Модерністський феномен Михайла Яцкова: канон та інтерпретація

Знакові для модернізму концепти дух і душа - ключові у творчості Яцкова. Домінантним у тріаді душа - тіло - дух у нього незмінно залишається поняття душі - як індикатор інспірації текстів модерністським світосприйняттям, спрямованості на вираження власних почуттів і вражень од внутрішньо пережитих ситуацій. Зазнавши впливу малярства прерафаелітів, філософських ідей А. Шопенгауера, Ф. Ніцше й О. Вайнінґера, Яцків намагається фетишизувати, демонізувати й міфологізувати жіночі постаті. У його творах виявилася двовекторність модерністського осягнення людської істоти: заглиблення в душу й еротичне зображення тіла. Іманентне усвідомлення їхнього нерозривного антиномічного зв'язку, доповненого і збагаченого осмисленням концепту дух, інспіроване ненастанним полілогом ідей української та західноєвропейської філософії із християнським рефлексивним досвідом та фольклором.

Відчуваючи недостатню виражальність слова і схиляючись до синкретичного світосприйняття, автор здійснював комунікативні пошуки у двох напрямках: 1) інтерпретації проблематики мовчання, слова й тиші та 2) зверненні до взаємодії мистецтв. Зв'язок літературних творів Яцкова із суміжними мистецтвами - музикою, малярством і скульптурою виявний у синтетичних формах (поєднання кольору і звуку, викликання кольором враження тиші), на рівні символіки (арфа, скрипка), структури творів. Письменник активно використовує засоби візуальних мистецтв (колір, світло, форму), апелює до малярських та скульптурних творів різних епох.

Засвоюючи, розвиваючи й переосмислюючи досвід найближчих попередників у національному письменстві, провадячи творчий діалог із сучасниками, однаково органічно звертаючись до здобутків європейського модернізму та українського фольклору, Яцків став одним із найяскравіших творців модерністського канону нашої літератури. Письмо цього автора засвідчує домінування символізації як способу художнього узагальнення, зумовленого світовідчуванням митця. Саме вона ненастанно творить метафізичну проекцію людського, антропологічного виміру картини світу в літературних текстах Яцкова. У його прозі переконливо виявилося прикметне для модернізму прагнення до інтертекстуальної взаємодії текстів. Модерністська настанова на штучність, “зробленість” поширюється в нього на семантику жіночої тілесності (як витвору мистецтва) і є складовою авторського варіанту еротизму. З-поміж інших рис модернізму в Яцкова оприявнено інтелектуалізм, рефлексійність, відмежування од юрби, суб'єктивізм, потяг до діонісійсько-музичного первня, відчуття самотності й загрози для особистого світу. Символістська домінанта відбилася у злитті семантики з суґестивністю, в концентрації та інтенсифікації образності, естетизуванні потворного. Зображаючи персонажів-митців, Яцків не тільки виявляв модерністські тенденції, а й писав “символічну автобіографію”. Символістично-сецесійна настанова на свідомий синтез мистецтв, увага до мови в аспекті її виражальності, декоративність, естетизм, домінування жіночих образів, пошуки в царині духовості й релігійності, інспірування проблематикою смерті, амбівалентність зображення поєднувалися в письменника з майже експресіоністичним використанням контрасту чорного й білого кольорів, вираженням межових станів людської психіки через мотив крику. Багатьма змістово-поетикальними рисами письма Яцків випереджав ранній модернізм. Так, осмислення символічного образу арфи виходить за межі його використання з декоративною метою; властиве Яцкову послідовне ототожнення білого кольору зі світлом суголосне з такою ж тенденцією у другого покоління російських символістів. Новітні стильові тенденції протягом усієї творчості поєднуються в Яцкова з неореалізмом (особливо в текстах воєнного та повоєнного періоду). Натрапляємо в Яцкова й на імпресіоністичні елементи (інтерполяцію малярського засобу світла в літературні тексти, намагання за допомогою малярських ремінісценцій показати персонажа в русі). Вибір сюжетів, що сусідять із макабром, поринання у світ позареального виявляє в письменникові предтечу сюрреалізму, тоді як звернення до серйозних екзистенціальних тем (взаємин персонажа з Богом, напередвизначеності долі, фатуму) дає підстави називати його передекзистенціалістом.

ОСНОВНІ ПОЛОЖЕННЯ ДИСЕРТАЦІЇ ВИКЛАДЕНО В ТАКИХ ПУБЛІКАЦІЯХ

1. Єлейко О. Із вічністю на самоті : шлях Михайла Яцкова до “Adagio consolante” як музичної епітафії / Оксана Єлейко // Semper tiro : збірник наукових праць молодих учених на пошану професора Івана Овксентійовича Денисюка (до 75-літнього ювілею вченого). - Львів : Видавничий центр Львівського національного університету імені Івана Франка, 2002. - С. 116-120 (0,3 др. арк.).

2. Мельник О. Слово, мовчання й тиша у комунікативній структурі текстів М. Яцкова / Оксана Мельник // Київська старовина. - 2004. - № 3. - С. 66-78 (1,2 др. арк.).

3. Мельник О. Модерністська антропологія смерті в малій прозі М. Яцкова. Особливості танатопоетики / Оксана Мельник // Літературознавчі обрії. Праці молодих учених. - К. : Ін-т літ. ім. Т. Г. Шевченка НАН України, 2005. - Вип. 8. - С. 225-232 (0,7 др. арк.).

4. Мельник О. Поетика простору : семантика вертикалей та горизонталей у прозі Михайла Яцкова / Оксана Мельник // Слово і час. - 2005. - № 7. - С. 48-55 (0,7 др. арк.).

5. Мельник О. О. Музика, малярство, скульптура у слові та поза ним : модерністські експерименти Михайла Яцкова / Мельник О. О. // Наукові праці : науково-методичний журнал. Філологія. - Миколаїв : Вид-во МДГУ ім. П. Могили, 2006. - Т. 59. - Вип. 46. - С. 150-156 (0,8 др. арк.).

6. Мельник (Єлейко) О. Між кольором та ідеєю, або Межа літературності літератури (на матеріалі художньої прози Михайла Яцкова) / Оксана Мельник (Єлейко) // Українська мова й література в середніх школах, гімназіях, ліцеях та колегіумах. - 2007. - № 9-10 (62-63). - С. 91-99 (0,8 др. арк.).

7. Мельник О. Риторика тілесності у прозі Михайла Яцкова / Оксана Мельник // Слово і час. - 2007. - № 10. - С. 19-28 (1 др. арк.).

8. Мельник О. О. Модерніст Михайло Яцків і персонажі, що не/танцюють : візія автора та реципієнта / Мельник Оксана Олегівна // Наукові праці : науково-методичний журнал. Філологія. Літературознавство. - Миколаїв : Вид-во МДГУ ім. П. Могили, 2008. - Т. 80. - Вип. 67. - С. 108-112 (0,5 др. арк.).

9. Мельник О. Символ арфи в антропологічній проекції (на матеріалі прози Михайла Яцкова) / Оксана Мельник // Studia methodologica. - Тернопіль : Редакційно-видавничий відділ ТНПУ ім. В. Гнатюка, 2008. - Вип. 25 : Антропологія літератури : комунікація, мова, тілесність. - С. 145-152 (0,8 др. арк.).

АНОТАЦІЯ

Мельник О. О. Модерністський феномен Михайла Яцкова: канон та інтерпретація. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата філологічних наук зі спеціальності 10.01.01 - українська література. - Львівський національний університет імені Івана Франка. - Львів, 2009.

У дисертації здійснено комплексне дослідження творчості М. Яцкова як цілісного модерністського феномену в українському та зарубіжному літературному контексті, синхронному й діахронному. Синтезовано й розкрито дві взаємовизначальні царини в його прозі, що лежать у площині модерністського канону: концепти, образи й мотиви, базові для суб'єктивної онтології письменника (з її антропологізмом та метафізичністю), і пошуки нової комунікації (вербалізація станів мовчання персонажів та ситуацій тиші, звернення до взаємодії літератури з суміжними мистецтвами музики, малярства, скульптури). Дано новаторську інтерпретацію явища дисоціації складників особистості в художніх текстах М. Яцкова (на душу, дух і тіло); простежено особливості зв'язку людини з Трансцендентом та функціонування концепту долі; осмислено трактування феномену смерті; висвітлено вплив авторської онтології на поетику простору.

Ключові слова: модернізм, канон, символ, антропологізм, метафізика, доля, душа, дух, тілесність, вербальна комунікація.

Мельник О. О. Модернистский феномен Михайла Яцкова: канон и интерпретация. - Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата филологических наук по специальности 10.01.01 - украинская литература. Львовский национальный университет имени Ивана Франко. - Львов, 2009.

В диссертации осуществлено комплексное исследование творчества М. Яцкова как целостного модернистского феномена в украинском и зарубежном контексте, синхронном и диахронном. Работа синтезирует и раскрывает два взаимоопределяющие дискурсы в его прозе, пребывающие в плоскости модернистского канона: концепты, образы и мотивы, базисные для субъективной онтологии писателя (с её антропологизмом и метафизичностью), а также искания автора в сфере коммуникации (вербализация состояний молчания и ситуаций тишины, обращение ко взаимодействию литературы со смежными искусствами музыки, живописи, скульптуры). Рассмотрены явления диссоциации в структуре личности (на душу, дух и тело); прослежены особенности связи человека с Трансцендентом и функционирование концепта судьбы; осмыслена художественная трактовка феномена смерти; определено влияние онтологии автора на поэтику пространства.

Ключевые слова: модернизм, канон, символ, антропологизм, метафизика, судьба, душа, дух, телесность, вербальная коммуникация.

Melnyk O. O. Modernist phenomenon of Mykhailo Yatskiv: canon and interpretation. - Manuscript.

The thesis for Candidate's Degree in Literary Studies. Specialty 10.01.01 - Ukrainian literature. - Ivan Franko National University of Lviv. - Lviv, 2009.

The thesis is dedicated to the comprehensive analysis of M. Yatskiv's works as integral modernist phenomenon in the Ukrainian and foreign literary synchronous and diachronic context. Two mutually determinative levels were synthesized and revealed in his prose; they lie in the field of the modernist canon: concepts, images and motifs, which are fundamental for writer's subjective ontology (with its antropologism and metaphysics), and the search of new communication (verbalization of states of characters' silence, an appeal to literature interaction with music, painting and sculpture). The peculiarities of human relation with the Transcendent and the operation of the concept of fate were observed. The latest theoretical and methodological strategies of literary anthropology, poetic ontology, conceptual linguistics, verbal communication, literary comparitivistics were used for scientific decoding of this issue. The concepts of literature and literary study (metaliterary) canon were distinguished. M. Yatskiv turns out to be the interpreter and the creator of the new moder-nist canon within the synchronous context. The term “interpretation” combines two senses: 1) the author's writing practice as manifestation of the modernist canon and 2) literary studies comprehension of his texts through philosophical hermeneutics and structuralism.

As a result of modernization, ideas of Yatskiv's character about the Transcendent are modified: the God that personifies hope is replaced by the God that punishes; then He is removed from the life of the individual. In contrast to F. Nietzsche, the author does not make any apologetics of the Old Testament. Projecting the fate of the characters, M. Yatskiv uses “the figure of premonition” that becomes the basis of plot development. The concept of the soul always remained dominant in the triad “soul - body - spirit”; it is like an indicator of texts inspiration by the modernist world-view conception, an aspiration towards expression of own feelings and impressions of internally experienced situations. The nature of the soul is heterogeneous: the soul is a mediator in communication with the sacred, as well as a bearer of darkness and demons. On one hand, its image is antinomic to the image of the body; on the other hand, it is associated with physical sensations, primarily with pain. This point becomes the impulse for the origin of soul-organ motif. Motifs of unrealistic body, body as membrane and body as an artwork are typical for M. Yatskiv. Influence of the Pre-Raphaelite painting and the philosophical ideas of A. Schopenhauer, F. Nietzsche and O. Weininger make the author idolize, demonize and mythologize female personages. M. Yatskiv also touches upon the theme of mental disease. The writer creates his own version of the Angel of death, which is characteristic for European modernism of that time, within the notion of death ontologisation. The death as gift and the death as freedom of the individual in M. Yatskiv's prose are opposed to the tragic death of character's dearest people (especially children). A vertical axis is conceptual determinant for the organization of a modernist writer's space. Images of window, labyrinth, the underground, and precipice reflect the penetration of the unreal beginning into the artistic reality, mark the penetration into the unconscious domain of the psyche. Two trends are typical for the motif of silence: sense prerogative of silence over the word and the opposition of word to the everyday language. Interaction with other kinds of art in his works is expressed in synthetic forms (a combination of color and sound, generating an impression of silence with a color), at the symbols level (harp, violin), and the works structure (novels' resemblance to the sonata form). The writer uses the means of visual arts (color, light, and shape), appeals to the paintings and sculptures of different epochs.

Reconstruction of M. Yatskiv's individual style confirms the prevalence of symbolism, with secession features in it. The writer's style is inseparably linked with new realism and elements of impressionism, expressionism, surrealism, and existentialism. Comprehending, developing and rethinking the experience of immediate predecessors in the national literature, dialoguing with contemporaries, and simultaneously appealing to the achievements of European modernism and Ukrainian folklore, M. Yatskiv is one of the brilliant creators of the Ukrainian literature modernist canon.

Keywords: modernism, canon, symbol, anthropology, metaphysics, fate, soul, spirit, body existence, verbal communication.

Размещено на Allbest.ru