За відчуває загострений інтерес до екстремального і нез'ясовно. Письменник, а з ним його герої прагнуть заглянути «за» - за межу земного пізнання, за грань розуму, за край життя. Все це концентрується в останній фатальний загадки - таємниці Смерті. Різні форми і аспекти загибелі, фізичні і моральні тортури, агонія - все це досліджується і аналізується письменником. Безумовно, в цьому позначається болючий надлом і кризовість світовідчуття За вміло використовує закономірності психології сприйняття, підсилюючи таким чином емоційний вплив, активізуючи читацьке уяву.

3.3 Жахливе у фантастичних новелах Е. По

Часом здається, що той чи інший гротеск Едгара По написаний у дусі традиції готичного роману, в дусі жанру «таємниць і жахів», а на перевірку виявляється, що це пародії на нього. Наочний приклад - новела «Сфінкс».

Людина приїхала з Нью-Йорка до свого родича і живе «в його відокремленому, комфортабельному котеджі на березі річки Гудзон». Одного разу, коли «добігає кінця спекотного дня», він сидів «у відкритого вікна, з якого відкривався чудовий вид на береги річки та на схил далекого пагорба, майже безлісний після сильного зсуву». І раптом він «побачив там щось неймовірне - якесь мерзенне чудовисько швидко спускалося з вершини і незабаром зникло в густому лісі біля підніжжя». Чудовисько було величезних розмірів, і всього разючою і жахливішою було зображення «Черепа чи не на всі груди». Перед тим як чудовисько сховалося, воно виступало «невимовно сумний» звук, а людина, розповідає цю історію, «без почуттів звалився на підлогу».

Розповідь про таємниче і жахливому, але тут же, на наступній сторінці, і викриття «фокусу», тобто роз'яснення того, яким чином перед поглядом оповідача з'явилося огидне чудовисько. Виявилося, що це всього-на-всього комаха - «сфінкс виду Мертва голова», що вселяє «простолюду забобонний жах своїм тужливим писком, а також емблемою смерті на грудному покриві». Комаха потрапило в павутину, яку виткав за вікном павук, а очі людини, що сидів біля вікна, спроектували його на оголений схил далекого пагорба. Образ чудовиська - ілюзія, породжена тривожним психічним станом оповідача, загостреним реальним жахом - в Нью-Йорку лютувала епідемія холери, «лихо все розросталося», і «в самому вітрі, коли він віяв з півдня ... здавалося смердюче дихання смерті ». У «Сфінкс» відбилося реальна подія початку 30-х років минулого століття: у Нью-Йорку була епідемія холери, що поширена з Європи.

«Сфінкс» - розповідь і «страшний» і пародійний, в ньому є і істотний для Едгара По мотив соціальної сатири - виражена як би між іншим і в дотепній формі оцінка реального стану американської демократії. Родич оповідача описується наступним чином:

«... Серйозний філософський розум був далекий безпідставних фантазій ... настійно підкреслював ту думку, що помилки в дослідженнях зазвичай є наслідком властивої людському розуму схильності недооцінювати або ж перебільшувати значення досліджуваного предмета через невірного визначення його віддаленості ... Таї, наприклад, - сказав він, - щоб правильно оцінити той вплив, який може мати на людство загальна і справжня демократія, необхідно врахувати, наскільки віддалена від нас та епоха, в яку це можливо здійснити ».

Оповідання «Сфінкс» може дати уявлення про технологію створення страшного у Едгара По, проте для автора це аж ніяк не універсальний спосіб. І в цьому оповіданні, далеко не настільки значне, як, наприклад, розповідь «Падіння дому Ашерів», і далеко не настільки популярному, як «Золотий жук», очевидна одна риса, яка, на думку Достоєвського, відрізняє Едгара По «рішуче від всіх інших письменників і становить різку його особливість: це сила уяви. Не те щоб він перевершував уявою інших письменників; але в його здатності уяви є така особливість, якої ми не зустрічали ні в кого: це сила подробиць », яка здатна переконати читача у можливості події, навіть коли воно« або майже зовсім неможливо або ще ніколи не траплялося на світі ».

«Сила уяви, або, точніше, міркування», кажучи словами Достоєвського, дозволяла Едгару По з рішучим успіхом широко містифікувати читача. Про цю здібності і схильності За можна говорити приводячи в приклад його «Історію з повітряною кулею» - розповідь-містифікацію, в якому вигадка про переліт повітряної кулі 118 Європи до Америки виявилася настільки правдоподібною, що викликала сенсацію.

Достоєвський звернув увагу на дуже важливий змістовний елемент найнеймовірніших оповідань Едгара По. «Він, - писав Достоєвський, - майже завжди бере саму виняткову дійсність, ставить свого героя в саме виключне зовнішнє або психологічне становище, і з якою силою проникливості, з якою поражающею вірністю розповідає про стан душі цієї людини». Дуже часто - душі, охопленого жахом, який відчував сам Едгар По.

Висновок

Метою даної курсової роботи було виявлення своєрідності містико-фантастичних новел Едгара По. У зв'язку з чим, ставилися завдання розглянути різні підходи до визначення понять «новела», «містика», «фантастика», «авторська вигадка», а також виявити особливості американського романтизму першої половини XIX століття, як фактор, що відбилася на творчості Е. По і його містико-фантастичних новелах.

У результаті проведеного дослідження було встановлено наступні факти:

- Новела, як мала оповідна форма в літературі, у Едгара По зображує конфлікт, основою якого найчастіше є не тільки подія, але і своєрідний характер, людська душа і психіка, моральну свідомість особистості, що є предметом у новелах Е. По;

- Вигадка співвідноситься як з фантастикою, так і з містикою, причому у творчості Е. По три жанру приймають часом химерні форми, одночасно події в них цілком пов'язані з реальністю, їх можна пояснити на основі законів розуму;

- Частим прийомом для Е. По є змішання кількох світів, зокрема потойбічне і реальне, казкове і побутове, містичне і раціональне;

- Для романтичної фантастики властива двоїстість образу, звідси трагізм і похмурість романтичного гротеску;

- У своїх новелах За поєднав сміливий політ уяви з математичним розрахунком і залізною логікою, він змішує науку і фантастику в своїй творчості;

- Новели Е. По мають кілька жанрових підвидів - детективний, науково-фантастичний і психологічна розповідь, тоді як фантастичні новели Едгара По поділяються на новели, центральним у яких є «незвичне», «надприродне», «жахливе», «психологічні» і « науково-фантастичні »новели;

Таким чином, все це і визначає особливе місце Едгара По - поета і математика, мрійника і логіка, фантазера і раціоналіста, шукача вищої краси і дотепного насмішника над потворністю життя - в історії світової класики.

Список використаної літератури

1. Боброва М.Н. Романтизм в американской литературе XIX в. - М: «Высшая школа» 1972

2. Богословский В.Н., Прозоров В.Г., Головенченко А.Ф. История зарубежной литературы ХIХ века / Под ред. Н.А.Соловьевой. М.: Высшая школа, 1991. 637 с. С.: 326-428

3. В мире фантастики: Сб. лит.-крит. статей. - М.: Молодая гвардия, 1989.

4. Герцык Е. Эдгар По // Новое литературное обозрение. 2001. №6 с. 282-302

5. Две тайны Эдгара По // Наука и религия 2002 № 1 с. 48

6. Елистратова А. А. Литература раннего романтизма // История американской литературы. Т.1. - М., 1947.

7. Засурский Я.Н. Романтические традиции американской литературы XIX в. - М.: «Наука» 1982

8. Ильенков Э.В. Об эстетической природе фантазии // Вопросы эстетики. В. 6. - М., 1964.

9. Кагарлицкий Ю. Реализм и фантастика // Вопросы литературы. - 1971. - № 1.

10. Карасев Л.В. Маятник Эдгара По. Вопросы философии. 2005 № 8 с. 82-90

11. Ковалев Ю. В. Эдгар По (История всемирной литературы. - Т. 6. - М., 1989. - С. 571-577)

12. Ковалев Ю.В. Эдгар Аллан По, новеллист и поэт. - Л.,1984.

13. Коровин В.И. Увлекательный жанр // Нежданные гости. Русская фантастическая повесть эпохи романтизма. - М.: Детская литература, 1994. - С. 5-22.

14. Лукин А., Рынкевич В. Л. В магическом лабиринте сознания. Литературный миф ХХ века // Иностранная литература. - 1992. - № 3. - С. 234-249.

15. Малиничев Г. Эдгара По погубила страсть игрока// Чудеса и приключения. 2003 №3с. 52-53

16. Михайлова Л. "Ретро" в научной фантастике // Фантастика-81 / Сост. А. Кузнецов, Ю. Медведев. - М.: Молодая гвардия, 1981. - С. 312-337.

17. Николюкин А.Н. Американский романтизм и современность. - М., 1968.

18. Паррингтон В.Л. Основные течения американской мысли. Американская литература со времен возникновения до 1920-х., в 3 т.-М.,1963-Т.2,3

19. Писатели США о литературе : сборник статей (комм. Чаковского С.).-М.,1974

20. Русская и советская фантастика. Повести и рассказы. - М., "Правда", 1989

21. Скобелев В.П. Поэтика рассказа. Воронеж, 1982.

22. Скотт В. О сверхъестественном в литературе и, в частности, о сочинениях Эрнста Теодора Вильгельма Гофмана (пер. А.Г. Левинтона) // Скотт В. Собр. Соч.: В 20 т. Т. 20. - М.-Л: Худ. Лит., 1965. - С. 602-652.

23. Терц А. (А.Синявский). В тени Гоголя // Терц А. Соч.: В 2-х т.: Т. 2. - М.: СП "Старт", 1992.

24. Фрумкин К.Г. Концепты волшебства и техники в фантастике [текст]. Филологические науки 2004, №7, с. 57-75

25. Храповицкая Г.Н. Романтизм в зарубежной литературе (Германия, Англия, Франция, США): Практикум: Учеб. пособие для студ. высш. учеб. заведений. - М.: Издательский центр «Академия», 2003. - 288 с.

26. Чернец Л.В. К теории литературных жанров [текст]. Филологические науки. - 2006. № 3 с. 3-12

27. Шеллинг Ф. Философия искусства. - М., 1966.

28. Скандальная жизнь, загадочная смерть и культ Эдгара По

Размещено на Allbest.ru