Міфічний квест у літературній спадщині Дж.Р.Р. Толкіна

Функціонування артефактів, об'єктів квесту, в альтернативній міфології Толкіна вирізняється багатоаспектністю, але на перший план виходять такі пов'язані з ними мотиви і концепції, як орієнтація на первинний взірець, важливість найменування артефакту, таємничість творення, небезпечність використання певних артефактів, привабливість, “спокусливість” артефактів, неповторюваність та унікальність творення, інтенціональність акту творення, що переходить на властивості предмету і зумовлює його активність, тенденція до залучення буття артефактів до життя цілих народів, а не лише окремих майстрів чи власників. Існування в Арді артефактів зумовлено прагненням народів, що її населяють, до творчості, до “суб-творення” (subcreation), дару, який іде безпосередньо від Творця. Найбільшими креативними здібностями в Арді наділені ельфи, хоча суб-творцями виступають люди, енти і карлики, а загальний масив створених ними речей включає коштовності, зброю та бойовий обладунок, предмети спеціального призначення, одяг та побутові предмети, особливі напої та їжу, міста та поселення, будівлі, кораблі та човни тощо.

Коштовності (камені нолдор, три Персні Ельфів, камінь Елессар та інші) уособлюють сакральність Заходу, допомагають ельфам у створенні “Іншого світу”, беруть участь у збереженні, зціленні, оновленні світоландшафту. Зброя і бойовий обладунок часто-густо виступають знаками, а не предметами: вони втілюють зв'язок поколінь, продовжують певні риси героїв, уособлюють притаманні їм квестові стратегії. Суто магічні предмети (дзеркало і фіал Галадріель) зберігають у собі світло і енергію початку і здатні нагадати героєві, що той є частиною загального метаквесту, допомогти виконати його особистий квест; палантири, що допомагають спілкуватися на відстані, містять у собі потенційну загрозу підкорення волі іншого через те, що вони матеріалізують дар Еру - осанве, вільний обмін думками.

Входження Сильмарилів у синтагму метаквесту Першої Епохи як його об'єкту відбувається, насамперед, за допомогою їхнього національного характеру: зв'язку з усім народом ельфів-нолдор (пізніше у квест втягуються всі народи Середзем'я). Міфологічно насичені, сакральні Сильмарилі мають бути остаточно втрачені для “фізичного світу”: один перетворюється на зірку, другий гине у полум'ї, третій - у водах океану. Доля Сильмарилів, як усіх артефактів, - залишитися у пам'яті самої землі і в поезії тих, хто мешкає на ній. Їхня сповнена подіями історія - матеріал для співців наступних епох.

Єдиний Перстень, об'єкт метаквесту Третьої Епохи, пов'язаний з темою смерті: саме на спокусу людей мати довше життя і на прагнення ельфів залишатися у смертних землях, але створювати в них осередки безсмертності, запобігати змінам, націлений артефакт, що його створює Саурон з метою підкорити ці два народи. Для цього він залучає до виконання своїх задумів дві міфологічні особливості світу Арди, спотворюючи при цьому їхню сутність: важливість співдружності і активність артефактів. Створюється унікальна метаквестова ситуація: у Першу Епоху народи Арди мають повернути вкрадені Мелькором Сильмарилі, але вплив цих трьох каменів на кожного, хто залучається до квесту, залежатиме від самого героя, він не “запрограмований” міфологічно, а лише зумовлений загальними тенденціями. У свою чергу, під час Другої та Третьої Епох взаємодія кожного нового випадкового носія Єдиного Персня з цим могутнім артефактом також є непередбачуваною та залежною від постаті самого носія, від його сприйняття Персня та знання про нього, від його особистого відношення до системи народів Середзем'я та опозиції смертності / безсмертя.

Суб'єкти квестів, герої Арди, представлені величезною кількістю персонажів, кожен з яких має знайти своє особисте місце (свій квест) у метаквесті Середзем'я. З-поміж міфічних, високоміметичних героїв-ельфів (за термінологією Н.Фрая), які розпочинають метаквест, виділяється несамовитий творець Сильмарилів Феанор. Богоборчий, непокірний характер героя зумовлює можливість ситуації масового відходу ельфів-нолдор із замкненого простору Валінору та перенесення сакральних знань у Середзем'я, з одного боку, а з іншого, вводить міфологічний дисбаланс - порушення первинної співдружності валар та ельфів, поновити яку пізніше вдасться лише герою-прочанину і мореплавцю Еаренділю, нащадку родів ельфів і людей. “Високоміметичність” ельфів, а також героїв-людей, полягає насамперед у тому, що героями стають правителі, королі, лідери, “вищі” за інших унаслідок свого походження. Поняття вірності королеві трансформується у поняття вірності короля (по відношенню до підданих) і часто-густо зіштовхується з категорією “вірності вищому”, тобто такому, що виходить за звичайні стосунки “васал - сюзерен”. Необхідність робити “вибір у вірності” постійно супроводжує героїв під час їхніх квестів.

У квестах героїв-людей важлива роль належить темі романтичного кохання (Берен, Туор, Турін, Арагорн, Фарамір), у розгортанні якої продовжується полеміка Толкіна з куртуазним лицарським романом. Легенда Берена і Лутіен демонструє посилення епічного фону, введення героїв у метаквест епохи: індивідуальне кохання двох істот стає знаковою подією для усього Середзем'я, воно породжує надію, що є сили, вищі за Мелькора і що перемога над ним принципово можлива. Кожен з етапів квесту закоханих героїв є необхідним для поступового впровадження та взаємодії багатьох сюжетних ліній метаквесту, для розкриття значення окремих локусів, їхньої історії та взаємозв'язку.

Під час метаквесту Персня герої розподіляються (у термінах Ю. Лотмана) на рухливих і нерухливих (що перетворюються на функцію певного локусу, як, наприклад, Ельронд і Галадріель). Рухливий персонаж Арагорн, один з головних героїв метаквесту, має символічно пройти весь шлях свого роду (королів дунедайн) від початку до кінця, повторити їхні звершення та спокутувати їхні провини, нагадати Середзем'ю про витоки королівського роду і довести сакральні права цього роду на владу. Низькоміметичні хобіти, на відміну від “високих” епічних героїв, долають у ході квесту історичну відмежованість і прихованість свого народу від “великого світу”.

Загальною винагородою всім переможцям у метаквесті стає оновлення Середзем'я, його очищення та відродження. Повернення справжнього короля, як і у архаїчних кельтських уявленнях, зцілює не тільки людей, але й усю країну, повертає її плодючість, зумовлює довгі роки розквіту. Проте не усі герої “повертаються” після перемоги: предикат квесту, образ великої Дороги, що містить у собі усі шляхи, може або розчавити героя “вагою” Середзем'я, або вивести його у вищий план буття, з якого немає вороття. “Артурівське” завершення метаквесту з відплиттям героїв до сакрального заходу символізує невідворотний кінець міфологічної доби і початок ери людства.

У висновках узагальнюються результати дисертаційного дослідження.

У дисертації розглянуто авторську міфологію, створену Дж. Р. Р. Толкіном під кутом функціонування у ній міфічного квесту, традиційно пов'язаного з художніми системами, що утворюють фантастичний світ, відмінний від світу реального: епосом, казкою, лицарським романом, сучасними текстами жанру фентезі. Конденсуючи у собі певні ознаки символу, мотиву й структурного прийому, квест виступає як “текстовий ген” з потужними сюжетотворчими потенціями. Розглядаючи квест як синтагму, що складається з об'єкта та суб'єкта, об'єднаних певним зв'язком, можна дослідити, як у процесі розв'язання відносин між членами синтагми відбувається актуалізація самого фантастичного світу.

Подорожі героїв, перетинання ними кордонів, проникнення у приховані локуси, взаємодія з іншими героями, послідовне переплетення особистих квестів героїв у межах єдиного метаквесту створюють умови для всебічного висвітлення міфоісторії Арди, її цілісності і гармонійності. Своєрідним предикатом квесту виступає Дорога, якій немає кінця, якою прямують все нові й нові герої, яка “затягує” читачів, перекладачів, митців, критиків, кожен з яких має можливість знайти на цій Дорозі власний квест. Викладений у дисертації підхід відкриває різноманітні перспективи подальшого дослідження творчості Толкіна: встановлення ролі численних персонажів Середзем'я у загальному метаквесті, визначення семантичного навантаження окремих локусів, аналіз міжтекстових зв'язків у межах альтернативної міфології тощо.

Додатки до дисертації містять матеріали, які доповнюють або ілюструють окремі положення дослідження: Додаток А присвячений місцю Дж.Р.Р.Толкіна у літературному процесі ХХ ст., Додаток Б - питанню перекладу текстів письменника, Додаток В містить схему “Зв'язок альтернативної міфології Толкіна з міфологічними системами первинного світу”.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ ВІДБИТО У ТАКИХ ПУБЛІКАЦІЯХ

1. Альтернативная мифология для Англии, или Квест Профессора Толкина// Вікно в світ. Зарубіжна література: наукові дослідження, історія, методика викладання. - 2001. - № 3. - С. 107 - 113.

2. Концептуальні проблеми перекладу творів Джона Толкіна // Вісник Київського лінгвістичного університету. Серія Філологія. - 2001. -Т. 4, № 1. - С.232 - 238.

3. Місце особистого квесту Арагорна в метаквесті Середзем'я (на матеріалі текстів Дж. Толкіна) // Мандрівець. Наукові записки при Києво-Могилянській академії. - 2003. - № 4. - С. 47 - 52.

4. Світоландшафт Арди: опозиція Аману і Середзем'я (на матеріалі текстів Дж. Р. Р. Толкіна) // Вісник Київського лінгвістичного університету. Серія Філологія. - 2003. - Т. 6, № 1. - С. 174 - 180.

5. Квест в “зоне диалога” альтернативной мифологии Толкина с традиционными мифологиями. Тезисы доклада // Тезисы докладов к Третьему Толкиновскому Семинару, посвященному 111-летию Дж.Р.Р.Толкина. - СПб., 2003. - С.13 - 14.

Размещено на Allbest.ru