Поезія "кавалерів" у контексті формування рокайльної традиції в літературі Англії

Підрозділ IV.4. спрямований на виявлення специфіки взаємодії класицистичного і рокайльного начал у ліриці Едмунда Воллера. Постать Е. Воллера, творчість якого є свого роду завершальним етапом періоду в цілому і поезії "кавалерів" зокрема, стоїть дещо осторонь решти поетів-"кавалерів", що можна пояснити низкою причин, здебільшого біографічного та соціально-психологічного характеру. Певним ключем до розуміння особливостей літературного кредо цього найменш емоційного й найбільш пафосного з-поміж "кавалерів" може слугувати біографічний контекст.

По-перше, Е. Воллера вирізняє своєрідна кореляція поетичної творчості з іншими аспектами життєдіяльності, зокрема з політичними амбіціями, втягнутістю в колообіг державних справ, а також ідентифікацією власної функції в тогочасному літературно-мистецькому процесі як менторської.

По-друге, одним із морально-етичних імперативів Е. Воллера можна визнати його політичне флюгерство, що зумовило досить специфічне ставлення до нього сучасників. У нього не було близьких друзів, але й вороги не могли його знищити. Йому завжди вдавалося вийти сухим із води, але, на відміну від "лицаря без страху й докору" Р. Лавлейса, Е. Воллер був раціоцентричним прагматиком, що й знайшло відбиття в його літературних творах.

Третім чинником, що визначає особливе місце Е. Воллера в колі поетів-"кавалерів", можна назвати його особливу позицію в дискусіях, які були характерні для тогочасного літературного процесу. Біля витоків його власних художніх спроб незрідка стояли прагматичні спонуки, тож поетична творчість виступала як своєрідна стратегія розв'язання інших, далеких від мистецтва, проблем. Підтвердженням цього можуть слугувати вже навіть назви його творів, що фіксують злободенність тематики або зв'язок з конкретною життєвою подією ("To Master George Sandys on his translation of some parts of the Bible", "On the Discovery of а Ladie's painting").

Водночас "підключення" Е. Воллера до обговорення мистецьких проблем було не просто позою, а й активною діяльністю, яка поєднувала два імперативи - задекларувати його власну позицію в полеміці щодо стану тогочасної національної поезії й безпосередньо вплинути на стан справ у ній, критикуючи певні вади і прославляючи те, що здавалося Воллерові найбільш цінним.

Едмунда Воллера цілком справедливо відносять до когорти поетів-"кавалерів". Стиль його життя, проблемно-тематична палітра і стилістика більшості його віршів дають для цього достатні підстави. Що ж до особливостей, які вирізняють його на тлі поетичної групи, то це насамперед потужний вплив класицистичних тенденцій, що відчувається в інтересі до високих тем, у пафосності, у рясноті античних ремінісценцій та алюзій, а також його своєрідне флюгерство - неодноразова зміна власних світоглядних позицій та естетичних преференцій.

У Висновках міститься стислий виклад підсумків здійсненого дослідження й узагальнюються спостереження щодо особливостей зародження рокайльних тенденцій у ліриці англійських поетів-"кавалерів".

Англійських літераторів аристократичного походження, які орієнтувалися на естетичні запити та світоглядні уявлення представників придворної еліти XVII століття і відбивали у власних творах її художні смаки та ціннісні пріоритети, у літературознавчому дискурсі зазвичай називають поетами-"кавалерами". Їхня поезія є одним із оригінальних художніх феноменів англійської літератури XVII століття, що відзначається взаємодією різних стильових тенденцій. Одні з цих тенденцій (маньєристичні) згасають, інші ж (барокові, класицистичні) набувають потужності або зароджуються (рокайльні). Лірика поетів-"кавалерів" цікава насамперед тим, що відбиває притаманні цій історико-літературній епосі зміни у проблемно-тематичній палітрі, зрушення на рівні ціннісних орієнтацій і стильову поліфонію.

Поетів-"кавалерів" правомірно вважати не стільки повноцінною поетичною школою, скільки, скоріше, літературно-мистецькою групою або гуртком. Серед численних метафоричних назв цієї поетичної групи найбільш влучною видається саме "кавалери", оскільки ця назва відбиває соціальний статус її представників і водночас вказує на коло потенційних читачів, за чим, по суті, стоїть уявлення про проблемно-тематичні преференції, улюблені топоси, естетичні пріоритети. Наслідуючи своїх учителів (Бена Джонсона та Джона Донна), "кавалери" настільки кардинально оновлювали усталені традиції, так глобально переосмислювали теми та концепти в новому естетичному ракурсі, характерному для придворного соціуму, що відмінність від великих попередників подекуди виявляється більш відчутною, ніж подібність.

"Кавалерів" поєднує не лише приналежність до одного соціального прошарку (придворної еліти), але й спільність реципієнта, подібність проблемно-тематичного спектру їхніх творів, близькість світоглядних стереотипів та принципів художнього осмислення дійсності. Усе це, безперечно, виявляється й на рівні стильових характеристик: укорінені в стильовій поліфонії англійської літератури першої половини XVII століття, для якої органічна взаємодія маньєризму, бароко і класицизму була цілком природною, вони відбивають якісно відмінне ставлення до життя і мистецтва, фіксують новий, ігровий підхід до художнього осмислення дійсності.

Народжена на перехресті двох потужних магістральних стильових тенденцій англійської літератури XVII століття (бароко і класицизму), генетично пов'язана з поетичними традиціями Джона Донна та Бена Джонсона, поезія "кавалерів" сама стала лоном зародження нового стилю - рокайльного. Це самобутнє художнє явище англійської літератури, яке репрезентує онтологічний досвід реальності придворного життя, з його культом інтриг, кохання, задоволень. Пріоритетними аспектами уваги поетів-"кавалерів" постають змалювання радощів природного кохання, не зв'язаного жодними обіцянками, оспівування зустрічей та інтимних зв'язків закоханих. При цьому чимала увага приділяється найрізноманітнішим проявам дотепності, гострослів'я. Основним у їхніх творах є гра: гра зі словом, натяком, почуттям. Адресатом поезій "кавалерів", які найчастіше були написані у формі епіграм або пісень, виступає доволі вузьке коло обраних. Це високоосвічені аристократи, які в змозі віддати належне тонкому компліментові, спроможні оцінити влучну метафору, оригінальний каламбур, тонкий натяк. Поезія "кавалерів" відзначається елегантністю, спонтанністю, гостротою вислову, потягом до оспівування швидкоплинних радощів життя.

Попри наявність у художній палітрі "кавалерів" неповторного поєднання елементів усіх домінуючих стилів літературної епохи XVII століття - маньєризму, бароко і класицизму, її суголосність рокайльним умонастроям та яскраво виражена в ній присутність рокайльних топосів (природа, жінка, кохання) і концептів (галантність, гедонізм, вуайоризм, еротизм) доводить, що саме поети-"кавалери" стояли біля витоків рокайльних тенденцій у літературі Англії.

ПОЛОЖЕННЯ ДИСЕРТАЦІЇ ВИКЛАДЕНО В ТАКИХ ОСНОВНИХ ПУБЛІКАЦІЯХ

1. Безродних І. Г. Творчість поетів-"кавалерів" у перспективі стильового розвитку англійської літератури XVII століття / І. Г. Безродних // Від бароко до постмодернізму. - Вип. 6 - Дніпропетровськ: Вид-во Дніпропетровського університету, 2003. - С. 68-73.

2. Безродних І. Г. Своєрідність любовної лірики поетів-"кавалерів" / І. Г. Безродних // Від бароко до постмодернізму. - Вип. 7 - Дніпропетровськ: Вид-во Дніпропетровського університету, 2004. - С. 70-80.

3. Безродних І. Г. Творчість Роберта Герріка в контексті рокайльної естетики / І. Г. Безродних // Наукові записки Харківського державного педагогічного університету ім. Г.С. Сковороди // Серія літературознавство. - Вип. 1 (37) - Харків: Вид-во ХДПУ ім. Г. С. Сковороди, 2004. - 12-22.

4. Безродных И. Г. Своеобразие скептицизма лирики Джона Саклинга / И. Г. Безродных // Англістика та амеріканістіка. - Вип. 1. - Дніпропетровськ: Вид-во ДНУ, 2004. - С. 85-91.

5. Безродних І. Г. Релігійний еклектизм поезії Роберта Герріка / І. Г. Безродних // Англістика та амеріканістіка. - Вип. 2. - Дніпропетровськ: Вид-во ДНУ, 2005. - С. 103-107.

6. Безродних І. Г. До проблеми стильової манери поезії рококо (лірика англійських "кавалерів") / І. Г. Безродних // Англістика та амеріканістіка. - Вип. 3. - Дніпропетровськ: Вид-во ДНУ, 2006. - С. 109-114.

7. Безродных И. Г. Творчество Э. Воллера в контексте английской литературы XVII века / И. Г. Безродных // Англістика та амеріканістіка. - Вип. 4. - Дніпропетровськ: Вид-во ДНУ, 2007. - С. 144-149.

8. Безродних І. Г. Творча спадщина поетів-"кавалерів" як об'єкт літературознавчих дискусій / І. Г. Безродних // Англістика та амеріканістіка. - Вип. 5. - Дніпропетровськ: Вид-во ДНУ, 2008. - С. 117-120.

Размещено на Allbest.ru