Контекстуальна парадигма художньо-інноваційних процесів в українській драматургії кінця ХІХ - початку ХХ ст.

Антіпова І. Драма і обряд: взаємодія (на матеріалі української драматургії кінця ХІХ -- початку ХХ століття) / Ірина Антіпова // Літературознавчі обрії. Праці молодих учених. - Вип.17. - К.: Інститут літератури ім. Т.Г.Шевченка НАН України, 210. - С.162-170. (0,8 др.арк.)

Завірюхіна І.Г. Українська історична драматургія кінця ХІХ -- початку ХХ століття в контексті міфопоетики / Ірина Завірюхіна // Літературознавчі студії: зб. наук. праць / відп.ред. Г.Ф.Семенюк. - К.: ВПЦ «Київський університет», 2011. - Вип. 34. - С. 130-136. (0,5 др.арк.)

АНОТАЦІЯ

Завірюхіна І.Г. Контекстуальна парадигма художньо-інноваційних процесів в українській драматургії кінця ХІХ - початку ХХ ст. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата філологічних наук зі спеціальності 10.01.01 - українська література. - Київський національний університет імені Тараса Шевченка. - Київ, 2011.

У роботі досліджується вплив соціального, театрального та культурологічного контекстів на українську драматургію кінця ХІХ -- початку ХХ ст. До аналізу залучено широкий матеріал п'єс як провідних, так і другорядних драматургів, а також епістолярій та критичні матеріали. Розглянуто посилення дидактичного елементу в драматургії і його еволюцію від незначного елемента поетики до визначальної характеристики драматичного тексту у зв'язку з соціальними обставинами побутування театру. Досліджено провідні театральні системи означеного періоду (романтично-побутову і реалістично-побутову). Визначено, що сукупний доробок «драморобів» складає осібну театральну систему. Досліджено її маркантні особливості в контексті театрального міфу і театру жорстокості Антонена Арто. Проаналізовано міфотворення як одну з головних тенденцій модерного світогляду в контексті введення до тексту п'єс народних обрядів і пізнішого переосмислення християнських, поганських та історичних сюжетів задля витворення на їх основі міфологічної парадигми служіння Україні та здобуття її незалежності. Визначено етапи інтеграції обряду в тіло п'єси і метод реміфологізації старих форм. З'ясовано роль, яку грав мелос в поетиці символізму. Проаналізовано тенденцію до розшифровки символу, притаманну українській драматургії.

Ключові слова: драматургія, контекст, парадигма, соціальний, дидактизм, цензура, театральна система, «драморобство», міф, народна обрядовість, рецепція історії, символ.

АННОТАЦИЯ

Завирюхина И.Г. Контекстуальная парадигма художественно-инновационных процессов в украинской драматургии конца ХІХ -- начала ХХ в. - Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата филологических наук по специальности 10.01.01 - украинская литература. - Киевский национальный университет имени Тараса Шевченко. - Киев, 2011.

В работе исследуется влияние социального, театрального и культурологического контекстов на украинскую драматургию конца ХІХ -- начала ХХ веков. Исследование проводится на широком материале пьес как ведущих, так и второстепенных драматургов, а также их эпистолярии и критических материалах. Рассмотрено усиление дидактизма в драматургии и его эволюцию от незначительного элемента поэтики до определяющей характеристики драматического текста. Эти изменения происходили в связи с особыми социальными обстоятельствами функционирования украинского театра. После указов 1863 и 1876 годов, запрещающих украинский язык и литературу, в 1881 г. театр становится единственным разрешенным общественным проявлением украинского искусства и национальной самоидентичности. Эстетика реализма на первое место ставила общественную деятельность, обнажение и исправление острых социальных проблем. Искусство было необходимо как фактор влияния на человека. Художественная ценность произведений рассматривалась как безусловно желательное, но не обязательное дополнение. Эти тенденции стали причиной того, что театр и драматургия в Украине в конце ХІХ века в значительной мере политизировались. Государство ответило жесткими цензурными ограничениями. Но противостояние цензуре вывело театр на авансцену национальной борьбы и способствовало ее усилению.

Так как в культуре рубежа ХІХ-ХХ веков драматургия не мыслилась отдельно от театра, в диссертации исследованы основные театральные системы того времени: романтически-бытовая и реалистически-бытовая. Выявлено, что драматургию так называемых «драмоделов» по совокупности ключевых признаков можно выделить как третью театральную систему. Определены особенности этой системы в контексте театрального мифа и театра жестокости Антонена Арто.

Мифотворчество, одна из главнейших тенденций модерна, анализируется в контексте введения в текст пьесы народных обрядов и позднейшего переосмысления христианских, языческих и исторических сюжетов для создания на их основе мифологической парадигмы служения Украине и борьбы за ее независимость. Определены этапы интеграции обряда в тело пьесы (от вставной сцены до основы сюжета) и метод ремифологизации старых форм, происходившей путем изъятия из них традиционных значений и заполнения конструкций новыми смыслами. В переосмыслении истории значимыми были контексты культа погибших предков как основы национальной идентичности и осмысление образа Украины, который раскрывался через сопоставление с Прекрасной Дамой (что открывало парадигму рыцарского служения державе) и Богородицей (за отступничество карал Бог).

Исследована роль, которую играл мелос в поэтике символистических пьес как способ «высказать неизречимое», что временами превращало музыку в отдельного действующего персонажа пьесы и поднимало на значимую высоту музыкальное сопровождение представления. Для украинской драматургии начала ХХ века характерна тенденция к расшифровке символа, проявившаяся в связи с особой ролью твердыни национального духа, школы жизни и рупора новаторских идей, которую взял на себя театр рубежа ХІХ -- начала ХХ веков.

Ключевые слова: драматургия, контекст, парадигма, социальный, дидактизм, цензура, театральная система, «драмоделы», миф, народная обрядность, рецепция истории, символ.

SUMMARY

Zaviriukhina I.G. Contextual paradigm of processes of artistic innovations in Ukrainain dramas in the ending of 19^th - beginning of 20^th century. - Manuscript.

Thesis for obtaining of scientific degree of Doctor of Philosophy, speciality 10.01.01 - Ukrainian literature. - Kyiv Taras Shevchenko National University. - Kyiv, 2011.

In the work it is researched the influence of social, theatrical and cultural contexts in the Ukrainian dramas in the ending of 19^th - beginning of 20^th century. Broad material of dramas famous and little known authors, letters and critiques of the period under review was analysed. Investigate intensification of didacticism in dramas and its evolution from little element of poetic style to first definition of dramas. It was conditional by social circumstance of Ukrainian theatre. Examine theatrical systems popular in that time (romanticism in everyday life and realism in everyday life). Identify that pieces of «dramas makers» compose detached theatrical system. Investigate its peculiarity in context of theatrical myth and theatre of cruelty by A.Arto. Creation of myth, one of the main trends in modern, was analysed in context bringing in dramatic texts elements of folk ritualism. Christian, heathen and historical stories was rethinking in the basis of mythological pattern of service to Ukrainian state and obtaining its independence. Define the phases of integration of ritualism in the dramas and method of remythologize of old forms. Examine a role that music had in poetry of symbolism and trend to decoding symbol in Ukrainian dramas.

Key words: drama, context, paradigm, social, didacticism, censorship, theatrical system, «dramas making», myth, folk ritualism, reception of history, symbol.

Размещено на Allbest.ru