Літературно-критична творчість Міхала Грабовського в контексті польського романтизму

Комплексний аналіз листування М. Грабовського дозволив обґрунтувати періодизацію епістолярної спадщини критика. З'ясовано, що основними проблемами листів були прагнення до ідеалізації вітчизняного письменства, критики та публіцистики. Виявлено, що М. Грабовський використовував кореспонденцію як нагоду для апробації майбутніх критичних розвідок, ураховуючи та адаптуючи думки «співрозмовників». Стильові особливості епістолярного доробку М. Грабовського еволюціонували від листа-автокоментаря до листа-програми як декларативно-заповітного, на новому якісному рівні інтерпретації поетики приватного листа до листа публічного. Листування митця з літераторами в синхронічній площині засвідчує філософську дискусійність, однак не дозволяє говорити про партнерські стосунки респондентів. У діахронічній площині листи висвітлюють профетичність проблематики, узагальнюють ментальний характер польської літературної критики. Жанрова парадигма епістолярію М. Грабовського поглиблювала поліфункціональність листа від приватної інформативної депеші до програмної епістоли, що мала якщо не покращити, то принаймні вплинути на стан польського письменства.

У Висновках узагальнено й синтезовано основні результати дослідження.

Виявлено впливи філософії Й. Гердера, Новаліса, Й. Фіхте, А. Шлегеля, Ф. Шлейєрмахера, а також К. Бродзінського та М. Мохнацького на вироблення літературно-критичних поглядів М. Грабовського, що слугувало формуванню естетичного концепту митця.

Установлено, що М. Грабовський сприяв створенню та поглибленню польської теорії романтизму на основі естетики німецьких і французьких теоретиків, адаптувавши їх ідеї у мегатекст національної літератури. Однак після оприлюднення відомого листа 1843 р., під впливом численних дискусій із І. Головінським та опрацювання значної кількості релігійної літератури критик із теоретика романтизму перетворився на прибічника клерикально-тенденційного літературознавства, панславіста і слов'янофіла.

Доведено, що основними критеріями оцінки художніх творів для митця були їх зв'язок із народною творчістю, наявність досконалої поетичної форми, а також автентичне відтворення історичного тла. Романи, де містився ретроспективний аналіз давнини чи сучасності, критик уважав історичними, адже, за його переконаннями, сучасний шедевр через кілька років матиме нову якість ? історичну значущість. Найвищим здобутком доби М. Грабовський визнавав історичний роман, прикладом якого слугували романи В. Скотта.

Зазначено, що критичний набуток М. Грабовського становить цілісну, логічну та послідовну генологічну систему, яка формувалася завдяки європейським впливам та прагненням самовдосконалення, що й зумовило утворення авторських поетичних особливостей піджанрових різновидів. У дисертації акцентовано, що польська романтична критика та критичний доробок М. Грабовського, зокрема, сприяв появі та розвитку піджанрових феноменів, серед яких стаття ? критична, програмна, дискусійна, маніфест, рецензія та науково-критична; есе ? критичне та фізіологічне; етюд ? літературно-критичний, естетичний, рефлексивний; лист ? автокоментар, намір та програма у формах ? приватний та відкритий.

Критичній спадщині М. Грабовського властиві: стильова контамінація - використання художнього, публіцистичного та наукового стилів; широкий діапазон та актуальність проблематики. Творча свобода, яка дозволила розширити поетичний репертуар критики за рахунок поетичних особливостей суміжних літературних видів; підвищена імагологічна автопрезентація, що сприяла синкретизму піджанрових утворень, оновленню традиційної жанрової структури та нарації виду, тяжінню до ідеалізації вітчизняного часопростору та його ретроспекційному оцінюванню, аксіологічному виокремленню суб'єктів літературного процесу (Б. Залеський, Г. Жевуський); спрямованість на реінтерпретацію як літературного тексту, так і тексту критичної статті.

У листуванні М. Грабовського основним змістом є критичний огляд художніх творів письменників як польських, так і зарубіжних: українських (П. Куліш), російських (О. С. Пушкін, М. В. Гоголь), французьких (В. Гюго, Жорж Санд) тощо. Значну частину займають також рефлексії щодо стану польської критичної думки, порівняння вітчизняних періодичних видань із західними аналогами та «Московським телеграфом», якого автор уважав досконалішим за польські часописи. Важливим різновидом діяльності М. Грабовського була видавнича справа. Літератор був одним із редакторів «Петербурзького тижневика» й неодноразово намагався започаткувати періодичне видання в Києві задля остаточного створення ще одного польського центру впливу.

Окреслено місце спадщини М. Грабовського в контексті польської літератури та літератури польсько-українського пограниччя. Внесок М. Грабовського в розвиток національної літературної критики та макротексту культури порубіжжя неможливо переоцінити. Основним завданням його було скеровування естетичних смаків та громадянської позиції потенційного письменника. Його творчий набуток становить безцінне джерело вивчення історії польської літератури та критики, аксіологічної значущості спадщини польської та української літератур.

Основні положення дисертації висвітлено в таких публікаціях

1. Руденко І. Микола Гоголь в оцінці Міхала Грабовського / І. Руденко // Літературознавчі студії. К., 2009. Вип. 25. 311 с. С. 231-234.

2. Руденко І. Міхал Грабовський - критик «української школи» в польському романтизмі / І. Руденко // Компаративні дослідження слов'янських мов і літератур. Пам'яті академіка Леоніда Булаховського. К.: ВПЦ «Київський університет», 2009. Вип. 10. 479 с. С. 416-420.

3. Руденко І. Український фольклор у дослідженнях та перекладах Міхала Грабовського/ І. Руденко // Київські полоністичні студії. К.: ВПЦ «Київський університет», 2009. Т. ХV. 473 с. С. 159-164.

4. Руденко І. Політичні погляди та слов'янофільські ідеї Міхала Грабовського / І. Руденко // Волинь - Житомирщина. Історико-філологічний збірник з регіональних проблем. Житомир: Котвицький В. Б., 2009. 290 с. С. 96-105.

5. Руденко І. Міхал Грабовський про творчість О. С. Пушкіна / І. Руденко // Літературознавчі студії. К., 2010. Вип. 26. 587 с. С. 469-473.

6. Руденко І. Еволюція поглядів Міхала Грабовського на польську романтичну літературу / І. Руденко // Українське мовознавство. К., 2009. Вип. 39. 600 с. С. 438-444.

7. Руденко І. Критичні аспекти епістолярної спадщини Міхала Грабовського (листи до Богдана Залеського) / І. Руденко // Київські полоністичні студії. Т. ХVI. К.: «МП Леся», 2010. 654 с. С. 158-162.

АНОТАЦІЯ

Руденко І. В. Літературно-критична творчість Міхала Грабовського в контексті польського романтизму. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата філологічних наук зі спеціальності 10.01.03 - література слов'янських народів. - Київський національний університет імені Тараса Шевченка, Київ, 2011.

Дисертацію присвячено комплексному дослідженню критичних праць М. Грабовського, проаналізовано літературні й філософські погляди митця, його естетичні пріоритети, визначено їх джерела, описано еволюцію загальних життєвих орієнтирів, окреслено періодизацію творчості діяча. Значну увагу приділено жанровій парадигмі критики, з'ясовано загальні критичні принципи М. Грабовського, його погляди на польську, українську, російську та західноєвропейську літературу ХІХ ст. Розкрито концепцію поезії, сприйняття історичного роману та прози, а також народної творчості.

Уперше здійснено спробу по-новому оцінити його літературно-критичні здобутки та наміри, розглянути й описати проблематику епістолярної спадщини М. Грабовського, його теоретико-літературні діалоги з найвизначнішими діячами польської культури ХІХ ст., а також піджанрові різновиди листів митця.

Ключові слова: романтизм, літературна критика, епістолярна спадщина, «українська школа», реінтерпретація, інтертекстуальність.

АННОТАЦИЯ

Руденко И. В. Литературно-критическое творчество Михала Грабовского в контексте польского романтизма. - Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата филологических наук по специальности 10.01.03 - литература славянских народов. - Киевский национальный университет имени Тараса Шевченко, Киев, 2011.

Диссертация посвящена комплексному изучению литературно-критического наследия польского писателя периода романтизма М. Грабовского. Рассмотрены его критические статьи с 1825 по 1863 гг., а также эпистолярное наследие, которые способствуют более глубокому раскрытию его эстетических и философских взглядов, иллюстрируют зависимость идей польского критика от предложений западноевропейской романтической философии (немецких и французских), демонстрируют эволюцию и этапность мировоззрения литературоведа на протяжении сорока лет. Охарактеризированы программы и намерения М. Грабовского в литературе и издательской деятельности. Работа является новым взглядом на критическое творчество М. Грабовского.

В диссертации проанализированы статьи, рецензии, заметки и сборники статей польского критика, в которых он рассматривал актуальные тенденции периода романтизма, а также значительное внимание уделено жанрам критики. Выяснено, что польскую литературу М. Грабовский считал ничем не хуже какой-либо другой европейской, а источником её должна быть народная поэзия и описания героических фрагментов из национальной истории. Исторический роман, в котором правдиво изображены исторические события, он считал высшим литературным жанром ХІХ в., а идеалом - произведения В. Скотта. Высоко ценил творения поэтов «украинской школы» в польском романтизме.

Произведения украинских литераторов его интересовали выборочно, главным образом те, которые имели непосредственную связь с фольклором или историей, а также писания его приятеля П. Кулиша. Особое внимание вызвало собрание украинских песен М. Максимовича, которому критик посвятил целый раздел в своем сборнике «Литература и критика». Он следил также за развитием российской словесности, особенно выделял творчество А. С. Пушкина, Н. В. Гоголя, К. Ф. Рылеева, М. Ю. Лермонтова, В. А. Жуковского, Ф. Н. Глинки, Н. И. Гнедича, А. А. Дельвига, И. А. Крылова, А. Е. Измайлова, В. И. Туманского. О них М. Грабовский писал как о прекрасной плеяде российских поэтов, которых нет в Польше.

Большой заслугой М. Грабовского является обоснованная им оценка французской литературы, а именно: произведений Ж. Ж. Руссо, В. Гюго, Жорж Санд, О. де Бальзака, восприятие которых было у М. Грабовского неоднозначным. Некоторые (как «Собор Парижской Богоматери» В. Гюго или «Новая Элоиза» Ж. Ж. Руссо) вызывали у него наивысшее восхищение, но основную массу шедевров французских писателей он считал такими, которые могли негативно воздействовать на польского читателя. Поэтому всячески старался выявить их недостатки, таким образом ограничивая круг потенциальных реципиентов.

В диссертационной работе важное место также отводится исследованию эпистолярного наследия М. Грабовского, который переписывался со многими поэтами, писателями, издателями, переводчиками: Б. Залеским, К. Подвысоцким, А. Тышинским, Ю. И. Крашевским, Г. Головинским, И. Головинским, А. Грозой, А. Пшездзецким, Г. Жевуским, Р. Подберезским. В письмах автор мог высказать всё, что по той или иной причине не могло быть напечатано в периодике. Это и помогло составить полную картину литературно-критических и эстетических приоритетов польского литератора. Также анализируются разновидности письма, что встречаются в переписке критика.

Результаты исследования убеждают, что польский критик М. Грабовский был одним из наиболее влиятельных литературных деятелей периода романтизма. Всю свою сознательную жизнь он стремился к тому, чтобы поднять духовный уровень и образование польского общества.

Ключевые слова: романтизм, литературная критика, эпистолярное наследие, «украинская школа», исторический роман, народная поэзия.

ANNOTATION

Rudenko I. V. Literary-critic creation of Mihal Grabovskyj's in the context of polish Romanticism. - Manuscript.

Dissertation on gaining the scientific degree of candidate of philological sciences in speciality 10.01.03 - literature of Slavonic nations. - Taras Shevchenko Kyiv National University, Kyiv, 2011.

Thesis is devoted to integrated research into critical works of polish literary man M. Grabovskyj, analyzed literary and philosophic views of master, his aesthetic priorities, determined its sources, described the evolution of general vital references of theoretician. A lot of attention is given to elucidation critical principles of M. Grabovskyj, his opinions concerning Polish, Ukrainian, Russian and West-European literature of XIX c. There are opened the concept of poetry, receiving the historical poem and prose, national creation.

For the first time is the attempt of new valuation of his achievements and intentions, consideration and description epistolary heritage of M. Grabovskyj, which include theoretical-literary dialogues with the famous polish artists of XIX c.

Key words: Romanticism, literary critic, «Ukrainian school», epistolary heritage, historical poem, national poetry.

Размещено на Allbest.ru