Художня парадигма "автор-читач" у романній творчості Мілорада Павича

Проблематизація диференціації психодинаміки жіночого й чоловічого читацького сприйняття і часткова артикуляція відмінностей у фіксації на письмі фемінного та маскулінного досвіду особливо відобразилися у перших романах письменника. Зважаючи на визнання «фемінності» постмодерного дискурсу (Ж. Дерріда), яка виражається в тілесності, фрагментарності, децентрованості семантики і синтаксису, творчість М. Павича є прикладом теоретично актуальної «фемінної» еротизації «чоловічих» текстуальних практик.

Висновки

Узагальнено результати дослідження. Циркуляція і метаморфози певних ідей та концепцій у спектрограмі різних літературознавчих шкіл та напрямів виразно демонструють зміщення уваги від авторської суб'єктивності до суб'єктивності читацької й активізацію останньої. Категорії автора і читача, зазнавши відповідних перетворень, зумовлених кризою суб'єкта, у своєму постмодерністському оформленні набувають нового змістового наповнення - як модельовані функції / ролі / інтенції. Відповідно, сучасні методології зосереджуються на їх реконструюванні шляхом комплексного аналізу художніх стратегій текстових структур.

У парадигмі авторсько-читацьких корелятивних відношень, які визначають художню комунікацію, що розгортається у романах М. Павича, виокремлено три рівні: структуротвірний, наративно-рецептивний та інтертекстуальний. Кожен з них характеризує певний тип стратегічних намірів письменника, в яких «програмується» активна реакція читача, за рахунок чого досягається комунікативний ефект.

Перший рівень парадигми - структуротвірний - представлено з точки зору комунікативного потенціалу, закладеного вже в моделюванні структури романів М. Павича, що демонструє загальну тенденцію комп'ютеризації художньої естетики. Аналіз структурних особливостей досліджуваних текстів дає підстави трактувати їх (за винятком «Другого тіла», що тяжіє до посторінкового читання) як приклади нелінійних моделей - книжкових, електронних, гібридних книжково-електронних гіпертекстів, - які уможливлюють вибір читацького переміщення в текстуальному просторі. Наявність у деяких романах невербальних компонентів (фотографій, малюнків, схем, рисунків, знаків-символів, копій текстових фрагментів) поруч з вербальними збагачує семантику рецепції цих текстів. Для нелінійної, фрагментарної, гетерогенної структури характерні відносно вільні зв'язки між елементами, що робить її рухливою. Візуалізація зв'язків дозволяє вибіркові переходи від одного фрагмента до іншого. Такі моделі забезпечують можливість інтерактивного втручання реципієнта в комбінування фрагментів і сюжетоскладання. Орієнтацію М. Павича на активізацію читача визначають насамперед авторські жанрові визначення і металітературний дискурс, представлений переважно в паратекстуальних компонентах романних моделей. Найповніше гіпертекстуальність реалізується в «Хозарському словнику», який у літературознавстві визнано еталоном гіпертексту.

Другим важливим рівнем літературного комунікативного акту є наративно-рецептивна стратегія, котра забезпечує рольові ігри автора і читача як внутрішньотекстових оповідних інстанцій. М. Павич у своїх романах на експліцитному рівні оповіді вдається до «маскування» авторської активності. Первинний наратор тут виступає в авторських масках «лексикографа», «видавця», «редактора», «упорядника», «письменника» тощо, оповідна роль яких позначена самоіронією. Крім утримання фрагментарної, гетерогенної структури твору як наративної цілісності і створення десакралізуючого іміджу автора-скриптора, авторські маски виконують важливу функцію активізації персонажного читача і, відповідно, залучення до комунікативної гри передбачуваного реципієнта.

Разом з тим, у творчості М. Павича імпліцитний Автор (інтегральний образ, який стоїть за масками) постає як текстуальна конструкція, в якій утілюється архетип трикстера. Звідси - містифікації, шифрування та приховування змістових пластів, поліваріантність фабули, маніпулювання істиною, руйнування горизонтів сподівання. Павичева наративно-рецептивна стратегія спрямована на творення нової читацької ідентичності: бажаний читач - це гравець-дослідник, креативність уяви якого поєднується з критичним сприйняттям тексту. Ефективність літературної комунікації визначається його ігровим настроєм, інтерпретаційною загальнокультурною компетентністю, здатністю до самокритики. Такий читач, обізнаний і з дискурсом публічного М. Павича, спроможний розв'язувати складні завдання, зокрема реагувати на автобіографічні маркери у творчості письменника.

Третій рівень - інтертекстуальний - є найабстрактнішим, оскільки спирається на авторський і читацький досвід взаємодії з існуючими набутками культури. Така комунікація передбачає гру в кодування та декодування «виходів» у інші тексти. Інтертекстуальну палімпсестність творів М. Павича визначає насамперед його схильність до автоінтертекстуальності: створені ним образи, мотиви, сюжети, а інколи й цілі оповідання неодноразово перекочовують з малих форм у більші. У множинності автоалюзій та автоцитат формується «павичіада» як семантико-комбінаторна єдність.

Асоціації з іншими літературними кодами і дискурсами динамізують структуру Павичевого «тексту-світу». Інтертекст «павичіади» складає багатий репертуар сюжетів, мотивів, образів давнiх мiфiв, фольклору, Біблії, світової та сербської літератури, зокрема середньовічної, барокової і сучасної. М. Павич надає перевагу більш прихованим типам інтертекстуальних зв'язків, травестіюванню й інверсійним модифікаціям елементів прототексту. Як письменник-літературознавець, він художньо обігрує у своїх творах і теоретико-літературні дискурси. Крім концептів «смерті автора» та «активного читача», професійний реципієнт-критик у текстах М. Павича може зауважити актуалізацію поняття «гендер», що провляється через «андрогінний» принцип побудови та функціонування «павичіади» і гендерну диференціацію письма та читання як складову її металітературного дискурсу.

Загалом усі три рівні Павичевої парадигми кореляції «автор - читач» позначені орієнтацією письменника на розширення можливостей створення, сприйняття та інтерпретації художньої інформації. Гіпертекстуальна структура, поєднання у художньому наративі старих і нових, національних і загальнокультурних, фантастичних, історичних і автобіографічних елементів, інтертекстуальні «виходи» в інші тексти характеризують «павичіаду» як динамічний «світ-текст», який реконструюється у процесі кожного індивідуального читання.

Феномен Павичевої творчості яскраво відображає фазові зміни відношень між категоріями автора та читача у постмодернізмі - від десакралізуючого «смертельного» вироку авторському началу, через підвищення активності і креативності адресата тексту, до воскресіння першого, проте вже в новій якості.

Основні положення дисертації викладено у таких публікаціях

1. Білоног Ю. І. «Хозарський словник» Мілорада Павича як «полігон» для постмодерністської гри «Автор - Читач» / Ю. І. Білоног // Літературознавчі студії. - К., 2004. - Вип.10. - С. 41-46.

2. Білоног Ю. І. Дихотомічний «Пейзаж, намальований чаєм»: чоловіче й жіноче у наративно-рецептивній стратегії Мілорада Павича / Ю. І. Білоног // Літературознавчі студії. - К., 2004. - Вип.11. - С. 59-64.

3. Білоног Ю. І. «Скринька для письмового приладдя» Мілорада Павича як роман у форматі «гіпер» / Ю. І. Білоног // Літературознавчі студії. - К., 2005. - Вип.12. - С. 72-76.

4. Білоног Ю. І. Трикстеріада імпліцитного Автора в наративі Павичевих романів / Ю. І. Білоног // Літературознавчі студії. - К., 2005. - Вип.14. - С. 51-54.

5. Білоног Ю. І. Авторство як об'єкт іронії у романах М. Павича / Ю. І. Білоног // Вісник Київського національного університету імені Тараса Шевченка. - К., 2006. - № 2. - С. 9-12.

6. Білоног Ю. І. Інтерактивність у авторсько-читацькій комунікації «по-павичівськи» (на матеріалі романної творчості М. Павича) / Ю. І. Білоног // Компаративні дослідження слов'янських мов і літератур : Пам'яті Л. Булаховського : Зб. наук. пр. - Ювілейний випуск (до 120-річчя з дня народження). - К., 2008. - С. 274-281.

7. Білоног Ю. І. Автобіографічний модус романої творчості Мілорада Павича / Ю. І. Білоног // Компаративні дослідження слов'янських мов і літератур : Пам'яті Л. Булаховського : Зб. наук. пр. - К., 2010. - Вип. 11. - С. 261- 271.

8. Білоног Ю. І. Інтертекстуальний діалог творчості Мілорада Павича з феміністичним постструктуралізмом / Ю. І. Білоног // Компаративні дослідження слов'янських мов і літератур : Пам'яті Л. Булаховського : Зб. наук. пр. - К., 2010. - Вип. 12. - С. 220-228.

9. Билоног Ј. Романи Милорада Павића у контексту постмодернистичке ироније/самоироније / Јулија Билоног // Научни састанак слависта у Вукове дане : Зборник МСЦ-а. - Београд, 2006. - № 35/2. - Стр. 417-427.

10. Билоног Ј. Морфологија интерактивне стварности у драмама Милорада Павића / Јулија Билоног // Научни састанак слависта у Вукове дане : Зборник МСЦ-а. - Београд, 2008. - № 37/2. - Стр. 475-486.

Анотація

Білоног Ю.І. Художня парадигма «автор - читач» у романній творчості Мілорада Павича. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата філологічних наук за спеціальністю 10.01.03 - література слов'янських народів. - Київський національний університет імені Тараса Шевченка, - Київ, 2011.

Дисертація є першим в українській і в зарубіжній славістиці комплексним дослідженням проблеми авторсько-читацької художньої комунікації, реалізованої у романах видатного сербського письменника Мілорада Павича. У роботі простежено постмодерністську трансформацію статусу категорій автора і читача, функціональне наповнення яких піддається конструюванню й реконструюванню у процесі написання і читання. Виокремлено три ракурси дослідження романної творчості М. Павича. По-перше, на рівні структуротворення окреслено специфіку інтерактивної комунікації, «запрограмованої» у гіпертекстуальних моделях прози письменника. По-друге, на наративно-рецептивному рівні проаналізовано експліцитні й імпліцитні рольові ігри автора і читача як оповідних інстанцій. По-третє, на рівні інтертекстуальної взаємодії визначено комунікативний потенціал «павичіади», заснований на кодуванні і декодуванні її зв'язків з іншими текстами та дискурсами.

Проведений аналіз засвідчує відповідність художніх стратегій М. Павича постструктуралістсько-деконструктивістській доктрині та їх спрямованість на розширення можливостей створення, рецепції та інтерпретації літературного твору.

Ключові слова: художні стратегії, комунікація, автор, читач, гра, гіпертекст, інтерактивність, авторська маска, трикстерство, автобіографізм, гендер, інтертекстуальність.

Аннотация

Билоног Ю.И. Художественная парадигма «автор - читатель» в романном творчестве Милорада Павича. - Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата филологических наук по специальности 10.01.03 - литература славянских народов. - Киевский национальный университет имени Тараса Шевченко, - Киев, 2011.

Диссертация является первым в украинской и зарубежной славистике комплексным исследованием проблемы авторско-читательской художественной коммуникации, реализуемой в романах сербского писателя Милорада Павича. В работе прослеживается трансформация статуса категорий автора и читателя, функциональное содержание которых поддается конструированию и реконструированию в процессе письма и чтения.

Выделено три ракурса исследования авторско-читательской корреляции в романном творчестве М. Павича. Во-первых, на уровне структуротворчества определяется специфика интерактивной коммуникации, «запрограммированной» в гипертекстуальных моделях прозы писателя. Паратекстуально заявленные необычные авторские жанровые дефиниции (роман-лексикон, роман-кроссворд, роман-клепсидра, роман-дельта и т. д.) стимулируют реципиента к чтению-игре. Анализ структурных особенностей романов указывает на моделирование М. Павичем нелинейных текстов, предоставляющих несколько - или множество - траекторий рецептивного передвижения. Кроме книжных и электронных гипертекстов, творчество М. Павича содержит и гибридные книжно-электронные модели. Заложенные в них металитературные алгоритмы художественной коммуникации «по-павичевски» - паратекстуальный инструктаж и эффекты технического оформления (варьирование шрифта, наличие невербальной информации) - обеспечивают интерактивное вмешательство реципиента в комбинирование фрагментов и сюжетосложение, а также обогащают семантику рецепции.

На нарративно-рецептивном уровне парадигмы анализируются експлицитные и имплицитные ролевые игры автора и читателя как повествовательных инстанций. Первичный наратор в романах М. Павича, как правило, предстает в авторских масках «лексикографа», «издателя», «редактора», «составителя», «писателя» и т. д., повествование которых содержит самоиронию. Такая маска выполняет несколько функций: удерживает фрагментарную структуру текста как нарративное целое, способствует десакрализации автора-скриптора, активизации персонажного читателя и, соответственно, привлечению к коммуникативной игре предполагаемого реципиента. Вместе с тем, в творчестве М. Павича имплицитный Автор (интегральный образ, стоящий за масками) предстает как текстуальная конструкция, в которой воплощается архетип трикстера, поскольку для текстов характерны мистификации, поливариантность фабулы, манипулирование истиной, разрушение «горизонта ожиданий». При этом под прицелом иронии оказывается реципиент. Нарративно-рецептивная стратегия М. Павича нацелена на создание новой читательской идентичности: желаемый читатель - игрок-исследователь, эффективность литературной коммуникации с которым определяется его игровым настроением, общекультурной компетентностью и способностью к самокритике.

В диссертации на уровне интертекстуального взаимодействия раскрывается коммуникативный потенциал романов, основанный на кодировании и декодировании ее связей с другими текстами и дискурсами. Вследствие циркуляции художественных элементов, проявляющейся через автоцитаты и автоаллюзии во всем творчестве М. Павича, формируется «павичеада» как семантико-комбинаторное целое. Ее интертекст составляет богатый репертуар сюжетов, мотивов и образов из древних мифов, фольклора, Библии, зарубежной и сербской литературы, вчастности средневекового, бароккового и современного периодов. Кроме того, как писатель-литературовед, М. Павич обигрывает и теоретико-литературные концепты («смерть автора», «активный читатель», «гендер»).

На всех уровнях исследуемой парадигмы «автор - читатель» прослеживается ориентация писателя на расширение возможностей создания, рецепции и интерпретации литературного произведения. Гипертекстуальная структура, наративное соединение старых и новых, национальных и общекультурных, фантастических, исторических и автобиографических элементов, интертекстуальные «выходы» в другие тексты позволяют охарактеризовать «павичеаду» как динамичный «мир-текст», который реконструируется при каждом индивидуальном чтении.

Ключевые слова: художественные стратегии, коммуникация, автор, читатель, игра, гипертекст, интерактивность, авторская маска, трикстерство, автобиографизм, гендер, интертекстуальность.

Summary

Bilonog Y.I. Literary paradigm "author - reader" in the Romanesque literature of Milorad Pavic. - Manuscript.

Thesis for a Candidate degree in Philology. Specialisation 10.01.03. - Literature of Slavic peoples. - Taras Shevchenko Kyiv National University, - Kyiv, 2011.

In Ukrainian and foreign Slavic Studies, this dissertation is the first complex research of the problem of literative communication between the author and readers which is realized in the novels of the Serbian writer Milorad Pavic. The essay considers the postmodern transformation of the status of categories of the author and reader whose functional content can be constructed and reconstructed through the writing and reading processes. This research is being conducted from three angles. Firstly - on the level of shaping / building of the novel structure, all specificities of interactive communication "programmed" in hypertext models of Pavic's prose have been described. Secondly, the play between writer and the reader as a narrative category is being analyzed at the receptive- narrative level, and so are their explicit and implicit roles. Thirdly, at the level of the inter-textual connection, the communicative potential of his opus based on coding and decoding of its connections with other texts and discourses is being investigated. The phenomena of Pavic's works displays phase changes of relationship of author and reader in post-modernism - from the de-sacralisation death sentence to the author's principle, through the augmentation of activity and creativity of the text addressee, to the resurrection of the first one.

Key words: literature strategies, communication, author, reader, play, hypertext, interactivity, author's mask, trickster, autobiographicity, gender, inter-textuality.

Размещено на Allbest.ru