Конструювання можливих світів в інтелектуальному романі Й. Бенкса

Размещено на http://www.allbest.ru/

НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ НАУК УКРАЇНИ

ІНСТИТУТ ЛІТЕРАТУРИ ім. Т. Г. ШЕВЧЕНКА

УДК 821.111 (411)-312.1.09

10.01.04 -- література зарубіжних країн

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата філологічних наук

КОНСТРУЮВАННЯ МОЖЛИВИХ СВІТІВ В ІНТЕЛЕКТУАЛЬНОМУ РОМАНІ ЙЕНА БЕНКСА

Іваненко Вікторія Анатоліївна

Київ -- 2011

Дисертацією є рукопис

Робота виконана на кафедрі теорії та історії світової літератури Київського національного лінгвістичного університету Міністерства освіти і науки, молоді і спорту України.

Науковий керівник: - доктор філологічних наук, професор ВИСОЦЬКА Наталія Олександрівна, Київський національний лінгвістичний університет.

Офіційні опоненти: - доктор філологічних наук, професор ПОТНІЦЕВА Тетяна Миколаївна, Дніпропетровський національний університет імені Олеся Гончара, завідувач кафедри зарубіжної літератури;

- кандидат філологічних наук, доцент БАНДРОВСЬКА Ольга Трохимівна, Львівський національний університет імені Івана Франка, доцент кафедри світової літератури.

Захист відбудеться “26” травня 2011р. о 10.00 год. на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.178.01 в Інституті літератури ім. Т.Г. Шевченка НАН України (01001, м. Київ, вул.. Грушевського, 4).

З дисертацією можна ознайомитися в бібліотеці Інституту літератури ім. Т.Г. Шевченка НАН України (01001, м. Київ, вул.. Грушевського, 4).

Автореферат розісланий “21” квітня 2011р.

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради Г.М. Нога

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Творчість Йена Бенкса посідає особливе місце в сучасному літературному процесі Шотландії. Він один з найбільш успішних та плідних британських англомовних письменників, який одночасно працює в мейнстрімі постмодерного роману і в жанрі наукової фантастики. Сутнісними параметрами, що визначають його творчість, є досягнення комп'ютерних технологій та генетики, які, на думку письменника, демонструють, що людина є лише певною системою кодувань. Діяльність людського мозку в парадигмі світоглядних уявлень шотландського автора -- це програма, яка може бути скопійована, збережена, перенесена, а власне мозок є моделлю, запрограмованою еволюцією. Відповідно, така система уявлень про світ проектується в літературні тексти, створені Бенксом. Вони являють собою загадкові системи різнопланових кодувань інтелектуального характеру.

Світова літературна критика зацікавилася постаттю шотландського автора в останні двадцять років. В основному, доробок письменника вписується у три основні контексти: національної шотландської традиції (К. Лей Марч, Е. М. Батлер, А. МакГілліврей), постмодерного письма (А. МакОлей, К. Крейг, Г. Міллер, Р. Дугган, Р. Біннз, Т. Неірн, П. Кінкейд) та ґендерних студій (Б. Шон, М. О. Пітан-Едон).

В українському науковому дискурсі творчість Бенкса мало відома і практично недосліджена. До того ж, твори шотландського автора не перекладались українською мовою, і лише деякі з них є в російських перекладах.

Прагнення розширити обрії вітчизняної англістики шляхом включення до її простору змістовно та естетично своєрідної творчості британського автора і зумовило актуальність цієї розвідки.

Актуальність дослідження, таким чином, полягає у необхідності заповнити лакуни в нашому баченні літературного процесу Шотландії останніх десятиліть, у потребі застосовувати сучасні підходи до проблем фікціональності, природи фікціональних світів та ролі модальності у творенні цілісності художніх текстів. Ці підходи реалізуються в роботі на матеріалі творчості практично не дослідженого в Україні, але відомого у світовому масштабі шотландського письменника.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертація виконана на кафедрі теорії та історії світової літератури Київського національного лінгвістичного університету Міністерства освіти і науки, молоді та спорту України в межах науково-дослідницької теми «Світова література в історичному зрізі: сучасні підходи та інтерпретації», затвердженої Вченою радою КНЛУ (протокол № 3 від 29 жовтня 2001 року). Тему дисертаційного дослідження погоджено на засіданні бюро Наукової ради НАН України з проблеми «Класична спадщина та сучасна художня література» (протокол № 6 від 7 грудня 2010 року).

Об'єктом дослідження виступають п'ять романів Йена Бенкса, тексти яких і слугують матеріалом роботи: «Осина фабрика» («The Wasp Factory», 1984), «Крокуючи склом» («Walking on Glass», 1985), «Міст» («The Bridge», 1986), «Канал снів» («Canal Dreams», 1989), «Пісня каміння» («A Song of Stone», 1997). Ці твори були ключовими для становлення Бенкса як автора літературного мейнстріму, принесли йому славу і стали вираженням засадничих постулатів постгуманістичного світогляду шотландського письменника. Романи «Осина фабрика», «Крокуючи склом» і «Міст» вважаються центральними у бенксівському каноні.

Предметом дослідження є способи і техніки конструювання можливих світів у романах Йена Бенкса.

Наукова новизна роботи полягає у таких моментах:

· запропонована методологія дослідження (семантика можливих світів) є новою для українського літературознавства (є лише поодинокі випадки її застосовування вітчизняними логіками, кібернетиками, філософами, математиками і представниками когнітивної лінгвістики);

· вперше у сучасному літературознавстві романи Бенкса розглядаються в семантично-конструктивістському ракурсі;

· творчість Йена Бенкса вперше в українському літературознавстві постає об'єктом розгляду.

Метою дослідження є визначення технік та способів конструювання можливих світів на макроструктурному та мікроструктурному рівнях п'яти художніх текстів шотландського письменника, що передбачає розв'язання таких завдань: роман бенкс шотландський макроструктурний

· узагальнити теоретичні напрацювання у галузі дослідження семантики можливих світів;

· визначити та описати специфіку конструювання можливих світів на макроструктурному рівні досліджуваних текстів;

· з'ясувати функції та роль міжсвітових відношень доступності та модальних операторів як конструктивних технік літературного твору;

· установити особливості конструктивних технік можливих світів на мікроструктурному рівні текстів;

· визначити місце Йена Бенкса в системі британської літератури.

Для розв'язання поставлених завдань використано комплексний методологічний підхід, підказаний іманентними властивостями романів Бенкса. Він включає аналіз семантики можливих світів (С. Кріпке, Я. Хінтікка, Н. Решер, Д. Льюїс, Д. Армстронг, М.-Л. Раян, Л. Долежел, Т. Павел, Д. Метр, У. Еко), елементи дослідницьких стратегій постструктуралізму та школи деконструкції (Ж. Дерріда, П. де Ман), теорії поліфонії та діалогізму (М. Бахтін), інтертекстуальності (Р. Барт, Ю. Крістева, Т. Наірн, Р. Біннз), феноменології (М. Хайдеггер, Г. Гадамер, Б. Шон, К. Крейг), екзистенціалізму (П. Тілліх) та техніку «ретельного читання» (close reading).

Теоретичне значення дослідження визначається тим, що воно сприятиме подальшій розробці питань, пов'язаних з вивченням світоглядних парадигм у британській і, зокрема, шотландській літературі, способів і технологій реалізації філософських конструкцій у художньому тексті, окреслить можливість і необхідність інтердисциплінарної методологічної взаємодії в рамках гуманітарних наук.

Практичне значення роботи полягає у тому, що результати дослідження можуть бути використані під час розробки теоретичних та практичних курсів з історії шотландської і британської літератури, культурологічних, соціологічних, лінгвістичних та філософських студій. Результати дослідження сприятимуть ширшому баченню стану новітньої британської літератури у вітчизняному літературознавстві.

Особистий внесок здобувача. Дисертація та всі опубліковані статті написані автором самостійно.

Апробацію роботи було здійснено на 6 наукових конференціях «The 7^th Biannual IATEFL -- BELNATE Conference «English Language Teach-nology» (Мінськ, МСЛУ, Білорусь, 2006); «Хронозрушення: концепції нелінійного часу у свідомості, культурі та літературі» (Київ, КНЛУ, 2007); конференція, присвячена Дням науки КНЛУ (Київ, КНЛУ, 2007); Міжнародний науковий симпозіум «Візуалізація образу дитини в літературі» (Львів, ЛНУ, 2007); «Схід на Заході, Захід на Сході: діалог світоглядних та художніх парадигм» (Київ, КНЛУ, 2008); «Мультикультуралізм у перспективі літературознавчої антропології» (Чернівці, ЧНУ, 2009) та колоквіумі факультету англійської мови університета Clark (Вустер, Массачусеттс, США, 2009).

Основний зміст дисертації висвітлено в семи публікаціях, з них п'ять у фахових виданнях ВАК України.

Структура та обсяг роботи. Дисертація складається зі вступу, трьох розділів із висновками до кожного з них, загальних висновків, списку використаних джерел та трьох додатків. Загальний обсяг роботи -- 212 сторінок (з них 192 сторінки основного тексту). Список використаних джерел містить 194 позиції.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

У вступі обґрунтовано актуальність обраної теми, визначено ступінь її осмислення в сучасному літературознавстві, сформульовано головну мету й завдання, об'єкт і предмет дослідження, розкрито наукову новизну, методологічну й теоретичну основу роботи, а також подано інформацію про апробацію результатів дослідження.

У першому розділі «Семантика можливих світів як методологічна основа інтерпретації інтелектуального роману Йена Бенкса» запропоновано огляд критичної літератури щодо особливостей творчого методу письменника, розглянуто його місце в рамках британської та світової літературної традиції, а також представлено основну теоретичну базу дослідження -- концепцію семантики можливих світів.

Підрозділ 1.1. «Інтелектуальний роман Йена Бенкса в контексті літератури Великої Британії» структурно складається з двох пунктів, перший з яких висвітлює питання контексту функціонування терміну «інтелектуальний роман», а другий - основні критичні перспективи прочитання творчості Йена Бенкса.

Пункт 1.1.1. «Функціональні параметри поняття «інтелектуальний роман»» присвячено проблемам визначення, функціонування та термінологічного вживання поняття «інтелектуальний роман» в англомовному та (пост)радянському літературознавстві. Визначено, що термін був запропонований Томасом Манном («Про вчення Шпенглера», 1924). Однак поняття не набуло значного поширення в термінологічній системі західноєвропейського та американського літературознавства. Подекуди в англомовних країнах зустрічається словосполучення «інтелектуальна проза», яке радше позначає інтелектуальні шукання авторів, ніж певну сталу формозмістову жанрову єдність.

Водночас термін є вживаним в (пост)радянському літературознавстві. Відомими дослідниками інтелектуального роману на (пост)радянському просторі вважаються В. Агеносов, В. Бікульчюс, М. Бенькович, А. Бочаров, Н. Павлова, Н. Михальська, Г. Анікін, Д. Затонський, С. Павличко. Кожен з дослідників пропонує власне бачення провідних характеристик інтелектуального роману. Так, наприклад, В. Бікульчюс і М. Бенькович надають перевагу терміну «філософський роман» і вважають провідною властивістю цього жанру діалогізм. В. Агеносов до діалогічності сюжету додає також вертикальний час та субстанціонально-універсальний простір. С. Павличко бачить основну характеристику жанру у послідовності розгортання філософських ідей та їхньому домінуванні над формальною стороною твору. Російська дослідниця Н. Павлова підсумовує напрацювання різних науковців з цього питання і визначає такі основні риси «інтелектуального роману»: 1) багатошаровість як співприсутність у тексті різних пластів дійсності, 2) переосмислення міфу як можливості для безкінечної гри аналогій та паралелей до сучасності, 3) розпорошеність та дистантність часу і простору, 4) особливий вид психологізму, де персонаж являє собою не характер, а світ.

У роботі термін «інтелектуальний роман» використовується не як жанровий маркер, а як синтезований функціональний інструмент, що дозволяє зафіксувати такі його функціональні параметри: 1) ускладнена формально-змістова єдність; 2) значна кількість культурних, літературних та філософських алюзій, які простежуються не тільки в змістовому плані, але й формують особливості композиційної структури текстів; 3) особливий вид психологізму, де персонаж являє собою не просто світ (Н. Павлова), а цілу систему децентралізованих, розпорошених і різнопланових світів; 4) наявність особливих типів референтності, таких як самореферентність або множинна модальна референтність (П. Рікер). Для обраного ракурсу дослідження найбільш значущою інтелектуальною домінантою творчості Бенкса є створення ним романів-загадок, романів-таємниць через ускладнення поетики творів.

У пункті 1.1.2. «Критична рецепція творчості Йена Бенкса в рамках британської літературної традиції» встановлено основні сучасні критичні підходи до творчості Бенкса. Літературознавці, що підходять до текстів Бенкса з національної позиції, наголошують на тому, як Бенкс реалізує суто шотландську історико-культурну марґінальність та «подвійну свідомость» у контексті імперського домінування англійців через створення децентрованих, роздвоєних персонажів або двозначних ситуацій. У постмодерному аспекті вивчення творчості Бенкса критики приділяють увагу грі, герметичному символізму, інтертекстуальності, художньому втіленню теорій постгуманізму, поствітальності та штучного інтелекту. Ґендерний підхід до творчості письменника здебільшого пов'язаний з ідеєю фемінності, репресованості, залежності Шотландії в культурно-політичній ситуації загалом.

У рамках британської літературної традиції Бенкс є наступником оніричної парадигми текстів, представленої Г. МакДіармідом у шотландській поезії та продовженої в прозі романом А. Грея «Ланарк». Творчість Бенкса також вписується у контекст британської літературної «островоманії» (термін Г. Стайн та П. Кінкейда). Готичні мотиви замків, коридорів, снігу пов'язують письменника з традиціями англійської готики від Г. Волпола і А. Редкліф до М. Піка. Тема гри, двійників, інакомовлення в романах Бенкса відсилає до англо-саксонських загадок Ексетерської книги та текстів співвітчизників письменника: А. Конан-Дойла і Р. Л. Стівенсона. Мовні експерименти Бенкса певною мірою співвідносяться з прозою Л. Керрола. Серед попередників Бенкса поза межами Великої Британії, які значно вплинули на його творчість, потрібно назвати Х. Л. Борхеса, Х. Кортасара, Г. Гессе, У. Еко, Т. Пінчона, Д. Дос Пассоса, Г. Грасса, Ф. Кафку, А. Азімова і А. Кларка.

Підрозділ 1.2. «Теоретичні засади семантики можливих світів у контексті літературознавчого дослідження» присвячений розгляду семантики можливих світів як методології інтерпретації художнього тексту. У пункті 1.2.1. «Семантика можливих світів: історико-теоретичні аспекти» розглянуто історію виникнення поняття «можливий світ» та етапи його входження в літературознавчий дискурс. Вперше воно було запропоноване модальним логіком С. Кріпке («Семантичні роздуми про модальну логіку», 1963) як інтерпретативна модель для визначення поля референції і семантичної інтерпретації умовних, модальних та епістемних тверджень. Першими спробами застосувати інструментарій модальної логіки в літературних студіях вважаються дослідження Ц. Тодорова «Граматика Декамерона» (1969), Л. Ваіни «Можливі світи тексту» (1977) та У. Еко «Можливі світи читача» (1978). Послідовно системні зв'язки модальної логіки з літературознавчими дослідженнями встановлюються з появою праць філософа Д. Льюїса («Про реальні умови для фікціонального дискурсу», 1986), літературознавців Л. Долежела («Література та можливі світи», 1988, «Гетерокосміка: художня література і можливі світи» 1998), Д. Метр («Література і можливі світи», 1983), Т. Павела («Фікціональні світи», 1986), М.-Л. Раян («Можливі світи, штучний інтелект і наративна теорія», 1991).

Вітчизняна наука на сьогоднішній день робить лише перші кроки у застосуванні постулатів модальної логіки до літературознавства (монографія «Неймовірно можливі світи: референтність, фікційність, текстуалізація» під ред. Р. Т. Гром'яка, Тернопіль, 2005; дисертація Ю. А. Обелець «Темпоральна структура можливих світів художнього тексту (на матеріалі англомовної прози)», Одеса, 2006). Через недостатню розробленість відповідної теоретичної бази в українському літературознавстві це дослідження спирається на концепції вищезгаданих американських, канадських та європейських теоретиків.

Місце семантики можливих світів серед інших методів літературознавчих досліджень визначається специфікою аналітичного інструментарію. Дослідники (М.-Л. Раян, Л. Долежел) бачать цей метод як некласичний різновид наратології -- модальну наратологію та модально-наративну семантику (за аналогією з некласичною модальною логікою, що ввела поняття «можливий світ»). Теорія розробляється на перехресті наратології, семіотики та інтерпретативної семантики. Можливий світ в цьому дослідженні визначається як фікціональний світ (макроструктурно) та як ментальний конструкт персонажа в модальному семантичному полі тексту (мікроструктурно).

У пункті 1.2.2. «Фікціональні світи як різновид можливих світів у літературі» встановлено, що семантика можливих світів трактує фікціональні світи як можливі світи в літературі, які і є предметом аналізу у цій роботі. Л. Долежел постулює такі відмінності фікціональних світів від можливих світів логіки: 1) фікціональні світи є утвореннями неповними; 2) фікціональні світи можуть бути семантично гетерогенними; 3) фікціональні світи є конструкціями текстуальної поетики. Їхнє конструювання розглядається в площині існування двох систем модальності: дійсного та фікціонального світів. Онтологічний статус фікціонального світу окреслюється завдяки процесу фікціональної рецентрації з первинної модальності дійсного світу у фікціональну. Цей процесс полягає в перетворенні фікціонального світу на центр дійсного світу щодо автора та реципієнта: первинна система модальності (дійсна) замінюється і центрується довкола вторинної (фікціональної, яка перетворюється на тип дійсності). У зв'язку з таким розумінням онтологічної та семантичної природи фікціонального світу М.-Л. Раян вводить терміни, які є ключовими для розуміння та інтерпретації процедури фікціонального рецентрування (терміни є міжнародно визнаними, тому в дисертації вони використовуються відповідно до мови оригіналу): дійсний світ (AW, actual world) -- центральний світ первинної системи модальності; дійсний світ конкретного літературного тексту, тобто вторинної системи модальності (TAW, textual actual world); текстуальний референтний світ (TRW, textual referential world). У цій роботі розрізняються два аспекти застосування семантики можливих світів: макроструктурний і мікроструктурний. Макроструктурний аспект пов'язаний з зовнішнім конструюванням фікціонального світу, тобто зі змінами значень дійсного світу (AW), які проходять семантичні трансформації для створення дійсного світу конкретного тексту (TAW). Мікроструктурний аспект пов'язаний із вивченням можливих світів окремих персонажів.

Макроструктурне конструювання фікціонального світу через семантичні трансформації пов'язане з відношеннями доступності (ВД): фікціональний світ є можливим, якщо він семантично доступний з дійсного світу. М.-Л. Раян вирізняє десять основних ВД, які визначають доступність TAW з AW: подібність властивостей, подібність предметів, сумісність предметів, хронологічна сумісність, природнича та фізична сумісність, таксономічна сумісність, логічна сумісність, аналітична сумісність, лінгвістична сумісність, психологічна ймовірність. Варіації послаблення, ігнорування або навмисного невикористання тих чи тих ВД дозволяють дослідити особливості міжсвітової семантичної сфери конструювання фікціональних світів.

У підрозділі 1.3. «Модальна макроструктура (загальна система модальності) фікціонального світу» запропоновано розгляд модальних операторів, їхньої ролі у конструюванні фікціонального світу та встановленні типів фікціональних світів відповідно до дії певного модального оператора. У межах обраної дослідницької методології, для створення певної системи дійсності у тексті наратив має бути об'єднаним спільним модальним оператором. За Л. Долежелом, закони «фікціональної дійсності» визначають чотири ключові модальні оператори: але теїстичний М(Modal)-оператор, деонтичний P(Permissiblе)-оператор, аксіологічний G(Good)-оператор та епістемний K(Known)-оператор.

Алетеїстичний М-оператор визначає фундаментальні умови існування світу: причинно-наслідкові зв'язки, параметри часу, простору, природності персонажів. Редистрибуція (зворотня дія) М-оператора призводить до створення фізично неможливих, фантастичних, надприродніх фікціональних світів. Деонтичний Р-оператор забезпечує моральне напруження і протистояння індивідуумів між собою та об'єктивним (соціальним) нормам. Загальна функція аксіологічного G-оператора у світотворенні полягає у трансформації сутностей світу (об'єктів, станів, подій, дій, індивідуумів) у позитивні чи негативні цінності. Епістемний К-оператор пропонує загальну сферу знання для фікціонального світу та індивідуальну сферу знання, пізнання та проекцій персонажа. Епістемні модальності створюють нерівномірну дистрибуцію знання поміж індивідуумами певного фікціональнго світу. Епістемна нерівновага продукує базову епістемну наративну історію Ї історію з секретом, таємницею.

Метою підрозділу 1.4. «Модальність приватних можливих світів персонажів» є визначення структури можливих світів персонажів (мікроструктурний аспект), встановлення їхніх типів та провідних характеристик. За М.-Л. Раян, модальні оператори, що формують світи персонажів, виводяться з модальних операторів макроструктурного рівня. Відтак, можливими світами персонажів є епістемний К(knowledge)-світ; деонтичний О(obligation)-світ; аксіологічний W(wish)-світ; уявні світи; F(fantasy)-світ сну, галюцинацій, божевілля; інтенціональний I(intention)-світ. Епістемний К-світ персонажа складають всі епістемні перспективи персонажа. К-світ, відповідно, може бути повним / неповним / частково визначеним / невизначеним щодо TAW. Референтним для К-світу персонажів може бути не тільки ТАW, але і власні світи інших персонажів. Можливість К-світу персонажа бути референтом для К-світу іншого персонажа в наративному світі призводить до потенційно безкінечного повторюваного взаємовкладання. Деонтичний О(obligation)-світ являє собою систему зобов'язань і заборон, що визначаються соціальними чи моральними нормами, які визначають дії персонажів як «дозволені» (можливі), «обов'язкові» (необхідні), та «заборонені» (неможливі). Аксіологічний W-світ позначає стани та дії, які маркуються як добрі і бажані. Уявні світи постають як світи, спеціально сфабриковані персонажем, у структуру уявних світів входять уявні епістемні, деонтічні та аксіологічні коди. F (fantasy)-світ -- світ приватної сфери персонажів - конструюється за допомогою породжень їхньої психіки: снів, галюцинацій, фантазій, історій, написаних чи розказаних самими персонажами. Подібні конструкти - це не просто сателіти довкола центрального текстуального дійсного світу TAW; вони вибудовуються через внутрішню фікціональну рецентрацію: протягом сну той, хто спить, вірить у реальність подій сну. Інтенціональний І-світ персонажів складають плани та цілі.

У другому розділі «Параметри міжсвітових відношень доступності і фікціональна рецентрація в романах Бенкса» розкрито особливості макроструктурного конструювання та семантичного наповнення фікціональних світів Йена Бенкса через визначення особливостей відношень доступності.

У підрозділі 2.1. «Відношення доступності подібності властивостей, предметів та сумісності предметів» встановлено, що однією з провідних конструктивних технік Бенкса є викривлення або нівеляція цих ВД.

Першу групу конструктивних технік Бенкса складає викривлення названих ВД: нові семантичні наповнення та характеристики існуючих в дійсності предметів, яких вони набувають у фікціональному світі. Так, Френк Колдхейм («Осина фабрика») надає символічних назв і значень своїм знаряддям вбивств та місцям їх скоєння (напр., «Жертвенні стовпи» (Sacrifice Poles), рогатка «Чорний винищувач» (Black Destroyer), місцевість «Бомбовий круг» (The Bomb Circle)); суб'єкт дискурсу божевілля Стівен Граут у другому наративному світі роману «Крокуючи склом» збирає матеріальні докази існування «Іншої, Вищої Реальності», в яку він вірить: вирізки з газет під рубрикою «Неймовірно, але факт», атлас світу та плівки, на яких записані шуми коротких радіохвиль (на думку Стівена, це звуки війни в Іншій Реальності). Онірична площина фікціонального світу роману «Канал снів» сконструйована витворенням нових властивостей предметів: палиці, що перетворюють частини людського тіла на золото, повітряні кулі, які розростаються до гігантських розмірів, поверхня озера, котра є червоним склом, покинута церква, що не має дверей, а лише вікна тощо. Озеро, воїни, кров, корабель, фонтан (крові), годинники, пісок є образами, знайомими з дійсного світу, але ця подібність обмежується лише їхньою формою як означуваних, які здатні набувати несподіваних означників.

Другою группою конструктивних технік є утворення «зворотних» значень предметів у цих ВД: наприклад, опредметнення метафори «ключа» і «виходу» у світі Граута в романі «Крокуючи склом». Першопочатково «ключ» і «вихід» є для нього абстрактними екзистенційними метафорами втечі зі світу реальності, але згодом вони перетворюються на конкретні предмети: у божевільні Граутові дарують справжній старий ключ і табличку з написом «Вихід». Встановлюється зворотній вектор ВД: розвінчання символічних значень предметів через іронію зведення їх до конкретних втілень.

Третя група конструктивних технік -- часткова нівеляція цих ВД: створення у фікціональних світах предметів, не співвідносних з дійсним світом. Це, насамперед, Осина Фабрика, центральний фікціональний предмет однойменного роману, створена Колдхеймом на основі циферблату годинника, що відповідає композиційній структурі самого роману: 12 цифр віддзеркалюють 12 розділів тексту, а 12 способів вбивства оси корелюють з остаточним висновком, що «осою» є сам Колдхейм. До не співвідносних із дійсністю предметів належить і уявна Мікрохвильова Пушка-- зброя Мучителів Граута, яка примушує його пітніти та запинатися кожного разу під час спілкування з офіційними особами. До цієї-таки категорії слід віднести і летючий замок та кінжал, який розповідає англосаксонські загадки в казковому світі варвара-рубаки роману «Міст».

Четвертою технікою конструювання через ці ВД є нівеляція сумісності предметів та форсування таксономічної сумісності. Вона розташовує світ роману «Пісня каміння» на «нічиїй землі», породжуючи загадкову і зловісну атмосферу таксономічно впорядкованого, але відчуженого світу. Бенкс навмисно нівелює відношення сумісності предметів, щоб створити апокаліптичний світ війни, тим жахливіший, чим більше безособовий. Таксономічна впорядкованість дозволяє інтерпретацію подій цього світу як будь-якої війни, а персонажа - як будь-якого лейтенанта, у будь-якому місці в будь-який час.

Підрозділ 2.2. «Природнича та фізична сумісність» присвячений з'ясуванню особливостей конструктивних технік цього типу ВД. Для Бенкса характерно порушувати природничі та фізичні ВД лише в одній площині дійсного текстуального світу, оскільки майже всі світи Бенкса є гетерогенними і розділеними на кілька площин. Як правило, одна з них сконструйована через порушення цих ВД. У такий спосіб побудовано оніричний світ Хісако Оноди в романі «Канал снів», філософський світ Квісса і Аджаї в романі «Крокуючи склом» і світ мосту Джона Орра (роман «Міст»), який проживає окреме життя на величезному мосту, що поєднує міфічні Місто і Королівство. Наприклад, у Хісако кров тече з озера в рану, а сама героїня може рухатися у своїх снах по дну озера; Квісс розриває карлика-служку на окремі шари, поки від нього не залишається лише калюжа; а час в Замку Спадщини, де Квісс та Аджаї перебувають у засланні, тече повільніше біля кристала в ігровому столі, ніж на віддаленні від нього. Незважаючи на те, що Бенкс час від часу звертається до техніки нівеляції природничої та фізичної сумісності, вона є важливою лише при сполученні з іншими конструктивними техніками.

У підрозділі 2.3. «Хронологічна сумісність» з'ясовано, що ці ВД не є ключовим світотворчим засобом для фікціональних світів романів Бенкса. Можна поділити площини ТАW на хронологічно сумісні з дійсним світом і ті, які знаходяться поза відношеннями хронологічної сумісності. До першого типу належать площина світу війни в Панамському каналі («Канал снів»), де навіть вказано рік подій -- 1989; площина світу роману «Осина фабрика»; единбурзька площина світу інженера Леннокса (роман «Міст»): хронологічна семантична сітка цього світу твориться через референції до політичних подій в дійсному світі; два світи роману «Крокуючи склом» -- світ любові Грема Парка та світ божевілля Граута, які маркуються одним днем (вівторком 28 червня 1984 року). До площин ТАW, які знаходяться поза визначенням хронологічних відношень доступності, належать площина світу роману «Пісня каміння» (через свою абстрактність); площина снів Хісако Оноди в романі «Канал снів», яка апріорі не може мати хронологічних параметрів; площина філософського світу Квісса і Аджаї («Крокуючи склом»), та площини ТАW Джона Орра на мосту (персонаж-втілення несвідомого інженера Леннокса в стані коми, його друге «Я») і варвара-рубаки (другий персонаж-втілення несвідомого Леннокса, його третє «Я»). Ахронічні світи є продуктами змінених станів свідомості персонажів, тому і не співвідносні з хронологічною сумісністю з дійсним світом.

Підрозділ 2.4. «Лінгвістичні відношення доступності. Інтертекстуальні семантичні канали». Проведена інтерпретація дозволяє стверджувати, що ці ВД мають три конструктивні функції: 1) творення світу/логосу через процес називання; 2) розхитування семантичної однозначності фікціонального світу, роздвоєння та розмивання його меж; 3) виявлення інтертекстуальних семантичних каналів, що виводять фікціональний світ за межі самого себе та встановлюють його вторинність у продукуванні смислів у міжсвітовій семантичній системі. Ці функції лінгвістичних ВД тісно пов'язані і переплетені між собою. Встановлення логосу: називання як спосіб творення системи, маскулінно впорядкованого світу є принциповим для (позірно) кастрованого підлітка Колдхейма. Воно виступає способом псевдочоловічого самоствердження. Більшість розділів роману «Осина фабрика» мають ритуальні назви значущих та названих, і, відповідно, привласнених та впорядкованих Колдхеймом місць на острові або його знарядь вбивств: «Зміїний парк», «Куток черепів», «У бункері» тощо. Так Колдхейм творить міф своєї статі. Ствердження логосу через назви є визначним і для світу любові Грема Парка (роман «Крокуючи склом»). Він фіксує топографічні маркери (означники) Лондона, які під час подорожі містом наповнює власними означуваними: зустрічами з його коханою Сарою ффітч. Вулиця, де живе дівчина, для Грема символізує саму кохану. Тому розділи у цьому наративному світі мають назви вулиць Лондона («Роузберрі Авеню», «Гайд Парк» тощо). Таке специфічне злиття географічних означників з емоційними означуваними встановлює інтертекстуальні семантичні канали в рамках лінгвістичних ВД (подорож одним містом у червні, передчуття, кохання, зрада) до «Улісса» Д. Джойса.

В оніричній площині роману «Канал снів» функція світотворення також полягає у грі означуваних і означників. Стабільними означуваними до кожного сну Хісако Оноди виступають кров, озеро, смерть. Натомість форми вираження цих означуваних варіюються і взаємозмішуються. Кров постає як рідина в фонтані або озері, озеро ж, своєю чергою, як червоне скло або густа рідина. Ці блимаючі і взаємозамінні означники приводять до встановлення семантичних інтертекстуальних каналів до мови Апокаліпсису. Фікціональний світ роману загалом і презентує апокаліптичну загибель всіх пасажирів кораблів у Панамському каналі. Мова Апокаліпсису, як і оніричні парадигми означуваних снів героїні, є глибоко символічною та важко доступною безпосередньо з дійсного світу.

Інтертекстуальні семантичні канали, що виступають конструктивними потенціями третього (філософського) світу роману «Крокуючи склом», виходять далеко за межі фікціональних світів. Можна сказати, що цей світ створений через інтертекстуальне віддзеркалення дискурсивних формацій різних галузей людського знання (література, лінгвістика, фізика, математика, філософія, програмування). Пропозиція з певної дискурсивної формації, наприклад, літератури («Вавілонська бібліотека») береться за основу для творення нової фікціональної пропозиції в цьому світі роману: замок, що складається із книжок та неосяжного тайнопису; або пропозиція з програмування (створення цифрових матриць) перетворюється на пропозиції, що конструюють машину ді-пі (пор. з пі-сі (personal computer) в дійсному світі), яка є серцем функціонування замку. На кордоні дійсного та фікціонального світів відбувається специфічна семантична трансформація: оригінальні пропозиції галузей людського знання іронічно перемодульовуються через набуття нових «голосових» акцентів (М. Бахтін). У цій роботі такий процес семантичної трансформації названо поліфонічною внутрішньою рецентрацією. Саме вона дозволяє встановити семантичну і смислову конструкцію філософського світу Квісса та Аджаї.

До переакцентованих пропозицій дискурсивних формацій належать: загальна теорія відносності Ейнштейна, задачі з класичної логіки, матриці програмування Linux, теорія сліду та «дифферанс» Ж. Дерріда, соціально-політичні теорії управління Ю. Габермаса, теорії Іншого М. Бубера, Е. Левінаса П. Рікера, вавілонська бібліотека та лабіринти Х. Л. Борхеса, замки Ф. Кафки та Мервіна Піка, та перше речення самого роману «Крокуючи склом», що утворює ефект наративного кола, оскільки останнє речення філософського світу відправляє до першого речення світу любові Грема Парка. Це створює певну інтелектуальну загадку в межах самої конструкції цього фікціонального світу.

Часткова нівеляція лінгвістичних ВД спостерігається тільки у казковому світі варвара-рубаки в романі «Міст». Бенкс користується фонетичним письмом для того, щоб показати неосвіченість та архаїчність варвара. Світ варвара є набором поліфонічно внутрішньо рецентрованих міфів та казок літератури, до яких належать міфи про Сізіфа, Прометея, подвиги Геракла, Персея і Медузу Горгону, англосаксонські загадки та казка про Сплячу Красуню.

Підрозділ 2.5. «Відношення доступності психологічної ймовірності як рубіжна техніка конструювання макро- та мікроструктур фікціонального світу» окреслює ці ВД як рубіжні між макроструктурними та мікроструктурними техніками конструювання фікціональних світів. Вони забезпечують міжсвітову доступність, але при цьому формують власне світи персонажів, їхній ментальний простір. Світотворчі потенції цих ВД розглянуто крізь призму форм «мужності бути», визначених П. Тілліхом. Майже всі персонажі Бенкса ментально репрезентують змінені стани свідомості і можуть відчитуватися як психологічні форми самоствердження. Так, Френк Колдхейм репрезентує драму самоствердження через вбивство, яке виступає варіацією на тему «володіння» кимось або чимось. Оскільки Колдхейм позбавлений геніталій, які начебто відкусив собака, сексуальна форма чоловічого володіння для нього недоступна. Патологічна тривога через втрату цих цінностей переростає у фройдистську карикатуру ненависті до жінок, зацикленості на власному каліцтві, намаганні бути гіпертрофовано сильним і досконалим чоловіком, результатом чого стає створення химерного механізму Фабрики. Наприкінці твору семантичні центри фройдистського абсурду руйнуються, коли Колдхейм дізнається, що насправді «він» жінка.

Хвора ментальність Граута визначається типом самоствердження через подолання тривоги пустоти та відсутності смислу. Його божевільна віра у те, що він - Великий Воїн у вигнанні та у беззаперечність існування Вищої Реальності, свідчить про семантичні заповнення лакун власної екзистенції. Тривога порожнечі і відсутності смислу як ключ до психологічних ВД характерна і для інших двох світів роману «Крокуючи склом»: світу любові Грема Парка та філософського світу Квісса й Аджаї. Квісс та Аджаї повинні грати у дивні ігри, щоб дати відповідь на запитання і вибратися із замку. Питання екзистенційної тривоги відсутності смислу репрезентує буття як гру пошуку правильної відповіді/смислу. Недивно, що назви розділів цього світу співвідносяться з назвами ігор, що втілюють сутність буття Квісса і Аджаї: «Одномірні шахи», «Безкінечне го», «Пусте доміно», «Китайська хрестословиця».

Психологічні ВД конструюють ментальний простір Авеля в романі «Пісня каміння» як сукупність рефлексій щодо теперішнього та спогадів минулого, переважно інцестуально-сексуального характеру. Така ментальність персонажа творить фікціональний світ не як однорідну масу, а диференціює його в опозиції «тоді» і «тепер», не фіксуючи жодної відмінності між темпоральними корелятами, окрім втраченості епістемних та ціннісних орієнтирів у теперішньому.

Найбiльш складним цей тип ВД є в романах «Міст» та «Канал снів». «Я» персонажа розколоте навпіл у випадку з Хісако Онодою («Канал снів») та натроє у випадку з Ленноксом («Міст»). Хісако, принаймні, в оніричному світі зберігає подібність свого «Я», а от «Я» Леннокса розколоте на різні самості, дві з яких витворені коматозним несвідомим: варвара-рубаки і Джона Орра. У цьому дослідженні конструювання ментального простору Леннокса розглядається крізь міфологічну «підказку» персонажа варвара в контексті світотворчих технік, властивих давньогрецькій літературі, -- втілення емоцій та психічних станів в особі окремого персонажа.

У третьому розділі «Модальні макро- і мікроструктури романів Йена Бенкса. Дія модальних операторів» досліджено, як модальні оператори формують і визначають типи фікціональних світів романів Бенкса. Встановлено, що майже всі фікціональні світи Бенкса є модально гетерогенними. Також з'ясовано, що часто саме модальність мікроструктур можливих світів персонажів визначає макроструктурні типи фікціональних світів.

Підрозділ 3.1. «Епістемний К-оператор». Цей оператор є ключовою конструктивною технікою для Бенкса, оскільки саме редистрибуція К-оператора (зворотня дія) творить історії-загадки, таємниці та історії-пастки і є головною умовою інтелектуальності фікціональних світів письменника. До світів, сконструйованих К-оператором, належать світ «Осиної фабрики», світ любові Парка та світ божевілля Граута у романі «Крокуючи склом». Цей оператор також наполовину визначає модальність світів варвара-рубаки та Джона Орра в романі «Міст». Під час творення світу роману «Осина фабрика» оператор діє синусоїдно: то гіпертрофується, то ховається за позірною дією інших операторів. Це проявляється у переконанні Френка, що він (кастрований) хлопець, при тому, що інші епістемні недоречності, зокрема, побрехеньки власного батька, він усвідомлює. Непорушна віра у власну скалічену стать (синусоїдний підйом К-оператора) виводить наперед у цьому зазорі аксіологічний G-оператор, оманливо провокуючи до інтерпретації світу як такого, де вбивства для Френка -- це пошук власних чоловічих цінностей (епістемний спад К-оператора). Апогей дії К-оператора пов'язаний з його ж колапсом: установленням факту, що Колдхейм є дівчиною. Таке функціонування К-оператора виступає як кастрація означуваних (позбавлення сенсу всіх попередніх «маскулінних» дій) і вибудовує світ Колдхейма як кастрацію кастрації. Редистрибуція К-оператора є визначною і для конструювання світу любові Парка. Тут має місце зворотня пропорційність епістемної перспективи персонажа, яка розбудовується довкола системи знань про Сару та можливостей їхніх майбутніх стосунків. Від повної впевненості, вираженої групою наративних пропозицій з дієсловами дійсного способу, Парк переходить до епістемологічної непевності, вираженої за допомогою дієслів умовного способу. Врешті, коли Сара повідомляє, що дурила хлопця з іншим, відбувається відновлення епістемної перспективи Парка, але у зворотньому напрямі щодо вихідних епістемних позицій. Таке коливання забезпечує інтелектуальну гру, виражену через поступову втрату здатності світу Грема визначати факти TAW. Світ божевілля Граута створений шляхом редистрибуції К-оператора: Граут перетворює припустимі факти у відомі, невідомі у відомі тощо. Параноїдальні переконання Стівена щодо існування Вищої Реальності наочно презентують процес переходу від однієї модальності (психічної норми) в іншу (божевілля). Спочатку відбувається семантичний доступ з дійсного світу до TAW: вирізки з газет під рубрикою «неймовірно, але факт», які є частиною Матеріальних Доказів (семантична інтерпретація: той, хто збирає вирізки, цікавиться «жовтою пресою»; епістемна установка: непояснюваного не існує; інша семантична інтерпретація: той, хто збирає вирізки, шукає підтвердження метафізичності речей, епістемна установка: непояснюване існує). Наступний етап -- редистрибуція епістемних установок (творення модальності божевілля): вирізки з газет підтверджують знання про існування Іншої Реальності, яку всі намагаються приховати, щоб дезорієнтувати та знищити Великого Воїна Граута. Останній розділ, «Лікар Шоукросс» (з англ. «показати точки перетину»), сконструйований поверненням К-оператора з редистрибуції в статус кво, що надає можливість встановити фікціонально об'єктивні факти про Граута (які фіксує лікар), в той самий час створюючи нову епістемну перспективу Граута -- ейфорію, яка, як і у випадку з Парком, є зворотньопропорційною до вихідної епістеми. К-оператор також визначає техніки конструювання персонажу на ім'я Орр, одного з «Я» Леннокса (роман «Міст»). Амнезія підштовхує Орра до пошуків власної ідентичності через створення ним уявних снів, замовчування реальних снів та самоідентифікації з гігантським мостом, який, на думку Орра, ховає таємницю, що може відродити його пам'ять. Творення F(fantasy)-світів сну визначає епістемні конфігурації світу Орра. К-оператором продиктований і квест варвара-рубки (іншого «Я» Леннокса, що перебуває у комі). Цей пошук зводиться до віднайдення самого себе - Леннокса - як Сплячої Красуні, тобто повернення персонажа до власної самості з Царства Мертвих.

Підрозділ 3.2. «Алетеїстичний М-оператор» визначає оператор М як другий за значущістю оператор у світотворенні (його редистрибуція дозволяє створення казкових, неприродніх, фантастичних світів). Світами, які сконструйовані дією М-оператора, є онірична площина TAW Хісако («Канал снів»), TAW філософського світу роману «Крокуючи склом», світ варвара та світ гігантського мосту Джона Орра.

TAW роману «Канал снів» є гетерогенним. Перша площина війни в панамському каналі є фікціональною копією історичних подій 1989 р. і сконструйована через підсилення дії М-оператора. Друга ж площина -- сни Хісако - створена через редистрибуцію цього оператора і має інший модальний статус. Така гетерогенна структура світу демонструє формальну презентацію інтелектуальності романів Бенкса. Структурно текст роману містить п'ятикратну внутрішню рецентрацію у світ сну, де виникають надприродні фантастичні образи, що є передвісниками загибелі людей в каналі. Переключення модальної площини війни у модальність оніричної площини не представлене у Бенкса текстуально. Воно затемнюється для того, щоб сконструювати світ, в якому реальність і сон перетікають один в одний та зумовлюють один одний. Редистрибуція М-оператора відповідає і за конфігурації філософського світу роману «Крокуючи склом»: параметри простору замку, що складається з незчисленної кількості книжок і мури якого вкриті тайнописом, сенешаль з двома зіницями в оці, розмовляючі круки, карлики-служки, що складаються з багатьох шарів одягу і капюшонів, і самі головні персонажі, які грають в ігри, Квісс і Аджаї, воїни Терапевтичних Війн, покарані за свої помилки перебуванням у цьому замку, є маркерами надприродного світу. Редистрибуція М-оператора важлива і для площини TAW величезного мосту Орра: міст, де проживають сотні тисяч людей, де розташовані поля, фабрики, гольф-клуби та кінотеатри, цілком відповідає параметрам надприродного і максимально віддаленого від світу дійсності наративного світу. Але лише фонові параметри мосту створено М-оператором, а світ Орра визначає К-оператор, прив'язуючи персонажа несвідомості до свого справжнього «Я»-- Леннокса в комі. Тут важливою є епістемна перспектива самого Леннокса, яка і визначає параметри світу Орра. Семантична цілісність і єдність фікціонального світу досягається на рівні зчеплення і дії різних модальних операторів: Леннокс на момент виходу зі стану свідомості, потрапивши в автокатастрофу на мосту та переходячи у стан клінічної смерті, усвідомлює лише злиття з мостом, розчавленість і вдавленість у міст, передчуває свою можливу смерть на ньому. Саме тому Орр одержимий мостом як підказкою до встановлення власної ідентичності: в одязі коханки він бачить конструкції мосту, під час кохання з нею має відчуття, що кохається з мостом. Момент одночасної дії М та К-операторів стає показовим, коли Орр на екрані телевізора бачить Леннокса (тобто самого себе) на лікарняному ліжку. Очевидно, що бачити себе у стані коми, будучи кимось іншим -- це надприродно (редистрибуйований М-оператор), але в той-таки момент Орр не усвідомлює (редистрибуйований К-оператор), що він дивиться на себе.

Редистрибуція М-оператора дозволяє сконструювати і параметри міфологічного і казкового наративного світу варвара-рубаки: казкові сотні років живе варвар у просторі магії, чаклунів, розмовляючих кінжалів, королев, пошуків золота, летючих замків, зачарованих фортець.

Підрозділ 3.3. «Аксіологічний G-оператор». Единбурзький світ Леннокса сконструйовано дією G-оператора. Питання про вартість власного життя і повернення до нього з коми -- ключова форманта модальності світу Леннокса. Дихальний апарат ставить Ленноксу запитання, чи хоче він повернутися до стану свідомості зі станів глибокої коми, в яких він був щасливим Джоном Орром на мосту та щасливим варваром-рубакою в казках. Йдеться не лише про повернення до цінностей власного життя, а й про встановлення домінантної системи модальності, яка б увібрала в себе всі інші модальності, утворивши можливість «точок перетину» різних модально маркованих наративних світів роману «Міст».

Фікціональний світ роману «Пісня каміння» також визначається дією G-оператора. Спогади Авеля про матір є намаганням встановити «ціннісну» лінію минулого по відношенню до ситуації війни, в якій цей персонаж та його сестра-коханка Морган перебувають заручниками. Насправді спогади є лише певним пратекстом до лінії війни, яка централізується у фікціональному світі. Цінності, які населяють спогади Авеля, зазнають фіаско на тлі абстрактної війни в абстрактному просторі і часі.

Підрозділ 3.4. «Деонтичний Р-оператор». Дія цього оператору є найменш важливою для Бенкса у світотворенні. Лише світ Авеля частково сконструйовано за його допомогою: це спогади сексуального характеру про інцестуальні зв'язки з сестрою та двоюрідним братом. Сам Авель як наратор не оцінює свої інцестуальні стосунки в моральних чи правових категоріях дозволеного або забороненого; констатування цих спогадів має на меті апелювати до деонтичного поля реципієнта, яке реалізується під час читання, що відсилає до теорії У. Еко про співвідношення фікціонального світу з можливими світами читача в процесі рецепції. Дія Р-оператора в такому контексті визначає характер фікціонального світу TAW роману «Пісня каміння» та його статус по відношенню до AW, який «дражнить мораль» дійсного світу.

У висновках узагальнено та підсумовано основні положення та результати дисертації.

Фікціональні світи Бенкса розвивають проблематику гри, загадковості, інакомовлення, «лабіринтності» значень і способів конструювання тексту, акумулюючи в собі ігрові тенденції та літературні експерименти попередників автора у британській літературі загалом та шотландській літературі зокрема: від англо-саксонських загадок і впливів А. Конан-Дойла, Г. МакДіарміда, Л. Керрола, Р. Л. Стівенсона до його сучасників А. Грея, Дж. Фаулза, Т. Леонарда, І. Велша.

Для інтерпретації конструктивних технік було застосовано теорію семантики можливих світів, яка розглядає фікціональний світ як багатовимірний, модельований конструкт рівнів мікро- і макроструктур (Л. Долежел, М.-Л. Раян, Т. Павел, Н. Решер, Д. Льюїс). Теорія виходить із розуміння літературного тексту як можливого світу в літературі; провідною характеристикою літературних можливих світів є їхній фікціональний модальний статус, тому вони визначені як «фікціональні світи».

Макроструктурний рівень фікціональних світів розглянуто в рамках їхньої семантичної референтності до дійсного світу, яка визначається відношеннями доступності (ВД). Було визначено, що ключовими типами відношень доступності, які конструюють інтелектуальні романи Бенкса, є лінгвістичні ВД та ВД сумісності і властивостей предметів. Важливим семантичним компонентом світотворення в рамках лінгвістичних ВД для Бенкса виступають інтертекстуальні семантичні канали, які постачають первинний «матеріал» з інших фікціональних світів та різних галузей науки для витворення вторинних і вже семантично нових фікціональних світів. Цей процес зсуву семантичних площин для первинних означників у дійсному світі на нові означники у фікціональних світах Бенкса демонструє способи трансформації «значень» на кордоні між дійсним та фікціональним світами романів. Так сконструйовані світи в романах «Міст», «Осина фабрика», «Крокуючи склом» та «Канал снів».

Викривлення ВД предметів дозволяють письменнику витворювати індивідуально гротескові та інтелектуально загадкові фікціональні світи, наприклад, жорстокий світ Колдхейма («Осина фабрика»), параноїдальний світ Граута в романі «Крокуючи склом», гіпертрофований світ гігантського мосту як коматозного несвідомого Леннокса у романі «Міст».

Ключовим оператором формування модальності площин світів є епістемний К-оператор: його роль вирішальна у забезпеченні інтелектуального первня романів Бенкса. Історії-загадки («Осина фабрика», «Пісня каміння»), історії-пастки («Канал снів»), історії-ребуси («Крокуючи склом», «Міст»), наративні кола («Канал снів»), сформовані обмеженою, прихованою або викривленою епістемною перспективою, створеною редистрибуцією К-оператора. Така епістемна перспектива утворює тип нарації, який приховує об'єкт нарації (історію і персонажа), і втаємничує сам суб'єкт нарації.