Пошуки істини у філософських притчах про "Маленький принц" А. Де Сент-Екзюпері "Алхімік" П. Коельо

Размещено на http://www.allbest.ru/

Міністерство освіти і науки, молоді та спорту України

Департамент освіти і науки Херсонської облдержадміністрації

Голопристанське територіальне відділення МАН України

Відділення: літературознавство, фольклористика та мистецтвознавство

Секція: світова література

Пошуки істини у філософських притчах рро"Маленький принц" А. Де Сент-Екзюпері "Алхімік" П. Коельо

Роботу виконала:

Коваленко Ю.Г.

учениця 10-А класу

Науковий керівник:

Огіренко Тетяна Семенівна



Вступ

Актуальність дослідження. Розвиток літератури невід'ємний від розвитку суспільства. Література ХХ та початку ХХІ ст. - це література великих соціальних потрясінь та зрушень, як найтісніше пов'язана з усіма перипетіями свого часу, складністю якого зумовлені своєрідність і розмаїття світового літературного процесу, його зв'язок із соціально - політичною та ідеологічною боротьбою. Твори постмодерніста Пауло Коельо входили до списку бестселерів не тільки в Бразилії, але й у Великій Британії, США, Франції, Німеччині, Італії, Канаді, Ізраїль, Фінляндії та Греції. "Алхімік" донині залишається книгою - рекордсменом за кількістю продаж в історії Бразилії, її згадують у книзі рекордів Гіннеса.

Це твір пошуки і знаходження істини. Як і кожен постмодерністський твір "Алхімік" глибоко символічний. Але зрозуміти його символіку дуже легко, бо вона розкриває сутність саме тої Всесвітньої істини , про яку забуло людство. Алхімік - це людина, яка знайшла свій шлях у житті.

Книжка П. Коельо адресована людям, які шукають сенс людського існування. Письменник стверджує, що у кожної людини є свій шлях у житті, але не всім вистачає мужності ним пройти.

Відома актриса Джулія Робертс так сказала про роман: " Це як музика. П.Коельо - Алхімік слова". Співачка Мадонна : " Алхімік - прекрасний твір про магію, мрію і скарби, які ми скрізь шукаємо, а знаходимо у себе на порозі".

"Маленький принц" (1943) - це своєрідний духовний заповіт, де в алегоричних образах втілено найдорожчі ідеали митця. Підсумок його життєвих шукань був підбитий у формі філософської казки, з її прагненнями до вічних істин перемогою добра. У цьому творі сходяться всі лейтмотиви творчості письменника. А. де Сент-Екзюпері в казці порушує проблеми призначення людини на землі, морального вибору, відповідальності людини за все, що її оточує.

Об'єкт дослідження: шлях до пізнання істини героями творів Антуана де Сент-Екзюпері "Маленький принц" та Пауло Коельо "Алхімік" орп Предмет дослідження: твори Пауло Коельо "Алхімік" та Антуана де Сент - Екзюпері "Маленький принц"

Мета роботи: визначити і проаналізувати художні особливості творів Пауло Коельо та Антуана де Сент-Екзюпері. Простежити еволюцію духовного дозрівання героїв та трансформацію їхнього сенсу буття у процесі порівняння й інтерпретації творів; провести дослідницьку діяльність стосовно творів використати різноманітні інформаційні джерела.

Для досягнення поставленої мети необхідно виконати такі завдання:

-опрацювати науково-методичну, художню та публіцистичну літературу даної теми;

- ознайомитися з творами Пауло Коельо та Антуана де Сент-Екзюпері;

- проаналізувати твори "Алхімік" та "Маленький принц" визначити жанрову та художню своєрідність творів;

- розкрити особливості індивідуального стилю та творчого методу письменників; .

- дослідити і схематично зобразити шлях поступового перетворення уявлень про світ героїв ;

- порівняти жанрову своєрідність творів;

- дослідити типологічні подібності у притчових творах (символи, образи, особливості зображення героїв).

Методи дослідження:

- описовий метод;

- аналіз і синтез;

частково-пошуковий;

- порівняльний;

- узагальнення.

Теоретичне значення. Досягнуті результати дослідження сприяють збагаченню знань про сучасний літературний процес, систематизують та узагальнюють відомості про життя та творчість Пауло Коельо та Антуана де Сент-Екзюпері.



1. Творчі пошуки істини письменниками у ХХ столітті та постмодерністами

1.1 Особливості індивідуального світогляду та світосприйняття А. де Сент-Екзюпері та П. Коельо

"Коли ми осмислимо свою роль на землі, нехай дуже скромну і непомітну, лише тоді ми будемо щасливі"- слова А. де Сент-Екзюпері. Він умів літати. Його книжки навернули до неба тисячі облич юнаків і дівчат. Він умів кохати. Декілька рядків з його " Маленького принца" дали світу людських стосунків більше, ніж томи любовних романів. Він став символом Франції, бо ненавидів війну. Льотчик розвідної групи 2/33 майор Антуан де Сен-Екзюпері не повернувся з останнього бойовигу виліту. Доля Антуана де Сент-Екзюпері з самого початку була відзначена поєднанням, на перший погляд, взаємовиключних моментів, тим поєднанням непоєднанного, на яке було щедре ХХ століття.

Він був нащадком графа і, здається, мав би жити і ні про що не турбуватись, та став льотчиком.

Чудове узбережжя Середземного моря, велична краса замку Ла-Молль, де з давніх часів мешкав графський рід де Сент-Екзюпері, залишили свідомості майбутнього письменника вічний скарб, визначили романтичний струмінь його творчості. Спогади про дитинство можна відшукати в усіх його творах. Вони дорогі для нього тим, що навчили дивуватися і радіти, любити і захоплюватися, цінувати дитинство як окрему планету, окрему цивілізацію. "Звідки я родом? Я родом із мого дитинства, наче з якої-небудь країни" [2,3], - писав він.

Світ для А. де Сент-Екзюпері завжди був цариною вищих начал, сферою, де людина спрямована до вічних цінностей. Антитезою до його світу був фашизм. У "Зверненні до американців" він писав: " Ми б'ємося за людину, за те, щоб вона не була роздавлена сліпою силою…..", а в "Листі до генерала Ікс" кинув гарячі слова звинувачення: "У нацизмі я ненавиджу тоталітаризм, якого він прагне у своїй природі… А майбутніх Ван-Гогів, майбутніх Сезаннів, обдарованих людей…. Надійно зачиняють у концтаборі, щоб годувати…. Покірне стадо….." дддА. де Сент- Екзюпері бере участь у повітряних боях, незважаючи на вік( йому 40), травми, холодне ставлення генерала де Голля, і пише…

Під час Другої світової війни розвиток французької літератури був безпосередньо пов'язаний з рухом Опору. Література Опору, яка виникла в роки фашистської окупації Франції, - це твори митців різної політичної орієнтації. "Лист до заручника" А. де Сент- Екзюпері (1943 р.) - зразок громадянської антифашистської публіцистики цього періоду. А. де Сент-Екзюпері прибічник ідей абстрактного гуманізму, як художник, близький до Ромена Ролана, який відродив жанр реалістичного філософського роману, він створив класичні зразки інтелектуальної прози. "Якщо я вийду живим з цієї необхідної та невдячної роботи, - так А. де Сент-Екзюпері називав війну, - переді мною буде лише одна проблема: що можна, що потрібно сказати людям?... Якщо я вийду живим…"

"Маленький принц" з'явився наприкінці земного життя Антуана де Сент-Екзюпері.

Поява твору такого плану було цілком логічною… В образі маленького хлопчика льотчик розгледів приховану істину, яка світилася в ньому, ніби "полум'я світильника" [11, с.76]. "Маленький принц" - твір, завдяки якому про А. де Сент- Екзюпері дізнався увесь світ. Обсяг інформації, корисної людству, і просто любові, яку він вклав у цей твір, безмежні.

Ненависник війни і несправедливості. Саме так можна сказати про великого письменника і просто сина Франції Антуана де Сент-Екзюпері. "Король-сонце"- так його називали в дитинстві. А. де Сент- Екзюпері-романтик, у душі-поет, і життя своє він вибудував, як поему. "Шукайте мене в тому, що я пишу…" - ці слова можуть бути гаслом усього його життя.

Твори А. де Сент-Екзюпері вирізняються новаторством форми. За суттю - це завжди роздуми людини, котра сидить за штурвалом літака і ні на жодну мить не забуває про тих, які залишились на землі.

Найпарадоксальніше у творчій і громадянській біографії А. де Сент-Екзюпері полягає в тому, що вся непослідовність - наслідок рідкісної послідовності й вірності обраному життєвому шляху - служінню людям.

І справді, його твори наче пролили світло на нескінчену темінь і незрозумілість людської душу. Краса людини, за А. де Сент-Екзюпері, розкривається в її духовних зв'язках, у причетності до людських радощів та болю, у відповідальності кожного за всіх.

"У кожного своє особисте призначення в житті, і через це людина живе на світі…"- слова Пауло Коельо. Хоч би як його називали- " алхіміком слова" або "феноменом масової культури"- Пауло Коельо залишається дуже авторитетним письменником нового сторіччя. Читачі різної релігійної та національної незалежності визнають його провідним прозаїком нашого часу. Його книжки, перекладані 56 мовами, продовжують соціокультувати суперечки й дискусії.

" Я пережив моменти, коли, здавалося б, уже не зробиш наступний крок. Але для подолання цього я не вбачав у собі жертву моменту. Я розумів, що є вибір: боротися чи тікати. Я боровся. Мій життєвий урок: бути воїном світу. Так я перемагаю проблеми.[8, с.52].

Пауло Коельо народився 1947 року в сім'ї середнього статку. Батько його інженер, мати - домогосподарка. У сім років Пауло вступив до єзуїтської школи Сан-Ігнасіо в Ріо-деЖанейро. Незабаром він зненавидів обов'язковість релігійних ритуалів, однак, незважаючи на відразу до молитв і мес, отримав у цій школі корисні уроки. Саме тут Пауло відкрив своє щире покликання: бути письменником. З дитинства він тягнувся до мистецтва: захоплювався театром, літературою.

Однак майбутнє сина батьки бачили по-іншому та хотіли, щоб він став інженером. Тож у хлопцеві прокинувся дух суперечливості і він, захищаючи власний вибір життєвого шляху, починає порушувати звичні для родини правила поведінки. Батько визнав його витівки ознаками хвороби. Сімнадцятирічного Пауло Коельо двічі поміщали до психічної лікарні, де його кілька разів піддавали електрошоковій терапіі.

Будучи радикалом за своєю натурою, П. Коельо в молоді роки пристав до ультралівих, всерйоз цікавився Марксом, Енгельсом, Че Геварою, підтримував хіппі. Його переслідувала поліція вже з політичних причин. Л П. Коельо серед однолітків швидко набув визнання як автор текстів рок-пісень. Переживши кризу релігійності, він шукає нового духовного досвіду, не нехтуючи наркотиками, алхімією, білою і чорною магією. І досі стверджує, що своєю магічною силою може творити чудеса - викликати дощ чи ліквідувати автомобільні пробки.

На бунтарський дух його віршів дедалі більшу увагу звертають очільники влади. Пауло Коельо був тричі заарештований і ув'язнений : люди з напіввійськових формувань викрали його з дружиною і тиждень катували їх.

Укотре опинившись на волі, він працює журналістом, пише анархічні рок-пісні, які дають йому деякий прибуток. Саме гроші дарували йому найголовнішу можливість - можливість подорожувати. Подорожуючи Європою, П.Коельо, з його слів пережив найбільше духовне потрясіння під час відвідування фашистського концтабору Дахау. Саме там він зустрів людину, яка докорінно змінила його погляди на життя. Цей чоловік, ім'я якого П. Коельо не повідомляє, радив йому звернутися до католицизму. В Амстердамі П.Коельо знайомиться з представниками католицького ордену RAM, вивчає мову таємних знаків. Згідно з ритуалом ордену П. Коельо мав пройти шлях середньовічних французьких паломників довжиною у 80 кілометрів. Ця довга дорога вінчатиметься першою книгою "Паломництво" (1987).

Нині він ревний католик, що постійно розмірковує про Вічність.

Десятки престижних нагород, членство в найвідоміших літературних клубах, колонки у найпрестижніших періодичних виданнях світу, бібліографія, що становить 14 книжок, - усе це є надбанням його самотності. Як стверджує Пауло Коельо, "ризик успіху ізоляція. Книжка - творіння самотності. Книжка -формула, або творіння від душі. І формулу читач не пробачить. Я пишу і стараюсь бути порядним" [8, с. 52].

Хоч про щоб писав А. де Сент-Екзюпері про нашу планету та її жителів, про романтику зоряного неба, про підступність природних стихій, про жорстокість воєнних буднів - все ж головною його темою залишається доля особистості, яка шукає свою власну істину, що здатна наповнити людину відчуттям повноти життя.

Підсумком його гуманістичних шукань стала Люлина, яка схована в кожному з нас. Сходження до Людини є шляхом морального самовдосконалення окремої особистості, яке свого часу відчув і Микола Бердяєв, закарбувавши у власному вислові: "Я бачу два двигуни свого внутрішнього життя : пошук сенсу та пошук вічності.."

1.2 "Маленький принц" А. де Сент-Екзюпері та "Алхімік" П. Коельо -то алегорично-філософські твори про призначення людського життя

Світи, в яких довелося побувати Маленькому принцу, населені самотніми дорослими людьми. рТак, король чекає на появу підданих, честолюбець прагне побачити свого шанувальника, географ - зустріти мандрівника, а пияку і бізнесмену не потрібен ніхто. Образи-персонажі позбавлені індивідуалізації, оскільки в спрощеній схемі їхнього сприйняття світу бракує яскравого особистісного начала. В королі мудрість межує з безглуздям та самодурством: "Я забороняю тобі позіхати!.. Наказую тобі позіхати!" [11, с.3].

Прагнення до діалогу-головне у самотньому житті честолюбця, але самозакоханість, марнослав'я не дають йому повноцінно спілкуватися з людьми.

І з пияком також не вийшло спілкування. Дорослий, який живе на цій планеті, вже нікого не чекає. Маленький принц відчуває під час зустрічі з ним розгубленість, навіть здивованість: "Ці дорослі, без сумніву, дуже дивні люди"[11, с.43].

Від планети до планети, від людини до людини поспішає Маленький принц. Автор простежує зміни, що відбуваються у свідомості і в душі маленького героя. І якщо на початку подорожі Маленький принц лише дивується побаченому, то надалі він уже порівнює й аналізує. Так він виявляє схожість між бізнесменом і пияком.

Під час зустрічі з географом Маленький принц уперше усвідомлює, що немає нічого вічного у Всесвіті і його Троянда недовговічна. Саме тоді в душі хлопчика виникає почуття: " Це вперше його взяв жаль" [11, с.54].

Люди роз'єднані, самотні внаслідок внутрішньої самозакоханості, нездатності до діалогу, втрати сенсу життя. Їхні цінності ілюзорні. Замкнутість на своєму занятті призводить до втрати його сенсу. Лише взаємозв'язок людини і природи створює гармонію буття.

Діяльність ліхтарника, попри всю романтичність, безплідна. Маленький принц зачаровується вірністю ліхтарника обов'язку, але не наважиться зізнатися собі, що жалкував за цією благословенною планетою головним чином тому, "що на ній за двадцять чотири години можна було тисячу чотириста сорок разів бачити захід сонця!" [11, с.51]

Кожна нова зустріч відкриває щось нове Маленькому принці у світі людських взаємин дорослого Всесвіту.

Відвідування шести планет дало Маленькому принцу змогу побувати в різних обставинах, зіграти різні ролі, однак саме на сьомій планеті на нього чекатиме відкриття, важливе не тільки для нього, але й для всього людства.

На Землі Маленький принц знову помилятиметься. Так, відлуння він сприймає за людей, не одразу відгадає загадки змії, відчує розчарування під час зустрічі з садом, повним квітучих троянд.

Зустрівшись зі змією, Маленький принц неначе подивився в обличчя власній долі. Зустріч Маленького принца зі змією допоможе його духовному зціленню.

А. де Сент-Екзюпері в алегоричному образі змії показав непередбачуваність людської долі, втім людина, на думку автора, має не схилятися перед трагічною закономірністю смерті, а жити попри всі обставини, шукати шляхи відновлення духовності, а не загибелі.

Мудрішою за всіх виявилася маленька квітка з трьома пелюстками. Вона допомогла Маленькому принцу усвідомити потребу в духовному корінні для всіх і кожного: "Хто знає, де їх(людей) шукати. Їх носить вітром. У них не має коріння, це дуже незручно…" [11, .60].

Щоб подивитися на Землю і знайти друзів, Маленький принц піднявся на високу гору. Гора-символ ідеалу, якого прагне досягти герой. Однак на його волання відповідає лише відлуння як свідчення самотності людини.

Побачивши сад з трояндами, Маленький принц заплакав, бо думав, що має багатство - одну-єдину квітку, а то - звичайнісінька троянда. "Проста троянда і три вулкани, які сягають мене до колін, і з яких один погас, можливо назавжди, - цього замало, щоб бути Великим принцом" [11, с.64], - із сумом розмірковує він. Героя охопив відчай від невпевненості в собі й системі життєвих цінностей. Він хотів любити одну троянду, а виявилось, що троянд на Землі багато. Він хотів бути великим, але не знав як.

Алегоричний образ Лиса- уособлення життєвої мудрості. Маленький принц зустріне Лиса і пізнає відкритий ним головний закон буття "давно забуте поняття-приручення" [11, с.72].

Істина, яку відкриває Лис, проста - "Добре бачить тільки серце. Найголовнішого очима не побачиш" [11, с.77]. Потрібно тільки, щоб серце було чуйним. Так Маленький принц пізнає науку любові й міру відповідальності перед тим, кого приручив.

Зустріч Маленького принца і пілота - психологічна кульмінація твору. Спочатку вони зрозуміли мову малюнків, а пізніше - мову сердець. Коли і пілот, і Маленький принц досягли згоди, взаєморозуміння, душевної рівноваги і злагоди - трагедія відступила на другий план.

Маленький принц і дорослий оповідач долають дуже важливий шлях духовного перетворення. Пошуки криниці в пустелі - майже безглузда справа. Але саме тут вони відчувають істинність Лисових слів. "Це була незвичайна вода. Вона народилася від довгої дороги під зірками, від рипіння корби, від зусилля моїх рук, приємна серцю, як подарунок…" [11, с.80].

Кожен із героїв пройшов свій шлях усвідомлення мудрих слів Лиса. Маленького принца і льотчика чекали тут утрати і відкриття. А в їхньому поверненні додому - головне, на думку А. де Сент-Екзюпері, щоб людина повернулася до своєї Землі, до людей, до природи, до вічних цінностей, до самої себе, щоб людина відродила в своїй душі щире, чисте, "дитяче" сприйняття світу.

Звичайний іспанський пастух Сантьяго, закохавшись у чорнку красуню, мріє про побачення з нею. Йому наснився сон, нібито якась дитина, котра бавилась з його вівцями, перенесла його до Єгипетських Пірамід і сказала, що там він знайде скарб. Цей сон наснився йому двічі, після чого у третьому він таки вирушає назустріч своїй легенді, розпродавши овець.

Розпочавши подорож, Сантьяго потрапляє до містечка Тариф. Тут він отримує благословення від незнайомого старця, який назвався Мелхіседеком, королем Салему. Мелхіседек радить йому вирушати до Єгипту шукати скарби за знаками Божими - "жити своєю Легендою".

Назва містечка "Тариф" означає ціна. У Біблії сказано: "Віддай десяту частину свого прибутку Богові". Десяту частину уявного прибутку герой обіцяє циганці, а десяту частину овець, яких має, - Мелхіседеку і відкриває першу Істину : "Усе на світі має ціну" [4].

Але в Африці, куди нарешті потрапляє юнак, на нього чекають великі перешкоди, які заважають йому "жити своєю Легендою".

Після того, як його обікрали, Сантьяго змушений працювати в крамниці Торговця Кришталем. Забравши певну грошей, він навіть не наважується згадати про свою Легенду і планує повернутися додому і жити усталеним життям.

Продавець Кришталю нагадує герою Мелхіседека, царя світу. Він дає Сантьяго пораду і відкриває ще одну Істину: " Ніколи не відмовляйся від своєї мрії" [4]. І герой знову вирушає на пошуки скарбів.

На шляху до Пірамід Сантьяго зустрічає Англійця, який вивчає алхімію. Англієць прагне відшукати двохсотрічного Алхіміка, який живе в оазі Ель-Фаюм посеред пустелі, сподіваючись, що той допоможе йому здобути рецепт Філософського Каменя та Еліксиру Життя. Зустріч з Англійцем - це один із знаків Господа, який націлює героя на певний шлях до Істини.

Так вони і вирушають раз з караваном та його Провідником через пустелю до Єгипту. Дорогою Англієць дав прочитати Сантьяго книжки з алхімії, а за кілька днів запитав у нього, чого той навчився: " Я довідався, що світ має Душу, й той, хто розуміє цю Душу, зрозуміє мову речей. Я дізнався, що багато алхіміків прожили свою Легенду, відкривши в результаті Світову душу, Філософський Камінь, Еліксир Життя" [4]. Так Сантьяго відкрив ще одну Істину: " Усі ми - частини Світової Душі" [4,с.9].

Дійшовши до оазису, караван зупинився на відпочинок. Саме тут, зустрівши Фатьму, Сантьяго зрозумів мову Кохання - Всесвітню Мову, про яку "забуло" людство. Завдяки їй він міг проникати у Світову Душу і, ставши її частиною, відчув себе щасливим, адже це було найціннішим скарбом, тому що "Любов - це сила, яка трансформує і вдосконалює Світову Душу" [4,с.5].

І з нову хлопець намагається забути про мету своєї подорожі і назавжди зупинитися тут, в оазі, але цього не дають йому зробити Алхімік, Продавець Кришталю та Провідник, які допомагають спрямувати шлях героя до скарбів. Саме їм випадає вивести Сантьяго до підніжжя Пірамід, бо Алхімік здобув Філософський Камінь та Еліксир Життя.

Чим ближче вони до Пірамід, тим не безпечнішою стає подорож. Адже скрізь між племенами , що живуть у пустелі, точиться війна. Блакитні вершники з чорними стрічками на головах - воїни світла, їхнє призначення - випробував ати людину на шляху до Пірамід. Сантьяго проходить останні випробування. Йому відкриваються чергові Істини Всесвіту: "Душа світу - частина Душі Бога, а Душа Бога - моя власна душа. Я здатен творити чудеса", а також розуміння, що " люди, які відмовляються від боротьби зі злом, перетворюються на злодіїв" [4,с.3].

Вміння спілкуватись зі Світовою Душею допомагають подорожнім досягти Пірамід, але обіцяного скарбу Сантьяго там не знайшов. Проте, повернувшись додому, "під деревом, що виросло в ризниці", хлопець врешті-решт знаходить свій "скарб". "Кінцева зупинка - стара церква - місце, "де плаче серце". Сантьяго став Алхіміком, здобув Філософський Камінь і навчився перетворювати духовні скарби на матеріальні.

1.3 Жанрова своєрідність творів "Маленький принц" А. де Сент- Екзюпері та "Алхімік" П. Коельо

Притча - один із давніх літературних жанрів поряд з такими явищами словесної творчості, як сказання (оповідь), міф, народні перекази. Притча виникла я усний жанр і служила для передачі знань, досвіду, що й визначило її особливості: стисла, лаконічна, вона як найкраще задовольняла вимоги запам'ятовування та подальшого обміну отриманою інформації. В її інакомовленні, образності, метафоричності відзеркалюється людина, як найповніше розкривається її духовна і фізична краса. Притчі здавна був притаманний універсальний характер.

Основою цього жанру є алегорія; головним - моральне або релігійне повчання ( це робить її схожою на байку). Притчова оповідь абстрагована в часі та просторі, хоча й виростає з реалій світу.

Виходячи з визначення, зазначимо, що для цього жанру характерне сприйняття історії, яке втілюється в простому і навіть підкреслено наївному сюжеті, як події значної і важливої для всіх. Слова Х.Л. Борхеса з оповідання "Три версії зради Іуди" можна назвати визначенням цієї риси притчі : " Те що відбувалося одного разу в часі, безупинно повторюється у вічності" [9, с. 6].

Притчі властива надзвичайна загостреність думки, з відси виразність та експресивність її оповіді. Ця риса дає автору можливість викласти своє ставлення до предмета оповідання, прямо звернутися до читача.

"Маленький принц" Антуана де Сент-Екзюпері - це філософська алегорична казка-притча, в якій образи і мотиви набувають особливого символічного значення. У широкому значенні будь-яку казку можна назвати філософською, оскільки в казці порушуються вічні проблеми людства; боротьба добра і зла, життя і смерті, кохання і ненависті. Філософській казці-притчі властиві: незначна кількість подій та персонажів, відсутність розлогого сюжетного руху, символічність образів та ситуацій, повчальний характер, велике значення підтексту, узагальнення зображуваних образів і подій, багатозначність смислу, широке використання символіки, алегорії, фантастики, гротеску.

Головне у казці-притчі- не самі події й персонажі, а ті стосунки й смисли, що приховуються за ними. Вона є своєрідною моделлю, художньою метафорою людського життя, в якій втілюється розуміння письменником сутності людського існування.

АА. де Сент-Екзюпері прагнув, щоб люди, прочитавши "Маленького принца", замислилися над важливими питаннями сенсу буття людства та окремої людини. Він утверджує необхідність наповнити життя духовним змістом.

Принцип параболи, який виділяють деякі літературознавці у притчі, не закладений у самому жанрі, а виникає в процесі буття людства та окремої людини. Він утверджує необхідність наповнити життя духовним змістом.

Параболічний твір- це своєрідна авторська інтерпретація розуміння легенди, притчі як морального коду. Для автора такого твору важливо відобразити не тільки і не стільки колишній моральний досвід, але сприйняття його сучасниками. Саме тому в творах-параболах виникає "мотив єдності минулого і сучасного історичного досвіду". Коли створений образ "відривається" від рамок конкретного сприйняття, створеного притчею, і набуває символічного значення, є сенс говорити про таке явище, як парабола. Такою і є повість "Алхімік" П.Коельо. Сюжет твору - своєрідна інтерпретація відомої євангельської притчі про блудного сина, не просто елемент композиції, а ідейний стрижень, без якого твір втратив би символічний зміст. Твір набуває глибокого філософського змісту і має символічний характер, побудований на відомому матеріалі, але розкриває зовсім новий погляд на той самий сюжет. У повісті не створюється нова притча або міф, не переказується вже відомий сюжет.

П. Коельо не намагається давати об'єктивну оцінку світу, він лише описує свої асоціації щодо певного сюжету, тому повість - парабола спрямована на засвоєння досвіду інших людей, узагальненого з позиції високорозвиненої самосвідомості.

У повісті "Алхімік" різнобічно характеризується епоха, відбиваються складні людські стосунки, глибокі соціальні суперечності, показано духовне зростання героя в усій його цілісності.

Дія у повісті - параболі "Алхімік" розгортається ( на відміну від послідовної в "Маленькому принці") по кривій, що створює особливий внутрішній підтекст, віддаляючись від конкретної ситуації і повертаючись до неї. Математичне зображення параболи пояснює, що цей процес (художня реальність - образ - алегорія - символ) не є лінійним, відбувається він поступово, через створення образу різними художніми засобами та прийомами, тобто за кривою лінією. Парабола передбачає розвиток дії від локального епізоду до загальнолюдського. Саме це і поєднує її з притчею.

І притча, і парабола - це узагальнення, але в казці - притчі "Маленький принц" усе підкорено дидактичній ідеї, а в "Алхіміку" відбувається філософське переосмислення людського досвіду і дається йому нова оцінка.

І в "Маленькому принці", і в "Алхіміку" персонажі мають узагальнювальний характер, місце подій умовне, час теж, але відчуття конкретної дійсності читача не полишає.

Час нескінченного інтелектуального жонглювання пройшов. Література повертається до міфу, з якого вона вийшла. Адже по суті що робив гарний письменник у будь-яку епоху? Він перекладав на мову свого часу ті ж вічні міфи. Ви ж розумієте - була древня „Одіссея, а потім зявився „Улісс. Є біблійний сюжет і є „Три версії зради Іуди Борхеса. Тільки через міфи ми можемо сягнути до справжньої суті людини. Як пастух із моєї книги, ми відправляємося до пірамід у пошуках скарбу, а знаходимо самих себе - стверджує письменник в одному із своїх інтерв'ю. [13; с.50]

"Алхіміка" Пауло Коельо називають притчею. Основою цього жанру є алегорія; головним завданням - моральне або релігійне повчання (це робить її схожою на байку). Притчова оповідь абстрагована у часі і просторі. „В основі притчі лежить принцип параболи: повість віддаляється від сучасного автору світу, іноді взагалі від конкретного часу, оточення, а потім, ніби рухаючись за кривою, знову вертається до залишеного предмета і дає його філософсько-етичне осмислення і оцінку . [цит. за 4; с.10]

Як відмічають сучасні дослідники цього жанру, у XX ст. притча у своєму розвитку зробила значний крок уперед. Зокрема, зберігши дидактизм і моралізаторство, притча набула філософічності. Якщо в середні віки в притчі „авторська ідея не оформлюється в систему образів, тут немає характерів і динаміки подій - притча не змальовує, а повідомляє [11; с.562], то в XX ст. подієвий план набуває самостійної цінності одночасно з дидактичною складовою. А отже, притча зближується з такими жанровими формами, як оповідання, повість, а алегорична статичність персонажів змінюється розвиненими літературними характерами твору.

Для жанру притчі характерне сприйняття історії, що втілюється в простому і навіть підкреслено наївному сюжеті, як події значної і важливої для всіх. Слова Х.Л. Борхеса з оповідання "Три версії зради Іуди" можна назвати визначенням цієї риси притчі: "Те, що відбувалося одного разу в часі, безупинно повторюється у вічності". [4; с.11] Якщо письменнику вдається передати вічність ідейно-моральних констант свого твору, тоді твір не є примітивною алегорією, а набуває рис дійсно вічної історії.

Сюжет "Алхіміка" головним чином запозичений із європейського фольклору ("Скарб будинку", 1645). Також він перегукується з англійською казкою "Сон коробейника" та з одним із епізодів "Тисяча і однієї ночі".

Водночас сюжет твору є своєрідною інтерпретацією відомої євангельської притчі про блудного сина - це не просто елемент композиції, а ідейний стрижень, без якого твір втратив би символічний зміст. Твір набуває глибокого філософського змісту і символічного характеру; побудований на відомому матеріалі, але розкриває зовсім новий погляд на той самий сюжет. У повісті не створюється нова притча або міф і не переказується уже відомий сюжет, зміст повісті-параболи П. Коельо абсолютно не пов'язаний із притчею, перетинання відбувається на рівні ідейного аналізу. Сюжетні колізії "Алхіміка" надумані, умовні, вони не переслідують завдання точного відтворення якоїсь події, але в образній формі змальовують певний філософський, соціальний, історичний тип, виявляють у незвичній формі закономірність народження саме в цій реальності певного явища. Тому сприймати його як такий, що прояснює історико-соціальний зміст подій, важко. П. Коельо і не намагається це робити чи давати обєктивну оцінку, він описує свої асоціації, тому повість-парабола спрямована на формування загальнолюдського досвіду, узагальненого з позиції високорозвиненої свідомості. Автор не ставить за мету запамятовування і дидактичність, та і переказати твір дуже складно. Він різнобічно характеризує епоху, відбиває складні людські стосунки, глибокі соціальні протиріччя, показує духовне зростання свого героя. [22; 15]

Прологом до "Алхіміка" є історія Оскара Уайльда про Нарциса, що створює загальний настрій твору, готує до розуміння того, що істина занадто суб'єктивна і відносна. [19, с.12].

Буквально з перших сторінок „Алхіміка вгадується перо різних майстрів: Сент-Екзюпері, Хемінгуея, Борхеса, Гарсіа Маркеса, Павича і багатьох інших. Знамениті герої цих авторів - перш за все філософи, які намагаються віднайти Істину, встановити звязок між мікро- і макрокосмосом. І хоча пошуки вони ведуть у різних напрямах і вимірах, Істина залишається незмінною - це Любов. „Любов - це сила, яка трансформує і вдосконалює Душу Світу [8; с.4] „Любов - найважливіша частина Мови, якою говорить світ. Любов „старша від людства, давніша від пустелі. [цит. за 20; с. 16]



2. Еволюція духовного ставлення героїв та трансформація їхнього сенсу буття у процесі порівняння й інтерпретації творів А. Де Сент- Екзюпері "Маленький принц" та П. Коельо "Алхімік"

2.1 Шлях поступового перетворення уявлень про світ Маленького принца та юнака Сантьяго Антуан де Сент-Екзюпері

Я обрав своїм головним героєм Маленького принца. Малюк у казці - це мій художній двійник, моя найкраща, неотруєна прагматизмом, брехнею та лицемірством частина душі. Дитина - душа світу. Маленький принц - дитина і сприймає світ більше серцем, ніж розумом.

Традиційно "Маленького принца" вважають гімном дитинству й анафемою меркантильному, нудному світу дорослих, де зимно і не затишно від самотності, не розуміння не тільки дітям, а й дорослим, котрі в гонитві за прибутками, задоволеннями забувають про сенс існування. Тому казка-повість адресована двом світам, що складають гармонійну єдність буття, - світу дорослих і дітей. Надмірного

"Дорослі" і "діти" протиставляються у казці не за віковими ознаками ( пілот теж дорослий, але він зберіг у собі дитячу душу), а за системою цінностей, що важлива для них для "дорослих" це багатство, влада, честолюбство. А в "дитяча" душа прагне іншого - взаєморозуміння, чистоти у стосунках, радості кожного дня, краси. Отже, основний конфлікт казки - зіткнення двох систем цінностей : справжніх і фальшивих, духовних і химерних.

Певен , що багато в чому люди страждають від свого надмірного практицизму, самовдоволення і бідою тут - безнадійна дорослість. Саме ці риси поглиблюють прірву між людьми, породжують війни. Порятунком для людей було б повернення до тієї дитини, котра живе в кожному з нас і про яку ми часто забуваємо. Звертаючись до читача, я закликаю його зазирнути в себе, розкритися в найкращому і зробити це законом земного існування.

Пауло Коельо

Юний іспанський вівчар Сантьяго, є біблійний блудний син, мандрує світом, щоб з'ясувати, де слід шукати найголовніший скарб. "Насправді мій герой нічого не знайшов. Найважливішим виявилася його подорож, його рух до своєї мрії. Тому скарб - це сама подорож… у цьому сенсі він свій скарб знайшов" [5, с.4]. за час подорожі герой набув життєвого досвіду, знайшов справжнє Кохання, пізнав Всесвітню Мову, тобто став Алхіміком.

Один з героїв твору - Англієць - не міг осягнути таємниць алхімії, тому що не розумів головного : істинний Алхімік - це той, хто збагнув Душу Світу і знайшов там призначені для себе скарби, тобто зрозумів свій шлях у житті.

Отже, щастя і багатство слід шукати в собі. І в основі цього пошуку - відкриття власного призначення. На моє переконання, усвідомивши свою роль і світобудові людини має присвятити себе Всесвіту і керуватися його законами. Тоді зникає будь - який страх перед смертю, бо душа - вічна, як сама Світова Душа. Рука Всесвіту спрямовує людину до пошуку цієї Істини. Кожен має віднайти свою Піраміду і подолати її. У цьому допоможуть Еліксир Життя - знання про Світ та Філософський Камінь - досвід, історія людства. Все це і міститься в Архітворі - Книзі Життя. Але наймогутнішою силою, яка допомагає долати будь-які труднощі на шляху Піраміди, є Любов. Саме тому Англієць не міг навчитися Алхімії, бо не знав про Любов.

Для того, щоб зрозуміти цю просту істину, не треба вирушати у довгу путь, адже знайти її можна скрізь, навіть на власному подвір'ї. Треба тільки пильніше прислухатися до власного серця [18, с. 54].

Алегорична історія Сантьяго дає читачам "рецепти" як містичного (бачення Знаків Долі, оволодіння Мовою і Світу), так і суто життєвого змісту ( вибір головного героя), який відмовився від кар'єри священика, як йому пропонували батьки, на користь свого бажання мандрувати). лл"Алхімік" адресований людям, що шукають сенс земного існування. Твір учить не минати Знаків Долі, показує, які перешкоди трапляються на шляху головного героя людини, котра йде своєю дорогою [17, с.23].

Шукання Сантьяго сприймаються юними читачами як "прозріння", адже саме за молодих літ такими видаються рецепти щастя. Через те я й здивувався, коли дізнався, що "Алхімік" користується чималим успіхом у підлітків : "Може, вони плутають мене з Гаррі Поттером?" [10].

"Аліхімік" - це, можливо, витончений перифраз на тему "Маленького принца", це кохання без володіння, любов - відповідальність. Кохана вівчаря Фатьма пояснює : "Пустеля забирає наших чоловіків і не завжди вертає..

Хоч вони і не вертаються, але вони завжди з нами : вони хмари, які не проливаються дощем, звірі, що ховаються між камінням, вода, яку, як милість, дарує нам земля. Вони стають частинкою всього…Вони вливаються в Душу Світу" [4,с.4]. Так любить і Маленький принц: "Коли любиш квітку, що росте десь на далекій зірці, добре вночі дивитись на небо. Всі зірки розквітають. Ти подивишся на небо, адже там буде та зірка де я живу, де я сміюсь, - і ти почуєш, що вісі зірки сміються" [11].

2.2 Типологічні подібності у притчових творах (символи, образи, лсобливості зображення героїв)

В основі духовної культури обох письменників лежать біблійні цінності, ними переосмислені. Зокрема, А. де Сент-Екзюпері склав власний символ віри. Його духовна культура утверджує рівність людей та шану до кожного, любов до ближнього, відповідальність кожного за всіх.

П. Коельо повернувся до Бога, коли відвідав Дахау. Ця подія залишила глибокий слід у душі письменника

І казка, і притча наповнені символічними образами, що виконують важливу роль.

Як і кожен постмодерновий твір, "Алхімік" глибоко символічний. лл Символічний заголовок твору. Алхімія, як стверджує Коельо, не обмежується пошуком Філософського Каменя чи створенням Еліксиру Безсмертя. У повісті щедро розписані ключові поняття-символи - Душа Світу, Знаки Бога, Воїн Світла, Своя Доля. Саме через символіку розкривається сутність тієї Всесвітньої істини, про яку "забуло" людство [20, с.51].

У творі П. Коельо ця істина приходить до героя через сон. Сон - дзеркальне відображення реального життя, спосіб спілкування людини з Богом. Через сон Бог посилає людині знаки, розгадавши які, вона зрозуміє Істину, згідно з якою кожна людина має виконати на землі лише одну місію - " навчитися Алхімії Життя".

Церква - символ напівзабутих християнських цінностей. Дерево, під яким знаходить скарби герой, виросло в різниці, де зберігається церковна Біблія - натяк на те, що саме в Біблії зосереджено духовні скарби людства.[16, с.76] .

Світ духовної культури А. де Сент-Екзюпері, гуманістичні засади його творчості яскраво розкриваються через ключові образи, що пронизують майже всі твори майстра. Витоки духовності людини, за А. де Сент- Екзюпері, беруть свій початок у дитинстві, і цей образ стає наскрізним у його творчості. Саме в країні дитинства не має місця користі та фальші, прагматизму та лицемірству. Маленький принц шукає істину. Мандрівка Маленького принца - це символ вічного пошуку сенсу життя. Його філософська казка насичена наскрізними образами, які тут набувають граничного узагальнення і в символіко-алегоричній формі репрезентують морально-естетичні ідеали А. де Сент-Екзюпері [21, с.2].

Символічного змісту набувають у його творчості образи пустелі і води. На думку автора, вода не тільки повертає фізичні сили - вона є пробудженням духовних сил.

Образ пустелі - один з ключових у художньому арсеналі письменника. Багатозначний та глибокий за своєю сутністю, він народжує широке коло асоціацій: безкраї піщані простори, світ без друзів та допомоги, духовна спрага, безнадійність та розгубленість. Для А. де Сент-Екзюпері образ пустелі найчастіше набуває значення самопізнання людини в екстремальних умовах виживання.

"Маленький принц" А. де Сент-Екзюпері та "Алхімік" П. Коельо дуже схожі - це алегорично - філософські твори про призначення людського життя. Тому схожі обраази, символи та ідеали цих творів. Якщо піраміди - символ вічності, зв'язку людини з Богом, то храм - символ невмирущості людської душі. Сюди мандрує Сантьяго, щоб очистити свою душу, щоб творити чудеса [22, с. 5].

Маленький принц теж прагне досягти високого ідеалу. Такий ідеал в казці символізує висока гора, на яку піднявся герой. Пустеля в "Маленькому принці" і пустеля в "Алхіміку" символізують природну стихію з безмежною силою, мудрістю, вічністю, але й небезпекою для людини. Тільки мужність, упевненість, сила розуму, виховані шляхом духовного самовдосконалення, здатні перебороти слабкість, опір стихії та ствердити високе призначення людини на Землі.[15, с.12].

На обкладинку книжки "Алхімік" П. Коельо видавці винесли такі слова : "Алхімік зовсім не схожий на "Чайку Джонатана" Річарда Баха…, на "Маленького принца" А. де Сент-Екзюпері, але чомусь важко не згадати ці казки - притчі, коли хочеш сказати щось про "Алхіміка". Ці твори об'єднує не тільки головна думка - кожна людина має пізнати сенс свого життя, досягти втілення своєї мрії, знайти мужність, щоб іти своїм шляхом до неї, а й однаковий, на перший погляд жанр. Та чи можна говорити про тотожність жанрової приналежності обох творів?

Таблиця 2.1. Жанрова своєрідність творів

"Маленький принц" А. де Сент-Екзюпері - це філософська алегорична казка-притча, в якій образи і мотиви набувають особливого символічного значення	"Алхімік" П. Коельо - твір парабола. Сюжет твору - своєрідна інтерпретація відомої євангельської притчі про Блудного сина
Філософській казці-притчі властиві: незначна кількість подій та персонажів ; відсутність розгалуженого сюжетного руху, лінійність дії; повчальний характер; узагальнення зображуваних образів і подій; багатозначність змісту, велике значення підтексту	Ознаки параболи: складна за будовою, велика кількість вчинків, роздумів, авторських коментарів; дія розгортається по кривій, віддаляючись від конкретної ситуації повертається до неї; філософське переосмислення людського досвіду і його нова оцінка; образ відривається від рамок конкретного сприйняття і набуває узагальненого значення; багатозначність змісту,

Найпарадоксальніше в творчій і громадянській біографії Антуана де Сент-Екзюпері полягає в тому, що вся його непослідовність - наслідок послідовності й вірності обраного життєвому шляху - служінню людям. У "Маленькому принці" з особливою ясністю і повнотою відображені погляди й особливості світосприйняття письменника, який стверджує, що не можливо бути самотнім серед людей. Якщо в людському серці живе любов до всього, то сама людина стає красивою душею.

Маленький принц пройшов довгий шлях до криниці з живою водою. Це був шлях не тільки через пустелю, а перед усім - через власні сумніви і суперечності, це - духовний шлях. Він усвідомлює, що призначення людини на Землі - любити і творити добро [23, с. 5].

Тисячоліттями людина намагалася розгадати таємниці життя, створювала міфи, в яких робила спроби осмислити світобудову, практикувала магію, щоб проникнути в чарівний світ і досягти неймовірного.

Кожен з героїв пройшов свій шлях усвідомлення мудрості Всесвіту. Маленького принца і Сантьяго чекали тут утрати і відкриття. Чи став Сантьяго Алхіміком, чи здобув Філософський Камінь та чи знайшов скарб про який мріяв?

Пауло Коельо стверджує: "Не думаю, що… книжки здатні чогось навчити. Я просто позначаю символи. Я нічого не вмію пояснювати. Взагалі книжка - це лише каталізатор, який допомагає людям згадувати те, що вони вже давним-давно знають. Ми живемо в символічному світі. Усе наше життя-символи. Будь-яке життя будь-якої людини - це знак. Поставте собі за мету - і ви відгадаєте прихований зміст знаків. Навіть не відгадаєте, а просто згадаєте"[13, с.32].

Справжні істини завжди прості. Вони доступні навіть маленьким дітям. "Будьте прості, як діти", - стверджує Біблія. У цьому вся мудрість життя.

Дитинство зазвичай пов'язане з казкою. Відповідно до цього Пауло Коельо та А. Сент-Екзюпері обрали жанр своїх творів. Але їхні казки радше для дорослих,. Тому мають притчовий характер.

Знамениті герої цих авторів насамперед - філософи, які намагаються віднайти Істину, встановити зв'язок з мікро - і макрокосмосом. І хоча пошуки вони ведуть у різних напрямках і вимірах, Істина залишається незміною - це Любов [14, с.21]. лл"Маленький принц" А. де Сент-Екзюпері та "Алхімік" Пауло Коельо схожі за своєю основною рисою: це - алегорично - філософські твори про призначення людського життя. Образи, символи та ідеали цих творів дещо схожі. Типологічні подібності у творах Екзюпері та Коельо спостерігаються і в змалюванні головних героїв. Обидва письменники зображають юного героя, який намагається відшукати життєві істини і сенс буття. Герої подолали складний шлях еволюції і стали зовсім іншими людьми [24, с.6].

Автори розкрили загальні закономірності духовного і соціального встановлення своїх героїв. лл Обидва твори об'єднує не тільки спільний жанр, а й головна думка - кожна людина має пізнати сенс свого життя, досягти втілення своєї мрії, знайти мужність, щоб іти своїм шляхом до неї.

Кожен з героїв пройшов свій шлях усвідомлення мудрості Всесвіту.

Маленький принц і Сантьяго повернулися додому, усвідомивши головне - щоб відродити в своїй душі щире, чисте, " дитяче" сприйняття світу, людина має звертатися до своєї Землі, до Любові, до людей, до природи, до вічних цінностей, до самої себе [25, с.7].

Маленький принц прагнув захистити свою троянду, а юнак Сантьяго - здійснити свою мрію - місію, бо пам'ятає, як його вчили ті, які зустрічалися на його життєвому шляху: "Коли ти чогось прагнеш, так це тому, що прагнення це зародилося в душі Всесвіту. Це - твоя місія на Землі" [5, с. 3].

2.3 Афористичність мови у творах Пауло Коельо "Алхімік" та Антуана де Сент - Екзюпері " Маленький принц"

"Маленький принц" Антуана де Сент Екзюпері - книга абсолютно дивовижна, в першу чергу тому що, адресована маленькому читачеві, вона навіть більш актуальна для дорослих людей. Вустами юного персонажа автор говорить нам про істину і сьогодення в житті, про недоліки й переваги людей, про дружбу і кохання, про вірність і щирість.

Афоризми з "Маленького принца" увійшли в наше життя, стали філософським обґрунтуванням деяких ідеалів і людських цінностей. А. де Сент-Екзюпері зміг передати їх з такою чистотою і неймовірним світлом і тонкістю, що книга зараз являє собою зібрання мудрих висловів, а афоризми з "Маленького принца" завойовують серця своїх читачів [12, с. 45].

- Це дуже сумно, коли забувають друзів. Не у всякого є друг. І я боюся стати таким, як дорослі, яким нічого не цікаво, крім цифр. - Встав вранці, вмився, привів себе в порядок - і відразу ж приведи в порядок свою планету.

-Знаєш... коли стане дуже сумно, добре подивитися, як заходить сонце... -Якщо любиш квітку - єдиний, якого більше немає ні на одній з багатьох мільйонів зірок, цього досить: дивишся на небо і відчуваєш себе щасливим. І кажеш собі: "Десь там мешкає моя квітка..." - Ніколи не треба слухати, що говорять квіти. Треба просто дивитися на них і дихати їхніми пахощами. - Та не тягни ж, це нестерпно! Вирішив піти - так йди. - Але якщо ти мене приручиш, ми станемо потрібні один одному. Ти будеш для мене єдиний у цілому світі. І я буду для тебе один в цілому світі...

- Бачиш, он там, у полях, пшениця зріє? Я не їм хліба. Колосся мені не потрібні. Пшеничні поля ні про що мені не кажуть. І це сумно! Але у тебе золоті волосся. І як чудово буде, коли ти мене приручиш! Золота пшениця стане нагадувати мені тебе. І я полюблю шелест колосся на вітрі... -Зорко одне лише серце. Самого головного очима не побачиш - Але ти не забувай: ти назавжди у відповіді за всіх, кого приручив. - Мені завжди подобалося в пустелі.

Сидиш на піщаній дюні. Нічого не видно. Нічого не чути. І все ж у тиші щось світиться...

"Алхімік" - книжка про мудрість, про необхідність слухати своє серце, читати знаки, які трапляються на життєвому шляху, а найперше - йти за своєю мрією і за жодних обставин від неї не відмовлятися. Афоризми із притчі слугують, ніби тим орієнтиром, який завжди покаже вірний вибір, чи шлях. - Якщо ти щось бажаєш, увесь Всесвіт буде до тебе прихильним і допоможе в тому, щоб твоє бажання здійснилось; - Зло не в тому, що входить до вуст людини, а в тому, що виходить з них; - Наступного дня продай свого верблюда, купи коня, кінь витриваліший в пустелі, ніж верблюд; - Я сам буду твоїм провідником до пірамід; - Є тільки один шлях осягнення свого призначення на Землі - діяти; - Слухай своє серце, йому відомо все на світі, бо воно - рідня Душі Світу і коли - небудь повернеться до неї;

- Ми, люди, ніколи не розуміємо, які скарби перед нами, тому зовсім не віримо у ці скарби; - Серце допомагає тільки тій людині, яка йде за своєю Долею; - Світ - це частина Бога, алхімія перетворює духовне начало в матерію;



3. Досягти втілення своєї долі - це єдиний істинний обов'язок людини

"Домогтися втілення своєї долі - це єдиний справжній обов'язок людини ", - Каже письменник.П. Коельо лише пропонує свою думку на предмето- обговорення. Незважаючи на те, що його книги справляють на нас сильнее враження, в цілому вони нейтральні. Автор не повчає нас, а показує ті шляхи, які постають перед кожною людиною.

Сучасному читачеві здасться дивною поетична філософія коельївської прози. Перш за все, слід відзначити те, що філософський сенс лежить в основі оповіді. Реальність невіддільна від неї і психології, разом вони представляють єдність, яку не можна ні в жодному випадку розірвати.П. Коельо не заглиблюється у психологію героя. Вся тяжкість інформації про нього падає на навколишні предмети. Таким чином,внутрішній світ героя не розбирається письменником, а збирається самим читачем. Але ці частки не можуть бути розглянуті як символи. Читач не замислюється над ним, а інтуїтивно відчуває їх сутність. Відсутність символів як таких робить прозу П.Коельо легкої, прозорої і поетичною.

Письменник немов створює довгий коридор: предмет віддаляється від нас так, що ми повинні добудувати в своїй свідомості його перспективу і знайти істину,яка для кожної людини буде своєю. П.Коельо не ставить ніяких кордонів.

Реальність у нього безмежна. Філософський сенс оточує предмет, який не тоне і не втрачається в світі своїх філософських значень і в наших відчуттях. З цієї причини, до прози П.Коельо не прийнятна логіка. Всі заснованена інтуїції, на те, як відчувається даний твір. Відзначити слід і те, що розповіді ці невеликі, гранично короткі й ємкі.

Отже, зі всього вище сказаного, можна зробити наступні висновки про розширення меж літератури прозою П. Коельо. Зв'язок реальності з її філософським змістом - явище сильне й багатогранне для сучасної літератури. Проза П.Коельо, також як і твори Р. Баха, показують наближення до якісно нової літератури. Якою вона буде? Які межі зведе вона, щоб потім вони були зруйновані наступною хвилею? Мистецтво завжди характеризувався циклічністю: підйом слід за занепадом, - і кожного разу воно приймає нові форми. Тому чи варто судити про те, які кордону існують всередині неї.

"Пауло Коельо, Ви стали алхіміком для мільйонів читачів. Ваші книги приносять користь, бо вони стимулюють нашу здатність мріяти, наше бажання шукати і знаходити себе через цей пошук ".

Істина людини -- те, що робить її Людиною (за казкою Антуана де Сент-Екзюпері "Маленький принц") Як у кожній казці, у "Маленькому принці" розповідається про дивні і фантастичні події. Маленький мешканець далекої планети після мандрів астероїдами потрапляє на Землю. І хоча Земля прекрасна, та його владно кличе до себе рідна планета, на якій росте випещена ним, Маленьким принцем, прекрасна Троянда.

...