Проза Алеко Константинова: концепти "ідентичності" та "іншості"

Досліджено наративну структуру твору і виокремлено два типи носіїв ідентичності: Бай Ганьо і студенти-болгари, що розповідають історії про головного героя. Вони є втіленням освіченого прошарку болгарського суспільства і разом із цінностями західного суспільства засвоїли і його гегемонічний дискурс центру, дивлячись на власну реальність «відчуженими» очима і зі зневагою, ілюструючи таким чином теорію Е. Саїда про центр і периферію, згідно з якою центр є не лише положенням у просторі, а центральною зоною символів, цінностей та вірувань, що керують суспільством.

У роботі окреслено концепт так званих самоколонізованих (А. Кьосев), травмованих культур, які порівняно зі структурною моделлю релігійних культур, здатні до великого заміщення: вони імпортують символи та моделі Чужого і віддають йому місце, що зберігалося і передбачувалось для Трансцендентного і Сутнісного. Таким чином вони одночасно само-травмуються, тому що разом із «дорослою» моделлю цивілізаційного розвитку вносять відчуття власної неповноцінності, інфантильності і відсутності універсального та сутнісного в собі.

У Висновках узагальнено результати роботи та подано стислий виклад здобутків дослідження функціонування концептів «ідентичності» та «іншості» у творчості А. Константинова. Акцентовано увагу на важливості ролі болгарської літератури у формуванні національної ідентичності. Саме вона, поряд із публіцистикою, системою освіти та діяльністю інституціональних закладів, є активним компонентом процесу витворення модерної національної ідентичності, вторинною міфологією; літературні твори відіграли важливу роль у двох способах формування ідентичності: себеописі (складанні розповіді про Себе) і відмежуванні, протиставленні себе Іншому.

Дослідження дозволяє дійти висновку, що література ХІХ століття створила таку ідентичнісну модель, яка постулює множинність версій іншості, що означає, в першу чергу, присутність найрізноманітніших моделей самовизначення, кожна з яких прагне вибудувати та обґрунтувати ціннісне Власне, престижніше за своїх Інших.

Детальний аналіз творів А. Константинова, зокрема «Бай Ганьо», підтверджує, що автор повністю змінив концепцію національного, запропоновану літературою ХІХ століття, здійснив тотальну атаку проти класичного слова болгарської національної ідеології, з якої виростає світ, що в ньому болгарська культурна свідомість мешкає й досі. «Неймовірні оповідання» руйнують структури, створені національним Відродженням, піддають сумніву будь-яке позитивне бачення Свого, описане мовою націоналізму, уможливлюють, втілюють потужну анти-мову, що стимулює розпад ціннісної системи, на якій базується патріотичне відчуття етноналежності. Все це і є першопричиною, чому книга про Бай Ганьо (якій чимало літературознавців закидали відсутність серйозно осмисленої концепції, нерідко примітивне уявлення про смішне, просту композицію) раптом перетворилася у всеохоплюючу, майже нав'язливу ідею для болгарської культурної свідомості і колективного несвідомого, чому вона виявилася твором з дивним даром каталізувати волю групи у напрямку саморозуміння та самоопису, вказавши на протиріччя між високою нормою доби Відродження і реальною дійсністю.

Використовуючи наратив шляху та руху, автор представляє Своє у процесі мандрівки і зустрічі з Іншим. Він створює нову мережу стосунків між етнічними Іншими, перекроює контури болгарського, змінює кордони між Заходом і Сходом, перекреслює Своє епохи Відродження, включаючи дивні й неочікувані для традиційного мислення складові - в межах Свого з'являються колишні люті вороги: турки, євреї, греки, серби та албанці, а саме Власне зараховане до царини Сходу. Письменник створює фігуру ціннісної вертикалі народів, де чільне місце посідає Європа як бажаний простір культури та цивілізаційних досягнень, а на дно вертикалі класифікованих народів скеровано цивілізаційний простір Сходу, в який вміщено і болгарське (у культурному, мовному та технологічному аспектах). Відзначено, що у творах А. Константинова присутні також етнічні Інші, які є ще більш негативно маркованими, - це передусім цигани та євреї, носії анархізму, радикалізму та нігілізму, а отже вони нездатні до нормального цивілізованого існування, а також амбівалентні Інші - росіяни та американці, надто великі, дивні і сильні для мірила «Європа», яким його уявляла болгарська свідомість, вони опиняються поза «хорошим і поганим». Таким чином, доведено, що саме європоцентризм є тотальною і єдиною ідеологічною опцією, яку сповідують твори А. Константинова, саме Європа стає місцем, де все прекрасне, де існують довіра до інституцій, чемність і ґречність, неперервність традицій і культура, - все те, чого не було у тогочасній Болгарії.

З'ясовано, що основними ознаками Свого у творах А. Константинова є тілесність і поглинання навколишнього світу, які протиставлені домінантному, на думку автора, в європейській культурі духовному началу; периферійність і маргінальність, що прочитується у колі спілкування головного героя «Бай Ганьо» та його способі ведення торгівлі, недовіра до інституцій, маніпуляція власною приналежністю і одночасна гордість за неї, лінгвістична невідповідність та повна ізоляція у західному світі цивілізації і культури через небажання «болгарського» провадити комунікацію з Іншим, ізоляція через те, що Своє можна легко і варто показово виганяти, ізоляція справжнього Власного, яку провадять перш за все амбіційні європеїзовані Свої.

Дослідження показує, що головний герой «Неймовірних оповідань» є втіленням націоналізму та етноцентризму: замкнений у власному етнонаціональному колі, він не здатен сприймати Чуже інакше, ніж через полеміку та боротьбу з ним, а Своє для нього беззаперечно лишається кращим, впорядкованішим і природнішим. Все це дає змогу дійти висновку про те, що образ Бай Ганьо може бути прочитаний як гротескне зображення націоналістичного проекту ідентичності, створеного попередньою літературною традицією з тією різницею, що тепер він здатен продемонструвати себе не у героїчній боротьбі та перемогах, а лише на побутовому рівні у змаганнях за їжу та задоволення.

Засвідчено присутність у творах А. Константинова сприйняття болгарського як Іншого, у значенні малоцінної, маргінальної частини опозиції Я - Інший. Головним доказом цього твердження може слугувати аналіз наративної структури твору про Бай Ганьо та дискурс регіонального у нотатках «До Чикаго і назад». Європеїзовані освічені оповідачі історій про Бай Ганьо прагнуть бути медіаторами між світом Свого й Європою, проте для них Своє, втілене в образі героя, є настільки неприємним, що викликає стале почуття відрази, і видається тягарем, який варто приховати, виправити, змінити.

Розгляд проблеми самоідентифікації болгар через призму дискурсу балканізму набуває нового звучання. Як недоброзичливе та зневажливе ставлення ззовні, так і провальність порівняння своєї спільноти з іншою, більш прогресивною і культурною (Європа) або технологічно розвиненою і універсальною (Америка), безсумнівно веде до негативної саморецепції, до стигми (травми, клейма) як основи для самосприйняття. При цьому автентичність перестає бути ціннісною і перетворюється у травму, від якої страждають не типові представники спільноти та люди без належної освіти, а інтелектуально розвинені й освічені представники нації.

Усе це дає змогу охарактеризувати болгарську ідентичність, а також культуру терміном А. Кьосева як «самоколонізовану» та «самотравмовану». На відміну від нарцистичної західної ідеології, самоколонізовані культури страждають через трагічний парадокс - для них Чуже виявляється Універсальним, але й зворотне теж правильне - Універсальне завжди Чуже. Ця фатальна еквівалентність Чужого засуджує їх на страждання через відчуття, що їхні цінності не є власними, ніколи їм не належали і належати не будуть, а назавжди залишаться цінностями цивілізованого світу, в якому їм самим немає місця.

Можна стверджувати, що твори Алеко Константинова, створивши власний ідентифікаційний проект, проблематизували болгарську національну ідентичність і змусили суспільство шукати відповіді на поставлені у них питання і способи подолання травм та комплексів, що їх спродукували ці тексти. У дослідженні сформульовано тезу про те, що концепція болгарської ідентичності, яка втілена у творах Алеко Константинова, та інші подібні концепції ХІХ століття мають важливу спільну рису, що й донині впливає на буття болгарського. Всі вони вибудовують нестабільну ідентичність, яка не знає спокою і впорядкованості, перебуває у процесі постійного перевизначення і знаходження самої себе, свідомо і несвідомо боїться проявів іншості. Інше є для болгарської самосвідомості явищем амбівалентним: і позитивним, і негативним одночасно, але в основному своєму значенні воно лишається загрозливим для слабкого, невпевненого в собі Власного.

ОСНОВНІ ПОЛОЖЕННЯ ДИСЕРТАЦІЇ ВИКЛАДЕНО У ТАКИХ ПУБЛІКАЦІЯХ

1. Макушенко О. О. Категорії «Своє - Чуже» та «Інше» в болгарській літературі періоду Відродження / О. О. Макушенко // Мовні і концептуальні картини світу. - К., 2005. - Вип. 14, кн. 1. - С. 273-277.

2. Макушенко О. О. Дорожні нотатки «До Чикаго и назад» Алеко Константинова: наративи регіонального на світовому ярмарку / О. О. Макушенко // Літературознавчі студії. - К., 2005. - Вип. 12. - С. 285-289.

3. Макушенко О. О. Версії іншості у повісті А. Константинова «Бай Ганьо: неймовірні подорожі одного сучасного болгарина» / О. О. Макушенко // Вісник Київського національного університету імені Тараса Шевченка. - К., 2006. - № 2. - С. 25-28.

4. Макушенко О. О. Проблема „Схід - Захід” у болгарській літературі періоду Відродження та подальша її інтерпретація у прозі Алеко Константинова / О. О. Макушенко // Київські полоністичні студії. - К., 2006. - Том VIII. - С. 343-358.

5. Макушенко О. О. Ідентифікаційні проекти ХІХ століття: Христо Ботев, Іван Вазов, Алеко Константинова / О. О. Макушенко // Компаративні дослідження слов'янських мов і літератур : Пам'яті Леоніда Булаховського : Зб. наук. пр. - К., 2006. - Вип. 6. - С. 250-260.

6. Охотна О. О. Болгарське як Інше: наративна структура «Бай Ганьо» А. Константинова / О. О. Охотна // Київські полоністичні студії. Gente Ruthenus - Natione Polonus. - Київ, 2008. - Том X. - С. 150-160.

АНОТАЦІЇ

Охотна О. О. Проза Алеко Константинова: концепти «ідентичності» та «іншості». - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата філологічних наук за спеціальністю 10.01.03. - література слов'янських народів. - Київський національний університет імені Тараса Шевченка, Київ, 2011.

Дисертація присвячена дослідженню творчості болгарського письменника кінця ХІХ століття А. Константинова (1863 - 1897) з точки зору функціонування у ній концептів «ідентичності» та «іншості» у контексті болгарської літератури ХІХ століття. Розглянуто способи та причини, через які літературні твори беруть активну участь у формуванні національної ідентичності і одночасно описують цей процес; також проаналізовано втілення ідентифікаційних процесів у болгарській літературі ХІХ століття. Досліджено наративну структуру текстів, детально описано образи Свого та Інших у творах А. Константинова, оглянуто ідентифікаційний проект, створений книгами автора, у полеміці з подібними проектами попередньої культурної епохи. Отримала подальший розвиток проблема розуміння «болгарського» як Іншого у національній культурі й літературі, проаналізована через дискурс балканізму та концепт самоколонізованої і самотравмованої культури.

Ключові слова: ідентичність, національна ідентичність, іншість, Свій, Інший, балканізм, ідентифікаційний проект, стигма, самоколонізовані культури.

Okhotna O. O. The prose of Aleko Konstantinov: the concepts of identity and otherness. - Manuscript.

Thesis for a Candidate Degree in Philology: specialty 10.01.03 - Literature of Slavic peoples. - Taras Shevchenko Kyiv National University, Kyiv, 2011.

The thesis is focused on the investigation of the functioning in the texts of Bulgarian writer of the end of the 19th century Aleko Konstantinov the concepts of identity and otherness in context of Bulgarian literature of the 19th century. The work reviews the ways and reasons because of which the Bulgarian literature takes an active part in the forming of national identity and describes this process in the same time, among which the absence of freedom, own independent state and national philosophy. Also it analyzes the identity projects of the Bulgarian literature of the 19th century as the basis for understanding the Konstantinov's minds about Bulgarian nationality.

As the identity is forming in two ways - self-description and separation from Others, the attention is paid to literary images of ethnical Others in texts of 19th century. The analysis confirms the existence of the positive image of the Own and multiple narrations of Others, in which no one Other is totally positive or negative.

The narrative structure of Aleko Konstantinov's texts is investigated, the concepts of the Own and Others in his novels are widely defined. The thesis presents the analysis of identity project in compare with the similar projects of the previous epoch. The main difference between these projects is in an axiological hierarchy of the Own and Others. A. Konstantinov in his texts gives us absolutely negative image of the Own and totally good image of Europe, the main philosophy of his books is eurocentrism. Besides this, he sends the Own to the symbolic East space as it is seen in his two novels - “Baj Ganjo” and “To Chikago and back“. Konstantinov's novels actively burlesque the texts of Bulgarian Renaissance and the most common and important symbols of its period like names of nationality and family relasionship - brother, Bulgarian, rose oil, poems of Hristo Botev ets. The mechanisms of negotiation the otherness in texts of A. Konstantinov are described in the dissertation as the form of a national self-preservation.

The further development is given to the problem of the understanding of the Bulgarian as the Other in national Bulgarian culture and literature, which has been analyzed through the discourse of Balkanism as a powerful discourse and concept of self-colonized and self-traumatic culture.

Key words: identity, national identity, otherness, the Own, the Other, balkanism, identity project, stigma, self-colonized cultures.

Охотная Е. А. Проза Алеко Константинова: концепты «идентичности» и «другости». - Рукопись.

Диссертация на соискание научной степени кандидата филологических наук по специальности 10.01.03 - литература славянских народов. - Киевский национальный университет имени Тараса Шевченко, Киев, 2011.

Диссертация посвящена творчеству болгарского писателя конца XIX века А. Константинова (1863 - 1897), функционированию в нем концептов «идентичности» и «другости» в контексте болгарской литературы XIX века. Рассмотрены способы и причины, вследствие которых литературные произведения участвуют в формировании национальной идентичности и одновременно описывают этот процесс, проанализированы идентификационные проекты болгарской литературы XIX века. Исследовано нарративную структуру текстов, детально описаны образы Своего и Другого в произведениях А. Константинова, а также осуществлен анализ идентификационного проекта, созданного книгами автора, в процессе полемики с подобными проектами предыдущей культурной эпохи. Получила дальнейшее развитие проблема понимания болгарского как Другого в национальной болгарской культуре и литературе, проанализированная через дискурс балканизма и концепт самоколонизированной и самотравмированной культуры.

Ключевые слова: идентичность, национальная идентичность, другость, Свой, Другой, балканизм, идентификационный проект, стигма, самоколонизующиеся культуры.

Размещено на Allbest.ru