного мислення. Акцент зроблено саме на формуванні національних інформаційних модулів (особистостей), які утверджували й утверджують інформаційно-художню свідомість як свідомість усіх рівнів сприйняття й обробки інформації (міфологічне, фольклорне, літературне та публіцистичне мислення), як свідомість нового європейського змісту, що своїми духовними надбаннями репрезентує український народ у світовому інформаційному просторі. У зв'язку з цим проблема, що порушується в роботі, вимагала філософсько-психологічного, соціального, культурологічного висвітлення і, безумовно, досліджувалася в аспекті теорії фольклору, літератури та публіцистики.

Актуальність звернення до проблеми формування національного творчого інтелекту у сфері інтерпретації інформації у міфологічному, фольклорному, літературному та публіцистичному мисленні зумовлена:

1) необхідністю створення державних програм духовного розвитку суспільства в царині культури інформаційно-інтелектуального вираження;

2) науковим осмисленням проблем еволюції форм і методів вираження інформації у свідомісному контексті з метою активнішої інтеграції української творчої свідомості у світовий інформаційний контекст;

3) прагненням до позбавлення рис міфологічності, інформаційно-етнічної загерметизованості творчого та суспільного мислення, з іншого боку - потребою утвердження позитивності міфологічного мислення як архетипно-базового для сучасної етносвідомості, зокрема її творчого горизонту;

4) необхідністю формування творчих модуль-особистостей, які б визначали напрямки розвитку суспільства на рівні створення нових соціальних та творчих систем відображення інформації;

5) потребою виявлення та осмислення теоретичних основ образної комунікації та сприяння концептуально-творчій інтенсифікації інформаційного вираження;

6) концептуальною кризою в осмисленні й впровадженні нових ідей часу: необхідністю розробки нових художніх систем відображення суспільного буття.

Зв'язок роботи з науковими темами, програмами.

Дисертаційна робота пов'язана з науковою темою Інституту філології КНУ "Актуальні проблеми розвитку української філології", філологічного факультету ДНУ “Література у соціокультурному контексті” і науковою темою факультету систем та засобів масової комунікації цього ж навчального закладу “Сучасний стан теорії і практики журналістики в Україні та за її межами”.

Метою дослідження є проведення теоретико-методологічного аналізу еволюції форм і методів інтерпретації інформації в контексті інтелектуалізації творчої свідомості; виявлення закономірностей ідентифікації типів вираження інформації від міфологічного, синкретичного фольклорного до літературно-художнього, публіцистичного; виявлення національного (етнічного) елемента на рівні системного відображення буття; обгрунтування необхідності формування творчих особистостей (модулів) нації у сфері фольклорного, художнього (література, мистецтво) та документального (ЗМІ) мислення. Виходячи з цього, дисертант ставить перед собою завдання проаналізувати :

- еволюцію форм і методів інтелектуально-образної комунікації в контексті трансформації реальної основи інформації, починаючи від синкретичного періоду.

- розвиток форм і методів вираження національної інформаційно-художньої свідомості у зв”язку з її диференціацією на мислення умовно реальне (міфологічне), образно відображене (художнє) та реально відображене (публіцистичне) у процесі формування менталітетно-домінантних і модульних горизонтів свідомості етносу;

- еволюцію авторської модульності в Україні ХІХ - початку ХХ ст. у контексті диференціації інформаційно-художньої свідомості на мислення образно відображене (художня творчість) та реально відображене (публіцистика, критика, наука);

- сучасний інформаційно інтелектуально-модульний рівень українського публіцистичного мислення кінця ХХ ст. (радіотелепростір) та еволюцію міфоархетипів у сучасному інтелектуально-свідомісному контексті.

Міфологічне, фольклорне, літературне та публіцистичне мислення досліджується у сфері інформаційної інтелектуально-образної еволюції як своєрідна система - інформаційно-художня свідомість (свідомість інформаційно-образного відображення). Вирізьбляється й певний тематичний фокус - еволюція форм і методів вираження інформації в контексті інтелектуалізації творчої свідомості.

Дослідження еволюції форм і методів вираження інформації в контексті інтелектуалізації творчої свідомості на загальному культурологічному тлі дало змогу окреслити головні поняття проблеми: інформаційно-художня свідомість (свідомість інформаційно-образного відображення), мислення умовно реального відображення (міфологічне), мислення образного відображення (художнє), мислення реального відображення (публіцистичне), інтелектуально-образна комунікація, архетипізація інформації, сугестивізація інформації, суб'єктивізація інформації, “інформаційно-архетипний анахронізм”, свідомісна інтенсифікація вираження факту, свідомісно-домінантний рівень творчості, авторська інтелектуальна модульність.

Об'єктом дослідження є структура інформаційно-художньої свідомості як система сприйняття і відображення інформації, яка складається з трьох типів мислення - умовно реальне відображення (міфологічне), образне відображення (художнє, зокрема, його різновид фольклорне, літературно-художнє) та реальне відображення (публіцистичне). Безперечно, об”єктом дослідження також є інформація (факт), як результат образного свідомісного відображення.

Поняття інформаційно-художня свідомість (свідомість інформаційно-образного відображення) виражає весь спектр свідомісного вираження інформації у всіх її видах і формах. Тобто йдеться про загальну систему фіксації інформації на таких рівнях відображення: міфологічному, фольклорному, літературно-художньому, публіцистичному.

Оскільки поняття інформаційно-художня свідомість - це система вираження інформації, то функцію аналітичної обробки факту виконує мислення. Мислення - це другий рівень об'єкта дослідження, бо воно виявляє відношення людини (свідомості) до світу на таких основних рівнях інтерпретації інформації: міфологічному (умовно реальному), художньому (відображеному), зокрема, у його різновидах фольклорному, літературно-художньому та реальному (публіцистичному, науковому).

Перший рівень (міфологічний) базується на логічно не виокремленому, образно емоційному вираженні інформації (за Я. Голосовкером - “поетична логіка”).

Другий рівень мислення (відображений) - це повністю розфокусована документальна основа інформації найвищої міри суб'єктивізації, паралельна модель реального факту, яка базується на образній аналогії.

Третій рівень - (реальний) ґрунтується на логічній реальності факту, без розфокусування документальної основи інформації або лише частковому її розфокусуванні.

Предметом дослідження є форми і методи вираження інформації (факту) в контексті інтелектуалізації творчої свідомості, що базуються на фіксованих і нефіксованих творчих системах відображення: міфологічний твір, фольклорний твір, літературно-художній твір, публіцистичний твір, які виражаються у відповідних формах структури (жанрах) міфологічного, фольклорного, художнього, публіцистичного мислення в контексті інтелектуальної еволюції вираження інформації.

Предметом дослідження також є специфіка свідомісно-образної інтелектуалізації інформації в еволюційному аспекті, вплив сучасного інтелектуально-творчого аспекту вираження інформації на фольклорне, художнє та публіцистичне мислення, національну (етнічну) творчу свідомість в цілому з метою вироблення нових комунікативно-творчих критеріїв формування модуль-особистостей (інтелектуальних носіїв-створювачів), які б сприяли швидшій інтеграції української суспільності у світовий інформаційний простір.

Методологічна база дослідження Серед методів, за допомогою яких розкривається проблема, основні такі:

Історичний метод. Простежується повна картина розвитку об'єкта дослідження - структури інформаційно-художньої свідомості та її трьох головних рівнів (міфологічного, художнього, публіцистичного) -- і таким чином виявляється цілісна архітектоніка цієї свідомості на рівні еволюції форм і методів інтелектуально-образної комунікації в контексті трансформації реальної (документальної) основи інформації від її архетипного рівня; розвиток форм і методів вираження національної інформаційно-художньої свідомості в контексті її диференціації на мислення умовно реальне, реальне, образно відображене (Х1-ХУШ ст.).

Історико-генетичний метод. Саме еволюція форм і методів вираження інформації в контексті інтелектуалізації творчої свідомості виявляє генезисний аспект дослідження від архетипного інформатизму до синкретичного мислення і далі - трансформацію нових інформаційних архетипів у наступні системи мислення: образно відображене (художнє) та реальне (публіцистичне). Часова тривалість еволюції досліджуваного об'єкта (інформаційно-художня свідомість) надто велика (фактично весь період інформаційної еволюції людської свідомості), але це дало можливість виявити панорамність інтелектуально-образної інформаційної еволюції саме в контексті нарощування свідомісної аналітичної функції у сприйнятті і переробці образної інформації, виявити саме національну специфіку інформаційно-інтелектуального творення.

Порівняльно-історичний метод дав змогу дослідити загальні закономірності виникнення інтелектуального поля інформаційної свідомості етносу, визначити поняття модуль-особистість, виявити інформаційно-свідомісні “білі плями” у формуванні національного інформаційного інтелектуалізму, пересвідчитися, що базові дані (рівень інформаційного генофонду) української етносвідомості були високими.

Хронологічний метод. Розглянуто проблему в хронологічній послідовності, в динаміці (від давнини до сучасності). Виведено загальні закономірності еволюції рівнів інформаційно-художньої свідомості та її основних горизонтів мислення (міфологічного, фольклорного, літературного, публіцистичного).

Метод періодизації (діахронний метод). У роботі критерії періодизації визначались специфікою свідомісної еволюції в контексті історичних реалій та методів вираження інформації на рівні її інтерпретації в межах відповідної парадигми часу.

Статистичний метод допоміг узагальнити й синтезувати широкий однотипний матеріал. У дослідженні розроблено таблицю еволюції форм і методів інтелектуально-образної комунікації в контексті жанрової трансформації реальної основи інформації. Друга таблиця відображає еволюцію авторської модульності інформаційно-художньої свідомості ХІХ-ХХ ст. у контексті її диференціації на мислення образно відображеного факту (художня творчість) та реального факту (публіцистика, критика, наука).

Системний метод уможливив дослідити інформаційно-художню свідомість та її основні горизонти мислення як сукупність ознак, які визначають єдине ціле (тип свідомості), що вбирає весь комплекс творчого сприйняття і переробки (відображення) інформації на рівні аналізу і синтезу.

Наукові підходи до теми зумовила вагома теоретична база, яку сформували вчені:

- у дослідженні архетипної інформації, її генезису та еволюції - К. Юнг, його послідовники та дослідники Е. Сем'юелс, Б. Шортер, Ф. Плот, Е. Нойманн, Г. Тома, Х. Кехеле та ін.;

- у сфері дослідження національного образного етногенезу - Ф. Бодянський, М. Максимович, М. Куліш, В. Антонович, М. Драгоманов, І. Франко, М. Павлик, Ф. Колесса, В. Гнатюк;

- у контексті дослідження еволюції міфологічного, фольклорного, літературного та публіцистичного мислення

а) вітчизняні вчені: М. Грушевський, М. Возняк, Є. Гуменна, О. Дей, І. Денисюк, В. Бойко, С. Мишанич, М. Шумада, Л. Дунаєвська, Т. Комаринець, В. Качкан, В. Давидюк, О. Таланчук, Л. Копаниця, Ф. Погребенник, В. Погребенник, К. Фролова, М. Наєнко, Ю. Ковалів, М. Тимошик, Є. Чорноіваненко, Г. Скрипник, І. Іваньо, В. Крекотень, В. Микитась, О. Мишанич, В. Нарівська, Г. Штонь, М. Веркалець, В. Яременко, А. Животко та ін.;

б) зарубіжні дослідники поетики фольклору: В. Пропп, С. Азбелєв, А. Дандес, А. Павінья, Б. Кирдан, В. Торопов, В. Іванов, В. Гоцак, П. Богатирьов, Б. Путілов та ін.;

- у сфері комунікативної функції інформації - Арістотель, Августін, М. Бахтін, О. Брудний, Л. Рєзніков, С. Аверінцев, Л. Андреєв, Л. Гаспаров;

- у царині еволюції форм і методів образної інтелектуальної комунікації - Ю. Лотман, М. Бахтін, В. Біблер, М. Кодак, В. Шкляр, Б. Потятиник, Н. Заверталюк, Б. Черняков, І. Михайлин, Ю. Бідзіля, В. Святовець;

- у сфері гносеологічних та методологічних проблем публіцистичного відображення - Д. Прилюк, В. Здоровега, В. Різун, В. Матвієнко, К. Каландаров, Г. Почепцов, М. Кастеллс, Ю. Хабермас, Є. Прохоров, В. Учонова, О. Кузнецова;

- у контексті комунікативної функції сучасних ЗМІ - А. Москаленко, В. Шкляр, В. Демченко, Й. Лось, В. Лизанчук, В. Іванов, О. Сербенська, Ю. Шаповал, М. Романюк, Н. Зелінська, С.Горевалов, Т. Лильо.

Наукова новизна результатів дослідження зумовлена якісно новим підходом до проблеми інтелектуалізації образної інформації.

1. Уперше українська інформаційно-художня свідомість (свідомість інформаційно-образного відображення) розглядається як система ідентифікованого інформаційного відображення в аспекті її еволюції (Х1-ХХ ст.) та творчої інтелектуалізації як єдиний свідомісний комплекс - художньо-інформаційна свідомість етносу. Визначається еволюція її параметрів на рівні розвитку концептуалізму, методу, жанрового мислення, свідомісної інтенсифікації вираження інформації, вияву домінантно-психологічних особливостей, а також у контексті архетипізації, сугестивізації та суб'єктивізації інформаційного вираження. Акцент робиться на умовно реальному (міфологічному), художньому (образному), публіцистичному (реальному) горизонтах відображення інформації (від ХI ст. до сучасності), на формуванні національних інформаційних модулів (особистостей), які утверджують інформаційно-художню свідомість народу як свідомість усіх рівнів сприйняття й обробки факту (міфологічне, фольклорне. літературне та публіцистичне мислення), як свідомість нового європейського змісту, що своїми духовними надбаннями репрезентує український народ у світовому інформаційному просторі.

2. Визначаються критерії авторської творчої модульності трьох інформаційних горизонтів: етнічного, національного, світового, окрім концептуальних критеріїв, застосовуються критерії комунікативно-творчі: рівень сугестивності інтерпретації інформації, суб”єктивізації, міфологізації, антиміфологізації, континууму множинності.

3. Досліджується рівень синхронізації української інформаційно-художньої свідомості зі світовим контекстом, що дозволяє виявити закономірності її розвитку та необхідність процесу подальшої інтенсифікації форм вираження інформації.

4. Досліджується генезис інформаційно-художньої свідомості з часів міфологічної, синкретичної інформаційності та диференційні процеси виокремлення з синкретичної свідомості літературного, та публіцистичного мислення як окремих свідомісних горизонтів інтерпретації факту.

Теоретичне та практичне значення дослідження.

1. Інформаційно-художня свідомість (свідомість інформаційно-образного відображення) розглядається в контексті трирівневого інформаційного відображення: умовно реальне, образно відображене та реальне мислення.

2. Уперше, окрім концептуальних критеріїв, уводяться комунікативно-творчі критерії, які виходять за параметри тексту і враховують його комунікативну сферу (рівень інформаційних горизонтів інтерпретації інформації, рівень сугестивності, міфологізації, антиміфологізації, авторської модульності, суб'єктивізації, континууму множинності тексту та ін.).

3. Пропонується внутрішньожанрова ідентифікована системність міфологічного, фольклорного, літературного та публіцистичного твору як визначальний фактор комунікативної структури тексту (системи автор, герой, суспільство (проблема), концепція).

4. Образна свідомість розглядається у площині менталітетної специфіки відображення, при цьому підкреслюється значення архетипного мислення у соціосвідомісному контексті.

5. Виявляється саме інтелектуальна сфера інформаційного вираження з часів синкретичного періоду, який впливає на культуру суспільства, зокрема на рівень літератури та ЗМІ України (проблема синхронізації за концептуальною місткістю художньої творчості з документальною), що спонукатиме до розробки нових програм інтелектуального забезпечення нації (проблема модульності національних інтелектоносіїв). Таким чином, здійснюється певний внесок у досі ще не достатньо вивчену ділянку теорії фольклору, літератури та публіцистики саме в контексті інформаційного образного відображення в системі інтелектуальних координат.

Практична цінність дослідження полягає в тому, що його матеріали та результати можуть бути використані в курсах “Теорія фольклору”, “Теорія літератури”, “Теорія та методика журналістської творчості”, “Теорія масової комунікації”, а також у спецкурсах, розрахованих на загальну культурологічну підготовку філологів і журналістів. Концепція цього дослідження може бути використана для розробки державних програм збереження та примноження національного інформаційно-свідомісного генофонду.

Апробація роботи здійснювалась:

1) у курсах лекцій “Теорія фольклору”, “Теорія літератури”, “Історія української літератури”, “Теорія та методика журналістської творчості”, “Теорія масових комунікацій” для студентів філологічного факультету та факультету систем та засобів масової комунікації Дніпропетровського національного університету;

2) у доповідях на регіональних, всеукраїнських та міжнародних конференціях: “Мова, культура, література та філософія Франції” (Дніпропетровськ, 1994); “Національна психологія та духовні цінності народу” (Дніпропетровськ, 1994); “Спадщина М. М. Бахтіна і проблеми розвитку діалогічного мислення в сучасній культурі” (Донецьк, 1996); “Актуальні проблеми духовності” (Кривий Ріг, 1995); “Книга в соціокультурному просторі” (Львів, 1995); “Література й історія” (Запоріжжя, 1996); “Українська періодика: історія і сучасність” (Львів, 1997); “Олесь Гончар і шістдесятництво” (Дніпропетровськ, 1998); “Журналістика в 1998 році” (Москва, 1998); “Українська періодика: історія і сучасність” (Львів, 1998); “Джерела духовності: генеза творчого процесу та розвиток мистецтва” (Дніпропетровськ, 1999); “Українське народознавство. Стан і перспективи розвитку на зламі віків ( Київ, 2000, 2002), ”Національна журналістика і європейський вибір України”(Львів, 2000); “Шістдесятництво як літературне явище” (Дніпропетровськ, 2000); “Українська періодика: історія і сучасність” (Львів, 2000, 2002); “Засоби масової інформації та становлення державності в Україні” (Ужгород, 2000); “Володимир Гнатюк і сучасність” (Тернопіль, 2001); “Українсько-польські літературні взаємини” (Луцьк, 2001); “Українська журналістика сьогодення у світовому інформаційному просторі” (Дніпропетровськ, 2001); “Сучасне літературне Придніпров'я” (Дніпропетровськ, 2001).

Публікації. Усі структурні частини дисертації забезпечені публікаціями загальним обсягом близько 45 авторських аркушів. Усього за темою дисертації опубліковано: одна монографія, один посібник, двадцять п'ять наукових статей, тези наукових конференцій, інші публікації.

Структура дисертації. Дисертацією є рукопис обсягом 410 стор., який складається зі вступу, чотирьох розділів (13 підрозділів), висновків, списку використаних джерел, який нараховує 374 позиції, додатку.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

У “Вступі” обґрунтовано актуальність і наукову новизну роботи, зазначено зв'язок теми дослідження з науковою проблематикою установи, в якій виконано роботу, сформульовано мету та завдання дослідження, його об'єкт і предмет, теоретико-методологічну основу, окреслено теоретичну і практичну вартість одержаних результатів та форми їх апробації, а також структуру та обсяг роботи.

У розділі І “Інформаційно-художня свідомість: базові теоретичні домінанти” робиться спроба системного теоретичного осмислення інформаційно-художньої свідомості в її еволюції.

У підрозділі 1.1. “Фольклорне мислення як система інформаційного відображення: еволюція теоретичного осмислення” акцентується на загальній відображувальній специфіці творчого мислення, міфологічного та фольклорного зокрема.

Творча свідомість (свідомість образного відображення) в її генезисі досліджується як система відображення інформації, що видозмінюється залежно від історико-соціальної специфіки епохи. Йдеться про певні рівні (типи) свідомісного відображення інформації (міфологічний, фольклорний, літературно-художній, публіцистичний), які синхронізуються зі зростаючою функцією свідомості як системи аналітично-образної. У цьому контексті дисертант користується визначенням тип літературно-художньої свідомості, який подає Є. Чорноіваненко, - “це властива певній історичній епосі система уявлень про співвідношення етичного й естетичного начал, про функції літератури в житті суспільства і людини, про зміст літератури, її специфіку в контексті інших форм суспільної свідомості та інших видів мистецтва, про відношення літератури до фольклору, про специфіку літературної творчості і природу слова.”

Образне відображення інформації дисертант визначає як комунікативну систему, що еволюціонує відповідно до рівня суспільної свідомості. Відповідно, фольклорне мислення - спеціальна знакова система, особливий тип естетичної комунікації між колективним автором, виконавцем (інтерпретатор-співавтор) та слухачем (споживач інформації), які “працюють” у контексті кодового поля фольклорного образу-сюжету. Колективний автор фіксує прадавню архетипно-образну основу, автор-інтерпретатор, транслюючи (інтерпретуючи) текст, демонструє варіативний суб'єктивізм інформації. Слухач (споживач), долучаючи текст до свого інформаційного фонду (пам'яті), отримує оригінальну систему народного образного ( часто міфологізованого) уявлення про світ та людину в ньому. Тобто естетична комунікація фольклору полягає саме у варіативності творчого канону, в специфіці інформаційного поліфонізму на рівні трьох суб'єктів, що функціонують в аурі фольклорного тексту (фольклорного матеріалу).

Далі в підрозділі акцентується на архетипному рівні відображення інформації в образній комунікації. Аналізується базовий горизонт - архетипний. Архетипи (Archetypes; Archetyp) - клас психічних змістів, події якого не мають свого джерела в окремому індивідуумі. “Специфіка цих змістів, - зауважує В. Зелінський, - полягає в їх приналежності до типу, що несе в собі властивості всього людства як такого собі цілого. Ці типи, або “архетипі залишки”, К. Юнг назвав архетипами”. В.Зеленський зазначає, що архетип походить від лат. “типос” (печать, відбиток) і означає певне утворення архаїчного характеру, що включає міфологічний мотив. Архетип є тенденцією до утворення уявлень такого мотиву -уявлень, які можуть значно коливатися в деталях, не втрачаючи при цьому своєї базової схеми.

Архетипічна сфера як несвідоме пеленгування інформації - це усереднена картина психічного життя. Вона хоч і не є складовою свідомості в реальному поняттєвому плані, все ж є найпершим інформаційним фіксатором життєвого досвіду. З перших несвідомих відбитків світу картина відображення синтезується в інформаційні архетипічні мотиви несвідомого рівня. Архетипічні мотиви створюють своєрідне комунікативно-психологічне поле перебігу внутрішньої інформації. Послідовник К. Юнга Е. Нойманн зауважує, що “поряд із первісним значенням архетип в той же час має виправданий історичний аспект. Створення мислячої особистості розвивається, проходячи ряд “незмінних” образів, і в цьому процесі Еgо постійно встановлює нові зв”язки з архетипами... Здатність розпізнавати, розуміти та інтерпретувати ці образи змінюється в залежності від рівня свідомості в ході філогенічної та онтогенетичної історії розвитку людства”. Вчений підкреслює аналітично-образну еволюцію свідомості в контексті трансформації, “наповнення” архетипів.

Поняття фольклорний архетип (фольклорний образ) - це свідчення процесу активізації свідомісної функції і перенесення у сферу осмислення основних образних мотивів, на яке впливають традиція, міграція текстів (смислово-образних конструкцій), етноспадковість. Виникнення на архетипній базі поняттєво-образної свідомості засвідчить утворення образних архетипів. Пізніше виділиться умовно названа архетипною інформація (новий рівень архетипів) - затверджені досвідом означення і персоналії соціуму, стандарти психології поведінки, історична інформація і т. п.).

Українська фольклористична школа від початку прагнула розглянути генетично-образний аспект розвитку фольклорного мислення. Поетапно це визначалося на таких рівнях осмислення фольклорогенезу: історичному, зокрема, етнологічному, менталітетно-психологічному, образному. Звичайно, ці рівні спочатку не диференціювалися у зв”зку з нерозпрацьованістю (невиокремленістю) проблематики і невиробленістю термінологічного інструментарію. Але досвід першовідкривачів був надзвичайно цінним у створенні теоретичної бази для подальшого розпрацювання законів синкретичної творчості. У цьому контексті важлива заслуга В. Антоновича і М. Драгоманова, що фактично наголошували на історичному аспекті свідомості народу-творця; М.Максимовича, Ф. Бодянського (акцент на тонкому пласті формотворення народної свідомості як жіноче і чоловіче начало, на сугестивній специфіці фольклорної творчості); Ф. Колесси (про процеси, які відбуваються у фольклорній свідомості як живому творчому організмі; І. Франка (проблеми психології створення пісні, інтерпретації тексту, специфіки колективної поезії); В. Гнатюка (народна пам”ять і етногенез).

У контексті історичної ретроспективи помітно як вітчизняна та світова фольклористичні школи намагались активно осмислити першообразну сутність фольклорного мислення (роботи М. Максимовича, Ф. Бодянського, О. Веселовського, О. Потебні, І. Франка, В. Проппа, М. Альбеділя, А. Дандеса, С. Томпсона, Б. Путілова, С. Неклюдова, А. Павіньї.) Скажімо, в осмисленні інтелектуального начала фольклорного мислення цікава концепція-класифікація фольклорних текстів А. Павіньї, що базується на психологічному принципі інформаційного відображення. Ця концепція акцентує на поняттєво-смисловому рухові образного відображення, а, отже, вирізьбляє первинний етап інтелектуалізації інформації.

Фольклорне мислення ділиться тут на три горизонти: фольклор інтелекту - оповідні форми літератури (байка, казка, оповідь, легенда), а також розповідні (мовні) форми (приказка, загадка); фольклор почуття - музично-співові жанри; фольклор волі - пластичні мистецтва. Безперечно, цей розподіл досить умовний, він не виділяє соціосферу побутування тексту в контексті образної комунікації, але тут наявна спроба пояснити генезис фольклорного мислення на рівні раціоналізації почуття, довести те, що розщеплення міфомислення і утворення все ще синкретичної фольклорної (але вже за ознаками художньої) свідомості - це рух до свідомісного індивідуального дистанціонування від життєвого факту (суб'єктивізоване мислення), утворення аналітично-образної індивідуальноавторської творчої функції.

Незважаючи на складність концептуально-ідеологічних канонів, українська фольклористика у 70-80-ті роки ХХ-го ст. повернулася до розробки проблем художньої свідомості, що стали базовими для розуміння формотворчих процесів у фольклорі. (О. Дей, І. Березовський, В. Бойко, М. Шумада, М. Грицай, Л. Дунаєвська, Т. Комаринець та ін.). З”явилися праці, що системно висвітлювали специфіку фольклорного мислення на рівні його структури. Так, у праці О. Дея “Поетика української народної пісні” виявлено типові композиційні принципи і засоби української народної пісні, її художній метод, вплив усності побутування та колективності виконання і сприйняття на композицію пісні. Вчений досліджує весь формотворчий спектр народної пісні, виділяючи головні структурно-творчі домінанти (зокрема, стабільні мікроструктури і “блоки”).

Діалектика розвитку архетипного, міфологічного, історичного, їх взаємозв”язок і взаємовплив зриміше постають у працях вітчизняних та зарубіжних вчених після заідеологізованих 30-80-х років ХХ-го ст. Це новий рівень науково осмислення міфологічної, фольклорної проблематики, де базова синкретична свідомість представлена як концептуальний етнічний субстрат, що визначає менталітет, долю цілого етносу. Вчені чітко диференціюють рівні творчого мислення, починаючи з образно-архетипного (М. Пазяк, О. Правдюк, Г. Скрипник, С. Грица, Р. Кирчів, М. Федченко, В. Качкан, О. Мишанич, Ф. Погребенник, В. Погребенник, С. Мишанич, І. Денисюк, А. Іваницький, Л. Дунаєвська, М. Гримич, Ф. Кейда, М. Івашків, К. Фролова, П. Будівський, О. Таланчук, Л. Копаниця, В. Давидюк, М. Новикова, В. Сокіл, М. Павлюк, О. Киченко, М. Дмитренко, Г. Дем”ян, О. Бріцина, Л. Шурко, Н. Пазяк, М. Остапик, Г. Сокіл, О. Гінда, І. Довгалюк, Я. Герасим та ін.). Так, О. Киченко формулює основні етапи становлення образної свідомості, Л. Дунаєвська розглядає специфіку художньої вигадки, проблеми жанрової класифікації фольклору, генезис сюжетних мотивів казки. Дослідниця аналізує природу казкових символів, магічність казкової свідомості, яка часто фіксується і в інших жанрах народної творчості. Л. Копаниця торкається складної сфери співвідношення міфу, архетипу, їх впливу на жанри фольклору, зокрема пісню, етно-астральний архетипний аспект народної творчості розглядає Л. Шурко. Дослідження еволюції міфологічного мислення дало змогу осмислити поняттєві параметри сучасної творчої свідомості - архетипний образ, міфологічний образ, фольклорний образ, художній образ, документальний образ.

Підрозділ 1.2. “Соціально-психологічний та філософський аспект інформаційно-художньої свідомості” становить собою концептуальне узагальнення специфіки інформаційно-художньої свідомості як структури свідомісно-інтелектуальної організації, що вбирає весь комплекс творчого сприйняття й переробки (відображення) інформації на рівні аналізу і синтезу. У центрі інформаційно-художньої свідомості як сукупності системи інтелектуального сприйняття й відображення дійсності стоїть інформація. Не існує загального визначення поняття “інформація”. Варіюються можливі його ознаки. Поняття “інформація” завжди виходить із контексту поняття “свідомість”, тому є одним із головних чинників свідомості, ядром всіх її систем від мікро- до макрорівня. Інформаційною даністю найвищого буттєвого рівня є наявність матерії як первинності, що сама собою існує. Ефективність інформаційного впливу залежить від глибини інформаційного фонду (інформаційна пам'ять), який як система має етносоціальну регламентацію поведінки - своєрідний інформаційно-філософський погляд індивідуальності на світ, а також синхронність з усвідомленням плину часу. Інформаційний фонд пам'яті як система фіксації й відтворення факту є засобом оволодіння людиною власним внутрішнім світом. Звідси - початок процесу суб'єктивізації інформації. Рівень суб'єктивізації демонструє міру аналітичності факту, що виражається трьома рівнями його інтерпретації (умовно реальний, образно відображений і реальний).

Визначаються теоретичні підходи до розуміння структурності інформації. Аналізуються погляди давніх філософів (Августин, Платон, Аристотель, Плотін). Виділяються типи пам'яті: почуттєвий (образний) та інтелектуальний (логічний, науковий). Аналізується базовий інформаційний горизонт - архетипний. Відзначається важливий етап розвитку методів пізнання - системний інформаційний аналіз, який має вагоме значення в осмисленні складних соціальних і духовних процесів. Розглянуто складову інформації - факт, який сам по собі нейтральний і не має оціночних категорій. Аналізується комунікативна природа відображення. Подається аналіз основних моделей комунікації. Осмислюються нові теорії комунікативної природи свідомості.

Проблема діалогічності як засобу вираження інформаційної свідомості спонукала радикальну трансформацію гносеологічних схем і моделей філософії. Основу теоретичних побудов у літературній герменевтиці утворює ідея М. Бахтіна про діалогічність прозових текстів [розуміння літературного тексту передбачає знання попередніх текстів (претекстів), рефлекси яких є в тексті, що сприймається]. Виходячи з концепції М. Бахтіна, можна вважати, що свідомісні інформаційні горизонти (попередня несвідомісна та свідомісна інформація) різних рівнів є своєрідним інформаційним претекстом. У мисленні відображеного факту преінформація - це факт суб'єктивізований. У мисленні реального факту преінформація зберігає свій фондовий масив (інформаційну достовірність) і служить модулем для нових інформаційно-художніх новоутворень. Відображена інформація стає претекстовою (преінформацією) у контексті людського свідомісного життя лише за умови реалізації високих естетико-художніх критеріїв, коли претекст (твір) стає модуль-системою свідомісної інформації (видатний твір). Здатність до стимулювання специфічних переживань, яку має видатний твір, це своєрідне інформаційно-сугестивне “допінгування” свідомості, виведення її на горизонт неординарного мислення, це злам системи традиційного інформаційного потоку, новий фокус бачення й відчуття інформації, це зміна коду сприйняття життєвих явищ.

У розділі аналізуються принципи системності творчого мислення.

Свідомісна (творча) обробка інформації не суперечить, а, навпаки, синхронізується з головними завданнями системного підходу: розробка засобів подання об'єктів як інформаційних систем, що досліджуються або конструюються (особливість художньої, публіцистичної творчості, специфіка масової інформації); побудова узагальнених моделей систем (формулювання концепції, її складових: теми, ідеї, шляхів реалізації); дослідження структури теорій систем і різних системних концепцій і розробок (рівень синтезу, аналізу, інтелектуальної інтерпретації факту). Творчий процес як система організації інформації передбачає виявлення авторською свідомістю закономірностей управління, що реалізуються даною системою, форм передачі інформації від одних підсистем до інших, пошук шляхів дії та засобів впливу одних частин системи на інші, координацію нижчих рівнів системи з боку елементів її вищого рівня (система комунікації: твір - читач / глядач / слухач).

У системному творчому процесі головною інформаційною системою є твір (художній, публіцистичний, мистецький), який складається з декількох систем (підсистем): автор - герой - суспільство (проблема) - концепція (система реалізації). Залежно від порядку розташування систем (підсистем відносно системи твір) формується жанрове вирішення інформації будь-якого типу. Скажімо, для художнього мислення (образне відображення інформації) характерні системи автор - герой - суспільство - концепція або герой - автор - суспільство - концепція. Цей блок систем виражається епічними жанрами (роман, повість, оповідання, новела, етюд), ліричними жанрами (вірш, пісня, гімн, сатира, елегія, монолог і т. п.), драматичними жанрами (драма, трагедія, комедія). У публіцистичних жанрах, де факт реальний, послідовність систем більш різноманітна. Скажімо, в аналітичних жанрах, як правило, перевагу має система суспільство - автор - концепція. Відсутність системи (підсистеми) герой пояснюється тим, що в аналітичних жанрах (реальне відображення інформацій) на першому місці - розкриття проблеми. У художньо-публіцистичній інтерпретації факту жанрова системність наближається до художнього мислення, коли на перший план виходить або система автор (есе), або - герой (нарис). Іноді у внутрішньоінформаційній класифікації деяких жанрових підвидів (проблемний нарис) система суспільство (проблема) стоїть на першому місці, що підкреслює перевагу реальної інформації (реального факту) над інформацією, яка відтворена свідомістю на рівні паралельної образної інтерпретації (художнє мислення).