Епістемологія моралі в романі "Пригоди Олівера Твіста"

Навчає Олівера і суто позитивний досвід. Опинившись в атмосфері любові і щастя (перебування пораненого хлопчика в будинку місіс Мейлі), він отримує змогу скористатися усіма перевагами заможного життя. І робить він це, як людина, котра добре знає ціну кожної миті радощів. Юнак начебто поспішає почерпнути від життя усі ті враження, які не встиг взяти раніше через скрутні матеріальні обставини [25, c. 21].

Спочатку в домі містера Браунлоу, потім під опікою сімейства Мейлі Олівер знайде не тільки надійний притулок, де його годують і лікують. Нові друзі вчать його, довіряють йому та потребують його допомоги. Зміна світогляду героя своєрідно позначиться на структурі оповіді. Лінія Олівера, до того моменту центральна й предметно сконцентрована, наче розчиняється в колізіях інших персонажів - Роза Мейлі, її хвороба й одужання, її стосунки з Гаррі Мейлі, від'їзд і повернення містера Браунлоу, «слідство» у справі Монкса, драматичні події в конторі Фейджіна заповнюють собою оповідну структуру. Автор не «забув» про Олівера: просто герой тепер - часточка того світу добра, який теж відкритий для ударів долі, але крихітним світлим острівцем протистоїть в океані життя похмурим нетрям цього світу [11, c. 11].

Одним із найважливіших моментів в усьому становленні Олівера як людини є епізод із хворобою Рози. Цей сумний випадок також виховує хлопчика і навчає його цінувати тих, хто щиро до нього приязний [20, c. 10]. Які розпач і біль відчуває хлопець, підслуховуючи дихання дівчини біля дверей її кімнати: “How often did Oliver start from his bed that night, and stealing out, with noiseless footstep, to the staircase, listen for the slightest sound from the sick chamber! How often did a tremble shake his frame, and cold drops of terror start upon his brow, when a sudden trampling of feet caused him to fear that something too dreadful to think of, had even then occurred!” [26]. На думку Діккенса, людина, яка так гостро співчуває стражданням близькій їй людині, здатна не менш глибоко зрозуміти проблеми усіх, хто страждає фізично і духовно.

В такому оточенні, правдиве змалювання якого становить головну цінність і новаторство роману, переживає свої пригоди його маленький герой. Сюжетна лінія Олівера була б традиційною для англійської літератури, якби не те, що він - незаконнонароджений. На противагу жорстокій моралі тогочасних англійських буржуа, Діккенс-гуманіст чи не перший в англійській літературі прагне в образі Олівера показати, що діти від «гріховного» зв'язку нічим не відрізняються від дітей, народжених у церковному шлюбі, і можуть мати від природи таку стійку чистоту й благородство, що їх не здатні викоріняти найпотворніші умови життя [17]. Емоційний вплив цього образу на читачів був таким, що після публікації роману дітям-жебракам в Англії почали давати більше милостині. І це ніби підтвердило думку автора, що треба покладати надію лише на індивідуальну приватну філантропію, носіями якої й виступають позитивні персонажі роману.

Отже, розповідаючи про пригоди свого юного героя, письменник доводить один з найважливіших принципів власної моральної філософії - усе може сприяти моральному вдосконаленню людини: і перемоги, і поразки, і злидні, і багатство, і любов так само, як і їхня відсутність, самотність і родинне щастя. Щоправда, це може реалізуватися за наявності у неї морального інстинкту, вродженої схильності творити добро, вміння бути відкритою, вдячною світові за все, навіть погане, готовності віддавати себе іншим. Ось чому Олівер Твіст виходить переможцем в творі, а його ворогів жорстоко і заслужено покарано. Таким чином, фінал твору є переконливим доказом оптимізму великого англійського романіста, який у своєму безсмертному творі виразив всепереможну віру в духовну силу людини.

ВИСНОВКИ

Підводячи підсумки нашого дослідження ми дійшли наступних висновків:

1) Вікторіанська доба ознаменувалась бурхливим розквітом промисловості та різким збільшенням народонаселення всередині Англії. Міста були перенаселені, а в плані економічному - незадовільні. Проте негаразди міського життя не зачіпали багатіїв. Найстрашніше було опинитися в робітному домі, але така участь очікувала вкрай збіднілих людей.

Провідними характеристиками вертикального контексту вікторіанства були наступні: благородність та аристократизм як провідні риси моралі (причому не тільки еліти); пристойна вишуканість та пропаганда сімейних цінностей; поступальний рух економіки та науки; технологічний прорив тощо.

2) Література вікторіанської доби відкрила і зобразила нового героя - не якусь виняткову людину, а звичайну, просту - і виявила історичні, соціальні та психологічні зв'язки з навколишнім світом, а також показала, як цей світ впливає на життя й свідомість людини.

Заслугою англійських письменників-вікторіанців було те, що вони звернулися до зображення сучасності, соціальних суперечностей епохи, зосередивши увагу на моральних проблемах. Зокрема, широтою охоплення типових соціальних явищ і майстерністю тонкого психологічного аналізу прославився Чарльз Діккенс Його життєрадісний гумор і нещадна сатира допомогли йому створити вражаючу галерею живих і безсмертних літературних образів. Однак поряд із задачею показати «правду життя», письменник ставив перед собою й іншу, не менш важливу, - моральну проповідь добра.

3) Роман «Пригоди Олівера Твіста» вважається одним з найбільш сильних творів Чарльза Діккенса, оскільки в ньому підіймаються питання про соціальне і етичне благополуччя, про беззаконня і знущання над дітьми, про страждання бідного народу в робітних будинках та про кримінальний світ Лондона. Етичний вплив на читача - ось мета творчості англійського реаліста XIX століття.

Твір досить яскраво окреслює моральну позицію письменника, який усе життя вважав своїм обов'язком захист соціально незахищених верств суспільства. У ньому виразно відчувається демократизм видатного англійського письменника, звучить його віра у благородство і розум простої людини. Його можна прочитати не тільки як гостру соціальну критику, а й як твір з глибинним філософським змістом, як притчу про добро і зло. Це - «роман виховання», який на прикладі долі головного героя розповідає про те, як людина, завдяки випробовуванням долі, виховує в собі найкращі людські якості: моральну стійкість, вміння любити тих, хто страждає, щирість та жертовність.

4) Моральна проблема, до розв'язання якої Діккенс залучає читачів, полягає в тому, аби передбачити наслідки того експерименту, що ставить над Олівером життя. На прикладі Олівера Твіста автор показав, які небезпеки чатують на людину в світі, де над усім панує жадоба зиску та грошей. Що вийде з хлопчика, який зумів вижити в робітному домі, але за примхою соціальної долі приречений спускатися все нижче і нижче? Відповідь Діккенса на це запитання стримана й виважена: все залежить від самого героя, але без морального інстинкту «просування вперед» є практично неможливим. Отож, письменник засуджує нелюдяність жорстокого злочинного світу і протиставляє йому світ простих чесних людей, який зрештою здобуває моральну перемогу.

Размещено на Allbest.ru