Літературно-мистецька періодика в соціальнокомунікаційному просторі України початку ХХІ століття

Пункт 3.3.3. «Випуск літературно-мистецького журналу як цілісність» присвячено аналізові набору сталих характеристик випуску видання.

Обґрунтовано, що формування специфічних рис літературно-мистецьких видань сучасної України в історичній перспективі пов'язується з розвитком «товстого» журналу, кожен випуск якого -- формально-смислова цілісність, що характеризується специфічними ознаками: текстова багатокомпонентність, різнобарвність мовного вираження та свобода думок і позицій, які з'являються в межах одного комунікаційного простору з орієнтацією на програмність спілкування. Наголошено, що вихід «товстого» журналу з кризи розвитку, яка сьогодні є очевидною, вбачається в змінах настанов комунікації та в ширшому використанні потенціалу формату.

Формат випуску як цілого дає змогу скористатися дискретністю форми й плюралізмом позицій комунікаторів на користь широкого залучення різних точок зору та форм творчої реалізації. Таке ціле -- вдала форма для поєднання новаторства й норми, оскільки впізнавана структура, стале коло авторів, система орієнтирів у ньому співіснують з відкритістю до ситуативних впливів. Особливо серйозні перспективи в цьому аспекті має інтелектуальний журнал як різновид «товстого», тому що він не обмежується вузьким полем проблематики, охоче залучає до розмови різних партнерів. Можливості, що має цей формат, не тільки сприяють рівноправності спілкування та підвищенню компетентності комунікаторів, а ще й збереженню традицій і здобутків культури, де в центрі була книга.

Творчий (літературний) потенціал літературно-мистецького журналу як цілісності, що є специфічним утворенням -- збіркою окремих матеріалів -- теж досить значний. Для підтвердження цієї думки було проаналізовано дві збірки українських авторів (І. Бондаря-Терещенка «Текст 90_х: герої та персонажі» та Т. Прохаська «FM «Галичина») як формально-смислового цілого, що типологічно близьке до випуску літературно-мистецького журналу. Збірка як книга матеріалів і збірка як випуск журналу -- це простір для експериментування з новими можливостями вербальної творчості, пошук форм і способів висловлювання, а також репрезентація їх аудиторії й долучення її до нового читацького досвіду.

Наголошено, що зміни в діяльності літературно-мистецьких видань як типу «товстого» журналу тривають повільно, що засвідчила й діяльність досліджуваних часописів. Пов'язані вони, що характерно для «товстого» журналу, з появою нового редактора («Дніпро», «Сучасність»). Серед обраних для аналізу всеукраїнських літературно-мистецьких журналів деякі демонструють близькість до формату «товстого» журналу у варіанті літературного видання («Дзвін», «Київ», «Київська Русь», «Кур'єр Кривбасу»), інші ж відрізняються своєю комунікаційною діяльністю («ШО», «Книжник-review», «Сучасність»). Одні усвідомлюють соціокультурні зміни («Київська Русь», «ШО», «Книжник-review»), інші -- працюють на реставрацію класичного формату «товстого» журналу («Київ», «Дзвін», «Вітчизна»). Перспективною видається орієнтація на таблоїдизацію, яка стала однією з найсуттєвіших змін ринку друкованих видань в останні десятиліття, що втілюється в роботі деяких літературно-мистецьких журналів («ШО», «Книжник-review»).

У четвертому розділі «Література в експлікації і рецепції літературно-мистецьких видань» контент десяти всеукраїнських літературно-мистецьких журналів досліджувався як джерело інформації про бачення та оцінювання можливостей і реалізацій мистецтва слова цим типом мас-медіа.

Періодика осмислює й фіксує розстановку сил усередині простору літератури, визначає потенціал і реалізацію окремих актантів, веде до його структурного та подієвого впорядкування. У підрозділі 4.1. «Мас-медійне представлення поступу художньої літератури» було описано серію проведених у цьому контексті контент-аналітичних досліджень. Перше -- мало на меті з'ясувати наповненість простору літератури та визначити способи репрезентації виробників літературної продукції на сторінках літературно-мистецької періодики. Друге -- систематизувало відомості щодо форм презентації митців та рейтингу актантів простору літератури. Третє -- зосереджувалося на вивченні критеріїв, за якими українські митці літератури формують уявлення про «своє» (або близьке чи дружнє) і «чуже» (або далеке чи вороже) оточення.

У пункті 4.1.1. «Література як упорядкований простір» констатовано, що рівень уваги до авторів суттєво різнить між собою літературно-мистецькі видання: «Книжник-review» (понад 30 %), «Кур'єр Кривбасу» (понад 20 %) -- «Сучасність» (3 %), «Березіль» (3 %), «Київ» (4 %). Значна частина журналів («Дзвін», «Дніпро», «Вітчизна», «Київська Русь») зосереджує свою увагу на вітчизняній літературі на відміну від іншої («ШО», «Книжник-review», «Сучасність»), яка охоче розповідає про літераторів з-поза меж України.

До узагальнень щодо літератури тяжіють видання, що мають помітно низький рівень інформативності, але демонструють зацікавленість у осмисленні минулого літератури з одночасним обговоренням суспільного життя («Дніпро», «Київ», «Березіль»), натомість видання, які не схильні до узагальнень («Кур'єр Кривбасу», «ШО», «Дзвін»), мають значно вищі показники рівня інформативності. Така картина свідчить про тяжіння одних часописів до дискретного, а інших -- континуального бачення життя літератури. На цьому фоні помітно вирізняється журнал «Книжник-review» (до 2009 р.), який за високого рівня інформативності схиляється також до узагальнень щодо літератури, зокрема сучасної, у варіанті оглядів.

Публікація нової літератури є пріоритетом діяльності «Березоля», «Дзвона», «Києва» та «Вітчизни», через що їх впевнено можна назвати нащадками «товстих» літературних журналів. До збалансованості трьох форм презентації авторів художньої літератури тяжіють «Київ» та «Дзвін», менше -- «Вітчизна», «Київська Русь», «ШО»; інший підхід у цьому питанні мають «Книжник-review», «Кур'єр Кривбасу».

Рейтинг актантів простору літератури всеукраїнської літературно-мистецької періодики засвідчив, що часописи описують різні сегменти поля мистецтва слова, оскільки лише незначна група літературних «гравців» заявлена більшістю з них, в основному ж кожне видання зосереджується на своїй автурі. За січень -- червень 2007 року лише 14 % авторів було презентовано в декількох виданнях. Створена літературно-мистецькими часописами панорама літературного життя -- це сукупність відмінних картин літературного сьогодення. Література загалом (як літературний процес) чи у своїх локальних формах (літературний напрям, стиль, період, покоління тощо) значно менше цікавить літературно-мистецькі видання, ніж конкретні її виробники. Загальною тенденцією є також увага до літератури як соціокультурного простору, а не книги як продукції.

Самопрезентація митця («пряма мова») розкриває усвідомлювані ним позиції в мистецькому контексті, що визначають взаємини у полі літератури. Про це йдеться в пункті 4.1.2. «Література як спільнота митців». Деякі журнали охоче надають митцям слово з метою висловлення думок щодо відчуття ними власних позицій у культурі й мистецтві («Кур'єр Кривбасу», «ШО», «Дзвін», «Київ», «Київська Русь»), інші -- менше в цьому зацікавлені («Книжник-review», «Сучасність», «Дніпро»). За способами, які обираються авторами для самопозиціонування, зближення (показник «своє») домінує над відштовхуванням (показник «чуже»): 61 % проти 39 %. Загальну тенденцію на утвердження «свого» оточення митці демонструють на сторінках «Книжника-review», «ШО», «Вітчизни» та «Київської Русі». У «Дніпрі» та «Кур'єрі Кривбасу» помітне бажання однаковою мірою зосереджуватися на «своєму» та «чужому» як способах самопозиціонування аж до ситуацій, коли усвідомлення неблизького навіть важливіше для осмислення свого власного місця.

Видання презентують різні картини щодо принципів формування контексту навколо діяча літератури: коли важливішим є суспільно-політичний, морально-світоглядний та / чи національно-територіальний критерії, то бачення літератури визначається контекстом соціокультурних процесів («Дніпро», «Дзвін», «Сучасність», «Вітчизна»); коли -- творчо-естетичний критерій у поєднанні з морально-світоглядним чи національно-територіальним, то література бачиться як автономний соціокультурний простір, де діють свої закони («Книжник-review», «Кур'єр Кривбасу», «Київська Русь», «ШО»).

Аналіз засвідчив показову для мистецького простору тенденцію: осуд чи схвалення колег вартує найбільшої уваги і самих митців, і тих, хто ними цікавиться: частка висловлювань авторів літератури про інших митців домінує в кількісному співвідношенні над їхніми висловлюваннями про себе, літературу чи культуру («Книжник-review», «Кур'єр Кривбасу», «Київська Русь», «ШО», «Дзвін», «Київ»).

Вдаючися до самопрезентації, митці літератури тяжіють більшою мірою до пошуку умов творчої співпраці й підстав для порозуміння, ніж боротьби та конфронтації, а протистояння, якщо і має місце, то не відчувається як тяжкий прес. Виступи в пресі для актантів літератури -- це значною мірою комунікативна дія, скерована на домовленість зі спільнотою читачів; натомість вона також експлікує, окрім принципів, користуючись якими митець осмислює оточення, оцінки роботи його колег, що є цінним джерелом інформації і для читачів, і для самих авторів, тому що це ставлення професіонала, яке завжди має високий статус у культурі.

У пункті 4.1.3. «Функціональність мистецтва слова» розкрито питання мети і призначення (соціальна влада) літератури в сучасному світі так, як їх репрезентовано літературно-мистецькою періодикою. Наголошено, що функції літератури слід осмислювати у двох напрямах: мистецтво -- суспільство (пропозиції літератури щодо суспільства й читацької спільноти) й суспільство -- мистецтво (запити, очікування, вимоги соціуму щодо можливостей і призначення літератури).

Подвійний (чи потрійний) статус дописувача досліджуваних журналів (літератор -- критик -- науковець) веде до маргіналізації простору літератури, активізації його периферії, де є контакт з іншими сферами творчості (документалістикою, публіцистикою, мемуаристикою, науковою есеїстикою тощо), що можна інтерпретувати як свідчення розмивання функцій літератури, нівелювання її специфіки. До цього додається проблема ідентифікації здобутків літератури: оскільки статус деяких творів, як повідомлень, не так легко визначити (фактуальне / фікціональне), вони прочитуються і як документалістика, і як белетристика. Сам текст, що ґрунтується на фактах, за таких умов набуває фікціонального характеру, а описане в ньому не потребує соціальної реакції, тому що стає вигадкою, а вигаданий художній світ набуває статусу реальної дійсності, в яку можна зануритися. Ще один аспект цієї тенденції полягає в експансії мас-медійних комунікаційних технологій. Редукованість фактуальності й фікціональності як властивостей твору в умовах медіатизації культури веде до акцентування уваги на фактуальності та розвитку відповідних рецептивних настанов. Якщо фікціональні (художні) тексти починають прочитуватися в логіці фактуальних, то компетентність читача -- соціальна інформованість. Перспектива розгортання читацького горизонту очікування як культурного досвіду й знання площинна, векторно скерована у сферу сучасної соціальної реальності.

Література сьогодні є не стільки способом формування картини світу, скільки фактором ескапізму, не стільки джерелом естетичного досвіду, скільки основою соціально-психологічного досвіду, не фактором самоідентифікації, а потенційною можливістю креативності.

Літературно-мистецька періодика, осмислюючи й репрезентуючи на своїх сторінках літературу, надає орієнтири суспільству щодо її усвідомлення та формування уявлень про цінність, вагомість мистецтва слова, способи його оцінювання. Ця характеристика є соціокультурною, адже єдиного набору критеріїв не існує, як немає обов'язкових і незаперечних оцінок. Літературно-мистецька періодика виробляє та транслює ставлення до мистецтва слова. Дослідженню цього кола питань присвячено підрозділ 4.2. «Мас-медійне оцінювання здобутків мистецтва слова». Оцінювання мистецтва слова -- це фактор легітимації певних явищ, джерело формування уявлень про них усередині цього простору та в соціокультурному контексті, а також орієнтир для формування смаку, моди тощо. Отримані показники дають можливість визначити норми й критерії оцінювання літератури, що їх надає цей медіасуб'єкт, а також зафіксовані факти оцінок свідчать про діапазон ціннісних характеристик літератури, що репрезентують спеціалізовані видання. У цьому контексті було проведено серію контент-аналітичних досліджень. Перше -- мало на меті з'ясувати спектр ставлення до літератури, її митців, їхніх творів і визначити характер оцінок, а також способів оцінювання. Друге -- було зосереджено на виявленні особливостей формування оцінного іміджу митців літератури на сторінках літературно-мистецьких журналів через систематизацію відомостей щодо митців, про яких найбільш охоче писала періодика протягом досліджуваного періоду. Метою третього було виявлення особливостей формування оцінного іміджу творів літератури, для чого систематизувалися відомості про книги, до яких було прикуто більше уваги. Четверте дослідження було скеровано на аналіз змісту актуальної історії літератури та принципів актуалізації минулого мистецтва слова в умовах сучасності. П'яте -- мало на меті з'ясувати, які твори, митці та тенденції (професійні стандарти, форми поведінки, мислення) просуваються літературно-мистецькою періодикою як бажані, цікаві, такі, що мають запит у просторі літератури та у соціумі, і небажані, нецікаві.

У пункті 4.2.1. «Типологія оцінок літератури» зазначено, що у варіанті кожного видання вибудовується унікальне поєднання різних способів оцінювання митців і літератури. Загальна картина способів оцінювання митців засвідчує, що перевага надається психологічно-рецептивному (41 %) та творчо-естетичному (39 %) способам. Частка науково-професійного оцінювання (17 %) виявляє тяжіння частини літературно-мистецьких часописів до науковості, перетину з сегментом літературно-наукових видань («Книжник-review», «Дзвін», «Кур'єр Кривбасу», «Березіль»), а показники економічно-маркетингового оцінювання (3 %) вказують, що для цього типу періодики література ще не активно виступає як товар (до цього вдаються «Книжник-review», «Кур'єр Кривбасу» та рідше «ШО»). Усі чотири способи оцінювання використані лише у «Дзвоні», «Кур'єрі Кривбасу», «Березолі» та «Книжникові-review». Майже 100 % позитиву в оцінюванні митців демонструють «Сучасність», «Дніпро» та «Вітчизна». До різновекторності тяжіє «Кур'єр Кривбасу», «Київ», «Київська Русь» і «Книжник-review».

Загальна картина характеру оцінювання діяльності митців літератури протягом 2005-2009 рр. демонструє зростання показника психологічно-рецептивного й зниження науково-професійного та економічно-маркетингового оцінювання. Також спостерігається тенденція до стабільно високого показника позитивних оцінок і зменшення кількості негативних та амбівалентних реакцій. Це інтерпретовано як загальне зниження принциповості в оцінюванні літератури та рух до таблоїдизації літературно-мистецької періодики, рекреативності та спрощеного тлумачення мистецтва слова. «Старі» літературні видання демонструють навіть посилення творчо-естетичного оцінювання митців літератури, натомість «ШО» та «Книжник-review» (до 2009 р.) втілюють нові тенденції бачення літератури.

Показники моніторингу картини оцінювання творів у сучасній усеукраїнській літературно-мистецькій періодиці доводять думку про психологічність і технологічність як основні характеристики мистецтва слова в контексті сучасності. У динаміці за 2005-2009 рр. посилюється психологічно-рецептивне тлумачення творів, дещо спадають творчо-естетичне і науково-професійне. Ця тенденція збігається з динамікою оцінювання митців, що свідчить про сталість змін.

Репутація як межа читацького усвідомлення письменника чи твору досить часто стає засобом маніпулятивного впливу видання: престижність творчості наполегливо й заохочувально доводиться журналами «ШО», «Київська Русь» і «Книжник-review», канонізується як мало досяжна й тяжка праця «Дніпром», «Дзвоном», «Києвом» і «Сучасністю».

Література сучасності осмислюється через її зівставлення з літературою минулих часів. Це демонстрація норм і критеріїв оцінювання літератури, свідчення ставлення до літературної традиції, характеру її осмислення; індикатор зміни літературних поколінь, полеміки, спосіб вибудовування історії літератури. Дослідженню цього питання було присвячено пункт 4.2.2. «Актуалізація історії». Для «Києва», «Дзвону», «Сучасності» та «Вітчизни» минуле -- суттєвий аспект інформаційної політики. «ШО» не цікавиться історією, «Книжник-review» та «Київська Русь» майже не цікавляться. Інтерес до різних типів об'єктів історії залишається сталим протягом 2005-2009 рр. Перше місце посідають митці літератури, а найменше в історії помічаються літературні течії, школи та напрями. Помітним є зниження інтересу до суспільних подій і тенденцій, особливо в роботі журналів «Дзвін», «Дніпро» та «Березіль», хоч деякі видання демонструють зворотну динаміку («Кур'єр Кривбасу», «Київ», «Київська Русь»). Принципи актуалізації історії свідчать про відмінності у діяльності літературно-мистецьких журналів. Для одних («Кур'єр Кривбасу», «Сучасність», «Київська Русь») -- важливо заповнення «пустих місць» історії, для інших («Книжник-review», «Сучасність») -- транслювання традиції у сучасність, а для декого («Дніпро», «Київ», «Дзвін») -- вшанування пам'яті та вітання з нагоди пам'ятної дати. Поважні видання («Дзвін», «Дніпро», «Київ», «Сучасність») мають чіткі уявлення про розвиток літератури, хоч і досить схематичні. Окреслення образу минулого через втілення жорстких опозицій «колоніальний / постколоніальний», «унікальний / тривіальний» -- шлях до міфологізації історії, де життя сучасної літератури розглядається у загальній перспективі минулого. Для інших видань («ШО», «Київська Русь», «Книжник-review») «вчора» літератури -- привід і камертон осмислення її сьогодення. Таке усвідомлення минулого робить видання дзеркалом сучасних суспільних настроїв щодо літератури.

Культурні зразки -- неоціненне джерело інформації про критерії оцінювання мистецтва літератури. Поняття «культурні індикатори», розроблене в комунікативістиці, дає можливість розкрити масштаби впливу ЗМК на перетворення культури в систему іміджів і символів, які створюють особливий «синтетичний світ» зі своїм часом і простором (Дж. Гербнер). Про це йшлося в пункті 4.2.3. «Культурні орієнтири в рецепції літератури». Зацікавленість у погляді на мистецтво слова в контексті взірцевості мають ті видання, що шукають (і знаходять) їх у сучасності («Книжник-review», «ШО», «Кур'єр Кривбасу»). Ті ж, для кого зразковість пов'язується перш за все з минулим, менше говорять про культурні орієнтири («Дніпро», «Сучасність»). Уявлення про минуле як джерело культурних зразків -- це шлях до декларативності, консервативності й підтримування старої програми творчості, бачення сучасності як такого джерела -- орієнтація на нові вияви мистецтва та нові способи їхнього оцінювання. Одні видання дають настанову на взірцевість конкретних явищ простору літератури («Дніпро», «Сучасність», «Дзвін»), інші -- охоче звертають увагу читацької спільноти на показовість певних процесів, тенденцій руху мистецтва слова («Київська Русь», «Кур'єр Кривбасу», «Вітчизна», «Березіль»). Найчастіше культурними орієнтирами постають митці різних літературних епох. Проте Т. Шевченко та І. Франко значно випереджають за цим рейтингом наших сучасників, що можна тлумачити як підтвердження тенденції канонізації класики. Для одних видань минуле -- джерело позитивних орієнтирів, а сучасність -- більшою мірою негативних («Дзвін», «Київ», «Дніпро», «Березіль»), інші в сучасності знаходять досить орієнтирів зі знаком «+» («Книжник-review», «ШО», «Вітчизна», «Сучасність»). Одні видання («Дніпро», «Сучасність») більше говорять про запити й очікування щодо літератури (ідентифікація за зразком демонструється ззовні простору літератури), інші («Березіль», «Кур'єр Кривбасу», «ШО») -- про пропозиції від неї. Є й ті, для кого однаково цінні обидві позиції: «Книжник-review», «Київська Русь», «Дзвін».

ВИСНОВКИ

Комплексне дослідження діяльності української літературно-мистецької журнальної періодики як медіасуб'єкта, що здійснює представлення та формування ціннісно-функціонального й комунікаційного статусу літератури в соціальнокомунікаційному просторі України початку ХХІ ст. як культурі тотальної інформаційності дало змогу дійти таких висновків.

1. Моніторинг журнальної періодики України засвідчив відсутність дискусії про літературу між окремими гравцями цього сегменту інформаційного простору. Незважаючи на суттєві розбіжності у баченні простору літератури, видання не зацікавлені в обстоюванні власної концептуальності й настановних дій. Серед видань не можна визначити однозначного лідера інформаційного ринку з огляду на продемонстрований рівень упливовості й відсутність внутрішньої конкуренції. Натомість нові формати, такі як «ШО», «Київська Русь» та «Книжник-review» (до 2009 р.) демонструють більше можливостей, ніж їхні «старші колеги», які долають перешкоди на шляху перевіреними методами та формами роботи з більшими чи меншими успіхами. Програмність комунікаційної діяльності та концептуалізація дійсності літературно-мистецькою періодикою переважно визначається світоглядними настановами редакцій. Це означає трансляцію послань, які для видання становлять царину переконань, власних уявлень про соціокультурні процеси, через що образ літератури на їхніх сторінках міфологізується, а також те, що встановлення пріоритетів не є програмою інформаційної діяльності, яка свідомо обирається й послідовно, професійно втілюється. Маніпулятивні ефекти виникають як заангажованість самої позиції, а не результат розробленої стратегії діяльності.

2. Насиченість інформацією сучасних усеукраїнських літературно-мистецьких журнальних видань неоднакова й коливається від прагнення репрезентувати картину поточного літературно-мистецького життя до бажання зосередитися винятково на окремих його складових. Діапазон тематики складають література, мистецтво й суспільне життя, які співвідносяться у різних пропорціях у кожному з часописів, чим створюють різні контексти для представлення головного предмета уваги -- літератури. При очевидному домінуванні уваги до сучасності, загальних тенденцій щодо сприйняття минулого дві: минуле нагадує про себе окремими виявами в сьогоденні; минуле є джерелом досвіду сучасної літератури. Картина інформаційної наповненості всеукраїнських літературно-мистецьких журналів строката, вона свідчить про різні підходи редакцій до питань кількості інформації, що повідомляється, та її контекстуалізації, чим витворюється осередок ЗМК, де в одному сегменті мас-медійного поля співіснують без прямої інформаційної конкуренції різні медіасуб'єкти.

3. Аудиторія літератури й літературно-мистецької періодики нечисленна й стабільна роками, тому що підготовлена до розлогої, тривалої, компетентної розмови, зацікавлена в осмисленні оцінок і коментарів щодо актуальної літературної продукції. Проаналізовані видання прагнуть привернути увагу своїх читачів і утримувати її в обмеженому й «обжитому» кожним із них контексті. Українська літературно-мистецька періодика не так має на меті змінювати читацькі інтенції, як їх підтримувати та розвивати, орієнтуючись на усталену систему очікувань. Якщо для сучасної культури споживання, як стверджують маркетологи, важливою є стратегія уважного ставлення до реципієнта та адресне звертання до нього, то у сфері мас-медіа вона реалізується як принцип персоніфікації та індивідуалізації інформаційного контакту. Але для сучасного українського ринку періодики про літературу -- це лише перспектива. Натомість, якщо з розмаїття мотивів звернення до літературно-мистецького часопису близьким читачеві є орієнтаційний, вироблення чи зміцнення позицій, престижу, утилітарний чи рекреативний, культурного розвитку чи пізнавальний, слід шукати свій журнал серед десяти досліджуваних. Вони пропонують варіанти задоволення таких мотивів.

4. Аналіз української літературно-мистецької періодики дав підстави для визначення основних ліній протистояння, напруги, що є в просторі сучасної української літератури, як його бачить спеціалізована періодика: конкуренція в літературі поколінь 20-літніх і 40-літніх, конфронтація між «підрадянською» і «пострадянською» літературними спільнотами як опонентами догматичного й демократичного підходу до літературної діяльності, структурування за традиційними інституціями (письменницькі спілки) і новітніми формами об'єднання (літературні групи). Найпомітнішим є тяжіння до територіального принципу організації літературного поля (харківський, франківський, львівський, одеський та інші осередки), що доповнюється формуванням публічного простору літературного життя, тусовки. Загалом, внутрішня розділеність літературної спільноти сьогодні не така очевидна через згладженість поляризації загальною демократичністю і конформізмом сучасності. Натомість регіоналізація як форма організації простору літератури є досить помітною і підтримується літературно-мистецькими виданнями, зокрема «Київською Руссю», «Березолем» і «Кур'єром Кривбасу».

5. Література презентується як джерело психологічного досвіду та конструкт, що демонструє можливості майстерного письма, оскільки перевага надається психологічно-рецептивному способу оцінювання, дещо менша -- творчо-естетичному. З літературою сьогодні пов'язуються різні очікування і висуваються щодо неї різні запити, однак цінується вона переважно за враження, які здатна надати, та технологічність, і лише подекуди -- як джерело формування світогляду чи естетичної насолоди. Частка науково-професійного оцінювання визначає тяжіння частини літературно-мистецьких часописів до науковості, перетину з сегментом літературно-наукових видань, а низькі показники економічно-маркетингового оцінювання свідчать, що в сегменті літературно-мистецької періодики за літературою як виробленою продукцією систематично не слідкують.

6. Усеукраїнські літературно-мистецькі часописи презентують митців літератури різними способами, серед яких домінує коментування як загальна тенденція цього типу видань, проте всі видання охоче (хоч і неоднаковою мірою) використовують «синхрон» (пряму мову) літераторів, а також зосереджують свої зусилля на ознайомленні цільової аудиторії з сучасними митцями через публікацію їхніх нових творів. Збалансованість трьох форм презентації авторів художньої літератури (рівна представленість) демонструють поважні й солідні за віком часописи, нові формати уявляють свою роботу як більшу зосередженість на коментарях і прямій мові митців, ніж на публікаціях їхніх творів, що можна тлумачити як цілком виправдану стратегію з огляду на забезпечуваний сучасною культурою тотальної інформаційності широкий і швидкий доступ до літературних джерел за наявності проблеми орієнтації у вирі літпродукції. Усеукраїнські літературно-мистецькі журнали зосереджують свою увагу на вітчизняному літературному просторі, іноземні автори потрапляють у поле їхнього зацікавлення значно менше, а також презентуються менш різноманітно, зокрема, пряма мова як форма подачі актуальна лише для двох, порівняно молодих (за часом виникнення) українських часописів, що можна розцінювати як вияв тенденцій сучасної культури до формування загальносвітового соціокультурного контексту (процеси глобалізації, мультикультуралізму, космополітизму тощо).

7. Загальну картину індексу нейтральності в оцінюванні митців літератури можна тлумачити як налаштованість літературно-мистецької періодики на осі «толерантність -- агресія» на толерантність (згладжування чи уникнення категоричності, готовність прийняти й зрозуміти) з демонстрацією амбівалентних оцінок та незначного негативу в осмисленні окремих виявів діяльності митців літератури. Негатив та амбівалентне ставлення зазвичай характерні для оцінювання сучасного (молодого і наймолодшого) літературного покоління, а також у ситуаціях оцінювання «повернених» авторів чи класиків, які набули канонізованих рис. Тоді зустрічаються і звинувачення, і нищення статусу, і категоричність, і агресія. Загальною є тенденція до зниження принциповості в оцінюванні літератури та рух до таблоїдизації літературно-мистецької періодики, до рекреативності та спрощеного тлумачення мистецтва слова. «Старі» літературні видання демонструють навіть посилення творчо-естетичного оцінювання митців літератури, натомість «свіжі» -- втілюють нові тенденції бачення літератури.

8. Нівелювання критеріїв визначення й оцінювання соціокультурних явищ у виданнях про літературу -- свідчення розбалансованості, дезорієнтованості суспільної свідомості. Загальною є тенденція створення образу минулого чи зразка через утілення жорстких опозицій, а це шлях до міфологізації літературного простору, декларативності, консервативності й підтримування старої програми творчості, де життя сучасної літератури розглядається у загальній перспективі минулого, та уявлення про «вчора» мистецтва слова, його зразки як камертон осмислення літературного сьогодення, орієнтація на нові вияви творчості та нові способи її оцінювання. Натомість простежується поступальна зміна парадигми сприйняття мистецтва вбік ігнорування його найвищих здобутків як недосяжних або їхнього дистанціювання від сучасності чи вульгаризація. Стратегія виховання аудиторії -- смак більшості (middle-class як читацька спільнота), якій сьогодні потрібна якісна література і при цьому читабельна, що актуалізує виникнення й просування нового специфічного типу художньої продукції, яку можна визначити як «горизонталізована література».

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

Монографія

1. Іванова О. А. Сад літератури в журнальній оптиці сучасності: Медіакомунікації з, для і про літературу / Олена Іванова. Одеса: Астропринт, 2009. 368 с.

2. Рец: Зелінська Н. В. Іванова О. Сад літератури в журнальній оптиці сучасності: Медіакомунікації з, для і про літературу: монографія / Олена Іванова. Одеса: Астропринт, 2009. 368 с. / Надія Зелінська // Діалог: Медіа-студії: зб. наук. пр.; [за заг. ред. О. В. Александрова]. Одеса: Астропринт, 2010. Вип. 10. С. 216-218.

3. Кондратенко Н. В. Рецензія на монографію О. А. Іванової «Сад літератури в журнальній оптиці сучасності: Медіакомунікації з, для і про літературу» (Одеса: Астропринт, 2009) / Наталя Кондратенко // Уч. зап. Таврич. нац. ун-та имени В. И. Вернадского. Серия Филология. Социальные коммуникации; [ред. раздела «Социальные коммуникации» Г. Ю. Богданович; ред. раздела «Филология» В. П. Казарин]. Симферополь: Изд-во Таврич. нац. ун-та имени В. И. Вернадського, 2010. Т. 23 (62). № 2. Ч. 2. С. 670-671.

Наукові статті у фахових виданнях

4. Иванова Е. А. Коммуникативный статус текста в дискурсе -- художественном, виртуальном, сакральном / Е. А. Иванова // Вісник Харківського національного університету. Серія Філологія; [Філологічні аспекти дослідження дискурсу]; [відп. ред. Ю. М. Безхутрий]. Х.: Вид. дім ХНУ, 2001. № 520. Вип. 33. С. 22-27.

5. Іванова О. А. Вісім з половиною хвилин сучасного постмодернізму про постмодерну сучасність / О. А. Іванова // Історико-літературний журнал; [відп. ред. Н. М. Шляхова]. Одеса: Вид-во ОНУ імені І. І. Мечникова, 2002. № 7. С. 109-117.

6. Іванова О. А. Історія рецепції однієї наративності, або Чому детективна компонента художнього мислення Б. Акуніна -- топологія шляху, що пролягає між Сцилою та Харибдою / О. А. Іванова // Історико-літературний журнал; [відп. ред. Н. М. Шляхова]. Одеса: Вид-во ОНУ імені І. І. Мечникова, 2002. № 8. С. 198-211.

7. Иванова Е. А. Современный толстый интеллектуальный журнал как коммуникативное событие / Е. А. Иванова // Діалог: Медіа-студії: зб. наук. пр.; [за заг. ред. О. В. Александрова]. Одеса: ОРІДУ НАДУ, 2004. Вип. 1. С. 22-35.

8. Иванова Е. А. Сборник критических статей как экспликация текстовых стратегий современной критики, или Эклектизм как смысло- и формогенерирующий фактор / Е. А. Иванова // Діалог: Медіа-студії: зб. наук. пр.; [за заг. ред. О. В. Александрова]. Одеса: ОРІДУ НАДУ, 2005. Вип. 2. С. 36-51.

9. Іванова О. А. Що ІБТ, що Прохасько: публіцистичний текст як модель комунікативної ситуації / О. А. Іванова // Нова філологія: зб. наук. пр.; [гол. ред. В. М. Манакін]. Запоріжжя: Вид-во ЗНУ, 2005. № 3 (23). С. 134-149.

10. Іванова О. А. Горизонт очікуваного досвіду інсценізації сучасної української драматургії / О. А. Іванова // Діалог: Медіа-студії: зб. наук. пр.; [за заг. ред. О. В. Александрова]. Одеса: ОРІДУ НАДУ, 2006. Вип. 4. С. 175-187.

11. Іванова О. А. Літературна творчість як поле нових комунікативних зусиль у контексті соціології літератури / О. А. Іванова // Діалог: Медіа-студії: зб. наук. пр.; [за заг. ред. О. В. Александрова]. Одеса: ОРІДУ НАДУ, 2006. Вип. 5. С. 93-106.

12. Иванова Е. А. Информационная культура как архиватор памяти о природе вербального произведения / Е. А. Иванова // Літературознавчий збірник; [відп. ред. М. М. Гіршман]. Донецьк: Вид-во ДонНУ, 2007. Вип. 31-32. С. 11-23.

13. Іванова О. А. Сьогодні у світі: глобальність, мережність, постмодерність, медіатизованість… / О. А. Іванова // Діалог: Медіа-студії: зб. наук. пр.; [за заг. ред. О. В. Александрова]. Одеса: ОРІДУ НАДУ, 2007. Вип. 6. С. 101-111.

14. Іванова О. А. Літературний твір: між літературознавством і масовими комунікаціями / О. А. Іванова // Вісник Одеського національного університету. Серія Філологія. Літературознавство; [наук. ред. Н. М. Шляхова, Є. М. Черноіваненко]. Одеса: Вид-во ОНУ імені І. І. Мечникова, 2008. Т. 13. Вип. 7. С. 64-70.

15. Иванова Е. А. О количественных и качественных данных и статистических методах применительно к художественной литературе: подсчитывая потери и приобретения / Е. А. Иванова // Наукові записки Луганського національного університету. Серія Філологічні науки: зб. наук. пр.; [Пред'явлення світу в гуманітарних дискурсах ХХІ століття]; [гол. ред. Л. М. Синельникова] / Луган. нац. ун-т імені Тараса Шевченка. Луганськ: «Альма-матер», 2008. Вип. 7. Т. 3. С. 165-173.

16. Іванова О. А. Преса про літературу: номінація, дефініція, методологія / О. А. Іванова // Наукові записки Інституту журналістики: зб. наук. пр.; [гол. ред. В. В. Різун]. -- К.: Вид-во Київ. нац. ун-ту імені Тараса Шевченка, 2008. Т. 33. С. 29-33.

17. Іванова О. А. Статус літературного твору в новітніх історико-культурних обставинах, або Як нам аналізувати наш досвід літератури / О. А. Іванова // Діалог: Медіа-студії: зб. наук. пр.; [за заг. ред. О. В. Александрова]. Одеса: ОРІДУ НАДУ, 2008. Вип. 7. С. 150-159.

18. Іванова О. А. Стратегії формування і трансформування досвіду читання у версіях українських журналів про літературу -- «Київська Русь», «ШО» / О. А. Іванова // Уч. зап. Таврич. нац. ун-та имени В. И. Вернадского. Серия Филология. Социальные коммуникации; [гл. ред. серии В. П. Казарин; ред. вып. Г. Ю. Богданович]. Симферополь: Изд-во Таврич. нац. ун-та имени В. И. Вернадського, 2008. Т. 21 (60). № 1. С. 285-293.

19. Іванова О. А. Картина інформаційної наповненості сучасної всеукраїнської літературно-мистецької журнальної періодики / О. А. Іванова // Діалог: Медіа-студії: зб. наук. пр.; [за заг. ред. О. В. Александрова]. Одеса: Астропринт, 2009. Вип. 9. С. 62-72.

20. Іванова О. А. Мас-медіа і простір мистецтва слова: комунікації з, для і про літературу / О. А. Іванова // Уч. зап. Таврич. нац. ун-та имени В. И. Вернадского. Серия Филология. Социальные коммуникации; [ред. серии В. П. Казарин; ред. серии Г. Ю. Богданович]. Симферополь: Изд-во Таврич. нац. ун-та имени В. И. Вернадського, 2009. Т. 22 (61). № 4. Ч. 1. С. 258-264.

21. Іванова О. А. Медіапозиціонування сучасної української літератури, або Ідентифікація мистецтва слова за мистецької пресою / О. А. Іванова // Діалог: Медіа-студії: зб. наук. пр.; [за заг. ред. О. В. Александрова]. Одеса: Астропринт, 2009. Вип. 8. С. 6-15.

22. Іванова О. А. Мас-медійне представлення поступу художньої літератури / О. А. Іванова // Діалог: Медіа-студії: зб. наук. пр.; [за заг. ред. О. В. Александрова]. Одеса: Астропринт, 2010. Вип. 10. С. 6-14.

23. Іванова О. А. Наміри видання як комунікатора: орієнтири для програмності і встановлення пріоритетів літературно-мистецької періодики сучасної України / О. А. Іванова // Історико-літературний журнал; [відп. ред. Н. П. Малютіна]. Одеса: Вид-во ОНУ імені І. І. Мечникова, 2010. № 17. С. 123-133.

24. Іванова О. А. Самопрезентація митця літератури через ЗМК / О. А. Іванова // Уч. зап. Таврич. нац. ун-та имени В. И. Вернадского. Серия Филология. Социальные коммуникации; [ред. раздела «Социальные коммуникации» Г. Ю. Богданович; ред. раздела «Филология» В. П. Казарин]. Симферополь: Изд-во Таврич. нац. ун-та имени В. И. Вернадського, 2010. Т. 23 (62). № 2. Ч. 2. С. 392-398.

АНОТАЦІЯ

Іванова О. А. Літературно-мистецька періодика в соціальнокомунікаційному просторі України початку ХХІ століття. -- Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня доктора наук із соціальних комунікацій за спеціальністю 27.00.01 -- теорія та історія соціальних комунікацій. -- Інститут журналістики Київського національного університету імені Тараса Шевченка. -- Київ, 2010.

Дисертація присвячена комплексному дослідженню ціннісно-функціонального статусу літератури в соціальнокомунікаційному просторі початку ХХІ ст., як його бачить та просуває українська літературно-мистецька журнальна періодика, що є суб'єктом представлення та формування цього статусу. Побудовано концептуальну модель літературно-мистецького журнального видання, описано комунікаційний потенціал цього медіасуб'єкта та здійснено комплексний, системний і узагальнювальний кількісно-якісний моніторинг сучасної української літературно-мистецької журнальної періодики, досліджено її контент, комунікативні наміри, аудиторну орієнтацію, потенціал формату. Здійснено діагностику й прогнозування діяльності українських часописів про літературу в умовах сучасності як культури тотальної інформаційності.

Ключові слова: мас-медіа, формат, медіасуб'єкт, соціальні комунікації, моніторинг мас-медіа, комунікативні наміри, аудиторна орієнтація, літературно-мистецька періодика, культура тотальної інформаційності.

АННОТАЦИЯ

Иванова Е. А. Литературно-художественная периодика в социальнокоммуникативном пространстве Украины начала ХХІ века. -- Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени доктора наук по специальности 27.00.01 -- теория и история социальных коммуникаций. -- Институт журналистики Киевского национального университета имени Тараса Шевченко. -- Киев, 2010.

Диссертация посвящена исследованию социальных коммуникаций, в которых реализуется искусство слова сегодня и которые являются источником осмысления ценности и значимости художественной литературы в конкретных историко-культурных условиях, а также фактором осмысления новых свойств культурной реальности в аспекте ее коммуникативного потенциала.

В научный оборот введена категория «культура тотальной информационности» для обозначения современности как этапа становления нового типа общества, описаны ее коммуникативные особенности, проявленные на уровне организации информационного и масс-медийного пространств, установлены коммуникативные факторы, систематизированы и описаны формы и тенденции креативной и рецептивной реализации художественной литературы в контексте современности.

Комплексно исследован ценностно-функциональный статус литературы в социальнокоммуникативном пространстве начала ХХІ в., как его видит и продвигает украинская литературно-художественная журнальная периодика, являющаяся субъектом презентации и формирования этого статуса. Также сформирована и описана концептуальная модель литературно-художественного журнального издания, изучен коммуникативный потенциал этого медиасубъекта; осуществлен комплексный, системный и обобщающий количественно-качественный мониторинг современной украинской литературно-художественной журнальной периодики, исследован ее контент, коммуникативные намерения, аудиторная ориентация и потенциал формата; осуществлена диагностика и прогнозирование деятельности украинских журналов о литературе в условиях современности как культуры тотальной информационности; дана интерпретация программности и коммуникативных установок современных украинских журналов, отслеживающих жизнь литературы.

Исследование развития современной информационной культуры и социальных коммуникаций относительно литературы дало возможность определить, что литературно-художественная журнальная периодика, выступая коммуникатором, способствует размыванию границ между литературой как социокультурным пространством и другими участками социальной реальности, нивелируя автономность этого поля, а с ней -- собственный авторитет и весомость, а также и «символический капитал» искусства слова. Констатировано, что в социальных коммуникациях относительно литературы больше заинтересовано сообщество писателей, активно использующее периодику как канал коммуникации с читателями, для которых журнал выступает не столько источником широкого ознакомления с литературой как социокультурным пространством, сколько фактором сетевой идентификации сообщества единомышленников или ценителей определенного вида литературной продукции, разнообразие которой при этом существенно поляризует, дезориентирует как креативную, так и рецептивную деятельность. Литературно-художественная периодика демонстрирует неэффективность коммуникации между производителями и потребителями искусства слова, гармонизация же отношений литературы и ее публики достигается через запросы и предложения, описанные в работе как движение к «горизонтализации» (семантическому упрощению, технологизации) литературы на уровне и письма, и чтения.

Ключевые слова: масс-медиа, формат, медиасубъект, социальные коммуникации, мониторинг масс-медиа, коммуникативные намерения, аудиторная ориентация, литературно-художественная периодика, культура тотальной информационности.

ANNOTATION

Ivanova О. А. Literary-artistic magazines in social communication field of Ukraine at the beginning of the XXI century. -- Manuscript.

Dissertation for the Doctoral Degree in Social Communication Studies in speciality 27.00.01 -- Theory and History of Social Communications. -- The Institute of Journalism of Taras Shevchenko National University of Kyiv. -- Kyiv, 2010.

The dissertation describes a complex study on values of functional status of literature in the field of social communication at the beginning of the XXI century as it is portrayed and set forth by Ukrainian literary-artistic magazines, that is the subject of presentation and formation of the status. The conceptual model of a literary-artistic magazine is formulated; the communication potential of this mediasubject has been described; complex, systematic and generalized quantative and qualitive monitoring of modern Ukrainian literary-artistic magazines has been fulfilled, its content, communication intentions, audience orientation and potential of format have been investigated. Diagnosis and prognosis of the activity of Ukrainian literary-artistic magazines in the present condition, as the culture of total information, have been done.

Key words: mass media, format, mediasubject, social communication, monitoring of mass media, communication intentions, audience orientation, literary-artistic magazines, culture of total information.

Размещено на Allbest.ru