Асоціативно-образне поле КРАСА в контексті української літератури для дітей (друга половина ХІХ – початок ХХ ст.)

Размещено на http://www.allbest.ru/

ХАРКІВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ ПЕДАГОГІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

ІМЕНІ Г. С. СКОВОРОДИ

УДК 821.161.2-93:111.85

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата філологічних наук

АСОЦІАТИВНО-ОБРАЗНЕ ПОЛЕ КРАСА

В КОНТЕКСТІ УКРАЇНСЬКОЇ ЛІТЕРАТУРИ ДЛЯ ДІТЕЙ

(ДРУГА ПОЛОВИНА ХІХ - ПОЧАТОК ХХ СТ.)

Спеціальність - 10.02.01 -

українська мова

Підгородецька Інна Юріївна

Харків - 2011

Дисертацією є рукопис

Робота виконана в Харківському національному педагогічному університеті імені Г. С. Сковороди, Міністерство освіти і науки, молоді та спорту України.

Науковий керівник: кандидат філологічних наук, доцент

Черемська Ольга Степанівна, Харківський національний економічний університет, завідувач кафедри українознавства і мовної підготовки іноземних громадян.

Офіційні опоненти:

доктор філологічних наук, професор Сологуб Надія Миколаївна, Інститут української мови НАН України, провідний науковий співробітник відділу стилістики та культури мови;

кандидат філологічних наук, доцент Філон Микола Іванович, Харківський національний університет імені В. Н. Каразіна, доцент кафедри української мови.

Захист відбудеться “15” червня 2011 року о 13 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради К 64.053.05 у Харківському національному педагогічному університеті імені Г.С. Сковороди за адресою: 61168, м. Харків, вул. Блюхера, 2, ауд. 221-А.

З дисертацією можна ознайомитися в бібліотеці Харківського національного педагогічного університету імені Г.С. Сковороди за адресою: 61168, м. Харків, вул. Блюхера, 2, ауд. 215-В.

Автореферат розіслано “14” травня 2011 р.

Учений секретар спеціалізованої

вченої ради О.П. Карпенко

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Важливим напрямом філології другої половини ХХ - початку XXI століття є лінгвістичне дослідження художніх текстів, яке здійснюється в річищі основних принципів сучасної наукової парадигми, зокрема антропоцентричного, естетичного, психологічного, когнітивного, лінгвокультурологічного, що сприяє постійному оновленню механізмів дослідження поетичної мови.

Мовознавчий аналіз художньої спадщини вітчизняних письменників має давню традицію. Сучасні лінгвістичні студії ґрунтуються на теоретичних положеннях О. О. Потебні, концепціях І. Я. Франка, Л. С. Виготського, А. А. Леонтьєва, В. В. Виноградова, М. М. Бахтіна, здобутках українських мовознавців у галузі лінгвістичного аналізу художнього тексту І. К. Білодіда, Л. А. Булаховського, С. Я. Єрмоленко, В. В. Жайворонка, В. С. Калашника, В. І. Кононенка, Л. І. Мацько, А. К. Мойсієнка, О. Г. Муромцевої, Л. О. Пустовіт, В. М. Русанівського, Н. М. Сологуб, Л. О. Ставицької, В. А. Чабаненка, які визначають природу та глибоко й усебічно досліджують специфіку функціонування поетичного слова.

Важливим складником простору української словесності є література для дітей, яка активно розвивається з другої половини ХІХ ст., коли виникає потреба в дитячій книзі, написаній рідною мовою. Художні твори для дітей вирізняються функціональністю і прагматичністю: вони спрямовані на виховання молодого покоління духовно багатим і національно свідомим, ґрунтуються на фольклорній традиції, що є медіатором народної етики.

Феномен літератури для дітей віддавна привертає пильну увагу філологів, головним чином літературознавців, які розглядають особливості тематики, жанрового розмаїття, ідейного спрямування творів, призначених для юних читачів (Д. М. Білецький, Н. І. Богданець-Білоскаленко, В. Ю. Гуменна, Н. І. Кердівар, В. В. Кизилова, Л. М. Кіліченко, В. П. Олійник, Н. М. Шумило, Ю. Ф. Ярмиш). У мовознавчому аспекті художні тексти для дітей досліджені меншою мірою (Г. І. Атрошенко, Н. Я. Дзюбишина-Мельник, Я. В. Закревська, В. М. Русанівський).

У сучасній вітчизняній лінгвістиці виокремлюються різні напрями аналізу поетичної мови, що ґрунтуються на відмінних завданнях, предметах і об'єктах дослідження. Одним із можливих, евристично значущих аспектів розгляду художньої мови, є вивчення польових структур як маніфестантів художньо-змістової організації тексту. Теоретичним питанням моделювання польових структур присвячені численні розвідки як вітчизняних (А. А. Бурячок, В. В. Дятчук, Л. А. Лисиченко, О. О. Селіванова, Ж. П. Соколовська, О. О. Тараненко), так і зарубіжних учених (Ю. Д. Апресян, О. С. Ахманова, Ш. Баллі, Н. С. Болотнова, Л. М. Васильєв, В. Г. Гак, З. Д. Попова, Г. М. Скляревська, Й. А. Стернін, В. М. Телія, Д. М. Шмельов, Г. С. Щур, О. А. Юріна). На матеріалі творів української художньої літератури лексико-семантичні угруповання мовних одиниць розглядають І. Л. Гоцинець, Т. Ю. Ковалевська, Т. В. Ковальова, О. О. Маленко, Ж. В. Марфіна, Н. О. Мех, Л. М. Мялковська, Л.С. Савченко, Г. М. Сюта, І. М. Ходарєва, О. С. Черемська.

У художньо-смислових структурах текстів для дітей краса виявляє себе не лише як естетична категорія, що є іманентною ознакою будь-якого художнього тексту, а й як об'єкт спеціальної авторської рефлексії, предмет художнього зображення, що зумовлює появу відповідних акцентів при змалюванні явищ дійсності. Домінантна роль краси як художньомовної універсалії в текстах для дітей природним чином визначає потребу її всебічного лінгвістичного аналізу.

Вітчизняна лінгвістична наука досліджує особливості мовного вираження естетичної оцінки (В. Г. Скляренко, О. В. Тищенко - етимологічний аспект; С. Я. Єрмоленко, Н. І. Сукаленко, М. І. Філон - образні засоби вербалізації поняття краса; Т. А. Космеда - прагмалінгвістичний аспект; Д. І. Терехова - психолінгвістичні дослідження; О. М. Цапок - концептуальний аналіз). Зарубіжні студії присвячені переважно відображенню естетичних оцінок у різних мовах і культурах (Н. Д. Арутюнова, Н. М. Бурмакіна, Л. Ф. Кіліна, Ю. В. Мещерякова, Т. А. Михайлова, І. Ю. Окунєва, Г. А. Садрієва, О. В. Сахарова). Вербалізація художньомовної універсалії краса як семантичної категорії, що об'єктивується на рівні асоціативно-образних полів у мові творів для дітей, не була об'єктом окремого дослідження, що зумовлює актуальність обраної теми. Вивчення особливостей репрезентації художньомовної універсалії краса в контексті літератури для дітей, поглиблений аналіз виражально-зображальних мовних засобів, які відтворюють красу довкілля й людини, дасть змогу виявити естетичний потенціал художніх творів для дітей.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Напрям дисертаційного дослідження відповідає планові науково-дослідної роботи кафедри української мови Харківського національного педагогічного університету імені Г. С. Сковороди, а саме науковій проблемі «Закономірності розвитку і функціонування української мови». Тему дослідження затверджено на засіданні вченої ради Харківського національного педагогічного університету імені Г. С. Сковороди (протокол № 5 від 21 грудня 2007 р.), а також на засіданні бюро Наукової ради «Закономірності розвитку мов і практика мовної діяльності» НАН України (протокол № 2 від 30 квітня 2009 р.).

Мета дослідження - визначити структуру і склад асоціативно-образного поля КРАСА як об'єктивації однойменної художньомовної універсалії та виявити особливості функціонування його конституентів у мові творів української літератури для дітей (друга половина ХІХ - початок ХХ ст.).

Досягнення поставленої мети передбачає розв'язання таких завдань:

- з'ясувати естетичне підґрунтя розуміння краси і конкретно-історичний зміст категорії прекрасного, установити статус поняття краса в лінгвістичних дослідженнях;

- окреслити зміст понять «асоціативність», «образність», «асоціативно-образне поле», зважаючи на теоретичні положення польового опису лексичного простору в сучасному мовознавстві;

- виділити елементарні й комплексні одиниці асоціативно-образного поля краса природи з естетичною оцінною семантикою, дослідити їх функції в художніх текстах для дітей;

- здійснити парадигматичну класифікацію лексики на позначення зовнішньої краси людини;

- визначити словесно-образні домінанти, що експлікують духовну красу людини;

- на основі результатів опитування учнів молодших класів дослідити прагматику художніх текстів для дітей в аспекті формування у свідомості дитини естетичних і етичних цінностей.

Об'єкт дослідження - краса як наскрізна художньомовна універсалія, об'єктивована в текстах української літератури для дітей (друга половина XIX - початок XX ст.).

Предметом аналізу є структура, семантика, функціонування в художніх текстах для дітей елементарних (образних слів, словосполучень) і комплексних (образних парадигм, асоціативно-образних рядів) одиниць асоціативно-образного поля краса як засобу вираження однойменної художньомовної універсалії.

Матеріал дисертаційної роботи - художні тексти українських письменників другої половини ХІХ - початку ХХ ст., написані для дітей, або ті, які ввійшли до кола дитячого читання і з огляду на їх дидактичну функцію є важливим джерелом аналізу означеного асоціативно-образного поля. Це, зокрема, твори Марка Вовчка, І. С. Нечуя_Левицького, П. О. Куліша, Л. І. Глібова, Олени Пчілки, Б. Д. Грінченка, Панаса Мирного, І. Я. Франка, М. М. Коцюбинського, Лесі Українки, В. К. Винниченка, А. Ю. Тесленка, С. В. Васильченка, Олександра Олеся, Марійки Підгірянки, К. І. Малицької, А. Л. Лотоцького, В. К. Короліва-Старого, Є. І. Ярошинської. Із текстів зазначених художніх творів методом суцільної вибірки вилучено одиниці асоціативно-образних полів художньомовної універсалії краса (серед них як прості (слова, словосполучення), так і комплексні (асоціативно-образні парадигми, асоціативно-образні ряди)). Картотека налічує 3500 текстових фрагментів.

Методологічною основою роботи є розуміння мови як складної знакової системи, що відтворює зв'язки і взаємодію мови і мислення, мови і позамовної дійсності, мови і культури (теорії В. фон Гумбольдта, Г. Штейнталя, О. О. Потебні, І. Бодуена де Куртене).

Методи дослідження. Для реалізації поставленої мети використано метод системного опису мовного явища, до якого залучено спеціальні прийоми дослідження семантики: 1) компонентний аналіз лексики, оснований на розумінні лексичного значення як ієрархічно організованої структури; 2) контекстний аналіз, який враховує комунікативні параметри використання образного слова мовцями й реалізацію його значення в тексті як продукті комунікації; 3) лінгвостилістичний аналіз тексту, орієнтований на виявлення специфіки індивідуального слововживання. Для опису комплексних одиниць образної системи мови (образних парадигм) застосовано метод польового моделювання, що дає змогу систематизувати мовні засоби, які системою своїх значень охоплюють одну поняттєву сферу.

Наукова новизна роботи полягає в тому, що вперше в українському мовознавстві на матеріалі художніх текстів для дітей (друга половина ХІХ - початок ХХ ст.) побудовано модель асоціативно-образного поля художньомовної універсалії краса й виявлено функціонально-семантичні особливості складників цього поля в досліджуваних текстах; проаналізовано механізми й засоби творення асоціативних образів краси, простежено традиції і динаміку їх утворення; через опитування учнів молодших класів з'ясовано вплив текстів дитячої літератури на формування ціннісних орієнтацій школярів.

Теоретичне значення роботи полягає в дослідженні механізмів аналізу польових структур (зокрема, художньо-образних парадигм), вивченні вербалізації нематеріальних сутностей. Отримано результати, які сприяють поглибленню уявлень про національно-мовну картину світу, специфіку етнічної свідомості, спрямованої на сприйняття та усвідомлення краси як художньої й онтологічної категорії.

Практична цінність роботи визначається тим, що отримані результати можуть бути використані для подальших досліджень із лексикології, семантики, стилістики, етнолінгвістики, психолінгвістики, прагмалінгвістики. Матеріали дослідження можуть знайти застосовування у викладанні курсів і методичних розробках уроків з української мови й літератури в середній і вищій школі, методики викладання української мови й літератури, а також спецкурсів із лінгвістичного аналізу художнього тексту, лінгвокультурології, етносемантики, при написанні курсових і дипломних робіт.

Апробація результатів дослідження. Основні положення роботи викладені в доповідях на конференціях різного рівня: XVII Міжнародній науковій конференції імені проф. Сергія Бураго «Мова і культура» (Київ, 2008), IV Міжнародній науковій конференції «Скорина і наш час» (Гомель, 2008), Міжнародній науковій конференції «Сучасна україністика: наукові парадигми мови, історії, філософії» (Харків, 2008), VIII Міжнародній науковій конференції «Міжкультурні комунікації: мова і суспільство» (Алушта, 2009), ХІІІ Міжнародній конференції з актуальних проблем семантичних досліджень «Лінгвістичний опис художнього тексту в структурній та антропоцентричній наукових парадигмах (на матеріалі української і російської мов)» (Харків, 2010), IХ Міжнародній науковій конференції «Міжкультурні комунікації: мова і суспільство» (Алушта, 2010), Всеукраїнській науковій конференції «Формування національних і загальнолюдських цінностей в українському суспільстві» (Харків, 2006), міжвузівській науково-методичній конференції «Сучасна україністика: проблеми мови, історії та народознавства» (Харків, 2005), а також обговорені на засіданнях кафедри української мови Харківського національного педагогічного університету імені Г. С. Сковороди, на семінарських заняттях аспірантів кафедри української мови.

Публікації. Результати дисертаційного дослідження висвітлені в 11 статтях (із них 6 - у провідних наукових фахових виданнях, внесених до переліку ВАК України). Усі публікації одноосібні.

Структура та обсяг дисертації. Робота складається зі вступу, трьох розділів, висновків, додатків, списку використаних джерел (320 позицій). Загальний обсяг дисертації - 217 сторінок, з них 166 - основного тексту.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У вступі обґрунтовано актуальність теми дисертації, визначено мету, завдання, об'єкт, предмет і методи дослідження, окреслено наукову новизну, теоретичне значення і практичну цінність роботи, її зв'язок із науковими програмами, планами й темами, подано відомості про апробацію положень дисертації. асоціативний образний краса художній

У першому розділі «Теоретичні засади дослідження асоціативно-образного поля КРАСА» висвітлено питання, які є основою лінгвістичного аналізу художньомовної універсалії краса, визначено естетичний зміст поняття краса як необхідну передумову з'ясування лінгвістичного статусу означеної естетичної категорії, розглянуто теорії поля взагалі й асоціативно-образного поля зокрема.

Аналіз естетичних концепцій засвідчує, що розуміння категорії краси ґрунтується на таких моделях: об'єктивно-ідеалістичній (краса як відбиток або втілення Бога / абсолютна ідея в конкретних явищах або речах - Платон, Августин, Г. Гегель); суб'єктивно-ідеалістичній (краса є результатом накладання естетичного багатства індивіда на естетично нейтральну дійсність - І. Кант, Ш. Лало); метафізико-матеріалістичній (краса як природна властивість явищ природи - Аристотель); діалектико-матеріалістичній (краса є результатом залучення об'єктивних явищ із їх природними властивостями у сферу зацікавлень людини й суспільства - К. Маркс).

У роботі поняття краса визначене як художньомовна універсалія - семантична категорія, об'єктивована лексико-граматичними й стилістичними засобами, у якій відображені спільні для художньо-естетичних практик етичні, світоглядні, емоційно-чуттєві домінанти, що є основою творення асоціативно-образних кодів. Вивчення лексичних засобів об'єктивації художньомовної універсалії краса здійснено на рівні окремого поля, що постає на основі синтезу асоціативності й образності.

Асоціативність визначено як здатність мовних одиниць вступати в парадигматичні й синтагматичні зв'язки на основі єдності їх формальних або логіко-семантичних ознак. Образність розглянуто як лексико-семантичну категорію, що виявляється у здатності мовних одиниць позначати реалії позамовної дійсності в асоціативному зв'язку з іншими, не тотожними їм реаліями.

Асоціативно-образне поле КРАСА визначаємо як складне утворення, що поєднує концептуальний (когнітивні смисли) і вербальний рівні (лексичні засоби мови, об'єднані спільністю їх асоціативно-образного змісту). Асоціативно-образне поле КРАСА містить елементарні одиниці (слова й словосполучення) і комплексні структурні одиниці (образні парадигми, асоціативно-образні ряди). Образні парадигми схарактеризовано як сукупність вербальних образів, що складають систему визначень одного поняття. Асоціативно-образний ряд розглянуто як ланцюжок послідовно розташованих у структурі тексту домінантних лексем, що виражають принципово важливий для розуміння образу зміст, на основі якого виникає асоціативне значення.

У роботі проаналізовано дві макроструктури асоціативно-образного поля КРАСА - поля краса природи і краса людини, виділені на основі посесивних відношень (краса як ознака природних об'єктів або зовнішня чи внутрішня характеристика людини), що найбільш широко й виразно представлені в мові художніх творів для дітей.

Наголошено на таких характерних ознаках літератури для дітей, як доступність і пізнавальність тематики, ідейне спрямування, естетична наповненість, яскрава образність, створена відповідними мовними засобами. У роботі здійснено історичний огляд літератури для дітей, яка постає своєрідною частиною української літературної традиції і віддзеркалює в мовних образах ключове поняття художньої естетики.

У другому розділі «Мовні засоби текстової репрезентації асоціативно-образного поля краса природи в літературі для дітей» досліджено засоби мовної об'єктивації однієї з макроструктур асоціативно-образного поля КРАСА - краса природи, ключовими одиницями якої є назви космічних об'єктів, рослинного світу, кольороназви. Тришарова структура зазначених конституентів асоціативно-образного поля краса природи (образність - символічність - знаковість) визначає їх статус як образних одиниць, народнопоетичних символів і мовних знаків культури.

З'ясовано, що поетизація космогонічних явищ ґрунтується на міфологічних уявленнях, широко зафіксованих у текстах народної і літературної словесності. Космоніми в художніх текстах для дітей є засобами вербалізації образних уявлень про красу природи й вираження авторських позитивних емоцій і оцінок. Так, космоніми сонце, місяць, зоря (зірки) реалізують імпліцитну сему краса, вступаючи в асоціативні зв'язки зі словами із семантикою вогню, світла, які етимологічно пов'язані з уявленнями про красу: Місяць світив уповні, зорі наче палали - одна зоря поломніш від другої (Марко Вовчок); …здалось, що вона ллється з остан-нього променя сонця, котре розсипалось над морем на не-бі кругом заходу, ніби горіло й жевріло шпичасте червоно-золоте колесо (І. С. Нечуй_Левицький); Палає місяць, сяють зорі (Олександр Олесь).

Виокремлено моделі асоціативно-образних паралелей для визначених одиниць дослідження (сонце, місяць, зорі), їх зв'язки з поняттями вогонь, світло, краса, словами, які вербалізують ці поняття. Так, наприклад, асоціативно-образний ряд огненне коло - сонце - проміння - світло - іскри - огнище презентує красу сонця: А на темно-синьому полі неба огненне коло сонця грає, прище світом, стріляє довгим промінням, сипле непримітними іскорками жару,-- невідомий коваль невідомим міхом роздув те величне та чудовне огнище світу! Гарно усюди, красиво так,-- не надивився б, не налюбувався! (Панас Мирний). Семантичним підґрунтям асоціативного зв'язку сонце - краса є сема «світло», наявна в усіх одиницях представленого ряду. Епітети величне й чудовне, предикати гарно, красиво експліцитно виражають позитивне естетичне оцінювання зображуваного. Паралель між красою й інтенсивністю вияву характеристичної ознаки зображуваного - світла як єднальної семи асоціативів - експлікує низка предикатів: грає, прище (світлом), сипле (іскорками).

Зафіксовані в мові художніх творів для дітей колірні характеристики космонімів реалізують передусім народнопоетичну норму епітетної сполучуваності. Епітетну парадигму слова сонце очолюють художні означення ясний, золотий: Всміхається ясне сонце // У небі блакитнім (Олена Пчілка); Ой сонечко ясне, // Невже ти втомилось… (В. І. Самійленко); Світе, та не гріє // Сонце золоте (Я. І. Щоголів); Рано встало золоте сонечко (М. М. Коцюбинський); Cкрізь дзвенять пташки крилаті, // сяє сонце золоте… (Олександр Олесь). В епітетних і метафоричних характеристиках місяця і зірок переважають кольоративи срібний (сріблистий), білий, золотий: …окутані срібним промінням місячним, сяяли широкі лани золотого жита та пшениці… (М. М. Коцюбинський); Срібний місяць випливає… (Олександр Олесь); А місяць... ожив і засвітився білим чарівним огнем (С. В. Васильченко); …кілька раз місяць виносив золоті роги (Марко Вовчок); Вирядилась у небі срібною мережкою із зорь… (С. В. Васильченко); …при тих сріблистих пломенистих зорях (Марко Вовчок).

Індивідуально-авторські метафоричні образи сонця, місяця і зірок у мові творів для дітей ґрунтуються на ототожненні космічних і земних об'єктів з огляду на зовнішню чи функціональну подібність, що сприяє розвиткові поетичної уяви дитини, сприйняттю світу в єдності космічного і земного: А там, угорі, …неначе горн палає, ллє течіями сліпучий світ - це велетень - сонце... (Б. Д. Грінченко); Нам тієї тарілочки // Чому не любить - // Хорошая, золотая // І як жар горить... // То на небі ясне сонце… (Л. І. Глібов); Лампада-місяць світить… (Олександр Олесь); То повний місяць на просторі // Світив над нами в небесах, // А золотії квіти - зорі… (Л. І. Глібов); … видно було одне тільки небо…; а по йому безліч золотих жучків - лежали горілиць і перебирали золотими ніжками, не маючи сили зрушити з місця… (С. В. Васильченко); все небо немов справді перемінилося перед очима: ожили на йому срібні звірі, будови, дерева… (С. В. Васильченко).

З'ясовано, що інтерпретація рослинних символів, які репрезентують поняття краса в мові художніх творів для дітей, має підґрунтям фольклорне розуміння їх символічного змісту, асоціативно пов'язаного з поняттями весни, радості, щастя. Лексична парадигма естетизмів на позначення квітів представлена лексико-семантичною домінантою квітка. Часто вживаними в мові творів для дітей є зменшено-пестливі варіанти квіточка, квітонька, які мають додаткову позитивну оцінну конотацію, а також конституенти-естетизми волошки, мак, ромен, конвалії: Що кажуть, душко, квіточки ті милі…? (Ю. А. Федькович); Квітоньки милі! (Олександр Олесь); В житі синіли волошки…, білів зіркатий ромен, червоніла квітка польового маку (М. М. Коцюбинський); Красно квітнуть квіти… (Олександр Олесь); Жита з волошками, і луки, і гаї // І всі розкоші весняні, // Всю вроду, всю красу безкраю (Олександр Олесь); Дзвіночки конвалій покрили діброву, // Ах, глянь, що в дзвіночках тих чару і дива (Уляна Кравченко).

Номени об'єктів природного світу набувають у народнопісенній і в художній мові додаткових значень, за ними постають переконливі конкретно-чуттєві образи як узагальнення життєвого досвіду народу, що перетворює слова на вербальні знаки духовної культури українців. Метафоричне сприйняття образу квітів часто зумовлене асоціативним зв'язком, що ґрунтується на спільності колірної ознаки квітки й іншого естетично маркованого об'єкта: Розцвіли дзвіночки-квіти, // Ніжні дзвони із блакиті… (Олександр Олесь); … заріс він червоним маком пломенистим; здалека вбогенький хуторець виявлявсь, неначе палав у неспалимому огні (Марко Вовчок). Значення окремих фітонімів-символів визначається кольоративом: червоні троянди є символом краси, а білі асоціюються з чистотою (у народній традиції білий колір символізує чистоту, святість, красу): Дві троянди ті - рожеву // Пишну з білою сплітаю: // Се красу із чистотою // Я докупи тут єднаю (Б. Д. Грінченко).

Лексико-семантична група квіти є конституентом асоціативно-образного поля краса природи завдяки наявності у структурі їх лексичного значення периферійного компонента краса. Основою творення метафоричних образів у художніх текстах для дітей найчастіше стають асоціації за подібністю колірних ознак, форми квітів і порівнюваних із ними об'єктів, що сприяє відтворенню краси природи в яскравих образах.

Дослідження доводить, що використання кольоративів у художніх текстах для дітей зумовлене особливостями світосприйняття і світобачення реципієнта. Слова з колірною семантикою сприяють увиразненню текстових образів, надають їм зримого забарвлення. Так, наприклад, червоний колір асоціативно пов'язують із вогнем, який у мові художніх текстів експлікується дієсловами горіти, палати, жаріти, жевріти, займатися, прикметниками червоний, пурпурний, багряний, вогняний, вогнистий, гарячий, палкий: серед пурпурової пожежі заходило сонце за снігову шапку Хребти-гори (І. Я. Франко); червоніло ціле море колосків пшениці (М. М. Коцюбинський); зажаріли головки горицвіту (С. В. Васильченко); Пасуться коні. Блиск червоний // ясної ватри їх облив… (Олександр Олесь); Він спершу глянув на хмарки - // І зайнялись хмарки, палають, // Згоріли в полум'ї зірки… (Олександр Олесь). Динамізм вияву ознаки виражено дієслівними метафорами, які актуалізують асоціативний зв'язок краса - вогонь - світло: Надумалось сонце вставати й послало вперед себе аж два червоні стовпи. Стоять вони на краю неба, піднялись вгору, буяють своїм червоним світом… Хто втерпів би не зостановиться, щоб налюбуватися тією чарівною красою (Панас Мирний).

Установлено, що семантика кольоративів у художніх текстах для дітей має яскраво виражене конотативне забарвлення. Назви кольорів експлікують авторські уявлення про красу світу на підґрунті різноманітних узуальних й оказіональних асоціацій.

У третьому розділі «Художньо-образні парадигми і словесно-образні домінанти асоціативно-образного поля краса людини» здійснено парадигматичну класифікацію лексики на позначення зовнішньої краси людини, визначено словесно-образні домінанти, що експлікують духовну красу людини в мові художніх творів для дітей. Об'єктивація уявлень про зовнішню і внутрішню красу людини відбувається на рівні асоціативно-образного поля краса людини, що складається з двох мікрополів (зовнішня краса і духовна краса), у межах яких визначено традиційний образ краси українців на основі засобів як загальної вербальної характеристики позначуваного суб'єкта, так і окремих портретних домінант (очі, обличчя, волосся).

Узагальнений етнокультурний стереообраз краси людини в літературі для дітей (друга половина ХІХ - початок ХХ ст.) створено на основі фольклорних образів, підґрунтям яких є асоціативні зв'язки між естетично маркованими реаліями природного світу і красою людської зовнішності. Образні парадигми ґрунтуються на структурно-семантичних моделях переносу, утілюють національні стереотипи й індивідуально-авторські уявлення про зовнішню красу людини, відображають уплив фольклорних традицій на формування літературних образів. Так, головними компонентами українського національного портрета є чорні брови й карі очі, вербалізацію яких спостерігаємо й у творах художньої літератури: в Уласа очі були темно-карі, ясні та привітні, як весняна ніч (І. С. Нечуй-Левицький); …мармурове свіже личко то нахиляється до його, то одхиляється, з-під чорних брів виграють веселі, чорні, як жуки, очі, тремтять довгі вії (С. В. Васильченко); Давно вже вподобалась йому чорнобрива Ганна (С. В. Васильченко); А коло дверей, схилившись на одвірок, …дивилась на дівчину семінарська куховарка, чорнобрива молодиця (С. В. Васильченко). Фольклорними за походженням є порівняння дівочих брів зі шнурочками, однак метафора «брови вишнурували» є індивідуально-авторською: …а що вже теє личко, то хто й знає, які й малярі його малювали! Брови вишнурували, очі скарували… (С. В. Васильченко).

В аналізованих текстах виділено два типи образних парадигм: 1) із компонентом дівчина, хлопець, структурні моделі яких базуються на національній традиції асоціативного зіставлення людини й окремих природних об'єктів, виражають узагальнену оцінку зовнішнього образу особи жіночої або чоловічої статі; 2) із компонентами - акцентними точками зовнішності (очі, волосся, обличчя), структурні моделі яких можуть репрезентувати як узагальнену, так і покомпонентну характеристику особи. Наприклад, у художніх текстах для дітей виокремлено такі макропарадигми з компонентом дівчина: «дівчина - рослина», «дівчина - природний об'єкт/явище», «дівчина - твір мистецтва». Їх вербалізація відбувається за допомогою засобів художньої тропіки. Найбільш продуктивною є макропарадигма «дівчина - рослина», яка містить мікропарадигми «дівчина - квітка» (Орися росла собі, як та квітка в городі (П. О. Куліш); Сестро ж моя, лелієнько біла (Ю. А. Федькович)); «дівчина - дерево» (росте Паміра розумна, гарна та пишна, як у са-ду вишня (І. С. Нечуй-Левицький)); «дівчина-ягода» (Аж то дівчина така гуляла там: рум'яна та гарна - ну, зовсім як та калина (C. В. Васильченко)); «дівчина - трава» (Од краю стоїть дівчина, струнка, як очеретина (С. В. Васильченко)). Художні описи краси людини відповідають тогочасним уявленням про зовнішню привабливість і ґрунтуються на народнопоетичній традиції, зазнаючи, однак, індивідуально-авторських мовних модифікацій.

Погляди на внутрішню красу людини в художніх текстах для дітей зреалізовано в протиставленні чи взаємодоповненні мовних образів краси зовнішності і душі. Ключовими для мікрополя внутрішня краса людини постають слова серце, душа, асоційовані з духовною активністю особистості. Образ духовної краси розкривають метафоричні переосмислення цих номенів: Золоте, як зірка, сердечко… // Виглядай мене в віконечко: // Незабаром я прийду. // Принесу я серце-сонечко…(Олександр Олесь); Ти ж бо, дитинонько, - любая ніжна краса! // Ще ж бо душа твоя чиста, як рання роса… (Олена Пчілка). Уживання зменшувально-пестливих форм (сердечко, сонечко) підсилює позитивну оцінну конотацію образів.

Метафорична відсутність або забрудненість сумління, душі, серця вказує на духовну порожнечу: Хіба ж ти не знаєш, що в пані // Сумління у серці нема?... // Душі її скарб із-за злота // Бруднився чималі рази… // Чи ж варт ота панська пустота // Й одної твоєї сльози?.. (М. П. Старицький); Жила собі королівна, і мала королівна прекрасні очі-терниченьки, а серця не мала, тільки камінь… І стала слава на всі царства про чарівні очі королівни. А за тою славою прогула друга: що немає в неї душі, тільки вітер… хоч велика сила у твоєї краси, та сама ти нікчемна людина (C. В. Васильченко).

Результати психолінгвістичного експерименту, у якому взяли участь учні початкових класів, засвідчують взаємозв'язок об'єктивних та суб'єктивних чинників в інтерпретації художнього тексту, уплив поетичної картини світу автора на картину світу реципієнтів. Відповіді молодших школярів виявляють творчу уяву, здатність самостійно створювати оригінальні образи (трудотворний степ, рум'яні квіти).

У висновках узагальнено основні результати дослідження.

Краса як складник свідомості є універсальним явищем для різних народів, епох і культур. Зміст естетичної категорії краса в різні історичні епохи зазнає змін, а уявлення про красу більшою чи меншою мірою виражають національні й індивідуальні особливості.

У літературних текстах естетична категорія краса має статус художньомовної універсалії - семантичної категорії, що ґрунтується на світоглядних уявленнях і репрезентована лексичними, граматичними, стилістичними ресурсами. Українська художньомовна картина світу містить низку традиційних засобів вираження універсалії краса, джерелом яких є народнопоетична творчість, і тих, що виникли на їх основі.

Аналіз художніх текстів для дітей засвідчує, що підґрунтям творення образів краси є фольклорна традиція в її індивідуально-авторській мовній інтерпретації. У текстах художньомовна універсалія краса експлікована в асоціативно-образних конструктах, змодельованих на основі різних типів асоціацій, концептуальний рівень яких складають когнітивні смисли, а вербальний - лексичні образні засоби, об'єднані наявністю позитивної естетичної семантики.

Репрезентативним для дослідження текстів є два асоціативно-образні поля, що маніфестують художньомовну універсалію краса: краса природи і краса людини. Поле краса природи конституюється ключовими номенами: космонімами, фітонімами, кольоративами. Вони визначаються стійким асоціативним зв'язком із красою. Космоніми сонце, зоря, місяць постають зображально-виражальними мовними засобами (компонентами художнього пейзажу й актуалізаторами авторського сприйняття краси світу). У художніх текстах для дітей образи космічних об'єктів ґрунтуються на фольклорній традиції, про що свідчать народнопоетичні епітети, порівняння й метафори, у складі яких виявлено відповідні аналізовані одиниці.

Важливу роль у реалізації художньомовної універсалії краса у творах для дітей відіграють фітоніми як мовні знаки, що відтворюють візуально виразний образ краси рідної землі. Метафоричні трансформації фітонімів у художніх текстах утілюють образні уявлення про красу об'єктів світу в асоціативному зіставленні їх із красою рослин, розвивають творче мислення юних читачів. Увиразнення символічного значення фітонімів відбувається завдяки їх традиційному поєднанню з кольороназвами, узвичаєними фольклорною мовою й успадкованими художньою практикою.

Ключовими одиницями асоціативно-образного поля краса природи є слова з колірною семантикою, яким властива здатність не лише позначати кольори природних об'єктів, а й відтворювати емоційне враження від їх споглядання, актуалізуючи символічні асоціативно зв'язані значення. Естетично маркованими є назви червоного, жовтого, зеленого, блакитного, синього, рожевого, а також білого, срібного, золотого кольорів. Установлено, що красу казкового світу найбільш часто репрезентують кольороназви рожевий, срібний, золотий, білий.

Асоціативно-образне поле краса людини представлене в роботі у вигляді мікрополів - зовнішня краса людини і духовна краса. Мікрополе зовнішня краса людини презентоване художньо-образними парадигмами, які експлікують зовнішню привабливість людини. Аналіз образних парадигм на позначення зовнішньої краси людини засвідчує, що найбільш продуктивною в описах людської зовнішності постає художньо-образна парадигма з компонентом очі, у складі якої найбільш часто вживаною є макропарадигма очі - світло. Описи вродливої зовнішності в художніх творах для дітей відповідають стереотипним етнічним уявленням про зовнішню красу людини і в основі своїй є фольклорними.

Мікрополе духовна краса людини в мові творів для дітей представлене такими словесно-образними домінантами, як душа і серце, які характеризують моральні риси особистості. Засоби художньої образності, твірними компонентами яких слугують зазначені номени, відображають традиційні уявлення українців про перевагу духовного над тілесним, морального над легковажно-порожнім, прикритим привабливою зовнішністю. Виявлено зв'язки концептосфер краса і добро на рівні семантики слів, що експлікують ці поняття.

Результати анкетування учнів молодших класів засвідчують, що як авторську модель світу, так і процес сприйняття художньої правди читачем характеризують діалектика об'єктивного й суб'єктивного, загального й індивідуального. За уявленнями молодших школярів, красивими є природа, предмети, створені людиною, географічні об'єкти, сама людина. Серед моральних рис особистості найбільш значущими для учнів є добро і працелюбність.

Словник асоціативних образів краси, створений на основі текстового матеріалу творів для дітей (друга половина ХІХ - початок ХХ ст.), відображає багатство тропеїчних засобів (традиційних й індивідуально-авторських), використаних митцями слова для художнього відтворення краси природи і людини.

Комплексне дослідження асоціативно-образного поля КРАСА в текстах літератури для дітей дало змогу встановити склад і структуру поля, особливості функціонування його одиниць у мові аналізованих художніх творів. Матеріал роботи й отримані результати можуть стати підґрунтям інтегрованого опису такої макросистеми, як асоціативно-образне поле.

ОСНОВНІ ПОЛОЖЕННЯ Й ВИСНОВКИ ДИСЕРТАЦІЇ ВИКЛАДЕНО В ПУБЛІКАЦІЯХ

Підгородецька І. Ю. Образно-символічний потенціал космонімів як засобів вербалізації краси природи (на матеріалі творів української дитячої літератури другої половини ХІХ - початку ХХ ст.) / І. Ю. Підгородецька // Лінгвістичні дослідження : [зб. наукових праць; за заг. ред. проф. Л. А. Лисиченко]. -- Вип. 26. -- Харків : ХНПУ імені Г. С. Сковороди, 2008. -- С. 67-71.

Підгородецька І. Ю. Образна складова концепту КРАСА у творах С. Васильченка для дітей / І. Ю. Підгородецька // Ученые записки Таврического национального университета им. В. И. Вернадского. Серия «Филология. Социальные коммуникации» : [зб. наукових праць]. -- 2009. -- Т. 22 (61). -- № 1. - Симферополь : ТНУ им. В. И. Вернадского, 2009. -- С. 76-79.

Підгородецька І. Ю. Концепт КРАСА: естетичний і лінгвістичний напрями дослідження / І. Ю. Підгородецька // Мова і культура (Науковий журнал). -- Вип. 11. -- Т. IV (116). -- К. : Видавничий Дім Дмитра Бураго, 2009. -- С. 83-88.

Підгородецька І. Ю. Концепт: проблема дефініції в сучасній лінгвістиці / І. Ю. Підгородецька // Лінгвістичні дослідження : [зб. наукових праць]. -- Вип. 28. -- Харків : ХНПУ імені Г. С. Сковороди, 2009. -- С. 112-116.

Підгородецька І. Ю. Мовні засоби відтворення зовнішньої краси людини (у текстах української дитячої літератури кінця ХІХ - початку ХХ ст.) / І. Ю. Підгородецька // Лінгвістичні дослідження : [зб. наукових праць]. -- Вип. 29. -- Харків : ХНПУ імені Г. С. Сковороди, 2010. -- С. 21-25.

Підгородецька І. Ю. Вербальна репрезентація образу краси в українській літературній казці другої половини ХІХ - початку ХХ ст. / І. Ю. Підгородецька // Ученые записки Таврического национального университета им. В. И. Вернадского. Серия «Филология. Социальные коммуникации» : [зб. наукових праць]. -- 2010. -- Т. 23 (62). -- № 1. -- Симферополь : ТНУ им. В. И. Вернадского, 2010. -- С. 168-172.

Підгородецька І. Ю. Мовна та концептуальна картина світу (щодо проблеми окреслення понять) / І. Ю. Підгородецька // Матеріали міжвузівської науково-методичної конференції «Сучасна україністика: проблеми мови, історії та народознавства» : [зб. статей]. -- Харків : ВД «ІНЖЕК», 2005. -- С. 159-164.

Підгородецька І. Ю. Концепт «сонце» в мовній картині світу дитини / І. Ю. Підгородецька // Матеріали Всеукраїнської наукової конференції «Формування національних і загальнолюдських цінностей в українському суспільстві» : [зб. статей]. -- Харків : ФОП Лібуркіна Л. М., 2006. -- С. 206-210.

Підгородецька І. Ю. Концептуалізація краси природи у творах М. Коцюбинського для дітей / І. Ю. Підгородецька // Міжнародна наукова конференція «Сучасна україністика: наукові парадигми мови, історії, філософії» : [зб. наукових робіт]. -- Ч. 1. -- Харків : Вид. ХНЕУ, 2008. -- С. 148-152.

Підгородецька І. Ю. Колір як асоціат краси у творах української дитячої літератури другої пол. ХІХ - поч. ХХ ст. / І. Ю. Підгородецька // Скарына і наш час. Матэрыялы IV Міжнароднай навуковай канферэнцыі. -- Ч. 1. -- Гомель : УА «ГДУ імя Ф. Скарыны», 2008. -- С. 206-211.

Підгородецька І. Ю. Українська книга для дітей та юнацтва: витоки й сучасний стан / І. Ю. Підгородецька // Матеріали Міжнародної наукової конференції «Сучасна україністика: наукові парадигми мови, історії, філософії». -- Харків : ФОП Александрова К. М. ; ВД «ІНЖЕК», 2010. -- С. 81-84.

АНОТАЦІЯ

Підгородецька І. Ю. Асоціативно-образне поле КРАСА в контексті української літератури для дітей (друга половина ХІХ - початок ХХ ст.). -- Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата філологічних наук зі спеціальності 10.02.01 -- українська мова. -- Харківський національний педагогічний університет імені Г. С. Сковороди. -- Харків, 2011.

Дисертацію присвячено дослідженню асоціативно-образного поля КРАСА як засобу вираження відповідної художньомовної універсалії. Побудовано модель асоціативно-образного поля КРАСА, описано його структуру і склад.

Виділено й проаналізовано елементарні й комплексні одиниці асоціативно-образного поля краса природи (космоніми, фітоніми, кольоративи), досліджено їх функції в художніх текстах для дітей. Здійснено парадигматичну класифікацію лексики на позначення зовнішньої краси людини; визначено словесно-образні домінанти, що експлікують духовну красу людини.

На основі результатів опитування учнів молодшої школи представлено дослідження прагматики художніх текстів літератури для дітей в аспекті формування у свідомості дитини естетичних та етичних цінностей.

Ключові слова: асоціативно-образне поле, художньомовна універсалія, асоціація, асоціативність, асоціативний зв'язок, образність, образна парадигма.

АННОТАЦИЯ

Подгородецкая И.Ю. Ассоциативно-образное поле КРАСОТА в контексте украинской литературы для детей (вторая половина ХІХ - начало ХХ ст.). -- Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата филологических наук по специальности 10.02.01 -- украинский язык. --Харьковский национальный педагогический университет имени Г. С. Сковороды. -- Харьков, 2011.

Диссертация посвящена исследованию ассоциативно-образного поля КРАСОТА как средства выражения соответствующей художественноязыковой универсалии. Художественноязыковую универсалию в работе рассматриваем как семантическую категорию, объективированную лексико-грамматическими и стилистическими ресурсами, в которой отражены общие для художественно-эстетических практик этические, мировоззренческие, эмоционально-чувственные доминанты, лежащие в основе создания ассоциативно-образных кодов. Одной из таких категорий выступает красота, выделенная как объект данного исследования.

Изучение средств объективации художественной универсалии красота в языке произведений для детей проведено путем моделирования польовой структуры, что способствует более глубокому пониманию механизмов эстетизации литературного художественного пространства.

В работе проанализировано ассоциативно-образное поле - конструкт, смоделированный на основе различных типов ассоциаций, представляющий собой сложное двухуровневое образование, концептуальный уровень которого формируют когнитивные смыслы, а вербальный - лексические образные средства, объединенные семантическими связями на основе общности ассоциативно-образного содержания языковых единиц.

Ассоциативность и образность - основные категории поетического языка. Ассоциации являются средством художественного словесного творчества, основой создания образа. Ассоциативность определяем как способность языковых единиц вступать в парадигматические и синтагматические связи на основе единства их формальных и / или логико-семантических признаков. Под образностью понимаем лексико-семантическую категорию, проявляющуюся в способности языковых единиц обозначать реалии внеязыковой действительности в ассоциативной связи с другими, не тождественными им реалиями.

В диссертации описаны структура и состав ассоциативно-образного поля КРАСОТА, выявлены особенности функционирования конституентов поля в языке произведений украинской литературы для детей (вторая половина ХІХ - начало ХХ вв.).

Ассоциативно-образное поле КРАСОТА содержит элементарные единицы (слова и словосочетания с имплицитно выраженной позитивной оценной семантикой) и комплексные структурные единицы (образные парадигмы, ассоциативно-образные ряды). Образные парадигмы понимаем как совокупность вербальных образов, составляющих систему определений одного понятия. Ассоциативно-образные ряды характеризуем как определенные типы образов, лексическую структуру которых определяют последовательно расположенные в структуре текста доминантные слова (слово-понятие - слово-образ - слово-понятие).

Ассоциативно-образное поле КРАСОТА как сложное образование включает макроструктуры - поля красота природы и красота человека. Космонимы, фитонимы, цветообозначения выступают в качестве ключевых единиц ассоциативно-образного поля красота природы, что предопределено наличием в их семантической структуре компонента с имплицитно выраженной эстетической оценкой. Ассоциативно-образное поле красота человека представлено в работе в виде микрополей внешняя красота человека и духовная красота. Микрополе внешняя красота человека выражено художественно-образными парадигмами, эксплицирующими внешнюю привлекательность человека в произведениях для детей. В микрополе духовная красота человека выделены словесно-образные доминанты (душа, сердце), характеризующие моральные черты личности.