Синестезійна образність поетичного тексту: лінгвокогнітивний аспект (на матеріалі американської жіночої поезії кінця ХІХ–початку ХХІ століття)

Размещено на http://www.allbest.ru/

КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ ЛІНГВІСТИЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

УДК 811.111+81'38

Автореферат дисертації

на здобуття наукового ступеня кандидата філологічних наук

Синестезійна образність поетичного тексту: лінгвокогнітивний аспект (на матеріалі американської жіночої поезії кінця ХІХ - початку ХХІ століття)

Спеціальність 10.02.04 - германські мови

Редька Інна Анатоліївна

Київ - 2009

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана на кафедрі лексикології та стилістики англійської мови Київського національного лінгвістичного університету, Міністерство освіти і науки України.

Науковий керівник кандидат філологічних наук, доцент Чеснокова Ганна Вадимівна, Київський національний лінгвістичний університет, кафедра англійської філології факультету перекладачів.

Офіційні опоненти: доктор філологічних наук, доцент Неборсіна Наталія Павлівна, Київський міський педагогічний університет імені Б. Д. Грінченка, кафедра практики англійської мови, завідувач кафедри;

кандидат філологічних наук Маріна Олена Сергіївна, Київський славістичний університет, кафедра практики іноземних мов, доцент.

Захист відбудеться «18» вересня 2009 р. о 10³⁰ годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.054.02 Київського національного лінгвістичного університету (03680 МСП, Київ-150, вул. Червоноармійська, 73).

З дисертацією можна ознайомитись у науковій бібліотеці Київського національного лінгвістичного університету (вул. Червоноармійська, 73).

Автореферат розісланий «14» серпня 2009 р.

Учений секретар спеціалізованої вченої ради, професор О.М. Кагановська

Загальна характеристика роботи

Дисертацію присвячено розгляду особливостей формування та функціонування словесно-поетичних синестезійних образів у англомовному поетичному тексті як багаторівневих конструктів, що несуть інформацію про комплексну взаємодію різнорідних відчуттів автора.

Феномен синестезії (гр. ухнбЯуизуйу - «одночасне відчуття») вивчався в царинах філософії (Піфагор, Аристотель, Ф. Аквінський, Дж. Локк, Г.В. Лейбніц, Д. Дідро, Ж.-Ж. Руссо, Е.Б. Кондільяк, Е. Сведенборг, М. Мерло-Понті), фізики (І. Ньютон), хімії (С. Пієсс), естетики (Дж. Арчимбольдо, Л.Б. Кастель, Б. Бішоп, В.В. Кандинський, Б.М. Галлєєв, І. О. Герасимова, І.Л. Ванєчкіна, В.Б. Брайнін), психології (Л. С. Виготський, О. Р. Лурія, С. Л. Рубінштейн, Х. Шиффман), в тому числі трансперсональної (С. Гроф, Г.Б. Карельський) та когнітивної (Р. Солсо), нейрофізіології (Р. Сайтовіч, В. Рамачандран, Е. Хуббард, С. Барон-Коен), нейролінгвістичного програмування (А. Пардіні, О.С. Богатов), лінгвістики (Б.Л. Уорф, С. Ульман, Ю.С. Степанов, О.А. Васильєва, Л.Л. Степанян, С. МакКензі), літературознавства (Ш. Бодлер, А. Рембо, Дж. Касагранде, Ш. Кастеллано, І. Р. Абдуллін).

Наразі у лінгвістиці паралельно розвиваються три основні підходи до вивчення мовних та мовленнєвих засобів вираження синестезії: психолінгвістичний (О.Р. Лурія, Б.Л. Уорф, В.П. Бєлянін), лінгвосемантичний (В.П. Саєнко, Б.М. Галлєєв) та лінгвокогнітивний (С. Дей, Й. Шен, К. Бретон Каллехас), а також існують поодинокі лінгвосеміотичні (С. МакКензі) дослідження цього явища. Тоді як психолінгвістичний та лінгвокогнітивний підходи характеризуються відносною односпрямованістю у дослідженні мовного аспекту синестезії, у руслі лінгвосемантичного підходу виділяються фоносемантичний (В. фон Гумбольдт, Р. Якобсон, М. Граммон, К. Ніроп, В. Пізані), лексико-семантичний (В. П. Саєнко, В. П. Москвін, Т. П. Ковальова, Л. Л. Степанян) та структурно-семантичний (С. Ульман, Ф. Уїлрайт, О. А. Васильєва) напрями. Втім сучасний стан дослідження лінгвального аспекту синестезії відзначається фрагментарністю, відсутністю системних теорій, які б пояснювали комплексний характер синестезії: від її нейропсихофізіологічного підґрунтя до специфіки вияву в мовленні індивіда. Вирішення вказаних проблем стає можливим за умови залучення комплексного міждисциплінарного підходу до вивчення цього явища.

Актуальність дисертації визначається сучасним спрямуванням філологічних студій на дослідження особливостей внутрішнього світу творчого індивіда через його / її мовлення і тим важливим місцем, яке займає словесно-поетична синестезія у вираженні ідіосинкратичних сенсорних рис авторського світосприйняття. Дослідження словесно-поетичної синестезії у текстах американської жіночої поезії, класифікованої на основі сенсорної опозиції «холодна» : «гаряча», зумовлене перспективами виявлення в них лінгвокогнітивних особливостей синестезійного образотворення з огляду на мікро- та макроконтекст, систему світоглядних позицій авторок, діахронічний та синхронічний аспекти.

Гіпотезою цього дослідження є припущення, що компенсаторна функція нейропсихофізіологічного феномену синестезії сприяє формуванню у свідомості кожного індивіда мережі універсальних синестезійних мапувань, на основі яких створюються індивідуально-авторські синестезійні образи. Сукупність таких образів дозволяє виявити універсальні тенденції їх формування у поетичних текстах.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертацію виконано в межах комплексної колективної теми «Когнітивні дослідження тексту і дискурсу: поетика, стилістика, риторика» кафедри лексикології та стилістики англійської мови Київського національного лінгвістичного університету (тема затверджена вченою радою КНЛУ, протокол № 2 від 23 вересня 2004 р.). Проблематика дисертації входить до кола питань, досліджуваних у межах держбюджетної наукової теми Міністерства освіти і науки України «Когнітивні й комунікативні аспекти дослідження мовних одиниць: мова, текст, дискурс» № 0103U003178, що розробляється КНЛУ (тема затверджена вченою радою КНЛУ, протокол № 6 від 20 січня 2003 р.).

Метою дисертаційного дослідження є виявлення лінгвокогнітивних особливостей формування словесно-поетичної синестезії у віршованих текстах американської жіночої поезії.

Досягнення поставленої мети передбачає розв'язання таких завдань:

– встановити особливості розвитку синестезійного образу в онтологічному та епістемологічному ракурсах;

– уточнити передумови появи синестезійного образу як явища поетичного тексту;

– розробити термінологічний апарат для дослідження синестезійної образності поетичного тексту;

– визначити дистинктивні риси різновидів словесної синестезії в досліджуваній поезії;

– змоделювати структури сенсорного та сенсорно-емоційного концептів як інтегрованих компонентів синестезійного образу;

– реконструювати механізм синестезійного мапування як концептуального підґрунтя словесно-поетичної синестезії та визначити його різновиди в текстах досліджуваної поезії;

– розкрити функціональні особливості синестезійної тропіки як вияву різних видів мапувань у текстах американської жіночої поезії;

– побудувати моделі інтеграції мапувань у межах синестезійних образів аналізованої поезії;

– виявити тенденції використання синестезійної образності в американській жіночій «холодній» та «гарячій» поезії.

Об'єктом дослідження є словесно-поетична синестезія у текстах американської жіночої поезії кінця ХІХ - початку ХХІ століть.

Предметом аналізу виступають лінгвокогнітивні особливості формування словесно-поетичної синестезії у поетичних текстах американської жіночої поезії.

Дослідження проведено на матеріалі 313 словесно-поетичних синестезійних образів, вилучених методом суцільної вибірки із корпусу віршів американської жіночої поезії кінця ХІХ - початку ХХІ століть, загальна кількість яких становить 2562 тексти. Аналізована поезія, слідом за К. ван Шпенкерен, поділяється на дві категорії: «холодну» («cool» female poetic tradition), представницями якої є Е. Бішоп, Е. Дікінсон, М. Мур, та «гарячу» поезію («hot» female poetic tradition), до якої відносяться поетичні тексти С. Плат, А. Річ та А. Секстон.

Для досягнення поставленої мети розвідка проводилася шляхом залучення комплексу методів. Із метою виявлення змісту ключових словесно-поетичних синестезійних образів у текстах американської жіночої поезії застосовувалися методи семантичного та контекстного аналізу, а також метод інтерпретації тексту. Для реконструкції моделей сенсорних та сенсорно-емоційних концептів залучався метод концептуального моделювання, а для розкриття лінгвокогнітивних механізмів формування словесно-поетичної синестезії у віршах американських поетес використовувався метод концептуального аналізу. Цей самий метод використовувався для встановлення основних моделей інтеграції мапувань у межах словесно-поетичних синестезійних образів аналізованої поезії. Метод архетипного аналізу був спрямований на виявлення несвідомих та передсвідомих ментальних утворень, які зумовили формування синестезійних образів у досліджуваних поетичних текстах. Домінантні концептуальні механізми формування словесно-поетичних синестезійних образів у віршах американської жіночої поезії визначено методом кількісного аналізу. Вказаним методом також встановлено тенденції використання авторками синестезійних образів. Метод компаративного аналізу був залучений для виявлення спільних та відмінних рис синестезійної образності «холодної» та «гарячої» поезії.

Наукова новизна дисертації полягає у тому, що в ній вперше реконструйовано лінгвокогнітивні механізми та моделі формування словесно-поетичної синестезії у поетичному тексті. Новизною відрізняється запропонована класифікація різновидів словесно-поетичної синестезії, де ключовим принципом постало акцентування референта й корелята синестезійного образу, що представляють можливі комбінації трьох видів відчуттів людини: екстероцептивних, інтероцептивних та пропріоцептивних. У роботі вперше змодельовано структуру сенсорного концепту.

Теоретичне значення роботи полягає в тому, що її результати є внеском у розбудову теорії метафори, когнітивної поетики, концептології та семасіології. Виявлення особливостей формування синестезійного конструкту поглиблює теорію поетичного образу в галузі когнітивної поетики. Реконструкція моделей сенсорного та сенсорно-емоційного концептів сприяє розвитку концептології. Запропонований у дисертації новий погляд на різновиди словесної синестезії (непоетичну та поетичну) робить внесок у розбудову семасіології. Висновки проведеного аналізу структурних рівнів словесно-поетичної синестезії від вербального до концептуального та передконцептуального поглиблюють розуміння трихотомії «сенсорика - мислення - мовлення» у межах лінгвістичної та психологічної парадигм.

Практичне значення дисертації полягає в можливості використання її основних положень на лекційних та семінарських заняттях зі стилістики (розділ «Стилістична семасіологія»), практичних заняттях із інтерпретації художнього тексту, з англійської мови, у спецкурсах із когнітивної лінгвістики та поетики («Когнітивна семантика», «Сенсорика та поетичне мовлення»), а також у написанні наукових робіт із англійської філології. Дисертаційні положення можуть знайти застосування у практиці художнього перекладу. Результати та висновки дослідження можуть бути використані у створенні науково-методичних посібників та словників із теорії синестезії.

Апробація основних положень та результатів роботи здійснювалась на десяти наукових конференціях, серед яких чотири міжнародні: «Міжкультурні читання» (Мюнхен, 2003 р.), 1-ша Міжнародна конференція «Культурологічні дослідження: Завдання 3-го тисячоліття» (Київ, 2004 р.), 24-та щорічна конференція Всесвітньої асоціації поетики та лінгвістики «Перспектива та ретроспектива» (Нью-Йорк, 2004 р.), «Ідентифікація в літературі» (Мюнхен, 2005 р.), та шість науково-практичних: «Мова, освіта, культура у контексті Болонського процесу» (Київ, 2004 р.), «Лінгвістична наука і освіта у європейському вимірі» (Київ, 2005 р.), «Актуальні проблеми лінгвістики та лінгводидактики у контексті євроінтеграції» (Київ, 2006 р.), «Лінгвістика та лінгводидактика у сучасному інформаційному просторі» (Київ, 2007 р.), «Мова, освіта, культура в контексті Болонських реалій» (Київ, 2008 р.), «Мова, освіта, культура у контексті Болонського процесу ІІ» (Київ, 2009 р.).

Публікації. Основні положення та результати дослідження висвітлено у семи одноосібних наукових статтях автора, які опубліковано у фахових виданнях ВАК України (3,48 др. арк.), і в матеріалах трьох наукових конференцій (1 у співавторстві із К. В. Шабановою. Особистий внесок дисертанта полягає у виявленні ролі синестезійного образу у створенні віртуального простору поетичного тексту), виданих у збірниках матеріалів наукових конференцій (0,32 др. арк.). Загальний обсяг публікацій становить 3,8 друкованих аркушів.

Структура роботи. Обсяг тексту дисертації становить 180 сторінок, тоді як загальний обсяг праці разом із бібліографією та додатками складає 222 сторінки. Дисертація містить вступ, два розділи із висновками до кожного з них, загальні висновки, додатки, списки використаної наукової і довідкової літератури та джерел ілюстративного матеріалу. Список використаних джерел включає 276 позицій, серед них 51 англійською мовою. Список довідкових джерел включає 16, а джерел ілюстративного матеріалу - 12 позицій.

У вступі обґрунтовано вибір теми, актуальність та наукову новизну, визначено мету та завдання дослідження, його теоретичне і практичне значення, сформульовано основні положення, які виносяться на захист, вказано матеріал та залучені в дослідженні наукові методи.

У першому розділі розглянуто теоретичні міждисциплінарні засади вивчення синестезії, подано визначення словесно-поетичної синестезії та класифікацію її різновидів, уточнено особливості процесів відчуття і сприйняття людини, що зумовлюють формування синестезійних образів, реконструйовано моделі сенсорних та сенсорно-емоційних концептів, а також запропоновано методику дослідження словесно-поетичної синестезії в американській жіночій поезії.

У другому розділі розкрито лінгвокогнітивні особливості формування словесно-поетичної синестезії в англомовному поетичному тексті, досліджено напрями проектувань у концептуальних синестезійних тропах, реконструйовано моделі інтеграції мапувань у межах словесно-поетичної синестезії, виявлено тенденції використання синестезійної образності в «холодній» та «гарячій» американській жіночій поезії.

У загальних висновках представлені теоретичні та практичні результати роботи, викладені підсумки проведеної розвідки та зазначені перспективи подальшого дослідження синестезійної образності.

Додатки містять таблицю класифікації синестезійних тропів, таблиці семантики корелятів у межах словесно-поетичних синестезійних образів американської жіночої поезії, а також рисунки в підтримку кількісного аналізу.

Основний зміст

Розділ 1. «Теоретичні засади вивчення словесної синестезії». У реферованій дисертації терміни «словесна синестезія» або «словесні синестезійні образи» вживаються на позначення вербальних засобів, що втілюють перебіг та результат нейропсихофізіологічного процесу синестезії, який полягає у взаємодії двох і більше різномодальних або різнорідних відчуттів людини. Під «модальністю», слідом за Р. Сайтовичем та С. Л. Рубінштейном, розуміємо якісну характеристику образу відчуття, його чітко виражені диференційні ознаки, пов'язані із віднесеністю до певної сенсорної системи: зорової, слухової, нюхової, смакової або дотикової. У зв'язку із цим термін «різномодальні відчуття» позначає в роботі образи екстероцептивних (зовнішніх) відчуттів людини. Термін «різнорідні відчуття» в дисертації охоплює увесь сенсорний спектр, що включає екстероцептивні, інтероцептивні (внутрішні) та пропріоцептивні (м'язові) відчуття індивіда.

На рівні мовлення синестезія виявляє себе сполученням слів, що позначає взаємодію двох і більше різнорідних відчуттів людини. Прикладом словесної синестезії є художній вислів I can taste the tin of the sky - the real tin thing (S. Plath), який виражає взаємодію зорового образу (the tin of the sky - жерсть неба) зі смаковим (to taste - смакувати). Емпіричні знання авторки про різномодальні характеристики жерсті (колір, присмак) уможливлюють формування цього синестезійного образу: сіро-металевий колір неба викликає в її уяві мережу можливих сенсорних асоціацій, пов'язаних із металом, серед яких є і характерний йому присмак. Таким чином, на рівні мовлення з'являється синестезійний вислів смакувати жерсть неба.

Власне термін «синестезія», авторство й час появи якого є не до кінця з'ясованими, виник у результаті тривалих пошуків суті взаємодії відчуттів людини, в процесі яких поетапно виділилися та отримали розвиток такі концепції синтезу відчуттів: космологічна (Піфагор, Платон, Е. Сведенборг), що постулює зв'язок мікро- та макрокосмосу у взаємодії відчуттів людини, психологічна (Ф. Аквінський), фізична (І. Ньютон, С. Пієсс), естетична (Дж. Арчимбольдо, Б. Бішоп) і метафорична (Дж. Локк, Г. В. Лейбніц, Ж.-Ж. Руссо, Д. Дідро, Е. Б. Кондільяк). Аналіз праць згаданих мислителів, присвячених питанню взаємодії відчуттів, виявив наявність у них засновку про те, що підґрунтям різних видів сенсорного синтезу є психологічний синтез, що зумовлює метафоричний синтез образів відчуття, який своєю чергою дає початок космологічному, фізичному та естетичному видам сенсорного синтезу.

Одна із теорій космологічного синтезу, що носить назву «відповідників відчуттів» (Е. Сведенборг), знайшла втілення в поетичній практиці митців доби романтизму у вигляді незвичних на той час звукокольорових метафор, які можуть вважатися першими художніми синестезійними образами.

Сьогодні термін «синестезія» вживається на позначення нейропсихофізіологічного феномену встановлення зв'язків між нейронами певних ділянок кори головного мозку людини, які відповідають за обробку специфічної сенсорної інформації (В. Рамачандран, Е. Хуббард). Це зумовлює переживання індивідом враження, сформованого не адекватним сенсорним аналізатором. Відтак трактування синестезії як властивості психіки індивіда кодувати враження, отримані від одного сенсорного аналізатора, в термінах іншого (Р. Солсо, О. С. Богатов) надає вченим підстави вважати, що синестезія є нейронним підґрунтям метафори (В. Рамачандран, Е. Хуббард, Р. Сайтовіч).

Аналіз внутрішньої форми словесної синестезії виявив, що нейропсихофізіологічний процес синестезії та реалізацію його наслідків у мовленні індивіда опосередковує комплекс операцій синтез₁ - аналіз - синтез₂ (обґрунтовані М. К. Мамардашвілі безвідносно проблематики синестезії) різнорідних сенсорних образів. Синтез₁ - це перцептивно-когнітивна операція, що полягає в одночасному сприйнятті індивідом вражень, отриманих від декількох сенсорних аналізаторів. Її результатом є ментальне синкретичне сенсорне утворення, «сплав» різнорідних сенсорних характеристик, притаманних одному або декільком об'єктам довкілля. Логіко-когнітивна операція аналізу полягає у виокремленні із сформованого операцією синтез₁ сенсорного континууму окремих образів відчуття та їх осмисленні. У результаті цих двох операцій у свідомості індивіда формуються сенсорні та сенсорно-емоційні концепти. В подальшому вони проходять лінгвокогнітивну операцію синтез₂, внаслідок якої формується синестезійний концептуальний троп, що реалізується на рівні мовлення у словесній синестезії.

Специфіка операції синтез₂ визначає перцептивно-лінгвокогнітивну модель формування словесної синестезії. Ця модель включає, з одного боку, психофізіологічні механізми сприйняття людиною фрагменту довкілля, а з іншого - поетичне осмислення нею сенсорної інформації, що надходить від однієї або декількох ситуацій сприйняття. Термін «ситуація сприйняття» впроваджено в роботі на позначення окресленого в часі процесу пізнання людиною об'єктивної реальності, за якого активізуються відповідні сенсорні системи, що зумовлює формування в її свідомості сенсорних знань про довкілля. За критерієм часу ситуації сприйняття поділяються на минулі, теперішні та майбутні. Аналіз словесно-поетичних синестезійних образів американської жіночої поезії виявив три перцептивно-лінгвокогнітивні моделі їх формування: фокусивну, де у межах минулої або теперішньої ситуації сприйняття реконструюється конденсований полімодальний образ; ретроспективну, в якій відбувається процес реконструкції сенсорного образу теперішньої ситуації сприйняття шляхом його осмислення крізь призму сенсорного образу минулої ситуації сприйняття; апперцептивну, де відбувається конструювання синестезійного образу шляхом прогнозування його різнорідних сенсорних рис на основі минулого сенсорного досвіду авторки.

Залежно від функціонування словесної синестезії у повсякденному чи поетичному типах мовлення класифікуємо цей вербальний засіб, відповідно, на непоетичний та поетичний. Непоетична словесна синестезія є засобом первинної номінації, що виражає усвідомлену людиною взаємодію різнорідних відчуттів. Фрагмент із автобіографічного есе Е. Бішоп «Primer Class» ілюструє цей різновид словесної синестезії: Every time I see long columns of numbers, handwritten in a certain way, a strange sensation or shudder, partly aesthetic, partly painful, goes through my diaphragm. Ця словесна синестезія виражає супроводження зорового образу long columns of numbers (довгі колонки цифр) специфічним фізіологічним відчуттям у ділянці діафрагми авторки a strange sensation or shudder partly aesthetic, partly painful (дивне відчуття або тремтіння, чи то естетичне, чи то болісне). Словесно-поетична синестезія (СПС) визначається в роботі як троп, що передає пережитий авторкою комплекс різнорідних відчуттів і має два різновиди: міметичний та дієгетичний. Міметична СПС є тропом, у межах якого референт і корелят представлені одночасно сприйнятими авторкою образами відчуття, що наділяє таку СПС об'єктивними характеристиками своєрідного «фотографічного» образу. Прикладом міметичної СПС є епітет із вірша Е. Дікінсон green chill, який виражає специфіку одночасного сприйняття авторкою температурної chill (прохолода) та зорової green (зелена) характеристик навколишнього простору. Зміст цього синестезійного образу складає прохолода, створена рослинним затишком у літню спеку. Дієгетична СПС - це троп, у якому референтом і корелятом виступають образи різнорідних відчуттів, сприйняті авторкою у різні проміжки часу. Дієгетичну СПС ілюструє художнє порівняння із поетичного тексту А. Секстон Songs [are] like cherries in a bowl, / sweet and sour and small. У ньому образ пісні (song), що апелює до слухового аналізатора, осмислюється авторкою у термінах смакових образів sweet (солодка) та sour (кисла), які передають її емоційне ставлення до звучання пісень: позитивні емоції осмислюються нею як солодкі, негативні (дратівливі) - як кислі.

Згідно з поділом відчуттів людини на екстероцептивні, інтероцептивні та пропріоцептивні (Ч. Шеррінгтон) і представленістю синестезії їх взаємодією (Б.М. Галлєєв), класифікуємо аналізовані СПС з огляду на вираження їх референтів та корелятів тими чи іншими образами відчуття. Це дозволило теоретично виділити дев'ять типів СПС: екстероцептивний, інтероцептивний, пропріоцептивний та їх комбінаторні різновиди. Втім аналіз американської жіночої поезії виявив відсутність у ній інтероцептивно-пропріоцептивних і пропріоцептивних СПС.

У світлі сучасної поетики СПС є лінгвокогнітивним конструктом, який за теорією поетичного образу Л. І. Бєлєхової, визначаємо як такий, що інкорпорує три рівні: передконцептуальний, концептуальний та вербальний.

На вербальному рівні СПС представлені синестезійними художніми зображувально-виражальними засобами, серед яких у американській жіночій поезії є: синестезійна метафора: operetta waltzes gild the air / With the capricious lilt of costume music (A. Rich); синестезійний епітет: yellow noise (E. Dickinson); синестезійна метафтонімія: take some bucks, / the green papery song of the office (A. Sexton); художнє синестезійне порівняння: I think the trees must intervene, catching the music in their leaves / like gold-dust (E. Bishop); синестезійний оксиморон: sweet martyrdom (A. Sexton). Аналіз СПС американської жіночої поезії виявив, що метафоричні СПС частіше за все є екстероцептивно-інтероцептивними, метафтонімічні - екстероцептивними, а оксиморонні - інтероцептивними.

Концептуальний рівень СПС досліджуваних поетичних текстів представлений двома механізмами: синестезійним мапуванням та синестезійним блендом. Згідно з теорією Ж. Фоконьє та М. Тернера, визначаємо синестезійне мапування як проектування певного кванту/ів інформації із одного сенсорного концепту на інший. Під сенсорним концептом, реконструйованим за теорією психосемантики кольору (М. Люшер, Г. Клар), розуміємо ментальну репрезентацію у свідомості людини образу відчуття, що має характерну структуру, сформовану об'єктивними та суб'єктивними чинниками, які супроводжують процеси її чуттєвого пізнання явищ довкілля. Сенсорний концепт має центральну та периферійну зони. До центральної зони входять кванти: 1) фізичних, диференційних ознак відчуття; 2) ознак прототипу образу відчуття; 3) психологічних ознак відчуття; 4) аксіологічних ознак відчуття. До периферійної зони сенсорного концепту відноситься 5) квант символьних ознак образу відчуття. Сенсорно-емоційний концепт, реконструйований на основі теорії емоційного концепта (З. Кевечеш, Д. Г. Трунов), складається із квантів: 1) психологічних ознак емоції / стану; 2) тілесних ознак емоції / стану; 3) аксіологічних ознак емоції / стану; 4) зовнішніх чинників емоції / стану. Сукупність сенсорних та сенсорно-емоційних концептів формує концептосферу відчуття людини, де, спираючись на концепцію А. М. Приходька, виділяємо три концептополя: зовнішні відчуття, пропріоцептивні відчуття та внутрішні відчуття.

Послуговуючись теорією Л. І. Бєлєхової, класифікуємо синестезійні мапування на: аналогові (сенсорний образ - це інший сенсорний образ), субститутивні (частина комплексного сенсорного образу замість цілого), контрастивні (сенсорний образ - це полярно протилежний йому сенсорний образ) та наративні (сенсорний образ - це ємність художньої історії).

Іншим концептуальним механізмом формування СПС аналізованої поезії є синестезійний бленд, суть якого пояснюється як зрощення двох і більше сенсорних концептів (Дж. Касагранде). СПС, що є виявом синестезійного бленду, ілюструє художній вислів at night when you enter her [death] / you shine like neon soprano (A. Sexton). У цих рядках стан переходу в потойбічний світ осмислюється авторкою крізь призму зрощених сенсорних образів: neon soprano (неонове сопрано) - осяйних високих звуків, що надає образові елементів містицизму. Шляхом аналізу сенсорних характеристик неонового освітлення (палахкотіння, палання) та сопрано (потужні, високі звуки), доходимо висновку, що авторка цим синестезійним образом передає піднесеність та екзальтацію духу в момент смерті.

Передконцептуальний рівень СПС представлений виявами когнітивного несвідомого авторки, де виділяються, згідно з теорією К. Г. Юнга, дві матриці: колективного несвідомого та індивідуального передсвідомого. До матриці колективного несвідомого входить низка архетипних образів, серед яких у межах СПС американської жіночої поезії виділено такі: самість, вода, сонце, місяць, ніч. Наприклад, у синестезійній метафорі I am in need of music that would flow / Over my fretful, feeling finger-tips, / Over my bitter-tainted, trembling lips, / With melody, deep, clear, and liquid-slow (E. Bishop) слуховий образ музики (music) осмислюється авторкою в термінах відчуття води, що струменить по тілу - кінчикам пальців, вустам (that would flow over finger-tips, lips). Сенсорні характеристики води на лексико-семантичному рівні СПС deep (глибока), clear (прозора) та liquid-slow (повільна) вказують на основні ознаки архетипу води, змістом якого є ідея духовного очищення. Так само, як вода очищує тіло, музика очищує душу. Дотикові характеристики, в термінах яких осмислюється музика, несуть ідею бажання поетеси доторкнутися до метафізичної чистоти музичного звучання. Матрицю індивідуального передсвідомого формують: 1) індивідуальні значущі образи, що мають здатність викликати відповідні внутрішні стани, які керують авторкою у процесі творчості; 2) невротичний досвід авторки, який особливо чітко простежується в СПС творчого доробку С. Плат і А. Секстон, подекуди в Е. Дікінсон та А. Річ і не виявляється у СПС віршованих текстів Е. Бішоп та М. Мур; 3) досвід переживання авторкою деструктивних імпульсів садизму та мазохізму, що встановлено в СПС поезії Е. Дікінсон; 4) приховані у підсвідомості гравітаційно-слухові та гравітаційно-зорові синестезійні образи, а також 5) не усвідомлені авторкою синкретичні сенсорні та сенсорно-емоційні утворення.

Розділ 2. «Лінгвокогнітивні особливості формування словесно-поетичної синестезії в американській жіночій поезії». За рівнем інформаційного навантаження синестезійні мапування СПС аналізованої поезії поділяються на дві групи: категоріальні (перший рівень інформаційного навантаження) та сенсорно специфічні (другий рівень інформаційного навантаження). Під «категоріальним» мапуванням розуміємо проектування узагальнених характеристик образу відчуття, що виступає цариною джерела СПС, на узагальнені характеристики образу відчуття, що представляє в ній царину мети. Синестезійний образ, що ґрунтується на категоріальному синестезійному мапуванні, не виявляє свого емотивного змісту і є відкритим для множинних інтерпретацій. Прикладом такої СПС слугує художній вислів I remember the color of music / and how forever / all the trembling bells of you / were mine (A. Sexton). Мапування цього синестезійного образу (слух - це зір) вказує лише на те, що для авторки є природним осмислювати звуки в термінах кольорової гами. У межах сенсорно специфічного мапування, залежно від творчого задуму авторки, квант фізичної інформації сенсорного концепту може актуалізовувати пов'язані із ним інші кванти сенсорної інформації (психологічної, аксіологічної та символьної, а також квант ознак сенсорного прототипу) при проектуванні на сенсорний концепт, що представляє в СПС царину мети. Наприклад, у СПС it has gotten to be a bit of a habit - / blows eight at a time, socked in the eye, / hauled away by the pink, the orange, / the green and the white goodnights. / I'm becoming something of a chemical / mixture. / that's it! (A. Sexton) квант фізичних ознак концепту колір (конкретний відтінок із певним енергетичним потенціалом) проектується разом із квантом психологічних ознак (емоційна реакція на сприйняття відтінку) цього ж концепту на концепт, що несе інформацію про стан авторки. В аналізованій СПС складні внутрішні переживання авторки передаються кольоропозначеннями pink (рожевий), orange (оранжевий), green (зелений) та white (білий), тобто на концептуальному рівні має місце мапування стан - це колір. Виявлені закономірності психосемантики кольору (М. Люшер, Г. Клар, П. В. Яньшин), зокрема його здатність викликати конкретні емоційні стани, надають підстави вважати, що в цьому вірші кольоропозначення рожевий передає приглушення нервового збудження авторки; оранжевий вказує на все ще наявну в неї нервову напругу; зелений опредметнює спад її нервової напруги. Кольоропозначення білий у контексті цього вірша передає ідею переходу авторки до стану сну, який імплікує образ небуття, бо, як відомо (Е. Я. Шейніна), білий колір асоціюється із втечею, звільненням від тиску неприємних обставин, а також смертю. На цьому етапі актуалізується й символьний квант інформації концепту колір: білий колір символізує смерть. Ця ж ідея знаходить підтримку в контексті вірша: поетеса натякає на свою навмисну повільну смерть.

Аналіз концептуального рівня СПС американської жіночої поезії виявив чотири варіанти напрямів мапування інформації із одного домену концептосфери відчуття людини на інший. Мапування ознак образу зовнішнього відчуття однієї модальності на ознаки образу зовнішнього відчуття іншої модальності називається в роботі модальним; ознак образу амодального відчуття на ознаки образу іншого амодального відчуття - амодальним; ознак образу зовнішнього відчуття на ознаки образу внутрішнього відчуття - інтродуктивним; ознак образу внутрішнього відчуття на ознаки образу зовнішнього відчуття - екстрадуктивним. СПС, що є виявом модального мапування, представлені в американській жіночій поезії трьома функціональними підтипами: емоціо-імплікативним, сенсорно-експлікативним та перцептивно-когнітивним. СПС, що ґрунтуються на інтродуктивному мапуванні, мають два функціональні підтипи: СПС фізичного стану (конкретизують нюанси внутрішніх відчуттів) і СПС психічного стану (опредметнюють переживання). СПС, які ґрунтуються на екстрадуктивному мапуванні, є нечастими в аналізованій поезії і не мають функціональних підтипів. СПС, у підґрунті яких лежить амодальне мапування, виявили два функціональні підтипи: позитивно та негативно маркований.

Частина СПС американської жіночої поезії є виявом взаємодії декількох мапувань, інтеграція яких супроводжується синтезом актуалізованих ними сенсорних образів: екстероцептивного, інтероцептивного та пропріоцептивного. Сформована таким чином СПС постає текстовою репрезентацією стану авторки, якому притаманна сенсорна тривимірність. Принципи інтеграції мапувань визначають лінгвокогнітивні моделі формування СПС у досліджуваній поезії. Серед таких моделей є монополярна, біполярна, ланцюгова та циркулярна.

Монополярна модель представлена інтеграцією двох і більше мапувань, спрямованих на відтворення складного внутрішнього стану авторки, за принципом взаємного доповнення. Наприклад, СПС while from the moon, my lover's eye / chills me to death / with radiance of his frozen faith (S. Plath) ґрунтується на взаємодії мапувань самотність - це сніг та самотність - це ніч, націлених на реконструкцію депресивного стану авторки, викликаного переживанням зради коханого чоловіка. Метафора самотність - це сніг актуалізує таку низку асоціативних образів: самотність > холод > сніг > зима > оціпеніння > смерть. Образ зовнішнього відчуття морозного холоду відкриває авторці доступ до осмислення свого внутрішнього стану - дискомфортної відсутності душевного затишку й тепла. В той же час образ снігу вказує на зиму - пору року, що асоціюється у багатьох культурах із оціпенінням, сном і смертю. Звідси випливає, що відсутність кохання, тепла й уваги для С. Плат була рівнозначною смерті. Метафора самотність - це ніч виявляє такі асоціативні образи: самотність > холод > місяць > ніч > оціпеніння > смерть. Місяць у наведених рядках заміщує образ ночі, яка в культурно зумовленій метафорі осмислюється в термінах смерті (ніч - це смерть). Імплікований білий колір (сніг, сяйво місяця), у термінах якого поетеса осмислює свій стан, символізує смерть як звільнення від страждань: білий колір - це смерть. Тож розглянуті мапування спрямовані на відтворення стану нервового оціпеніння авторки, як тривимірного сенсорного утворення, в якому синтезуються образи холоду (екстероцептивне відчуття), оціпеніння (пропріоцептивне відчуття), депресії (інтероцептивне відчуття).

У біполярній моделі мапування поділяються на групи «позитивно» та «негативно» маркованих, що взаємовиключають одна одну. Мапування кожної групи є взаємодоповнюючими, у той час, як між самими групами відбувається взаємодія за принципом зштовхування (Л. І. Бєлєхова), у результаті якої з'являється смислова напруга, що реалізується у контрастивній СПС. Прикладом такої СПС є епітет stony light (S. Plath), на концептуальному рівні якого група позитивно маркованих мапувань, що ґрунтується на низці асоціацій життя > світло > легкий (невагомий) > рух, взаємодіє із групою негативно маркованих мапувань, зумовленої асоціативним ланцюгом смерть > камінь > важкий > незворушність. Групу позитивно маркованих мапувань структурує концепт життя, який часто осмислюється у термінах світла, що має низку сенсорних характеристик: тепло, невагомість, рух. Тож позитивно маркованими мапуваннями цієї СПС є життя - це світло, життя - це невагомість, життя - це рух. Групу негативно маркованих мапувань структурує концепт смерть, що осмислюється авторкою крізь призму концепта камінь, якому притаманні такі сенсорні ознаки: холод, вага, незворушність. Мапуваннями негативно маркованої групи є: смерть - це камінь, смерть - це вага, смерть - це незворушність. Отже, через зштовхування сенсорних ознак концептів світло і камінь реалізується авторське чуттєве осмислення опозиції життя : : смерть, що втілюється у подвійному значенні аналізованої СПС: неприємне життя та приємна смерть. Взаємодія вказаних мапувань зумовлює подвійний синтез сенсорних концептів: 1) яскраве світло (екстероцептивне відчуття); депресія (інтероцептивне відчуття); тиск сприйманого на зір довкілля (пропріоцептивне відчуття), що реалізується у змісті СПС: тривале сяйво, яке важко винести; та 2) легкість (пропріоцептивне відчуття); умиротворений спокій (інтероцептивне відчуття); темрява (екстероцептивне відчуття), що виявляється в імплікованому змісті аналізованої СПС: приємної та бажаної для авторки смерті.

Ланцюгова модель являє собою поєднання двох і більше мапувань за принципом зчеплення, що полягає в уможливленні кожного наступного мапування попереднім. Втіленням цієї моделі є СПС із вірша А. Секстон Next I dream the love is made of glass, / glass coming through the telephone / that is breaking slowly, / day by day, into my ear. Ця СПС структурується асоціативним рядом кохання > скло > прозорість > крихкість > недовговічність. Він зумовлює формування домінантного мапування цієї СПС кохання - це скло. Порівнювані образи мають спільні риси: чистоту, прозорість та крихкість (недовговічність). Мапування щире кохання - це прозоре скло актуалізує образ стабільних відкритих почуттів закоханого. Актуалізація пов'язаної із прозорістю скла ознаки крихкості уможливлює формування пов'язаної із попереднім мапуванням концептуальної метафори недовговічність кохання - це крихкість скла. Саме ця ознака зумовлює появу наступного мапування: згасання кохання - це розбиття скла. Отже, цьому синестезійному образу притаманна внутрішня динаміка: стан закоханості людини переростає у стан байдужості, що призводить до розриву відносин між чоловіком і жінкою. Внаслідок інтеграції вказаних мапувань, відбувається синтез екстероцептивного (скло, якому притаманна цілісність, перетворюється на уламки), інтероцептивного (згасання закоханості) та пропріоцептивного (перехід тілесної легкості закоханості у депресивну важкість втрати кохання) образів відчуття авторки.

Циркулярна модель інтеграції мапувань структурується субститутивним мапуванням (Л. І. Бєлєхова), що визначає основу такого типу СПС, а також рядом інших мапувань. У циркулярній моделі відбувається виокремлення домінантного сенсорного образу із групи одночасно сприйнятих авторкою, який у подальшому заміщує комплексний образ, частиною якого він є. Саме тому ця модель термінується в дисертації «циркулярною». Компоненти групи сенсорних образів, сприйнятих авторкою одночасно, можуть осмислюватися нею у термінах інших понять, тобто входити до складу інших мапувань, наприклад, аналогових. СПС The grass speaks. I hear green chanting all day (A. Sexton) є виявом циркулярної моделі інтеграції мапувань. Субститутивне мапування цього синестезійного образу має вигляд колір замість комплексного різномодального образу, тобто зелений колір трави заміщує власне траву. Слуховий образ шелесту трави осмислюється в термінах співу (chanting), отже, має місце аналогове мапування, яке несе позитивну оцінку сприйнятого авторкою образу. Інтеграція аналогового та субститутивного мапувань формує метафтонімічний образ зелений спів. Вказані мапування акцентують екстероцептивний (зелений колір, шелест), інтероцептивний (спокій) та пропріоцептивний (умиротворена легкість) образи відчуттів авторки, які синтезуючись репрезентують її стан як тривимірне сенсорне утворення.

У СПС «гарячої» американської жіночої поезії корелятом виступає образ відчуття, який характеризується високою інтенсивністю і має відповідником образ дотиково-температурної модальності - гарячий. Аналіз СПС «холодної» жіночої поезії виявив наявність у них корелятів, що позначають невиразні відчуття, які мають відповідником образ холодний. Сенсоризованими в «гарячій» поезії постають поняття, які можна віднести до площини відносин «людина-людина», «людина-суспільство», а в «холодній» - «людина-природа», «людина-філософія».

Висновки

синестезійний поетичний американський жіночий

У дисертації словесно-поетична синестезія розглядається як лінгвокогнітивний конструкт, що формується в результаті нейропсихофізіологічного процесу синестезії і поєднує в собі три рівні: передконцептуальний, концептуальний, вербальний та виражає взаємодію різнорідних відчуттів автора.

Аналіз праць філософів виявив, що епістемологію синестезійного образу складає поетапна поява концепцій космологічного, психологічного, фізичного, естетичного та метафоричного синтезу відчуттів. Подальша їх розбудова сприяла оформленню розуміння онтологічного підґрунтя синестезійного образу, представленого психологічним синтезом відчуттів, який зумовлює метафоричний синтез образів відчуття, що визначає усі інші види синтезу відчуттів. Передумовою появи словесної синестезії у поетичних текстах постало переосмислення поетами-романтиками ідеї «кореспонденцій» відчуттів, яка втілилася в поезії у вигляді звукокольорових відповідників, що заклали початок розвитку синестезійної тропіки.

У мовленні синестезійний образ виражається непоетичною або поетичною словесною синестезією. Непоетична словесна синестезія характеризується первинністю номінації та фіксує фізіологічні вияви взаємодії різнорідних відчуттів людини. Словесно-поетична синестезія (СПС) формується в межах поетичного тексту і є тропом, в якому один сенсорний образ осмислюється автором у термінах іншого. Спрямованість авторських поетичних стратегій на наслідування чи творення нової дійсності визначає міметичний та дієгетичний різновиди СПС. На основі потенційно можливого поєднання у межах СПС образів різнорідних відчуттів людини виділяємо дев'ять підтипів СПС, серед яких є екстероцептивний, інтероцептивний, пропріоцептивний та їх комбіновані різновиди.

У роботі встановлено, що нейропсихофізіологічний процес синестезії та реалізацію його наслідків у поетичному мовленні опосередковують операції синтез₁, аналіз, синтез₂ сенсорних образів. Перцептивно-когнітивна операція синтез₁ полягає у первинному поєднанні у свідомості індивіда різнорідних сенсорних образів, сприйнятих одночасно. Логіко-когнітивна операція аналізу зводиться до виокремлення із сенсорного континууму, сформованого синтез₁, окремих сенсорних образів та їх осмислення. Зазначені операції зумовлюють формування сенсорних концептів, які в подальшому підлягають лінгвокогнітивній операції синтез₂, що веде до появи концептуального синестезійного тропу.

Сенсорний концепт визначається в роботі як ментальна репрезентація образу відчуття, що має поліквантову структуру, до якої входять кванти фізичних, психологічних, аксіологічних, символьних ознак образу відчуття та квант ознак прототипу образу відчуття. Сенсорно-емоційний концепт є також поліквантовим утворенням, що містить кванти психологічних, тілесних, аксіологічних ознак емоції / стану та квант інформації про зовнішні чинники, що їх викликають.

Синестезійне мапування розглядається в дисертації як лінгвокогнітивний механізм проектування певних квантів інформації із одного сенсорного концепту на інший. Синестезійне мапування, що має узагальнені риси, визначається в роботі як категоріальне. Воно слугує підґрунтям для формування сенсорно специфічного синестезійного мапування. Аналіз СПС корпусу американської жіночої поезії виявив у їх підґрунті чотири види синестезійних мапувань: аналогове, субститутивне, контрастивне та наративне. Залежно від актуалізації в лінгвокогнітивній операції проектування концептів концептополів зовнішні відчуття, внутрішні відчуття і пропріоцептивні відчуття, синестезійні мапування класифікуються в роботі на модальне, амодальне, екстрадуктивне та інтродуктивне.