Новелістика В. Стефаника і родо-жанрові особливості української малої прози кінця ХІХ – початку ХХ століття

ВИСНОВКИ

Узагальнено результати дослідження. Аналіз різних аспектів поетики новел В. Стефаника виявив особливості родо-жанрового синтезу (на основі драматизації й ліризації епічного висловлювання), що позначилось на зміні жанрових домінант новелістики та формуванні нових жанрових різновидів, досліджених у контексті жанрової динаміки української малої прози кінця ХІХ?- початку ХХ ст.

Функціональні й структурні трансформації наративу у новелістиці В.?Стефаника виявили способи перекодування епічного висловлювання внаслідок його драматизації. Проаналізовано жанровий різновид малої прози письменника - образок-сценку в аспекті особливостей сюжетно-композиційної будови, хронотопу, функцій і структури прямих форм мовлення. Доведено, що за формальними ознаками організації мовленнєвих актів й функціональним призначенням більшість діалогів і монологів у творах В. Стефаника нагадують драматичне мовлення. Діалоги (монологи) в образках-сценках письменника вбирають функції традиційної оповіді, стають чинниками сюжетного розвитку, динаміки конфліктів, що дозволяє авторові найоб'єктивніше «інсценувати» неприкрашене життя персонажів, створити ілюзію безпосереднього відображення й сприйняття подій.

Змінюється композиційна структура текстів, у яких виявлені різноманітні діалогічні конструкції, структурний прийом «сцени на сцені», поширений переважно у драматичних жанрах. Помічається використання «рамкової композиції», в основі якої пряме мовлення героїв, «обрамлене» короткими зауваженнями-ремарками розповідача. Відтворені в образках-сценках події майже завжди розгортаються в теперішньому часі, в локалізованому просторі.

Драматичний характер діалогів у деяких образках-сценках письменника виявляється у формі паралельного розгортання різних за смисловим контекстом реплік. Даються взнаки такі функції діалогічного мовлення, як зіткнення позицій героїв, конверсійний обмін інформацією. Іноді прагматичне спрямування діалогів утілює перформативну функцію висловлювання. Кожна репліка героїв стає передумовою «об'єктивізації» внутрішніх інтенцій мовця, здійснення певних вчинків та дій. Драматичні ознаки комунікації втілює модель «подвійної адресації» мовлення, коли діалогічні чи монологічні репліки героїв адресовані не лише своїм реальним антагоністам або оточенню, а й, певною мірою, читачу.

У багатьох образках-сценках через діалогічне (монологічне) мовлення передаються не лише акціонально гострі протистояння персонажів, а й психологічні конфлікти, які втілюють динаміку внутрішніх почуттів, переживань діючих осіб. Мовностилістичні властивості діалогів (монологів) в образках-сценках В.?Стефаника увиразнюють драматизм відтворених ситуацій, позначених градаційним наростанням психологічної напруги, емоційністю конфліктів. У таких діалогах (монологах) наряду із артикуляцією властивостей драматичного висловлювання проявляються пафосно-стильові тенденції ліризації мовлення.

В окремому розділі дисертації виявлені тенденції ліризації прози В. Стефаника, що зумовили поширення таких жанрових різновидів, як: поезії в прозі, ліричні автобіографії, етюди, образки (пейзажні малюнки), новели-рефлексії, новели-візії, які також спостерігаються у творчості інших письменників цього часу, але мають своєрідну поетику, стиль, рецептивні ознаки тексту тощо. Проаналізовано засоби образотворення, сюжетно-композиційні зміни ліричної прози письменника, особливості суб'єктивованого наративу, синтаксичного впорядкування оповіді, що виявляє інтенції ліричної основи.

Доведено, що сюжетні акценти у ліричних новелах В. Стефаника переносяться на відображення сфери внутрішніх почуттів, душевних порухів, рефлексій героїв. Ліричність оповіді зумовлена формально-змістовою своєрідністю суб'єктивованого викладу. Досліджено лінгвостилістичні особливості внутрішніх форм мовлення, «потоку свідомості», невласне прямої мови у новелістиці митця. Часто художнім виразником авторської свідомості у текстах стає суб'єктивний наратор або герой, через дискурс якого вгадуються авторські емоції, сприйняття й переживання зображених ситуацій (особливо виразно ця тенденція проявляється в поезіях у прозі, ліричних автобіографіях, психологічних етюдах, новелах-рефлексіях, в основі яких - оповідь-спогад).

Синтез ліричних та епічних родових ознак виявляється у мовленнєво-експресивних засобах, прийомах ліричної композиції, властивих поетиці ліричних творів, як-от: рефрен, строфічна та кільцева структури тексту (найбільш виразно це простежується в поезіях у прозі), асоціативне компонування сюжетних елементів, синтаксичний паралелізм, антитетичний принцип текстової організації. Проаналізовані різноманітні мовленнєві засоби увиразнення ліричної основи у тексті: інверсії, поетична градація, контрасти, анафори, антитези, звертальні та окличні конструкції, риторичні фігури, що створювало особливу ритмічність текстів і посилювало суґестивність оповіді.

Виявлено особливу роль образів-символів, а також тропеїчних форм (порівнянь, метафор) у поетиці ліричної прози В. Стефаника. Помічено зміни у прагматиці мовлення, яке втрачає референтність повідомлення, набуває полісемантичного художньо-естетичного змісту. Образна полісемія формує своєрідну смислову вертикаль. Жанротворчого характеру набуває спосіб мовного впорядкування висловлювань, сама внутрішня форма слова, що надає тексту додаткових інтерпретаційних відтінків. Іноді ліричні переживання, почуття персонажів виражені у формі фрагментарних описів природи, сповнених архетипних образів, що зумовлює не лише емоційне та семантичне насичення оповіді, а й стає засобом авторського психологізму (в образках (пейзажних малюнках)).

Крім того, для ліризованих творів характерною є динаміка часових зміщень, рух сюжету від констатації нинішнього стану ліричного оповідача до філософського узагальнення минулого. У структурі ліричної прози В. Стефаника виявлені жанрові інтенції елегії («Чарівник», «Ользі присвячую»), поезій-візій («Вночи», «Вечір», новела-візія «Вістуни»). Отже, у роботі доведено, що формування нових жанрових різновидів малої прози В. Стефаника зумовлене синтезуванням родових ознак або функціональною переорієнтацією способів висловлювання, що стає однією з характерних рис оновлення та розвитку літератури зламу століть.

Список праць, опублікованих за темою дисертації

1. Казанова О. В. Стилістичні функції форм мовлення в новелах В. Стефаника / Ольга Казанова // Вісник Запорізького державного університету. Філологічні науки / [голов. ред. В. В. Савін]. - Запоріжжя : Запорізький державний університет, 2004.?- № 3. - С. 86-90.

2. Казанова О. В. Драматичність мислення прозаїка як художній феномен перехідної доби кінця ХІХ - початку ХХ століття (На матеріалі новелістики В.?Стефаника) / Ольга Казанова // Питання літературознавства : наук. зб. / [відп. ред. О. В. Червінcька]. - Чернівці : Рута, 2005. - Вип. 12 (69). - С. 9-15.

3. Казанова О. В. Поетика авторського наративу у новелах В. Стефаника / Ольга Казанова // Літературознавчі обрії. Праці молодих учених / [наук. ред. М.?М.?Сулима].?- К. : Інститут літератури імені Т. Г. Шевченка НАН України, 2005. - Вип. 8. - С. 35-41.

4. Казанова О. В. Засади ліризації поетичного висловлювання в прозі В.?Стефаника / Ольга Казанова // Література. Фольклор. Проблеми поетики : [зб. наук. праць ; відпов. ред. А. В. Козлов]. - Вип. 24.- К. : Акцент, 2006. - Ч. І. - С.?438-451.

5. Казанова О. В. Cюжетно-композиційні особливості ліризованої прози В.?Стефаника / Ольга Казанова // Література. Фольклор. Проблеми поетики : [зб. наук. праць ; відпов. ред. А. В. Козлов]. - Вип. 27.- К. : Акцент, 2007. - Ч. ІІ. - С.?372-382.

6. Казанова О. В. Модерністичний дискурс польської літератури кінця ХІХ - початку ХХ століття в творчій рецепції В. Стефаника / Ольга Казанова // Історико-літературний журнал / [відп. ред. В. Г. Полтавчук]. - 2007. - Вип.?14.?- С.?120-130.

7. Казанова О. В. Жанрово-наративні стратегії у новелах-сценках В.?Стефаника / Ольга Казанова // Таїни художнього тексту (до проблеми поетики тексту) : зб. наук. праць / [наук. ред. Н. І. Заверталюк]. - Дніпропетровськ : Пороги, 2007. - Вип.?7.?- С.?138-151.

Додаткові публікації

8. Казанова О. В. Драматизація діалогічного мовлення в малій прозі Василя?Стефаника / Ольга Казанова // Літературознавчі обрії. Праці молодих учених / [наук. ред. М. М.?Сулима]. - К. : Інститут літератури імені Т. Г. Шевченка НАН України, 2006. - Вип. 11. - С. 207-211.

Размещено на Allbest.ru