Історичний дискурс у британському романі 80–90-х років ХХ століття

Історичний дискурс визначено як результат міждисциплінарної взаємодії на рівні авторів, текстів, реципієнтів та загального контексту проблематики, що становить відкриту і постійно змінну формацію, не обмежену часовими чи тематичними рамками. Ключовими елементами дискурсу є текст, інтерпретація і контекст її творення, отже, історичний дискурс включає історію та історіописання як тему, їхню художню інтерпретацію в романі та соціокультурне тло кінця ХХ ст. Контекстом для текстових та інтертекстуальних елементів художньої та критичної літератури в межах історичного дискурсу виступають також поняття філософії історії.

Світоглядним підґрунтям британського роману 80-90-х рр. ХХ ст. є філософія постмодернізму, яка формує власні критерії істинності та знання, власні методи пізнання. Комплекс наративних, тематичних і жанрових пошуків письменників кінця ХХ ст. підпорядковується філософії постмодернізму: стратегіями пізнання стають принципи нелінійності та деконструкції. Під впливом деконструкції відбувається оформлення концепту «постісторії» як у філософії історії, так і в художніх творах.

М. Бредбері в романі «Професор Кримінале» аналізує стан суспільства в посттоталітарній Європі через постать відомого філософа і науковця, його оточення. На прикладі дослідження життєвого і кар'єрного шляху публічної людини М. Бредбері вдається показати всю неоднозначність другої половини ХХ ст., коли кожне десятиліття приводило до все радикальнішого переосмислення історичного процесу і формування постісторичного світогляду в останніх десятиліттях. Постісторія в романі «Професор Кримінале» показана як комплекс соціальних, політичних, культурних чинників, які вливають на переосмислення історії.

Дж. Барнс структурує роман «Історія світу в 10 Ѕ розділах» відповідно до стрижневої ідеї, яка полягає у тому, що будь-який виклад історії - це лише суб'єктивна академічна чи художня версія історії, адже одні й ті ж події можна подати з різних ракурсів і з позиції як центральних, так і маргінальних учасників. Роман - це збірка самостійних сюжетних ліній та новел, об'єднаних проблематикою способу викладу історії. Дж. Барнс подає історію світу як сукупність сюжетів. Структурна фрагментарність роману, одночасна незалежність та взаємопов'язаність розділів підсилюють ідею автора щодо легітимності альтернативних версій історії, які утворюють спільну картину історичного минулого. Основою авторської концепції історичного часу, реалізованої Дж. Барнсом у романі «Історія світу в 10 Ѕ розділах» є усвідомлення дистанції між історичним часом і особистою пам'яттю, яке дає можливість створити особливу темпоральність у межах роману, виокремити історичну та хронологічну свідомість персонажів.

У романі «Англія, Англія» Дж. Барнс подає гіперреальність, тобто копію реальності як єдину можливу в постмодерному суспільстві, яку письменник вибудовує на основі символів історії Великобританії, що перетворюються на культурні симулякри. Роман Дж. Барнса «Англія, Англія» - це практичне усвідомлення та художнє оформлення ідей Ж. Бодріяра та Ж. Делеза щодо природи реальності та істини з точки зору філософії постмодернізму. Дж. Барнс унаочнює домінування цінностей та норм споживання у культурі. Письменник зображає такий тип культури, при якому історія перетворюється на предмет споживання.

У романі «До Ермітажу» М. Бредбері в художній формі аналізує поняття «іронії історії» як співвідношення процесів історії на її мікро- і макрорівнях. На прикладі життя і творчості визначної постаті доби Просвітництва, французького філософа Д. Дідро, у романі показано зв'язок долі окремої особистості із історичним процесом двох періодів - XVIII та XX ст. В історичному дискурсі іронія стирає ієрархічність, натомість акцентує на контекстуальності і двозначності історичних подій. У філософії історії поняття «іронія історії» стосується соціальної сфери діяльності людини, а саме розбіжностей між ціллю та отриманим результатом, які проявляються у певній часовій перспективі.

На перший план роману «Земля води» Г. Свіфт виводить поняття «кінця історії», яке утворилося на межі історіографії та культурології, але згодом перетворилося на кліше. Подолання відчуття «кінця історії» у персонажів роману виникає одночасно з внутрішньою потребою в артикуляції історії, що стає способом їхнього самоствердження.

У романах Дж. Барнса, Г. Свіфта та М. Бредбері можна простежити авторське бачення певного типу національної та соціальної ідентичності, характерної для людини з постмодерністською свідомістю. Людина історії, з точки зору письменників, є самоіронічною, саморефлексивною, дещо розгубленою в ситуації кінця століття (одночасно й тисячоліття). При побудові цілісних образів такого плану письменники часто вводять у роман персонажів, які належать до різних соціальних прошарків, володіють різним досвідом і різним рівнем його репрезентації. Фрагментарність персонажа, яка лежить на поверхні його образу, при детальнішому аналізі переростає у чіткий набір рис представника свого часу - комунікативна відкритість, зорієнтованість на пізнання себе через іншого, але водночас неоднозначність, зневіра в теперішньому і минулому, страх перед майбутнім.

Проведений аналіз романів Дж. Барнса, Г. Свіфта та М. Бредбері дозволяє стверджувати, що історичний дискурс в сучасній літературі є результатом постмодерністського наукового і філософського світогляду, який акцентує примат текстуальності, методологію деконструкції та іронічний статус істини. Характерними рисами історичного дискурсу у британському романі 80-90-х рр. ХХ ст. виступають: зорієнтованість на історію як текст, а отже, на її альтернативний виклад, іронічне ставлення до історичного минулого, фрагментарність, спроби подолання лінійності історичного процесу. Історичний дискурс як відкрита формація, що перебуває у постійному становленні, потребує подальшого дослідження міждисциплінарних зв'язків, які дають змогу розкрити передумови розвитку і особливості репрезентації історичної проблематики в художній літературі.

ОСНОВНІ ПОЛОЖЕННЯ ДИСЕРТАЦІЇ ВИКЛАДЕНО У ПУБЛІКАЦІЯХ

1. Дробіт І. Іронія історії у романі М. Бредбері «До Ермітажу» / Дробіт Ірина Михайлівна // Питання літературознавства: Науковий збірник. - Чернівці : Рута, 2006. - Вип. 71. - С. 20-28. (0,6 др. арк.)

2. Дробіт І. Історичний дискурс у британському постмодерністському романі. Роман Грема Свіфта «Земля води»: гідротекст історії / Дробіт Ірина Михайлівна // Літературознавчі обрії. Праці молодих вчених. - Київ : Інститут літератури ім. Т. Г. Шевченка НАН України, 2006. - Вип.10. - С. 98-103. (0,5 др. арк.)

3. Дробіт І. Гіперреальність історії у романі Джуліана Барнса «Англія, Англія» / Дробіт Ірина Михайлівна // Від бароко до постмодернізму. Збірник наукових праць. - Вип. ХІ. - Дніпропетровськ : В-во Дніпропетровського національного ун-ту, 2007. - С. 185-189. (0,4 др. арк.)

4. Дробіт І. Структура та поетика історичного дискурсу у британському романі 80-х-90-х років ХХ ст. / Дробіт Ірина Михайлівна // Питання літературознавства: Науковий збірник. - Чернівці : Рута, 2008. - Вип. 75. - С. 128-137. (0,6 др. арк.)

5. Дробіт І. Міждисциплінарні аспекти поняття фікціональної історії (на прикладі романів Джуліана Барнса «Історія світу у 10 Ѕ розділах» та «Англія, Англія») / Дробіт Ірина Михайлівна // Вісник Львівського університету. Серія філологічна. - Львів, 2008. - Вип. 44. - Частина 2. - С. 118-127. (0,7 др. арк.)

6. Дробіт І. Рецепція історії у романі М. Бредбері «Професор Кримінале» / Дробіт Ірина Михайлівна // Гуманітарний вісник. Серія іноземна філологія: Всеукраїнський збірник наукових праць. - Черкаси : ЧДТУ, 2009. - Чис. 13. - С. 32-36. (0,5 др. арк.)

Додаткові публікації:

1. Дробіт І. Рецепція принципів та понять історіографії у британському романі 80-х - 90-х років ХХ століття / Дробіт Ірина Михайлівна // Теоретична і дидактична філологія. Збірник наукових праць Переяслав-Хмельницького педагогічного університету імені Г. С. Сковороди. - Київ, 2008. - Спецвипуск №1. - Т. 1 - С. 152-160. (0,5 др. арк.)

2. Дробіт І. Концепція історичного часу в романі Джуліана Барнса «Історія світу в 10 Ѕ розділах» / Дробіт Ірина Михайлівна // Сучасні літературознавчі студії. Схід на Заході, Захід на Сході: діалог світоглядних та художніх парадигм. - Київ : Видавничий центр КНЛУ, 2008. - №5. - С. 84-91. (0,5 др. арк.)

АНОТАЦІЯ

Дробіт І. М. Історичний дискурс у британському романі 80-90-их років ХХ ст. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата філологічних наук за спеціальністю 10.01.04 - література зарубіжних країн. - Київський національний університет імені Тараса Шевченка. - Київ, 2010.

У дисертації обґрунтовано функціонування історичного дискурсу в британському романі 80-90-х рр. ХХ ст. Об'єктом дослідження є романи Дж. Барнса «Історія світу в 10 Ѕ розділах», «Англія, Англія», роман Г. Свіфта «Земля води» і романи М. Бредбері «Професор Кримінале», «До Ермітажу». У роботі доводиться, що ці романи є прикладом одночасно формування і рецепції історичного дискурсу. Предметом дослідження виступає поетика романів Дж. Барнса, Г. Свіфта та М. Бредбері, причетних до творення історичного дискурсу. Хронологічні межі дослідження охоплюють 80-90-ті рр. ХХ ст. тому, що саме на цей період припадає активна дискусія щодо природи та проблематики історичного дискурсу, який розглядається як результат колективної міждисциплінарної науково-пізнавальної та творчої діяльності.

Проведений аналіз дозволяє стверджувати, що репрезентація історичного дискурсу є результатом постмодерністського наукового і філософського світогляду, який акцентує примат текстуальності, методологію деконструкції та іронічний статус істини. Характерними рисами історичного дискурсу у британському романі 80-90-х рр. ХХ ст. виступають: зорієнтованість на історію як текст, на її альтернативний виклад, іронічне ставлення до історичного минулого, фрагментарність, спроби подолання лінійності історичного процесу.

Ключові слова: історичний дискурс, іронія історії, кінець історії, гіперреальність, альтернативна історія, постісторія.

Дробит И. М. Исторический дискурс в британском романе 80-90-ых годов ХХ ст. - Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата филологических наук по специальности 10.01.04 - литература зарубежных стран. - Киевский национальный университет имени Тараса Шевченко. - Киев, 2010.

В диссертации обосновано функционирование исторического дискурса в британском романе 80-90-х годов ХХ ст. Объект исследования составляют романы Дж. Барнса «История мира в 10 Ѕ главах», «Англия, Англия», роман Г. Свифта «Земля воды» и романы М. Брэдбери «Профессор Криминале», «В Эрмитаж». В работе доказывается, что эти романы - пример формирования и рецепции исторического дискурса одновременно. Предметом исследования является поэтика романов Дж. Барнса, Г. Свифта и М. Брэдбери. Хронологические рамки исследования охватывают 80-90-е года ХХ ст., поскольку именно на этот период приходится активная дискуссия относительно природы и проблематики исторического дискурса, который рассматривается как результат коллективной междисциплинарной научно-познавательной и творческой деятельности.

Проведенный анализ дает возможность утверждать, что репрезентация исторического дискурса - это результат постмодернистского научного и философского мировоззрения, который акцентирует внимание на примате текстуальности, методологии деконструкции и ироническом статусе истины. Характерными чертами исторического дискурса в британском историческом романе 80-90-х годов ХХ ст. выступают: ориентированность на историю как текст, на ее альтернативное изложение, ироническое отношение к историческому прошлому, фрагментарность, намерение писателей и историков преодолеть линейность исторического процесса.

Ключевые слова: исторический дискурс, ирония истории, конец истории, гиперреальность, альтернативная история, постистория.

Iryna Drobit. Historical Discourse in British Novel of 1980-90s. - Manuscript.

Thesis for a Candidate of Philology degree, speciality 10.01.04 - Literature of foreign countries. - Kyiv National Taras Shevchenko University. - Kyiv, 2010.

The thesis elucidates functioning of historical discourse in British novel of 1980s-1990s. Novels "History in 10 Ѕ Chapters", "England, England" by Julian Barnes, "Waterland" by Graham Swift, "Doctor Criminale", "To the Hermitage" by Malcolm Bradbury constitute subject of the study. The conducted research proves that these novels fully illustrate the phenomenon of simultaneous moulding and perception of historical discourse. Poetics of the novels is analysed in the context of their potential to elaborate fictionalised concepts of historiography. Chronological limits of the study are defined within the last decades of the 20th century, since this is the period of active discussion on the subject of nature and key issues of historical discourse in scientific circles of historians and literary critics.

Writers applying to notions of philosophy of history in their novels preset the strategy and methodology of literary analysis of historical discourse due to its interdisciplinary scientific and creative activities. Historical discourse establishes connection between historical past as such and its scientific representation along with creative interpretation. The analysis allows claiming that the representation of history is a result of philosophical world view which emphasises primacy of textuality, methodology of deconstruction and ironical status of the truth.

Authors consciously manifest in the novels their interest in the issues of history writing, they thoroughly examine issues which concern history with the enthusiasm of amateur historians. Novels express creative exploration of history through articulating existential experience and questioning written historical evidences. Writers verify the truth about past with the help of general cultural notions of “irony”, “hyperreality” and “the end” of history. By outlining the concept of “post-history” in their novels J. Barnes, M. Bradbury and G. Swift represent history as a unity of texts, plots and viewpoints interwoven within present and past cultural paradigms. Taking into account that any representation of history is subjective, authors of the novels suggest that each of them either scientific or fictional was equaled in its attempt to reveal a personal view on the historical past. Generally characters in the novels can be described as “history people” who are simultaneously dramatic, self-reflexive and self-ironical, who are also perplexed in the situation of the end of the century and consequently the millennium. Characters bare features of a personality with the postmodern worldview - communicative openness, irony, intension to learn “the self” through “the other”, mistrust of the present and the past, and fear of the future.

The study reveals how social, cultural, literary environment shape the historical discourse in the novel. Distinctive features of historical discourse in British novel of 1980s-1990s are as following: perception of history as a text, attempts to write alternative versions of history, ironical attitude to historical past, fragmentariness, efforts to overcome the linearity of historical process.

Key words: historical discourse, irony of history, the end of history, hyperreality, alternative history, post-history.

Размещено на Allbest.ru