Жанрові модифікації української повісті 1950–60-х років

Специфіку трактування цього образу у творах прозаїків-шістдесятників ми розглянули в підрозділі 3.3 «Субстанціональна специфіка повістевого персонажа як жанровий ідентифікатор повісті». Типовим фоновим конфліктом у багатьох повістях постсталінської доби виступає надтекстове зіткнення ідилічного світу дитинства і жорстокого «дорослого» життя, зокрема війни й повоєння. Шістдесятники внесли в нього свою неповторну ноту, розколовши дитячу ідилію жорстокістю війни, чого не було у творчості письменників старшого покоління. Це гостре зіткнення з величезною виразністю й без жодних ідеологічних схем виявило антигуманність світової бійні, справжню людську суть тих поневірянь і трагедій, через які проходив народ у перші повоєнні роки. Дитячий світ у їхній творчості постав як моральний і естетичний критерій літератури, як вираження ідеалу.

Починаючись у дитинстві, обпаленому війною, «біографія» збірного образу героя покоління 60-х розгорталась у становленні особистості в роки юності, в дорослішанні й пошукові шляхів збереження нетлінних цінностей дитинства. Субстанціональний конфлікт психології героя -- це зіткнення дорослого (реального) життя і його ідеального протообразу (дитинства). У ключові моменти життя людина повертається до дитячого світу з його питомою гуманністю, звіряючи за цим критерієм свої вчинки й почування. Особливо виразно цей образ постає у творах Гр. Тютюнника (оповідання, повісті «Облога», «Климко», «Вогник далеко в степу»), Є. Гуцала (зб. «Пролетіли коні», повість «Подорожні»), В. Дрозда («Замглай», «Ирій») та ін.

Жанрові межі повісті цього періоду стають значно рухливішими, тому стратегічно найбільш адекватною методикою жанрових означень повісті є не субстанціональні концепції Поспєлова, Лихачова чи Тамарченка, засновані на стабільності ознак, а генологічна теорія М. Бахтіна, який розглядає роман як принципово н е з а в е р ш е н и й жанр, тобто такий, що перебуває у процесі постійного становлення, нормативна жанрова парадигма заступається варіативним синтагматичним рядом ідентифікаторів, який у наступні десятиліття утверджує синкретичність як найважливішу жанрову ознаку повісті. Конституційна незавершеність є питомою ознакою української повісті, починаючи з середини 1950-х років.

Вона розширює коло тих художніх властивостей, що наближають її поетику до роману й новелістики, жанрово дестабілізується й часом запроваджує радикально нові форми. Відродження багатьох досі заборонених традиційних елементів сприяє утворенню в 1960-х роках важливої стильової тенденції необароко, тимчасове падіння залізної завіси відкриває джерела для інтенсивного освоєння західних наративних стратегій, зокрема інтелектуальної, неореалістичної, психологічної прози.Часом освоєння цих стильових явищ приводить до відчутних змін у жанровій ідентичності повісті, породжуючи нові модифікації.

Необарокова стильова тенденція, найбільше виражена у творчості Вал. Шевчука, у поєднанні з фольклоризмом і неоміфологізмом породжує барокову за стилістикою химерну повість -- твори Є. Гуцала, В. Дрозда, Ю. Щербака та ін. Інтенції до притчевості, параболічного наративу оприявнюються в жанрі повісті-притчі (В. Земляк, Ю. Мушкетик, Р. Федорів, Вал. Шевчук та ін.), у якій акцентуються або народнопоетичні мотиви (В. Земляк, Вал. Шевчук, Р. Федорів), або традиції інтелектуальної, філософської прози (Ю. Мушкетик, Р. Іваничук, Ю. Щербак). Менш виразно, але все ж істотно позначається така дифузія на інших модифікаціях, спричиняючи в 60-х роках відчутне розмивання жанрових рамок повісті, використання типових поетичних маркерів роману й новели -- скажімо, втілення типово романної концептуальної моделі світобудови у повістях В. Дрозда або новелістичний пуант, несподіване завершення сюжетних епізодів чи фіналів повістей Гр. Тютюнника, характерних своєю класичною традиційною формою.

Багато в чому штучний нормативний канон, нав'язаний повісті протягом 1930-50-х рр., здебільшого відкидається, повість повертає собі питому «не канонічність», плинність, через те втрачає дотеперішню базу стабільних жанрових ідентифікаторів і повертає с и н т е т и з м, фундаментальну властивість постійного становлення, незавершеності, великий еволюційний потенціал. Принципово змінюються пріоритети: не людина розглядається крізь призму історії, а навпаки -- історичні події передаються у своєму впливі на духовний світ персонажа. Відбувається революційна зміна в художньому трактуванні людини, особистості, індивідуальності, в літературу повертається артикульований антропоцентризм, який став однією з найвиразніших ознак літературного відродження 60-х років.

У Висновках підбито основні підсумки дослідження.

Жанр повісті ще не здобувся на вичерпне теоретичне визначення, у його наукових дефініціях переважають часткові й часом далекі від наукової адекватності критерії - обсяг твору, хронотоп, сюжетно-композиційні особливості тощо. Найконструктивнішим для описової характеристики «жанрової достатності» є генетичний принцип, за яким повість та оповідання беруть свій початок від старовинної народної оповіді, на відміну від суто писемних за походження жанрів роману та новели.

Користуючись запропонованою Н.Копистянською класифікацією літературних жанрів, ми з'ясували місце повісті в системі жанрів української прози. Проведений аналіз дав підстави для висновку, що з кінця 1950-х років повість одержала статус провідного жанру в українській прозі, породила знаменні суб'єктивні стратегії нарації й повороту літератури до внутрішнього духовного всесвіту особистості, які в 1960-х роках спричинили значні зміни в поетиці української прози і загальне переструктурування системи її жанрів.

Українська повість першої половини 50-х років ХХ ст. характеризується залежним «серединним» становищем у системі прозових жанрів. Їй властиві усталена жанрова парадигматичність, заснована на ідеологічних принципах, нормативність поетики, ілюстративність.

З другої половини 50-х років в українській повісті відбуваються значні жанрові зміни. У цей період вона відокремлюється від роману й новелістики, втрачає жанрову залежність від великої і малої прози, підпорядкованість провідній формі роману, здобуває пріоритетне становище в системі жанрів української прози.

Не менш помітної еволюції зазнає в 1950-60-хроках і внутрішня жанрова структура самої повісті. Тематично-проблемний критерій типології, властивий попередньому періодові, втрачає свої позиції, поступово руйнується нормативна жанрова парадигма. Натомість утверджується пріоритет художнього розкриття внутрішнього всесвіту особистості, різні стратегії презентації якого стають визначальними для вирізнення жанрово-стильових модифікацій повісті. Найважливішими ознаками повісті 60-х років у жанрово-стильовому плані є втрата жорсткої нормативності, парадигматичності, на зміну яким приходить широка варіативність, художня синкретичність.

Глибинні зміни відбулися у принципах художнього трактування дійсності, в утвердженні нової гуманістичної к о н ц е п ц і ї літературного характеру, відродженні м и с т е ц ь к о г о і д е а л у, створенні принципово нової х у д о ж н ь о ї к а р т и н и с в і т у, що потребувало фронтального перегляду жанрових норм. Розгортання духовного простору автора й персонажа повісті взаємодіяло, синтагматично єдналося з іншими художніми формфакторами (ідилічним, біографічним чи пригодницьким хронотопом, дегероїзацією подій війни тощо), створюючи щоразу оригінальну, внутрішньо мотивовану, іманентну жанрову оболонку, породжуючи нові модифікації повісті. Серед них за мірою глибини презентації духовного світу персонажа вирізняються лірична повість-спогад, лірико-психологічна повість, гостросюжетна повість-проблема, твори про дітей і для дітей, «химерна» повість із широким використанням народнопоетичних мотивів.

Головним висновком проведеного дослідження є те, що повість, попри теоретичні складнощі жанрових дефініцій, традиційно є одним із найпродуктивніших різновидів української прози. Протягом 1950-60-х років у ній відбуваються глибокі внутрішні зміни, вона утверджується як пріоритетний жанр, збагативши українську прозу низкою різноманітних і глибоких творів, які стали помітними явищами в історії літератури.

Основні положення дисертації висвітлено у таких публікаціях

1. Жукова В. В. Тенденції жанрової динаміки в українській повісті 1950-х років / Вікторія Вікторівна Жукова // Література. Фольклор. Проблеми поетики: Збірник наукових праць. Вип. 31. Ч. 2. К.: Твім інтер, 2008. С. 578-588.

2. Жукова В. В. Лірична повість у системі прозових жанрів 1950-60-х років / Вікторія Вікторівна Жукова // Вісник Київського славістичного університету. Серія: Філологія. Вип. 40. К., 2009. С. 231-238.

3. Жукова В. В. Хронотоп трудової ідилії в українській повісті 1950-х років / Вікторія Вікторівна Жукова // Література. Фольклор. Проблеми поетики: Збірник наукових праць. Вип. 33. Ч. 2. К.: Твім інтер, 2009. С. 544-553.

4. Жукова В. В. Жанрові особливості української історичної повісті 1950 - 1960-х років / Вікторія Вікторівна Жукова // Література. Фольклор. Проблеми поетики: Збірник наукових праць. Вип. 34. Ч. 1. К.: Твім інтер, 2009. С. 276-287.

5. Жукова В. В. Жанрова динаміка української повісті 1950-х років для юнацтва / Вікторія Вікторівна Жукова // Вісник Київського славістичного університету. Серія: Філологія. Вип. 42. К., 2009. С. 71-77.

6. Жукова В. В. Жанровий код української воєнної повісті 1950-х років / Вікторія Вікторівна Жукова // Науковий вісник Ізмаїльського державного гуманітарного університету: Зб. наук. праць. Вип. 28. Ізмаїл, 2010. С. 102-107.

АНОТАЦІЯ

Жукова В. В. Жанрові модифікації української повісті 1950-60-х років. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата філологічних наук за спеціальністю 10.01.01 - українська література. - Київський національний університет імені Тараса Шевченка. - К., 2011.

Дисертація є цілісним дослідженням еволюції жанру української повісті 1950-60-х років ХХ ст. Уперше розглянуто місце повісті в системі жанрів української прози цього періоду: її підпорядковане проміжне становище між романом і новелістикою, усталену парадигму жанрових модифікацій до середини 50-х років і здобуття жанрової суверенності, пріоритетного становища у прозі кінця 50-х - 60-х років, внутрішнє реструктурування й виникнення варіативних синтагматичних жанрових модифікацій.

На базі текстуального аналізу повістей представників різних письменницьких генерацій доводиться формування у жанрі повісті найважливіших імпульсів до оновлення української прози та формування художніх засад шістдесятництва: глибинні зміни у принципах художнього трактування дійсності, в утвердженні нової гуманістичної концепції літературного характеру, відродження мистецького ідеалу, створення принципово нової художньої картини світу, що спричинило радикальний перегляд жанрових норм.

Ключові слова: жанр, генологія, проза, повість, парадигма, синтагма, шістдесятництво, хронотоп, героїка, ідилія.

АННОТАЦИЯ

Жукова В. В. Жанровые модификации украинской повести 1950-60-х годов. - Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата филологических наук по специальности 10.01.01 - украинская литература. - Киевский национальный университет имени Тараса Шевченко. - К., 2011.

Диссертация является целостным исследованием эволюции жанра украинской повести 50-60-х гг. ХХ в. Впервые рассмотрено место повести в системе прозаических жанров этого периода, внутренняя реструктуризация «средней прозы», ее причины и последствия для развития украинской литературы.

Текстуально проанализированы повести первой половины 50-х гг., составляющие идеологически мотивированную нормативную парадигму жанровых модификаций, основанную на проблемно-тематическом критерии. Но, как доказывается в диссертации, именно в недрах жанра повести формировались наиболее мощные художественные импульсы, приведшие в конце 1950-х - 60-х гг. к глубоким изменениям и в системе жанров украинской прозы, и во внутрижанровой структуре повести. Среди них выделяется новая стратегия гомодиегетической наррации, привнесенная в литературу киноповестями А. Довженко, форма «лирического документа», дегероизация событий войны, начало утверждения нового типа лирического героя прозы.

Со второй половины 1950-х годов в украинской повести происходят значительные жанровые изменения. В этот период она отделяется от романа и новеллистики, теряет жанровую зависимость. Кардинальные изменения происходят в общей художественной картине мира, в средствах создания литературного персонажа, и шире - в концепции человека. Основой многочисленных новых модификаций повести становится ряд жанровых идентификаторов, среди которых важнейшую роль играет степень художественной презентации субъективного мира личности. В жанровой структуре повестей этот ключевой формфактор взаимодействует с другими по законам синтагматики, составляя лишь основной стержень жанровой модели, формирует чрезвычайно своеобразную неканоническую систему жанровых модификаций.

Главным выводом проведенного исследования является то, что повесть -- одна из самых продуктивных разновидностей украинской прозы. В течение 1950-60-х гг. в ней происходят глубокие внутренние изменения, она утверждается как приоритетный жанр, обогатив прозу рядом произведений, ставших заметными явлениями в истории украинской литературы.

Ключевые слова: жанр, генология, проза, повесть, парадигма, синтагма, шестидесятники, хронотоп, героика, идиллия.

SUMMARY

Thesis for scientific degree of Candidate of Philology, Speciality 10.01.01 - Ukrainian literature. Kiev national Taras Shevchenko University. - Kyiv, 2011.

Dissertation is integral research of genre evolution of the Ukrainian story of 1950-60th. In the first time the place of middle story is considered in the system of genres of Ukrainian prose of this period: it intermediate position is inferior between a novel and shirt story, withstand paradigm of genre modifications to the middle of 50th and becoming genre sovereignty, priority position in prose of end of 50th - 60th, internal restructuring and origin of variable syntagmatic genre modifications.

On the base of textual analysis of representatives middle stories of different writer generations is proving, that there is forming in the genre of middle story of major impulses to the revival of forming Ukrainian prose artistic principles of generation of 60th: deep changes are in principles of artistic interpretation of reality, in claim of new humanistic conception of literary character, revival of artistic ideal, creation of fundamentally new artistic picture of the world, that entailed the radical revision of genre norms in Ukrainian Prose.

Keywords: genre, genology, prose, middle story, paradigm, syntagm, generation of 60th, artistic time and space, heroic spirit, idyll.

Размещено на Allbest.ru