Автофікціоналізація як стратегія оповіді в італійському жіночому романі 80–90 рр. ХХ століття

У підрозділі 4.3. “Постмодерний жіночий сімейний епістолярій” об'єктом дослідження стає текстуальний конструкт “постновітня сім'я” (термін Е. Рудинеско). Базовими рисами епістолярного роману “Йди на поклик серця” С. Тамаро є ситуація дискомунікації, яка утворюється між членами сім'ї, та діахронічне зображення історії родини, що дозволяє виокремити основні віхи, які вплинули на зміни жіночого світогляду. Для роману-листа “Як брат із сестрою” С. Петріняні характерна відчуженість жінки від власного середовища існування, а відтак від самої себе, холодність у стосунках “мати-батько” та “батьки-діти”. Функцією застосування прийомів репризи та повернення у романі є демонстрація збільшення роз'єднаності та відсутності комунікації в межах родини.

Аналіз італійського жіночого епістолярного роману завершує підрозділ 4.4. “Інтертекстуальність епістолярного роману”. В епістолярному дискурсі автор не збирається творити “літературу другого рівня” (Ж. Женетт), оскільки пародіювання текстів-попередників девалоризує унікальність і автономність письма про себе і загрожує пакту довіри читача до історії, розказаної персонажем. Разом із тим, уникаючи видимої імітації інших текстів, італійський жіночий епістолярний роман запозичує у інших жанрів їхні засоби вираження і використовує різні форми цитувань (алюзія, асоціація) у своїй жанровій стратегії. Принцип інтертекстуальності сприяє більш глибокій психологічній характеристиці персонажів (Н. П'єге-Гро). Детальний аналіз принципів інтертекстуальності на матеріалі романів “Іди на поклик серця” С. Тамаро і “Як брат із сестрою” С. Петріняні переконує, що в основі італійського жіночого роману лежить концепція тексту як світу. Інтертекст надає змогу створення яскравої авторської міфології шляхом залучення посилань на історію музики, кінематографа, літературу тощо.

У Загальних висновках підсумовано результати виконаного дослідження, викладено основні положення дисертації, окреслено перспективи подальшої наукової роботи в обраній галузі. З'ясовано, що італійський жіночий роман 80-90 рр. ХХ століття широко застосовує автофікціоналізацію як наративну стратегію та є поєднанням різноманітних тенденцій сучасного жіночого письма.

Теорія подібності Ф. Лежена дозволяє виокремити в сучасній італійській жіночій прозі фіктивну автобіографію як окремий різновид неумисної автофікціоналізації. Звернення до наративних стратегій автофікціоналізації дозволяє жінкам-письменницям використовувати досвід фактуальної, документальної, референційної літератури як-от мемуари, щоденник, автобіографія і збагачувати його власне фікціональними техніками оповіді і мовлення.

Автофікціоналізація наративної ідентичності або гомодієгетична трансформація, на відміну від серйозного автобіографічного дискурсу є умисним вибором нараторсько-персонажної ідентичності Іншого, що представлено у даному дисертаційному дослідженні через два жанрові різновиди роману: постмодерний історичний роман та оповідь від імені представника іншої статі (gender crossing або трансгендерна нарація). Аналіз мовностилістичних особливостей гендерної ідентичності дозволяє реконструювати імпліцитний авторський дискурс, дешифрувати його прихований зміст шляхом виявлення й інтерпретації несвідомих імпульсів автора-жінки.

Проведений аналіз особливостей епістолярного роману (експліцитна адресація, дотримання структури листа, відсутність очевидної трансдієгетизації часопростору роману тощо) переконав у наявності специфічних рис жіночого письма на семантичному рівні (тематика жіночої сексуальності, материнських почуттів) і на дискурсивному рівні (фрагментарність письма, інверсивність, повернення до сказаного, його уточнення й доповнення) .

Автофікціональна оповідь в італійському жіночому романі кінця ХХ століття має свою особливу наративну структуру і передбачає звернення до травестії та маски, широке використання інтертекстуальності і розгортання в діапазоні діалогічність/моновокальність, рефлексивна/транзитивна адресація. Означниками жіночого письма про себе є тематика приватної історії, багатозначність образів афектованої тілесності. Установлено, що тілесність розглядається в італійському жіночому романі в таких формах як сексуальність, інцест, перверсія, хвороба, смерть.

Зміщення наративної ідентичності оповідача; наявність ситуацій, які дають доступ до внутрішнього стану персонажів; можливості відмінності й відрив наративних голосів від авторського джерела дозволяють виокремити текстуальні маркери фікціоналізації на матеріалі італійського жіночого роману кінця ХХ століття. Поєднання фактуального і фікціонального в межах одного тексту допомогає простежити процес конструювання соціокультурних смислів, наділених великим метафоричним змістом, вагомим для нації у даній історичній ситуації. Аналіз наративної ідентичності суб'єкта автофікціоналізації, який часто поєднує в собі риси автора/оповідача/героя, засвідчує увагу жінок-письменниць до фікціональної самоідентифікації, їх прагнення створити персональний міф. Дуже часто це виявляється особистісною боротьбою з процесами десуб'єктивізації особистості, які вражають сучасне ліберальне суспільство Італії, реакцією на надмірне пропагування стереотипних ідеалів і суспільних кліше.

Подальше дослідження італійського жіночого роману кінця ХХ століття є перспективним як в галузі наратологічних та семіологічних студій, так із точки зору залучення до аналізу тексту роману комплексної міждисциплінарної методології. Детальнішого дослідження потребують у майбутньому інші види автофікціоналізації наративної ідентичності в італійському жіночому письмі: власне міфороман (гомодієгетична трансформація в оповідача чи героя міфу або відомого літературного сюжету); реалізація прийому одивнення у дискурсі гомодієгетичного оповідача, що набуває образу іноземця, тварини, тіні тощо. Плідним є також дослідження інших аспектів оповіді італійського жіночого роману.

ОСНОВНІ ПОЛОЖЕННЯ ДИСЕРТАЦІЇ ВИКЛАДЕНО У ТАКИХ ПУБЛІКАЦІЯХ

1. Рекут О. В. Адресантно-адресатні стосунки: проблема подолання відсутності в романі С. Петріняні “Як брат із сестрою” // Сучасні літературознавчі студії. Радість і страждання як чинники культури. - К. : Видавничий центр КНЛУ, 2006. - Вип. 3. - С. 138-145 (0,4 др. арк.)

2. Рекут О. В. Семантика темпоральності італійського жіночого автобіографічного роману (на матеріалі романів Д. Мараіні “Багерія” та С. Верди “Біль подолано”) // Сучасні літературознавчі студії. Хронозрушення: концепції нелінійного часу у свідомості, культурі та літературі. - К. : Видавничий центр КНЛУ, 2007. - Вип. 4. - С. 144-151 (0,4 др. арк.)

3. Рекут О. В. Моновокальність комунікації в італійському жіночому епістолярному романі кінця ХХ століття (на матеріалі роману С. Тамаро “Йди на поклик серця”) // Літературознавчі обрії. Праці молодих учених. - К.: Інститут літератури ім. Т. Г. Шевченка НАН України, 2008. - Вип. 13. - С. 157-163 (0,6 др. арк.)

4. Рекут О. В. Парадигма автофікціональної оповіді в італійському жіночому романі кінця ХХ століття: статева ідентичність дієгетичного оповідача // Всеукраїнський збірник наукових праць. Гуманітарний вісник. Серія Іноземна філологія. - Черкаси : ЧДТУ, 2008. - Ч.12. - С. 121-125 (0,4 др. арк.)

5. Рекут О. В. Авторський металепсис у сучасному італійському історичному романі (на матеріалі романів “Приватне Відродження” М. Беллончі та “Барбара” П. Капріоло) // Вісник Київського лінгвістичного університету. Серія Філологія. - К. : Видавничий центр КНЛУ, 2008. С. 152-159 (0,6 др. арк.)

6. Рекут О. В. Трансгендерна подорож у світ Іншого, або блукання у лабіринті в італійському жіночому романі 90 рр ХХ століття (на матеріалі роману “Барбара” П. Капріоло) // Сучасні літературознавчі студії: Подорож як літературознавча та культурологічна проблема. - К. : Видавничий центр КНЛУ, 2009. - Вип. 6. - С. 187-195 (0,5 др. арк.)

Додаткові публікації:

1. Рекут О. В. Дитина і смерть в італійському жіночому автобіографічному романі кінця ХХ століття // Іноземна філологія. Український науковий збірник. - Л. : Львівський національний університет імені Івана Франка, 2007. - Вип. 119. - С. 232-238 (0,5 др. арк.)

2. Рекут О. В. Інтерпретація східної forma mentis в італійському жіночому романі початку ХХІ століття // Сучасні літературознавчі студії. Схід на Заході, Захід на Сході: діалог світоглядних та художніх парадигм. - К. : Видавничий центр КНЛУ, 2008. - Вип. 5. - С. 200-207 (0,4 др. арк.)

3. Rekut O. L'autofinzione storica nel romanzo italiano femminile dell'ultimo novecento // Perusia. Rivista del Dipartimento di Culture Comparate dell'Universitа per Stranieri di Perugia. - Perugia: Guerra Edizioni, 2009. - № 3. - С. 89-94 (0,4 др. арк.)

Рекут О. В. Автофікціоналізація як стратегія оповіді в італійському жіночому романі 80-90 рр. ХХ століття. - Рукопис.

Дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата філологічних наук за спеціальністю 10.01.04 - література зарубіжних країн. - Інститут літератури ім. Т. Г. Шевченка НАН України. Київ, 2009.

Дисертація є першим у вітчизняному літературознавстві багатоаспектним дослідженням явища автофікціоналізації як неодмінної складової романної нарації від першої особи, що проявляється на свідомому (авторський металепсис) та несвідомому рівнях (переважно дискурс автобіографічного роману). Метою роботи є аналіз особливостей тематики, структури та функціонування автофікціональної оповіді італійського жіночого роману кінця ХХ століття у контексті сучасних літературознавчих та антропологічних студій. Об'єкт вивчення - романи відомих італійських письменниць Д. Мараіні, C. Верди, М. Беллончі, С. Тамаро, П. Капріоло і С. Петріняні. Аналіз самості та Іншості в романному тексті виявляє діалектику між свідомою інтенцією автора та її реалізацією, що стає на заваді створення художнього образу, тотожного чи діаметрально протилежного авторській моделі. Стосунки автор/оповідач досліджено в межах семантики “подібності”/“неподібності” (Ф. Лежен), що реалізується відповідно в автобіографічному письмі та умисній гомодієгетичній трансформації історичної (награний оповідач) чи трансгендерної (фіктивний оповідач) оповіді. Як окремий вид автофікціоналізації аналізується також адресантний дискурс епістолярного роману, де оповідач набуває подвійного фікціонального статусу: протагоніста зображуваних подій і адресанта листів. Дослідження комунікативної направленості адресант/адресат свідчить про амбівалентність статусу італійського жіночого автофікціонального письма, про присутність в його структурі як фактичного матеріалу, так і поетичної вигадки й уяви.

Ключові слова: автофікціоналізація наративної ідентичності, авторський металепсис, гомодієгетична трансформація, трансгендерність, симпатетична магія, трансдієгетизація, моновокальність, награний/фіктивний оповідач, рефлексивна/ транзитивна адресація.

Рекут А. В. Автофикционализация как стратегия нарации в итальянском женском романе 80-90 гг. ХХ столетия. - Рукопись.

Диссертация на соискание научной степени кандидата филологических наук по специальности 10.01.04. - література зарубежных стран. - Институт литературы им. Т. Г. Шевченко НАН Украины. Киев, 2009.

Диссертация представляет собой первый в отечественном литературоведении многоаспектный анализ автофикционализации как неотъемлемой составляющей романной наррации от первого лица, что проявляется на сознательном (авторский металепсис) и несознательном уровнях (преимущественно дискурс автобиографического романа). Целью работы является определение особенностей тематики, структуры и функционирования автофикциональной наррации итальянского женского романа 80-90 гг. ХХ столетия в контексте современной литературоведческой науки. Объект изучения - романы известных итальянских писательниц Д. Мараини, С. Верды, М. Беллончи, С. Тамаро, П. Каприоло и С. Петриняни. Анализ концептов “сам” и “Другой” в романном тексте выражает сложную диалектику между авторским замыслом и его реализацией, что образует препятствия к созданию художественного образа, тождественного или диаметрально противоположного авторской моделе. Отношения автор/нарратор изучено в пределах семантики “подобия”/“неподобия”, что проявляется соответственно в автобиографическом письме и в умышленной гомодиегетической трансформации исторической и трансгендерной наррации. Как особый вид автофикционализации представлено адресантный дискурс эпистолярного романа, где нарратор приобретает двойной фикциональный статус: протагониста изображаемого действия и адресанта писем. Проведенный анализ коммуникативних отношений адресант/адресат свидетельствует об амбивалентности статуса автофикциональной наррации и о присутствии как фактического материала, так и поэтического вымысла в современном итальянском женском романе.

Ключевые слова: автофикционализация нарративной идентичности, авторский металепсис, гомодиегетическая трансформация, трансгендерность, симпатетичная магия, трансдиегетизация, моновокальность, наигранный/фиктивный повествователь, рефлексивная/транзитивная адресация.

Rekut O. V. Autofiction as strategy of narration in the Italian Female Novel of 1980-1990. - Manuscript.

Thesis for a Candidate of Philology degree in speciality 10.01.04. - Literature of foreign countries. - Shevchenko Institute of Literature of the National Academy of Sciences of Ukraine. Kyiv, 2009.

This thesis is the first complex research project in Ukrainian literary study of autofiction as strategy of narration in the Italian Female Novel of 1980-1990. The autofiction, or the “deliberate speech adventure” as defined by S. Doubrovsky, is an essential component of narration in the first person. The phenomenon of autofiction is displayed in the conscious (author's metalepsis) and spontaneous levels (predominantly the discourse of the autobiographical novel). The purpose of this study is to definite the features and to describe the structure of the autofictional narration in the Italian Female Novel of 1980- 1990. This study takes into account the well-known Italian women writers such as Dacia Maraini, Sandra Verda, Maria Bellonci, Paola Capriolo, Susanna Tamaro and Sandra Petrignani. The analysis of such conceptions as “myself” and “Other” concerns the difficult dialectic between the author's intention and its realization. This dialectic creates obstacles to the development of the narrator's image which can be identical to or the complete opposite of the author's model. The opposition of author/narrator is investigated within the limits of the semantics of “similarity”/“non-similarity” as described by Ph. Lejeune. It is displayed respectively in autobiographical novels (“Bagheria” of D. Maraini, “Pain is over” of S. Verda) and in the deliberate homodiegetic transformation of historical or transgender narration (“Private Renaissance” of M. Bellonci, “Barbara” of P. Capriolo). This analysis testifies to the ambivalence of autofictional narration between the reflective and the transitive address. A specific type of autofiction is presented in the addresser's speech of the epistolary novel (“Follow heart calling” of S. Tamaro, “Like brother and sister” of S. Petrignani) where the narrator acquires a double fictional status: main character/addresser. The analysis of the pragmatic level of communication shows a monovocalization of the epistolary discourse. The desire to engage in dialogue of the addresser in the Italian Female Epistolary Novel frequently turns out to be deceptive, and the impossibility of communication between the subject and object of epistolary messages is intentional on the part of the addresser.

The result of the phenomenon of narration in the first person in the Italian Female Novel is allocated an important role in the creation of some additional methods of autofictional narration: the intertextuality; the specific semantics of corporeality (magic, the non-existent body), where paramount value is allocated to the voice; physicality; portraits (the simulacrum of a real image); photos (the starting point of remembrance). The analysis of the temporal-spatial paradigm in the thesis points out attemps to reproduce real space-time in the autobiographical text and the clear transdiegesis in the historical novel.

Previous research testifies to the fact that autofiction is a phenomenon that possesses a multi-sided nature in the Italian Female Novel of 1980-1990 and that manifests itself in the different genre varieties: autobiographical, historical, transgendered and epistolary novel.

The key words: autofiction of narrator's identity, author's metalepsis, homodiegetic transformation, transgender narration, sympathetic magic, transdiegesis, monovocalization, affected/fictitious storyteller, reflective/transitive address.

Размещено на Allbest.ru