Творчість Едмунда Спенсера через призму ренесансного світобачення

Купідон (Cupidon, від лат. Cupido; Cupiditas - "пристрасть, потяг) - божество любовної пристрасті, нестримного бажання. Цим він відрізняється від більш стриманого Амура античності.

Купідон - втілення еротики. Він прагне поєднати закоханих, він не терпить самотності і відсутності любові.

З еротичної культурою пов'язано також слово "амуретт" (франц. Amourette - "легка, скороминуче кохання"). "Аморетті" (італ. Amoretto) - "маленький купидон".

В цей час Купідон був одним з улюблених сюжетів для філософів та поетів, відображаючий вічно живий образ сили кохання і особистих серцевих почуттів, поневолюючий богів та людей.

Спенсероведи висловлюються про «Анакреонтическі вірші» стримано, не приховуючи здивування з приводу їх присутності в збірнику «Amoretti і епіталаму». Так, думка про характер анакреонтичного доповнення в цикл висловлював Дж. Хаттон, досліджуючи сюжет про Амура-Купідона і бджолу.

Перші два уривки фактично відтворюють коротко суть драматичного конфлікту "Amoretti". Незаймана Діана, як ми пам'ятаємо, винна в обмані, що викликала страждання закоханого поета. Венера, навпаки, прагне напоумити недосвідченого малюка-Купідона, а потім втішає потерпілого від бджолиного жала:

She drest his wound and it embaulmed wel with salve of soveraigne might: And then she bath'd him in a dainty well the well of deare delight. (Ст. 54-57)

(«Вона перев'язала його рану і гарненько змастила її самим сильнодіючим бальзамом, а потім занурила його в солодкому джерелі, / джерелі рідкісноі насолоди».)

Ці рядки висловлюють ідею цілющої сили любові, здатної вилікувати від жорстоких страждань, і так само, як уподібнення в минулому схожому на Діану - дами Венері, передбачають чуттєві радості «епіталаму», бо в «Королеві фей» Спенсер прямо визначає функцію Венери як богині чуттєвих насолод.

Вкрай важливим є те обставина, що ці рядки, як підкреслив Л. Мартц, є оригінальним внеском Спенсера в розробку популярного сюжету про Купідона і бджолу. Тобто несуть велике смислове навантаження.

Життєрадісність анакреонтичних віршів посилюється по висхідній, передбачаючи захоплені інтонації «епіталаму» і створюючи плавний перехід від напруженого драматизму сонетів до лікуючого гімну кохання, а в перспективі весілля поет вже може дозволити собі поблажливо поставитися до своїх колишніх сумнівів і страждань.

Несучі смерть від любові стріли Купідона вже не страшніше, ніж жало бджоли, страждання від укусу якої є холодна насмішка Діани, яка змінюється ніжним, поблажливим сміхом люблячої матері-Венери, а пережиті любовні муки уподібнюються дитячим прикрощам Купідона.

Історія Купідона в цілому може сприйматися як легка, незлобива пародія на власні страждання поета.

Запропонований аналіз анакреонтичних віршів Спенсера, які поділяють в збірнику сонети і «епіталаму», будувався на початковому допущенні положення про те, що поет зовсім свідомо переслідував певні мистецькі цілі і включив ці твори до збірки.

На підставі вищевикладеного можна зробити висновок, що анакреонтичні уривки уявляють собою витончену міфологічну метафору буквального і алегоричного значення сонетів.

Вони співзвучні драматичному конфлікту сонетів і передбачають дозвіл, оскільки в них фактично описується еволюція положення закоханого - від нерозділеного кохання і безнадії до передчуття подружнього блаженства.

Ця динаміка відповідає релігійній ідеї сонетів: борошна любові тотожні великопісним позбавленням, попереднім блаженному союзу з Богом.

Четвертий Анакреонтичний уривок прояснює сенс всього сонетного циклу, розробляючи тему, центральну як для буквального, так і для алегоричного плану циклу: для досягнення фінального блаженства закоханий зобов'язаний зазнати страждання.

Міфологічні метафори анакреонтических фрагментів дозволяють здійснити різноманітні і складні емоційно-тематичні переходи, зв'язати воєдино теми печалі і радості, самотності, взаємної близькості і кохання, гріха і спасіння, стосунках і смерті.

3.2 Внесок Едмунда Спенсера в світову лірику

У своїх поезіях Спенсер запропонував принципово нову філософію кохання того часу в Англії, розглядаючи любов як добровільний дар, в єдності її духовної та тілесної складових, неодмінною умовою реалізації якої є церковний шлюб.

У характері любовної доктрини Спенсера з усією очевидністю відбивається типово ренесансне бажання насолоджуватися радощами земного буття. Виклик традиціям петраркізму, кинутий поетом у цьому ліричному циклі, був підкріплений численними формальними знахідками (форма сонетів, графіка, математична прорахованість композиції тощо ).

Е. Спенсер увійшов в англійську літературу як співець високого кохання з витонченим відчуттям художнього слова.

Художні образи його сонетів яскраво вирізняються завдяки системі мовностилістичних засобів різних рівнів. Серед них на особливу увагу заслуговують такі стилістичні фігури і тропи, як-от: алюзія, порівняння, антономазія, ампліфікація, персоніфікація, афоризми, повтор, гіпербола, перерахування; риторичні питання, заперечення і звертання.

Мова циклу сонетів «Amoretti» характеризує не тільки авторські риси митця, але й є відображенням поетичною мови періоду Відродження взагалі. Навіть вибірковий аналіз стилістичних прийомів циклу доводить нам, що Е. Спенсер наблизив свою поезію до звичайних і реальних людських почуттів, збагативши їх винятково красивими і талановитими формами.

Едмунда Спенсера можна по праву назвати майстром художньої деталі, зокрема майстром створювати неперевершені піднесено-емоційні метафори.

Образ коханої жінки досить часто у поезіях Спенсера переданий через образ очей - світила. Ця метафора настільки містка й емоційна, що її достатньо, щоб розвинути цей образ далі й сприйняти у всій його цілості.

Ряд сонетів містить і вислови, які можна сприймати як афоризми. Твердження Е. Спенсера „The harder won, the firmer will abide” можна розглядати як реальну сутність життєвої філософії, висловлену стисло, виразно, зрозуміло.

Висновки

Працюючи над темою дипломної роботи було опрацьовано багато літературних джерел, проводилося детальне дослідження посібників, книг, з метою детального вивчення та дослідження теми, що дало змогу чітко відзначити загальну характеристику поезії Е. Спенсера, художньо-виражальних засобів індивідуально-авторського світобачення.

Отже маємо зробити такі висновки :

1.В епоху Е. Спенсера, протягом 80--90-х років XVI в., в Англії відбувається свого роду поетичний вибух, якісний і кількісний. Літературний процес в Англії 16 сторіччя протікав досить інтенсивно, висуваючи на перший план поезію Е. Спенсера.

2. У своїх поезіях Спенсер запропонував принципово нову філософію кохання того часу в Англії, розглядаючи любов як добровільний дар, в єдності її духовної та тілесної складових, неодмінною умовою реалізації якої є церковний шлюб.

2. У характері любовної доктрини Спенсера з усією очевидністю відбивається типово ренесансне бажання насолоджуватися радощами земного буття. Виклик традиціям петраркізму, кинутий поетом у цьому ліричному циклі, був підкріплений численними формальними знахідками (форма сонетів, графіка, математична прорахованість композиції тощо )

3. Е. Спенсер увійшов в англійську літературу як співець високого кохання з витонченим відчуттям художнього слова. Художні образи його сонетів яскраво вирізняються завдяки системі мовностилістичних засобів різних рівнів. Серед них на особливу увагу заслуговують такі стилістичні фігури і тропи, як-от: алюзія, порівняння, антономазія, ампліфікація, персоніфікація, афоризми, повтор, гіпербола, перерахування; риторичні питання, заперечення і звертання.

4. Мова циклу сонетів «Amoretti» характеризує не тільки авторські риси митця, але й є відображенням поетичною мови періоду Відродження взагалі. Навіть вибірковий аналіз стилістичних прийомів циклу доводить нам, що Е. Спенсер наблизив свою поезію до звичайних і реальних людських почуттів, збагативши їх винятково красивими і талановитими формами. Едмунда Спенсера можна по праву назвати майстром художньої деталі, зокрема майстром створювати неперевершені піднесено-емоційні метафори.

У лінгвопоетично-насичених сонетах-міркуваннях «Amoretti» головна ідея виражається за допомогою порівняльних зворотів та метафор, що створюють асоціативні образні ряди в тексті і що виконують таким чином асоціативну лінгвопоетичну функцію.

5. Міфологічні метафори анакреонтичних фрагментів дозволяють здійснити різноманітні і складні емоційно-тематичні переходи, зв'язати воєдино теми печалі і радості, самотності, взаємної близькості і кохання, гріха і спасіння, стосунків і смерті.

Отже, Е. Спенсер залишив після себе майстерно написані твори в кожному жанрі поезії і сонетів величезної епопеї кохання. Поетові діставалися найвищі епітети: «принц поетів», «архі-поет Англії», «наш новий Поет», «Поет Поетів».

Твори Спенсера видаються в багатьох країнах світу. Є величезна кількість робіт, присвячених його життю та поезії. Створено Міжнародне Спенсеровское суспільство.

Список джерел та використаної літератури

1. Алексеев М.П. Лирика и поэмы XVI века // История зарубежной литературы. Средние века и Возрождение: Учеб. / М.П. Алексеев, В.М. Жирмунский, С.С. Мокульский, А.А. Смирнова. - 4-е изд. - М.: Высшая школа, 1987.

2. Крайнікова Т. Мова художнього твору/Т.Крайнікова. - К.:Дніпро, 2002. 150 с.

3. Артамонов С. Д. Литература эпохи Возрождения / С. Д. Артамонов. - М., 1994. - 275 с.

4. Арутюнова Н. Д. Метафора // Лингвистический энциклопедический словарь. - М.: Изд-во Советская энциклопедия, 1990. - с. 296-297.

5. Арутюнова Н. Д. Теория метафоры. - М.: Прогресс, 1990.

6. Блек М. Метафора // Теория метафоры. - М. 1990.

7. Білоконенко І. С. . Стилістичні фігури і тропи в циклі сонетів Е. Спенсера «Amoretti»// Філологічні студії . Науковий вісник Криворізького державного педагогічного університету. Збірник нукових прац. Випуск 6. 2010.

8.Вардзелашвили Ж.А. Конструктивно обусловленное значение существительных: общие и частные вопросы. Тбилиси, 1994.

6. Вовк В.Н. Языковая метафора в художественной речи. Природа вторичной номинации. - Киев: Наукова думка, 1986.

7. Нерсесова М.А. Спенсер // Краткая литературная энциклопедия: В 8 т. / Гл. ред. А. Сурков. - Т.7. - М.: Сов. энциклопедия, 1972. - С.120-121, c. 120

8. Ганін В. Н. Поетіка пасторалі. Еволюція англійської пасторальної поезії XVI--XVII століть. -Oxford, 1998. - З. 49.

9. Ганін В. Н. Поетіка пасторалі. Еволюція англійської пасторальної поезії XVI--XVII століть. -Oxford, 1998.

10. Гусев С. С. Наука и метафора. - Ленинград, 1984.

11. Ткаченко А.О . Мистецтво слова. - К.:Правда Ярославичів, 1997. -С.414

12. Дорофєєва Л. В. Едмунд Спенсер в англо-американській критиці XX століття // Нравственно-- гуманістична проблематика і художні шукання літератури. - Хабаровськ: Далекосхідний гос. ун-т, 1987. - З. 84--97

13. Dasenbrock, Reed Way. The Petrarchan Context of Spenser's Amoretti. PMLA, Jan, 1985. Vol. 100. No.1. P. 47-48.

14. Европейские поэты Возрождения. - М., 1974. - 406 с

15. Єщенко Т. А. Метафора в українській поезії 90-х років xx століття: Дис. … канд. філол. наук: 10.02.01 / Донецький національний ун-т. - Донецьк, 2001. - 337.

16.Їжакевич Г. П. Теоретичні проблеми лінгвістичної стилістики. - К.: Наукова думка, 1972.

17. Квятковский Л. П. Поэтический словарь. -- М., 1966.

18. Комарова В.П. современники Шекспира: Филип Сидней, Єдмунд спенсер, Уолтер Роли. Очерки о поезии и прозе. Санкт-Петербург, 2010. С. 20-32.

19. Крайнікова Т. Мова художнього твору/Т.Крайнікова. - К.:Дніпро, 2002. 150 с.

20.Купина Н. А. Сущность возникновения метафор. Автореф. дис. канд. філолог. наук. - Воронеж, 1969. - 16ст.

21. МакКормак Э. Когнитивная теория метафоры // Теория метафоры. М., 1990.

22. Нерсесова М.А. Спенсер // Краткая литературная энциклопедия: В 8 т. / Гл. ред. А. Сурков. - Т.7. - М.: Сов. энциклопедия, 1972. - С.120-121

23. Ортега-и-Гассет Х. Две главные метафоры. М., 1991

24. Пьянова Н. М. Едмунд Спенсер в англо-американській критиці XX століття // Проблеми реалізму в зарубіжній літературі XIX--XX вв. - Саратов: Саратовський гос. ун-т, 1975. - З. 104--243

25. Spiller, Michael RG The Development of the Sonnet: An Introduction. London: Routledge, 1992. Р. 144.

26. Телия В. Н. Метафора в языке и тексте. - М.: Наука, 1988.

27. Телия В. Н. Коннотативный аспект семантики номинативных единиц. - М.: Наука, 1986 - 143с.

28. Тищенко О. Метафора Євгена Маланюка. - Київ, 2004 - 141с.

29.Ткаченко А.О . Мистецтво слова. - К.:Правда Ярославичів, 1997. -С.414

30. Томашевский Б.В. Современники Е.Спенсора. кн.2. - М.-Л., 1961. - 575с.

31. Шайтанов І. О. Мислящая муза: «Відкриття природи» в поезії XVIII століття. - М.: Вид-во «Прометей» МГПІ ім. Ст. І. Леніна, 1989. - З. 61

32. Шаповалова Н.П. Функціонально-семантичний статус порівняльних конструкцій у сучасній українській мові: Автореф. дис. канд. філ. наук/10.02.01.- Дніпропетровськ, 1998.

33. Р.И.Хлодовский. Франческо Петрарка: поэзия гуманизма. - М. 1974.

34. Backman G. Meaning of Metaphor. - Upsula, 1991

35. Barret Browning E. Diary by E. В. В.: The Unpublished Diary of Elizabeth Barrett Browning / Ed. Ph. Kelley, R. Hudson. - Athens: Ohio University Press, 1969.

36. Black M. More about Metaphor // Metaphor and Thought. - Cabridge, 1979.

37. Dasenbrock R. W. Imitating the Italians: Wyatt, Spencer, Synge, Pound, Joyce. Baltimore. 17

38. Eliot T. S. Selected Essays. - New York: Harcourt Brace, 1932. - P. 441.

30. L. Forster. The Icy Fire: Five Studies in European Petrarchism. Cambridge. 1969.

40.Kennedy W.J. Rhetorical Norms in Renaissance literature/ New Haven and London. 1994.

41. Spear J. L. "The Gardin of Proserpina This High": Ruskin's Application of Spenser and Horizons of Reception // Spenser Studies: A Renaissance Poetry Annual. - Vol. 5. - New York: AMS Press, Inc., 1985.

42. Woolf V. The Faery Queen //Woolf V. The Collected Essays: In 4 vols. / Ed. 43. L. Woolf. - Vol. 1. -London: Chatto and Windus, 1966. - P.116

44. Woolf V. "Anon" // Woolf V. "Anon" and "The Reader": Virginia Woolf s Last Essays / Ed. B. R. Silver // Twentieth Century Literature. - No. 25. - 1979. - P. 291

45. G.Waller. English poetry of the XVI centure. London and New York. 1993.

46. Thackeray W. M. Nil Nisi Bonum // Thackeray W. M. Works: In 26 vols. - Vol. 22. - London: Smith and Elder, 1887.-P. 178.

47. Спенсер / / Коротка літературна енциклопедія : В 9 т. Т. 7. - М.: Радянська енциклопедія, 1972. - С. 121.

48. Бурова І. І. "Малі поеми" Едмунда Спенсера. - СПб. : СПбГУ, 2001.

49. Бурова І. І. Едмунд Спенсер (1552? -1599) / / Освіта та культура. - № №. 5-6. 2000. - C. 22-31.

50. Лук'янов А. В. Едмунд Спенсер. Життя, кар'єра, поезія / / Спенсер Е. Сонети, пісні, гімни про Любов і Краси. - М.: "СПСЛ"; Російська панорама, 2011. C. 328-365.

51. Лук'янов А. В. Едмунд Спенсер. Любов і Краса в "Amoretti", "епіталаміі" і "Чотирьох Гімнах" Едмунда Спенсера / / Спенсер Е. Сонети, пісні, гімни про Любов і Краси - М.: "СПСЛ"; Російська панорама,2011. C. 366-424.

52. Richard Rambuss. Spenser's Lives, Spenser's Careers / / Spenser's Life and the Subject of Biography Book by Judith H. Anderson, Donald Cheney, David A. Richardson; University of Massachusetts Press, 1996. Р.1

53. Spenser Studies. A Renaissance Poetry Annual / Edited by Thomas P. Roche, Jr., Anne Lake Prescott, and William A. Oram. AMS Press Inc., New York.

54. Edmund Spenser / / Dictionary of National Biography. London, 1898. Vol. 53. P.385.

55. Урнов Д. М. Англійська література XIV-XVI ст. Поезія / / Історія світової літератури: у 8 томах. М.: Наука, 1983-1994.Т. 3. С. 299.

56. Edmund Spenser / / Encyclopedia Britannica, 11th Ed., Vol. XXV. Cambridge England: at the University Press, New York, 1911. P.640.

57. Edward O'Mahony. West Cork and the Elizabethan Wars 1565-1603 / / Irish Sword. The Journal of the Military History Society of Ireland. Vol. XXIV. P.123-159

58. A View of the State of Ireland. Written Dialogue-wise between Eudoxus and Ireneus. By Edmund Spenser, mdxcvii ... / / Ireland under Elizabeth and James the First / Ed. by Henry Morley. LL.D. London, 1890. P.142.

59. Dunlop, R. The Plantation of Munster, 1584-1589. English Historical Review, 1888, №. III. P.267.

60. Prescott, Anne Lake. Spenser's Shorter Poems / / The Cambridge Companion to Spenser / Ed. Andrew Hadfield. New York: Cambridge University Press, 2001. Р. 153.

61. The Cambridge History of English and American Literature in 18 volumes. New York: GPPutnam's Sons, 1909. Vol. III, Renascence and Reformation. P. 279.

62. The Complete Works in Verse and Prose of Edmund Spenser / Edited by Alexander B. Grosart. In ten volumes. London, 1882. Vol.8. P.315.

63. Edmund Spenser / / Encyclopedia Britannica, 11th Ed ... P. 641.

64. McElderry BR Archaism and innovation in Spenser's poetic diction. PMLA, 47, 1932. P. 159.

65. Roland Greene. Spenser and Contemporary Vernacular Poetry / / The Cambridge Companion to Spenser / Ed. Andrew Hadfield. Cambridge. 2001. P. 241.

66. Spenser's Minor Poems / Ed. Ernest De Selincourt. Oxford, Clarendon Press, 1910. P.211, 225.

67. Brown RD A 'goodlie bridge' between the Old and the New: the transformation of complaint in Spenser's The Ruines of Time.

Размещено на Allbest.ru