Наративні моделі великої прози Євгена Гуцала

Оповідь іронічного наратора (яскравий зразок української химерної прози роман «Позичений чоловік») поєднує в собі народну традицію, що матеріалізується в живій фольклорній лексиці, й соцреалістичні віяння. Концептуальним кодом твору виступає гра: наратор грається з реципієнтом, що допомагає авторові підкреслити алегоричність та метонімічність оповіді. Першоособова нарація деформованого обставинами національного характеру, колоритного характерника Хоми Прищепи сполучає експресивні діалоги та монологи, полілоги, сни-марення, рефлексії-філософування. Гротескно-саркастичний виклад подій досягається крізь наскрізно присутню гостру авторську іронію, матеріалізовану в мовленні та вчинках наратора. Зазначені особливості прокламують утвердження й уславлення споконвічної пошани українського народу до родини, моралі, доброї слави. Перенасичення фольклорною лексикою допомагає письменникові алегорично викривати та висміювати негативні явища тогочасного суспільства, опосередковано спонукати реципієнта до самоаналізу.

Третьоособове наратування межує з голосами персонажів, які експлікуються в діалогічному мовленні, котре сприяє психологізації та драматизації зображеного, та у динамічних полілогах. Внутрішнє мовлення героя часто матеріалізоване в рефлексіях, репрезентованих наратором чи текстуально озвучених героєм.

Окрім нараторської розповіді, твори із домінуванням третьоособової нарації містять пряме авторське втручання у формі коментарів, вони збагачені включенням у дієгезис психологічно напружених діалогів. У повістях «Безголов'я» та «Становлення» діалог слугує засобом розв'язання заплутаних інтриг, експлікації сюжетних колізій: долучаючи голоси персонажів, письменник презентує події, експлікує конфлікти, розв'язує загальнолюдські та дієгетично конкретні проблеми, центральними з яких для обох творів є проблема моральної деградації людини та згубного впливу складних зовнішніх обставин на скалічену комплексами особистість. Проблема необхідності природної гармонії людини з її мікросвітом крізь психологічно напружені полілоги, діалоги, психологічні портрети акцентується у вчинках та рішеннях людей, охоплених страхом загибелі в умовах нещадно нищівної війни (повість «Мертва зона»). Руйнівна сила страху загинути голодною смертю (повість «Голодомор») відбивається в натуралістично-реалістичних трагедіях жертв неприродних обставин, збагачених описами, мареннями, репрезентованими монологами, нараторськими коментарями, які прокламують письменницькі переконання: руйнація суспільної моралі призводить до втрати зв'язку людини з виробленим століттями традиційним світоуявленням й до втрати людської самоідентифікації.

Універсальним для третьоособової нарації досліджуваного письменника є контраст, що сконцентровує читацьку увагу на центральних конфліктах. Майже в кожному творі, зокрема повісті «Безголов'я», Є. Гуцало збагачує авторську розповідь пейзажними картинами, що дублюють психологічний стан героя чи контрастують з ним, слугуючи засобом акцентуації емоцій та переживань. Характерним для авторської розповіді є також зосередженість на кількох наративних центрах (повість «Прокляття»), включення ретроспекцій, монологів-сповідей, викривальних промов, використання незвичних синтаксичних конструкцій (еліпсис та інверсія в повісті «Становлення»), уподібнення повісті до детективної новели з градаційним нагнітанням психологічного напруження, де слідчим виступає сам читач під керівництвом мудрого наратора чи персонаж-екзистент.

Збагачуючи авторську розповідь філософськими рефлексіями, Є. Гуцало відкриває складний, суперечливий внутрішній світ людини (повісті «Двоє на святі кохання», «Становлення» та ін.), репрезентуючи їх у нараторському мовленні чи внутрішньому мовленні персонажів. Реалістичність, а інколи - натуралістичність подання образів та ситуацій досягається автором опосередкованим посиланням на власний життєвий досвід чи спогади сучасників експлікованих подій (дилогія «Шкільний хліб» та ін.).

Детальний аналіз обраних зразків повістей та романів Є. Гуцала доводить, що наратив великої прози письменника наскрізно випромінює життєствердний оптимізм гуманіста-шістдесятника, який прокламує: життя є найвищою цінністю за будь-яких обставин.

Основні положення дисертації викладено в публікаціях

1. Лучицька М. Повість Є. Гуцала «Княжа гора»: наративний дискурс / Марина Лучицька // Наукові записки. - Серія: Філологічні науки (літературознавство). - Кіровоград: РВВ КДПУ ім. В. Винниченка, 2008. - Випуск 79. - С. 244-255.

2. Лучицька М. Автор - Герой - Наратор: метаморфози духу автора (на матеріалі повісті Євгена Гуцала «Княжа гора») / Марина Лучицька // Література. Фольклор. Проблеми поетики: зб. наук. праць. - Вип. 31 / [редкол.: Г. Ф. Семенюк (гол. ред.), А. В. Козлов (відп. ред.) та ін.] -Ч. 1. - К.: Твім інтер, 2008. - С. 639-648.

3. Лучицька М. Гармонія дитячих душ у наративному світі повісті Є. Гуцала «Саййора» / Марина Лучицька // Література. Фольклор. Проблеми поетики: зб. наук. праць. - Вип. 32 / [редкол.: Г. Ф. Семенюк (гол. ред.), А. В. Козлов (відп. ред.) та ін.] -Ч. 2. - К.: Твім інтер, 2008. - С. 342-351.

4. Лучицька М. Наратив трагедії людських доль у повістях Є. Гуцала «З вогню воскресли» та «Мертва зона» / Марина Лучицька // Вісник Луганського національного університету імені Тараса Шевченка / [редакційна колегія: головний редактор - проф. Харченко С. Я, відп. секретар - проф. Галич О. А. та ін.] - Ч. ІІ. - № 3 (166) Лютий, 2009. - С. 130-139.

5. Лучицька М. Парадигми авторської свідомості в гетеродієгетичному наративі повісті Є. Гуцала «Голодомор» / Марина Лучицька // Література. Фольклор. Проблеми поетики: зб. наук. праць. - Вип. 33 / [редкол.: Г. Ф. Семенюк (гол. ред.), А. В. Козлов (відп. ред.) та ін.] -Ч. 2. - К.: Твім інтер, 2009. - С. 579-591.

6. Лучицька М. Повість Є. Гуцала «Прокляття»: проблема проступку й кари крізь призму розповіді наратора твору / Марина Лучицька // Наукові записки.- Серія: Філологічні науки (літературознавство). - Кіровоград: РВВ КДПУ ім. В. Винниченка, 2009. - Випуск 85. - С. 237-244.

7. Лучицька М. Авторська свідомість як віддзеркалення повоєнних реалій у гетеродієгетичному наративі дилогії Є. Гуцала «Шкільний хліб» / Марина Лучицька // Вісник Луганського національного університету імені Тараса Шевченка / [редакційна колегія: головний редактор - проф. Курило В. С., випускаючі редактори - проф. Галич О. А. та ін.] -Ч. І. - № 4 (191) Лютий, 2010. - С. 169-183.

8. Лучицька М. Наративні моделі роману Є. Гуцала «Позичений чоловік» / Марина Лучицька // Література. Фольклор. Проблеми поетики: зб. наук. праць. - Вип. 29 / [редкол.: Г. Ф. Семенюк (гол. ред.), А. В. Козлов (відп. ред.) та ін.] -Ч. 1. - К.: Твім інтер, 2010. - С. 502-521.

9. Лучицька М. Повість Є. Гуцала «Двоє на святі кохання»: розкриття смислу істинної любові крізь рефлексії всезнаючого наратора / Марина Лучицька // Вісник Луганського національного університету імені Тараса Шевченка / [редакційна колегія: головний редактор - проф. Курило В. С., випускаючі редактори - проф. Галич О. А. та ін.] -Ч. ІІ. - № 11 (198) Червень, 2010. - С. 78-87.

АНОТАЦІЯ

Лучицька М. Є. Наративні моделі великої прози Євгена Гуцала.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата філологічних наук за спеціальністю 10. 01. 01 - українська література. - Кіровоградський державний педагогічний університет імені Володимира Винниченка, Кіровоград, 2011.

У дисертаційному дослідженні проаналізовано повісті та романи письменника-шістдесятника Є. Гуцала з наратологічної точки зору, наведено погляди сучасних вітчизняних і світових науковців на природу наратології як теорії наративу, форми й суб'єкти нарації. Окреслено типові наративні моделі великої прози досліджуваного митця.

Перша група аналізованих прозових творів демонструє модифікації я-нарації у форми ти-нарації і ми-нарації. Функціонує гомодієгетичний, інтрадієгетичний наратор-оповідач, що часто ототожнюється з героєм-протагоністом.

У другій групі домінує розповідь всевідного наратора у формі третьої особи однини, що в окремих випадках модифікується у форму третьої особи множини. Наратор наближений до екстрадієгетичного, гетеродієгетичного розповідача, котрий ототожнюється з образом автора.

Аналіз зразків великої прози Є. Гуцала доводить, що вони випромінюють життєствердний оптимізм шістдесятника, який надає життю статусу найвищої цінності за будь-яких обставин.

Ключові слова: першоособова наративна модель, третьоособова наративна модель, гомодієгетичний наратив, гетеродієгетичний наратив, інтрадієгетичний, гомодієгетичний наратор, екстрадієгетичний, гетеродієгатичний наратор, всевідна точка зору.

АННОТАЦИЯ

Лучицкая М. Е. Нарративные модели повестей и романов Евгения Гуцало.

Диссертация на соискание научной степени кандидата филологических наук по специальности 10. 01. 01 - украинская литература. - Кировоградский государственный педагогический университет имени Владимира Винниченко, Кировоград, 2011.

В диссертации исследуются повести и романы Е. Гуцало с точки зрения нарратологии. Рассматриваются идеи и взгляды украинских и зарубежных исследователей относительно природы нарратологии как теории нарратива, наррации, её форм и субъектов.

Прозу писателя-гуманиста условно можно разделить на две группы: произведения с доминированием повествования от первого лица, которое в тексте модифицируется в своеобразную ты-наррацию и мы-наррацию, и образцы произведений с доминированием повествования от третьего лица единственного числа, которое изредка модифицируется в форму повествования от третьего лица множественного числа.

Для первой группы характерным является присутствие гомодиегетического, интрадиегетического нарратора, который в произведении часто отождествляется с героем-протагонистом. Вторая группа демонстрирует всезнающую позицию гетеродиегетического, екстрадиегетического повествователя, отождествляемого с образом автора.

Ключевые слова: модель повествования от первого лица, модель повествования от третьего лица, гомодиегетический нарратив, гетеродиегетический нарратив, интрадиегетический, гомодиегетический нарратор, экстрадиегетический, гетеродиегетический нарратор, всезнающая точка зрения.

SUMMARY

Luchytska M. E. The Narrative Models of the Novels and Tales by Eugene Hutsalo.

The thesis for obtaining the scholary degree of the Candidate of Philology in speciality 10. 01. 01 - the Ukrainian literature. - Kirovohrad State Pedagogical University named after Volodymyr Vynnychenko.

In the dissertation we made an attempt to analyze the tales and novels written by E. Hutsalo from the narratological point of view. The suggested point of view is actual due to the fact that we haven't traced any earlier narratological investigations of the given author.

The investigation provides the general characteristics of the literary style of a writers' generation who lived and worked in the 60s of the XX century. Also there is an attempt to analyze the most popular thoughts about the notion of narratology as the theory of narration, the narrative itself, its forms and subjects. Besides the general characteristics of the author and his or her creative conscience are given in the dissertation.

The analysis of the tales and novels written by E. Hutsalo revealed the most common narrative models, among which are the ones with the predomination of the first-person narration and the samples with the third-person narration prevailing.

The first groups of the literary works written by the author under analysis demonstrated the vivid presence of the homodiegetic, intradiegetic narrator who correlates to the hero-protagonist. The first- person narration in the given group is often presented in the specific form of the so called you-narration and we-narration.

The second group of the analyzed prose exposed the presence of the heterodiegetic, extradiegetic narrator, associated with the author's image. The third person narration singular exposes the narrator's omniscient point of view, and is rarely changed into the third person narration plural.

A narrative model is understood as a complex unity of the types of narration, its subjects, focalization in a diegesis of a concrete literary work. The dissertation is based on the understanding and classification of the narrative, its types and subjects, suggested by G. Genette.

The structure of the given thesis corresponds to its main objectives. The tales and novels are analyzed being grouped in accordance with the mentioned above division into two main groups - the first-person narrative models and the third-person narrative models.

The first-person narration in the literary works written by E. Hutsalo creates a specific micro-climate in the diegesis, introducing the world of the first-person narrator to the recipient. The author dissolves in the image of a hero, but his life-credo is indirectly spoken by means of the narrator. The camera eye effect provokes the recipient's feeling of the physical presence in the diegesis of a tale or a novel under consideration. The so called you-narration is materialized in the text through the author's vivid metamorphosis. E. Hutsalo proclaims the necessity of a harmonic co-existence of the world of nature and the human world in the role of a ten-year-old narrator-boy or directly in his own writer's comments in the form of the third-person narration, demonstrating the omniscient point of view. The author reaches the high psychological level of his literary works with the help of the portrait details, descriptions, scenery, and psychological portraits.

Having a bright variety of different narrative forms, the author's narration exposes the rapid usage of the unusual syntactic constructions, like the ellipses or inversion. Sometimes the writer suggests irony as a means of the exposure of his own life-credo through the indirect criticism of the false ideals. The author's irony is obvious in the vivid monologues, psychological polilogues, in characters' dreams and deliriums, and in the bright philosophical reflections. Sometimes the author uses the specific folklore allegories which help him to disclose some deviations from the traditional understanding of such notions as family, moral, good fame. That also helps the writer in the indirect criticizing of some negative phenomena in the contemporary society.

The third person narration borders with the characters' voices. The voice of the characters and the hero-protagonist are exposed the best in the dialogical speech. Dialogue provides the high psychological and dramatic quality of a tale or a novel under consideration. It helps to solve different problems and to expose their roots and reasons. The characters' inner speech is usually materialized through the highly psychological reflections or presented directly in the text by means of a character's voice.

Besides the narrator's speech the literary works with the predomination of the third-person narration have the so called direct author's intrusion in the from of the author's comments. They proclaim the writer's vision of an ideal life model which presupposes the harmonic co-existence of a human-being with other people and with the mysterious world of the nature.

Nature in the tales and novels written by E. Hutsalo serves as a means of the creation and transmission of a certain mood. It helps the author to expose different conflicts, to concentrate at the inner world of a character. The writer reveals the slightest changes in the mood of a hero or in a literary work with the help of the descriptive pictures, usually materialized in the third-person narration of the omniscient narrator.

In his literary works E. Hutsalo opposes harmony, love, sincerity to fear, hatred, hypocrisy. Fear breads the destruction of a person's inner world and as a result - the destruction of his or her personality. The outer circumstances which bread fear are destructive to all human. The mentioned above ideas are the most vividly materialized in the author's narration.

Key words: the first-person narrative model, the third-person narrative model, homodiegetic narrative, heterodiegetic narrative, the intradiegetic, homodiegetic narrator, the extradiegetic, heterodiegetic narrator, the omniscient point of view.

Размещено на Allbest.ru