Фольклорне, художнє та публіцистичне мислення у контексті інтелектуально-образної еволюції. (Форми і методи вираження інформації у творчій свідомості етносу)

8. Тривала і плідна історія українського етносу визначається якістю генетичної психосвідомісної системи, що передає інформацію з покоління в покоління. Суть цієї системи - специфічні архетипи (коди) або психосвідомісна реакція-захист на соціально-історичні подразники негативного плану. Мета функціонування кодів - утримання системності попереднього інформаційного фонду і вироблення нових свідомісних знаків, що гарантують рівень інформаційно-свідомісного виживання етносу. Ці коди утворюють у свідомості кожного етносу свої базові домінанти - внутрішні менталітетні етнопсихологічні системи, що впливають на специфіку вираження факту. Ці системи вже “пронизані” інформацією нового рівня і поєднують праінформацію із системою реакції на подразники (подія, факт). Головні свідомісні домінанти - сміхове, мінорне, героїчне. Вони формувалися в культурно-історичному контексті України при наявності прафеномену (архетипу), що визначався особливостями країни (феномен Великого степового кордону). Виходячи з геопсихологічних особливостей, що формували українську інформаційно-художню свідомість, можна припустити, що горизонтальний рівень свідомості представлено домінантою мінорне, вертикальним рівнем є сміхове. Героїчне - це дуалістичний стан свідомості, що знаходяться між горизонтальною і вертикальною домінантами. Вихід етнічної свідомості на поліваріантний рівень (можливість виходити індивідуальній свідомості за межі соціально-інформаційних стандартів, створюючи вільну картину світу) - це процес протистояння соціальним катаклізмам трьох типів відображення факту: умовно реального (міфологія), відображеного (художня творчість) та реального (публіцистика). У цьому контексті інформація (факт) проходила декілька свідомісних рівнів обробки: 1) ідентифікацію; 2) обрамлення у відповідну чуттєву віньєтку; 3) моделювання системи твір.

9. Полемічна література окреслила інформаційно-художню свідомість на рівні двох домінант сміхове та героїчне, а також на рівні інтелектуального відтворення інформації (іронія, сарказм, історична ретроспектива факту), засвідчила появу нових жанрів, або модернізацію, поглиблення старих (памфлет, трактат, діалог, монолог-інвектива). Публіцистичне мислення (мислення реального факту) функціонує з елементами умовно реального та відображеного факту. Публіцистичне начало характерне і для історичної літератури XVII століття. Це виявляється у більш світському стилі викладу, відвертій тенденційності, яскравій моделі суб'єктивізованої інтерпретації факту. Створення українського корпусу агіографії засвідчує дальший поступ свідомості: поглиблюється смислово-образна архітектоніка, виокремлюється авторська індивідуальність, відбувається оригінальне перекомпанування джерел. Агіографічний шар свідомості засвідчив, що інформсистема українського етносу в контексті художнього вираження створила свої форми інтерпретації факту. Існування філософсько-інформаційного пласту свідчило про різноамплітудність (інформомісткість) свідомості XVII - XVIII століть (Іван Величковський). Це означало складну і суперечливу взаємодію інформаційних модулів (модуль-особистостей) середньовіччя з новітніми модулями (відповідна зміна мислення від умовно реального до образно відображеного). Міждомінантний аспект інформаційно-художньої свідомості XVIII ст. дає змогу продукувати інформаційні модулі (особистості), що виражають весь спектр національної свідомості (Г. Сковорода).

10. XIX - XX ст. ілюструє подальший розвиток концептуального мислення у контексті формування авторської модульності як інтелектуального критерію. Наявний відрив від міфологічного мислення і створення індивідуального інформгоризонту, що базується на мисленні реального факту. Це забезпечило створення власних прийомів відображення факту, а саме: перенесення інформаційних реалій у контекст свідомісного осмислення; розбудова виражально-зображальної емоційної сфери; здатність свідомості до широких узагальнень, розбудова національної свідомості; активізація форм особистісного вияву; розробка етнічних типажів; втілення у творах цілої епохи народу; відтворення національної ментальності як етносистеми; забезпечення початкового інформаційно-художнього поліфонізму; здатність авторської свідомості до концептуальної новизни, формування модуль-особистостей, які поєднують інформгоризонти умовно реального, реального та відображеного факту, супермодулів, що володіють усіма рівнями виражальності (мистецтво, наука, філософія, публіцистика), і які проекціюють вищу інформаційно-художню (інтелектуальну) свідомість (М. Костомаров, Т. Шевченко, П. Куліш, М. Драгоманов, І. Франко, Леся Українка, Д. Яворницький та інші).

11. Х1Х століття свідчить про поступове жанрово-інформаційне виокремлення публіцистичного мислення як особливого свідомісного горизонту інтерпретації факту. Найпростіший інформаційний рівень, що був характерний першим виданням (перевага хронікального мислення), поступово протягом століття переходить в інформаційно-аналітичне мислення як систему суспільно-свідомісної орієнтації з чітким окресленням національно диференційованого елемента. При цьому розробляються форми і методи виражально-зображальної концептуальності, яка від інформаційного констатування переходить до аналізу і синтезу й в кінці XIX століття - до філософсько-соціальних узагальнень. Концептуалізація відбувалася на загальноінформаційному рівні, бо часопис як інформаційне джерело виражав водночас суспільну свідомість у контексті умовно реального ( фольклор), реального (публіцистика) та образно відображеного (художня творчість). Концепція часописів будувалася з урахуванням усіх типів мислення, які разом створювали реальне інформаційне свідомісне тло нації. Саме ця національно-свідомісна інформаційність диктувалася необхідністю диференціації концептуального мислення (“Основа”, “Киевская Старина”, “Правда”, “Літературно-Науковий Вісник”.

12. На початку XX століття повністю виокремилися три типи мислення: умовно реальне, реальне та образно відображене. В їх основі лежав рівень авторської суб'єктивізації факту. Мислення реального факту (публіцистика) фіксує свою домінантну ознаку - точний документалізм. В основі публіцистичного світогляду лежить загальна методологія соціального пізнання. Поступово визначається журналістська методологія як сукупність знань про журналістику як галузь масово-інформаційної діяльності, які використовуються в процесі творчості - від сутності масової інформації і її функцій до законів творчої діяльності. Формується публіцистичний метод як система відображення та інтерпретації факту, базована на поєднанні історико-філософського мислення та конкретно-образного, яке поєднує прийоми теоретичного та духовно-практичного пізнання.

У публіцистичному мисленні жанрово-системні горизонти виділяться у три основні групи: хронікальну, аналітичну та художньо-публіцистичну. Відповідно і ці групи диференціюються за основними жанрами. Подальша внутрішньожанрова диференціація публіцистичного мислення свідчить, що авторська свідомість стає більш пластичною в інтерпретації інформації, а, отже, модульна свідомість все більше представляє документальний рівень творчості. Поява нових видів масової комунікації (кіно, радіо, телебачення) дала поштовх свідомісному урізноманітненню інтерпретації інформації на рівні потужності інформаційного поля (світовий інформконтекст), на соціальному рівні (співвідношення ідеалу дійсністю), емоційно-психологічному (сугестивність), естетичному (естетичні категорії вираження конфлікту), врешті, на концептуальному рівні (поява модуль-концепцій). Відповідно виробляються критерії авторської модульності, що забезпечує можливість емоційно-образної, етико-естетичної поліфонії тексту (газета, журнал), радіо та телеінформації. Це засвідчує глибинний діапазон авторської модульності кінця XX століття.

13. Однією з актуальних проблем ЗМІ України є проблема формування модуль-особистостей, підвищення рівня світової інформації, глобалізація тематики досліджень, комплексний підхід у вирішенні актуальних проблем, підвищення концептуальності в осмисленні явищ життя, інтелектуалізація національної інформації та її інтеграція до світового інформаційного простору. Кращі програми радіо і телебачення свідчать про те, що їх концептуальність забезпечується: високою якістю осмислення теми, ідеї (оригінальність, новизна); специфікою сюжетної колізії ( “монтажне” мислення); високим рівнем композиції (створення внутрішнього авторського голосу, який ґрунтується на сугестивно-інформаційному ефекті зовнішньо безособистісної подачі інформації); належним рівнем інформаційно-свідомісного горизонту; високим рівнем антиміфологізації факту; інтелектуальною подачею факту, що досягається всім комплексом реалізації інформації на рівні форми, побудови тексту, підтексту, зображально-виражальної пластики. Звідси - і елементи континууму множинності в публіцистичному мисленні. Це свідчить, що загалом документальна творчість як система відображення реальної інформації сихронізувалася з мисленням відображеного факту (художня творчість) і на рівні концептуальної інтенсивності вийшла на новий щабель осмислення явищ життя.

14. Динаміка часу, специфіка інформаційно-художнього мислення певної доби вносить свої корективи в системну архітектоніку модуля-особистості. Важко уявити сучасного вченого або митця, що мислить на рівні архетипів XVI століття. Це інформаційний анахронізм. Міфологічні, фольклорні, наукові, історичні архетипи стають базою (інформаційною сферою) для побудови нових світоглядних моделей. Йдеться про історичний, еволюційний рух свідомості, що “працює” в режимі створення “замінників” міфологічного рівня мислення, або архетипів старого покоління (інформація, що стала типовою), які б органічно увібрали у себе весь досвід осмислення навколишнього світу. Серед таких замінників є наука, література, мистецтво, публіцистика. Це зафіксована новітня свідомісна система інформаційних координат етносу (уява про світ, суспільні, духовні, фізичні процеси, що його супроводжують). Тобто не можна говорити про зникнення міфоархетипного горизонту свідомості. Він виражається у нових мислимих формах з урахуванням найновіших надбань культурного розвитку людства. Коли етнос не готовий до процесу спадкування, ретрансляції та переформування постійних знаків пам'яті, то він лишається на праетнографічному інформаційному рівні свідомості. Тоді всі рівні інформаційно-художньої свідомості (міфологічний, фольклорний, літературний, публіцистичний) є деформованими, вони інтелектуально не інтенсифікуються. Такий же процес характерний і для модуль-системи особистість, яка представляє етнос на рівні умовно реального, образного відображеного та реального відображеного факту .

15. Для України в епоху інформаційного глобалізму, коли наявна реальна загроза “розпорошення”, розгерметизації етнічного ідентифікаційного коду нації (етнічно-інформаційного генофонду), проблема модульності інформаційних інтелектоносіїв - це проблема свідомісного виживання. Для підтримки процесу інтелектуального інформаційного творення необхідна комплексна державна програма інтелектуального та інформаційного забезпечення свідомості нації. Виконання такої програми може привести до відновлення інтелектуальних ресурсів, до повного представлення держави як інтелектуально-інформаційного модуля у світовому інформаційному контексті.

ОПУБЛІКОВАНІ ПРАЦІ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

1. Поетика інформаційно-художньої свідомості. Еволюція форм і методів вираження інформації (факту) у контексті інтелектуалізації творчої свідомості. Монографія. - Дніпропетровськ: Вид-во ДНУ, 2001. -390 с.

2. Філософські та концептуальні основи інформаційно-художньої свідомості. Навч. пос. - Дніпропетровськ: РВВ ДДУ, 2000. -60 с.

3. Головні психологічно-художні домінанти інформаційно-художньої свідомості у контексті генезису форм і методів вираження факту // Вісник Дніпропетровського університету. Серія: літературознавство та журналістика. -Дніпропетроськ, 1998. Вип. 2. - С. 173-178.

4. До проблеми інтелектуалізації авторської свідомості українського публіцистичного мислення 90-х років ХХ століття (телерадіоінформаційний простір) // Вісник Дніпропетровського університету. Серія: журналістика. Дніпропетровськ, 1999. Вип. 3.-Т.1 -С. 136-145.

5. Українське інформаційно-художнє мислення: До проблеми інтелектуалізації образного відображення інформації // Збірник праць науково-дослідного центру періодики. - Львів, 1999. Вип. 6. - С. 356-371.

6. Еволюція авторської модульності української інформаційно-художньої свідомості Х1Х-ХХ століття // Актуальні проблеми літературознавства. Зб. наук. праць. - Дніпропетровськ, 1999. - Т. 6. - С. 87-106.

7. Українське художнє мислення в контексті головних психологічно-художніх домінант // Ex professo. Зб. наук. пр. вчених Придніпров'я. -Дніпропетровськ, 1999. - С.163-174.

8. Публіцистичне мислення кінця 90-х рр. ХХ ст. і проблема інтелектуалізації авторської свідомості // Збірник праць науково-дослідного центру періодики. -Львів, 2000. Вип. 7. - С. 166-185.

9. Інтелектуально-свідомісна модель шістдесятництва у контексті генезису українського художнього мислення // Актуальні проблеми літературознавства. Зб. наук. пр. Дніпропетровськ, 2000. -Т. 7. - С. 58-65.

10. Жанр у контексті інтелектуального генезису вираження факту в інформаційно-художньому мисленні // Збірник праць науково-дослідного центру періодики. -Львів, 2000. Вип. 8. - С. 261-304.

11. Сучасна фольклорна пам”ять у контексті інформаційно-естетичних форм індивідуального самовираження // Література. Фольклор. Проблеми поетики: Зб. наук. пр. - К.: ВПЦ “Київський університет”, 2000. - Вип. 7. - С. 47-65.

12. Міфофольклорне мислення у сучасному соціокультурному контексті // Література в контексті культури. Зб. наук. пр. Дніпропетровськ, 2001. Вип. 6. - С. 109-118.

13. Генеза концептуальності сучасного публіцистичного мислення у контексті свідомісної парадигми ХХ1 століття // Вісник Львівського університету. Сер. журналістика. -Львів, 2001. Вип. 21.- С. 154 - 164.

14. Творче мислення ХУ111-ХХ століття у контексті еволюції методу як філософсько-образної системи інтелектуального осмислення життєвого факту // Актуальні проблеми літературознавства. Зб. наук. пр. - Дніпропетровськ, 2001. -Т. 9.- С. 94-102.

15. Міфоархетипи у сучасному журналістському мисленні і державотворчий свідомісний контекст // Актуальні проблеми журналістики. Зб. наук. пр. Ужгород, 2001. - С. 33 -45.

16. Фольклор як інформаційна система у контексті народної творчості В. М. Гнатюка // Наукові записки. Серія: літературознавство. Тернопіль, 2001. Вип. Х. - С. 103-113.

17. Давньоукраїнська творча свідомість Х11-Х111 століть у контексті інформаційної інтелектуально-образної еволюції // Література в контексті культури. Зб. наук. пр. Дніпропетровськ, 2001. Вип. 6. - С. 4-12.

18. Еволюція свідомісного інформаційно-образного інтелектуалізму України і Польщі у контексті формування авторської модульності // Вісник Волинського державного університету ім. Лесі Українки. Серія: літературознавство. -Луцьк, 2001. Вип. 9. - С. 120- 126.

19. Специфіка інформаційно-художньої свідомості // Вісник ДНУ. Серія: філологічні науки, журналістика. -Дніпропетровськ, 2001. Вип. 4.- С. 17-25.

20. Еволюція термінологічного інструментарію сучасної теорії публіцистики: інтелектуальна модель інформаційного відображення // Наукові записки інституту журналістики. - К., 2001. -Т. 3.- С. 50-57.

21. Поетика магічно-величальної обрядовості // Література. Фольклор. Проблеми поетики: Зб. наук. пр.- К.: ВПЦ “Київський університет”. 2001. - Вип. 11 - С. 121-136.

22. Еволюція нових форм філософсько-образної інтерпретації факту у творчому мисленні// Наукові записки інституту журналістики. - К., 2001. -Т. 4.- С. 9-17

23. Інтелектуальний генезис української публіцистичної свідомості Х1Х століття ( До проблеми інтелектуальної модульності в осмисленні реального факту) // Українське журналістикознавство. - К., 2001. Випуск 2.- С. 13-20.

24. Публіцистичне мислення у світлі наукових теорій інформаційного пізнання. // Ex professo. Зб. наук. пр. вчених Придніпров'я. -Дніпропетровськ, 2001. - С.139-149.

25. Еволюція публіцистичного мислення української інформаційно-художньої свідомості як виду інформаційного відображення // Збірник праць науково-дослідного центру періодики. -Львів, 2001. Вип. 9. - С. 249-275.

26. Еволюція методу як філософсько-образної системи інформаційного відображення // Актуальні проблеми літературознавства. Зб. наук. пр. -Дніпропетровськ, 2002. - Т. 11. - С. 21-24.

27. Комунікативність інформаційно-художньої свідомості: форми архітектоніки тексту // Наукові записки Інституту журналістики. - К., 2002. -Т. 6.- С. 53-60.

Матеріали й тези доповідей, виголошених на наукових конференціях, додаткові публікації

1. Український гумор та сатира як психологічно-художня домінанта образної свідомості // Матеріали Всеукраїнської наукової конференції “Сатира і гумор в українській літературній традиції". Чернівці, 11-12 травня 1994 р. -Чернівці, 1994. - С. 17-20.

2. Духовність як модуль-система національної художньої свідомості // Літературознавство, просвіта і духовний ідеал українця. Матеріали Всеукраїнської науково-практичної конференції. - Кривий Ріг, 1994. - С. 4.

3. Художній інтелектуалізм Довженка і європейський духовний контекст // Всеукраїнська науково-практична конференція, присвячена 100-річчю від дня народження Олександра Довженка. Тези доповідей і повідомлень. - Херсон, 1994. - С. 32-33.

4. Художня свідомість Франції початку ХХ століття і нові національні мистецькі архетипи української культури // Мова, культура, література та філософія Франції. Тези доповідей першої міжнародної конференції 26-28 травня 1994 р. - Дніпропетровськ, 1994. - С. 10-11.

5. Проблема інтелектуально-художнього прогнозування рівня авторської свідомості за ранніми творами письменника // Книга в соціокультурному контексті. Досвід книговидання Х1Х-ХХ ст. і сучасні проблеми. - Львів, 1995. - С. 127-129.

6. Генеза вищих художніх форм вираження факту в контексті інтелектуалізації творчої свідомості // Спадщина М.М. Бахтіна і проблеми розвитку діалогічного мислення в сучасній культурі. Тези міжнародної наукової конференції 28-30 листопада 1996 р. - Донецьк, 1996. - С. 63-64.

7. Історичний аспект інформаційного вираження і концептуальна організація художньої свідомості // Література й історія. Матеріали міжнародної наукової конференції 12-14 грудня 1996 р. - Запоріжжя, 1996. - С. 220-223.

8. До проблеми концептуалізації факту у книжковому інформаційно-художньому мисленні // Українська періодика: історія і сучасність. Доповіді та повідомлення четвертої Всеукраїнської науково-теоретичної конференції 19-20 грудня 1997 р. -Львів, 1997. - С. 184-186.

9. Генезис образних форм вираження книжної інформаційно-художньої свідомості як фактор інтелектуалізації творчого мислення // Українська періодика: історія і сучасність. Доповіді та повідомлення п'ятої Всеукраїнської науково-теоретичної конференції 27-28 листопада 1998 р. -Львів, 1998. - С. 280-281.

10. Інформаційні архетипи в біографії Гончара та його творчості // Олесь Гончар і шістдесятництво. Матеріали Всеукраїнської наукової конференції 21-22 квітня 1998 р. - Дніпропетровськ, 1998. - С. 25-26.

11. Народна художня пам'ять як система інформаційно-інтелектуальних координат сучасної парадигми часу // Джерела духовності: генеза творчого процесу та розвиток мистецтва. Матеріали регіональної науково-практичної конференції 14-15 жовтня 1999 р. - Дніпропетровськ, - С. 154-155.

12. Міфологічні архетипи і українська етнічна свідомість ХХ1 століття // Українське народознавство: стан і перспективи розвитку на зламі віків. Матеріали міжнародних науково-практичних читань, присвячених пам'яті українського фольклориста Михайла Пазяка. - К., 2000. - С. 94-99.

13. Нова парадигма часу та інтелектуальний горизонт українських ЗМІ // Українська періодика: історія і сучасність. Доповіді та повідомлення шостої Всеукраїнської науково-теоретичної конференції 11-13 травня 2000 р. -Львів, 2000. - С. 56-61.

14. Інтелектуально-інформаційна ефективність творчої свідомості як базовий концептуальний чинник // Українська періодика: історія і сучасність. Доповіді та повідомлення сьомої Всеукраїнської науково-теоретичної конференції 17-18 травня 2002 р. -Львів, 2002. - С. 418-422.

15. Регіональні особливості творчого стану сучасної народної поетичної свідомості Придніпров”я і головні критерії збереження її образного генофонду //Фольклор і говори Наддніпрянщини. - Дніпропетровськ. 1997. - С. 11-29.

16 Магічно-величальна обрядовість як інформаційна система фольклорної свідомості // Народознавчі аспекти фольклору, мови та літератури Придніпров”я. Дніпропетровськ, 1995.-С.35-54.

17. Фролова К. П. Буряк В. Д. Комплексна методика дослідження образного генофонду фольклорної пам”яті // Народознавчі аспекти фольклору, мови та літератури Придніпров”я. Дніпропетровськ, 1995.-С.9-34.

18. До джерел // Рай поле: Фольклор і сучасна народна творчість Придніпров”я. Дніпропетровськ: Дніпрокнига, 2001.-С. 87-117.

19. Із щоденника фольклориста // Матеріали других міжнародних науково-практичних читань, присвячених пам”яті українського фольклориста Михайла Паз яка. -К., 2000. -С. 244-246.

20. Художнє мислення в регіональному, національному та світовому контексті // Особливості літературного процесу Придніпров”я (друга половина ХХ століття). -Дніпропетровськ, 2002. - С. 20-21.

21. Інформаційно-інтелектуальний феномен національної свідомісної самоідентифікації і народна художня культура // Українська керамологія: Національний науковий щорічник. 2002. - Опішне: Українське народознавство. -К. 2. -С. 44-54.

Размещено на Allbest.ru