Поетична творчість греків Донецького Приазов’я в контексті української літератури ХХ століття

Размещено на http://www.allbest.ru/

Харківський національний педагогічний університет імені Г.С. Сковороди

УДК 821.091:[821(477.7=14)+821.161.2'06]043.3)

10.01.01 - українська література

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата філологічних наук

Поетична творчість греків донецького Приазов'я в контексті української літератури ХХ ст.

Сардарян Каринна Гамлетівна

Харків - 2010

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана на кафедрі історії української літератури і фольклористики Донецького національного університету Міністерства освіти і науки України.

Науковий керівник: доктор філологічних наук, професор Мишанич Степан Васильович, Мукачівський державний університет, професор кафедри української філології.

Офіційні опоненти:

- доктор філологічних наук, професор Маслов Іван Степанович, Харківський національний педагогічний університет імені Г.С. Сковороди, завідувач кафедри української та світової літератури;

- кандидат філологічних наук Барабанова Олена Анатоліївна, Слов'янський державний педагогічний університет, доцент кафедри української мови та літератури.

Захист відбудеться " 9 " грудня 2010 року об 11.00 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради К 64.053.03 в Харківському національному педагогічному університеті імені Г.С. Сковороди за адресою: 61068, м. Харків, вул. Блюхера, 2, ауд. 221 - А.

З дисертацією можна ознайомитися в бібліотеці Харківського національного педагогічного університету імені Г.С. Сковороди за адресою: 61168, м. Харків, вул. Блюхера, 2, ауд. 215 - В.

Автореферат розісланий "8" листопада 2010 року.

Учений секретар спеціалізованої вченої ради І.В. Разуменко

Анотації

Сардарян К.Г. Поетична творчість греків Донецького Приазов'я в контексті української літератури ХХ ст. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата філологічних наук за спеціальністю 10.01.01 - українська література. - Харківський національний педагогічний університет імені Г.С. Сковороди, Харків, 2010.

Дисертація є системним узагальненням поетичної творчості греків Приазов'я, доробок яких практично не осмислений критикою. У дослідженні вперше у вітчизняному літературознавстві здійснено спробу комплексної рецепції творчості грецьких митців, розроблено класифікацію творчості грецьких поетів.

У дисертації розглянуто особливості становлення й етапи розвитку творчості грецьких літераторів Донецького Приазов'я; охарактеризовано вплив усної народної традиції греків Приазов'я на стан літератури; здійснено аналітичне дослідження поетичного доробку греків, комплексне дослідження їх творів як оригінальних виявів образного мислення; вказано на значення спадщини приазовських греків у відродженні грецької культури Донбасу; досліджено роль української літератури у становленні грецького художнього слова; з'ясовано особливості становлення та еволюції літератури греків Приазов'я; висвітлено тематичну спрямованість грецької поезії; розкрито характер і особливості функціонування літератури греків Приазов'я ХХ ст.; вивчено жанрово-тематичне розмаїття поетичної спадщини грецьких літераторів (Г. Костоправа, А. Шапурми, Л. Кір'якова, Д. Демерджі, В. Бахтаріса, Г. Меотіса, В. Кіора, В. Бороти); простежено зв'язок поетичної творчості греків Приазов'я з українською літературою; уведено доробок грецьких літераторів у контекст сучасного літературного процесу України.

Ключові слова: література греків Приазов'я, поетична творчість, мотив, жанрово-тематичне розмаїття, джерела творчості, інтимна лірика, філософська лірика, зв'язок з фольклором, українська література.

Сардарян К.Г. Поэтическое творчество греков Донецкого Приазовья в контексте украинской литературы ХХ ст. - Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата филологических наук по специальности 10.01.01 - украинская литература. - Харьковский национальный педагогический университет имени Г.С. Сковороды, Харьков, 2010.

Диссертация посвящена проблеме изучения поэтического творчества греков Приазовья и его связи с украинской литературой. Особое внимание уделяется анализу поэтики Г. Костоправа, А. Шапурмы, Л. Кирьякова, Д. Демерджи, В. Бахтариса, Г. Меотиса, В. Киора, В. Бороты. В работе впервые в отечественном литературоведении предпринята попытка исследования специфики поэтического творчества приазовских греков ХХ - ХХІ веков.

Подчеркивается связь поэтического творчества греческих литераторов с практикой украинских поэтов, что обусловлено влиянием социальных процессов, происходящих на территории Украины, на специфику литературного творчества греков Приазовья.

В диссертации исследованы особенности становления и этапы развития творчества греческих литераторов Донецкого Приазовья; охарактеризовано влияние устной народной традиции греков Приазовья на состоянии литературы; указано на значение творчества приазовских греков в возрождении греческой культуры Донбасса; исследована роль украинской литературы в становлении греческого художественного слова; освещена тематическая направленность греческой поэзии; раскрыт характер и особенности функционирования литературы греков Приазовья ХХ ст.; прослежена связь поэтического творчества греков Приазовья с украинской литературой; введено творчество греческих литераторов в контекст современного литературного процесса Украины.

На творчестве приазовских греков сказалось влияние классиков украинской литературы и греческого фольклора, которое проявляется в использовании народной символики, трансформации народных мотивов, внимании к сфере национального, обращении к актуальным проблемам своего времени.

Подчеркивается роль Г. Костоправа, как основоположника литературы греков Приазовья, который сплотил вокруг себя литераторов-соотечественников. Поэзия Г. Костоправа стала важным этапом в развитии литературы греков Приазовья, закрепила развитие литературы региона.

Тематический анализ произведений греческих поэтов свидетельствует о наличии в лирике таких национальных мотивов, как любовь к Родине, повышенный интерес к судьбе своего народа, роль поэта в жизни общества, поэты акцентируют внимание на единстве между греками и украинцами.

В 80-е года ощущается усиление философской тематики в творчестве греческих писателей Приазовья и украинских писателей Донетчины. Эта тематика присутствовала и в предыдущее десятилетие, но это были одиночные, фрагментарные явления. Тяготение к медитативной лирике наблюдается в творчестве Г. Меотиса, В. Бахтариса, В. Бороты, В. Киора, которые затрагивают проблемы быстротечности времени, смысла человеческой жизни, роли поэта в обществе. Поэтическое творчество греческих литераторов перекликается с творчеством украинских поэтов. Приазовье было и является частью Украины и ее культуры, поэтому греков, равно как и украинцев затронули голодомор, сталинские репрессии 30-тых годов, русификация, Великая Отечественная война. Эти исторические реалии нашли свое отображение в творчестве греческих литераторов Приазовья. Греческие поэты Приазовья сохранили национальное начало в литературе. Выходя за границы регламентированного цензурой, они тяготели к символике и образности устного народного творчества, отстаивали духовность родного народа на страницах собственных сборников.

Ключевые слова: литература греков Приазовья, поэтическое творчество, мотив, жанрово-тематическое разнообразие, источник творчества, интимная лирика, философская лирика, связь с фольклором, украинская литература.

Sardaryan K. G. - Poetic creativity of Greeks of Donetsk Priazovye in a context of Ukrainian literature ХХ century. - Manuscript.

The thesis is submitted as partial fulfillment of requirements for the Candidate of Philology Degree in specialization 10.01.01. - Ukrainian Literature. - Kharkov National Рedagogical University named after G.S. Skovoroda. - Kharkov, 2010.

The dissertation is systemic generalisation of poetic works of Pryazov'ya Greeks whom groundwork is not interpreted practically by critique. In research for the first time in native literary studies a try of complex conceptualization of literary works of the Greek artists is carried out, classification of works of the Greek poets is developed.

Becoming features and stages of development of work of the Donetsk Pryazov'ya Greek literati are investigational in dissertation; influence of verbal folk tradition of Pryazov'ya Greeks on the condition of literature is described; analytical research of poetic work of Greeks, complex research of their works is carried out as original displays of visual thinking; it is indicated on the value of legacy of Pryazov'ya Greeks in the revival of the Greek culture of Donbas; the role of Ukrainian literature is investigational in becoming of the Greek artistic word; the features of becoming and evolution of literature of Pryazov'ya Greeks are found out; the thematic orientation of the Greek poetry is reflected; character and features of functioning of literature of Pryazov'ya Greeks of ХХth century are exposed; the genre-thematic variety of poetic legacy of the Greek literati (G. Kostoprav, A. Shapurma, L. Kiriakov, D. Demerdzhi, V. Bakhtaris, G. Meotis, V. Kior, V. Borota) is studied; connection of poetic work of Pryazov'ya Greeks with Ukrainian literature is traced; work of the Greek literati is entered in a modern literary user of Ukraine structure.

Keywords: Pryazov'ya Greeks literature, poetic work, reason, genre-thematic variety, sources of work, intimate lyric poetry, philosophical lyric poetry, connection with folklore, Ukrainian literature.

Загальна характеристика роботи

Актуальність дослідження. Сучасна зацікавленість літературною спадщиною греків Приазов'я зумовлена необхідністю наукового осмислення творчості цих письменників в контексті української літератури ХХ ст. Після здобуття Україною державної незалежності здійснено чимало спроб трактування й переосмислення спадщини приазовських греків, однак загальна картина літературного розвитку України буде неповною, якщо поза увагою залишиться функціонування культур, які формують неповторні контури української культури. Греки Приазов'я створили самобутню літературу, біля витоків якої стояли Леонтій Хонагбей та Дем'ян Богадиця. Художні традиції цих народних рапсодів продовжили Георгій Костоправ, Амфіктіон Димитріу, Василій Галла, Даніїл Теленчі, Олімпіада Ксенофонтова, Димитрій Папуш, Антоній Шапурма, Леонтій Кір'яков, Павло Саравас, Василь Бахтаріс, Григорій Меотіс, Валерій Кіор, Віктор Борота та інші.

Актуальність дослідження зумовлена недостатнім висвітленням у вітчизняному літературознавстві художнього доробку греків Приазов'я, репрезентованого творчістю таких літераторів, як Г. Костоправ, Л. Кір'яков, А. Шапурма, В. Борота, Г. Данченко (Меотіс), Д. Демерджі, В. Кіор, В. Борота та ін. у контексті української літератури. Спроба розглянути світоглядні засади творчості грецьких митців є особливо актуальною сьогодні - за умов підвищеного інтересу до літературно-мистецького руху греків Приазов'я, оскільки література у всі часи залишалася потужним засобом етнокультурного самовиявлення та самоідентифікації. Вивчення творчості грецьких письменників дозволяє скласти цілісне уявлення про цю гілку української літератури.

Зв'язок з науковими програмами, планами, темами. Дисертація виконана на кафедрі історії української літератури і фольклористики Донецького національного університету в межах науково-дослідної теми "Актуальні проблеми української літератури та фольклористики". Тема дисертації затверджена на засіданні Вченої ради Донецького національного університету (протокол № 9 від 26 жовтня 2007 р.) та Науковою радою НАН України з проблеми "Класична спадщина та художня література" (протокол № 2 від 8 квітня 2008 р.).

Мета дисертації полягає у вивченні особливостей становлення та етапів розвитку художньої творчості грецьких літераторів Донецького Приазов'я у контексті української літератури ХХ ст., здійсненні аналітичного дослідження поетичного доробку греків як оригінальних виявів образного мислення. Маємо на меті вказати також на значення спадщини приазовських греків у відродженні української культури Донбасу, ввести їх доробок у контекст сучасного українського літературного процесу.

Реалізація поставленої мети передбачає розв'язання таких завдань:

– дослідити роль української літератури у становленні грецького художнього слова;

– з'ясувати особливості становлення та еволюції літератури греків Приазов'я;

– висвітлити тематичний діапазон грецької поезії;

– розкрити характер і особливості функціонування літератури греків Приазов'я ХХ ст.;

– вивчити жанрове розмаїття творів грецьких літераторів, еволюцію художньої структури;

– дослідити питання про характер зв'язку грецької літератури з національним корінням і національною свідомістю, її художньо-естетичний рівень, роль і місце у духовному житті етносу;

– визначити місце поетичної творчості маріупольських греків в українському літературному процесі ХХ століття.

Об'єктом дослідження є поетичні твори грецьких авторів Приазов'я, опубліковані в журналах, часописах, альманахах, окремими виданнями, що зберігаються в бібліотеках, архівах, приватних колекціях Донеччини та інших міст України. Вивчення цих розпорошених джерел є вкрай важливим елементом роботи, що дозволяє скласти цілісну картину літературно-мистецького процесу в Україні в ХХ ст.

Предметом дослідження є своєрідність поетичної творчості греків Приазов'я в контексті української літератури ХХ ст. Це дозволяє поглибити розуміння світоглядної концепції послідовників Г. Костоправа, провідних засад і внутрішньої логіки їх поетичного світу, дає матеріал для ширшого пізнання особливостей творчої особистості поетів.

Теоретико-методологічна основа. У дисертації використано досвід дослідників культури й літератури греків Приазов'я (А. Білецький, Т. Чернишова, К. Костан, Е. Хаджинов, О. Хаджинова, К. Балабанов, Л. Яруцький, Л. Кузьминков, Є. Волошко, К. Ксенофонтова-Петренко, С. Темір, О. Гаркавець та ін.), положення літературознавців (М. Ільницький, В. Будний, С. Мишанич, Ю. Ковалів, Д. Дюришин). Ураховуються погляди самих грецьких літераторів Приазов'я як учасників літературного процесу, критиків (А. Шапурма, Л. Кір'яков, Г. Меотіс, В. Бахтаріс, Д. Демерджі, В. Кіор, В. Борота).

Сформульована мета зумовила використання методів цілісного та історико-генетичного методів. Відповідно до поставлених завдань, у різних частинах роботи застосовується біографічний, порівняльно-історичний, описовий методи. Історико-контекстуальний метод використаний у процесі розгляду функціонування літературного процесу греків Приазов'я на теренах Донеччини впродовж ХХ ст.

Наукова новизна дослідження полягає в тому, що вперше в українському літературознавстві розглянуто поетичну творчість греків Приазов'я у контексті української літератури. У роботі розроблено класифікацію їх творчості, вивчено жанрово-тематичне розмаїття та стильові особливості поетичної спадщини грецьких літераторів (Г. Костоправа, А. Шапурми, Л. Кір'якова, Д. Демерджі, В. Бахтаріса, Г. Меотіса, В. Кіора, В. Бороти); включено доробок грецьких літераторів у контекст сучасного літературного процесу України. Окрім того, у роботі введено в науковий обіг нові та невідомі матеріали, які до цього часу не були предметом уваги дослідників.

Практичне значення дослідження полягає в тому, що спостереження за розвитком літератури греків Приазов'я дозволяє доповнити загальну картину літературного процесу в Україні у ХХ ст., ввести в науковий обіг нові імена, факти, явища мистецького життя. Результати дослідження можуть стати в нагоді викладачам вищих навчальних закладів під час читання курсу лекцій з історії літератури, у спецкурсах і спецсемінарах: "Література рідного краю", "Відродження літератури приазовських греків", а також при упорядкуванні видань, присвячених літературі рідного краю.

Апробація результатів дисертації. Дисертацію обговорено і схвалено на засіданні кафедри української літератури і фольклористики Донецького національного університету. Результати дослідження були оприлюднені на наукових конференціях різного рівня: міжнародних - "Україна - Греція: зрізи епох" (м. Київ, 24 березня 2008 р.); "Рецепція наукової спадщини академіка М.Я. Калиновича у сучасній філології" (м. Київ, Київський національний університет ім. Т. Шевченка, 17 березня 2009 р.); V Міжнародна науково-практична конференція 18-20 травня 2009 р.: "Наукові дослідження - теорія та експеримент 2009" (м. Полтава, 18-20 травня 2009 р.); "Наукові читання, присвячені 80-річчю професора Нікітіної Фіонілли Олексіївни" (м. Київ, Київський національний університет ім. Т. Шевченка, 4 грудня 2009 р.); всеукраїнських - "Актуальні проблеми філології: мовознавство, літературознавство, методика викладання філологічних дисциплін" (м. Маріуполь, Маріупольський державний університет, 27 травня 2009 р.), "Проблема ґендеру в гуманітарних дослідженнях" (м. Маріуполь, Маріупольський державний гуманітарний університет, 7 квітня 2010 р.); міжвузівських - ІІ Регіональна науково-практична конференція аспірантів ПДТУ "Творча співпраця науки з виробництвом" (м. Маріуполь, 21 листопада 2007 р.); ІІІ Регіональна науково-практична конференція аспірантів ПДТУ "Творча співпраця науки з виробництвом" (м. Маріуполь, 15 жовтня 2008 р.); ХІ підсумкова науково-практична конференція викладачів "Актуальні проблеми науки та освіти" (м. Маріуполь, Маріупольський державний університет, 30 січня 2009 р.).

Публікації. Основні положення й результати наукової розвідки відображено в 10 публікаціях автора, 4 з яких - у наукових фахових виданнях, а також монографії "Поетична творчість греків Донецького Приазов'я і українська література ХХ ст.".

Структура дисертації. Дисертація складається зі вступу, трьох розділів, висновків (загальний обсяг 196 сторінок, з них основного тексту - 172 сторінки) та списку використаних джерел (266 позицій).

Основний зміст

У вступі обґрунтовано актуальність теми дослідження, визначено об'єкт і предмет літературознавчого пошуку, сформульовано мету, зміст і завдання роботи, висвітлено наукову новизну, практичне значення, методологічні засади дослідження, окреслено методи дослідження.

У першому розділі - "Історія вивчення проблеми" - розглянуто історіографію проблеми, досліджено появу літератури греків Приазов'я, охарактеризовано письменство приазовських греків у контексті загальноукраїнських культурних процесів. У підрозділі 1.1. - "Творчість греків Приазов'я у літературно-критичних дослідженнях" - здійснено огляд наукових праць, які висвітлюють проблеми літератури, мови, культури та історії греків Приазов'я. Зокрема зазначено, що письменство греків Приазов'я - важлива й складна літературна проблема, втім історію її вивчення репрезентують лише поодинокі статті, написані впродовж другої половини ХХ ст. Тривалий час вивчення культури та літератури не здійснювалося, спорадично висвітлювалися лише окремі питання. Безпосередньо літературі приазовських греків присвячено кілька науково-критичних праць. Поетична творчість греків Приазов'я ХХ ст. не має повного й усебічного літературно-критичного та історіографічного висвітлення, хоча окремі розвідки такого характеру з'являлися.

Важливим аспектом теоретичної розробки проблем літератури греків Приазов'я є дослідження творчості народних рапсодів - Л. Хонагбея і Д. Богадиці, здійснене К. Костан. Серед праць, що містять найбільший обсяг інформації про творчість Л. Хонагбея і Д. Богадиці, варто відзначити статті Е. Хаджинова "Леонтий Хонагбей - народный рапсод греков Донбасса (1853-1918)", "Дем'ян Богадиця - народний поет греків Донеччини". Для розкриття теми були також залучені статті Є. Волошка "Честь поета реабілітована", "Українські нащадки Гомера", "Кофтырос - значит острый", "Грецькі поети України", "Георгій Костоправ", "З історії літературного руху в Донбасі", присвячені осмисленню творчості Г. Костоправа з позицій соцреалізму й акцентуванню спільності мотивів румейських поетів з народними митцями слова Л. Хонагбея та Д. Богадиці. Робота П. Мазура "Георгій Костоправ: поет і громадянин" присвячена висвітленню біографічних відомостей і творчого шляху Г. Костоправа. У своїй праці "Греческие литераторы - современники Георгия Костоправа" О. Хаджинова підкреслює роль Г. Костоправа як засновника літератури греків Приазов'я. Важливим внеском дослідниці є опрацювання комплексу матеріалів, що стосуються літератури першої половини ХХ ст. Л. Яруцький у книзі "Греческая тетрадь" об'єднує раніше опубліковані статті автора про видатних греків-маріупольців, а також систематизує матеріал про історію заснування м. Маріуполя і заселення Приазов'я греками.

Різноманітні аспекти міжлітературних зв'язків висвітлює С.Мишанич у праці "Ремінісценції давніх українсько-грецьких культурних взаємин". Літературознавець подає нову обробку та оцінку українсько-грецьких культурних взаємин, аналізує діаметрально протилежні підходи науковців щодо встановлення зв'язків наших пращурів і давніх еллінів. Сьогодні велику дослідницьку роботу над вивченням національно-культурного розвитку та громадського життя греків України в другій половині ХХ - на початку ХХІ ст. здійснюють К. Балабанов і С. Пахоменко. Зазначені праці є дослідженнями з мови, культури, історії. Натомість літературознавчий аспект залишився практично не вивченим. Здебільшого літературознавчі матеріали, викладені в названих працях, мають фрагментарний і описовий характер, хибують на несистемність в осмисленні фактів літературно-мистецького життя.

У підрозділі 1.2 - "Стан збереження народної традиції та культурні зміни в нових умовах" - аналізується дослідження традиційної культури греків Приазов'я, що почалося в третій чверті ХІХ ст. Одними з перших дослідників були В. Григорович, Ф. Хартахай. Процес переселення греків із Криму в Приазов'я розпочався в 1778 р. й тривав певний час. У Приазов'ї греки заснували 23 села й заселили місто Маріуполь. Вони зберігали свої традиції, з глибокої давнини пронесли православну віру, звичаї, обряди, елементи житла, одяг, кухню. В умовах спільного життя з іншими етнічними групами в культуру греків, звичайно, увійшли й негрецькі елементи. Перебуваючи під значним впливом слов'янського етнічного оточення, греки, незважаючи на природні в таких умовах асимiляцiйнi процеси, дбали про збереження народної традиції, своєї мови. Приазовські греки вважають, що їх Еллада на території сучасної України, яка є Батьківщиною сучасних греків Приазов'я.

Зазначено, що приазовські греки в мовному відношенні поділяються на урумів та румеїв. Урумська мова у своєму складі має значний відсоток слів тюркського походження та незначну кількість власне грецизмів. У румейській мові переважає лексика грецького походження, а тюркські слова становлять незначний відсоток. Незважаючи на відмінності в мові, уруми та румеї поєднані православною вірою, національною пам'яттю, традиціями, звичаями, а також гордістю за етнічну приналежність. Понаддіалектний статус цієї мови підкріплюється наявністю писемної літератури українських греків, серед яких відомі румейські поети, наприклад, Г. Костоправ, А. Шапурма, Л. Кір'яков, Г. Меотіс, В. Бахтаріс, Д. Папуш, Д. Патрича, Ф. Шебаніц, Д. Пенез. Серед урумських літераторів відомі: В. Кіор, В. Борота.

У підрозділі 1.3. - "Література греків Приазов'я в українському літературно-мистецькому контексті" - зазначається, що Приазов'я було і є невід'ємною частиною України та її культури, тому всі процеси, які відбувалися й відбуваються в Україні, однаковою мірою стосувалися й греків, і українців. Українське письменство, безумовно, мало вплив на становлення й подальший розвиток грецької літератури.

Літературні традиції греків Приазов'я були закладені народними митцями слова Л. Хонагбеєм та Д. Богадицею. З початку ХХ століття почалось активне відродження етнічної культури народів, які були у складі Радянського Союзу. У 20-х роках ХХ ст. на певний час створювалися умови для функціонування національної культури, літератури. Історію появи грецької літератури Приазов'я прийнято датувати 20-ми роками минулого століття, пов'язувати її з ім'ям видатного румейського поета Г.Костоправа. У цей період відчутне пожвавлення в усіх сферах культурного життя, з'являється періодична преса, функціонує грецький театр, друкуються книжки. За часів тоталітарного режиму література греків Приазов'я, переживаючи утиски, не могла розвиватися на повну силу. Характерно, що, українська література також зазнала аналогічні утиски й заборони. Українські та грецькі літератори однаковою мірою дбали про збереження рідної мови, культурної ідентичності, за що й стали жертвами "культурної політики" тоталітарного режиму. Автори приділяють увагу громадянській поезії, у своїх творах оспівують людину праці, яка є героєм того часу, змальовують картини світлого майбутнього. До кінця 20-х років українські та грецькі письменники мали право творити рідною мовою. На початку 30-х років творча інтелігенція України зазнала масових репресій. Більшість митців знищили, а ті, хто залишився, виконуючи настанови партії, писали на запропоновані теми.

У 30-ті роки в українській літературі остаточно утверджується метод "соціалістичного реалізму", теж саме відбувається і в письменстві греків Приазов'я. Художній рівень творчості письменства цього періоду знижується. Наприкінці 30-тих років Г. Костоправа й членів його літературного гуртка було репресовано, а літературний процес Приазов'я припинився. В українській культурі жертвами репресій стали Г.Косинка, Л.Курбас, М.Куліш, В.Підмогильний, Є. Плужник, Б. Антоненко-Давидович, М. Зеров, М.Драй-Хмара та ін.

Тематика Другої світової війни проходить червоною ниткою крізь творчість грецьких поетів Приазов'я. У віршах, темою яких була війна, основними мотивами були: любов до Батьківщини, дружба народів, героїзм і мужність солдат, мотиви трагічних наслідків (Л. Кір'яков "Завжди в дорозі", "Память", "Слава тебя найдет"; В. Борота "Война тогда закончилась уже…", "Баллада о бумажном кораблике", "Баллада о сожженых книгах"; А. Шапурма "Біля могили невідомого солдата"). У доробку українських письменників ХХ ст. повоєнного періоду наявні ліричні поезії, які оспівують одвічні людські цінності. Збірки В. Сосюри "В годину гніву", "Під гул кривавий" проймають такі мотиви, як віра в перемогу і змалювання біди, що неодмінно здолає народ. М. Бажан зображує окремі епізоди війни через конкретне людське переживання (цикли "Сталінградський зошит", "Київські етюди"). Батьківщина є об'єктом поетизації в доробку грецького письменства Приазов'я, відчутний мотив тяжіння до Батьківщини у творчості В. Бахтаріса, який оспівує рідне село Бугас, Г. Меотіс - Урзуф тощо, у ліриці В. Сосюри актуалізована тема оспівування рідної Донеччини. Події війни вплинули на тематичний спектр письменства. В українській і грецькій поезії воєнного періоду провідною стає тема Батьківщини. Окрім того, у своїй художній практиці грецькі та українські митці реалізують інтимні мотиви: рідна домівка, батьки, діти, кохана, родина, самопожертва, розлука, подружня вірність, материнська й синівська любов. Українське і грецьке письменство підносить образ Матері, в якому поєднується дві теми: по-перше, тема жінки-матері, яку автори зображують в героїчних і трагічних рисах водночас; по-друге, тема України-матері, яка чекає своїх синів-визволителів. Цей величний образ постає з поезії М. Рильського ("Слово про рідну матір"), П. Тичини ("Матері забуть не можу"), А. Малишка (цикл "Україно моя"), Г. Меотіса ("Стін манаму"), В. Бороти (триптих "Как самое святое"), В. Кіора ("Матери"), Л. Кір'якова ("Рідний край"), А. Шапурми ("Балада про матір"), А. Димитріу ("Вітчизна").

Після розвінчання культу особи Сталіна, в українській літературі зароджується рух шістдесятників. У 60-х роках на Донеччині з'являються вірші філософського звучання В. Стуса. У грецькій літературі Г. Меотіс репрезентує філософську лірику. Донецькі поети-шістдесятники у своїй творчості звертаються до теми митця й мистецтва. Цю ж тему у своїй творчості порушують грецькі поети В. Бахтаріс, Г. Меотіс, В. Борота, В. Кіор. В. Бахтаріс у вірші "Шумлять весняні вітровії" підкреслив значення спадщини В. Стуса: навіть після фізичної смерті митець залишається взірцем для нащадків. В. Стус словом боровся за відродження національної свідомості, свого народу, так само і В. Бахтаріс переймався наверненням свого народу до першоджерел. В. Бахтаріс у своїй творчості підкреслює роль митця в культурному житті країни, возвеличує рідну мову, наголошує на єдності між українцями й греками, акцентує увагу на силі слова митця. Ці теми присутні у творчості українського поета. Українські письменники звертаються до фольклору, творчості українських класиків (Т. Шевченка, Лесі Українки, І. Франка).

Л. Кір'якову був близький творчий досвід Т. Шевченка. Л. Кір'яков висловлює бажання бачити своїх співвітчизників (сартанців) вільними. Автор акцентує на відповідальності митця перед людьми, поетичним словом він підносить культуру свого народу, втілює в життя бажання бачити своїх співвітчизників на одному рівні з іншими народами Для Л. Кір'якова бути поетом означає бути борцем, самовіддано служити Батьківщині й народу. Любов Л. Кір'якова до свого народу, концепція патріотизму розкривається у його творчості та поєднує його із класиками української літератури.

На межі 70 - 80-х років грецька поезія Приазов'я збагатилася здобутками митців минулого, які в період сталінського режиму були їй недоступними. Саме тоді до читача повернулася творчість Даніїла Теленчі, Василя Галли, Павла Сараваса, Сави Коссе. У 70-ті роки дає про себе знати урумська література греків Приазов'я, репрезентована Валерієм Кіором і Віктором Боротою.

У 80-ті роки відчувається посилення філософської тематики у творчості грецьких письменників Приазов'я та українських митців. Тяжіння до медитативної лірики спостерігається у творчості Г. Меотіса, В. Бахтаріса, В. Бороти, В. Кіора, котрі порушують питання швидкоплинності часу, сенсу людського життя.

Як свідчать спостереження, родинна тематика однаковою мірою присутня у творчості грецьких митців та українських поетів. Образна система представників двох національностей подібна. Для родинної лірики характерні образи матері, рідної землі, рідної домівки. Поезії пронизують ніжність, туга й уболівання за найсвятішими в житті людини поняттями. У творчості грецьких письменників це "Дитинство загубилося в степах" В. Бахтаріса, "Стін манаму" Г. Меотіса, "Плач о матери" В. Кіора, "Самое святое" В. Бороти. Родинна тематика представлена у збірці С. Жуковського "Вітер часу". Вірші цієї тематики сповнені елегійного настрою. Мотиви материнської любові та відданості своїм дітям використовує А. Малишко ("Пісня про рушник"). Д. Павличко у вірші "Два кольори" поєднує мотив материнської любові, материнського благословення з мотивом дороги як символу людської долі. В.Симоненко окреслив подібні мотиви у вірші "Лебеді материнства". Прості й щирі слова митців торкаються серця кожного. У творах цієї тематики поети підносять загальнолюдські цінності.

На межі 80 - 90-х років в українській літературі відбувається вивільнення художньої практики від засад соціалістичного реалізму, який домінував у попередні роки. Поетична творчість українських і грецьких письменників оновлюється та спрямовує свій поступ у бік художньо-філософського осмислення життя. 80-ті роки минулого століття можна визначити як період, що дав змогу реставруватися літературі після пережитої кризи минулих десятиліть. І проблематика, і мотиви поезій українських поетів і грецьких поетів Приазов'я були суголосними.

Поезія кохання в 90-х роках ХХ ст. посідала чільне місце у творчості грецьких поетів. Поети доходять висновку, що кохання - це одне з найглибших і найпрекрасніших почуттів у житті людини. За часів "перебудови" певною мірою у літературі знімаються різноманітні "табу", цей процес набуває повної сили з проголошенням України незалежною державою. Після здобуття Україною незалежності, починається новий етап розвитку української культури. Національні меншини отримали можливість задовольнити свої культурні запити. Зник державний контроль, який довгі роки тяжів над творчою інтелігенцією.

Важливим чинником розвитку літератури, про яку йдеться, є переклад українськими поетами творів греків Приазов'я, які у свою чергу, робили те саме. Цей процес відігравав роль рушійної сили у розвитку творчості греків Приазов'я. На цій території існує полілінгвізм та білінгвізм. Це стосується й грецьких літераторів Приазов'я, котрі водночас пишуть рідною мовою (урумською чи румейською), українською та російською. У межах українського державного утворення присутні також елементи культури та літератури греків Приазов'я. Твори грецьких літераторів перекладали українською чи російською мовою. Українські поети І. Драч, В. Коротич, Є. Летюк, В. Сосюра, М. Сингаївський, М. Бажан, В. Мисик, В. Забаштанський, які перекладали спадщину приазовських греків, виступали водночас популяризаторами їх творчості. У свою чергу, грецькі письменники Г. Костоправ, Л. Кір'яков, А. Шапурма, В. Кіор, В. Борота, В. Бахтаріс та ін. перекладали власною мовою твори класиків української літератури.

Більшість грецьких письменників Приазов'я були і є членами Національної спілки письменників України, з-поміж них: А. Шапурма, Л. Кір'яков, В. Кіор, Г. Меотіс, Д. Демерджі, В. Борота, В. Бахтаріс. В України присутні суспільні, культурні, історико-літературні складові елементи греків Приазов'я. Аналіз їх спадщини дає можливість сформувати загальну картину культурного процесу того періоду. Культура Приазов'я як невідємний сегмент загальнонаціонального процесу чи не найбільше потребує ґрунтовного й обєктивного підходу у вивченні її функціонування. Обраний період - ХХ - початок ХХI ст. - дозволяє простежити формування, розвиток літератури греків Приазов'я та її вплив на всі сфери життя і процес повільного, але невпинного становлення національної української ідеї в місцевій літературі. Можна із упевненістю сказати, що грецькі літератори відчували себе причетними до неї.

Розділ ІІ - "Етапи становлення поетичної творчості греків Приазов'я" - присвячений вивченню джерел та становлення літератури греків Приазов'я. Першим етапом уважаємо творчість народних рапсодів Л. Хонагбея, Д. Богадиці, другий етап пов'язаний із художньою практикою Г. Костоправа, третій - митці періоду "хрущовської відлиги" (60-ті - 80-ті роки), четвертий етап - творчість поетів 90-х рр. ХХ ст. і до наших днів.

Підрозділ 2.1. "Становлення літератури греків Приазов'я ХХ ст.: джерела, ступінь збереження національної традиції (творчість народних рапсодів Л. Хонагбея та Д. Богадиці)" виявляє особливості традиції літератури румеїв, закладені народними рапсодами кінця ХІХ - початку ХХ ст. - Л. Хонагбеєм і Д. Богадицею. Більшість пісень Л. Хонагбея мають автобіографічний характер та близькі до фольклору. Л. Хонагбей був талановитим виконавцем своїх пісень і частівок, самостійно добирав до них мелодії. Він був популярним серед греків-бідняків, у ньому вони бачили свого співака й захисника. Переважна більшість творів Л. Хонагбея тісно пов'язана із грецьким народним життям. Вони автобіографічні й мають яскраво виражену соціальну спрямованість. Л. Хонагбей своїми піснями й гострими удрамайда (частівками) боровся проти вбогості й безправ'я. Приблизно 1882 р. датується перша румейська драма Л. Хонагбея під умовною назвою "Грецька п'єса". Вона вражає правдивістю, щирістю почуттів, силою авторського протесту проти безправного становища жінок у патріархальній грецькій родині. Мовні партії головних героїв - Леонтія й Марії написані у формі ритмічної прози. Ті частини драми, які виконуються у формі ритмічної прози, є уривками ліричного (любовного) епосу, створеного Л. Хонагбеєм. У драмі румейського поета простежується вплив п'єси І. Котляревського "Наталка Полтавка". І. Котляревський для сюжету використав реальний факт, який мав місце в ті часи, Л. Хонагбей в основу твору поклав випадок з особистого життя. Румейський поет правдиво відтворив життя грецького селянства кінця ХІХ ст., побут народу. П'єса приваблює широким використанням фольклору. Драма Л. Хонагбея має значення не тільки в літературному, але й в етнографічному її аспекті. Варто відзначити увагою інтимну лірику Леонтія Хонагбея в перекладі російською мовою А. Андреєвою-Папуш. Особиста драма, пережита поетом у молоді роки, відбилася на всій його творчості. Тут чимало автобіографічного, наявні прямі вказівки.

У процесі аналізу поетичного доробку Д. Богадиці відзначено, що його твори побутували в народі не тільки в усній формі, а й у рукописній. Першим його твором є пісня-хроніка "Про Букію Гадзан", в якій тема утвердження людської гідності жінки набуває переконливого розвитку. Проблемне наповнення твору пов'язане з традиційними патріархальними порядками суспільства. Окрім пісні "Про Букію Гадзан", Д. Богадиця написав (але вже пізніше - у 90-х роках і далі) низку інших пісень-хронік. Дослідники відзначають "професіоналізацію" автора в цьому жанрі. Багато творів народних поетів не дійшли до наших часів і втрачені. На творчості народних рапсодів позначився вплив класиків української літератури й грецького фольклору. У доробку Л. Хонагбея та Д. Богадиці спостерігається тяжіння до національного, трансформація народних мотивів, використання народної символіки, звернення до актуальних проблем свого часу.

У підрозділі 2.2. - "Поетична творчість греків Приазов'я 20-30-х років ХХ ст. (Г. Костоправ та його літературна група)" - висвітлено політичні, соціальні та духовні аспекти, що вплинули на становлення й функціонування літератури греків Приазов'я.

Чільне місце серед грецьких літераторів належить Георгію Костоправу, якого називають засновником цієї літератури. З 1931 р. Г. Костоправ починає писати вірші рідною грецькою (румейською) мовою. Значне місце з-поміж них посідають мініатюри, які нагадують за своєю формою і змістом "удрамайда". Перша книга поета, видана в 1933 році в Маріуполі, мала назву "Та прота вимата" ("Перші кроки"). До неї увійшли вірші написані упродовж 1932 - 1933 років, переклади творів С. Руданського, Д. Бідного, Ф. Капельгородського, В. Сосюри. У листопаді 1934 р. Г. Костоправ завершив роботу над поемою "Леонтій Хонахбей", яка актуалізувала його зв'язок із творчістю митця. У творі Г. Костоправ використовує мотиви грецьких народних пісень, історичні матеріали й розповіді сучасників народного співця Л. Хонагбея. Поема відображає побут, звичаї грецького села другої половини ХІХ ст. У творі наявне засудження багатіїв, прочитується щире співчуття автора закоханим, яким не судилося поєднати долі. У 1937 р. Г. Костоправ видає свою третю й останню поетичну книгу "Калімера, зисимо!" ("Здрастуй, життя!"). У ліриці Г. Костоправа присутня громадянська тематика: це твори, в яких поет оспівує працю радянської людини, звертається до ролі людини в суспільстві. Автор розвиває тему наполегливої праці, яка стає панівною в розкритті образів радянської молоді. До біблійної теми він звертається у творах "Йосип і Марія", "Сказав правду", в яких прочитуються антирелігійні настрої самого автора. Отже, Г. Костоправ завершив процес формування літератури приазовських греків, розпочатий Л. Хонагбеєм та Д. Богадицею. Ім'я Г. Костоправа стало символом культури греків Приазов'я, подібно до Т. Шевченка.

Г. Костоправ згуртував навколо себе талановитих письменників, утворивши літературну групу, до якої входили поети із сіл Приазов'я: В. Галла, К. Пастур, Д. Теленчі, Х. Акрітас, М. Тишлек, А. Мацука, Ф. Ялі, А. Шапурма, Л. Кір'яков, С. Делієв, М. Данно, К. Хандельди, П. Саравас, Г. Коссе, Ф. Узун, М. Фіта, Ф. Дрегалюк, Г. Лаго та інші. Свої твори поети писали сартанським або малоянисольським діалектами румейської мови. Як критики, у періодичній пресі виступали А. Аріх, Ф. Ялі, Л. Лео, І. Кораїді. Письменники друкували свої твори на літературних сторінках газети "Колективістис", що виходила двічі на місяць. Газет збереглося мало, тому твори загублені для нас. Більшість поетів займалися перекладацькою діяльністю. У цей період створено високохудожні переклади Т. Шевченка, П. Тичини, М. Рильського, класиків російської літератури.

У підрозділі 2.3. - "Література греків Приазов'я 60-х - 80-х років" - зазначається, що період 60-х - першої пол. 80-х рр. виявився складним і суперечливим у розвитку літератури греків українського Приазов'я. У другій половині 1950-х рр. Р. Чанглі, Л. Кузьминков, Д. Патрича і А. Мацука, Г. Патрича почали активні пошуки архівних матеріалів про життя й творчість Г. Костоправа, що стало важливим імпульсом літературного процесу. Після реабілітації Г. Костоправа починається кампанія популяризації творчості митця, виходить низка статей, присвячених поетові. Творча спадщина засновника румейської літератури греків Приазов'я мала продовження в особі поетів і прозаїків: А. Шапурми, Л. Кір'якова, В. Бахтаріса, Д. Патричі, Ф. Шебаниця, Г. Меотіса та інших. На початку 70-х років ХХ ст. урумську літературу Приазов'я репрезентують В. Кіор та В. Борота.

У 50-х - 80-х роках грецькі літератори не мали можливості публікуватися рідною мовою. Хоча їх твори (перш за все, членів Спілки письменників УРСР А. Шапурми і Л. Кір'якова) регулярно з'являлися на сторінках періодичних видань і у власних збірках, однак це були лише переклади російською чи українською мовою. Єдина книжка, що вийшла мовою греків Приазов'я, була збірка "Ленін живе" (1973). За період з 1964 р. до 1986 р. вийшло друком 12 збірок. Більшість із них - переклади творів українських і російських класиків (Т. Шевченка, Л. Українки, І. Франка, В. Маяковського, М. Некрасова, А. Гайдара). Увага до кращих зразків української словесності з боку румейських літераторів була невипадковою, адже українська літератyра відігравала важливу роль у становленні грецького художнього слова. У 1979 р. видана збірка "Від берегів Азову", де була представлена (в українському перекладі) творчість грецьких поетів сучасності й минулого - Г. Костоправа, А. Шапурми, Л. Кір'якова, А. Димитріу, В. Галли, Д. Теленчі, С. Коссе, П. Сараваса, О. Ксенофонтової-Петренко, Д. Папуша, В. Бахтарова, Г. Данченка. Важливим чинником функціонування грецької літератури у загалом несприятливих культурних умовах стала підтримка представників творчої інтелігенції України. Крім А. Білецького і Т. Чернишової, невтомним популяризатором грецької поезії був літературний критик Є. Волошко - автор більшості статей і наукових розвідок про грецьку літературу в Україні.

З початку 1990-х рр. починається активізація літературного процесу в середовищі приазовських греків. Наприкінці 1991 р. при видавництві "Донбас" було створено грецькомовну редакцію, яку очолив Д. Патрича. Протягом 1990-х рр. з'явилося 30 книжок з оригінальними творами грецьких письменників, а також зі зразками фольклору греків Приазов'я. Дев'ять літераторів-греків вступили до лав письменницької організації України. У їх творчості домінувала поезія. Практично всі збірки були опубліковані національною мовою, причому урумськомовні твори, як і раніше, були презентовані В. Кіором та В. Боротою. Частина збірок була білінгвальною й включала український чи російський переклади. Грецькі періодичні видання "Логос", "Хронос", "Елліни України" містили літературну рубрику, яка знайомила читачів із творчістю грецьких поетів і письменників минулого й сучасності. Література греків Приазов'я потребувала кваліфікованої та об'єктивної критики, оскільки в 1990-ті - на початку 2000-х рр. аналізувалася переважно в газетних публікаціях і передмовах до книжок, що здійснювали Л. Кузьминков і Д. Патрича.

Третій розділ - "Специфіка літературної традиції кінця ХХ - початку ХХІ ст." - присвячений дослідженню творчості румейських та урумських поетів (А. Шапурми, Л. Кир'якова, Д. Демерджі, В. Бахтаріса, Г. Меотіса, В. Кіора, В. Бороти).

У підрозділі 3.1 "Жанрова своєрідність творчості румейських поетів Приазов'я (А. Шапурма, Л. Кір'яков, Д. Демерджі, В. Бахтаріс, Г. Меотіс)" визначається роль А. Шапурми в розвитку літератури Приазов'я. Привертає увагу жанрове розмаїття його творів: громадянська лірика, поеми, балади, гуморески. Багато віршів - це замальовки з натури, узяті з життя, застільна лірична поезія, структура й зміст яких близькі до народних. Серед його невеличких творів осібне місце посідають гуморески, що відбивають реалії життя, а деякі з них мають яскраво виражену фольклорну основу. Комічного ефекту автор досягає за допомогою вживання просторічної лексики, художнього перебільшення, поєднання несумісних понять. Деякі твори А. Шапурми за світоглядними основами близькі до творчості Т. Шевченка, що виявилося, зокрема, у специфіці освоєння поетом фольклору. Фольклоризм проходить крізь усю його творчість: за мотивами усної словесності Приазов'я написано "Баладу про доньку"; у легенді "Кипариса" мотив кохання розкривається за логікою народної метаморфози (не можна не відзначити типологічну подібність з баладою Т.Шевченка "Тополя").

Поетичні тексти Л. Кір'якова репрезентують інтимну лірику, громадянську, патріотичну. Окрему жанрову групу поетичної творчості становлять балади. Характерною рисою його творчості є зв'язок з народною творчістю греків Приазов'я, про що свідчать балади за народними джерелами. Тема війни відображена в поезіях "Моим землякам - сартанцам", "Подкова", "Конь мой златогривый", "Недописанное письмо". Джерела творчості Л. Кір'якова - це життєві враження, які він перекладав на поезію, зв'язок творчості з фольклором і творчим досвідом класиків української літератури.

Д. Демерджі писав переважно українською мовою, мовою своєї Батьківщини, де він народився і жив. Перекладацька діяльність письменника відіграла важливу роль у популяризації літератури греків Приазов'я. Природа Приазов'я була джерелом його натхнення. Він писав пейзажні вірші. Поета називають "мариністом в українській поезії". Поетичну спадщину В. Бахтаріса представляють інтимна лірика, філософська, родинна, патріотична, пейзажна. З великим зацікавленням ставився поет до перекладу румейською мовою Т. Шевченка, В. Стуса. Член Національної спілки письменників України з 1995 року. В. Бахтаріс у своїй творчості підкреслює роль митця в культурному житті країни, возвеличує рідну мову, наголошує на єдності між українцями та греками, акцентує увагу на силі слова митця. У ліричному вірші, надрукованому українською мовою, "Життя! Хіба воно солодке?" поет висловлює філософські думки щодо сенсу життя, споглядає несправедливість, яка панує у світі. Своїм словом він намагається донести до людей думку про марність буденності, людської злості, яку порівнює з отрутою. грецький приазов'я творчість поетичний

Значний внесок у розвиток літератури і культури греків Приазов'я зробив Г. Меотіс. Поетика його творів вражає своєрідністю, ліричною відвертістю. В інтимній ліриці автор звертається до одвічних особистих цінностей: любові до рідної землі, батьківської домівки, туги через розлуку з дорогими людьми, щирих стосунків між закоханими, краси й романтики першого почуття тощо. Характерною рисою любовної лірики Г. Меотіса є присутність мотиву жіночої неповноцінності, що дискримінує жінку в очах суспільства. У поетичному доробку Г. Меотіса переважає інтимно-медитативна лірика, в якій присутні роздуми над темами швидкоплинності часу, мінливості долі, незбагненності буття, сенсу життя, пошуку істини та гармонії в житті. Провідним і виразним у поетиці Г. Меотіса є образ Бога, до якого він звертається у критичні хвилини життя. Свобода особистості для поета є найвищою цінністю і це він підкреслює своєю творчістю. Із темою творчості тісно пов'язаний мотив призначення митця в суспільстві. Автор наголошує на тому, що за життя митець не має вшанування, його не розуміють. Для Г. Меотіса поет - це пророк. Поет - це вільна людина, якій не потрібно вдаватися до лестощів. Г. Меотіс називає поета генієм, бунтівником, на його думку, в митця є щось божественне.

У підрозділі 3.2 "Особливості лірики урумських поетів Приазов'я (В. Кіор, В. Борота)" проаналізовано творчий доробок представників урумської літератури. Засновником урумської літератури греків Приазов'я вважають В. Кіора. Філософське осмислення автором сенсу буття, теми творчості, інтимних стосунків залишає важливий слід в історії літератури. Аналізуючи інтимну лірику В. Кіора, зазначимо, що поезія кохання в поета посідає чільне місце. Для автора це почуття є джерелом натхнення творчості, проте інтимна лірика не позбавлена мотивів самотності, втрати, зневіри, також присутня тема нерозділеного почуття, прощання. Ліричний герой постійно перебуває в стані очікування справжнього кохання, хоча воно було і кожного разу "справжнє", бо іншого не існує. Простежується самовдосконалення ліричного героя через страждання. Для В. Кіора мистецтво - це самореалізація без пошуку слави та визнання. Митець - це людина, яка залишає слід в історії людства.

У творчому доробку В. Бороти спостерігаються такі тематичні групи: роздуми про долю свого народу, про святі родинні почуття, про кохання, про природу рідного краю, також про справу всього життя - спорт. У 1985 р. у видавництві "Донбас" виходить друком перша поетична збірка Віктора Бороти - "Непреклонность". Наступними були поетичні збірки "Созвездие скал", "Элефтерия", "От Прометеева огня", "Хысмет" ("Доля"), "Цикадаларын йесирнэ (У полоні цикад)", "Комли дерев" та інш., які засвідчили оригінальність і самобутність автора. Герої його творів -сильні, сміливі люди, доля яких пов'язана зі спортом. Автор добре знає й широко використовує у своїй творчості фольклор приазовських греків. Його вірші по-філософськи мудрі. У поетичному спадку В.Бороти провідне місце посідає тема війни. Мотив трагічних наслідків Другої світової війни розробляється в низці поезій.