Вивчення ідейно-змістової своєрідності театральної критики Миколи Вороного

У статті "У путах брехні", увага критика зосереджена на оцінці п'єси "Брехня" В. Винниченка, що йшла у театрі Миколи Садовського, у ній, на думку автора, окреслена проблема буржуазної моралі, збудованої на брехні. Секретом успіху "Брехні" М. Вороний убачав у цікавій проблемі, порушеній автором, й оригінальній драматичній концепції. П'єса була відзначена як одна із найоригінальніших постановок сезону.

У статті "Український театр у Києві" ("Враження та уваги"), проаналізовано постановку трагедії Ю. Словацького "Мазепа", що користувалась значним успіхом. Але М. Вороний зауважує й певні недоліки: невдалий переклад п'єси з польської мови, недоречний вибір ролі Мазепи, що, на думку М. Вороного було "найбільшим дефектом", але критик виділив і позитивне - гарне виконання ролі Амелії актрисою Малиш-Федорець.

Свою статтю "Український театр у Києві" ("Враження та уваги") присвятив ще й характеристиці драми "Молода кров". М. Вороний описував її, як "написану нашвидку". Гру акторів трупою Миколи Садовського вважав штучною і надуманою, але місцями був відчутний згуртований акторський ансамбль. Некоректним вважає невдалий грим, якому не місце в народному театрі.

Микола Вороний автор статей, присвячених визначним діячам культури, режисер Михайло Щепкін, актори Любов Ліницька та Федір Левицький.

У своїй статті "Микола Щепкін" присвяченій діяльності М. Щепкіна, критик зазначає, що ще з часів давнього грецького театру ні один актор не був у такій пошані як за життя і навіть по смерті, як цього досяг російський виконавець Михайло Щепкін. Визначною заслугою його М. Вороний визнає те, що той він перший вніс у свою сценічну гру художню простоту, так звану "щеп кінську простоту" (на відміну від штучної класицистичної манери французьких і німецьких театрів).

Стаття "Два ювілеї", про видатну актрису Любов Ліницьку, розкривала особливості її характеру, таланту, сценічності. На думку Миколи Вороного, Л. Ліницька поставала носієм культу розуму, раціо, стриманості, виваженості на сцені. Особливою заслугою називав те, що у своїй творчості актриса йшла самостійним шляхом, не наслідуючи своїх попередниць, тому вона так і припадала до душі глядачам.

Цінною рисою артиста Федора Левицького у статті "Два ювілеї" М. Вороний вважав скромність, "яка є благородною окрасою справжнього таланту і притягає до нього загальні симпатії". На думку критика, він чудово володіє сценічним пензлем, бо його герої на сцені глибоко реальні, живі, надихані почуттям художньої правди.

В оцінці театральних вистав вражає обізнаність Миколи Вороного, обґрунтованість його критичних зауважень щодо гри акторів, постановки і навіть перекладу творів. Критик звертає увагу на кожну деталь, аналізує працю актора й режисера, їх спільні зусилля в роботі над виставою. Цікаве його зауваження і про шлях "вростання" актора в роль: знайомство із задумом автора -- рефлексивний аналіз, вивчення ролі -- синтез-гра, де самого природного таланту замало, а необхідна праця, поєднання чинників, які дають не ремісницьку копію образу, накресленого драматургом, а створюють новий художній образ.

Микола Вороний гостро засуджував поверховість гри, вимагав від актора більш вдумливої роботи над роллю, широких знань і громадської відповідальності. Критик Вороний приділяє особливу увагу технічним засобам гри, таким як дикцію, постановку голосу, дихання. "Раз спочатку чи в школі, чи приватно -- актор цих технічних засобів гри не засвоїв, то сцена йому майже не дасть і не розвине те, чого нема, -- на сцені про це здебільшого пізно вже й думати, бо й ніколи, і тяжко, і охоти до цього не буде". Зауважує і на ставленні до гриму актора, бо грим, на думку критика, -- це живий скульптуро портрет, який вимагає неабиякого хисту вправної художньої руки; це ж лице людини, дзеркало душі, куди з особливою увагою дивляться глядачі. "Рухи і жести відбивають в собі часто стиль епохи (поклони, повертання), вони виявляють вдачу, характер особи, і, опріч того, жести йдуть в певній гармонії з логічними наголосами", пише театральний критик.

Він викривав фальш на сцені, штучний пафос і патетику, риторику, прагнучи "не театральності в театрі", наголошуючи на тій вічній істині, що прекрасне -- завжди просте й величне.

Таким чином, М. Вороний оцінює механізм театру як досить складний: йому, як мистецтвознавцю, на поміч динамічному приходять всі інші статичні мистецтва, живопис, музика, танець, а також і різні галузі науки.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Болабольченко А. Під наглядом поліції (Матеріали до життєпису)// Гнат Хоткевич. Спогади. Статті. Світлини. - К.:УКСП "Кобза", 1994. -- 122-123 с.

2. Василько В. Микола Садовський та його театр / В. Василько. -- К.: Державне видавництво художньої літератури УРСР, 1962. -- 195 с.

3. Вервес Г.Д. Микола Вороний // Вороний М. Поезії. Переклади. Критика. Публіцистика. -- К.: Наукова думка, 1996. -- с. 5-30.

4. Вороний М. Театр і драма. Збірка критичний статей з обсягу театрального мистецтва і драматичної літератури / М. Вороний. -- К.: Волосожар, 1913. -- 166 с.

5. Вороний М. Театральне мистецтво і український театр (Думки та уваги) // Вороний М. Поезії. Переклади. Критика. Публіцистика. - К.: Наукова думка, 1996. - 270-356 с.

6. Гундорова Т. "Fiat" Миколи Вороного// Слово і час. -- 1994. -- № 7. --

33 с. 

7. Киричок П.М. Марко Кропивницький. Літературний портрет. -- К.: Дніпро, 1985. -- 156 с.

8. Ковтуненко В.І. Український театр у період сучасних суспільних трансформацій (до проблем визначення соціокультурних показників): Автореф. дис. канд. мистецтвознавства. -- К.: Держ. акад. керівних кадрів культури і мистецтв , 2002. -- 19 с.

9. Красильникова О.В. Історія українського театру ХХ сторіччя. -- К.: Либідь, 1999. -- 208 с.

10. Курас І.Ф. Провідники духовності в Україні -- К.: Вища школа, 2003. -- 784 с.

11. Лисенко О. Опера М. Лисенка "Енеїда" в театрі М. Садовського / О. Лисенко // Спогади про Миколу Садовського - К. : Мистецтво, 1981. -- 97 с.

12. Мар'яненко І. Минуле українського театру -- К.: Мистецтво 1953. -- 180 с.

13. Меженко Ю.О, В.С. Василько /Любов Павлівна Ліницька -- К. : Державне видавництво образотворчого мистецтва і музичної літератури УРСР, 1957 . - 177 с.

14. Нова драма (З приводу постановки "Брехні" В. Винниченка трупою М. Садовського) // Українська хата. -- 1911. -- № 3. -- 187 с.

15. Ржепецький Л.А. Спиридон Черкасенко: постать у вирі історії. -- М.: МФ НаУКМА, 2000. -- 60 с.

16. Саковський О. Спогади про Миколу Карповича Садовського. -- К.: Наукова думка, 1981. -- 183 с.

17. Словник іншомовних слів За О.С. Мельничука. -- К.: Головна редакція Академії Наук Української РСР (АН УРСР), 1974. -- 775 с.

18. Старицький Михайло. Твори: У 8 т.-- К.: Дніпро, 1965.-- Т. 8.-- 596 с.

19. Субтельний О. Україна. Історія. -- К.: Либідь, 1993. -- 720 с.

20. Франко І. Юліуш Словацький і його твори. -- Т.29. -- К.: Наукова думка 1981. -- 425 с.

21. Яновська Л.О. Твори: В 2 т. -- К.: Художня література, 1959. --Т 1. -- 521 с.

Размещено на Allbest.ru